Огляд фільму “Чоловік на ім’я Отто”

Чи бувають вдалі ремейки? Я пригадую лише один такий, але про це згодом. Сьогодні перш за все поговоримо про фільм «Чоловік на ім’я Отто», який є ремейком шведської стрічки «Людина на ім’я Уве», яка в свою чергу є екранізацією книги шведського письменника Фредріка Бакмана «Чоловік на ім’я Уве».

Отже, зрозуміло, що корінням історія зі Швеції. Що книга, що перша екранізація стали настільки популярними, що в Америці вирішили зняти свою версію.

І чи вийшла вона ліпшою або бодай на тому ж рівні? Ні. І ось чому:

Найголовніша проблема ремейку в тому, що абсолютно всі акценти та жарти які вдало використовувалися, розкривали характери героїв і просували сюжет у оригіналі, тут не працюють. Просто жоден з них. І якщо на початку перегляду можна подумати, що американці замінять оригінальні жарти на щось своє, то ні, вони копіюють сцену за сценою, але найдрібніші деталі, які змушували працювати цю саму сцену у шведському фільмі, в американській спробі не працюють.

Якщо дасте знати в коментарях, зробимо окреме відео з поясненням таких моментів та повноцінним розбором, чому режисура американської версії фільму працює не так вдало і втрачає важливі деталі, які розкривають сюжет. Тобто якщо глядач не дивився шведську екранізацію, він так і не зрозуміє, чому кухня у героя дуже низька, або ж чому він не полюбляє інші марки машин, окрім Шевроле.

Про це у ремейку є лише загальні згадки які не приводять ці міні-сюжети до розв’язки. Тож дайте нам знати, якщо захочете побачити детальний розбір та порівняння двох фільмів.

Але у ремейка є одна невеличка перевага. Історія загалом поділяється на дві частини, які постійно змінюють одна одну. А саме теперішній час, з підстаркуватим головним героєм та його не радісним поглядом на життя, та оповідь про його минуле, коли життя було сповнено барв.

І якщо в оригіналі таким флешбекам приділялось багато уваги, поділяючи історію приблизно 50 на 50. То в ремейку флешбеки показуються короткими вставками, даючи глядачу більше можливостей самому здогадатись, чому герой перестав бути життєрадісним чоловіком.

Проте ті деталі, які критично важливі для повного розуміння, автори ремейку все ж впустили.

Якщо порівнювати акторський склад обох фільмів, то це здебільшого справа смаку, але як на мене, майже повністю виграє шведська версія, окрім пари молодих героїв з флешбеків. Особисто мені американська пара здалася більш органічною.

За всіма іншими показниками, починаючи від характерів, закінчуючи місцевими звичками героїв та антуражем, виграють саме шведи. Хоча, тут перевага на їх боці була з самого початку, адже колорит Швеції і описується у книжці.

Звісно, Том Генкс дуже вправний актор і впорався з роллю на всі 100. І тим глядачам, які не бачили оригіналу, фільм «Чоловік на ім’я Отто» точно зайде. Але дуже раджу спершу передивитись шведську стрічку 2015 року, ну і, звісно, прочитати книгу.

А з приводу ремейків, які вдалися, на моїй пам’яті це лише «Тихе серце». Але, мабуть, справа в тому, що спочатку я дивився саме американський ремейк, а вже потім данський оригінал. Спробуйте подивитись навпаки і дайте знати в коментарях, який фільм вам сподобався найбільше!