Оригінальний мультфільм «Тролі» вийшов в 2016-му році і ряснів музичними номерами, але про якусь жанрову диференціацію мови не йшло. Тепер маленьким глядачам вирішили влаштувати короткий екскурс по основних напрямках світової музики. Осягнути неосяжне не вдалося, втім як і позбутися від неприязні до важкого року.
Коли у 2016 році студія DreamWorks випустила “Тролів”, було абсолютно очевидно, що проєкт повністю комерційний і, в основному, спрямований на продаж волохатих ляльок. Проте, перший фільм вийшов досить успішним, його по праву можна назвати одним з найбільш вдалих мультфільмів останніх років, орієнтованих на самих маленьких глядачів.
Через чотири роки студія потрапляє в халепу з датою прем’єри – пандемія, карантин, самоізоляція, закриті по всьому світу кінотеатри (в Україні “Тролі” очікувано вийшли в лідери прокату, опинившись тим самим «раком на безриб’ї»). По-друге, продукт значно поступається за якістю першій частині. Давайте разом розберемося чому.
Тролі намагаються переключитися з попси на більш складну музику.
Всесвіт тролів, який в першому фільмі складався з веселих волохатих істот і їх супротивників – небезпечних Бергені, у другій частині стрімко розширюється.
Королева Розочка дізнається про минуле свого народу: виявляється, різні тролі люблять різні музичні стилі. Крім її країни, яка надихається поп-музикою, існують також королівства техно, кантрі, фанку, року і класики. Тепер майже всі вони знаходяться під загрозою зникнення. Юна королева Рокс, фанатка хард-року, збирається захопити родичів і знищити їх чарівні струни: правити світом, на її думку, може тільки одна музика – і якщо вона важка, краще заволодіє світом.
Trolls World Tour – це музичне попурі, те, що в англійській версії називається Jukebox musical – мюзикл, побудований на кавер-версіях і переспіви популярних пісень. В даному випадку, відповідно до сюжету, різнопланових композицій абсолютно протилежних жанрів. Хард-рок, попса, фанк, джаз, K-поп, кантрі, класична музика, техно, реп, тірольські наспіви і т.д. Так що задоволення від перегляду безпосередньо залежить від того, наскільки ви готові сприймати музичні композиції різних стилів.
Музична складова органічно вписувалася в казковий сюжет першої частини і була покликана “чіпляти” більш дорослу аудиторію. Побудувати сюжет на музичних відмінностях – ідея сумнівна в силу того, що тепер цільова аудиторія проєкту розмита. Мало кому із дітей віком не старших молодшої школи є діло до того, що є фанк, що кантрі, що поп, а що реггетон. Тим паче, що в “Світовому турі” абсолютно всі стилі звучать майже однаково.
Так як Trolls World Tour – це в першу чергу мюзикл, пісенних номерів тут багато, навіть більше, ніж в традиційних мультфільмах Disney, і вони насправді дуже навіть непогані. Як оригінальні пісні, так і переспіви класичних поп- і рок-хітів. Яскраві, красиві, з танцями і спецефектами, в оригіналі у виконанні реальних співаків, того ж Джастіна Тімберлейка, що озвучує одного з персонажів.
Якщо творці намагалися увійти в загальний культурний дискурс про толерантність і рівність, то тут теж виникають питання. Ось наприклад, диснеївський “Зверополіс”, в якому є алегоричним хижаки і травоїдні – всі алюзії зрозумілі, але пряма вказівка на реальні групи людей відсутня. А що повинна подумати дитина, подивившись “Світовий тур”? Що цілком реальні фанати Black Sabbath (Оззі Осборн чогось взяв участь в оригінальній озвучці) або який-небудь “Аліси” (в дубляжі Костянтина Кінчева немає, зате є Діма Білан і Михайло Галустян) – це небезпечні лиходії, яких варто побоюватися? Звичайно, в фіналі є нехитра мораль, яка повинна всі ці відмінності нівелювати, але осад, осад-то залишається! В рожевому світі тролів “рокерська” стилістика дійсно виглядає загрозливо.
Стежити за поворотами історії може бути складно навіть дорослим, сценаристи трішки перемудрили. Злі нещасні Бергени хочуть зжерти веселих тролів заради щастя, але тролі доводять, що щастя можна знайти всередині кожного і не треба нікого їсти – це синопсис перших “Тролів”, все гранично ясно і навіть трохи повчально.
А що в другій частині? Якісь чарівні струни, які зберігають музику будь-якого суспільства тролів, “рокерський геноцид, “ми всі різні, але насправді однакові”, “ми всі однакові, але насправді – різні”, “все це вже було в минулому”, “в минулому все це вже було, але насправді було не так “… Персонажів занадто багато, оповідання рване само по собі, а ще періодично всі співають і танцюють, як в Болівуді.
Щодо візуального стилю, то деяка психоделіка, характерна для сучасних дитячих мультфільмів, і часом дуже вже квітчаста картинка, сподобаються далеко не всім. А ось з технічної точки зору, мультфільм дуже навіть непоганий. Вражає імітація різних матеріалів і середовищ: тканини, замші, фетру, вовни, бавовни, стрічок, блискіток, пилу, пап’є-маше, адже всі королівства тролів створені з підручних матеріалів. Цікаво виглядають і експерименти з глибиною різкості і різними стилями рендеринга.
В цілому ж, Trolls World Tour – трохи дивний, але дуже милий і яскравий мультфільм з відсиланням до пісенних хітів 1970-2010 рр. І це саме те, що добре подивитися разом з дітьми під час карантину.
З точки ж зору бізнесу, досвід Trolls World Tour – це відповідь на питання, чому знятому для великого екрану фільму не має сенсу виходити з цифрою $ 20-30 млн. Це в десять разів менше, ніж мультфільм міг би зібрати в кінотеатрах, і в кілька разів нижче межі окупності.
