Сьогодні будемо дивитися «Французький вісник»

Написано КіноТеатр

Навіщо винаходити колесо, якщо формула успіху і так працює безвідмовно? Весу Андерсону точно не варто перейматися новою подачею своїх фільмів, адже він чи не єдиний, хто працює у винятковому візуальному жанрі.

У цьому плані Андерсон дуже схожий на Мартіна Макдонаха, який також працює тільки над авторським кіно і комбінує одні й ті ж самі механіки, акторів, отримуючи при цьому новий результат. А як наслідок, любов та визнання глядача.

На порядку денному “Французький вісник”. Тож, про що ця історія?

Відразу зазначимо, що нова робота Андерсона – це збірка новел. З одного боку це цікаво, тому що події вихоплюють моменти з різних сфер життя маленького французького містечка. Тут вам і боротьба за незалежність студентів, і розбірки мафіозі із представниками правопорядку, і навіть історія геніального художника, який сидить у в’язниці.

Але є й зворотний бік медалі. Історія не здається цілісною, хоч і намагається підбити якийсь підсумок. А також відчувається різниця між епізодами. Враховуючи те, що авторами сценарію, крім самого Андерсона, виступили ще троє його колег по цеху, смислове навантаження і тривалість у кожної з новел різні. Але не можемо не сказати, що більшість новел вкрай цікаві та захоплюючі.

Проаналізувавши фільми Веса Андерсона, ми взагалі дійшли висновку, що в нього набагато більше спільного з Гаєм Річі, ніж може здатися на перший погляд. Адже більшість фільмів режисера розповідають про розбірки між поліцією та бандитами, ув’язненими, куртизанками та іншими індивідами біля кримінального світу.

Хоч фільм і йде не більше 103 хвилин, ближче до кінця відчувається легка затягнутість у оповіданні та змащений фінал.

Незважаючи на всі плюси та мінуси, «Французький вісник» – це ще одна чудова картина неординарного режисера, яку ми сміливо рекомендуємо як шанувальникам творчості Андерсона, які і так підуть на фільм, так і решті глядачів, які цінують тонкий гумор, іронію і приголомшливий візуал.

Адже, щодо побудови кадрів Андерсон явно не послаблює хватку. Майже кожен кадр «Французького вісника» наповнений десятками дрібних деталей, за якими цікаво спостерігати.

Ми зупинимося на оцінці у 8/10 балів, і підемо дивитися «Минулої ночі в Сохо» від Едгара Райта, ще одного вкрай амбітного режисера.

Потім розповімо, як там справи.