Чули що-небудь про фільм «Ремінісценція»? А він вийшов. І це не якийсь там малобюджетний фільм на один раз, а цілком собі блокбастер з зірками першої величини в особі Г’ю Джекмана та Ребекки Фергюсон.
Так чому ж про фільм мало хто чув і його прокат швидше за все пройде непомітно?
НЕ ПІАР
Почнемо з того, що у фільму дуже слабка рекламна кампанія за сучасними мірками. Картина має всього один трейлер і більше нічого. На жаль, змагатися з блокбастерами, у яких по три трейлери і з десяток анонсів, «Ремінісценції» дуже складно. Але якщо фільм хороший, то і перегляди будуть.
А ЩО Ж ФІЛЬМ?
Стрічка оповідає про Ніколаса Банністера, ветерана війни, який живе в Маямі недалекого майбутнього, затопленого рівнем океану, що піднявся. Тим самим перетворивши місто на подобу Венеції, де жителі пересуваються на моторних човнах.
Цікавий сеттинг, скажете ви. І справді. Та ось тільки фільм ніяк не розкриває причини підняття рівня води, і яку війну пережив головний герой. А шкода.
Проте, фільм наочно показує тяжке становище справ, де герой Джекмана ледь зводить кінці з кінцями, заробляючи тим, що проводить своїх клієнтів в темні куточки їхнього минулого за допомогою чудо-пристрою.
Звідки такі гаджети взялися в післявоєнному альтернативному Майямі нам теж не пояснюють. А шкода.
Розмірене життя героя припиняється в той самий момент, коли його заклад відвідує дівчина Мей. Вона просить допомогти відшукати ключі в її спогадах, але те, що побачить там герой Джекмана, в подальшому кардинально змінить його життя. Далі сюжет закручується в спойлери. Але перш, ніж радити йти в кіно, давайте розберемося, чи варто дивитися «Ремінісценцію»?
ПЛЮСИ/МІНУСИ
З плюсів відзначимо міцний сюжет. Він змусить вас уважно стежити за подіями, а якщо відволічетеся, ризикуєте пропустити важливі деталі.
Герої також нічим не гірше і викликають симпатію. Захоплюватись грою Ребекки Фергюсон особисто ми можемо нескінченно, а ось Г’ю Джекман в цей раз перегравав, але не настільки, щоб це сильно впадало в очі.
Діалоги примудряються розжовувати зрозумілою мовою всі наукові хитросплетіння сюжету. І за це їм велике спасибі.
Драма – це те, на чому взагалі тримається весь фільм. Драматичних моментів вистачає, а ближче до фіналу події і зовсім можуть викликати скупу сльозу.
Музичний супровід нічим особливим не виділяється, але добре підібраний і відповідає тону фільму.
Візуал абсолютно не рівня «Форсажу» чи інших мега блокбастерів, але для своєї ніші наукової фантастики досить непоганий.
Чи викликає фільм бажання до повторного перегляду? Скоріше, так, ніж ні. Але давайте пройдемося по мінусам, бо їх вистачає.
Самий великий – динаміка. Фільм йде майже 2,5 години, а при неквапливій розповіді це не кращим чином впливає на зацікавленість глядача. Тим більше, якщо той хоч на хвилину відвернеться від сюжету.
Гумором у «Ремінісценції» майже не пахне. Чи так він потрібен тут? Ні. Але для розрядки драматичних подій явно не завадив би.
Лиходії, на жаль, не викликають інтересу. Фінальний главгад запам’ятовується лише зовнішньою схожістю з Домініком Перселлом. Хоча і про нього мало хто чув.
ВЕРДИКТ
У сухому залишку маємо 7/10. І можемо рекомендувати фільм всім і кожному, хто цінує цікавий сюжет і незвичайний сеттинг.
Любителям екшену і нехитрого сценарію краще пройти мимо.
З огляду на те, що «Ремінісценція» є режисерським дебютом сценаристки Лізи Джой, яка відома сценаріями до телесеріалів «Мертві до запитання», «Чорна мітка» і «Мир дикого заходу», стрічка точно заслуговує на похвалу. І ми бажаємо успіхів у режисерській кар’єрі Лізі. Ну, а якщо її дебют швидко забудеться глядачами, сподіваємося, вона не буде весь час просиджувати в машині для перегляду спогадів.
