Instagram – Дар’я Білодід

Кажучи прізвище Білодід на душі стає дуже гордісно! Гордістно за землю, за націю, за красивих українських дівчат та весь український спорт.
Ця дівчинка демонструє квентесенцію всіх генетичних талантів нашого народу. Це гордість нації, яка демострує уміння розвивати свою силу та використовувати її на благо. Її приклад не має кордонів. З самого початку карьери, Дар’я надихає не тільки спортсменів, але і людей не близьких до спорту працювати над собою, роблячи кращими себе та світ навколо себе.

Дар’я Генадіївна Білодід у свої 19 стала двократною чемпіонкою світу із Дзюдо.

Дарина народилася в Києві, 2000-го року в сім’ї дзюдоїстів Геннадія Білодіда і Світлани Кузнецовой. Її тато володар бронзової медалі чемпіонату світу і двократний чемпіон Європи по дзюдо.

Спортивний дух у Дарини присутній з самого дитинства. У 4-х річному віці вона в перше спробувала себе в секціїї гімнастики. А у 6-ть років самостійно прийняла рішення займатися дзюдо. Відтоді її тренували власні батьки.

Дарина щодня старанно тренувалась, щоб 15 років в перше здобути перемогу на чемпіонаті України, а потім і взагалі отримати підряд дві золоті медалі – на юнацькому чемпіонаті Європи і чемпіонаті світу по дзюдо.

Числені перемоги не зупинили дівчину, та у 2017 році перебравшись в дорослу лігу дебютувала з перемогою на Континентальному Кубку в Празі.
Вже через місяць Білодід стала чемпіоном Європи, отримавши перемогу над олімпійською дзюдоисткою з Росії Іриною Долговой на чемпіонаті у Варшаві.

Після наполеглевих тренуван разом зі своїми батьками, яких називає своїми талісманами здобула чемпіонство на чемпіонаті світу 2018 в столиці Азербайджану, Баку. Також там вона отримала титул наймолодшої світової чемпіонки дзюдо серед жінок і чоловіків.

У 2019 спортсменка виборола золоті медалі чемпіонату Європи та ІІ Європейських ігор у Мінську а також у фіналі турніру Grand Slam в Абу-Дабі.

Вже у свої 19-річна Дарина має спортивну повагу та прихильність цілого світу, завдяки неповторному досягненню на чемпіонаті світу-2019 у Токіо (Японія), за підсумками якого вона не лише здобула переможну медаль, а й стала наймолодшою дворазовою чемпіонкою світу в історії дзюдо.

Йоль

Це костюмований забіг на 21 км, 8,4 км, 4,2 км, який проводиться 22 грудня 2019. У цьому забігу прийнято одягатися у різноманітні костюми піратів або навіть динозаврів. Для багатьох це вже стало доброю традицією. Багато людей щорічно приїждає, щоб отримати свої враженя. Доволі цікаво разом із Дартом Вейдером наздоганяти тигра.

До речі, на Олімпійських іграх, теж є традиція. Починаючи з перших Олімпійських ігор у 1986 році, чоловічий марафон є завершальною подією програми з легкої атлетики з фінішем на головному Олімпійському стадіоні і є частиною програми закриття. Вірність цієї традиції була підкреслена в 2004 році, коли марафон від Марафону до Афін завершувався на стадіоні Панатінаікос, де фінішував перший олімпійський марафон 1896 року.

Половина марафонської дистанції, напівмарафон, також є популярною дистанцією в шосейному бігу, на якій проводяться окремі забіги і чемпіонати світу.

Взагалі, Марафон це дисципліна легкої атлетики, що є забігом на дистанцію 42 кілометри 195 метрів. Ця цифра з’явилася у 1908 році під час Олімпіади в Лондоні. Британська королівська сім’я побажала побачити старт із замку Віндзора, тому гонка була збільшена з 25 до 26 миль 385 ярдів (42 км 195 метрів). Офіційно цю дистанцію затвердила Міжнародна любительська легкоатлетична федерація в 1921 році.

Світовий рекорд серед чоловіків складає 2:01.39. Він був встановлений під час Берлінського марафону 16 вересня 2018 року кенійцем Еліудом Кіпчоге.

Дорогі читачі, минулого разу ми говорили з вами про лижний спорт. Сьогодні ми продовжуємо розбирати цю романтичну та обширну тему, і поговоримо про справжній екстрим в цьому виді спорту.

Екстремальний лижний спорт – це трюки на лижах, виконані на довгому, крутому (зазвичай від 45 до 60 і більше градусів) нахилі на небезпечному ландшафті. Спортивні трюки виконуються поза трасою.

Французи вигадали термін “Екстремальний лижний спорт” в 1970-х. Першим виконавцем був швейцарський лижник Сілвейн Содан, який винайшов поворот під назвою “склоочисник” в середині 1960-х і зробив перші записані на плівку спуски зі схилів, які до цього вважалися неможливими. Французи Ансельм Бо і Патрік Валенсан були серед тих спортсменів, які надалі розвивали це мистецтво і принесли славу цьому спорту в 1970-х і 1980-х. Англійська назва “Надзвичайний лижний спорт” змінилася з 80-х, коли був придуманий термін “екстремальний лижний спорт”. Зараз спорт називається “Великим гірським лижним спортом” або “Вільним лижним спортом”, який містить в собі усі аспекти і методи спуску з ландшафтів поза трасою.

Через надзвичайно довгі, круті нахили і небезпечний ландшафт одна єдина помилка в неправильний момент призвела до смерті декількох лижників. Це відрізняє істинний екстремальний лижний спорт від захоплюючих і небезпечних (зазвичай травматичних, але не смертельних) видів лижного спорту, які маються на увазі американським еквівалентом цього слова.

Лижний спорт у віддаленій місцевості

“Лижний спорт у віддалених місцевостях” або “лижний спорт поза трасою” – це спортивні дії, що виконуються в малонаселених сільських місцевостях на недоглянутих і немаркірованих схилах (там, де немає відмічених трас). Нерухомих механічних засобів підйому (підйомники, канатні дороги і так далі) в даному випадку часто теж немає. Тому лижники дістаються на вершини пішки або за допомогою літаючих засобів (гелікоптери, парашути, дельтаплани).

Лижний спорт у віддаленій місцевості може бути дуже небезпечним через ризики обвалів, виснаження із-за підйому і часто ландшафту, з якого спускається спортсмен. Лижний спорт у віддаленій місцевості часто асоціюється з “екстремальним лижним спортом”.

Лижний спорт у віддаленій місцевості може тривати більше, ніж один день, і тоді необхідно довго йти пішки по снігу і використати гірські хатини в доступних місцях.

Лижний спорт представлений майже двома десятками дисциплін, більшість з яких входять в програму зимових Олімпійських ігор. Взагалі, класифікація лижного спорту припускає виділення 8-ми груп, серед яких перегони, гірські лижі, фристайл і сноубординг є найбільш великими. Про більшість з них ми вам обов’язково розповімо. Але сьогодні ми висвітлимо таку дисципліну як лижні перегони.

Перегони

З перегонів розпочався лижний спорт, тому вони вважаються класикою і добре тренують витривалість. Є присутніми в Олімпійській програмі з самого початку організації зимових ігор.

Спринт

По аналогії з бігом лижний спринт – це гонка на короткій дистанції. Дистанції бігового спринту занадто короткі для зимового гонщика. Тому вони були збільшені до мінімальних 800 м для жінок і 1000 м для чоловіків. Максимальна довжина спринтерської дистанції для чоловіків складає 1600 м (у командному варіанті).

Командний спринт – одне з найбільш видовищних змагань. У кожній команді 2 людини. Після того, як перша команда пробіжить дистанцію, її змінює друга – так вони чергуються три рази, здійснюючи в цілому 6 забігів. Команди, що перемогли, біжать в півфіналі і фіналі з мас-стартом.

Перс’ют-перегони переслідування поділяються на звичайний перс’ют (з перервою між етапами) та скіатлон (без перерви). На першому етапі звичайного перс’юта стартують індивідуально з періодичністю в 30 сек. На другому етапі – через декілька годин або днів – учасники виходять на трасу в тій послідовності і з тією різницею в часі, з якими вони прийшли на фініш на першому етапі.

У скіатлоні старт масовий, а перерви між етапами немає. Специфіка перс’юта без перерви в тому, що спортсменам необхідно першу частину шляху долати класичним способом, потім міняти лижі і їхати вільним стилем. При цьому секундомір не зупиняють, що надає змаганням додаткову азартну складову.

Дистанція кожного етапу в перс’юті – від 5 до 15 км. Одноденні переслідування на довгих дистанціях вимагають хорошої витривалості лижника.

Естафети. У лижних естафетах беруть участь 4 команди, в кожній по 4 людини. Одна людина біжить одну дистанцію (до 10 км), торкається другого учасники своєї команди, передаючи йому естафету – і так далі усі четверо спортсменів. Перший і другий лижник біжать тільки класичним стилем, третій і четвертий – вільним.

У лижному спорті постійно з’являються нові вправи змагань, багато яких у міру впровадження може набути офіційного статусу виду лижного спорту, аж до включення в Олімпійську програму – вони віднесені до показових: буксирування лижника, польоти на лижах на дельтапланах, спуск з гірських вершин, міні-лижі; трюки на лижах: стрибок на лижах з обриву з парашутом, стрибок на лижах з літака без парашута, спуск на швидкість лижника і автогонщика. У наступних статтях ми обов’язково вам про них розповімо.

Фігурне катання – спорт, який зачаровує глядача своєю красою. Але скільки ж сил і часу треба віддати спортсменові, щоб складні і небезпечні трюки на льоду виглядали настільки легко?!

Коли дивишся виступи професійних фігуристів, просто захоплює дух від їх стрибків, дивовижних піруетів і чарівних рухів. Але чи знаєте Ви, що фігурне катання – ковзанярський вид спорту, який відноситься до одного з самих складно координованих видів спорту? Адже, основна суть катання полягає в переміщенні фігуриста або пари спортсменів на ковзанах по слизькому льоду з одночасним виконанням різноманітних елементів під музику.

Знахідки археологів свідчать про те, що уперше люди почали кататися на ковзанах ще у бронзовому столітті. А першими ковзанами служили фаланги кінцівок великих тварин. І лише в 12-13 столітті в Голандії уперше почали виконувати ковзани із заліза. Тоді ж фігурне катання почало розвиватися не лише як популярна розвага, але і як вид спорту. Хоча завдання для фігуристів-спортсменів були, в порівнянні з сучасними програмами, примітивні – їм слід було просто викреслювати на льоду різноманітні фігури, зберігаючи при цьому красиве положення верхньої частини тіла.

У 18-му столітті в Едінбурзі з’явився перший клуб любителів фігурного катання. Саме там були розроблені правила проведення змагань і перелік необхідних для виконання фігур, які були описані в “Трактаті про катання на ковзанах”. Він був виданий в 1772-му році лейтенантом артилерії Робертом Джоунзом.

Надалі фігурне катання стали активно розвивати такі країни, як Канада і США, де створювалися нові спортивні асоціації, удосконалювалися моделі ковзанів, росла і розвивалася власна школа техніки.

Перші змагання з фігурного катання пройшли в 1882-му році у Відні, і брали участь в них тільки чоловіки. А участь жінок в змаганнях стала дозволена лише через 10 років. Перший офіційний чемпіонат світу серед жінок був проведений в Швейцарії лише в 1906-му році.

У 1924-му році фігурне катання увійшло до програми зимових Олімпійських ігор, і до сьогоднішніх днів є одним з найпопулярніших зимових видів спорту.

У фігурному катанні прийнято виділяти 5 основних напрямів:

• жіноче поодиноке катання
• чоловіче поодиноке катання
• парне фігурне катання
• групове синхронне катання
• спортивні танці

Жіноче і чоловіче поодиноке катання

Спортсмен в поодинокому катанні демонструє володіння основними елементами – кроками, обертаннями, спіралями, стрибками. Рівень фігуриста визначається кількістю, якістю і складністю виконуваних елементів. Важливим показником при оцінці спортсмена є також почуття ритму, пластичність, граціозність і артистизм.

Змагання здійснюються в два етапи. Перший етап є короткою обов’язковою програмою, а другий – довільною.

Парне фігурне катання

У цьому виді катання до основних складових додаються спеціальні елементи, такі як підтримки, викиди, підкручення, тодеси, паралельні і спільні обертання. У парному катанні на перший план виходить уміння партнерів синхронно і якісно виконувати усі рухи, щоб показати єдність дій.

Синхронне фігурне катання

Цей вид спорту є наймолодшим серед напрямів фігурного катання. Команда може складатися як з жінок, так і з чоловіків. Зазвичай, до складу команди входить від 16 до 20 чоловік. Техніка виконання елементів така ж, як і при поодинокому катанні. Група повинна синхронно і красиво виконати декілька обов’язкових елементів, таких як лінія, круг, перетини, колесо, блоки. Забороняються стрибки більш ніж в один оборот, підтримки, спіралі і перетини.

Спортивні танці

Основний акцент в цьому напрямі фігурного катання доводиться на танцювальні рухи. Тут практично відсутні викиди і стрибки, не допускається тривале роз’єднання партнерів.

У такому вигляді фігурного катання важливо правильно підібрати костюми фігуристів, музику, придумати привабливий образ для пари. Спортивні танці на льоду – одне з самих видовищних і красивих напрямів. Сучасні змагання передбачають виконання парою короткого обов’язкового танцю, а також довільного танцю.

Особливості фігурного катання

Фігурне катання – складний вид спорту. Для досягнення професійних цілей, починати займатися слід у віці 4-5 років. Проте, в кожному індивідуальному випадку бувають відступи від норми.

Також слід знати, що навіть якщо Ви навчилися кататися в зрілому віці, у Вас також є шанс виступити на змаганнях. Існують некваліфікаційні чемпіонати для тих, хто з яких-небудь причин не може брати участь в кваліфікації.

Але навіть якщо змагання Вас не цікавлять, у будь-якому разі, фігурне катання може стати улюбленим і таким, що приносить радість і здоров’я. Адже, цей вид спорту дарує не лише швидкість реакції, граціозність і осанку, але і масу позитивних емоцій.

Київ 26-27 жовтня прийматиме учасників Чемпіонату України з бодібілдінгу. Сотні атлетів з усіх регіонів країни боротимуться за нагороди головних змагань року у вітчизняному бодібілдінгу.

Володарі найкрасивіших спортивних фігур почнуть виступати перед глядачами і суддями на добре відомій прихильникам бодібілдінгу сцені Центру культури і мистецтв КПІ ім. Ігоря Сікорського (м. Київ, проспект Перемоги, 37).

Серед претендентів на трофеї і місця в національній збірній команді України для участі в чемпіонатах світу по бодібілдінгу будуть переможці і призери чемпіонатів світу, Європи, представницького турніру “Арнольд Класик Європа” і змагань світової серії “IFBB Diamond Cup”.

У рамках свята спорту і краси пройде виставка спортивних товарів, дегустація спортивного харчування, численні конкурси серед відвідувачів експо.

Не зволікайте та відвідайте Чемпіонат України з бодібілдінгу- 2019! До зустрічі!

Еліна Світоліна – професійна українська тенісистка, яка впевнено йде до підкорення тенісного Олімпу. У 2018-му році Еліна входила в першу п’ятірку рейтингу Жіночої тенісної асоціації. На сторінці в “Фейсбуці” спортсменку називають талановитою дочкою Одеси-мами і кращим гравцем у світі. Прихильникам подобається рішучість Еліни і позитивний настрій на кожен матч.

Еліна з’явилася на світ у вересні 1994-го в Одесі в сім’ї плавчихи і борця. Батьки з дитинства бачили в Еліні завдатки стати успішною спортсменкою. Спочатку батьки планували відправити на теніс старшого брата дівчинки, але Еліна серйозно заявила, що теж хоче грати і буде кращою за брата.

У 2007-му сім’я Світоліних переїжджає з Одеси до Харкова, де 13-річна Еліна стала вихованкою авторитетного фахівця в українському тенісі Андрія Луценка. Пізніше їй пощастило вчитися в академії відомої бельгійської тенісистки, олімпійської чемпіонки Жустін Єнен.

Свій перший дорослий турнір Еліна перемогла вже в 19 років. Тоді, в 2013-му, вона завоювала свій перший титул в дорослому турі WTA, ставши власницею Кубку Баку, а вже через рік зуміла його захистити.

2014-2017 роки стали найбільш плідними в кар’єрі української тенісистки. За цей час вона більше 10-ти разів перемагала в матчах проти суперників з ТОП-10 світового рейтингу.

У 2017-му Еліна не зупинилася на досягнутому. З початку року їй вдалося перемогти відразу у 5-ти турнірах – в Тайпії, Дубаї, Стамбулі, Римі і Торонто. У тому ж році, уперше в історії, українка піднялася на високий 13-й рядок в оновленому рейтингу Жіночої тенісної асоціації. Проте, як виявилося згодом, для Світоліної це була далеко не межа.

Вже в травні вона стала шостою найкращою у світі, а в серпні повторила досягнення кращого українця Андрія Медвєдєва і увірвалася в ТОП-5 найсильніших тенісисток світу, зайнявши четвертий рядок. А напередодні свого дня народження, Еліна зайняла третє місце в поодинокому розряді в міжнародному рейтингу Жіночої тенісної асоціації (WTA). Такой високої позиції українці не займали ні в жіночому, ні в чоловічому тенісі.

Після Australian Open 2018 Світоліна знову міцно закріпилася на третьому рядку WTA – рейтингу найсильніших тенісисток планети.

Нещодавно Еліна Світоліна уперше у своїй кар’єрі вийшла в четвертьфінал Уїмблдону, а потім і в півфінал турніру, встановивши національний рекорд серед жінок в поодинокому розряді на турнірах Гран-слема і рекорд серед дорослих тенісистів будь-якої статі для Уїмблдону.

Гартування являється для організму всебічно корисним процесом, дія якого впливає на різні аспекти життєдіяльності людини, починаючи зі зміцнення імунної системи і поліпшення здоров’я, і закінчуючи підвищенням сили волі та духу.

Сучасна медицина не заперечує того факту, що завдяки розумному гартуванню людина, дійсно, практично не хворіє застудними захворюваннями, і усе більш детально вивчається дія на організм в результаті обливання холодною водою. А ось в давнину люди часто використовували цей метод і знали усі його плюси, зокрема, в Древній Русі, а пізніше в Індії, люди застосовували техніку гартування, надаючи їй священну значущість.

Один з найважливіших ефектів правильного охолодження тіла, що безпосередньо впливає на поліпшення здоров’я – це очищення судин і внутрішніх органів. Це виглядає так: після дії сильного холоду на тіло, загартований організм людини починає швидкий процес притоку крові з кінцівок до внутрішніх органів, щоб забезпечити їх теплом і захистити від згубного переохолодження. Коли ж температура тіла нормалізується, відбувається зворотній відлив крові з органів до кінцівок, що відносить з собою шкідливі речовини, які скупчилися в органах. Завдяки такому щедрому руху крові в організмі і відбувається очищення судин.

Метод гартування можна порівняти з тренуванням м’язів, тобто із стресом, що відбувається в результаті цього. А після будь-якого стресу організм повинен встигнути відновитися перед наступним тренінгом. Тому немає необхідності обливатися холодною водою щодня, цей процес має бути періодичним (2-4 рази на тиждень). Наступним важливим моментом є навчитися слухати своє тіло, щоб не примушувати себе загартовуватися у черговий раз, а діяти згідно з бажанням свого організму. Тобто поступово повинна з’явитися тяга до гартування, періодичне моржі – купання в ополонці, яке і означатиме готовність організму до помірного охолодження.

Також, як і в будь-якому тренінгу, тут все приходить поступово і розпочинається з малого. Спершу пробувати трохи прохолодну воду, потім, за самопочуттям, поступово переходити до холоднішої і так далі. Сам процес гартування, наприклад в душі, відбувається не довго: протягом 2-4 хвилин з періодичним припиненням обливання або змінним обливанням різних частин тіла (багато в чому все це залежить від особистих чинників і стажу гартування). При цьому, голову обливати холодною водою не можна ні в якому разі. Після гартування обов’язковий процес обтирання рушником, тобто інтенсивне розтирання, прагнучи ніби повернути тепло холодним частинам тіла.

Звичайно, гартування є досить екстремальною дією, що вимагає незвичайної сили волі, щоб переступити ту межу, за якою закінчується тепло і комфорт. Але в результаті подолання цього, міцнішим стає не лише здоров’я, але і дух.

Зрозуміло, щоб застосовувати метод гартування, людина має бути здорова, принаймні, не хворіти застудними захворюваннями. І краще за все, перед початком проконсультуватися зі своїм лікарем.

Кращий бомбардир в історії збірної України народився в сім’ї кадрового військового. Батько Андрія Шевченка, Микола Григорович був військовим, тому бачив у своєму синові українського офіцера.

Але під час змагань в спортивній школі Андрій потрапив на очі Олександру Шпакову, тренерові столичного клубу “Динамо“. Навчання відразу відійшло на другий план. Щоб досягти видатних результатів, Андрій тренувався чотири рази на добу. До того ж тренування проводилися на іншому кінці міста, тому батьки не раділи захопленню хлопця.

Власним талантом Андрій дуже швидко потрапив в юнацький склад “Динамо Київ“, почав виїжджати на зарубіжні турніри. На виїздних матчах Шевченко скуштував великий футбол та поставив ціллю потрапити до складу легендарного “Мілана“, всі побачили велике майбутнє юнака і пішли на зустріч в сім`ї та школі.

Показавши історичні результати в рідному клубі “Динамо“, він швидко попав під приціл Сільвіо Берлусконі.

Упродовж семирічного періоду кар`єри в Мілані, “Шева” здобу фанів по всьому світі, знайомих в найвищих кругах, виграв майже всі нагороди, які існують, та назавжди зафіксував свої видатні результати за українскою спортивною школою. За що Україна удостоїла його званням “Героя України“.

Зараз Андрій Миколайович очолює Українську збірну по футболу. Своїм досвідом та досвідом попередників, легендарний “Шева” веде до успіху не лише футбольну Україну, але і надихає маленьких футболістів, подаючи патріотичний приклад цілеспрямованого успіху.

ММА – Mixed Martial Arts

Це повноконтактний бій, що поєднує безліч напрямів, технік та шкіл єдиноборств. Використовується ударна техніка
боротьба, як в стійці, так і на підлозі.

Популярність ММА різко зросла в 1990-х роках у зв’язку з падінням видовищності професійного боксу. У 1993 році в Денвері
пройшов комерційний турнір з гучною назвою “Війна світів” . Метою змагання було з’ясувати, яке з єдиноборств найефективніше. У ньому взяли участь представники сумо, боксу, карате кекусин, кикбоксинга, панкратіона і джіу-джитсу. Так з’явилися на світ американська формула мікс-файту UFC (Ultimate Fighting Championship).

Незабаром з’являється перша професійна ліга мікс-файтинга ММА (Mixed Martial Arts). Раніше єдиноборство мало мінімум правил – не бралися до уваги ні бали, ні очки за прийоми. Тільки два суперники і одна перемога. Десь ММА схоже з боротьбою за виживання. Але пізніше, у зв’язку з критикою єдиноборства як “кривавої бійні”, промоутерами були введені ряд обмежень. З’явилися
вагові категорії, а поєдинок став обмежений за часом.

На відміну від рестлинга, в ММА бої не постановочні, це – справжній контактний спорт. Практика договірних боїв дуже мало поширена в ММА, надто складний шлях бійця до топ-турнірів і занадто багато стоїть на кону.

Шлях, що приводить вгору, – це передусім амбіції спортсмена. Це тисячі годин роботи, розвиток унікальних генетичних здібностей, це мотивація і подолання, отже пропозиція зіграти в театр на рингу навряд чи змусить людину відмовитися від всього, що було зроблено для чесної перемоги.

У більшості професійних організацій звичайні бої тривають три раунди по п’ять хвилин, в титульних боях кількість раундів збільшується до п’яти.

Заборонені укуси, удари в пах, горло, по потилиці і хребту, стусани в очі, захоплення і маніпулювання малими суглобами (наприклад, пальцями рук), “риболовецькі гачки (fish – hooking)” – атака пальцями незахищених місць, наприклад, вуха, рот, ніздрі з наміром розірвати тканини.

Результат матчу визначає добровільна здача: боєць виразно постукує відкритою долонею або пальцями по мату або опонентові. Нокаут (KO): боєць опиняється в несвідомості в результаті дозволеного удару. І технічний нокаут (TKO): зупинка бою третьою особою в результаті втрати одним з бійців здатності продовжувати бій.

Змішані бойові мистецтва стають дедалі популярнішими в сучасному світі, а особливо, відкриті змагання з MMA. Найпопулярнішими серед регулярних змагань є Абсолютний бійцівський чемпіонат, Чемпіонат Strikeforce та інші.

В Україні до змішаних єдиноборств належать панкратіон, мікс-файт та фрі-файт. У 2004 році Міністерство молоді та спорту офіційно зареєструвало фрі-файт як вид спорту, а також визнало його першим видом спорту, створеним в Україні.

У 2018 році було створено Федерацію змішаних бойових мистецтв України (UF MMA), президентом якої став Володимир Тесля.

5 жовтня, на арені ТРЦ “Термінал” (Бровари, Україна), Денис Берінчик проведе захист титулу інтернаціонального чемпіона WBO.

Його суперникові, мексиканцеві і любителеві “Бурріто” Патрисіо Морено, всього 24 роки. Проте, мексиканець не перебирає словами і дуже різко висловлюється в ЗМІ про свій молодий, гарячий потенціал. Він вже майже втричі досвідченіший професіонал, а ніж кращі українські боксери , було підміченно. Юний маріачі уперше приїде в Україну показувати свої таланти, тому його чекає теплий прийом і безліч сюрпризів, у тому числі на рингу. Це буде не протистояння молодості і досвіду з олімпійською школою. Скоріш, черговий урок юному суперникові за максималізм в спорті.

Хочеться додати, що це буде третій виступ мексиканця за межами батьківщини, який завершиться для нього негативно – так в жовтні 2016 року в Росії він програв Манвелу Саргсяну, а через два роки був побитий в Канаді Батиржаном Джукембаевим.

На кону – не просто титул інтернаціонального чемпіона WBO, а і кар’єра самого мексиканця, феєрична поразка може назавжди позбавити шансів на світовий бокс і залишити задовільнятися визнанням тільки у рамках рідної країни.