Любителі стильних бойовиків завмерли в очікуванні, коли на горизонті замаячив «Кодекс кілера», фільм від творців самого «Джона Уіка»!
Але швидко видихнули. Від «Джона Уіка» у фільмі нічого, лише жалюгідні спроби бути схожим на успішні бойовики нового часу.
Але давайте з самого початку.
Почнемо з назви, яка в оригіналі звучить як «Протеже» і куди краще підходить фільму, де ні про які кодекси не йдеться.
Віддамо належне нашим локалізаторам, адже вони швидше за все хотіли заманити неуважного глядача в кіно. Ну, знаєте, тих, хто від душі сміявся над «Тілоохоронцем кілера» і його продовженням, а тут теж ніби щось про кілера, і знайома фізіономія Семюеля Джексона миготить.
Тільки ось до вищезазначених «Тілоохоронців» картина не дотягує. Стрічка намагається всидіти на двох стільцях: бути такою ж стильною і похмурою як «Джон Уік» і «Вибухова блондинка», але й гуморинками середньої якості бойовика намагається не обділити глядача. А за підсумком від перегляду фільму стає швидше ніяково за авторів.
Сюжет фільму банальний до неможливості, вихоплює звідусіль потрохи, а фінал давно так не розчаровував, як цього разу. Якщо ви думаєте, що фільм вважатиме за потрібне пояснити, заради чого були всі ті дії, які робили герої, хто кого вбивав, за що і з якої причини, – забудьте. Фільм закінчується на півслові, намагаючись обставити це стильно і драматично. Але на справі рука сама тягнеться до лиця, відважити дзвінкий фейспалм.
Герої також намагаються бути кимось, але тільки не собою. Взагалі, «намагатися, а не бути» це, в принципі, про весь фільм. Він дуже хоче потрапити в лігу елітних бойовиків, але у нього дуже не виходить. Про Семюеля Джексона і говорити не хочеться, актор давно грає самого себе, і, спойлер, «Кодекс кілера» також не обійдеться без фірмового «мазафака».
Замість лиходіїв цілком можна було ставити статистів, і заощадили б, і може сенсу додалося б. Бо повірити в ту мотивацію, що нам пропонують місцеві поганці – нереально. Рятує ситуацію лише харизматичний Майкл Кітон, його персонаж добре прописаний, і він мало не єдиний з усіх дійових осіб, кому віриш і розумієш, навіщо він робить те, що робить.
Драма дуже намагається вичавити скупу сльозу ближче до фіналу, але для цього потрібно закрити очі на весь фільм, а цього зробити ну ніяк не вийде.
Дивитися фільм ще раз? Ну ні, краще переглянути десятий раз «Джона Уіка» або «Вибухову блондинку».
Але і хороше в фільмі є:
Наприклад, динаміка. Фільм виглядає бадьоро, екшн сцен вистачає. Так, вони незграбні і смішні в своїх спробах бути дорослим кіно, але все ж не дають заснути, і на цьому спасибі.
Гумор в картині є, і кілька моментів цілком можуть викликати посмішку. Зараховано.
Діалоги добре працюють тільки в парі головної героїні з персонажем Майкла Кітона. Відчувається правильна хімія. Героїв приємно слухати і спостерігати, як вони підколюють один одного.
Музичний супровід порадує парою знайомих композицій. Ну хоч чимось повинен же порадувати фільм.
Візуальна складова теж на місці, все виглядає досить барвисто у купі з непоганою операторською роботою.
Разом фільм отримує 5,5 / 10, на жаль, не заслуговуючи цілого бала. Всього в ньому рівно на половину, таку і отримує оцінку.
