Пабло Пікассо – іспанський художник, графік і скульптор. Він є одним із основоположників кубізму. Упродовж свого життя він створив близько 50000 творів: картини, скульптури, кераміку, малюнки, гобелени, нариси.
Натхненний батьком, професором живопису, Пікассо пише свої перші твори у віці 8 років. У 1896 він вступив до Школи Образотворчих Мистецтв у Барселоні, де на його роботу зробить сильний вплив каталанский модернізм.
У 1900 році його твір “Останні Миттєвості” представить Іспанію на Всесвітній виставці в Парижі. Він вирішить залишитися в Парижі разом зі своїм другом Карлосом Касахемасом, який через декілька місяців закінчить життя самогубством. Згодом це відіб’ється на творчості блакитного періоду (1901-1904), відміченого темою смерті, старості та бідності.
Через рік художник перейде в рожевий період після зустрічі з Фернандом Олів’є, та звернеться до теми радості і трагічної самотності знедолених.
У травні 1906 року, будучи на відпочинку зі своєю супутницею, він напише “Дівиць Авіньйона”, одну з картин-основоположників кубізму. Цей напрям полягає в уявленні об’єктів через прості геометричні форми і руйнування реальних форм. Між 1907 і 1914 роками він створить різні твори в стилі кубізму з художником Жоржем Браком. Їх послідовниками стануть такі художники, як Хуан Грис, Альбер Глез і Франсис Пікабіа.
У 1925 році Піскассо звернеться до сюрреалізму під впливом різних поетів і створить жорсткі твори про людське пекло, зображуючи деформованих і викривленних істот.
У 1937 році після бомбардування Герніки, в часи громадянської війни в Іспанії, Пікассо напише свою знамениту картину “Герніка“, про яку скаже: “Це картина не для декору інтер’єрів. Це інструмент війни, агресивний і оборонний від ворога”. Промовець проти війни, художник приєднається до Всесвітньої Ради Світу в 1949 році і отримає міжнародну премію миру в 1955 році.