Новини

Онлайн-концерт Елтона Джона у компанії Білі Айліш та Алісії Кейс

Написано Новини

30 березня о 03:00 за київським часом відбувся благодійний онлайн-концерт Елтона Джона, в якому прийняли участь світові зірки.

Для забезпечення здоров’я і безпеки, всі учасники концерту виступали зі своїх домівок.

Біллі Айліш, Мерайя Кері, Аліша Кейс, Тім Макгроу, група Backstreet Boys та інші, закликали глядачів концерту зробити пожертвування на рахунок фонду Feeding America and First Responders Children’s Foundation. Таким чином, співак вирішив зібрати кошти на боротьбу із короновірусом.

Елтон Джон зізнався, що зважився провести подібний захід, щоб підтримати дух всіх людей, а також висловити подяку медикам, які допомагають боротися з недугом.

Нещодавно, і сам співак боровся з недугом. У зв’язку із атипічною пневмонією, він не зміг продовжити свій витуп під час прощального туру Farewell Yellow Break Road Tour, який проходив в Окленді (Нова Зеландія).

Тоді співак втратив свій голос та не зміг завершити шоу. Але, не дивлячись на це, англійський артист заявив про продовження свого туру. Цьому, звісно, посприяли своєчасні процедури лікаря, який поїхав разом із артистом на гастролі. Та й сам Елтон Джон поважає глядачів, схоже, більше ніж своє здоров’я, заявивши, що у нього тільки “легка форма пневмонії, при якій можна виступати”. Хоча міг би і поберегтися, адже 25 березня легенді виповнилось вже 73 роки.

Елтон Джон зізнався, що завершує свою кар’єру, адже виступає він з 15 років і не хоче все життя провести на сцені. Він заслуговує проводити більше часу із сім’єю та дітьми та просто насолоджуватись життям. Для своїх прихильників співак зібрав такий собі промопакет: байопік під назвою “Рокетмен”, трирічний прощальний тур (під час якого артист запланував дати 300 концертів у різних країнах світу) та вихід автобіографії.

Тому, якщо ви ще не бачили цей м’юзикл, тоді ось Вам ще плюс одна кінострічка в список “Що подивитись на карантині?”.

Сер Елтон Джон – культовий британський музикант, кавалер ордена Британської імперії, лицар-бакалавр. Його альбоми продаються мільйонними тиражами, кліпи щодня збирають десятки тисяч переглядів в Інтернеті, а стан оцінюється в $ 270 млн. Володар титулу самого комерційно-успішного співака 70-х років.

Один з найуспішніших британських поп-співаків, сім дисків якого стартували з перших рядків Billboard 200. За словами музиканта, він починав творчу кар’єру як піаніст, який співає, а згодом перетворився на співака, що грає на роялі.

Просто людина, глибини душі якої неможливо осягти.

Читати далі →

"Пінокіо подорослішав" – сучасна екранізація старої казки.

Написано Новини

Після виходу казки Карло Коллоді пройшло майже 140 років, а вона досі привертає увагу нових кінематографістів. Пригоди дерев’яного хлопчика зацікавили і Гільєрмо дель Торо. У тандемі із Робертом Земекісом (який знає толк в комп’ютерному пожвавленні казкових персонажів), вони планують відзняти анімаційну версію для Netflix.

Але Маттео Гарроне обігнав обох і випустив свою версію «Пінокіо». Його картина, яка вже стала комерційним хітом в Італії, цікава, насамперед, з’єднанням двох різних світів. У першому, умовно дитячому, чарівному і трохи моторошному, є несучі труну чорні кролики, лікарі з пташиними головами, які немов зійшли з картин Макса Ернста, і величезна, що залишає за собою смугу слизу, равлик-гувернантка, схожа на Джаббі Хатта. У другому, дорослому варіанті, знайшлося місце злидням, голоду і несправедливості.

Виходить кіно в жанрі умовного магічного соцреалізму, казка мандрів, де режисер свідомо, на повну, використовує жах антропоморфних звірів – розмовляючий тунець, досить великий цвіркун і шахраї Кіт із Лисом заворожують і викликають острах своїм фантастичним гримом. Здається, що вони створені взагалі без втручання CGI. Найближча аналогія – манера Террі Гілліама, і дійсно, гігантська риба, в шлунок до якої потрапляє хлопчик, відразу нагадує про «Пригоди барона Мюнхгаузена».

Але все ж, це фільм у власній, впізнаваній манері італійця, який вже набив руку на не зовсім дитячому чаклунстві («Страшні казки»). А коли мавпа-суддя відправляє Пінокіо в катівні, тому що «в цій країні невинні відправляються до в’язниці», можна провести паралелі з його соціальними притчами «Реальність» і «Догмен».

Сеньйор Джепетто (Роберто Беніньї, сам грав Пінокіо 20 років тому) бродить по своєму селищу і його околицях в безплідних пошуках роботи, та від туги і самотності виточує собі сина з магічного дерев’яного тополіна. Дерев’яний, але живий юнак – (юний Федеріко Іелапі) швидко вчиться ходити і майже відразу позбавляється ніг. А коли тато робить йому нову пару і відправляє в школу, Пінокіо втікає з цирком маріонеток назустріч пригодам, поневірянням і трансформаціям – поки він знову не зустрінеться з батьком і не стане живим хлопчиком з плоті і крові.

Казкову атмосферу Гарроне створювати не вперше, і якщо ви бачили “Страшні казки”, то приблизно повинні собі уявляти, як це виглядає: моторошно, не по-дитячому химерно, хоча в даному випадку без крові і оголення, тому що все-таки для дітей . Але сцени з утопленням віслюка, обвугленими куксами ніг і повішенням не кожен, напевно, батько наважиться своєму чаду показувати (тут Гарроне свідомо йде врозріз з трендом на вихолощення дитячого контенту, створеного спочатку в зовсім інших реаліях). Та й в цілому дизайн різних тварюк об’єктивно моторошний. І об’єктивно чудовий одночасно. Тунець з людським обличчям, чорні зайці з труною, вгодований цвіркун, тітка-равлик і сам титульний герой – юнак, покритий товстим шаром пластичного гриму, – одне чудніше за іншого.

Щасливий кінець не стане сюрпризом для всіх, хто пам’ятає книгу, але все ж режисерові вдається, часом відійшовши від тексту першоджерела, зробити зворушливе кіно дорослішання (дійсно, що ще може означати стрімко зростаючий ніс, крім настання пубертату?) – може, іноді занадто страшне для дітей, але підходить для дорослих, в яких не до кінця відмерло щось дитяче.

Читати далі →

Загадкові квадрати. Казимир Малевич.

Написано Новини

Занадто просто? Занадто складно? Давайте по черзі.

“Чорний квадрат” Казимира Малевича – це ікона європейського авангарду, одна з найвідоміших картин живопису. Всесвітню популярність картині та її автору приніс глибокий зміст, вкладений художником в полотно.

 Художник вважав квадрат першофігурою, базисним елементом світу і буття. Навіть пам’ятник художнику за його заповітом був виконаний у формі квадрата-копії його знаменитої картини. 

 Закладений сенс “Чорного квадрата” пов’язаний з його здатністю концентрувати в собі нескінченний всесвітній простір, перетворюватися в інші універсальні формули світу, висловлювати все у Всесвіті, концентруючи це все в абсолютній імперсональності геометричної форми і непроникної чорної поверхні. Малевич своєю картиною робив висновок з усього плідного періоду символічного мислення в європейській культурі, переходячи від символу до формули, знаку, що набуває самобуття.

У 1914-1915рр. з’являється одна з основних течій в абстрактному мистецтві і визначає його термін – «супрематизм» (від лат. Supremus-найвищий). 

Концепцію супрематизму Малевич оприлюднив на  «Останній футуристичній виставці 0,10» в Петербурзі (1915).  На цій виставці художник представив 39 своїх полотен, що зображують фігури людей в простих геометричних формах. У числі картин був і знаменитий триптих, на якому, власне, і ґрунтувалася вся система супрематизму: «Чорний квадрат», «Чорний хрест» і «Чорне коло». З цього триптиха тільки «Чорний квадрат» набув популярності самого знаменитого твору світового авангарду. Цілком можливо, увагу до картини привернула  провокативна заява Малевича, що цим твором він повністю завершив історію розвитку світового живопису. 

  «Квадрат, – писав Малевич, – це творчість інтуїтивного розуму. Квадрат живий, царственний, мов немовля». Художник називав «Чорний квадрат» іконою і на виставці розташував картину високо в кутку так, як вішають ікони.

 «Чорний квадрат» не має ні верху, ні низу. Відхилення від чистої геометрії свідчать, що художник писав квадрат “на око”, не вдаючись до циркулю і лінійки. Картина стала остаточним результатом численних експериментів, про що свідчать кольорові композиції, що з’явилися згодом у тріщинах чорної поверхні.  

    У пошуках нової художньої мови Малевич випередив свій час. Теоретик і практик мистецтва, він став знаковою фігурою для ХХ століття, символом російського авангарду. Малевич стояв біля витоків нового мистецтва, найбільш яскраво втіливши шукання і парадокси свого часу. Вийшовши за межі Росії, супрематизм зробив помітний вплив на  всю світову художню культуру. Як ніякий інший напрямок авангарду, супрематизм поширив свою систему на всі види художньої творчості: розпис текстилю та порцеляни, книжкову графіку, дизайн і навіть -оформлення свят.

За філософією Малевича:

  •  Квадрат – зародок всіх можливостей.
  • Квадрат – не підсвідома форма. Це творчість інтуїтивного розуму.
  • Квадрат став елементом вираження не тільки відчуттів мальовничих, але і інших, наприклад, відчуттів спокою, динаміки – містичних.
  • Якщо людство намалювало образ Божества за своїм образом, то, може бути,  чорний Квадрат є образ Бога як суті його досконалості.

Що художник мав на увазі, коли сказав ці слова? Спробуємо дізнатися про це разом, але відразу можна сказати, що значення в цій картині явно є.

Треба враховувати той факт, що ця картина втрачає всю свою цінність, якщо з неї прибрати історію і той величезний символізм в переплетенні з маніфестом, яким вона заряджена.

Тому почнемо з самого початку: хто намалював чорний квадрат?

Художник народився в Києві в польській родині, навчався малювати в Київській художній школі у академіка Миколи Пимоненка. Через деякий час переїжджає до Москви, щоб продовжити навчання живопису на вищому рівні. Але вже тоді, в юні роки, він намагався вкладати в свої картини ідеї і глибинний сенс. У своїх ранніх роботах змішував такі стилі: кубізм, футуризм і експресіонізм. 

Малевич багато експериментував і дійшов до того, що почав по-своєму трактувати алогізм (заперечувати логіку і звичну послідовність). Тобто, він не заперечував того, що в його роботах складно знайти відгуки логіки, але у відсутності логіки теж є закон, завдяки якому вона може бути відсутньою осмислено. Якщо пізнати принципи роботи алогізму,  як він його ще називав «заумний реалізм» – тоді роботи будуть сприйматися в абсолютно новому ключі і сенсі вищого порядку. Супрематизм – це погляд художника на предмети ззовні, а звичайні форми, до яких ми звикли, більше не використовуються зовсім. В основу, в супрематизм входять три головні форми – коло, хрест і, той самий, наш улюблений квадрат.

Про що «Чорний квадрат», і що Малевич хотів донести до глядача?

Цією картиною художник, здається, відкрив новий вимір живопису, де немає звичних форм, золотого перетину, поєднання кольорів і інших аспектів традиційного живопису. Всі правила і засади мистецтва тих років були порушені одним зухвалим, ідейним, оригінальним художником. Саме «Чорний квадрат» розділив собою остаточний розрив з академізмом і став на місце ікони. Грубо кажучи, це щось на рівні матриці з її науково-фантастичними пропозиціями. Художник нам розповідає свою ідею, що все зовсім не так, як ми собі уявляли. Ця картина – символ, після прийняття якого всі повинні дізнатись про нову мову в образотворчому мистецтві. Після написання цієї картини, художник, за його словами, був в справжньому шоці, довго не міг ні їсти, ні спати. За задумом виставки, він збирався звести все до нуля, а потім зайти навіть трохи в мінус, і йому це вдалося. Нуль в назві символізує форму, а десять – абсолютний сенс і кількість учасників, які повинні були виставляти свої супрематичні роботи.

Про чорний квадрат існує більше запитань, ніж самих відповідей. Технічно робота виконана просто і банально, а ідея її укладається в дві пропозиції. Немає сенсу називати точні дати або цікаві факти – безліч з них придумані або дуже неточні. Але є одна цікава деталь, яку обійти стороною просто не можна. Художник датував 1913 роком всі важливі події з життя і свої картини. Саме в цьому році він придумав супрематизм, тому фізична і фактична дата створення чорного квадрата його зовсім не хвилювала. Але якщо вірити мистецтвознавцям і історикам, то реально він був намальований в 1915 році. 

                  В історії мистецтв це не перший чорний квадрат.

 Не дивуйтеся, Малевич не був першопрохідцем, найоригінальнішим виявився англієць Роберт Фладд, який ще в 1617 році створив картину «Великая тьма».

Після нього, ще ряд різних художників створювали свої шедеври:

    «Вид на Ла-Хог (нічний ефект)» 1843 рік;

         Потім створюються дві гумористичні замальовки:

    «Нічна бійка негрів в підвалі» 1882 рік;

    «Битва негрів в печері пізно вночі» 1893 рік.

        І тільки через 22 роки, на виставці картин «0,10» відбулася презентація картини «Чорний супрематичний квадрат». Вона була представлена як частина триптиха, в яку ще входили «Чорне коло» і «Чорний хрест». Як бачите, квадрат Малевича – це абсолютно зрозуміла і буденна картина, якщо на неї подивитися під правильним кутом.

Одного разу з відомим художником трапився кумедний випадок. Хтось захотів замовити копію картини, але при цьому замовник не знав самої суті і задуму чорного квадрата. Після того, як про нього розповіли, він був трохи розчарований і передумав здійснювати таку сумнівну покупку. Адже в плані художньому, «Чорний квадрат» – це просто темна постать на полотні.

        Вартість «Чорного Квадрата»

      Як не дивно, це дуже часте і тривіальне питання. Відповідь на нього дуже проста – «Чорний квадрат» не має ціни, тобто, він є безцінним. Ще в 2002 році, один з найбагатших людей Росії перекупив його для Третяковської галереї, за символічну суму в один мільйон доларів. На даний момент, ніхто не зможе дістати картину в свою приватну колекцію, ні за які гроші. «Чорний квадрат» входить в список тих шедеврів, які повинні належати тільки музеям і громадськості.

              Але відомі і такі факти:

    “Супрематична композиція” Казимира Малевича продана на торгах імпресіонізмом і модернізмом Christie’s в Нью-Йорку 15 травня 2018 року за суму $ 85,8 млн (з урахуванням премії покупця). Це новий рекорд для російського мистецтва – робота Малевича перевершила свій же рекорд 2008 року, коли вона пішла на Sotheby’s в Нью-Йорку за $ 60 млн. Покупець невідомий, торги велися телефоном. Композиція стала топ-лотом торгів Christie’s, принесла $ 415,85 млн. Ще один рекорд встановила скульптура Костянтина Бранкузі «Вишукана дівчина» (Портрет Ненсі Кунарда), продана за $ 71 млн. Третій топ-лот – «Моряк» Пабло Пікассо – був знятий з торгів через пошкодження під час підготовки до передаукціонної виставки.

 В Україні існує своя “Супрематична композиція 1”, яка була написана Казимиром Малевичем в 1916 році. Кілька десятиліть вона перебувала поза увагою мистецтвознавців і колекціонерів.

За свідченням Дмитра Горбачова, картина була куплена колекціонером і мистецтвознавцем Ігорем Диченком, як імовірно робота одного з учнів Малевича у внука скульптора Йосипа Чайкова, який успадкував майстерню Малевича. Диченко відразу виділив картину серед інших і купив її відносно недорого. Протягом року після покупки він сам атрибутував її як роботу Малевича, з чим погодився ряд інших експертів російського авангарду . Картина була єдиною роботою Малевича в колекції Диченка.

 12 жовтня 2015 року полотно було передано в складі всієї колекції Ігоря Диченка, вдовою колекціонера Валерією Вірського, в дар державі Україні. Колекцію приймав п’ятий президент України Петро Порошенко, і нагородив Вірську орденом княгині Ольги. Вся колекція потім була передана Мистецькому Арсеналу.

«Супрематична композиція 1» – одна з двох робіт Малевича, які перебувають в державних зборах в Україні. Друга, акварель «Супрематизм 65», знаходиться в Пархомівському історико-художньому музеї в Харківській області.

      Український поет та прозаїк  Олесь Барліг написав до сторіччя картини «Чорний квадрат» п’єсу «Стрибай Ліля, стрибай». Її персонажі перебувають в кімнаті, з якої неможливо вийти. Єдиний спосіб втечі — стрибок до чорного квадрату в підлозі, й кожен по черзі робить це під тиском невидимого примусу. Твір увійшов у 2017 році до збірки «Звірі подивляться замість тебе», виданої видавництвом «Крок».

Віктор Пелевін в своєму романі «Священна книга перевертня» пише від імені головної героїні:

    «… я люто рвонулася до чорного квадрата свободи, в якому вже горіли перші зірки. Забігаючи наперед, хочу сказати, що саме цей досвід допоміг мені згодом зрозуміти картину Казимира Малевича «Чорний Квадрат». Я б тільки домалювала на ньому декілька крихітних синьо-білих точок. Проте Малевич, хоч і називав себе супрематистом, був вірний правді життя — світла в російському небі найчастіше за все немає. І душі не залишається нічого іншого, окрім як виробляти невидимі зірки з себе самої — такий сенс полотна.»

За однією з версій, художник не зміг закінчити роботу над картиною в потрібний термін, тому йому довелося замазати роботу чорною фарбою. Згодом, після визнання публіки, Малевич писав нові «Чорні квадрати» вже на чистих полотнах. Полотно неодноразово намагалися дослідити, аби виявити, чи немає під верхнім шаром первинного варіанту. Проте вчені та критики вирішили, що шедевру може бути завдано непоправної шкоди.

У 2005 на виставці графіки сучасних художників з країн Центральної і Східної Європи «Сенс життя — сенс мистецтва» експонувався малюнок словенської арт-групи «IRWIN» — «Три ікони», де «Чорний квадрат» Малевича висить в червоному кутку. Той же чорний квадрат з’являється в малюнках Еріка Булатова та Леоніда Сокова.

 Нині в Росії знаходяться чотири «Чорні квадрати», в Москві і Санкт-Петербурзі по два «Квадрати»: два в Третяківській галереї, один – в Російському музеї і один – в Ермітажі. Одна з робіт належить російському мільярдерові Володимиру Потаніну, який придбав його у «Інкомбанку» в 2002 за 1 мільйон доларів США (30 мільйонів рублів). Потанін передав на безстрокове зберігання в Ермітаж цей перший з існуючих варіантів полотна із зображенням «Чорного квадрата», написаний рукою засновника супрематизму.

«В пошуках досконалої форми все, що нагадувало предметний світ, могло бути лише джерелом помилки. Тому, в результаті залишилося тільки біле. Для нього це був остаточний прорив в нескінченність, – розмірковує про шукання Малевича Едвард Робінсон (Великобританія). Таким чином Малевич довів до логічного завершення дилему художника, який намагається, використовуючи матеріальні предмети – фарби і полотно, – зобразити реальність, що знаходиться цілком поза матеріальним світом наших відчуттів».

Світ в чотирьох вимірах

При погляді на «Чорний квадрат» 1915 року здається, що біла область площини набагато менше чорної. «У Малевича чорному віддано набагато більше місця, ніж білому, – вважає Ірина Язикова. – Власне, чорний отвір квадратної форми – це “головний герой” його картини. Біле відтиснуто на периферію, грає роль обрамлення, рами ». Однак сувора геометрична побудова несподівано показує, що площа білого «обрамлення» дорівнює площі самого чорного монохрома. Такою ж дивною властивістю володіє і «Червоний квадрат» 1915 року . У «Білому квадраті» 1918 року (Музей сучасного мистецтва, Нью-Йорк), розгорнутому і зміщеному в порівнянні з його попередниками, рівність площ зберігається.

   «Казимир Север’янович Малевич стверджував, що кожен колір має свою форму. Чорний квадрат – це та геометрична форма, в якій колір максимально напружений. Як вправу, він рекомендував знайти на помаранчевому квадраті такий розмір зеленого кола, поки це коло не буде при пильному розгляді рухатися. Ми намагалися, але у нас нічого не виходило », – згадував про роботу в майстерні Малевича театральний художник Василь Петрович Комарденков.

Малевич відкидав існуючу тоді версію, що “Квадрат” свідчив про його творчий глухий кут. Малевич говорив, що в ньому, в “Квадраті”, головне – це передати, дати відчути нескінченність і вічність. І якщо дивитися на його “Чорний квадрат” зосереджено, не відволікаючись ні на що, як в “камері обскура”, то в зрештою почнеш це відчувати».

Художник-новатор не тільки написав безпредметні полотна, але в своїх трактатах дав розгорнуте обґрунтування супрематизму. «Енциклопедія російського авангарду» констатує: «Супрематизм – художньо-філософська система.  В супрематизмові з’єдналися мистецтво і філософія. Це роздуми про буття, нічого і нікого не зображує, де духовне переважає над матеріальним, мистецтво над реальністю життя, чистий простір над предметом. Супрематизм – гранично абстрагуюча стілеформуюча концепція, що має значення загальності, яка перебуває поза певних сфер творчості».

Крім того, був розшифрований напис на «Чорному квадраті» – «Битва негрів в темній печері». Це, зрозуміло, посилання до знаменитої серії картин письменника і скандаліста французького Альфонса Алле. Він ще в 1882 році створив кілька монохромних картин, серед яких була і чорна «Битва негрів в темній печері».

Нерідко можна зустріти повідомлення, ніби насправді під «Чорним квадратом» ховається картина, що зображає сцену в жіночій лазні. Наводиться також зворушлива історія створення та втрати цієї картини.

Одного разу, пропрацювавши з натурницями всю ніч, Малевич заснув на дивані в своїй майстерні. Вранці туди увійшла його дружина, щоб взяти у нього грошей на оплату рахунків бакалійника. Побачивши чергове полотно великого майстра, вона скипіла від обурення і ревнощів, схопила велику кисть і зафарбувала полотно чорною фарбою.

Прокинувшись, Малевич намагався врятувати картину, але безуспішно – чорна фарба вже підсохла.

Мистецтвознавці вважають, що саме в цей момент у Малевича народилася ідея «Чорного квадрата».

Шах і мат, захисники оригінальності Малевича. Квадрат – жарт. Квадрат – плагіат. Всі значення перебільшені, можна було б сказати, але… ні. Все навпаки.

Читати далі →

Амбітні представники української творчості на Євробаченні

В цьому році Євробачення 2020 приймає місто Роттердам, столиця Голандії. Україна представить себе в першому півфіналі 12 травня з піснею “Solovey”.

Нагадаємо, що переможцями цьогорічного національного відбору стала група Go-A, набравши найвищу кількість балів як від суддів, так і від глядачів.

За 8 років існування на українській сцені Gо-A стали учасниками великої кількості українських фестивалів: Jazz Koktebel, “Країна Мрій”, “ГогольFest”, Vedalife, “Трипільське коло”, “ART-Пікнік Слави Фролової”, Polyana Music Festival, Kyiv Open Air ” білі ночі vol2 “, і фестивалів в Ізраїлі, Польщі та Білорусі. Додамо, що в 2019 році пісні Gо-A потрапили в першу десятку IТunеѕ Dance chart в Словаччині.

Незважаючи на успішну музичну діяльність, склад групи Gо-A за цей час змінювався 14 разів. Але незмінною вокалісткою протягом довгих років залишається Катерина Павленко. Також, в діючий склад групи входять Тарас Шевченко, який і заснував групу, Ігор Діденчук і Іван Григоряк. Крім творчості в групі Gо-A, вокалістка також працює керівником хору ветеранів. Що стосується Шевченка, то він встиг вже попрацювати і в реп-групі, а Діденчук грає більше, ніж на 30-ти музичних інструментах. Всі, окрім Ігоря Діденчука, раніше грали важкий рок.

На 65-му ювілейному конкурсі Євробачення виступлять представники сорок одної країни. Артисти з тридцяти п’яти країн в півфіналах будуть боротися за місце в гранд-фіналі. Автоматично до фіналу проходять представники країн “Великої п’ятірки” (Франції, Німеччини, Італії, Іспанії та Великобританії), а також Нідерландів (як країни-господині “Євробачення-2020”).

Navigator TV пропонує згадати найяскравіших представників української творчості на Євробаченні. Їхні образи викарбувалися в пам’яті глядачів і по сьогонішній день продовжують нагадувати про себе.

Історія України на міжнародному пісенному конкурсі Євробачення почалася в 2003 році. Та вже в наступному році, на Євробаченні 2004, що проходив у Стамбулі, Україна здобула перемогу.

Першою переможницею від України стала Русана з піснею “Wild Dances”. Вперше, з часу здобуття незалежності Україна вразила старий континент чимось оригінальним, соковитим, народним і одночасно буйно-танцювальним. А «подвиг» Руслани викликав безліч наслідувань на наступних конкурсах – її барабани з факелами міцно увійшли в арсенал шоу-бізнесу Європи.

Тіна Кароль — Show me your love

У Греції на Євровробаченні 2006-го Україну представила співачка Тіна Кароль з композицією “Show me your love”. Запальний виступ артистки приніс країні 7-е місце.

Сама Тіна згодом шкодувала про участь у конкурсі, говорила, що нічого він їй не дав, а витратити на нього довелося дуже багато.

Зараз Тіна Кароль – заслужена артистка України, автор 5 студійних альбомів та 24 відеокліпів. Вона була тренером телевізійних талант-шоу “Голос країни” і “Голос. Діти”. Відкрила благодійний фонд “Полюс тяжіння” та в цьому році посіла місце члена жюрі Національного відбору на Євробачення.

Вєрка Сердючка — Dancing Lasha Tumbai

Нинішня легенда української естради Вєрка Сердючка зайняла друге місце на конкурсі в 2007-му році. Її хіт “Lasha Tumbai” викликав величезний резонанс в серцях Європейської аудиторії та став легендою в історії Євробачення.

Букмекери пророкували Андрію Данилку перемогу в пісенному конкурсі, проте йому так і не вдалося обійти представницю Сербії Марію Шерифович з піснею “Молитва”.

Джамала — 1944

Другою, хто привіз маштабний пісенний конкурс Євробачення в Україну, стала Джамала. Композиція під назвою “1944” стала мелодією, що принесла на своїх крилах звуки минулих літ та пронизала до мурашок кожного, хто почув її. Джамала стала нагадуванням про події минулого, повторення яких всі ми не повинні допустити.

Melovin — Under The Ladder

У 2018-му році Україна зійшла на сцену Євробачення у найнесподіваніший спосіб – піднявшись з роялю. Та під час свого виступу підпалила не тільки сцену, а й серця всіх, хто спостерігав за дійством. Завдяки чому країна посіла сьоме місце за глядацьким голосуванням. У сумі із балами жюрі різних країн артист посів 17 сходинку на міжнародному пісенному конкурсі.

Композитор і виконавець своїх пісень Melovin став одним із самих юних представників України на Євробаченні. На момент поїздки артисту виповнився 21 рік.

Саме його образ запам’ятався європейському глядачеві, як один з найяскравіших і одночасно таємничих.

Також, Melovin потрапив в топ-20 гей-ікон Євробачення, до чого поставився філософськи і навіть пишається можливістю представляти інтереси спільноти.

“Я восторгаюсь этими людьми. Я восторгаюсь такой храбростью выйти и сказать. Восторгаюсь храбростью на протяжении долгого времени молчать. Для меня честь заступаться за этих людей. Для меня честь дышать с ними одним воздухом”, – висловився співак.

До речі, Melovin переспівав легендарну пісню Вєрки Сердючки на своєму сольному концерті у Києві. Сам Андрій Данилко підтримує творчість молодого артиста та інколи відвідує його концерти.

Зараз Melovin розпочав свій тур містами України в підтримку свого другого студійного альбому OCTОPUS.

Херсон, Миколаїв та Одеса мали можливість першими побачити на власні очі шоу, підготовка до якого проходила більше року.

На черзі ще 14 міст чекають зустрічі із Меловіном.

Квитки на концерти туру можна знайти за посиланням https://kontramarka.ua/uk/events/melovin

https://www.instagram.com/p/B7Q2vv2Av2V/?utm_source=ig_web_copy_link

Чим здивують Європу цьогорічні представники України, дізнаємось вже 12 травня у прямом ефірі з Роттердама на телеканалі СТБ .

Читати далі →

"Проти Всіх ворогів: історія Джин Сіберг"

Написано Новини

У кінотеатрі “Оскар” (ТРЦ Gulliver) відбувся вечір прем’єри, яку відвідали першими Соломія Витвіцька, Тоня Ноябрьова, Ольга Шурова, Ахтем Сеітаблаєв, Олексій Дівєєв-Церковний, Денис Іванов, Даніїл Бєлих,  Анастасія Даугуле, Олексій Тритенко, Слава Соломко, Альона Смирнова та журналісти різних видань.

Адже 26 лютого в Україні у прокат вийшов байопік (біографічна картина) Джин Сіберг, зіркою фільму «На останньому диханні» Жана-Люка Годара, що стала символом французької нової хвилі.

“Проти всіх ворогів: історія Джин Сіберг” в меншій мірі вийшов фільмом про кіноактрису і її роботу в кіно, а в більшій – про жінку-знаменитість, будь-яке рішення і слово якої має великий вплив на подальше життя всієї країни.

Немає в світі акторки з більш ірреальною долею, яка стоїть на межі між чарівним сном і крижаним кошмаром.

Джин Сіберг – американська акторка, що отримала велику популярність в Європі. Спочатку вона засвітилася у фільмі Отто Пермінгера «Свята Іонна», пройшовши кастинг на роль Жанни Д’Арк, випередивши тисячі конкуренток, а після знімалася у Шаброля, Годара, ставши однією з головних акторок французької нової хвилі. Але фільм Бенедикта Ендрюса розповідає не про кінокар’єру Сіберг, а про її підтримку угрупування Чорних пантер. ФБР на чолі з Едгаром Гувером побачили в Сіберг загрозу, стежили за нею і пізніше обмовили в пресі.

Фільм поверхнево, але досить яскраво змальовує реалії того часу: темношкірого пасажира не пускають в сектор для білих, офіцер ФБР веде себе під час сімейного застілля як упереджений слідчий.

Жанрова приналежність картини – неоднозначна. Фільм розходиться між трилером про стеження і наростаючу параною об’єкта цього стеження (сцени, найбільш вдалі для Крістен Стюарт) і мелодрамою. Втім, комусь така неоднозначність виявиться до душі.

Для кого цей фільм? В першу чергу для тих, кому не байдужа ця епоха, хто дивиться фільми про шістдесяті з особливим трепетом. І звичайно, для тих, хто без розуму від Крістен Стюарт, поки це одна з найпомітніших ролей в її фільмографії.

З першої появи новин про те, що Стюарт перевтілиться в Сіберг, багатьох не покидало подвійне відчуття: це важливий крок в кар’єрі акторки, потенційно оскароносна біографія. У той же час – специфічна і дуже особлива міміка і психофізика акторки могли б відволікати від образу Сіберг. В результаті, Крістен дуже старається, ближче до фіналу – особливо. На рідкісних фото, які періодично висвітлювалися у кінострічці, схожість досить точна. Фільм сконцентрований виключно на історії переслідування акторки. Звуки спалахів фотоапарата агента, звуки ляскаючих дверей – свідоцтва постійного контролю.

Фільм «Сіберг» слід за своєю героїнею, яка намагалася бути чесною з собою, він не видає в собі ніякого радикалізму, що відсилає до класичних фільмів тих років, а навпаки, призводить лише до очевидних думок про токсичність інституту селебріті, про неприпустимість втручання в життя чужих людей. Але, зрештою, політичний активізм існує не для того, щоб пояснювати людству складні теорії про будову всесвіту. Люди не шкодують себе, ходять на мітинги, терплять знущання з боку поліції заради того, щоб нагадати суспільству про прописні, здавалося б, істини: про те, що вибори повинні бути вільними; що приватне життя – це особиста справа кожного; що прагнення держави і спецслужб забезпечити безпеку населення насправді таїть у собі параноїдальне стеження, що знову ж таки порушує право на приватне життя. І біографія Сіберг в інтерпретації режисера Бенедикта Ендрюса (це його всього лише другий фільм після «Уни») видається досить символічною для нашого часу, для епохи, яка насправді аніскільки не змінилася .

Читати далі →

Шлях від "Хто вони?" до "О, гарна пісня!" Національний відбір на Євробачення 2020

Написано Новини

«OpenUP – Відкрийся», саме під таким слоганом буде проводитись Євробачення 2020 у Голандії. Але цей слоган доречний і для цьогорічного Національного відбору на Євробачення в Україні. Артисти розкрилися і представили свою творчість всій країні і вже точно не залишаться без уваги.

Без сумніву, Національний відбір на Євробачення 2020 став найобговорюванішою подією лютого.

Учасники нацвідбору пройшли шлях від осуду під хештегом “Хто вони?” до палких овацій під час оголошення результатів зі словами “Чому не вони?». Адже у кожного з’явилися свої групи підтримки і свої хейтери.

У фіналі змагалися тільки шість претендентів з шістнадцяти: Марина КРУТЬ, Jerry Heil, GO-A, Девід Аксельрод, Khayat і Tvorchi.

У прес-зоні артисти розривалися на інтерв’ю, на бекстейджі нервово готувалися до виступів та, навіть, у гримерних у них не було вільної секунди аби перевести подих.

Перемога GO-А для багатьох стала несподіваною.

Але Соловей, на те і Соловей, тому що співає, та ще й літає. Або літає, та ще й співає. У будь-якому випадку, він полетить та заведе. Адже раніше Україну ще ніхто так не представляв. В даному випадку, коли мова йде про Євробачення, нестандарт вітається. Мікс різних країн і кожен повинен виділитися. Україна явно засяє в світлі софітів Роттердама.

Кожен почув по-своєму пісню “Соловей”. Тому, погляди на цьогорічних представників України розбіглися.

Джамала прокоментувала пісню групи, висловившись, що композиція більше схожа на перероблену народну українську пісню та додала:
“Цей фольклорний тренд, а я підкреслюю слово “тренд”, він був десь три роки тому… Мені здається застаріло.”

На думку судді нацвідбору Віталія Дроздова, виступ фольк-гурту Gо-A “досить камерний і не дуже запальний”. Але, додав, що якщо вони придумають більше магії в номері, то все у них буде впорядку”.

Овації залу Палацу Культури КПІ не залишили сумніву, що саме SOLOVEY повинен бути представлений у Роттердамі на Євробаченні 2020.

Тіна Кароль також підтримала своїми словами етно-гурт Gо-A: “Ви сьогодні розірвали зал. Ще нікому так не аплодували. Вам допомагає ця підтримка, ви наче окрилились, на цій сцені ви розквітла, як вокалістка. У вас нереальний голос, там співають всі нащадки наші. Вкінці я побачила сильну жінку, яка готова їхати зі своєю піснею в Роттердам”.

Пісню Соловей вже крутять на одній з іспанських радіостанцій та, що важливо, українською мовою.

Майже всі учасники нацвідбору – артисти-початківці та не мають продюсерів.

Наприклад, співачка Марина Круть вклала усі гроші у підготовку до номера. Так само, і гурт Gо-A самостійно збирали кошти, щоб гідно представити свою пісню всій країні.

Девід Аксельрод у всіх перервах виходив в зал до своєї публіки, щоб подякувати людям за їхню підтримку. Саме на рахунок цього, про артиста розлетілось багато слухів серед преси. Наприклад, його звинуватили у плагіаті пісні Chicago 1988 року “I dont wanna live without your love”, у зміні свого справжнього ім’я Володимир Ткаченко через борги. З іншої сторони, обговорювали схожість його образу з героєм телесеріалу “Відьмак” – Джоном Сноу. А від себе додамо, що David Axelrod існував ще задовго до утворення незалежної України, та ще на початку 1960-х років зробив вагомий вклад у розвиток сучасної музики в Америці;)

“Слухайте, дай Бог, щоб про Артиста було що казати” – зазначив Віталій Дроздов під час обговорення Девіда та його творчості. А радіоведуча Юля Карпова в цей час написала пост в Інстаграм, де провела паралель схожості Девіда з Ісусом.

View this post on Instagram

Я вгадала переможця Нацвідбору 😎🎉 Хоча і ставки робила на 4-ох: Go-A, Krut, Khayat і Tvorchi 😊 ⠀ Мені жаль, що не обійшлось без факапів під час виступу Tvorchi @tvorchi_official , але фанатом їх пісні я так і не стала. Я стала їх фанатом, як артистів. Бо на фіналі за кулісами смішніших дурогонів не було 😄 Та і виглядаємо ми втрьох так круто, ніби записали жирну колабу 😎 Самі оцініть третє фото 😏 ⠀ Думала, що з другої спроби Khayat @ado.khayat все ж поїде на Євробачення, навіть майже була впевнена. Ні. Але для мене Андрій став одним із найстриманіших та найінтелігентніших учасників відбору 😌 І досі злюсь на Притулу за недолугі жарти над ним 😡 ⠀ Я розплакалась на візитці @bandura_krut. Нічого собі я тонка натура 🤭 Зате найкрасивіші усмішки фіналу – це Маринкині беквокалісти 😌 Півномера спостерігала за ними. І правий був Данилко – це таааак космічно і атмосферно звучалоооо 😍👌 ⠀ Вітаю вас, @go_a_band, кайф, що на Євробачення летить соловей, і я втішена, що ще й україномовний 😌 І не втрачайте своєї щирості, за яку я закохалась у вас ще на півфіналі ❤ Ґуд лак у Роттердамі! 🇺🇦 ⠀ P. S. На фіналі Нацвідбору я змогла зробити фото з Ісусом. Бо як по-іншому назвати останнє фото? 😁 Дякую, Девід @david__axelrod 😄 ⠀ #eurovision #eurovision2020 #songcontest #music #go_a #tvorchi #khayat #hitfm #happyранок #хітфм #хеппіранок #карпова #євробачення #нацвідбір2020

A post shared by Юля Карпова (@y.karpova) on

Букмейкери робили свої ставки саме на перемогу гурту Tvorchi, але під час свого виступу у фіналі хлопці недопрацювали вокал.

На початку відбору, Віталій Дроздов підкреслив, що хвилювання може підвести “молодих ноунеймів”, що опинилися в фіналі: “Це стосується групи Tvorchi. У вирішальний момент у них можуть замерзнути нерви і конкурсанти допустять помилки: починаючи від поганого співу і закінчуючи поганою розмовою з Притулою”.

А от коментуючи шанси на перемогу Davidа Axelrodа, Дроздов зізнався, що від співає як “якісна пластівка”, але йому не вистачає в образі артиста “життя і харизми”.

Увагу всім своїм шанувальникам приділив лише співак Khayat. Він і з публікою поспілкувався, і коментарі журналістам встиг дати. Андрій продемонстрував великий контраст своїм виступом на цьогорічному відборі у порівнянні із минулорічним. Зараз він себе представив публіці вже як сталий самостійний артист. Віталій Дроздов підкреслив, що у Khayatа є свій власний стиль у музиці і, разом з цим, своє коло фанатів, адже іноді музика має дуже вузьке та специфічне коло слухачів. “Обличчя Андрія Khayatа я впізнаю із тисячі”, – додав суддя.

Тіна Кароль для доповнення номеру запропонувала підключити танцівників із гурту KAZAKI , але Дроздов пояснив, що це суперечить правилам національного відбору, адже KAZAKI мали гастролі в Росії.

У закуліссі всі учасники були сконцентровані на собі та своїх виступах. Композитор та виконавиця пісні “Vegan” Jerry heil занадто перейнялась “конструктивною критикою” в коментарях під своїм виступом у півфіналі і, відповідно, прислухавшись до неї, повністю змінила постановку свого номера у фіналі. Робимо висновки.

На прес-конференції, після оголошення результатів та переможця Національного відбору на Євробачення, Андрій Михайлович, (він же Данилко, він же Вєрка Сердючка), відмовився повноцінно відповісти на запитання журналістів, адже велика кількість преси ставила стандарні питання та не проявила належний професіоналізм.

В одному з інтерв’ю Наталя Франчук – керівник проєкту Національного відбору, відповіла на одне з найголовніших питань, які постали перед переможцями цьогорічного відбору на Євробачення – фінансова підтримка.

«Переліт і проживання в Роттердамі – вже немало! Внесок завжди оплачує «UA: Перший». З постановкою розберемося, вона там, по суті, і не потрібна. Що гурту необхідно – то це круті костюми”.

Ну і трішки про людину, без якої національний відбір вже не можна уявити. Сергій Притула на своїй сторінці у Фейсбук поділився поглядом на цьогорічний відбір на Євробачення.

Читати далі →

Свіжий погляд режисера Оза Перкінса на відому фольклорну казку Братів Грімм «Гензель і Гретель»

Написано Новини

Це – фантасмагорія, від якої холоне кров. Ця кінострічка змусить позаздрити своєю похмурістю навіть Террі Гілліама.

Шістнадцятирічна Гретель і її восьмирічний брат Гензель, виселені з рідної домівки власною матір’ю, в пошуках їжі і кращого життя змушені відправитись куди бачать очі крізь повний небезпеки ліс. На своєму шляху герої знаходять таємничу хатинку з достатком найрізноманітнішої їжі, приготованої моторошнуватого виду старою жінкою, що люб’язно погодилась прихистити у себе юних мандрівників.

Оз Перкінс, рідний син Ентоні Перкінса (Нормана Бейтса з відомої картини), улюбленець кінокритиків і за сумісництвом висхідна зірка арт-хоррора, почав свою режисерську кар’єру по-своєму культовою серед адептів жанру картиною «Февраль», похмурою плутаною казкою про абсолютне зло, що оселилося на території закритої школи. Готичний морок, який Перкінс досліджує, немов під мікроскопом, спершу перекочував в зняту для Netflix містичну елегію «Я прелесть, живущая в доме», а тепер – і в адаптацію популярної у всьому світі казки за авторством братів Грімм.

Подібно своєму колезі по цеху Арі Астеру, Перкінс проводить глядача далеко за межі типового хоррора. Його нова робота не намагається налякати несподіваним «бу!» з-за спини. Замість цього фільм змушує тебе вдивлятися в безодню і відчути тяжку нескінченну тривогу на власній шкурі, коли та несподівано подивиться у відповідь. Такою безоднею, яка втілює непідробний жах для головних героїв, у фільмі Перкінса стала неймовірна південноафриканська актриса, лауреатка премії Лоренса Олів’є і «Сатурн» Еліс Кріге, яка створила значний образ відьми (любителі хоррора, ймовірно, добре пам’ятають Кріге по її ролі в «Сайлент Хілл»). У «Гензель і Гретель» перформанс актриси передбачувано виявився вище всіляких похвал. Однієї лише її присутності в кадрі вистачає, щоб занурити зал глядачів у стан тривожного очікування. На своєму прикладі Кріге наочно демонструє, як жах може не лише змусити потирати спітнілі від страху долоні, але і зачаровувати.

Нітрохи не менш впевнено, мабуть, в картині виглядає юна зірка «Воно» Софія Лілліс, яка зіграла тут Гретель. Разом з її героїнею глядачеві належить вирішити, чи є межа між злом і добром, і чи існують взагалі ці поняття в повній своїй мірі.

За темпом розвитку сюжету Перкінс намагається розглянути темну сторону людської сутності в відображенні популярного фольклору і задатися логічними запитаннями: як голодні і самотні підлітки зможуть впоратися зі своїми спокусами, чи зможуть вони подолати свої страхи заради виживання, і на що вони готові піти, щоб більше ніколи не голодувати і не поневірятися. Відповідати на все це, зрозуміло, доведеться не тільки авторам сценарію, а й глядачеві. І треба визнати, зробити це буде непросто. За фасадом похмурої кіноказки з майстерними костюмами і химерними декораціями Перкінс приховав липкий кошмарний сон. Побачивши його, складно знайти потрібні слова: від нього не так вже й легко прокинутися, він викарбовується в пам’яті і переслідує тебе навіть після виходу з кінозалу.

Читати далі →

Десять видатних робіт Мікеланджело

Написано Новини

Мікеланджело народився 6 березня 1475 року в тосканському містечку Капрезе на північ від Ареццо, в родині збіднілого флорентійського дворянина Лодовіко Буонарроті, міського радника. Батько не був багатим, і доходу від його маленького володіння в селі ледь вистачало на те, щоб утримувати безліч дітей. У зв’язку з цим, він змушений був віддати Мікеланджело годувальниці, дружині «скарпеліно» з того ж села, що називалася Сеттіньяно. Там, вихований подружньою парою Тополина, хлопчик навчився розминати глину і володіти різцем раніше, ніж читати і писати. У 1488 році батько Мікеланджело змирився з нахилами сина і помістив його учнем в майстерню. Так почався розквіт генія.

«Мадонна Доні», близько 1507 року

Це станковий живопис, про що говорить її колорит, що складається з глибоких і чистих кольорів, необхідних в монументальному живописі, і замкнута композиція тондо, і живі характери зображених. Таким чином Мікеланджело, який називав себе, в першу чергу, скульптором, довів, що прекрасно володіє прийомами станкового живопису, і виявив в цьому творі всі свої таланти, як і личило майстру Високого Відродження.

Живопис картини нагадує монументальну, подібну до тих фресок, що Мікеланджело виконав на стелі Сікстинської капели в 1508-1512. Фігури персонажів і складки драпіровок «Мадонни Доні» лапідарні, тобто розраховані на дальній огляд. Поза Богоматері так само складна, як і у Сикстинських персонажів, немов призначена вторити пластиці якоїсь архітектури. А своєї просторовою композицією, що йде в глибину, тондо схоже на розписний стельовий плафон.

У цьому творі відчувається мислення архітектора – настільки все зображене стійко та надійно «закріплено» в просторі.

Скульптура «Давид» 

Скульптура виготовлена з монолітної брили цінного каррарського мармуру, має висоту 5,17 метрів і вагу понад 6 тонн. «Давид» визнаний еталоном чоловічої краси епохи Відродження і одним з найбільш значущих шедеврів світового мистецтва.

Образ біблійного царя надихав майстрів і раніше, але всі попередники Мікеланджело (Донателло, Андреа дель Верроккьо) зображували його переможцем, до ніг якого впала голова Голіафа. Художнє нововведення Буонарроті полягало в тому, що він вперше зобразив героя в момент підготовки до вирішальної битви. Статуя зображує оголеного юнака потужної статури, готового до бою з небезпечним ворогом. Його горда голова з копицею волосся, насуплені брови і твердо стиснуті губи говорять про непохитну волю.

Перська сівілла

Сівіллами в епоху античності називали віщунок.

Скупих засобів емоційної виразності, властивих епосі Ренесансу, було досить у великого Мікеланджело, щоб створити героїню, в якій відчувається внутрішня сила, незламний дух, сакральна мудрість. Автору навіть не довелося показувати обличчя, щоб так близько познайомити глядача з Перською Сівіллою.

Мікеланджело не залишає нам підказки, що це за пророцтво, щасливе або погане, але в зображенні фігури великий майстер Відродження дає точні характеристики своєї героїні: літня, але як і раніше ясна розумом, із зігнутою спиною, але енергійна і діяльна.

Фреска «Створення Адама»

Автор уникає насичених і спектрально чистих кольорів. Колорит фрески м’який, приглушений. Єдине, що надає композиції енергію – плащ Бога-Отця, пофарбований в пурпурно-червоний колір, символ всеосяжної влади над світом.

Світлий фон покликаний виділити фігури головних дійових осіб. Він приковує погляд глядача до самого факту Створення. Змушує його перейнятися усвідомленням Величі Божої, Його безмежною Волею і силою Його Творіння.

Незважаючи на те, що образ Бога-Отця створений величним і його могутність ніяк не піддається сумніву, у глядача народжується крамольна ідея, що людина і Бог в цій роботі виступають скоріше рівноправними партнерами, що безсумнівно є нововведенням в мистецтві Відродження.

Фреска «Страшний суд»

“Страшний суд” – це, перш за все, колосальна світова драма. Тільки могутній геній може передати весь жах всесвітньої катастрофи в одному епізоді, в декількох окремих сюжетах. Зіпсованість вдач, розпуста і цинізм, зніженість і підступність, продажність і легковажність – все це викликає моральне падіння і вимагає викуп за порушення божественних законів. З любов’ю в серці і з гнівом на устах звертається тут до світу великий Мікеланджело.

Фреска вражає монументальністю і розмахом. На ній зображено близько 400 фігур в різноманітних позах, які жодного разу не повторюються. Завдяки майстерності художника, кожна фігура здається тривимірною, немов вона не написана, а виліплена. Сюжету такої великої композиції цілком відповідають сила знання і сміливість уяви, багатство ліній і контурів, ефекти світла і тіні. Цілий світ різноманітних рухів відображає рух внутрішній. Всякого роду почуття, пристрасті, рух думки, надія, відчай, заздрість, безсилий гнів, жах, біль і моральне падіння знаходять своє місце поруч з розчуленням, радістю і захопленням.

Базиліка Святого Петра

Базиліка Святого Петра, розташована в Ватикані, є найвідомішим твором архітектури епохи Відродження і однією з двох найбільших церков у світі. 

Собор Святого Петра – серце католицького світу. На 132 метри злітає його хрест в римське небо. Найбільші художники Відродження, і, перш за все, Мікеланджело, споруджували цей колосальний собор. Камені для побудови вони брали з Колізею і будівлі Римського форуму, мармурові плити – з руїн язичницьких храмів.

Скульптура «Раб, що помирає»

Образи луврських бранців «Вмираючий раб» і «Скутий раб» – яскраве свідчення того, що Мікеланджело, можливо, першим з художників Відродження усвідомив трагедію ренесансної Італії. Основною темою в його мистецтві даного періоду стає тема нерозв’язного конфлікту людини і ворожих йому сил. Образ переможця, що змітає на своєму шляху всі перепони, змінюється образом героя, що гине в боротьбі з протидіючими йому силами. Колишня монолітність характеру людини єдиної мети поступається місцем більш складному, багатоплановому вирішенню образу.

Бібліотека Лауренціана

Старовинна флорентійська бібліотека Лауренціана вміщує колекцію книг і манускриптів кількох поколінь Медічі. Її історія тісно пов’язана з перипетіями долі знаменитої династії: заснована як домашня бібліотека Козімо Медічі в 1444 році, вона була передана в монастир Сан-Марко, а після вигнання Медічі з Флоренції потрапила в руки міській владі. І лише 15 років потому повернулася до законних господарів, які до 1512 року знову встановили владу над містом.

Картина «Муки Святого Антонія»

Сюжет картини заснований на відомій біблійній історії. Преподобний Антоній, що йде по пустелі, протистоїть нападкам демонів. Ангели, що супроводжували його всю подорож, залишають Антонія, і той виявляється в диявольській засідці. Без сумніву, картина була створена під враженням від гравюри Шонгауера і багато в чому повторює її композицію.

Проте, юнак Мікеланджело, взявши за приклад гравюру, значно доповнив її за допомогою кольору и текстури.

Скульптура «П’єта»

П’єта Мікеланджело – скульптура, що уособлює всю скорботу, горе матері, яка втратила дитину. Великий скульптор відсік все зайве від мармурової брили і подарував віруючому світу образ справжньої скорботи, співчуття, безвиході, трагізму. Це підкреслює прагнення автора створити чисте та справжнє творіння. Скульптура має пірамідальну форму, проте, розглянути шедевр з усіх боків не вийде, так як тильна частина прихована від очей стіною собору.

Вражає, наскільки реалістично творець зміг передати всі нюанси трагічного сюжету. Вони проявляються в найдрібніших деталях: спотвореної горем обличчя Богоматері, сліди від розп’яття на руках, пронизані ребра Христа, безцільний погляд Марії і німе запитання в очах.

Читати далі →

Національний відбір на Євробачення 2020 триває

Написано Новини

8 і 15 лютого відбулися два півфінали Національного відбору на Євробачення. Судді та глядачі вже визначилися із шістьма фіналістами.

“Це було неймовірно важко. Мені здається, цей півфінал гідний будь-якого з півфіналів останніх років. Тому, будь-яка оцінка, яка нами виставлена – це страждання. Коли вона занижена, як нам здається, тому що всі були гідні, практично, першого місця. Але, це такий неприємний вибір, який нам потрібно було зробити. Ми його зробили”, – прокоментував оцінювання учасників Віталій Дроздов.

“Цьогорічний відбір може стати одним із найцікавіших та найнеочікуваніших. Адже, не відомо, хто зможе перемогти”, – каже ведучий бекстейджу Національного відбору Володимир Бірюков.

В цьому році організатори зібрали, напевно, найгармонічніше суддівське тріо, яке оцінювало учасників Національного відбору на Євробачення.
Чутлива та трушна Тіна Кароль, справедливий та вимогливий Андрій Данилко і продюсер радіохолдингу №1 в Україні “ТАВР Медіа”, генеральний директор “Хіт FM” – Віталий Дроздов, котрий завжди відчуває, що хоче чути аудиторія.

Однією з інтриг другого півфіналу стало те, що троє з восьми півфіналістів — це підлеглі Тіни Кароль на проєктах «Х-фактор» та «Голос країни». Адже, багато хто притримується думки, що суддя додавала балів Еліні Іващенко, Андрію Хайяту та Девіду Аксельроду.

На що Тіна відповіла:

“Це не підсуджування своїм. Я відповідаю за те, наскільки стабільно, наскільки вокально, наскільки звучало”.

“Треба бути об’єктивною, і це найскладніше сьогодні випробування для мене”, – підкреслила Кароль.

Кожен з суддів оцінював учасників за своїми критеріями. Тому, три різні оцінки утворювали один сумарний бал для кожного із конкурсантів.

У фіналі Національного відбору на Євробачення-2020 ми почуємо пісні шести виконавців та матимемо змогу допомогти своїм фаворитам стати представниками України на Євробаченні.
Тож, 22 лютого виступлять саме Вони:

KRUTЬ. Співачка і бандуристка Марина Круть працює в унікальному стилі – поєднує електронний саунд і старовинний інструмент навколо свого самобутнього голосу.

Jerry Heil. Молода українська співачка, автор і композитор, “Прорив року” за версією премії Jager Music Awards, “Відкриття року” за версією журналу Viva, номінант на престижну музичну премію YUNA 2020 в категоріях: “Краща виконавиця”, “Краща пісня”, “Відкриття року”. Її “# ОХРАНА_ОТМЄНА” стала хітом, набравши 14 млн переглядів на YouTube і утримуючи лідерські позиції в iTunes.

Go-A. У своїй творчості група поєднала український вокал, сучасні танцювальні біти, африканські барабани і потужний гітарний драйв. Учасники найвідоміших музичних фестивалів (“Джаз Коктебель”, “Країна мрій”, “Гогольфест” та інших). Багато разів представляла українську музику в Ізраїлі, Польщі, Білорусі.

David Axelrod. Відомий український співак, музикант і композитор. Перша поява David Axelrod відбулася в 9-му сезоні телешоу “Голос країни”. З цього почався новий етап життя і творчості артиста. Пісня, з якою співак хоче представляти Україну на Євробаченні-2020, для нього дуже особлива. Через неї він прагне поділитися зі світом своїми емоціями і почуттями.

KHAYAT. Молодий український артист і автор пісень, виступає в жанрі фольктроніка. Один з найяскравіших півфіналістів національного відбору на Євробачення-2019. Дебютний альбом KHAYAT має назву KHMIL ‘(2019). Це синтез електронної музики, етнічних мелодій і східних мотивів. У музичній роботі звучать народні інструменти: дудук, флейти, дарбука і тибетська чаша.


TVORCHI. Молоді музиканти з Тернополя, що створюють музику, яку слухає весь світ. Їх хіт «Believe» за лічені дні увійшов в ТОП-10 в чартах Google Play в Україні. Євробачення – це перший конкурс, в якому TVORCHI беруть участь. Кажуть, що їм цікаво подивитися, як все відбувається зсередини. А ще – хочуть поділитися своєю творчістю і показати, що для музики кордонів не існує.

До речі, у другому півфіналі прийняли участь в нацвідборі на Євробачення-2020 гурт The Hardkiss в якості зоряного гостя. Група виконала пісню «Жива» з альбому «Залізна ластівка».

Спілкуючись з телеведучим Сергієм Притулою після виступу, у відповідь на питання, погодилася б група The Hardkiss представляти Україну на Євробаченні без конкурсу, Юлія Саніна сказала, що було б поганою ідеєю відмовитися від проведення нацвідбору на Євробачення в Україні, тому що конкурс відкриває багато нових імен. А група The Hardkiss може вже інакше представляти Україну в світі. І сказала: «Дорогу молодим!»

Читати далі →

Оскароносна музика від Національного академічного духового оркестру України

Написано Новини

В Київському Центральному Будинку Офіцерів 18 січня Національний академічний духовий оркестр України виконав композиції Ганса Зімера – композитора музики до голівудських кінокартин.

Для присутніх на концерті підготували багато несподіваних сюрпризів, які безсумнівно додали приємних емоцій глядачам: від спілкування ведучого вечора із залом до додаткових композицій у програмі.

Особливість українського духового оркестру заключається в його віртуозних вміннях та заряджаючій енергетиці. Тому музика, яку вони грали, добре передавала свій оригінальний сенс до слухача у залі.

Оркестр – це єдиний складний та живий організм, який функціонує завдяки взаємодії, котра відбувається всередині нього.
Інструменти в ньому один без одного не існують, та в той же час одна деталь вирішує все.
А головна рушійна сила всіх процесів, звісно, диригент.

Саме Михайло Мороз найменшим своїм дійством приводив у рух кожен звук виконуваних оркестром композицій.

На концерті був присутній і Олексій Вікулов, диригент духового оркестру та керівник відомого джаз-бенда «Drum Art Big Band».

Для «Навігатор ТВ» він привідкрив закулісся оркестру та розповів про подальші програми Філармонії.

Що потрібно знати про оркестр, який сьогодні виконує музику Ганса Зімера?

Це національний академічний духовий оркестр України, який складається з найкращих музикантів. Сьогодні ми будемо грати кіномузику Ганса Зімера. Програма вечора дуже насичена, адже прозвучать найкращі його хіти, які є саундтреками до оскароносних фільмів.
Це дуже великий проєкт, який вже мав успіх у Національній Філармонії України неодноразово. Тому ми вирішили поставити цей концерт у більшому залі, в Будинку Офіцерів, де майже тисяча місць.


Що дає людям оркестр та присутність на живому виконанні інструментальної музики?

Будь-який оркестр та музичний колектив в живому виконанні – це невід’ємна частина мистецтва та культури. Це треба чути, тому що живе є живе і запис не передасть всієї насиченості емоціями, які ти отримуєшь безпосердньо будучи присутнім на концерті. На такому концерті буде і справжнє звучання інструментів, і відеоряд, який додає емоцій та інших сенсів. Тому, дуже важливо відчути вібрації саме живого виконання.

Як зазвичай проходить підготовка? Можливо виникають складнощі, як наприклад, влучний підбір нот до кожного інструмента?

Складнощі є постійно. Але ми їх долаємо, адже ми професійний колектив. Для нас немає значення, що грати. Ми можемо зіграти будь-яку музику, але граємо те, що нам цікаво.
Якщо ноти є, підготовчий процес може відбуватися навіть за тиждень. Це не складно – зробити якісний концерт за тиждень. Якщо підготовка потребує ще технічних моментів, то це може зайняти трішки більше часу.
Але якщо брати суто оркестр, музичну частину, то тижня вистачає.


Розкажіть трішки про свою джазову програму, як диригент.

20 березня 2020 року в цьому ж Будинку Офіцерів відбудеться презентація нової джазової програми “Легенди джазу Елли Фіджеральд”. Солісткою буде Катіко Пурцеладзе. На концерті пролунають відомі твори Елли Фіцджеральд, це стане яскравою новинкою для всіх слухачів, а особливо для тих, хто цікавиться джазом або окремо творчістю співачки. Тому всіх запрошую”.

Як часто національний академічний духовний оркестр України дає концерти та з чого зазвичай складається ваша програма?

Концерти даємо часто. Ми граємо музику від будь-якої класики до самих сучасних творів. Багато входить в програму закордонних композиторів сучасності, оригінальних для духового оркестру. Українських, на жаль, менше, адже вони мало пишуть, суто для духового оркестру.
Та не дивлячись на це, в нас проходить багато концертів української музики.
А концертів, в принципі, за весь сезон у нас вистачає. Ми граємо в Філармонії та в Будинку Офіцерів. У нас є серія концертів влітку на пляжі на Трухановому острові. І звичайно, ми їздимо по Україні з гастролями.

Одже, Національний академічний оркестр України має чим зачарувати і регулярно готує для поціновувачів якісної музики нові враження.

На березень 2020 року джаз-бенд разом із Хатіко Пурцеладзе запланували програму під назвою “Jazz Legends: Ella Fitzgerald”.

Армстронг, Гудмен, Еллінгтон, Сінатра, Кросбі визнавали Еллу Фіцджеральд, як найкращу співачку серед сучасників ХХ століття. Її унікальний природній голос та потужна енергетика й донині вражають світ.

20 березня 2020 року у “серці” старовинного Києва співачка Катіко Пурцеладзе та Біг-Бенд під керівництвом Олексія Вікулова зачарують магією пісень із репертуару королеви джазу – Елли Фіцджеральд.

Читати далі →

Навколо Землі за 12 годин: до нас прилетів 2020-й рік !

Написано Новини

Все минає і ніколи не повертається знову. Тому так важливо і просто необхідно занурюватись у безцінні моменти.

Сьогодні, «Навігатор ТВ» зібрав для своїх читачів найяскравіші моменти перших хвилин нового десятиріччя.

За дванадцять годин свято Нового року облітає всю планету, починаючи свій бал з Окленду (Нова Зеландія) та продовжуючи його аж до держави Самоа, що знаходиться в Полінезії. Найостанніша країна приймає Новий рік о 13.00 першого січня за київським часом.

За цей час земна куля запалюється світлом феєрвеків, віщуючи прихід нової ери.

Зустріч Нового року в більшості країн світу не має нічого спільного, крім дати і надії, що новий рік буде ще кращим за минулий. Іспанці в Новому році чекають удачі і багатства, перуанці – любові і подорожей, австралійці ж хочуть мріяти, а канадці – фахівці з розваг.

Традиції кожної країни різні. Різні вони і в кожному домі.

Дехто з усією серйозністю підпалює листок з мрією, записаною на ньому та закидає попіл в келих із шампанським. Інші в цей час з’їдають дванадцять виноградин під бій курантів.

В деяких містечках Іспанії молодята кладуть свої обручки у келихи із шампанським із вірою у щасливе подружнє життя, перед тим як почаркуватися у новорічну ніч.

А в країні Перу, що знаходиться в Южній Америці, якщо хтось мріє про подорожі у Новому році, то за місцевим віруванням, він повинен взяти валізу і після настання опівночі оббігти свій квартал. Це важжається гарантією, що той, хто виконав цей обряд, буде багато подорожувати у наступному році.

Ось так традиції та вірування всіх країн світу підкреслюють, що всі Ми неосяжно різні, але об’єднані життям на одній планеті.

В українській Одесі чарівні хвилини святкували разом із живою музикою.

Кажуть, якщо ви вперше у Одесі та зустрічаєте у цьому чарівному місті Новий рік, значить наступні 12 місяців будуть сповнені новими та приємними враженнями.

Для тих, хто регулярно відвідує цей курортний куточок України, рік, що почався на морському узбережжі, буде сповнений атмосферними подіями.

В будь-якій точці земної кулі люди чекають свято Нового року, оточуючи себе неймовірно красивими традиціями і кумедними звичаями.

Наприклад, у східній частині Канади, за традицією, ввечері 31 грудня чоловіки переодягаються в жінок. А жінки, навпаки, одягають чоловічий одяг. Вони виходять на вулицю і ходять від хати до хати, щоб витребувати кілька келихів випивки. У цьому регіоні країни подають найчастіше ром, що прийшов з острова Ньюфаундленд і званий «screech» (вереск). За звичаєм, прийнято пити, попередньо поцілувавши тріску.

А для тайців важливим ритуалом є очищення, що допомагає залучити успіх. Саме з цією метою люди обливаються водою.

Ніхто і ніщо не може перешкодити представникам будь-яких країн і народів реалізовувати щось особливо цікаве під час власного свята.

Читати далі →

«Джуманджи для чайників: Новий рівень»

Написано КіноТеатр, Новини

Коли чотири роки тому Sony оголосила, що готує м’який перезапуск “Джуманджи”, реакція користувачів мережі виявилася досить передбачуваною: переважно це був гнів. Після смерті Робіна Уільямса, на якому, по суті, і тримався цей фільм, пройшло трохи більше року, а тому думати про сиквеле без його участі зовсім не хотілося. Участь всюдисущого Скелі і Джека Блека, що нестримно виходить в тираж, теж оптимізму не вселяло.

Словом, усі чекали фіаско рівня ремейка “Мисливців за привидами“. Але вслід за прем’єрою небажаного перезапуску посипалися рецензії, які у більшості своїй виявилися позитивними.

Так, “Заклик джунглів” абсолютно несподівано показав, що переосмислення класики 80-90-х може бути і шанобливим по відношенню до оригіналу, і самодостатнім, і просто якісним. Звичайно, до камбека рівня “Дороги люті” нові “Джуманджи” не дотягували, але це була приємна пригодницька комедія, яка ще й зібрала у світовому прокаті без малого мільярд доларів – чим, зрозуміло, прирекла себе на сиквел.

Отже, після подій “Заклику джунглів” пройшло два роки. Красуня Бетані подорожує по світу і займається благодійністю, качок Фрідж підкорює нові спортивні висоти, а скромниця Марта вступила до престижного університету. Не склалося тільки у Спенсера. Він переїхав в Нью-Йорк, знову відгородився від усіх і навіть тихенько пішов із стосунків з Мартою. Все, що у нього залишилося, – нездорова тривожність, самотність і спогади про найяскравішу пригоду, яку тільки можна уявити. Але ж удома в підвалі все ще лежить магічна консоль. Її ще можна полагодити. Ще можна повернутися в Джуманджи.

Правда, Спенсер не чекав, що вслід за ним в гру відправляться не лише колишні друзі, але також буркотливий дідусь, що приїхав у гості на канікули, і його престарілий приятель.

Дух Денні де Віто в тілі Скелі – джерело більшості робочих жартів у фільмі

Деконструкція хеппі-енда – це, мабуть, найстандартніша зав’язка будь-якого сиквела. “Ви думали, далі вони житимуть довго і щасливо? Ха, не тут-то було! Ми відміняємо досягнення головних героїв! Як вам таке”? Зло переможене – але не зовсім, ворог тепер крутий – але не безсмертний. Спостерігати цю схему у дії можна прямо зараз в “Холодному серці 2”, або майже у будь-якому іншому фільмі з цифрою в назві. Це старомодне, але необхідне кліше: потрібно ж якось примушувати персонажів знову рости над собою і щось пересилювати.

Проте “Джуманджи” надає йому трохи більше природності – в основному завдяки Спенсеру у виконанні Алекса Вулфа. Він здається не просто кіношним невдахою, а юнаком з реальними психологічними проблемами, який вимагає (хоча, на жаль, не отримує) належної уваги з боку близьких людей. Через комплекси він дійсно міг відштовхнути усіх друзів і повернутися в звичний кокон – у підлітків так буває, і, на жаль, нерідко. А поодинокий похід Спенсера в зачаровані джунглі – це, по суті, чисте самогубство. Хочеться відмітити, що фільм це не замовчує, а чітко промовляє вголос: “Хлопці, не замикайтеся в собі, не соромтеся просити про допомогу”. Цінне посилання для передноворічної комедії.

Хоча сперечання Скелі-де Віто з Хартом-Гловером – окреме задоволення

“Новий рівень” взагалі несподівано підкуповує душевністю. Звичайно, створювався він, передусім, заради грошей, але при цьому команда сценаристів явно працювала на совість. Окрім соціальної ізоляції, тут зачіпаються теми дорослішання, коли шкільні друзі не бачаться по півроку, вважаючи це нормою, і старості, яка для одних може бути порою жалю, а для інших – кращим часом в житті. І усе це подається без зайвих нотацій, нехай і з типово голівудським пафосом.

Проте, головне в третій частині “Джуманджи”, як і в попередніх випусках, – це персонажі. Все, що відбувається у фільмі, відбувається не лише заради демонстрації дорогих спецефектів, але і для розкриття або розвитку героїв. Скажімо, сутичка з агресивними мавпами потрібна для того, щоб ось цей персонаж, що досі вважав себе безкорисним, освоїв цінну навичку. А під час втечі від зграї страусів геть, тим двом доведеться рятувати один одного, незважаючи на давню сварку. І хоча перед нами знову здебільшого архетипи, усі вони оживають або в непогано написаних діалогах, або завдяки акторській грі.

З нею тут взагалі все чудово. Центральна задумка нових “Джуманджи” – в аватарів може вселитися хто завгодно – відкриває перед провідними зірками майже безмежний простір для відвертого лицедійства. І, в першу чергу, це стосується Дуейна Джонсона і Кевіна Харта. По суті, Денні де Віто і Денні Гловер з’являються у фільмі лише для того, щоб потім їх зіграли Харт із Скелею, сміховинно копіюючи міміку і манери прототипів. Джонсону, здається, комедія взагалі йде куди більше, ніж карикатурна брутальність “Форсажів”, а в ролі сварливого діда він як актор розкривається краще, ніж в усіх блокбастерах останньої пари років. Харт прекрасно доповнює його своїм злегка блаженним дідусем Майло, якого хлібом не годуй, дай згадати доречну (чи недоречну) байку. Джеку Блеку цього разу дістався образ темношкірого качка Фріджа, і, хоча він з нею непогано справляється, ближче до фіналу видно, що в ролі гламурної дурної Бетані комік міг розгулятися куди як ширше. А ось Карен Гіллан пощастило ще менше.

Ще трохи образливо за Рорі “Пса” Макканна з “Гри престолів”, якого притягнули на роль центрального лиходія. Хоча він і не лиходій зовсім, а швидше головний статист. Зрештою, “Джуманджи” – це все-таки відеогра, причому, судячи з виду консолі, у кращому разі 16-бітова. А тому і характер фінальному босові ні до чого – досить просто грізно гарчати і витріщати очі.

Сиквел тішить різноманітністю локацій. У кадрі не лише знайомі тропіки, але також і дюни, і засніжені вершини.

На цьому претензії до “Нового рівня”, загалом, закінчуються. Це дуже непогано написана, душевна і по-справжньому смішна пригодницька комедія, яка розвиває ідеї своїх попередниць. Її можна подивитися, щоб потім в підведеному настрої відправитися розгрібати справи до свят. А що ще потрібно від передноворічного блокбастера?!

Читати далі →

M1 Music Awards П’ятий Елемент

М1 – величезна творча сім’я, якій вдалося втілити в життя шоу світового рівня.

M1 Music Awards – це своєрідна экосистема, яка знаходить, розвиває та мотивує музикантів. Наймасштабніша премія України та найважливіша за словами артистів. Адже це можливість продемонструвати всій країні та світу те, над чим вони так трушно працюють весь музичний рік. Це простір для вільного самовираження їх творчості.


Але для того, щоб влаштувати таке грандіозне дійство, вся величезна команда організаторів та артистів починає працювати над постановами за багато місяців. Режисери, постановники, музиканти відпрацювують кожну деталь до повного її відшліфування.


Десятки разів вони віпрацьовують кожен рух. Куди зайти, звідки зійти, все прораховано та тримає, в якомусь сенсі, в рамках. Адже помилка може зіпсувати номер та артисту вже не вдасться донести до людей у повній мірі свою задумку.



Розташування сцени, технічні засоби і виконання в цьому році справжнє ноу-хау. Відчуття нескінченності та безмірного простору додали лазерні екрани-перекриття, які наче у невагомості розташовувалися по всьому залу.

Номер кожного артиста мав свою унікальну сценографію, яку створювали понад тисяча світлових приладів. Немовірно об’ємний звук та його рівномірне звучання, який покривав усю полощу залу та кожен куточок окремо, забезпечили унікальні сабвуфери, розроблені та виготовлені спеціально для церемонії М1 music awads П’ять та розташовані по всьому периметру сцени.


Прикрасила захід і різноманітність ведучих. Оголошували номінації та виступи Оля Цибульська, Нікіта Добринін, Галя Завійська, Денис Жупник, Маша Виноградова, Андрій Чорновол, Міла Єрємєєва, Таня Лі, Сергій Подвеза (більш відомий як Сєргєй Алєксєіч, ведучий “Головного хіт-параду країни”) та Вікторія Батуі.

View this post on Instagram

Вот согрешите и отпишитесь от меня. Где ж вы красоту и искромётные тексты искать будете? Поэтому не совершайте глупости. Сцена @m1_musicawards @m1ukraine ⚡️ я являюсь уже частью большой истории, 5 год подряд, на минуточку. И с @nikitadobrynin мы сработаны не первый год. Когда мы стали в пару он мне розу, кстати, не дарил 🤔 ладно, зато комфортно и чувствуем друг друга, это ли не прелесть для ведения грандиозной церемонии? Честно признаться, я вообще не любитель громоздких нарядов. Но видимо после премии душенька моя к ним таки прикипела. Спасибо #style @andreyyanko что роскошно и #dress @dress_me_kiev за оперативность в корректировках 💥 прям леди! Смотрю на фото и не узнаю себя. Почти как каждое утро в зеркале) неустанно отправляю трепетные чувства #mua @schelkonogova 🖤 когда-нибудь напишу пост-триллер о моих передвижениях по сцене и за кулисами в платье 😜 награждали, радовались , танцевали! И так каждый раз! Каждый раз! #photo @valvas 💋 @radomskiy_photographer

A post shared by Мила Еремеева (@mila.eremeeva) on


Щоб віддавати, потрібно бути наповненим. Але не кожен артист здатен наповнювати собою величезні зали, гармонійно поєднуватись зі сценою, віддати свою енергію та світло кожному присутньому у залі та поза екранами. Це тільки талант та кожноденна праця. 30 листопала в Палаці Спорту зійшлись найталановитіші та наймузичніші.


Відкрила церемонію M1 music awards П’ять NK (Настя Каменських) своїм неоновим м’юзиклом та заспівала одразу на трьох мовах – італійській, українській та англійській.
Її виступ саме той випадок, коли Україна може сміливо заявити про себе в музиці світу.

“Будь собою справжнім та насолоджуйся цим.
Різноманніття світу захоплює
Кожен з нас особливий
Пишайся красою внутрішньою
Обіцяй любити себе.”


Такий посил світові продемонструвала у своєму номері співачка, та на випадок, щоб не забули, прошепотіла словами.

Залужену нагороду ” Співачка року” прийняв на сцені за Каменських її чоловік Олексій Потапенко. Адже саму переможницю чекав прямий ефір на ще одному музичному шоу Х-Factor.
До речі, в цей вечір, під час одночасних прямих ефірів на М1 та Хфакторі Андрія Данилко нагородили “за внесок у розвиток національної індустрії”.


Наступним зійшов на сцену Melovin та розпалив почуття усіх присутніх зі своєю композицією “ТИ”.
Наче Майстер із Маргаритою взлетів над сценою та закружляв у повітряному танці. Аккомпенемент до пісні “прорізав” простір у залі та разом із вокалом артиста і чаруючою постановкою переніс публіку у інший вимір, де панують його власні закони у його власній історії.
“Прорив року” – саме в цій номінації Melovin отримав нагороду M1 music awards. В одночас він був номінований на звання “Співак року” разом із Дмитром Монатіком, який згодом і отримав статуетку у цій номінації.

“Это моя первая награда – одна из самых трепетных и заветных в стране где я родился. Мне много раз говорили, что в будующем я никем не стану и мои мечты – это пустота, что я не смогу, что я не достоин и что я неудачник живущий в своих мечтах о славе.
Я не могу жить без музыки, зрителя, его внимания и любви.
Вот такой я… Я благодарен людям, которые каждый день рядом, 24 часа в сутки, моей командe Big House Melovin! Благодарен Мэловинаторам за то, что смогли меня полюбить! Благодарен родителям за поддержку за все и всегда! Мне очень жаль, что этот момент не сможет увидеть один человек, который верил в меня с самого детства! Моя бабушка, которой я и посвящаю сегодня этв награду. Она сидит сейчас очень высоко, на самом красивом облаке и гордится, что я смог!”

Пише Меловин на своїй сторінці в інстаграм.

https://www.instagram.com/p/B5icBQ5glwj/?utm_source=ig_web_copy_link

Постановка Монатіка на композицію “Каждый раз” стала одною з найскладніших.
Шалені струни гітари та ритми під час його виступу таки змусили залу втратити контроль та насолодитись вечором грандіозних виступів.
Кожен аккорд доповнювали танцівники, кожен крок був розрахований по бітах. Номер видався занадто музичним та принизував ритмами. Занадто талановитим та легким, але в одночас кропітливим. А концентрація та гармонія костюмів, світла і рухів створили справжній якісний м’юзікл. Дмитро Монатік отримав нагороди у трьох номінаціях на щорічній премії М1 music awards цього року. (“Кліп року”, “Співак року”, “Dance Parade”.)

View this post on Instagram

M1 Music Awards 2019 – Каждый раз

A post shared by Dmitriy Monatik (@monatik_official) on


Сергій Бабкін відтворив фільм «Інтерстеллар» на сцені M1 Music Awards. Вдалося йому це за допомогою бодімаунт камери, яка важить близько 10 кілограм! Вона була створена спеціально для цієї події. Підготовка та виготовлення цього пристрою зайняли більше двох місяців! Зображення з камери одночасно транслювався на всі полотна і екрани Палацу спорту. Глядачі стали космічним простором позаду артиста – створивши такий ефект з допомогою своїх телефонів.


На церемонії М1 Music Awards П’ять близько півсотні артистів змагались в одинадцяти номінаціях. Адже кожен несе у своїй творчості свій власний безмежний всесвіт і кожен заслуговує визнання. Кожен артист зі своїм підготовленим номером отримував пристрасні аплодисменти та відданість публіки. Церемонію продовжували наповнювати своїм пристрасним зверненням в пісні “Вірила” гурт “Антитіла”, які занурили в найромантичнішу із можливих атмосфер. Завдяки Олегу Виннику всім глядачкам закортіло змінити своє ім’я на “Наталя-Наталі” та вирушити з кумиром на Балі. Заклик “Иди на жизнь” від тендітної та сильної Тіни Кароль заполонив увесь Палац Спорту та увірвався в серце кожного. Її ж дует із Dan Balan сколихнув Інтернет новою хвилею чуток про роман між зірками, настільки ніжним і водночас чуттєвим був їхній спільний номер! Ще однією несподіваною колаборацією стала “Señorita” у виконанні зухвалого романтика NIKITA LOMAKIN та болівійської принцеси Michelle Andrade. Космічний і водночас земний Артем Пивоваров зі сцени відверто говорив про те, що близько поколінню 2000-х. “Пишка-пушка” від хіп-хопу alyona alyona підірвала на ноги зіркові атріум і партер та змусила колег по цеху під власний біт прокачати на повну! “Время и Стекло” продовжили гнути бунтарську лінію та видали несамовитий номер під трек “ЛОХ”.

M1 music awards – це абсолютна професійність та відточеність кожної деталі.

M1 music awards – це неймовірна відповідальність.

М1 music awards – це дотик до вічності.

Читати далі →

Микола Гоголь – Тарас Бульба

Написано Новини

“Тарас Бульба” – це велике, одне з кращих в історії літератури історичне оповідання про визвольну боротьбу українського народу від литовсько-польських загарбників.

У будинок до козацького полковника, після навчання, повернулися два його сини – Остап і Андрій. Недовго думаючи, батько вирішує відправитися разом з ними в Запорізьку Січ, чимдалі від материнської спідниці, де в козацькій общині вони тільки і зможуть стати справжніми воїнами, захисниками землі російської.

Остап і Андрій з усією юнацькою пристрастю поринають в розгульну вольницю Січі. Незабаром, військо вирішує йти на Польщу походом, щоб звільнити від утисків українське селянське населення.

Читати далі →

Рафтинг

Написано Коротко: Спорт, Новини

Для того, щоб зрозуміти, що таке рафтинг, треба уявити собі перед очима бурхливу річку із запаморочливою швидкістю, що несе свої води уздовж берегів; бажання отримувати радість від подолання перешкод, які виникають на шляху течії річки. Може здатися, що такий екстрим доступний лише тренованим професіоналам і новачкові в нім не місце – але це не зовсім так. Кожен може отримати заряд адреналіну під керівництвом досвідченого інструктора. Але, щоб почати, варто дізнатися, що ж таке рафтинг.

Поняття “рафтинг” походить від слова raft “пліт” і означає одночасно вид активного відпочинку і екстремальний вид спорту, учасники якого сплавляються на невеликих човнах за течією природних і штучних водних каналів. З рафтингу проводяться офіційні чемпіонати, змагання, вручаються кубки Світу і Європи, є навіть Федерація рафтингу.

Існує легенда про те, як з’явився рафтинг. Вона свідчить, що рафти уперше виникли під час війни у В’єтнамі і використовувалися для переправлення життєво важливих вантажів по артеріях річок. І в один з днів такий пліт відірвався від прив’язі і пішов разом з людиною в пороги. Солдат,що пережив цей епізод, зовсім перестав боятися річок та отримав хвилю адреналіну і задоволення, тому що пережив таке випробування. І забава ця дуже швидко поширилася, адже солдатське життя не блищить розвагами. А тут все під рукою – вода, пороги та бойові побратими, які готові боротися із стихією разом. Відколи свідчить байка, і існує ця розвага, яку, недовго думаючи, охрестили рафтингом.

Сам плав-засіб, хоч і називається плотом, але дуже сильно від нього відрізняється. Рафт має вигляд об’ємного надувного човна, виконаного з сучасних синтетичних матеріалів, що відрізняються зносостійкістю і фортецею. Корпус рафта складається з незалежних відсіків, які утворюють зовнішній каркас, а внутрішній складають надувні поперечні баки, що утворюють ребра жорсткості. Конструкція довела свою надійність, стійкість і маневреність в сплавах по високогірних річках – найкрутіших і найнебезпечніших трасах для цього виду спорту. Ще від звичайних човнів його відрізняє наявність дренажної системи самозливу, яка допомагає відразу ж позбавлятися від зайвої води всередині. Звідси і жорсткі заходи по виключенню перевантаження рафта – у такому разі система може працювати неефективно і це загрожує аварією.

Кількість людей, що беруть участь в запливі, варіюється від 4 до 16 – залежно від конструкції рафта. Чим менший за розміром рафт, тим він маневреніший. Середні і великі рафти використовуються на відносно легких сплавах по великих повноводних річках.

Веслування в рафтингу не є самою ціллю. Це можливість отримати ті незабутні відчуття і яскраві враження, які недоступні у буденному житті. Де ще можна відчути скажений прилив адреналіну від боротьби з безжальною стихією на крутих ділянках шляху і заспокоєння, що слідує за нею, і спокій на тихій воді? Вирішивши зайнятися рафтингом, ви на собі зможете відчути усі принади (втім, як і тяготи) життя туриста: опинитися в лоні незайманої людиною природи, заспівати пісні під гітару біля нічного багаття, поспілкуватися з цікавими і незвичайними людьми, наповнити пам’ять спогадами, а альбом – фотографіями. А може трапитися так, що вас чекатиме Федерація рафтингу, якщо захопитеся цим серйозно.

Читати далі →

Літературний Кураж Базар

Написано Книги, Новини

Літературний Кураж Базар – подія, де література поєднується з музикою, спортом, кіно, бізнесом, алкоголем, або якщо коротко – з життям. Захід покликаний показати всеосяжність літератури, її різні форми і формати.

Література відкриває перед нами незвіданий світ людських взаємовідносин, дає більш усвідомлено зрозуміти суть людської особистості, утямити, як вирішиться та або інша ситуація, що здається тупиковим завданням. Це особливий вид мистецтва, який відображає і підкреслює суть усіх епох, дарує нам приємні моменти під час читання, вчить моральності, робить нас моральніше стійкими, і, звичайно ж, підвищує наш культурний рівень.

Завдяки літературі, ми зрозуміли безліч речей, які недоступні без читання великих творінь. Ми обов’язково робимо власні висновки, прочитавши твір. А також завжди ставимо питання, яку мораль вдалося витягнути з прочитаної книги, і що вона зуміла в мені змінити в кращу сторону.

Література найчеснішим способом розширює наш кругозір, обдаровує великим словниковим запасом, що важливо при спілкуванні з людьми для того, щоб скласти про себе виправдано і заслужено гідне враження людини, що уміє грамотно, чітко, в деяких випадках красномовно висловлюватися, правильно формуючи думки в слова.

Одні письменники вчать нас за допомогою гумору, смішно описуючи казуси, оголюють людську душу і розкривають вади. Інші прищеплюють нам любов до навколишнього світу, краси природи, і закликають дбайливо до неї відноситися. Треті описують страшні події, військові дії, переплетені з історіями людського життя, а четверті у властивій їм манері намагаються дати відповідь на питання про сенс земного існування.

Хочеться, щоб з’являлося якомога більше нових авторів, які мають якісний погляд на життя, є талановитими та такими, що мають авангардне мислення і гідну манеру подачі. Все частіше на книжкових полицях можна зустріти твори сучасних письменників, книги яких тільки переглянув, а вже розумієш, що вони написані не на належному рівні, і що засмічують літературу у високому її розумінні. Саме тому Фестиваль Кураж Базар сортує всю сучасну літературу та пропонує її вам.

Читати далі →