На початку 2000-х перша версія «Оселі зла» не лише стала суперхітом, а й дала старт найприбутковішій франшизі, що базується на відеогрі.
До кінця 2010-х, коли вийшла остання, шоста частина, сукупні збори всіх фільмів перевищили $1 млрд.
Але франшиза з кожним новим фільмом стрімко йшла на дно і треба було щось змінювати.
Зміна автора — хід, покликаний підкреслити нове розташування акцентів: ребут «Оселі зла» відтепер має бути ближчим до гри-першоджерела, де екшен доповнює, а не витісняє хорор.
Головне, що вдалося в новій «Оселі зла» – це відтворення атмосфери гри. Всі події відбуваються протягом однієї довгої ночі 1998-го, коли Раккун-Сіті виявився відрізаним від зовнішнього світу, і тому фільм досить повільно набирає темп.
Деформовані ворони та собаки, дивні люди, вкриті синцями, солдати на блокпостах — режисер поступово нагнітає саспенс, використовуючи багатий бестіарій гри та активно користуючись дешевими скримерами.
У фільмі відчувається велика шанобливість щодо оригіналу (а також свіжого ремейку другої частини гри, звідки запозичили загальну тональність), і це певною мірою обеззброює.
До того ж дуже на руку милосердний хронометраж, який не сягає двох годин: цього вистачає, щоб не втомити пересічною розповіддю.
Підсумовуючи, фільм вийшов більше для фанатів серії, яким теж важко буде просидіти до кінця, тому всі плюси картини не перекривають провальний сюжет, який лише показує знайомих героїв, суттєво змінюючи їх характери.
