“Інфіковані горором”

Написано Образ Мистецтва

Наскільки популярними є фільми жахів і книги в жанрі горор в Україні? Що відбувається із психікою людини під час перегляду/читання жахливих речей? Що відокремлює Стівена Кінга від інших авторів, котрі пишуть “жахливі” твори? Чи варто вивчати майстерність горору? Про це і не тільки Анастасія Трофименко розповідає слухачам у своїх онлайн-лекціях із циклу “Інфіковані горором”. Анастасія Валентинівна – літературознавиця, дослідниця жанру горор, аспірантка Київського університету імені Бориса Грінченка. Анастасія поділилася, що чекає слухачів на наступній лекції, котра відбудеться 29 листопада 2020 року онлайн.

–  Пані Анастасіє, на черзі третя лекція із циклу “Інфіковані горором”. Що Ви пропонуєте в ній своїм фоловерам?

– Саме ця лекція зачепить одразу декілька сторін творчості Стівена Кінга. Це знову ж таки жахи та фентезі.  А саме його творчий доробок “Темна вежа”, що із справжньої епопеї переростає у біографічну сповідь із химерним змішанням популярних фентезі-епопей.

Мої поціновувачі мають можливість послухати не просто переказ тексту із рафінованим викладом, а безпосередньо прийняти участь у обговоренні і аналізуванні твору, розглянути його схематизацію, зрозуміти як він сконструйований.

– Сама назва другої онлайн-лекції парадоксальна, навіть дивна: позитивний вплив літератури жахів на психіку. А я думала, що нічого позитивного у жахах не буває… Просто автори хочуть налякати читачів. Чи не так?

– Насправді так, звучить доволі дивно. Але, дійсно, позитив у читанні таких творів є. І так, автор такого типу літератури будь-що намагається налякати читача. Тип “лякання” безпосередньо залежить від обраного жанру. Адже, жанр, якби він був людиною, диктує певні правила, патерни та фрейми, якими користуються автори для досягнення поставленої мети.

Повертаючись до “позитиву” від такого читання. По-перше, це чудовий психологічний досвід. По-друге, це хороша можливість пережити накопичені емоції, що вивільнить організм від надмірних стресів. І так, ця формула працює не для всіх, все доволі індивідуально.

Проводячи дослідження, я часто спілкуюся з різними людьми, не тільки із літературознавцями, та взявши собі за правило, питаю: “Чому ви читаєте таку літературу?”. Відповіді можуть вас здивувати. Одного разу я почула щось подібне: “І читаю та дивлюсь особливо, де більше вбивств. Не знаю, як пояснити, але це розслабляє, та ще й якщо сюжет переплітається із розслідуванням та пошуком вбивці”. І це відповідь не молодої юної дівчини, а доволі зрілої жінки, років так за 50.

По-третє, наразі ми живемо у досить швидкому світі/суспільстві, унормованому постійними рамками, емоційними дрескодами і тому подібне. Якщо згадати Фрейда, то він зазначав, що такий тип суспільства породжує невротизм та емоційні стреси, які необхідно переживати, щоб уникнути порушень психіки та патологій. Інколи, прочитання такої літератури якраз і вивільняє надмірне емоційне накопичення.

– Чому така красива й тендітна дівчина зайнялася такою “жахливою” темою?

– Для мене видається дивним вираз “жахлива тема”, не бачу нічого жахливого. Цей тип літератури чарує та захоплює. Досліджую літературу жахів, тому що в ній “варюсь”, просто таки живу, люблю, читаю. Особливо мене захоплює сама система функціонування жанрів у середині даного ґатунку літератури. Це, знаєте, коли людина на шляху до професіоналізму перестає помічати те, що помічала, не розбираючись у тонкощах цієї роботи. Так і у мене – мені цікавий отой механізм, наприклад, чому читаючи, ми лякаємося, або ж яким чином і за допомогою чого автори створюють такі впливові на людину тексти, а ще як структурно виглядає жанр горору.

Це моє улюблене заняття, яким я прагну поділитися з багатьма людьми.

–Дякую за цікаву бесіду! Зустрінемося на третій Вашій лекції!

Автор: Аліна Шевченко