Олексій Іваницький, доктор медичних наук.
Думка – це процес в мозку, який виникає, коли з’являється певна мотивація і потрібно досягти якоїсь мети, яка не є однозначною. Рішення потрібно знайти тоді, коли є вибір, і ці передумови необхідні для того, щоб виникло мислення.
Список у Вікіпедії налічує 175 когнітивних спотворень. І звичайно, це далеко не повний перелік тих способів, якими наш мозок обманює сам себе. Такий обман зовсім нескладний, адже значна частина психічних процесів у людини відбувається без відображення в свідомості. Таким чином, стає можливим звертатися безпосередньо до цих основних процесів, не зачіпаючи свідому частину.
У роботі з широкими масами професіонали використовують способи обходу механізму цензури, який в мозку фільтрує інформацію, що надходить із зовнішнього світу. Наприклад, якщо посилити інформацію емоційно, то вербальне або невербальне послання легше пройде вбудовані фільтри свідомості і надовго збережеться в пам’яті споживача інформації.
Великий список когнітивних спотворень у Вікіпедії класифікований досить розпливчасто. Там представлені чотири тематичні групи:
- Спотворення, пов’язані з поведінкою і прийняттям рішень.
- Спотворення, пов’язані з можливостями і стереотипами.
- Соціально обумовлені спотворення.
- Спотворення, пов’язані з помилками пам’яті.
Така класифікація не дає можливості чітко уявляти причини цих спотворень. Тобто з класифікації не зовсім зрозуміло, за допомогою яких методів можна використовувати різні когнітивні спотворення, чому вони виникають. До того ж, багато викривлень дублюються в списку під різними назвами.
Є інший спосіб класифікації спотворень, якщо більш конкретно орієнтуватися на причину збою в мисленні, який обумовлює некоректне сприйняття реальності. Якщо класифікувати їх таким чином, то спотворення теж можна розділити на чотири групи, але тепер вони стають більш логічними і зрозумілими.
Чотири проблеми, через які виникають когнітивні спотворення:
- Занадто багато інформації.
- Недостатньо сенсу (багатозначність).
- Необхідність діяти швидко.
- Фільтрація інформації для запам’ятовування: мозок завжди віддає перевагу запам’ятати простішу і чітку концепцію, а не складну і двозначну. Навіть якщо друга концепція коректніше і об’єктивніше.
Все, що ми бачимо, чуємо, думаємо, відчуваємо, відображається на нашій свідомості і підсвідомості. Також і навпаки, все, що ми можемо собі уявити, можна перенести в реальність. Так з’являються нові винаходи, картини, музика, ідеї і стратегії.
Досі не вивчене явище сновидінь відображає деякі аспекти нашої підсвідомості. Частина людей сприймають свої сновидіння, як належне явище, хтось намагається трактувати образи у своєму розумінні сонниками, а хтось стверджує, що вони пов’язані з майбунім.
Але, так чи інакше, спостерігаючи за сюжетами своїх сновидінь та усім, що вони в собі несуть, можна відкорегувати деякі свої життєві принципи, погляди на світ та навіть підсвідомі реакції на ті чи інші ситуації у більш сприятливі для вас варіанти. Адже сприйняття світу залежить саме від складу вашої особистості та від специфіки вашого характеру.
Також одним из когнітивних спотворень є Ефект Данінга – Крюгера – метакогнітивного спотворення, яке полягає в тому, що люди, які мають низький рівень кваліфікації, роблять помилкові висновки, приймають невдалі рішення і при цьому не здатні усвідомлювати свої помилки в силу низького рівня своєї кваліфікації. Це призводить до виникнення у них завищених уявлень про власні здібності, в той час як дійсно висококваліфіковані люди, навпаки, схильні занижувати оцінку своїх здібностей і страждати від недостатньої впевненості в своїх силах, вважаючи інших більш компетентними. Таким чином, менш компетентні люди в цілому мають більш високу думку про власні здібності, ніж це властиво людям компетентним (які до того ж схильні припускати, що оточуючі оцінюють їх здатності так само низько, як і вони самі). Також люди з високим рівнем кваліфікації помилково вважають, що завдання, які для них легкі, так само легкі і для інших людей .
Ще один приклад ілюзій у нашій свідомості – це примарення у темряві. Наш мозок починає перетворювати погано розбірливі силуети на вже побачені образи та надавати їм форм, виходячи із зорового досвіду. Таким чином, речі визираючі із привідкритої шафи іноді можуть перетворюватись на страшні гротески.
Наш розум проявляє здатність до ідіосінкразійної чуйності до фобій колективного несвідомого, буквально матеріалізувавши найстрашніших і небезпечних демонів, підсвідомо притаманних людству. Це слугує приводом не вірити очам своїм, але зріти в корінь, обережно підводячи до глибинного висновку про те, що проблеми (принаймні більшість) сьогодення сягають корінням в минуле. Демони, як не без сумної іронії зазначається у фільмі “Прекрасний розум”, як і раніше нікуди не зникли – тільки тепер можна навчився тримати невідомі сили під контролем.
Зігмунд Фрейд вважав, що страх темряви пов’язаний з розділеною тривожністю і боязню розлуки з матір’ю. Він писав: «Почуття туги, яке дитина відчувала в темряві, трансформується з часом в страх темряви».
Механізми самозбереження мозку найтіснішим чином змикаються з внутрішніми механізмами його надійності. Вони різні, ці механізми надійності. Наприклад, під час сну вночі стираються або намагаються стертись небажані вогнища збудження у нашій свідомості.
Що б ми робили без такого природнього механізму – навіть уявити важко! Кожна маленька неприємність викликала б вибух, афект, кожне постійне думання про щось – нав’язливий стан, що не змитий нічною захисною хвилею.
Також, когнітивним спотворенням свідомості людини є неузгодженість рішень та детекція помилок, які водночас нам допомагають наблизитись до досконалості та, при цьому, іноді заважають виконати у повній мірі першопочатковий задум.
Зони мозку людини, звісно, реагують на різну неузгодженість. Система детекції помилок або коригує діяльність на несвідомому рівні, або створює у людини стан, що виражається невиразним почуттям чогось невиконаного або виконаного невірно. Людина «замислюється» – і якщо взялась виконати справу до кінця та прикласти для цього максимум зусиль, то в результаті часто створює найкращий варіант реалізації свого задуму чи правильно вирішує завдання.
Але, при цьому, функція детекції помилок, як і багато іншого, – механізм тренований. Так, цілком можна дотренуватися до нав’язливого стану, або навпаки не мати почуття “перфекціонізму”. Слідуючи з цього, нашу творчість можна описувати по-різному. У тому числі, і як розумову діяльність, що розвивається на фундаменті відомого, але як би закликає «підійнятись ще вище» над ним. Спробуй-но «злетіти», якщо тебе за кінцівки смикає надто активний детектор помилок, детектор відхилення! Так і будеш творити і відрікатися, подумки, усно або письмово… Отже, всьому своє місце, своя роль.
Є декілька наочних прикладів, які також можуть продемонструвати специфіку ілюзій, що створює наш мозок.
Квадрати А і В одного кольору
Нам, звичайно ж, здається, що це не так. Ця дивовижна оптична ілюзія показує, що зоровий образ є результатом цілісної роботи мозку, а не тільки ока. Мозок в даному випадку «налаштовує» зображення відповідно до нашого очікування від тіньового ефекту.
Зір допомагає нам відчувати смак
Вчені попросили випробуваних оцінити біле вино. В описі смаку були перераховані характеристики, властиві білому вину. Коли той самий напій вчені перефарбували в червоний колір, добровольці знайшли в ньому нотки червоного вина. Експеримент повторювався кілька разів, але результати були незмінні. Зовнішній вигляд їжі і напоїв сильно впливає на смак.
Ми можемо не помічати того, що відбувається у нас перед очима
Таке явище називається сліпотою неуваги. Це виключно психологічний феномен: людина, сконцентрована на чомусь, може випустити з уваги інше, якщо раптово виникає подразник, навіть досить незначний. Ця особливість нашого сприйняття часто використовується ілюзіоністами.
Якщо хтось нас ігнорує, мозок знаходить одну причину: ця людина – мерзотник
За це відповідає властива людині фундаментальна помилка атрибуції. Через неї нам здається, що поведінка інших людей – прояв їх особистісних якостей, а не результат дії зовнішніх чинників. Таким чином, мозок за замовчуванням робить некоректні висновки про дії інших людей.
Ми легко знаходимо дві лінії однакової довжини до тих пір, поки інші не почнуть помилятися
Психолог Соломон Аш поміщав добровольців в кімнату з групою підставних людей і ставив запитання: «Який з відрізків – А, В або С – має таку ж довжину, що і перший відрізок?». 32% випробовуваних відповідали неправильно на це питання, якщо три інших людини в кімнаті давали однаково невірну відповідь.
З цієї теорії випливає, що ніяка, навіть найдосконаліша комп’ютерна програма не володітиме свідомістю. Так, своїй останній статті в журналі Scientific American Альфред Кох робить висновок:
“Свідомість не може бути обчислена, вона може бути тільки вбудована в структуру системи”.
