За п’єсою Мартіна Макдонаха “Сиротливий захід”
Хочемо висвітлити роботу прекрасного Київського театру “Срібний Острів” і їх спектаклю “Брати“, поставленому за п’єсою відомого ірландського драматурга Мартіна Макдонаха (ще і автора таких фільмів, як “Залягти на дно у Брюгге” і “Сім психопатів“).
Це історія про братів Коннорів, які живуть у взаємній ворожнечі на гроші убитого батька, п’ють самогон і мріють про красуню Герлін. Місцевий молодий священник, отець Уелш, безуспішно намагаєтьмся примирити їх, але дивлячись на те, що твориться в його приході, – сумнівається у власній вірі.
У спектаклі дуже істотна релігійна тема, тому що абсолютно зрозуміла біблейська паралель. Священник приносить себе в жертву в ім’я порятунку душ інших людей. Цей священник ірландський – маленький, безглуздий п’яничка, такий, що вічно сумнівається в тому, що він може комусь допомогти, тобто майже впевнений, що не може. Він уподібнений, в деякому розумінні, Ісусові Христу, людині, яка пішла на хрест заради того, щоб нас врятувати. Ця релігійна тема прочитується людьми і в подібності братів Каїна та Авеля.
Це жорстока і похмура комедія. Все, що відрізняє драматургію МакДонаха, голий психологізм, абсурдна тупиковість життєвих ситуацій, жорстокість людей і обставин, “чорний гумор” – все в цій п’єсі піднесено до вищого степеня.
Театр “Срібний Острів” прекрасно впорався з парадоксальним, гіпнотичним з’єднанням кориди і шахової партії. У фокусі уваги – два брати, бездонні прірви їх травмованих душ, їх образи і біль, їх спрага і нездатність Полюбити і Зрозуміти. Майже гротескова комедійність несподівано зривається в емоційну і моральну безодню. У століття загальної псевдостабільності і стирання граней дозволеного ми пропонуємо шокову драматургію, ін’єкцію Правди, Совісті та Чорного гумору.