ЗОНА БЕЗПЕКИ

Написано мамаPro

Безпека людини — такий стан людини, коли дія зовнішніх та внутрішніх факторів не призводить до смерті, погіршення функціонування та розвитку організму, свідомості, психіки та людини в цілому і не перешкоджає досягненню певних бажаних, для людини, цілей (Вікіпедія).

Все ніби зрозуміло! Правда?

Тоді поясніть мені, будь ласка, чи знаходиться дитина в безпеці, коли лишається сам на сам з об”юзером, навіть якщо це одноліток чи хтось молодший за віком? Чи почуває себе в безпеці підліток, котрий зазнав булінгу в школі? Чи відчуває безпеку дитина, на котру кричать батьки, чи ще гірше – б’ють вдома дорослі?

В нашому суспільстві певний прошарок батьків вважає, що якщо дитина потрапляє в обставини, де її м’яко кажучи, хтось пресує, то вона мусить сама з цим розбиратися, бо так вона росте над собою і стає сильнішою.

Що???

В мене єдине питання до таких батьків: до чого ви готуєте своїх дітей?!? Що вони вам такого зробили??

Бо в нормальному, здоровому світі – це пряма відповідальність батьків –  ЗАБЕЗПЕЧИТИ ДИТИНУ БЕЗПЕЧНИМ ПРОСТОРОМ ДЛЯ ЇЇ НОРМАЛЬНОГО РОЗВИТУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ! 

До слова, серед  5 основних базових потреб дитини, БЕЗПЕКА стоїть на першому місці, а на другому – любов!

В іншому випадку, дитина перебуватиме в постійному пригніченні та стресі, а за таких умов не росте навіть трава.

Розумієте, дитина перебуваючи в безпеці, здатна розпізнати і розвити в собі такі важливі якості, як впевненість, креативність, спокій, цікавість, радість, любов до оточення, прийняття і багато іншого, не менш важливого. Натомість, в стресі дитина вчиться пристосовуватися. Іншими словами – ТЕРПІТИ, мовчки закусивши губу терпіти все, що їй незручне або страшне.

І от ті діти, котрих не захищали батьки, коли на них тисли інші (старші, менші, родичі, вчителі, незнайомі дорослі, батьки… можете самі продовжити цей список!), вони виростають в «тєрпіл», в людей без характеру і смаку до життя. Для них нормально ходити на ненависну роботу, бути у відносинах, де над ними знущаються, бо відчувати себе в стані тривоги і безпорадності  стає нормою!

Звісно, є випадки, коли людина переборовши всі складнощі дитинства, бере своє життя в свої руки і починає все по-новому, але це сокоріше вийняток із правила, де парадокс трапляється не завдяки, а всупереч всім обставинам!

Що ж в наших батьківських силах, коли дитина стикається з об”юзом, булінгом чи несправедливістю?

Єдине, на що ми можемо вплинути, це – показувати дітям своєю реакцією на негативні фактори, що те, що відбувається зараз – це не норма, і що таке ставлення до тебе, дитя моє, це теж не норма. Тому я буду захищати твої права там, де тобі самому не справитися з тієї простої причини – бо мені не все одно!!!