Сьогодні будемо дивитися “Алея кошмарів”

Написано КіноТеатр

Поки стрімінг-сервіси всіма силами намагаються псувати гарні романи, підводячи ідеологію сучасності замість літературної основи, Гільєрмо дель Торо взявся показати майстер-клас у галузі, як треба працювати над екранізацією книг.

Так, «Алея кошмарів» – це насамперед роман 1946 року, потім екранізація 1947-го і лише після – нова адаптація від мексиканського любителя похмурих казок.

Відразу зазначимо, що роман не читали, і з першою екранізацією знайомі лише фрагментарно. Але й без цього з упевненістю можемо сказати, що дель Торо провів велику роботу, віддавши шану як першоджерелу, так і закинувши кілька оммажів у бік попередньої кінотеатральної версії.

Фільм чіпляє насамперед своїм візуалом, картинка настільки яскрава і соковита, що ось-ось потече з екрану прямо в зал до глядачів.

Історія не менш інтригує, і для нас, як незнайомців із книгою, дивитися було цікаво. Хоч сюжет і не позбавлений частки передбачуваності.

Так, стрічка, мабуть, має проблеми з зайвим хронометражем, але, власне, як і більшість робіт мексиканця.

І це можна було б стерпіти, якби не тривалий пролог. Будьте готові до того, що до основних подій фільм підійде лише через годину хронометражу. Так, пролог, безумовно необхідний для демонстрації дійових осіб, розкриття їх характерів тощо. Але не менш важливо вміти балансувати між тривалістю та бажанням максимально розкрити героїв. Мабуть, дель Торо був під враженням «Дюни» Вільньова, який теж не поспішав із основною дією.

Та й з гумором у фільмі напруження, все подається максимально серйозно і з пафосом.

Благо, це з лишком компенсується подачею історії та великою кількістю цікавих сцен.

Кількість відомих акторів на квадратний метр зашкалює. Навіть в епізодичних ролях з’являються цілком собі голлівудські зірки. Це може свідчити про велику довіру до режисера та інтерес до його роботи.

Тих, хто плювався від «Форми води», поспішаємо запевнити, що цього разу історія цілком логічна, і без злягань із рептилоїдами.

Якщо ви любите фільми із закрученим сюжетом і приголомшливою атмосферою, зазирнути на «Алею кошмарів» вам безперечно варто. Тільки не погоджуйтеся на чарку спиртного – засмокче, й не помітите.