“Залізний Майк”
Складно повірити, що самий кровожерливий і смертоносний боксер в історії спорту, легендарний Майк Тайсон, який почав свою професійну кар’єру більше 30-ти років тому, в дитинстві був скромним і беззахисним тюфяком. Всі дворові хлопчаки у Брукліні витирали ноги об нього, при чому не лише в метафоричному сенсі.
Чаша терпіння Майка переповнилася, коли хлопчаки у черговий раз напали на нього, забрали його улюбленого голуба і відкрутили йому голову прямо на очах у 10-ти літнього Майка, який не міг постояти за себе. Це вже було занадто. Очі Тайсона налилися кров’ю, і він на очах усієї банди побив суперника, що перевершував його і зростом, і віком та і бійцівськими навичками теж.
Після цього Майка почали поважати настільки, що він тут же увійшов до банди, яка, по суті, була зграєю дрібних злодюжок. Повіривши у свої сили, Майк навчився стояти за себе. Хлопчаки ж навчили його злодійській справі. Так почалися численні гастролі Тайсона по нескінченних виправних закладах.
У 13 років від хлопця відвернулися навіть батьки, а в’язниці США тільки і чекали, коли ж йому виповниться досить років, щоб ізолювати хлопчину від суспільства.
Але ось невдача: в заклад, де на той момент відбував чергове покарання Тайсон, приїхав не хто-небудь, а головний ідол усіх темношкірих хлопців того часу, великий Мухаммед Алі – він здійснював періодично вилазки в місця, де ізолювали від суспільства важких підлітків. Саме після бесіди з Алі Тайсон зрозумів, що хоче займатися боксом, і почав йти до своєї мети.
Його першим тренером став Бобі Стюарт – один з учителів в школі для малолітніх злочинців, який у минулому був боксером-любителем.
Стюарт дуже скоро зрозумів, що учень вже помітно переріс свого учителя по боксу. Тоді він відвів його до свого знайомого і за сумісництвом легендарного тренера і менеджера Касу Д’Амато.
Так почалася кар’єра Майка в любительському боксі. Тренер сформував навколо перспективного бійця цілу команду професіоналів, в яку входили масажисти, тренери, менеджери. Усі працювали заради того, щоб створити з обдарованого хлопчини справжню машину для вбивства.
Благодатний ґрунт дуже швидко почав приносити свої перші плоди. На любительському рингу Майк дебютував в 1981 році, коли йому було всього 15 років. У перший рік з шести поєдинків він виграв п’ять. Вже в 1982 році Майк з’являється на міжнародному рингу на юнацьких Олімпійських іграх. Перший бій завершується через вісім секунд після стартового гонгу – суперник Майка практично без рухів лежить обличчям в підлогу. Ще декілька перемог – і ось золота медаль вже висить на шиї у Тайсона.
Так помер Тайсон-спортсмен і народився Тайсон-вбивця, якого вже нічого не могло стримати. Він перемагав своїх суперників в перших раундах.
Довше за усіх, до четвертого раунду, вдалося протриматися американцеві Дону Хелпіну. Навіть до третього раунду вдалося дотерпіти лише одному щасливчикові – Ларрі Сімсу.
У той час Майк був готовий битися навіть посеред ночі, якщо його розбудити.
Тайсон проводив блискучі бої, упевнено завойовуючи титул за титулом.
І ось нарешті – чемпіонський бій! Суперник – володар чемпіонського пояса у важкій вазі за версією WBC Тревор Бербик, був повний оптимізму і готовий, як йому здавалося, скрушити Тайсона. Чи треба говорити, що бій у Бербика Тайсон виграв вже в другому раунді. Після серії щонайпотужніших ударів канадець впав додолу, але все-таки спробував піднятися. Таких спроб було три, але боєць кожного разу втрачав рівновагу і падав. Це було світовим рекордом – він став наймолодшим чемпіоном світу у важкій вазі. Титул він виграв, коли йому було 20 років і 144 дні. З моменту дебюту до чемпіонського бою пройшов всього 1 рік і 8,5 місяців – ще один рекорд, не побитий досі.
Після серії чемпіонських боїв Тайсон у віці 21 рік став наймолодшим в історії абсолютним чемпіоном світу у важкій категорії. Ще один світовий рекорд – найкоротший шлях з моменту дебюту в професійному боксі до завоювання усіх чемпіонських поясів – всього 2 роки і 5 місяців.
Пізніше, після захисту усіх своїх 6-ти чемпіонських поясів, Тайсон втратив мотивацію і почав відволікатися від професійного боксу. Він розгулював по вечірках, почав пити у величезних кількостях та вживати наркотики. Його скандальна суть, що дрімала глибоко в підсвідомості з 13-річного віку, полізла назовні. У 1989 році він розлучився зі своєю першою дружиною і перебував у найсильнішому стресі після скандального шлюборозлучного процесу і розділу майна.
До бою, який був запланований на лютий і повинен був відбутися в Японії, Майк не готувався взагалі. Проти нього на ринг повинен був вийти відверто слабкий суперник, ім’я якого – Джейм Даглас. Він був сьомим у світовому рейтингу, а ставки на нього приймалися виходячи з шансів на перемогу – 1 до 40. Але Даглас відмінно підготувався до бою і перебував в чудовій фізичній формі. Йому практично не склало труднощів побити повільного і незграбного чемпіона, створивши головну сенсацію в історії боксу. Залізний Майк впав в десятому раунді.
Після цієї поразки Тайсон провів ще чотири бої в надії знову стати обов’язковим претендентом і повернути собі пояси.
10 лютого 1992 року Тайсон був засуджений до 6-ти років ув’язнення за зґвалтування. Боксер намагався довести, що все відбувалося за спільним бажанням, а Дезіре Вашингтон настоювала на вині Майка.
У 1995 році Тайсон вийшов з в’язниці, де кожного дня тренувався, як проклятий. Він жадав перемог і мріяв довести, що три роки за ґратами нічого не змінили і він залишився спортсменом. До фізичної форми претензій не було, хоча витривалість Майка залишала бажати кращого. Питання викликав його психічний стан.
Так або інакше, Тайсон отримав перемоги в чотирьох боях підряд – всі нокаутом. Ажіотаж, пов’язаний з гучним поверненням на ринг, змусив провідні світові асоціації помітно скоротити шлях Тайсона до титульного бою. У четвертому поєдинку після виходу з в’язниці йому вже протистояв чемпіон світу за версією WBA Брюс Селдон, який не протримався проти колишнього зека і одного раунду. Це був вересень 1996 року.
Вже в листопаді Тайсон виходив на ринг проти Евандера Холіфілда. Цей бій планували провести ще до ув’язнення, але вийшло так, як вийшло. Майк був явним фаворитом, але знову досить недбало поставився до свого суперника, який виявився набагато сильнішим, ніж припускав сам Майк і його тренери. Холіфілд повністю переграв Тайсона, втомленого вже в середині бою.
У результаті технічний нокаут в 11-му раунді, поразка, втрачений титул і прохання про матч-реванш.
Холіфілд погодився дозволити Тайсону спробувати відвоювати титул влітку 1997 року. Бій чекав весь світ. Майк несамовито готувався до зустрічі з кривдником і зробив би це, коли б не поведінка Евандера. Суперник Залізного Майка під час бою бив його головою, крутив руки, стукав кулаками по потилиці і знову починав буцатися. У результаті Тайсон просто укусив кривдника, та так, що відкусив йому частину вуха. На четвертий раунд Тайсон так і не вийшов. Замість цього він намагався прорватися до Холіфілду, щоб побитися з ним “по-пацанськи”, а не за правилами боксу. В результаті Тайсон був дискваліфікований, втратив боксерську ліцензію і продовжив падіння на саме дно.
Майк повернув собі ліцензію в 1999 році та повернувся на ринг. Але це була вже абсолютно інша людина, не готова проводити на рингу увесь бій, що ставить на один удар, що боксує з не найсильнішими суперниками раз на півроку і на рівних.
Три останні бої великого боксера краще взагалі не згадувати. У двох з них він зазнав поразки. У останньому і зовсім відмовився продовжувати битися після сьомого раунду, заявивши, що більше не хоче ганьбити бокс.
Так людина, яка повинна була стати найбільшим бійцем в історії, змусивши усіх забути про Мухаммеда Алі, що підтримував його навіть в найважчі часи, втопила свою кар’єру в алкоголі, накачавшись перед цим значними дозами наркотиків. Усе інше, що творилося в житті бійця з 2005-го року останні десять років, взагалі складно якось зв’язати з боксом.
Зараз він порядний сім’янин. Є веганом і захисником тварин, і всіляко пропагує свої погляди.
Тайсона часто запрошують зніматися в кіно. У його активі близько 40 ролей у фільмах і серіалах. Одними з найпопулярніших є ролі у фільмах “Крокодил Данді”, “Роккі Бальбоа“, “Дуже страшне кіно“, “Парубочий вечір у Вегасі” і “Китайський продавець“.
