Сьогодні будемо дивитися “Людина-павук”

Написано КіноТеатр

Важко посперечатися, що «Людина-павук: Додому шляху немає» був чи не найочікуванішим фільмом року.

Так, 2021-й був багатий і на інші цікаві картини, але за рівнем хайпу та вивчення зерняток інформації лідирував третій сольний фільм пригод павука Холланда.

Тож давайте розберемося, чи виправдав фільм наші очікування?

Почнемо з того, що фільми такого масштабу апріорі не можуть догодити всім. Занадто багато поглядів прикуто до виробу.

Як не намагайся, але до когось доведеться провернутись спиною.

І ось особисто ми пішли з наполовину порожньою склянкою. Але давайте по порядку.

Третій фільм в цілому працює над помилками попередніх частин, але одну з головних проблем він все ж вирішити не зміг. Паркер знову потрапляє в колотнечу через власну тупість.

Втручатися в заклинання чарівника, коли це останній шанс все виправити? Спірне рішення. І так завжди було. Якби не власна дурість і необачність персонажа, все було б гаразд.

Такому твісту можна повірити один-два рази, але коли головний герой не змінюється протягом трьох фільмів, магія сценарних рейок лізе з усіх щілин. Благо, до кінця фільму з Пітером все ж таки відбулися метаморфози, і персонаж почав змінюватися.

А ось хто змінився сильніше, то це лиходії, що прибули з інших світів. Причому ці зміни настільки вибіркові, що просто перестаєш розуміти, що взагалі відбувається і чому все так склалося.

Наведемо невеликий візуальний приклад: Альфреда Моліну, що грає Доктора Восьминога, омолодили за допомогою сучасних технологій. 

А ось Вільєма Дефо, відповідального за Зеленого гобліна, не омолоджували. У результаті два персонажа ровесника з фільмів із Тобі Магуайєром виглядають як батько та син. Чому так сталося? Не зрозуміло.

Джеймі Фоксу, він же Електро, повністю змінили вигляд персонажа, наплювавши на умовність, що лиходії були висмикнуті зі своїх світів за секунди до загибелі від рук Людини-павука. Чому ж тоді він має кардинально іншу зовнішність?

Також абсолютно не пояснили нове екіпірування Гобліна. Звідки воно взялося? Не зрозуміло.

І таких дірок у побудованому мультивсесвіті дуже багато. Настільки, що на них важко заплющувати очі. Це стосується і мотивації деяких персонажів, яка береться буквально з повітря.

Але що фільму вдалося на всі 100, то це динаміка. Ви тільки вдумайтеся, 2,5 години пролітають непомітно, все дивиться на одному подиху, а від нападів ностальгії захоплює дух.

Spider-Man: No Way Home

Фільм впевнено справляється з основною функцією супергероїки – розважити, не претендуючи на лаври інтелектуального кіно.

Але незважаючи на великий хронометраж, надлишок персонажів дається взнаки, і деяких дійових осіб ми побачимо лише в парі-трійці епізодів, хоча їхня важливість у сюжеті потрібна як ніколи.

На окрему згадку заслуговує гумор. Якого у фільмі багато. Занадто багато. Дуже багато. І ні, ми ніколи не були противниками гумору, жарти – це чудово. Але! Коли вони до місця.

Щодо третього сольника Холланда, то згадайте суворий тон трейлерів. Безвихідь, ставки, підняті до небес, всесвітня загроза!

Насправді ж, сцен такого драматичного характеру всього дві за весь фільм, та й їм не дали повністю зачепити серце глядача, адже як тільки ком починає підходити до горла, автори відразу випускають з десяток недоречних жартів, і драма відразу випаровується.

Але це ще квіточки. В окрему категорію можна віднести жарти, за які просто соромно. Адже вони можуть бути розраховані лише на зовсім юну аудиторію, яка тільки-но почала розуміти слова.

Але коли подібний гумор звучить із вуст дорослих персонажів, повною мірою відчуваєш «іспанський сором».

Підбиваючи підсумки, можна сміливо стверджувати, що чергові пригоди Павука та компанії вдалися як атракціон екшену та ностальгії, здатний розважити багатьох. Це однозначно одна з найкращих робіт Марвел, яка дає твердо зрозуміти, що ця студія може видавати американські гірки.

Фанатам дивитись обов’язково. Але пам’ятайте: ваші завищені очікування – це ваші проблеми 🙂

До зустрічі!