ОЧІКУВАННЯ ТА РЕАЛЬНІСТЬ

Написано мамаPro

Якщо у вас іще немає дітей, то цей текст присвячується вам!

Ну от сталося! Ви щасливі мама і тато, які вирішили полетіти на відпочинок. Вперше за довгий час. За період вагітності та з моменту пологів це, напевно, найщасливіший і довгоочікуваний момент.

Хай вашій дитинці рік чи два (суті це особливо не міняє), і ви як зразкові батьки, які хочуть зробити все, щоб малеча в літаку почувалася добре, напередодні навіть сходили до чергового педіатра на консультацію.

Нарешті на борту. Все наче Ок, але як тільки літак злітає, дитина в ту ж секунду починає кричати. Чого? Чому? Через що? Відповіді на ці питання залишаються відкриті! Ви (як і більшість батьків) скоріш за все, почнете «шикати», показувати мультик, задобрювати цукеркою, на крайній випадок, тикати цицьку до рота… та підступність цієї ситуації в тому, що як би ви не старалися, щоб ви не робили, хоч танцюйте танець з бубном, нічого не допоможе.

Зі сторони ситуація, звісно, виглядає куди простіше! Та коли це буде ваша дитина, то ви як мама, почнете морально страждати! Вам стане настільки погано через шалене почуття провини перед своєю доцею чи синочком, що політ в 3 години здасться вам вічністю.

А іще, вам буде її дуже шкода і ви почнете шукати поглядом розуміння у пасажирів навколо… і частіше всього люди дійсно будуть готові допомогти.

Але можуть знайтися і ті, хто скажуть:

«Треба залишати вдома»

«Чого ж так верещати?»

«Давайте снодійне або не літайте»

«Хай підросте»

«Чому я повинна це терпіти?»

«Зробіть їй що-небудь»

 І от коли таке трапляється, стає дуже прикро! Бо ті, хто не думає про інших, хочуть щоб інші думали про них! 

Це може стосуватися обурених пасажирів в літаку, а може – покупців в магазині, котрі з осудом дивитимуться на маму, чия дитина в істериці, чи бабць, які переконані, що знають, як правильно виховувати їх онуків.

Цією історією я хочу пояснити, що випадки бувають різні, діти бувають різні і завжди знайдуться ті, хто поставиться до вашої ситуації (якою б вона не була) з розумінням, і є ті, хто – з осудом! І от до останніх я маю велике прохання : якщо за обставин, які склалися, ви не можете чимось допомогти, то хоча б не робіть гірше!

П.С. Ефект Даннінга-Крюгера: чим менше людина розбирається в проблемі, тим вище оцінює свою компетентність в ній, тому що її знань не вистачає навіть для того, щоб зрозуміти власне невігластво. Саме тому, бездітні люблять повчати батьків на теми виховання дітей, а «диванні» спортсмени – критикувати тренерів національних збірних.