Новини

Найкраще – поряд! Вірний шлях до досягнення цілей.

Написано Новини

Кожна людина рано чи пізно починає шукати сенс життя і, напевно, приходить до висновку, що сенс життя – просто бути щасливою людиною. Така позиція є вигідною для кожного, адже щастя – це найвища частота високих вібрацій свідомості, на яких може знаходитись людина. У такому стані ми здатні досягнути набагато більших результатів, ніж у стані пригнічення.

Тому так важливо розібратись у самому важливому питанні: що ж таке щастя? З точки зору позитивної психотерапії – це внутрішній стан людини, який виникає, коли людина задоволена усіма чотирма сферами свого життя (сферою Тіла, сферою Контактів, сферою Діяльності та сферою Сенсів), а для цього вона повинна конструктивно вкладати свою енергію в усі ці чотири сфери в рівних частинах, тобто порівну. При цьому, утворюється такий собі кругообіг причинно-наслідкових зв’язків. Тобто, енергії на досягнення цілей стає більше, коли ми її починаємо вкладати у щось.

Також людина обов’язково повинна володіти вмінням позитивного мислення, це не про «рожеві окуляри», а про вдячність, про вміння радіти тому, що вона має. При цьому у неї точно є ще нездійснені бажання, недосягнуті цілі, але вона не перебуває у ролі жертви, не живе в стані дефіциту чогось, а бере на себе відповідальність і кожен день робить крок по наміченому нею напрямку .

Підрозділ ООН з пошуку рішень для стабільного розвитку опублікував щорічний рейтинг найщасливіших країн світу (World Happiness Report 2019). Рейтинг щастя в 2019 році очолила Фінляндія. Слідом за нею йдуть Данія та Швейцарія. У свою чергу, Україна знаходиться лише на 123 місці.


Якщо ви спитаєте: чому ж так? Тоді, відповідь буде проста – вся справа у тому, що українці мають низький рівень з психології, а особливо з психології щастя і від цього, відповідно, залежить їх мислення і, в результаті, менталітет нашої нації. Тому психологія – це важливий навик для кожної людини, яка хоче навчитись бути щасливою. Це є звичайнісінький навик, якому потрібно просто навчитись, та який радить в першу чергу працювати над собою, над своїм мисленням, над своїм внутрішнім “Я”.

Для того, щоб людина відчувала себе щасливою, у першу чергу вона повинна бути здоровою, а також мати власну енергію, щоб планувати своє майбутнє та рухатись вперед до своїх цілей. Буває так, що людина відчуває начебто її енергія кудись зливається, а вона сама, як «вижатий лимон». Причиною цього, може бути незавершений гештальт.

Незавершений гештальт – це поняття гештальтпсихології, що означає перервану подію, яка вимагає опрацювання та завершення в теперішньому часі. Це ситуації, коли ми щось недоотримали від інших людей, недоговорили, відклали важливу справу в довгий ящик, не виконали обіцянку, придушили почуття, розлучилися з кимось з відчуттям недомовленості. Все це залишає в підсвідомості емоційний осад, який з часом починає бродити, як зіпсований компот, і отруювати відносини з оточуючими, провокувати конфлікти, неврози, депресії, залежності. Це як комп’ютерна програма, яка зависла, марно «крутиться» десь всередині та відбирає енергію. Програма працює навіть тоді, коли людина спить, у наших снах.

Сотні незавершених гештальтів спочатку відбирають час і сили, потім провокують психосоматичні хвороби. Тому, щоб людина була здорова, задоволена і щаслива, гештальт повинен закриватися завжди.


При цьому все наше життя – суцільний незавершений гештальт. Просто одні гештальти (купити собі ляльку, про яку мріяла у дитинстві) відносно легко реалізувати, а інші (наприклад, коли тебе зненацька звільнили з роботи) можуть непомітно, як примари, бродити за тобою все життя і постійно вимагати компенсації за колись перенесену моральну шкоду.


Правда, людська природа дивно двояка: з одного боку, ми прагнемо задовільнити наші бажання і потреби, а з іншого – парадоксальним чином намагаємося уникнути логічного завершення важливих справ. Це, загалом, нормально: кожен пише свій сценарій і вибирає, які акти в ньому догравати до кінця, а які ні.


Засновник гештальт-терапії Фредерік Перлз для рішення проблем незакінчених гештальтів, радить усвідомити свою потребу, зробити її більш чіткою і постаратися «нейтралізувати», тобто завершити її.
У будь-яких відносинах є внутрішня логіка розвитку: наприклад, знайомство чоловіка і жінки може привести до шлюбу, народження дитини, спільної стратегії життя. Розірвані, болісно закінчені відносини між коханцями, діловими партнерами або колишніми друзями (особливо, коли залишаються образа і невисловлені претензії) – це незавершений гештальт, який заважає будувати нові позитивні відносини.

8 принципів гештальт-філософії:

  1. Живіть тепер. Будьте в теперішньому, а не в минулому чи майбутньому.


2. Живіть тут, майте справу з тим, що є, а не з тим, чого немає.


3. Не фантазуйте, реальний досвід – кращий.


4. Припиніть непотрібні роздуми. Краще пробуйте і спостерігайте.


5 .Висловлюйте почуття – замість того щоб маніпулювати, пояснювати, міркувати, виправдовуватися.


6. Приймайте неприємності і біль так само, як і задоволення.


7. Орієнтуйтеся не на «повинен» і «слід було б» від інших людей, а на себе. Ви не повинні їх слухатись.


8. Беріть на себе відповідальність за свої вчинки, думки, почуття.
Відстежити незавершені процеси без досвіду важко. Особливо ті, що стосуються дитячого віку. Психіка так майстерно приглушує болючі спогади, що доросла людина зовсім не надає їм значення.
Спочатку з’являється неусвідомлена тривожність, занепокоєння.
Потім симптоми посилюються безсонням, стрибками тиску, мігренню, зниженою концентрацією.
Одночасно можуть виникати проблеми в спілкуванні з родичами, колегами, друзями.
Все це може вилитись у збій захисних механізмів психіки, депресію, хронічні хвороби.


У випадку з незавершеним гештальтом приказка «час лікує» не працює. Тому ситуації краще закривати на першій стадії, щоб не доводити до крайнощів. Але душевні травми стають настільки буденними, що виявити їх стає непросто. Згодом біль притупляється, інтенсивність спогадів зменшується, але підсвідомість регулярно нагадує про себе знайомими сценаріями.

Як закрити гештальт?

Класичний спосіб завершити гештальт – відтворити ситуацію, щоб дограти її до кінця. Бажано в схожому місці і з тими ж людьми. Але проблема в тому, що більшість ситуацій з минулого знаходяться поза зоною нашого контролю. Наприклад, це вже померлі люди або «колишні», зустрічатися з якими немає ніякого бажання. Звільнятися від вантажу минулого звісно краще з психотерапевтом. Але більшість «свіжих» гештальтів можна закрити своїми силами. Розправлятися з новими незакритими ситуаціями можна в міру їх надходження за допомогою перевірених методик:

  • Присвятити місяць рішенням дрібних побутових проблем: розібрати мотлох на балконі, викинути зіпсовані речі, вимити вікна.
  • Виконати одну маленьку свою мрію або прояснити нинішній стан відносин, пояснити свої вчинки або вибачитися перед тими, кого ви образили.
  • Написати листа тому, з ким не можете поговорити: описати конфлікт зі свого боку; поділитися своїми почуттями, спробувати відчути почуття іншого боку. Навчитися планувати: ставити здійсненні цілі, складати детальний план, формулювати конкретні бажання.
  • Навчитись виражати свої емоції. Це, напевно, головна умова, адже більшість проблем створюються невираженими хвилюваннями. Коли вони ігноруються регулярно, то створюють багато внутрішніх блоків. Хочете з’ясувати відносини? З’ясовуйте. Відчуваєте злість? Говоріть про це, бийте грушу, піднімайте штангу. Єдиний спосіб позбутися від емоцій – відпустити їх.
  • Помічати свої почуття, спілкуватися, висловлювати бажання, радіти життю, проживати ситуації тут і зараз.


Всі ці методики дадуть вам життєвої енергії та сили, і ви відповідно зможете рухатись вперед та відчувати щастя.

Читати далі →

Любіть Україну!

Написано Культура, Новини

Як багато ми, молоде покоління, втрачаємо, не вивчаючи історію наших предків! Історію цікаву та багатогранну, глибоку та повчальну. В теперішній час технологій та вседоступності до надзвичайної кількості інформації потрібно мати лише бажання дізнаватись щось нове: курси, статті, наукові роботи, онлайн зустрічі – це лише невелика частина можливостей, які дає нам інтернет.⠀

Одна з таких лекцій пройшла 20 червня 2020 року. Офіційний організатор онлайн-події – літературно-художній журнал “Дніпро”. Тема: «Невідомі дисиденти. Роман Корогодський». Партнери заходу: видавництво “Дух і літера”, Музей шістдесятництва, громадська організація “Міжнародна фундація розвитку”, газета “Культура і життя”, радіо Голос Донбасу, сайт телеканалу “Навігатор ТВ”, сайт “Український інтерес».

Хто такі дисиденти і чому лекція присвячена саме маловідомій постаті Романа Корогодського розказував лектор Олексій Сінченко – літературознавець, головний редактор серії «Постаті культури» видавництва «Дух і Літера», доцент Київського університету імені Бориса Грінченка, член Українського ПЕН.

Щоб досконало пізнати будь-яку епоху, необхідно «копати» глибше, ніж зазвичай. Знайомитись з історіями маловідомих учасників руху дисидентів дає змогу дізнатись про цей рух детальніше і зрозуміти основні його принципи.

Роман Корогодський — літературознавець, мемуарист, автор понад 400 статей, один із засновників серії «Українська модерна література». Історія життя захопила слухачів. Не з усім можна було погодитись, дещо викликало супротив та нерозуміння. Але вражала боротьба пана Романа за честь, за волю, за Україну!

Будучи вихідцем з російськомовного середовища, він сам осмислено прийшов до рішення підтримувати українське слово. Сам перейшов на солов‘їну. Сам зрозумів, що за неї необхідно боротись!

Не варто також недооцінювати літературний вклад Корогодського. Він не просто написав серію спогадів про покоління шістдесятників, не просто був активним учасником цього руху, а й намагався осмислити та транслювати ідеї цього періоду, виокремлюючи чинних учасників.

Знайомлячись з життям Корогодського можна побачити цю епоху через призму людини, яка, незважаючи ні на що, зберегла свою честь, чесність та гідність.

Такі приклади вчать нас цінувати та берегти те, що ми маємо – нашу країну та нашу мову!

Бо вони боролись! Вони любили! Вони берегли!

І ви «любіть Україну, всім серцем любіть»!

Автор статті: Єлізавета Максименко

Повну версію лекції про Романа Корогодського можна переглянути за посиланням:

Читати далі →

Після нас хоч потоп… Екопоезія у межах артпроєкту “Хто, як не Ви?”

«Хто, як не Ви?» – мультимедійний артпроєкт, головна мета якого – привернути увагу до питання взаємовідносин між Людиною та Природою, сприяти тому, аби кожен глядач поставив собі важливі запитання – ким він є зовнішньому світові: другом чи ворогом? Що може зробити особисто задля збереження багатств Природи?

Презентація екопроєкту онлайн відбулася у травні, а після стабілізації ситуації у світі проєкт відбудеться у реальному просторі та часі. Деталі будуть повідомлені додатково.

Серед учасників, окрім митців, режисерів та драматургів, також особливе місце зайняли українські поети, які презентували свої вірші на екологічну тематику. Куратор поетичного напрямку – Ярослав Карпець, журналіст, поет, літератор.

Поезія Марго Гейко “Після нас”
Читає Микола Лисенко, заслужений діяч мистецтв України, теле і радіоведучий, диригент

ПІСЛЯ НАС

“Після нас хоч потоп”, бо мені не вертатись сюди,
Бо мені не хворіти, нащадкам услід не дивитись.
Назавжди наживусь, а усе, що за мною – зажди!
Я лишу тобі світ, в целофановий саван сповитий.
Ми природі насипали в очі потовчене скло,
Немовлятам в колиски поклали базальтову вату,
В соцмережах у нас не один гламурований клон –
Ми без шкіри у них, втім, боронимо межі привату.
Після нас… А насправді, що буде колись після нас?!
Ми зайшли як орда, не володарі, навіть не гості,
До артерій землі націдили отруєних мас,
Океан завагітнів сміттям і виношує острів.
Вже онуки не знатимуть, як смакували меди,
Як пили із криниць. І спитають «А хто винуватий?»,
«Що немає води?» – То діди, досягнувши мети,
Замість того, щоб жити, навчили отців – споживати
Наше пекло і деяких з нас не на жарт допекло.
Хоч прогризли тунелі, у небо штрикнули ракети.
«Хай би зараз потоп!» – видихає скалічений слон
І зітхає дельфін, задихаючись рваним пакетом.

Поезія Ingi Gerda “Чорнобиль”
Читає автор

ЧОРНОБИЛЬ

Згоріло сонце, випеклась земля,
не ходять містом тіні і півтони,
в домівках вітер порохом кружля,
кутки тривожить й меблі нерухомі.
Хтось вимкнув голоси – німа «краса»,
в деревах тінь гіпюрова протрухла,
іржава гойдалка повітрям колиса
роки й здається, що земля не кругла.
Витає страх поміж бетонних стін,
у нього роль своя  – за головного
і з вітром тим неначе навздогін
шукають вдвох притулку, правди, Бога.
Пластами біль у вічність полягла,
створивши осередок катастрофи,
цвітуть квітки, а з голого стебла –
життя, як струм, іще сочиться трохи…

Поезія Тетяни Яровициної “Про любов”
Читає автор

Про любов

Я у любов-утриманку не вірю.
ЛЮБОВ гарує, множить, береже.
Земля для неї – батьківське подвір’я.
Її магніт сильніший за бюджет.
Чи так, чи ні, однак мені здається:
ЛЮБОВ не смітить, не плює, не рве.
Хоч кожен має дві півкулі й серце,
питання честі – діло не нове.
Чим до землі та людства прив’язатись?
Недопалком, плювком і матюком???
Чи саджанцем, і квіткою, і… садом?
Ти чуєш, ні?!
Пустеля.com.

Читати далі →

Про образи Елтона Джона

Написано Новини

Сьогодні Елтон Джон все частіше носить костюми і темні водолазки, але його популярність у світі моди цілком закономірна. Справа тут не тільки в його незвичайних нарядах, а скоріше, в прекрасному смаку, сміливості, чесності і безкомпромісній своєрідності. Саме ці якості, а не горезвісна любов до окулярів і капелюхів, і дозволяють йому залишатися одним з найпопулярніших артистів у світі протягом десятиліть.

Сучасні суперзірки, на зразок Леді Гаги, дійсно багато чим йому зобов’язані. Джон – один з перших музичних виконавців, який почав епатувати публіку костюмами. Навіть Елвісу Преслі не снилась та кількість страз і пір’я, що одягав на себе в молодості Елтон.
Існує навіть думка, що саме костюмами, а не музикою він так вразив усіх на початку кар’єри.

Артист часто надихався роботами Джанні Версаче, а в 1992 році Джон і зовсім вирушив у світове турне в костюмах його авторства.

Колекція Алесандро Мікеле  Gucci весна-літо 2018 також виглядає, як присвячення співаку: всипані кристалами аксесуари, взуття на високій платформі, комбінезони в стразах та безліч паєток. У березні Мікеле випустив капсульну колекцію, натхненну синглом Джона 1971 року “Levon”. А над гардеробом для його туру, як розповідав стиліст співака Джо Амбро, Джон і Мікеле працювали разом протягом цілих 18 місяців. Результат вражає: були створені фраки в стилі XVII століття, квіткова вишивка на лацканах, піджак з вишитими паєтками ініціалами E.J. на спині та інші дивовижні речі. Для прощального туру Farewell Yellow Brick Road, про який було оголошено в січні минулого року, наряди Джону також придумав креативний директор Gucci.

Під час роботи над фільмом “Рокетмен” художник з костюмів Джуліан Дей розповідав: «Я хотів донести думку про те, що Елтон вимагав пафосу й витонченості і хотів більше кристалів, більше кольору, більше прикрас, але коли він все це знімав, він залишався беззахисною людиною, котра переживає безліч особистих травм. Кращий спосіб показати це – забрати його одяг».

Окрім написання світових шедеврів та створення надепатажних костюмів, Елтон Джон також займається благодійністю. Починаючи з 1980-х років він регулярно перераховує частину своїх доходів на фінансування досліджень ВІЛ і СНІДу. У 1990-ті роки співак публічно підтримував підлітка Райана Уайта, який заразився ВІЛ в результаті переливання крові – у нього була гемофілія. Через діагноз Уайта труїли в школі – його історія стала символом боротьби проти стигматизації та самої хвороби. Після смерті Райана Уайта Елтон Джон потрапив у реабілітаційний центр, де боровся з алкоголізмом, наркозалежністю і булімією.

У 1992 році він заснував власний фонд боротьби зі СНІДом – крім самого Елтона, туди жертвують Девід Бекхем, Донателла Версаче, Елізабет Херлі, Стінг, Ніл Теннант та інші.

Елтон Джон в Макіївському будинку дитини (Донецька область), де виховуються ВІЧ-позитивні діти, 2009 рік

Якщо б можна було відправити Елтона Джона назад в 1966 рік і сказати тому пухкому очкарику: «Ось як все буде, дивись!» – що б відповів той? Хлопчик, який народився відразу після війни в британській глибинці і з чотирьох років міг грати на фортепіано, Елтон зізнавався: на початку кар’єри він соромився всього. Прикладом для наслідування були «Бітлз» з їх зачісками, потім волохаті рокери з King Krimson. До останніх Елтон навіть ходив на прослуховування, але його не взяли. Він і волосся хотів таке ж, та й тут не пощастило: його власне росло рідким.

На фотографіях 60-х Елтон найбільше схожий на шкільного Зубрилова. Він носить штани-кльош, сорочечки в обліпку і окуляри – без них короткозорому співакові нікуди.

Так було до початку 70-х – часу перших гастролей в Америці. Пізніше в інтерв’ю Елтон скаже: «Я розумів, що потрібно не тільки спів, а й імідж. Я хотів дивувати і шукав новий образ». Незабаром він знайде його. Новим образом стануть хутряні костюми кота і курки, туфлі на 10-сантиметрових платформах і блискітки.

Читати далі →

Грація для кожного!

Написано Здоров'я, Новини

Харизматичність особистості має великий вплив на успіх в усіх сферах її життя. Яскравість прояву такого таланту залежить від впевненості у собі, легкості подачі своєї особистості та невимушеності у діях. Розвинути свої задатки, перш за все, допомагає фізична робота над собою. Саме гімнастика та хореографія є основою виразності.

А от основою великого спектру можливостей у цих напрямках розвитку є гарна фізична форма та розтяжка.

Навчитися розтягуватися дуже просто. Але розтягуватися можна правильно і неправильно. Правильна розтяжка проводиться в стані розслаблення, повільно, з фокусуванням уваги на розтягуваних м’язах. Неправильний спосіб розтяжки (на жаль, саме його практикують дуже багато людей) полягає у виконанні вправ ривками або розтягуванні м’язів до болю. Ці методи можуть принести більше шкоди, ніж користі.
Якщо ви розтягуєтеся правильно і регулярно, то з часом виконувати рухи вам буде все легше і легше. Щоб розкріпостити затиснуті м’язи або групу м’язів, потрібен тривалий час, але ви відразу перестанете шкодувати про нього, коли відчуєте себе краще.

Отож, ПРАВИЛА РОЗТЯЖКИ

  • Перше, що обов’язково потрібно зробити – розігрітися. Різні стрибки, махи ногами або їзда на велосипеді (нехай навіть на велотренажері) поліпшать циркуляцію крові і збільшать постачання м’язів киснем.

  • Розтягуватися слід статично, повільно і плавно. Швидше за все, на початку розтяжки ви будете згинатися менше, ніж в кінці.

  • Кожен елемент вправ на розтяжку слід проводити в середньому 60 секунд. Залежно від ступеня гнучкості, цей час можна зменшувати або збільшувати.

  • Всі м’язи повинні бути розслаблені. І особливо ті, які в даний момент розтягуються. Напружені м’язи дуже важко розтягнути!

  • Спина і постава завжди повинні бути рівними. Навіть, якщо ви зігнулися калачиком, намагайтеся весь час випрямляти спину. Згорбившись, ви зменшуєте гнучкість і еластичність м’язів і зв’язок. Не забувайте про це!

  • Уникайте позицій, які загрожують травмою спини. Наприклад, якщо ви нахиляєтеся вперед з прямими ногами, дотягуючись до шкарпеток, злегка зігніть ноги в колінах при випрямленні корпусу.

  • Дихання повинно бути спокійним. Слідкуйте за ним. Вдихати рекомендується через ніс, а видихати через рот.

  • Розтягуйтеся регулярно. Якщо ви будете приділяти розтяжці одну годину на тиждень, то не буде абсолютно ніякого ефекту. Так само, не варто прагнути до кінцевого результату, не потрібно намагатися дотягнутися до чого-небуть, чого б це не вартувало. Розтяжка проходить плавно і, якщо дотримуватись всіх вищеперелічених рекомендацій, вона пройде швидко і безболісно.

Переваги розтяжки:

  1. Зниження м’язової напруги
  2. Розширення діапазону рухливості в суглобах
  3. Допомагає уникнути травм
  4. Збільшує силу м’язів
  5. Поліпшення координації рухів
  6. Прискорення кровообігу в різних частинах тіла
  7. Поліпшення процесів вироблення енергії організмом
  8. Збільшення порога втоми м’язів і підвищення витривалості
  9. Підвищення ефективності в щоденній діяльності, а також під час занять спортом чи іншими видами фізичної активності
  10. Виправлення постави
  11. Розумове розслаблення
  12. Нарешті, задоволення, відчуття легкості у всьому тілі.

Які є види розтяжки?

Як і будь-яка інша наука, гімнастика потребує фундаменту з теоретичних знань, щоб на практиці отримати якісний результат.

  • Статична розтяжка (Static Stretching)
    Статична розтяжка є найбільш поширеною і рекомендованою. Ви приймаєте положення і утримуєте його від 30 до 60 секунд. Завмерши в позі, слід сфокусувати всю увагу на відчуттях у м’язах. Ви повинні відчути м’яке витягування, але не біль. Основне навантаження спрямоване на м’язи. М’який вплив на сухожилля і суглоби. Розтяжка своєю вагою, нахили вперед. Складочки в вертикальному положенні, де найголовніше розслабитися і “зависнути” всією вагою свого верху. Шпагат, якщо в ньому ще не сидите, також має означати розслаблення, але тільки в паху, а не в колінах.

  • Пасивна розтяжка (Passive Stretching)
    Пасивна розтяжка за принципом виконання схожа із статичною розтяжкою. Єдина відмінність полягає в тому, що при пасивному розтягуванні ви не використовуєте свою дію, натомість вам допомагає партнер.

  • Динамічна розтяжка (Dynamic Stretching)
    Динамічна розтяжка складається з контрольованих рухів ніг і рук, які м’яко пружинять вас в рамках діапазону можливостей ваших м’язів. Це може бути як повільний (рух з акцентом), так і швидкий рух. Це можуть бути всілякі махи, перекати зі шпагату в шпагат. Приклад динамічного руху: поставити долоню як мету і робити мах в долоню, таким чином не переходячи в балістичний рух. Або робіть вільний мах, але при цьому не кидайте, а ведіть ногу. Але це, звичайно, складніше, ніж варіант з долонею.

  • Балістична розтяжка (Ballistic Stretching)
    Балістика – наука про рух тіл, кинутих в просторі. Це неконтрольований рух, на відміну від динамічної розтяжки. Приклад балістичного розтягування – це пружні рухи з хорошою амплітудою вниз кілька разів, щоб торкнутися пальцями ніг в складці. Потрібно обережно використовувати такий тип розтяжки на початковому етапі. Корисна вона для досвідчених спортсменів і танцівників.

  • Активна ізольована розтяжка (Active Isolated Stretching)
    Це техніка розтяжок, в якій локалізується, ізолюється і розтягується кожнен окремий м’яз. Така техніка стретчингу може використовуватися для гарного розігріву м’язів як перед, так і після тренування. Вона дозволяє знизити навантаження на суглоби, збільшити діапазон рухливості, розтягнути м’язи і позбутися від «жорсткості», яка обмежує діапазон руху суглобів і м’язів. Ефективно використовувати для цієї мети білизняний мотузок, ремінь, мотузяну скакалку, довгий пояс або еластичний бинт. За допомогою цієї мотузки можна власними зусиллями тягнути частини тіла, яку розтягуєте. Активне розтягнення – коли ви приймаєте положення і потім тримаєте позу без сторонньої допомоги, виключно за рахунок сили ваших м’язів. Наприклад, підняти високо ногу і потім тримати її в цьому положенні. Напруженість одних м’язів при активній розтяжці допомагає розслабляти розтяжні м’язи взаємним урівноваженням. Активна розтяжка збільшує активну гнучкість і підсилює силу м’язів.

Легке розтягування
Приступаючи до розтягування, витратьте 10-15 секунд на легке розтягування.
Ніяких ривків! Дійшовши до фази, коли відчуєте помірне напруження, і розслабтеся в цьому положенні. Відчуття напруги повинне поступово відступити. Якщо не виходить, злегка зменшіть амплітуду розтяжки і знайдіть положення, в якому почуття напруженості здасться вам приємним.
Ви повинні домогтися такого стану, коли можна сказати собі: «Я відчуваю розтяжку, але мені зовсім не боляче». Легке розтягування зменшує скутість, напруженість м’язів і готує м’язові тканини до розвиваючого розтягування.

Розвиваюче розтягування
Після легкого розтягування неквапливо переходьте до розвиваючого розтягування. Попереджаємо ще раз: ніяких ривків! Збільшуйте розтяжку сантиметр за сантиметром, поки знову не відчуєте помірної напруги в м’язі і зафіксуйте це положення на 10-15 секунд. Будьте напоготові. Напруженість, як і в попередньому випадку, повинна поступово пройти; якщо ж напруга не зникає – послабте розтяжку. Пам’ятайте: якщо в зафіксованому положенні напруга підсилюється і/або викликає біль, значить, амплітуда розтяжки занадто велика! Розвиваюче розтягування налаштовує м’язовий тонус і збільшує гнучкість.

Ваше Дихання
Дихання повинно бути повільним, ритмічним і осмисленим. Якщо при розтягуванні потрібно нахилитися вперед, зробіть видих і, зафіксувавши положення, дихайте повільно. Не затримуйте дихання при розтяжці. Якщо положення тіла заважає нормально дихати, значить, ви не розслабилися. Тому просто послабте розтяжку, щоб ви могли дихати вільно.

Неважливо, чи хочете ви просто прибрати свої зажими, які заважають вам бути легким та впевненим у собі в повсякденному житті, або ж заворожувати своєю пластичністю та грацією під час танцю – фундаментом цього завжди буде гарна розтяжка.

Читати далі →

Як створювати вражаючі фото?

Написано Новини

Нарешті до нас прийшли літні дні, а разом з ними і нові ідеї для фотосесій.
Можна створити яскравий образ, який відмінно впишеться у атмосферу центральних вулиць великого міста. Можна знятися у романтичному образі при світлі ліхтарів. А можна влаштувати фотосесію в одному з улюблених ресторанів.
Ідей море, але як їх реалізувати?
У цьому, кожному з нас зможуть допомогти технічні знання користування професійними фотоапаратами.

Слід зазначити, що яким креативним не був би ваш погляд на речі, яким би талановитим фотографом ви не були, зйомка в “зеленій зоні” – в авторежимі, завадить вам проявити свій талант і шикарних знімків ви не отримаєте.

Як і більшість творчих занять, фотографія здається дуже простою справою рівно до тих пір, поки самостійно не візьмешся за діло. Наприклад, гра на музичних інструментах, танці, спів… Дивишся на професійного танцюриста і думаєш: “Йому вдається робити це так невимушено та природньо! Здається, в цьому немає нічого складного! Я так само зможу!” Але, коли пробуєш самостійно зробити хоча б пару танцювальних рухів, бачиш, як важливо мати належну підготовку.

Те ж саме і з фотографією: при уявній простоті добре фотографувати – досить складно. Адже це вимагає великої кількості знань та умінь.

У цій статті викладаємо для наших читачів основи, які стануть гарним фундаментом для якісних та професійних фото.

Основні режими в професійних фотоапаратах:


P – програмний режим. Цей режим майже автоматичний, так як експопару (значення діафрагми і витримки) фотоапарат підбирає самостійно. Ви зможете налаштувати тільки менш значні параметри, такі як: світлочутливість, налаштування jpeg/RAW, баланс білого та інші.


А чи Аv – пріоритет діафрагми. Тут ви можете встановити значення діафрагми, а камера сама підбирає під нього оптимальну витримку відповідно до даних вмонтованого в неї експометра. Цей режим використовується фотографами найбільш часто, оскільки він дозволяє здійснювати повноцінне керування глибиною різкості.


S або Тv – режим пріоритету витримки. Тут ви встановлюєте значення належної, на вашу думку, витримки, а фотокамера встановлює діафрагму. Цей режим є досить обмеженим і використовується, зазвичай, при фотографуванні різних спортивних подій, коли фотографу важливо зловити цікавий момент, а опрацювання фону відходить на другий план.


M – повністю ручний режим фотоапарата. Зазвичай, його використовують лише ті, хто добре розбирається в фотографії. Всі необхідні параметри встановлюються вручну, різні обмеження знімаються, і ви можете встановити абсолютно будь-які значення діафрагми і витримки при будь-яких значеннях ISO. Також, спалах в ручному режимі може використовуватися фотографом на його розсуд. Довільне використання спалаху дозволяє домагатися різних художніх ефектів на знімках. Також, в цьому режимі ви зможете робити свідомо перетримані або недотримані по експозиції фотографії та знімати з різними об’єктивами. Використання режиму M вимагає від користувача досконального знання основ фотосправи.

Налаштування для портретної фотографії – це також, повністю ручне налаштування дзеркального фотоапарата. Важливо враховувати освітлення і те, як світло падає на обличчя вашої моделі, виходячи з цього, виставляйте основні значення. Наприклад, знімаючи портрет в приміщенні з вікнами, які створюють приємне природне освітлення, вам потрібно відкрити діафрагму на максимум (у «кити» це f3,5- f5,6, а у світлосильного об’єктива – f1,4- f2,8), далі по ній можна визначатися з витримкою. Витримка встановлюється в залежності від природного освітлення і об’єктива та буде коливатися від 1/30 до 1/100. А значення ISO краще залишати мінімальним – 100 одиниць, щоб зображення не втратило свою якість. Такі параметри рідко призводять до недоекспонованих кадрів, але якщо ви все ж отримали темний знімок, то в нагоді вам буде спалах.

Під час зйомки в похмуру або хмарну погоду зазвичай виникає проблема з експонуванням кадру. Якщо у вас виходять темні фотографії, а ви цього зовсім не планували, то в такому випадку вам допоможе збільшення витримки до 1/8 – 1/15 та підвищення світлочутливості (200 – 400 од.).

Сонячна погода при портретній зйомці теж не завжди буває на руку. Вам доведеться поборотися за знімки з мінімальними тінями! Більш того, задавши значення діафрагми і витримки всього один раз, знімати з різних ракурсів і точок у вас не вийде ні-ко-ли, адже світло завжди по-різному лягає на об’єкт зйомки. І тому протягом всієї фотосесії вам необхідно буде кожного разу переглядати, яким вийшов матеріал. Якщо у вас трапилось засвічення кадру, тоді потрібно зменшувати значення ISO, витримку зробити трохи коротше (приблизно 1/800 – 1/1000). Не виключно, що доведеться трохи прикрити діафрагму. Якщо розмістити модель в тіні просто неможливо, то використовуйте спалах – так ви зможете хоч трохи вирівняти тіні, які вам не потрібні.

Щоб створити фото у яскраву, сонячну погоду, потрібно знімати з мінусовою експозицією -0,7, -0,1 (в ідеалі на кадрі не повинно бути засвічених частин, наприклад: небо), фото бажано робити в форматі RAW з мінімальним значенням ISO, для того, щоб мати більше можливостей при обробці AdobePhotoshop. При цьому, найголовнішою проблемою при зйомці в сонячну погоду є наявність на знімках різких тіней. Виправити їх можна за допомогою спалаху або рефлектора.

Динамічні сцени в ручному режимі. Фотографії, які передають динаміку руху, завжди виглядають дуже ефектно. Припустимо, вам захотілося відчути себе чарівником і за допомогою фотоапарата зупинити час та відобразити піруети танцівників на фотоплівці. Для цього вам потрібно виставити наступні параметри: витримка від 1/320, діафрагма від f4 – до f 5,6. Світлочутливість: якщо освітлення достатньо, то 100-200 од., якщо немає – 400 од. У разі необхідності, використовуйте спалах – він додасть знімку різкості.

Також, зйомка в ручному режимі особливо актуальна в нічний час. Прогулянки по нічному місту, фантастично красиві феєрверки, романтика зоряного неба, концерт улюбленої групи – все це вимагає конкретних налаштувань фотоапарата.

  • Концерти: ISO 100, витримка 1/125, діафрагма f8.
  • Феєрверки: ISO 200, витримка 1/30, діафрагма f10.
  • Зоряне небо: ISO 800 – 1600, витримка 1/15 – 1/30, діафрагма по мінімуму.
  • Нічні вогні міста: ISO 800, витримка 1/10 – 1/15, діафрагма f2.

Простежте за тим, щоб експозиція відповідала сюжету, який ви збираєтеся відобразити. Якщо об’єкт освітлений рівномірно, оберіть оціночний експозамір, а якщо у кадрі є контрастуючі із загальним тілом об’єкти – точковий або частковий. Число темних і яскравих об’єктів порівну? Виберіть центрально-зважений вимір. Ідеального «рецепта» звісно не існує – експериментуйте і вчіться на власному досвіді.

Покрокова рекомендація до нічних зйомок:

Крок 1: Переведіть камеру в режим ручної експозиції.
В умовах нічної зйомки набагато зручніше працювати саме в ручному режимі, а не якомусь іншому. Не бійтеся і встановіть перемикач на позначку «М».

Крок 2: Візьміть штатив або знайдіть опору.
Вночі камері знадобиться не менше 10 секунд, щоб зробити знімок. Тобто, мінімальна витримка дорівнює 10 секундам і, якщо тримати камеру в руках, вийде змащена картинка. Щоб цього уникнути, поставте її на стійкий штатив або знайдіть іншу рівну поверхню.

Крок 3: Встановіть широку діафрагму.
Наскільки вузькою може бути діафрагма, залежить від вашого об’єктиву. Апаратура деяких об’єктивів може бути вужча, ніж у інших. Ваш об’єктив, наприклад, може встановлюватися на f / 5.6, f / 3.5 і f / 2.8. Якщо ви не знаєте, як регулювати діафрагму, подивіться відео, що описують роботу з вашою моделлю камери.

При зйомці вночі може виникнути бажання звузити діафрагму до f / 11 або f / 16, але цього робити не варто, так як нам потрібно більше світла. З досвідом ви дізнаєтеся про способи пом’якшення негативних ефектів широкої діафрагми.

Крок 4: Встановіть витримку на 10 секунд.
Взагалі, витримку потрібно регулювати залежно від кількості доступного світла. Однак, 10 секунд – значення, від якого ідеально відштовхуватися.

Думка про те, що витримка може бути настільки довгою, здається неймовірною для нічної зйомки, але це норма. Мені доводилося працювати з витримкою 30 хвилин для одного-єдиного знімка!

Крок 5: Встановіть ISO на 1600.
У міру підвищення ISO, знімок стає яскравішим, але з’являється більше шуму. Це компроміс, на який доводиться йти для отримання правильної експозиції (примітка перекладача – це не зовсім вірна думка, адже сам по собі ISO не впливає на шум. У статті «Як підібрати ISO для астрофотографії» про зйомку нічного неба докладно описано це питання). Більшість сучасних камер може знімати з ISO 1600 без будь-яких втрат в якості фотографії.

Крок 6: Робіть тестові знімки і аналізуйте експозицію.
Прийшов час знімати. Ви побачите, що камері потрібно дуже багато часу, щоб зробити фотографію і відобразити її на LCD екрані. Це нормальне явище.

Тепер потрібно оцінити експозицію. Якщо знімок занадто темний, збільшіть витримку до 30 секунд. Зробіть ще одне фото. Якщо яскравості все ще недостатньо, встановіть ISO 3200. Це може зробити знімок зернистим, але такий компроміс необхідний.

Практикуйте свої знання, набувайте досвід, творіть та пам’ятайте: нічого не відбувається, доки ви самі не почнете щось створювати!

Читати далі →

Встигнути Все

Написано Новини

Японський нейробіолог, нейрохірург та автор десятків бестселлерів у сфері досліджень зниження рівню інтелекта – Такасі Цукіяма, знає все про те, як швидко засвоювати нову інформацію, легко зосереджуватися і максимально ефективно використовувати час сну. Слід лише завести 15 корисних звичок. Тільки почавши з перших трьох можна значно покращити продуктивність вашого мозку.

Звичка 1. Проводимо ранок так, щоб мозок збадьорився та прокинувся

Призначаємо режим дня

Не можна зберегти молодість мозку, якщо життя занадто одноманітне. Однак є і те, що краще зовсім не міняти. Це режим дня.
Треба прокидатися щоранку приблизно в один і той же час, потім проводити деякий час на сонці. Намагатися зробити найважливіші справи в момент найбільшої активності мозку, а ввечері лягати спати якомога раніше. Якщо ви будете постійно дотримуватися приблизно такого графіка, то мозок буде працювати стабільніше. Що дуже важливо для всіх.
Ви напевно знаєте про синдром зміни часового поясу (джетлаг). Це стан, коли режим роботи мозку перестає збігатися з розпорядком дня. Вам треба діяти, але не виходить, тому що мозок в цей час звик спати, і навпаки – ви хочете лягти спати, але не можете заснути.
Приблизно так відчуває себе мозок, коли режим дня порушений. Єдиний спосіб це виправити – створити для себе відправну точку в повсякденному житті.
Нехтування режимом дня – пряма дорога до недоумства, і це не перебільшення.

Змушуємо мозок працювати

Якщо ви прокинетеся в певний час і трохи постоїте на сонці, то мозок так чи інакше теж включиться в робочий режим (організм людини і тварини звіряє свій внутрішній годинник з інтенсивністю сонячного світла). Однак, не можна сказати, що з цього моменту мозок повністю прокинувся.
Ви напевно чули, що він починає активно працювати лише через дві години після пробудження, і якщо ви збираєтеся здавати іспит, то треба встати мінімум за дві години до входу в аудиторію. Але якщо ці дві години будуть за активністю мало відрізнятися від сну, то це не дасть потрібних результатів.
Як і тіло, мозок потребує розминки. Ранкова розминка, що включає навантаження на первинні функції мозку, – це відмінний спосіб розбудити зони, що відповідають за мислення.
Якщо ви кожен день вранці прокидаєтеся незадовго до виходу з дому, сідаєте на метро або електричку, не пройшовши пішки і десяти хвилин, а весь робочий день проводите за комп’ютером, то спробуйте прокинутися раніше і виконати пару речей з цього списку:

  • прогулянка або інші легкі фізичні навантаження;
  • прибирання в кімнаті;
  • приготування;
  • догляд за рослинами;
  • простий діалог з ким-небудь (вітання, обмін парою реплік);
  • читання вголос (якщо можливо, мінімум 10 хвилин);
  • Спілкуємося або читаємо вголос.

Останнім часом науковці та спеціалісти у різних сферах діяльності (особливо у сфері медіа) почали говорити, що читання вголос дуже корисне. Це дійсно так, тому що в цьому процесі задіяні не тільки очі і мовний апарат, але і робота з інформацією (сприйняття – обробка – відтворення). Коли ми читаємо текст про себе, деякі місця можуть залишитися незрозумілими, але, щоб читати вголос, потрібно вникати в зміст. Це якраз етап обробки інформації. Промовляння тексту – це етап її відтворення.
Ранкове тренування добре впливає і на швидкість зорового сприйняття інформації, і на слух, і на можливість без запинки висловлювати свою думку, в тому числі і письмово. Якщо навести приклад зі спорту, то це схоже на прості вправи в команді.
Постійне читання вголос буде особливо корисно тим, хто мало спілкується з людьми. Коли будете читати текст, краще не просто промовляти його, а уявляйте собі, як ніби робите це комусь іншому.

Висновок:

  • Дотримання режиму важливо для стабільної роботи мозку.
  • Для цього потрібно створити відправну точку: вставайте завжди в один і той же час.
  • Для мозку теж важлива розминка. Потрібно рухатися і говорити.

Звичка 2. Підвищуємо концентрацію

Йдемо гуляти після обіду (або проводимо нараду)

Після обіду кров відтікає в область шлунка, через що мозок функціонує гірше і йому складніше зосереджуватися і вирішувати нелегкі завдання (потребуючи прикладання сил для освоєння та виконання). Напевно, ви стикалися з цим явищем. Тут добре допомагає невелика прогулянка.
Незначні фізичні навантаження на зразок моціону (прогулянка на свіжому повітрі) покращують не тільки травлення, але і приплив крові в мозок. Втім, можна і просто прибрати на робочому столі або провести невелику нараду.

Визначаємо час і обсяг майбутньої роботи

Спробуйте згадати, як ви здавали іспити. Ви змогли вирішити певну кількість завдань за 90 хвилин, тому що спочатку були обмежені цим часом. Чи вийде досягти того ж результату без чітких тимчасових рамок? Навряд чи. Якщо ви будете постійно відволікатися і робити роботу неуважно, то на це може піти цілий день.

Надалі, не зупиняйтеся в потоці

Коли ви досягли високої продуктивності мозку, цей стан якийсь час триває. У багатьох так бувало: коли потрібно терміново зосередитися і виконати якусь одну роботу, то швидше реалізується і наступна. Ви перебуваєте в такому стані, коли вам хочеться ще що-небудь зробити або з кимось переговорити, інакше не заспокоїшся.
Використання цієї властивості мозку дозволять ефективно виконувати роботу. Після розминки для мозку потрібно створити умови, при яких його продуктивність швидко підвищиться. Потім ставимо собі обмеження по часу і працюємо саме стільки, це дозволить зосередитися і міркувати швидше.


Такі інтервали інтенсивної праці можуть тривати не більше двох годин. Якщо працювати довше, то буде складно контролювати співвідношення обсягу завдань і часу на їх виконання. Та й ваше бажання майже пропаде.

Займаємося чимось, окрім роботи

Якщо людина вважає, що може пожертвувати особистим часом і доробити вдома все необхідне по роботі, у нього не настає періоду високої продуктивності мозку. Коли мозок постійно діє неефективно, увага розсіюється і люди починають думати про сторонні речі. Нічого закінчити не виходить, і потрібно все більше часу, щоб перевести дух.
Це призводить до неприємних наслідків. Людина хоче відпочити від самого процесу безперервної роботи і звикає розтягувати її на цілий день. Вона працює дуже повільно і все пізніше лягає спати. Режим порушений, і мозок перестає нормально функціонувати. Коли людина потрапляє в таке порочне коло, їй необхідно відразу ж поставити собі тимчасові рамки.
Якщо о 17:00 треба покинути офіс, прийти додому і повечеряти з дітьми, а у вихідні добре б зустрітися з друзями, то необхідно впоратися з роботою до п’ятої години, правильно? Тоді ви зможете розподілити свій час: наприклад, якусь роботу потрібно закінчити в першій половині дня, іншу – до третьої години. Розписати час – це дуже важливо.

Звертаємо увагу на роботу інших

Для підвищення продуктивності мозку важлива конкуренція. Якщо вам здається, що в слові «конкуренція» занадто явно виражене протистояння, можете просто вважати інакше: «Він намагається – і я теж буду». Справа в тому, що продуктивність мозку – це річ відносна. Людина може досягти набагато кращого результату, коли дізнається, що оточуючі її перевершують. Це схоже на спортивні змагання. Якщо спринтер біжить один, то він не покаже відмінних результатів, але якщо у нього є суперник, то зможе пробігти хоча б на частку секунди швидше. Так і в роботі: якщо ви робите її один, то ефективність ніяк не підвищується. Важливо діяти, поглядаючи на інших людей.

Висновок:

  • Лише бажання недостатньо, щоб поліпшити концентрацію і швидкість мислення.
  • Слід визначити співвідношення обсягу роботи і часу, яке дане на її виконання.
  • Найголовніше виділити буде складніше, якщо не обмежити себе за часом.

Звичка 3. Нормалізуємо сон

Використовуємо здатність мозку впорядковувати інформацію уві сні

Багато людей скаржаться, що постійно забувають десь свої речі і ніяк не можуть зібратися з думками. Часто це відбувається через недосипання. Мозок втомлюється так само, як м’язи, і йому так само, як м’язам, потрібно відновлюватися. Він може зробити це під час сну. Тому люди, які мало сплять, мають проблеми з мисленням. Але є ще одна причина.
Справа в тому, що закріплення інформації в пам’яті і робота з мисленням відбуваються під час сну набагато активніше, ніж коли ми в активному стані.
Напевно, ви чули про фазу швидкого сну (поверхневого) і фазу повільного сну (глибокого). Фазу швидкого сну по-англійськи називають REM (скорочення від Rapid Eye Movement, що означає «швидкі рухи очей»). Коли людина знаходиться в цій фазі сну, її очі закриті, але дійсно роблять помітні рухи. А значить, мозок активно працює і в цей час.

Генеруємо кращі ідеї зранку

Головна відмінність сну від неспання полягає в тому, що уві сні в мозок не надходить нова інформація. Коли ми не спимо, мозок реагує на інформацію, що надходить через очі і вуха, оцінює зовнішні умови і намагається діяти згідно з ними. Як би ви не старалися зосередитися на своїх думках, вплив сторонніх чинників не можна усунути, поки ви не спите.
Під час сну цього впливу практично немає, проте мозок продовжує працювати. Зараз він зайнятий наступним: переклад інформації з короткочасної пам’яті в довготривалу, збір і розподіл отриманої за день інформації, регулювання мислення. А під час фази повільного сну головний мозок розслабляється, тому після пробудження ви відчуваєте себе відпочившим. Цим можна пояснити, чому вранці частіше народжуються хороші ідеї.
Користуйтеся здатністю мозку структурувати інформацію уві сні. Якщо ви хочете спати, але штучно стимулюєте роботу мозку за допомогою кофеїну або чогось ще, намагаєтеся через силу зібратися з думками, то тривалість сну зменшиться, а в майбутньому ваша ефективність не підвищиться. Набагато логічніше попрацювати з матеріалом до якоїсь стадії і зупинитися, гарненько поспати, а вранці як слід все доопрацювати.

Спимо як мінімум 6 годин

Найгірше для роботи мозку – скорочувати час сну, пояснюючи це сильною зайнятістю. Звичайно, бувають випадки, коли доводиться спати занадто мало, але не можна перетворювати це в звичку. Якщо ви скорочуєте час сну, то автоматично скорочуєте час для закріплення інформації в пам’яті і не даєте мозку навести порядок в розумових процесах.
Кількість годин, щоб виспатися, у кожного індивідуальна. Але в будь-якому випадку намагайтеся спати не менше шести годин, а ще краще – сім з половиною.

Засинайте легко

Роздумуючи перед сном над серйозними проблемами, переглядаючи хвилюючі відео, ви збуджуєте мозковий центр, що відповідає за емоції, і це ускладнює засинання. Такі заняття краще залишити на денний час, а перед сном віддати перевагу чомусь заспокійливому. Можна послухати спокійну музику або почитати. Хорошим варіантом буде догляд за тваринами або рослинами.
Важливо привчити себе щодня перед сном здійснювати одні й ті ж дії. Це те, що називається ритуалом відходу до сну і є одним з видів самогіпнозу.
Якщо кожен день повторювати одну і ту ж послідовність дій (наприклад, прибрати посуд після вечері – зайнятися навчанням – прийняти ванну – підготувати речі на завтра – почитати – лягти спати), то після виконання всього цього вас завжди буде хилити до сну. Дуже добре, якщо всі дії вранці і ввечері виконуються завжди за схожим сценарієм.

Висновок:

  • Сон потрібен не тільки для того, щоб відпочити, а й для того, щоб структурувати мислення.
  • Ніч потрібна для збереження отриманої інформації. Лягайте рано, перед сном трохи поміркувавши про справи.

Ідеальний розпорядок дня від нейробіолога Такасі Цукіяма:

  1. По-перше, обов’язково створіть собі відправну точку. В один і той же час лягати спати не обов’язково, але вставати вранці – бажано.

2. Якщо після пробудження вам прийшла в голову хороша ідея, запишіть її. Ви можете її забути, коли почнете займатися своїми звичайними справами.
Кажуть, лауреат Нобелівської премії Танака Коічі постійно мав під рукою блокнотик і записував виникнувші в його голові ідеї. Ця звичка особливо корисна для ранкових годин. Братися за роботу тільки прокинувшись, не дуже ефективно, спочатку потрібно «розігріти» свій мозок. Після гарного сніданку робимо зарядку для тіла і мозку: даємо мінімальне навантаження рукам і ногам, промовляємо що-небудь вголос. Трохи прогуляємося, щоб кров добре надходила в мозок, тим самим забезпечивши сприятливі умови для роботи.

3. Потім зосередьтеся і працюйте в рамках відведеного на
це часу. Продуктивність мозку різко зросте.

4. Коли закінчили роботу, не чекайте, що активний стан закінчиться сам по собі, а використовуйте його: наприклад, робіть нудні справи, до яких ніяк не доходили руки. В такий час це буде дуже ефективно.

5. Коли мозок почне потихеньку втомлюватися – зробіть перерву.

6. Після обіду нехай мине небагато часу, щоб мозок відновився і отримав поживні речовини. А щоб кров, яка після їжі надходить до шлунку, доходила і до мозку, повторіть розминку.

7. Потім працюйте, підвищуючи продуктивність мозку. Використовуючи невитрачену енергію, робіть різні справи, а далі – по колу.

Читати далі →

Літературні маршрути Шмітта

Написано Біографія, Новини, Персони

22 травня відбулася онлайн-лекція “Географія Шмітта” з нагоди 60-річного ювілею Еріка-Емманюеля Шмітта. Лекцію прочитав перекладач його творів – Іван Рябчій, який співпрацює з “Видавництвом Анетти Антоненко”. Окрім Шмітта, перекладає твори Мішеля Уельбека, Патріка Модіано, Ясміни Рези, за які неодноразово нагороджений престижними українськими преміями. Організував лекцію український письменник, журналіст та редактор Ярослав Карпець.

“Під кінець карантину я нарешті збагнув, що потрібно діяти! Вистачить сидіти склавши руки. Я згадав, що перед карантином у нас була домовленість з перекладачем Іваном Рябчієм про лекцію, присвячену Еріку-Емманюелю Шмітту. Я вже почав шукати приміщення, домовлятися з журналістами про рекламні матеріали, робити подію в Фейсбуці…. і тут тра-бах у Києві оголошується карантин. Я засмутився. А тепер ми пошанували видатного драматурга й філософа Шмітта онлайн-лекцією. Хоч і не наприкінці березня, як планувалося, а в другій половині травня – під кінець карантину. Для мене це було дуже відповідально: це вперше проводжу онлайн-захід. Я вважаю, що ми з Іваном впоралися на всі 100 відсотків. Він прочитав чудову й ґрунтовну лекцію про Шмітта, зі знанням справи й дуже тонким відчуттям слова, інтелектуального слова відомого на весь світ француза. Сподіваюсь, що це не останній проєкт про Шмітта з Іваном Рябчієм” – зазначає Ярослав Карпець.

Звісно, чудово, що карантин не завадив вшанувати ювілей відомого французько-бельгійського письменника, драматурга, філософа та музиканта. Серед світових драматургів чи не найбільше в Україні видали твори саме Еріка-Емманюеля Шмітта.

Іван Рябчій розповів про літературні та життєві маршрути Шмітта, яких у нього було чимало: народився в Ліоні, навчався в Парижі, служив в армії в Алжирі, а згодом мандрував по всьому світі, продовжуючи писати. Всі ці країни і міста є важливими для Шмітта, тож і його творчість варто розглядати в поєднанні з ними.

Франція. Ліон – рідне місто драматурга. Шмітт походить з інтелігентної сім’ї. Першу п’єсу “Ніч у Валоні”він написав 1991 року в Нанті, Франція. Проте очікувану популярність йому приніс другий твір – “Відвідувач” (1993). П’єса заснована на діалозі Зигмунда Фрейда й Бога, за яку Шмітта нагородили “Премією Мольєра” 1994 року (так званий “театральний Оскар”, у драматурга таких премій уже три).

1996 року – видано “Загадкові варіації”. Драма написана для відомих акторів Алена Делона і Френсіса Юстера. 1997 року Шмітт написав драму “Гульвіса” – легку і захоплюючу комедію про філософа Дені Дідро. Наступний твір Шмітта – роман “Євангеліє від Пілата” вийшов друком 2000 року.

Німеччина. Фредерік, або Бульвар Злочину (1998) було створено одночасно у Франції та Німеччині. А 2001 року п’єса Пан Ібрагім та квіти Корану була опублікована та виконана також одночасно у Франції та Німеччині. У 2001 році Шмітт написав роман Частина іншого, який викликав чимало дискусій та критики – у творі головним персонажем є Адольф Гітлер.

Від 2000-х років, після успіху в прозі, він зосередився саме на прозових творах.

Мала проза Шмітта об’єднується в “Цикл невидимих”. До циклу увійшли такі твори: “Пан Ібрагім та квіти Корану” (2001), “Міларепа” (1997), “Дитя Ноя” (2003), “Оскар і Рожева Пані” (2002), “Мадам Пилінська і таємниця Шопена” (2018), “Фелікс і Невидиме джерело” (2019). В кожній з них осмислено тему стосунків людини з певною релігією (буддизм, іудаїзм, мусульманство і християнство).

Австрія. Шмітт також є талановитим музикантом. Його улюбленими композиторами є Бетховен, Шопен і Моцарт. Шмітт переклав французькою декілька опер Моцарта.

Бельгія. Від 2002 року Шмітт живе в Брюсселі, а 2008 року – отримав бельгійське громадянство. Першою книгою, написаною в Бельгії є “Двоє добродіїв із Брюсселя” (2012). 2020 року “Видавництво Анетти Антоненко” анонсує перевидання цього твору.

У США відбувається перша постановка п’єси Зрада Айнштайна (2014). В п’єсі автор відстоює пацифізм– в Україні ця тема теж актуальна.

Нідерланди. 2012 року вийшла п’єса про Анну Франк – Щоденник Анни Франк. Це сценічна адаптація знаменитої книжки, перша постановка якої відбулася в Амстердамі.

Східна Європа (Польща, Україна, Росія). Книжка про Польщу – автобіографічна повість “Мадам Пилінська і таємниця Шопена” (2018), в якій Шмітт роздумує про природу музики і її вплив на людину. У Шмітта є власний театр у Парижі, в ньому було поставлено “Мадам Пилінську” (Е.-Е. Шмітт сам зіграв у цій п’єсі).

2013 року Ерік-Емманюель Шмітт відвідав Україну в межах “Французької весни”. Побував на виставах за своїми п’єсами у Львові та Києві. І, як, стверджує Іван Рябчій, – пообіцяв написати книгу і про Україну.

Африка відіграє важливу роль для Шмітта, адже саме там відбулося його переосмислення власної релігійної ідентичності. До цього континенту можна віднести його книгу “Фелікс і Невидиме джерело” (2019), в якій розкривається тема африканського анімізму. Після важкого походу пустинею Сахара було написано “Вогненну ніч” (2015), в якій автор заглиблюєтеся про пошуки власного “я”.

Шмітт – інтелектуал, який є винятком в літературі, адже його твори мають читачів і серед масової аудиторії. Так, його твори легкі для прочитання, але мають глибокий сенс.

В Україні вийшло друком українською мовою вісім видань його творів та декілька поставлено в театрах Києва, Львова, Харкова та Донецька (ще до вторгнення російських окупантів).

Цікаво, які країни будуть наступними, і які твори ще напише Ерік-Емманюель Шмітт?

Автор статті: Олена Матушевська.

Читати далі →

Не просто людина – легенда

Написано Новини

Автор новел “Пан Ібрагім та квіти Корану”, “Дитя Ноя”, сценарію “Відвідувач”, театральних п’єс “Загадкові варіації”, “Фредерік, або Бульвар Злочину”, багатьох оповідань та захопливих романів – Ерік-Емманюель Шмітт. Не просто письменник, але й драматург, філософ, сценарист та ще й власник таких премій Мольєра як “Найкращий автор” та “Найкраща постановка” і премії Квадрига. 

Народившись у маленькому містечку Сент-Фуа-ле-Ліон у Франції, Шмітт зумів завоювати серця людей у величезних масштабах, далеко виходячи за межі не тільки свого містечка, а й країни. Його п’єси вшановують та показують на найбільших сценах світу, а прозаїчним творам та стилю письма можуть позаздрити не тільки аматори письмової справи, а й професіонали. 

З раннього віку містер Шмітт цікавився прозою й розвивав свої письмові здібності. Ще на початку свого навчання вчителі помітили його хист до письма, що посприяло подальшому розвитку у цій сфері. Незважаючи на факт, що виховувався Ерік у сім’ї атеїстів, його твори наповнені релігійним змістом в переплетінні з історією, а сам автор казав, що хотів би стати християнином у повному сенсі цього поняття. Так само як і п’єси, його романи та оповідання поєднують у собі релігійні направлення, філософські роздуми з елементами фантастики і навіть містики. 

Цікаво зазначити, що п’єси видатного драматурга з’являються на сценах українських театрів набагато частіше, ніж будь-яких інших іноземних драматургів. Його роботи відрізняються легкістю сприйняття, не дивлячись на складну тематику, та заворожуючим змістом. За словами критиків, мова, якою пише письменник, інтригує своєю вишуканістю. Сам Шмітт зумів побувати в Україні і, висловлюючи свою думку про країну, засвідчив, що бачить Україну як “молоду країну із дуже сильним ствердженням своєї ідентичності”.

Читати далі →

Вплив коронавірусу на культурний розвиток

Написано Новини

Починаючи з 8 грудня 2019 і до цього дня, вірус під назвою COVID-19 вражає людей з усього світу. Поклавши початок у Китаї, на сьогоднішній день світова пандемія вразила 210 країн світу та продовжує розповсюджуватись, щодня збільшуючи кількість заражених та жертв. На жаль, разом із зараженням населення, страждають і культурні та мистецькі заходи, розвиток культури в цілому також занепадає через заборонене скупчення людей в одному місці, самоізоляції та карантину. 

Через дані обмеження багато заходів, такі як концерти, виставки, покази, музичні та кіно-фестивалі, були скасовані. Наприклад, стосовно кіноіндустрії, був відмінений 73-й щорічний Каннський кінофестиваль. В цьому році у нас немає можливості побачити найуспішніші кінокартини та презентувати зірок усьому світу. Це означає, що так звана традиційна величезна та відома “кінотусовка” не відбудеться через пандемію. 

Хоча, нещодавно всюди відома платформа YouTube оголосила про запуск великого кінофестивалю “We Are One: A Global Film Festival”, завдяки якому кожен зможе безкоштовно побачити фільми, котрі входили в програму показу Каннського фестивалю. З цього можна зробити висновок, що хоч ми й не маємо можливості переживати деякі події в традиційному виді, але маємо змогу бути їх частиною онлайн.

Стосовно музичного розвитку, багато очікуваних концертів було перенесено, або навіть скасовано. Вперше до Києва мав приїхати відомий співак, котрий здобув славу, дякуючи відомому в усьому світі бой-бенду One Direction, Луї Томлінсон. Через поширення коронавірусу даний концерт було перенесено на невідому дату в майбутньому.

Томлінсон не є єдиною зіркою, чий всесвітній тур було призупинено. Такі вокалісти як Біллі Айліш,Гаррі Стайлс, Макс Корж, гурти Bring Me The Horizon, Limp Bizkit та багато інших були змушені засмутити своїх фанатів сумною звісткою. 

Загалом, звичайно, думка про те, що багато чого цікавого не відбудеться цього року через коронавірус, навіює смуток, але можна дивитись на це й з позитивної точки зору. Незважаючи на скасування багатьох величезних заходів, ми можемо переглянути події, які повинні були бути їх частиною, онлайн, як у випадку з кінофестивалем. Отже, це означає, що є шанс пристосуватися до таких масштабних змін та насолоджуватися музикою, кіно, книгами та іншими витворами мистецтва. На додаток, продюсери, сценаристи, співаки зараз мають час аби працювати над новими сюжетами та піснями, думати над новими креативними ідеями та способами їх реалізації. Це значить, що коли час пандемії закінчиться, світ зможе насолодитися новими творіннями наших улюблених артистів та зірок з новою силою та захопленням.

Читати далі →

Ігри Розуму. Чого не слід боятися?

Написано Новини


Думка – це процес в мозку, який виникає, коли з’являється певна мотивація і потрібно досягти якоїсь мети, яка не є однозначною. Рішення потрібно знайти тоді, коли є вибір, і ці передумови необхідні для того, щоб виникло мислення.

Олексій Іваницький, доктор медичних наук.

Список у Вікіпедії налічує 175 когнітивних спотворень. І звичайно, це далеко не повний перелік тих способів, якими наш мозок обманює сам себе. Такий обман зовсім нескладний, адже значна частина психічних процесів у людини відбувається без відображення в свідомості. Таким чином, стає можливим звертатися безпосередньо до цих основних процесів, не зачіпаючи свідому частину.

У роботі з широкими масами професіонали використовують способи обходу механізму цензури, який в мозку фільтрує інформацію, що надходить із зовнішнього світу. Наприклад, якщо посилити інформацію емоційно, то вербальне або невербальне послання легше пройде вбудовані фільтри свідомості і надовго збережеться в пам’яті споживача інформації.

Великий список когнітивних спотворень у Вікіпедії класифікований досить розпливчасто. Там представлені чотири тематичні групи:

  • Спотворення, пов’язані з поведінкою і прийняттям рішень.
  • Спотворення, пов’язані з можливостями і стереотипами.
  • Соціально обумовлені спотворення.
  • Спотворення, пов’язані з помилками пам’яті.

Така класифікація не дає можливості чітко уявляти причини цих спотворень. Тобто з класифікації не зовсім зрозуміло, за допомогою яких методів можна використовувати різні когнітивні спотворення, чому вони виникають. До того ж, багато викривлень дублюються в списку під різними назвами.

Є інший спосіб класифікації спотворень, якщо більш конкретно орієнтуватися на причину збою в мисленні, який обумовлює некоректне сприйняття реальності. Якщо класифікувати їх таким чином, то спотворення теж можна розділити на чотири групи, але тепер вони стають більш логічними і зрозумілими.

Чотири проблеми, через які виникають когнітивні спотворення:

  • Занадто багато інформації.
  • Недостатньо сенсу (багатозначність).
  • Необхідність діяти швидко.
  • Фільтрація інформації для запам’ятовування: мозок завжди віддає перевагу запам’ятати простішу і чітку концепцію, а не складну і двозначну. Навіть якщо друга концепція коректніше і об’єктивніше.

Все, що ми бачимо, чуємо, думаємо, відчуваємо, відображається на нашій свідомості і підсвідомості. Також і навпаки, все, що ми можемо собі уявити, можна перенести в реальність. Так з’являються нові винаходи, картини, музика, ідеї і стратегії.

Досі не вивчене явище сновидінь відображає деякі аспекти нашої підсвідомості. Частина людей сприймають свої сновидіння, як належне явище, хтось намагається трактувати образи у своєму розумінні сонниками, а хтось стверджує, що вони пов’язані з майбунім.

Але, так чи інакше, спостерігаючи за сюжетами своїх сновидінь та усім, що вони в собі несуть, можна відкорегувати деякі свої життєві принципи, погляди на світ та навіть підсвідомі реакції на ті чи інші ситуації у більш сприятливі для вас варіанти. Адже сприйняття світу залежить саме від складу вашої особистості та від специфіки вашого характеру.

Також одним из когнітивних спотворень є Ефект Данінга – Крюгера – метакогнітивного спотворення, яке полягає в тому, що люди, які мають низький рівень кваліфікації, роблять помилкові висновки, приймають невдалі рішення і при цьому не здатні усвідомлювати свої помилки в силу низького рівня своєї кваліфікації. Це призводить до виникнення у них завищених уявлень про власні здібності, в той час як дійсно висококваліфіковані люди, навпаки, схильні занижувати оцінку своїх здібностей і страждати від недостатньої впевненості в своїх силах, вважаючи інших більш компетентними. Таким чином, менш компетентні люди в цілому мають більш високу думку про власні здібності, ніж це властиво людям компетентним (які до того ж схильні припускати, що оточуючі оцінюють їх здатності так само низько, як і вони самі). Також люди з високим рівнем кваліфікації помилково вважають, що завдання, які для них легкі, так само легкі і для інших людей .

Ще один приклад ілюзій у нашій свідомості – це примарення у темряві. Наш мозок починає перетворювати погано розбірливі силуети на вже побачені образи та надавати їм форм, виходячи із зорового досвіду. Таким чином, речі визираючі із привідкритої шафи іноді можуть перетворюватись на страшні гротески.

Наш розум проявляє здатність до ідіосінкразійної чуйності до фобій колективного несвідомого, буквально матеріалізувавши найстрашніших і небезпечних демонів, підсвідомо притаманних людству. Це слугує приводом не вірити очам своїм, але зріти в корінь, обережно підводячи до глибинного висновку про те, що проблеми (принаймні більшість) сьогодення сягають корінням в минуле. Демони, як не без сумної іронії зазначається у фільмі “Прекрасний розум”, як і раніше нікуди не зникли – тільки тепер можна навчився тримати невідомі сили під контролем.

Зігмунд Фрейд вважав, що страх темряви пов’язаний з розділеною тривожністю і боязню розлуки з матір’ю. Він писав: «Почуття туги, яке дитина відчувала в темряві, трансформується з часом в страх темряви».

Механізми самозбереження мозку найтіснішим чином змикаються з внутрішніми механізмами його надійності. Вони різні, ці механізми надійності. Наприклад, під час сну вночі стираються або намагаються стертись небажані вогнища збудження у нашій свідомості.

Що б ми робили без такого природнього механізму – навіть уявити важко! Кожна маленька неприємність викликала б вибух, афект, кожне постійне думання про щось – нав’язливий стан, що не змитий нічною захисною хвилею.

Також, когнітивним спотворенням свідомості людини є неузгодженість рішень та детекція помилок, які водночас нам допомагають наблизитись до досконалості та, при цьому, іноді заважають виконати у повній мірі першопочатковий задум.

Зони мозку людини, звісно, реагують на різну неузгодженість. Система детекції помилок або коригує діяльність на несвідомому рівні, або створює у людини стан, що виражається невиразним почуттям чогось невиконаного або виконаного невірно. Людина «замислюється» – і якщо взялась виконати справу до кінця та прикласти для цього максимум зусиль, то в результаті часто створює найкращий варіант реалізації свого задуму чи правильно вирішує завдання.

Але, при цьому, функція детекції помилок, як і багато іншого, – механізм тренований. Так, цілком можна дотренуватися до нав’язливого стану, або навпаки не мати почуття “перфекціонізму”. Слідуючи з цього, нашу творчість можна описувати по-різному. У тому числі, і як розумову діяльність, що розвивається на фундаменті відомого, але як би закликає «підійнятись ще вище» над ним. Спробуй-но «злетіти», якщо тебе за кінцівки смикає надто активний детектор помилок, детектор відхилення! Так і будеш творити і відрікатися, подумки, усно або письмово… Отже, всьому своє місце, своя роль.

Є декілька наочних прикладів, які також можуть продемонструвати специфіку ілюзій, що створює наш мозок.

Квадрати А і В одного кольору

Нам, звичайно ж, здається, що це не так. Ця дивовижна оптична ілюзія показує, що зоровий образ є результатом цілісної роботи мозку, а не тільки ока. Мозок в даному випадку «налаштовує» зображення відповідно до нашого очікування від тіньового ефекту.

Зір допомагає нам відчувати смак

Вчені попросили випробуваних оцінити біле вино. В описі смаку були перераховані характеристики, властиві білому вину. Коли той самий напій вчені перефарбували в червоний колір, добровольці знайшли в ньому нотки червоного вина. Експеримент повторювався кілька разів, але результати були незмінні. Зовнішній вигляд їжі і напоїв сильно впливає на смак.

Ми можемо не помічати того, що відбувається у нас перед очима

Таке явище називається сліпотою неуваги. Це виключно психологічний феномен: людина, сконцентрована на чомусь, може випустити з уваги інше, якщо раптово виникає подразник, навіть досить незначний. Ця особливість нашого сприйняття часто використовується ілюзіоністами.

Якщо хтось нас ігнорує, мозок знаходить одну причину: ця людина – мерзотник

За це відповідає властива людині фундаментальна помилка атрибуції. Через неї нам здається, що поведінка інших людей – прояв їх особистісних якостей, а не результат дії зовнішніх чинників. Таким чином, мозок за замовчуванням робить некоректні висновки про дії інших людей.

Ми легко знаходимо дві лінії однакової довжини до тих пір, поки інші не почнуть помилятися

Психолог Соломон Аш поміщав добровольців в кімнату з групою підставних людей і ставив запитання: «Який з відрізків – А, В або С – має таку ж довжину, що і перший відрізок?». 32% випробовуваних відповідали неправильно на це питання, якщо три інших людини в кімнаті давали однаково невірну відповідь.

З цієї теорії випливає, що ніяка, навіть найдосконаліша комп’ютерна програма не володітиме свідомістю. Так, своїй останній статті в журналі Scientific American Альфред Кох робить висновок:

“Свідомість не може бути обчислена, вона може бути тільки вбудована в структуру системи”.

Читати далі →

Взаємозалежність книги та кіно

Написано Новини

Згідно статистики, в модерновому світі XXI століття книги поступаються місцем якісному та цікаво знятому фільму, так як люди роблять вибір на якість кольорової картинки на екрані замість паперової історії. На це може бути наведено ряд причин.

Варто почати з факту, що з швидкісним розвитком, поширенням інтернету та способам його використання, більшості набагато легше подивитися фільм у вільний час онлайн, ніж витратити його на прочитання великого роману чи довгої фантастичної повісті. Виходячи з цього, питання типу “Чому ж раніше люди колекціонували книжки купами й у вільний час тільки те й робили, що читали?”, можна сміло закривати. Одна з причин, чому зараз молодь надає перевагу перегляду фільмів полягає у тому, що фільм триває від сили 2 години, коли ж на прочитання книжки може піти не один день. Логічно, що за період прочитання однієї змістовної книжки можна подивитися два, а то й три фільми, що й є однією з топ-причин, чому перегляд кінофільмів почав користуватися великою популярністю, а книги, навпаки, перестали. 

Люди, зайняті роботою чи навчанням, не мають достатньо вільного часy, щоб витрачати його на читання, так як мають справи, які потрібно закінчити, тому ж для них легше витратити дві години на перегляд кінострічки, бо під час цього можна навіть займатися чимось іншим, поки фільм транслюється фоном. Та ж сама участь чекає й студентів та школярів, котрі зобов’язані вивчати художню та наукову літературу в межах навчального закладу й суто не мають часу на читання чогось, окрім учбової програми.

Через ці та деякі інші причини можна зрозуміти, чому книги стали менш затребувані серед молоді та інших верств населення. Але не варто забувати, що багато фільмів були написані саме по книгам і мають грандіозний попит після багатьох років з дня випуску.

Наприклад, Гаррі Поттер. Культова серія фільмів, вперше з’явившись на світових екранах в 2001-му році, і досі користується популярністю серед малих і великих. Цьому успіху кіноіндустрія зобов’язана авторці Джоан Роулінг, котра подарувала світові 7 книг, відданих Гаррі, його друзям та їх божевільно цікавим пригодам, що заполонили серця як глядачів, так і читачів. Дякуючи вмілій руці автора, режисери та продюсери змогли подарувати нам написану історію в переглядовому вигляді та насолодитися нею сповна. Багато людей в захваті від перегляду цих фільмів і зараз. 

Гермиона Грейнджер | Гарри Поттер вики | Fandom

Джоан Роулінг, звичайно, не є єдиною, хто подарував нам незабутні історії, які були використані на плівці. Маріо Пьюзо з його феноменальним романом “Хрещений батько”, Олександр Пушкін зі зворушливим романом у віршах “Євгеній Онєгін” та навіть Том Харріс із захоплюючим дух детективом “Мовчання ягнят”, завдяки якому ми змогли побачити харизматичного Ентоні Хопкінса у ролі Ганібала Лектера, внесли великий вклад в історію світового кінематографу.

Варто засвідчити, що популярність та великі тиражі книжок цих та інших авторів інколи залежали від успіху фільмів по книгам, тому що буває таке, що люди спершу дивляться кіно і тільки потім вирішують почитати книжку або інші твори цього ж автора. Наприклад, фантастична серія книг “Бігун у лабіринті” Джеймса Дашнера здобула популярність після виходу першого фільму у 2014-му році, тоді, коли книга була вперше опублікована у 2009-му.

Той, що біжить лабіринтом.jpg

З цього можна зробити висновок, що своєму успіху зобов’язані не тільки режисери авторам книг, а й навпаки.

Звичайно, й зараз є багато людей, котрі люблять читати і роблять це доволі часто, так само як і тих, які не читають, а дивляться фільми по книгам, аби відстежити цікавий сюжет. Із книг режисери беруть ідеї для своїх робіт, а автори, в свою чергу, пишуть продовження після успішності сюжету, вкладеного в кінопроєкт, що дозволяє їм підтримувати та продовжувати свою діяльність, та черпати нові ідеї для шедеврів.     

Читати далі →

Казкова безодня Александра Маккуіна

Написано Новини

Мода повинна звільняти вас, а не укладати в рамки. Саме на подіумі збуваються всі мрії.

Геній або лиходій, ранимий творець – його немає вже десять років, але й до сьогодні головний казкар світової моди підкидає сюжети для нашої реальності.

Фантастичні образи і справжні театральні вистави під час його показів, які перетворювали моду на справжнє мистецтво, роблять Маккуіна одним з найяскравіших дизайнерів свого покоління.

У Маккуіна не було освіти в сфері мистецтва, але саме в ній він черпав натхнення для своїх колекцій, які часто народжувалися з випадково прочитаних книг і переглянутих фільмів.

Називатися другим ім’ям Маккуін почав на зорі кар’єри і цим ніби провів роздільну лінію. З одної сторони стояв Лі – товстий, сором’язливий хлопець з кривими зубами. З іншої – чарівний Александр, з енергією маленької електростанції і бажанням бути улюбленцем для всіх. Дві сторони однієї особистості об’єднувала пристрасть до краси.

Мене цікавить те, що відбувається у людей в голові, те, в чому ніхто не хоче зізнаватися.

Дизайнер обгортав моделей в целофан, придумував їм гротескний макіяж. Александр часто звертався до образу відьом, привидів та тіней. Його приваблювала естетика смерті. Під час показів Alexander McQueen дівчата виходили на подіум у закривавлених бинтах, образах інвалідів, вампірів, мерців. За шокуючі колекції і дефіле модельєра стали називати хуліганом британської моди.

В одному з його шоу (це була колекція для модного будинку Givenchy сезону осінь-зима 1998), наприклад, приймала участь модель, обидві ноги якої нижче коліна були ампутовані. Спеціально для неї Александр створив чоботи-протези з різьбленого дерева. Вони виглядали з-під вікторіанської спідниці, тому важко було відразу зрозуміти, що дівчина – інвалід. Подібних сміливих трюків, які грають з почуттями публіки вистачало на кожному показі Маккуіна – це завжди була повноцінна театральна вистава.

Покази Маккуіна були невід’ємною частиною його творчого задуму і містили складні наративи.

На створення колекції Осінь/Зима 2008 “Дівчина, що живе в дереві” дизайнера надихнув 600-річний в’яз біля його заміського будинку. Сюжет показу розповідає історію дівчини-дикунки, яка спускається з дерева, щоб зустріти принца і стати царицею.

“Це була одна з найбільш ліричних і красивих колекцій Маккуіна, вона містила деякі з його найбільш вишуканих моделей, виготовлених з розкішного шовку і прикрашених кристалами Swarovski”, – розповідає Кейт Бетун, куратор музею Александра Маккуіна.

Значна фантастичність образів ріднить Маккуіна з американським режисером Тімом Бертоном.

Його фільми надихнули, зокрема, колекцію Маккуіна Осінь/Зима 2002 з неперекладним назвою Supercalifragilisticexpialidocious. Знаменитий чорний плащ-парашут саме з цієї колекції.

Александр Маккуін грає з “естетикою відразливого”, в його роботах можна чітко простежити тематику живих мерців, вампірів і відьом.

Модельєр присвячує цілу колекцію своїй далекої пра-пра-прабабусі, яка стала жертвою процесу над салемськими відьмами (один з найгучніших судів над відьмами, що пройшов в Новій Англії в кінці XVII століття).

Колекція Осінь/Зима 2007 так і називається “В пам’ять про Елізабет Хау, Салем, 1692”. Неважко помітити, звідки походить образ змученого генія, який приміряв на себе дизайнер.

Метаморфози істот – ще один казковий мотив, який наполегливо повторюється в творчості Маккуіна.

У фольклорі і міфології будь-яка істота за допомогою магічного, чарівного заклинання може перетворюватися в інші істоти: принц – в жабу, королева – в відьму.

Мотиви перевертнів і іншої нечисті можна простежити в багатьох роботах дизайнера. Це і його знакові весільні сукні з рогами, і єдинороги на багатьох моделях.

Та й сам Маккуін часто з’являється з черепом на голові або з оленячими рогами, а також з його улюбленими яструбами.

Пір’я павичів, качок і фазанів часто стають елементами його одягу та головних уборів. Один з них – знаменитий капелюх з роєм червоних метеликів, виготовлений на замовлення Маккуіна дизайнером Філіпом Трейсі.

Серед іншого – черевики зі шкіри пітона і броненосця на приголомшливих підборах 30 см заввишки; чорний плащ, який немов би перетворюється на лебедя, а також численні анімалістичні гібриди-жінки-тварини, жінки-метелики.

Тілесні метаморфози є традиційною ознакою казкового світу, і Маккуін постійно втілює їх у своїх готичних образах.

У листопаді 2009 року Леді Гага представила відео на пісню Bad Romance. Для ролика були обрані кілька нарядів і пар туфель від Alexander McQueen, в тому числі золотиста сукня і взуття-копитця.

Також, у 2009 році на тижні моди в Парижі Александр Маккуін представив жіночу колекцію під назвою «Атлантида Платона», що стала найбільш обговорюваною роботою сезону Весна/Літо 2010. Під час показу на величезному екрані виводилися картини створення світу, бурхливих вод, руху змій. Під цей відеоряд на подіум виходили моделі в комплектах з візерунками кобри, фантастичних риб і тварин. Колекція відрізнялася складним геометричним кроєм: широкі плечі, об’ємні рукави і овальні стегна. Публіка аплодувала Маккуіну стоячи, а згодом критики назвали колекцію дивним явищем мистецтва. Футуристична робота модельєра стала останньою в його житті.

Ще один фетиш дизайнера – комахи, зокрема, метелики. Цей мотив також простежується в його роботах протягом всього його життя, починаючи від принтів на сукнях і закінчуючи неймовірними головними уборами, створеними для його колекцій Філіпом Трейсі. При цьому Маккуін виступав за натуральність, і його метелики – це не казкові прекрасні істоти, а цілком правдоподібно виглядаючі комахи.

Восени 2010 року (після самогубства Олексанрда Маккуіна 11 лютого) на Тижні моди в Парижі Сара Бертон презентувала колекцію Alexander McQueen Весна/Літо 2011. Показ викликав позитивні відгуки критиків і був названий одним з найяскравіших на Паризькому Тижні моди, «повним знакових елементів і ідей істинного McQueen», а також «набагато більш оптимістичним і чуттєвим». У фінальній частині шоу грала композиція Майкла Джексона I’ll Be There.

Як би високо не піднімався він на модний олімп, преса вважала його хлопцем з нетрищ. Чи (як називали його близькі) був з багатодітної родини в бідному лондонському районі: батько – водій таксі, мати – вчителька. Але маленький Маккуін сам придумав собі біографію: він – нащадок давнього шотландського роду королів, колись жив на острові Скай. Пристрасть до історій про предків прищепила молодшому синові мама Джойс. Пізніше мрії знайшли форму на подіумі: в колекціях “Зґвалтована Шотландія” (1995 рік) і “Каллоденські вдови” (2004 рік) він рвав на частини тартан і відтворював історію розореної англійцями країни, яку вважав батьківщиною. А в 2003-му отримав орден Британської імперії з рук Єлизавети IІ.

Якось, у дружньому інтерв’ю Девід Боуі поставив Александру Маккуіну питання:

На відміну від більшості інших дизайнерів, ти черпаєш натхнення не з історії моди. Ти частіше запозичуєш або крадеш деталі і стиль у неокатоличних, похмурих фотографій Жуля-Пітера Віткіна або рейв-культури. Як ти думаєш, мода – це мистецтво?”

Відповідь Маккуіна: “Ні, я так не думаю. Але мені подобається ламати бар’єри. Це не особливий спосіб мислення, це просто щось, що виникає в моєму мозку. Це може бути що завгодно: чоловік, що йде по вулиці, або вибух ядерної бомби – що завгодно може запустити цей механізм, викликати в мені емоцію. Я бачу мистецтво в усьому. Як люди поводяться. Як вони цілуються”.

“Що або хто впливає на твою творчість зараз?”

– “Дай подумати. Це складне питання, тому що, з одного боку, одна частина мене дуже сумна, а інша божевільна, і вони весь час воюють між собою, і через це я вічно розривався між сотнею речей. Саме тому людей завжди приголомшують мої шоу: спочатку вони бачать дівчину в ніжній шифоновій сукні, а через хвилину – дівчину в клітці на четвереньках, і їм складно зрозуміти, чого очікувати, тому що в цьому конфлікті відкривається занадто багато різних сторін мене. Але те, що на мене впливає, народжується переважно в моїй голові, дуже рідко це прямий вплив якогось стороннього ресурсу. Зазвичай, це сила мого бажання – я хочу показати секс з певного боку, мені хочеться, щоб люди поводили себе певним чином, мені цікаво, що станеться, якщо людина буде виглядати певним чином. Ти розумієш, про що я? Це не вплив з боку. Це моє власна збочена підсвідомість. Я мислю не так, як середньостатистичні люди. Іноді я думаю вкрай викривлено”.

Читати далі →

Конкурси краси як мистецтво життя

Здавалось би, народилася вродливою та стрункою, та й пішла собі підкорювати світ. Ходиш на сцені у дизайнерських сукнях, посміхаєшся, а на тебе за це ще й корону одягають і звання присвоюють «Найкрасивіша серед найгарніших». У цьому житті тобі залишається лише бути незрівнянною королевою і дивитись на всіх згори вниз. Та насправді все не так.

Навколо конкурсів краси існує ціла купа міфів. Всі вони породжують стереотипи, особливо щодо учасниць та переможниць конкурсів. З одним з таких зіштовхнулась і переможниця конкурсу «КРАСА КРАЇНИ 2019» Олена Жагловська. Іноді в її житті трапляються ситуації, коли вона чує: «Я не вірю, що ти переможниця конкурсу краси, всі вони злі та жорстокі, а ти зовсім не така». Однак, ми всі люди, всі ми різні. Титул не змінює наше ставлення до світу та оточуючих. Бути королевою краси не означає бути злом.

Олена Жагловська “КРАСА КРАЇНИ 2019”

Як би прикро не було, але жодна людина в світі не народжується бездоганною. Звичайно, генетика впливає на наше тіло, але не є головним фактором. Бездоганні тіла учасниць конкурсів краси – це їх кропітка робота. Це правильне харчування, це довгі години в спортзалі, це їх важка праця над собою. Довге здорове волосся – це безперервний важкий догляд, гарна шкіра – результат кропіткої роботи над власним раціоном, іноді і відмова від улюблених солодощів. Ніхто не народжується ідеальними – до ідеалу прагнуть.

Фото з суперфіналу національного конкурсу краси “КРАСА КРАЇНИ 2019”


Іноді, жінки відмовляють собі в участі у конкурсі, оскільки вважають себе недостатньо вродливими. Ми, дійсно, часто чуємо, що кожна жінка гарна по-своєму. Але в житті все ж таки зустрічаємо жінок з комплексами щодо зовнішності. Мабуть, кожна з них забуває, що краса насправді знаходиться всередині. Якщо квітне душа, розквітає і жінка. Віра у свої сили, впевненість, жага до життя, прагнення бути кращою та позитивна енергія – ось, що творить жіночу красу. Всі ці якості необхідно виховувати в собі, щодня вдосконалювати і лише тоді можна дійсно відчути себе королевою краси.

У кожній жінці є потенціал бути королевою, однак необхідно його розкривати. Перемога в конкурсі краси – це довга робота. Адже для цього треба бути не лише гарною. Почесна володарка титулу має володіти певними навичками. Впевнене граціозне дефіле, володіння ораторським мистецтвом, обов’язкове знання правил етикету, володіння хоча б однією іноземною мовою, знання основ майстерності візажу та стайлінгу, тощо. Цей список можна продовжувати до безкінечності. Проте, кожне з цих умінь робить нас кращими, відкриває нові грані наших можливостей.

Читати далі →

На межі із вічністю. Вінсент Ван Гог

Вінсент Ван Гог? Це божевільний художник без вуха, який малював соняшники – це, напевно, перша думка, пов’язана з художником. Я думаю, це те, з чим ми найбільше асоціюємо емоційні проблеми і нервові розлади, які так характерні для нього. Сьогодні, однак, я підготувала для вас кілька курйозів з його життя, які, сподіваюся, простимулюють ваш інтелектуальний апетит і спонукають вас познайомитися з життям і творчістю художника.

Вінсент Ван Гог, «Автопортрет», 1887
  1. Ван Гог був голандцем, народився 30 березня 1853 в маленькому селі Гроот-Цундерт. У нього було п’ятеро братів і сестер, включаючи брата з таким же ім’ям, який з’явився на світ як мертвий плід, рівно за рік до народження художника. Хоча практика іменування одного і того ж імені в родині була дуже популярна в ті дні, деякі дослідники кажуть, що Ван Гог міг жити з вірою в те, що він є лише заступником того, хто був до нього. Це могло викликати у нього комплекси і відчуття того, що він всього лише «заміна».
Вінсент Ван Гог, «Білий дім вночі», 1890

2. Дитиною Вінсент був серйозний і мало спілкувався, чужий навіть самому собі. Доля психічних захворювань важко позначається на всій родині Ван Гога. Наприклад, у його улюбленого брата Тео був психоз, а у сестри Віллеміни було раннє слабоумство.

Вінсент Ван Гог, «Два зрізаних соняшнику», 1887

3. Ван Гог виріс в родині, яка пристрасно піклувалась про поширення віри і займалась торгівлею творами мистецтва. Батько художника, Теодорус ван Гог, був міністром голандської реформатської церкви. Згідно із сімейною традицією, надзвичайно релігійний Ван Гог також відчув покликання і став проповідником. На жаль, його фанатична віра і схильність вступати в складні і громіздкі дискусії призвели до того, що у віці 27 років він був звільнений від церковних функцій.

Вінсент Ван Гог, «Спогад про Саду в Еттен», 1888

4. Дослідники сперечаються донині, що стало причиною дивної поведінки Ван Гога, його психологічних розладів і емоційних проблем. За деякими даними, художник страждав на епілепсію, інші пов’язують його з депресивним синдромом, в той час як інші стверджують, що він страждав від порфірії, симптоми якої зачіпають як фізичні, так і емоційні проблеми.

Вінсент Ван Гог, «Зоряна ніч», 1889

5. Після «звільнення» з церкви Вінсент Ван Гог вирішив, що він буде втілювати в життя свою місію і пристрасне прагнення до мистецтва. Свою першу картину він написав у віці 27 років. Як перфекціоніст, художник відчував постійну потребу в самовдосконаленні. Супутнє відчуття художнього невдоволення привело його в Париж в 1886 році, де він допоміг своєму братові Тео, з яким він жив. Ван Гог і Тео написали багато листів один одному, які зараз є основним і дуже цінним джерелом знань про життя і творчість художника. Через те, що в Парижі брати були дуже близькі один з одним, листування з того часу досить слабке, а паризький період – маловідомий. Однак відомо, що перебування в столиці художнього авангарду призвело до того, що Ван Гог познайомився з багатьма відомими художниками, а його роздуми про мистецтво посприяли застосуванню нових рішень.

Вінсент Ван Гог, «Соняшники», 1888 (є 11 версій цієї теми)

6. Художник захоплювався імпресіоністами, але те, що він створив сам, виявилося набагато більш інноваційним і відрізнялося від робіт французьких майстрів. Ван Гог був найближче до теми бідності, звичайних людей, повсякденного життя, яке він спостерігав навколо, і це було предметом його робіт. Крім того, його товсті і енергійні тупики, що виникають під впливом пуантилізму, виявилися занадто агресивними і інноваційними для тодішніх реципієнтів.

Вінсент Ван Гог, «Червоний виноградник», 1888

7. У 1888 році Ван Гог переїхав з Парижа в Арль. Він утопічно вважав, що там виникне мальовнича колонія, місце, де люди мистецтва будуть зустрічатися і обговорювати, як в паризьких арт-кафе. На жаль, реальність приголомшила живописця, і у місцевих жителів, які п’ють абсент, він побачив людей з іншого світу. Саме в Арлі Ван Гог запросив Поля Гогена, де художник відрізав вухо (або Гоген відрізав його розмахуючи шпагою, ніхто не може визначити на сто відсотків, так як художник сказав, що сам це зробив).

Вінсент Ван Гог, «Автопортрет з перев’язаним вухом», 1889

8. Абсент-лікер, від якого художник був залежний. Включений в абсент туйон мав галюциногенну активність і викликав, серед іншого, психоз. Ван Гог, під впливом однієї з атак, кинувся на свої картини і їв з них фарбу. У цього божевільного консерванту був якийсь галюциногенний ефект, тому що в скипидарі було також хімічна сполука.

Вінсент Ван Гог, «Мир в Арлі I», 1888

9. Жителі Арля написали міській владі з проханням вигнати непередбачуваного Ван Гога. Художник стає пацієнтом психіатричної лікарні, де, згідно з документами, йому поставили діагноз епілепсія. Однак, слід пам’ятати, що визначення цього стану за часів художника охоплювало дуже широкий спектр захворювань, в тому числі психологічних. Тільки пізніше дослідницька та медична робота звузили цю концепцію.

Вінсент Ван Гог, «Квітучий мигдаль», 1890 р

10. Згідно з офіційною версією, художник закінчив життя самогубством в 1890 році у віці 37 років, застрелившись запозиченою зброєю. Однак є ще одна гіпотеза, яка припускає, що його смерть пов’язана з таким парубком, як Рене Секретан, який міг застрелити його під час невинної гри. Теорія підтверджує, серед іншого, кут пострілу неприродний, враховуючи самогубство.

Жовта спальня Ван Гога в Арлі, 1988 р.

До речі, жовтий колір зачаровував голандського постімпресіоніста Вінсента Ван Гога протягом останніх років життя. Його будинок був пофарбований у жовте, цей колір також домінує у картинах митця, написаних перед смертю. Такі преференції, можливо, пояснюються естетичними вподобаннями художника.
Проте, є ще два припущення, згідно з якими захоплення Ван Гогом жовтим кольором спричинене прийманням великих доз похідних наперстянки або надмірним споживанням абсенту, що містить туйон — похідне гіркого полину, дуже токсичну речовину для нервової системи. Уже ідентифіковано хімічні процеси, що лежать в основі впливів наперстянки й туйону на жовтий зір. Разом із тим слід зазначити, що багато лікарів провели посмертний аналіз медичних і психіатричних проблем художника, поставивши йому широкий діапазон діагнозів — епілепсію, шизофренію, хронічну дигіталісну інтоксикацію, маніакально-депресивний психоз, гостру переміжну порфірію і хворобу Меньєра. Відомий психіатр Кей Р. Джеймісон вважає, що симптоми Ван Гога, перебіг його захворювання й дані сімейного анамнезу дають підстави думати про наявність біполярного розладу. Можливо, що він одночасно страждав від епілепсії. При наявності в той час препаратів літію стан художника можна було б покращити.
Уважно читаючи листи Ван Гога, помічаємо бажання віднайти мистецтво, що могло б забезпечити доступ як йому, так і його аудиторії до універсального лікувального виміру, у якому страждання матеріалістичного світу зникають. У такому артистично-метафізичному паломництві він відчував себе ближчим до шахтарів, селян і «їдоків картоплі», тих, хто, як і він, через бідність і хвороби, не втратили зв’язку з природою й тому залишаються чистими. Хвороба Ван Гога, ймовірно, збільшила несвідому здатність відчувати сутність людей та природні якості навіть неживих елементів.
Хоча є докази, що люди з біполярним розладом є більш творчими при ефективному лікуванні, ніж без такого, і, можливо, тільки ранні фази манії сприяють підвищенню творчого потенціалу (Schou, 1979), але можливості Ван Гога залишалися винятковими до кінця. Незважаючи на будь-які теорії хвороби Ван Гога, його картини, без сумніву, — свідчення безмежного творчого потенціалу й мистецького таланту. Пам’ятаймо, що цими якостями володіла людина, якій довелося боротися із хворобою, що й стало причиною передчасної смерті митця.

Читати далі →

Онлайн-концерт Елтона Джона у компанії Білі Айліш та Алісії Кейс

Написано Новини

30 березня о 03:00 за київським часом відбувся благодійний онлайн-концерт Елтона Джона, в якому прийняли участь світові зірки.

Для забезпечення здоров’я і безпеки, всі учасники концерту виступали зі своїх домівок.

Біллі Айліш, Мерайя Кері, Аліша Кейс, Тім Макгроу, група Backstreet Boys та інші, закликали глядачів концерту зробити пожертвування на рахунок фонду Feeding America and First Responders Children’s Foundation. Таким чином, співак вирішив зібрати кошти на боротьбу із короновірусом.

Елтон Джон зізнався, що зважився провести подібний захід, щоб підтримати дух всіх людей, а також висловити подяку медикам, які допомагають боротися з недугом.

Нещодавно, і сам співак боровся з недугом. У зв’язку із атипічною пневмонією, він не зміг продовжити свій витуп під час прощального туру Farewell Yellow Break Road Tour, який проходив в Окленді (Нова Зеландія).

Тоді співак втратив свій голос та не зміг завершити шоу. Але, не дивлячись на це, англійський артист заявив про продовження свого туру. Цьому, звісно, посприяли своєчасні процедури лікаря, який поїхав разом із артистом на гастролі. Та й сам Елтон Джон поважає глядачів, схоже, більше ніж своє здоров’я, заявивши, що у нього тільки “легка форма пневмонії, при якій можна виступати”. Хоча міг би і поберегтися, адже 25 березня легенді виповнилось вже 73 роки.

Елтон Джон зізнався, що завершує свою кар’єру, адже виступає він з 15 років і не хоче все життя провести на сцені. Він заслуговує проводити більше часу із сім’єю та дітьми та просто насолоджуватись життям. Для своїх прихильників співак зібрав такий собі промопакет: байопік під назвою “Рокетмен”, трирічний прощальний тур (під час якого артист запланував дати 300 концертів у різних країнах світу) та вихід автобіографії.

Тому, якщо ви ще не бачили цей м’юзикл, тоді ось Вам ще плюс одна кінострічка в список “Що подивитись на карантині?”.

Сер Елтон Джон – культовий британський музикант, кавалер ордена Британської імперії, лицар-бакалавр. Його альбоми продаються мільйонними тиражами, кліпи щодня збирають десятки тисяч переглядів в Інтернеті, а стан оцінюється в $ 270 млн. Володар титулу самого комерційно-успішного співака 70-х років.

Один з найуспішніших британських поп-співаків, сім дисків якого стартували з перших рядків Billboard 200. За словами музиканта, він починав творчу кар’єру як піаніст, який співає, а згодом перетворився на співака, що грає на роялі.

Просто людина, глибини душі якої неможливо осягти.

Читати далі →