Хто вони?
Це – сім’я мандрівників і музикантів: Володимир Муляр, Ярина Квітка та малюк Марко.
Як мандрівники вони проект “Двоколісні хроніки”.
Як митці – гурт “Фолькнери”.
Зараз вони здійснюють навколосвітку на велосипедах. Перший етап довжиною 25 000 км через 13 країн тривав 17 місяців (2014 -2016 рр) і завершився у Сіднеї, Австралія. Тут народився Марко, їхній капітан. Відтоді вони мандрують утрьох, проїхавши разом вже понад десяток країн.
Двоколісні хроніки – це їхній культурний велопроект, це серія подорожей по світу з метою дослідження культур різних народів та популяризації культури української, це поєднання двох улюблених та важливих справ у їхньому житті: музики та мандрів.
Двоколісні хроніки – це також і телепроект, котрий вони створюють безпосередньо в дорозі.
Починаючи з 2010 року вони здійснили 6 крупних велоекспедицій, проїхавши 30 країн та понад 45 000 км.
Чому велосипед?
- Велосипед – не просто вид транспорту. Для України в наш час він символізує речі, вкрай важливі для духовного і фізичного оновлення нації, її нового мислення і нового життя.
- Велосипед – це коли надаєш перевагу простим і корисним речам перед надмірною розкішшю.
- Велосипед – це коли високопосадовець їздить на роботу не у броньованому авто, оскільки не має причин боятися людей.
- Велосипед – це коли нація здорова фізично.
- Велосипед – це здорова екологія і чисте повітря.
Чому подорожують?
Не лише тому, що подорожі їх розвивають, загартовують, надихають, додають сил та віри в себе, збагачують розумінням багатьох речей, над якими вдома не часто замислюємось…
А й для того, аби показати, що мандрувати може кожен, хто цього прагне, незалежно від соціального статусу, фінансового становища, сімейних обставин та інших «обмежень»; показати, що подорожувати не є більш небезпечним, ніж готувати омлет на кухні власного будинку.
Як подорожують?
- Вони їздять по усьому світі на велосипедах, бо це еко-транспорт;
- Ночують переважно в наметі, бо хочуть бути ближче до природи;
- Проїжджають країни повністю, а не лише відвідуючи столиці;
- Обирають не туристичні «вилизані» місцини, аби бути ближче до простих людей;
- Завжди їдять місцеву їжу, навіть якщо це смажені таргани;
- Обожнюють пригоди та незвичні маршрути;
- Їм не страшно спати в наметі при мінус вісім, їм не бридко пити воду з Ганги, а на тисячне за день прохання «селфі» просто посміхаються.
- Вони не гонимося за рекордами чи крутими титулами – вони просто проживають миті життя в своїй подорожі на повну.
- В дорогу з собою завжди беруть музичні інструменти аби пограти українську традиційну музику людям в інших країнах та розповісти про нашу Батьківщину.
- Також, мандруючи, ще й збирають фольклор різних народів, бо вважають його душею кожної нації, яка має жити вічно.