Новини

Єсеніада – 125

Написано Новини, Персони, Події

3-го жовтня 2020-ого року видатному російському поетові Сергію Єсеніну виповнюється 125 років із дня народження. З нагоди річниці нам вдалося поспілкуватися з літературознавцем, поетом, перекладачем – Ладикою Романом Богдановичем.

Ладика Роман Богданович народився 31 серпня 1950 року в Тернополі. Закінчив (1972) Львівський державний університет імені І. Франка. Служив у війську, офіцер запасу. Кандидат фізико-математичних наук (1986), доцент  кафедри медичної фізики діагностичного та лікувального обладнання Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського. Досліджує проблеми медичної теплометрії та нелінійної термоелектрики. Автор понад 50 наук і праць, член Національної Спілки письменників України (2011). Автор збірок поезій «Ловлю свої надії» (1997), «Тріолети» (2002), книг перекладів із творів російських поетів Ф. Тютчева «Любов остання» (2004), С. Єсеніна «Любов хулігана» (2007) та «Москва корчемна» (2008), І. Буніна «Зелені свята» (2009) та «Радість самотинних дум» (2010), О. Пушкіна «Я вас любив»(2011), літературної розвідки «Феномен любові Федора Тютчева» (2005).

– Пане Романе, розкажіть, будь ласка, про своє становлення в іпостасі перекладача.

– Своїм успіхом у перекладацькій справі я значною мірою завдячую Валентину Олексійовичу Корнієнку. Він народився 1939 року на Київщині, після війни переїхав з батьками в Тернопіль, де закінчив школу і вступив на філологічний факультет Київського університету. Після закінчення університету майже 40 років працював у престижних київських видавництвах і часописах, спілкувався з видатними представниками красного письменства. У 2001 році повернувся в Тернопіль. Відтоді й  почалася наша співпраця. Валентин Корнієнко перекладав з англійської, чеської, словацької і польської мов, відредагував більше 200 книг. Я вважаю, мені пощастило, що Валентин Олексійович  погодився бути редактором моїх п’яти книг. До трьох з них він написав блискучі передмови.

– Чому вирішили взятися за переклади Сергія Єсеніна?

– Навіть не можу собі пояснити, як я набрався такого зухвальства, щоб перекладати великих поетів. Відкрито мені ніхто цим не дорікав, але прозоро натякали. Все почалося з фанатичного захоплення Єсеніним, і мені дуже захотілося щоб він зазвучав українською. Це було в кінці 60-х, коли я навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Його відверта любовна лірика та образ гармоніста із закривавленим носом, який лікує сифіліс спиртом, дуже запав мені в душу. І загалом, гадаю, хто відкривав збірку Сергія Єсеніна, просто не міг залишитися байдужим. Знаєте, тоді я навіть не міг уявити, що через деякий час буду перекладати його роботи. Адже я фізик, і більшу частину свого життя присвятив саме цій науці. Знаю напам’ять майже усі твори поета, але який з них найулюбленіший — назвати не беруся. Гадаю, що вони всі однаково геніальні. 

– Запропонуйте, будь ласка, нашим читачам щось із улюбленого з Єсеніна у Вашому перекладі.

Грай, співай. На проклятій гітарі

Пальці танець ведуть у півкруг.

Захлинутися б в цім перегарі,

Друже мій, ти, хто ще мені друг.

Не дивись на її зап’ястя,

І як з пліч її хвилиться шовк.

Я шукав у цій дамочці щастя,

Мимоволі загибель знайшов.

Я не знав, що любов – зараза,

Я не знав, що любов – чума,

Підійшла і очима зразу

Хулігана звела з ума.

Грай, співай. Навівай мені спогад

Про бурхливий світанок наш знов.

Молода і гарнюща погань,

Крутить з іншим нехай любов.

Постривай. Я її не картаю.

Постривай. Я її не кляну.

Дай тобі я про себе заграю

Під басову гітари струну.

Ллється днів моїх купол рожевий.

В серці снів золотих ряснота.

Купу дів перемацав уже я,

Купу жон у кутку пригортав.

Так! Є правда гірка для усіх,

Це підгледів дитячим я оком:

Суку лижуть по черзі пси,

Як спливає принадливим соком.

Тож ревную її я навіщо,

Чом страждаю – я теж такий звір.

Нам життя – простирадло і ліжко.

Нам життя – поцілунок і вир.

Грай, співай! У фатальних змахах

Оцих рук бачу згубну біду.

Тільки знаєш, пошли їх…

Я ніколи, мій друже, не вмру.

С. Єсенін. Переклав Роман Ладика.

Відгомоніла золота діброва

Беріз веселих словом шелестким.

І журавлі у небесах багрових

Вже не жаліють більше ні за ким.

Кого жаліть? Ми всі подорожани –

Прийшов, зайшов і знов залишив дім.

Про всіх померлих марить місяць тьмяний

Із коноплянкою над ставом голубим.

Стою один у спорожнілім долі,

А журавлів відносить вітер в даль,

Я повен дум про юних років солодь,

Але минулого мені не жаль.

Не жаль тих літ, що марно розгубив я,

Не жаль мені душі бузкових грон.

В саду горить багаття горобини,

Та не зігріє вас його вогонь.

Не обгорять у горобини грона,

Не пропаде від жовті мурава.

Як дерево, що тихо листя ронить,

Так я роню сумні свої слова.

А прийде час такий, що з вітром в змові

Згребе їх в жмут і кине на смітник…

Скажіть отак… що золота діброва

Відгомоніла словом чарівним.

С. Єсенін. Переклав Роман Ладика.

З нагоди святкування 125-ої річниці з дня народження видатного російського поета Сергія Єсеніна 3-го жовтня 2020-ого року у Києві готується поетичний вечір, на якому лунатимуть найкращі українські переклади майстра слова. Захід відбудеться у арт-просторі LangArt за адресою: вулиця Велика Васильківська, 38а.

Кожен учасник заходу отримає гарантований подарунок. Родзинкою вечора стане нагородження переможця, найкращого читця вірша рязанського поета. Призовий фонд для переможця складає 500 грн. Куратор проєкту письменник і журналіст Ярослав Карпець разом із директором простору LangArt Cофією Сікорою радо запрошують киян та гостей міста інтелектуально провести суботній вечір.

“Для нас велика честь організовувати такий захід. Кожен другий знає Єсенінські вірші, це величний поет вселенського масштабу із трагічною долею. Пригадую, ще в університетські часи зачитувався його віршами, вчив напам’ять, а до одного з його ювілеїв разом із студентами робили сценічне читання. Єсенін і його слово живе в кожному з нас, потрібно тільки дістати книжку віршів, знайти улюблений і хутенько бігти у LangArt і ділитися з іншими улюбленими Єсенінськими строфами”, – розповідає у коментарі організатор поетичного вечора Ярослав Карпець.

Детальніше дізнатися про захід можна за посиланням: https://www.facebook.com/events/337622700922295/

Реєстрація за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSc9XqEXq67sjsq2LXlQgcdu8MD0prkdlbpapMWvg8dI-maeSw/viewform?vc=0&c=0&w=1&flr=0&gxids=7628&fbclid=IwAR1BQu-ZELX3t18h5vFzqYEM0FShzfhl4P11VU8tZb4UMPII_jigKsL7Bns

Матеріал підготувала Наталія Пасічник

Читати далі →

Зародження трендів та інтер-шарм в Україні

Написано Новини, Події

Індустрія краси і моди залишається однією з лідируючих сфер в житті сучасних дівчат і жінок. Щодня розробники випускають інновації для поліпшення зовнішнього вигляду представниць прекрасної статі, тим самим піднімаючи планку очікувань і стандартів.

Для початку трохи історії:

Прообразом сучасних професійних виставок були промислові виставки, які почали масово з’являтися в Європі в XVIII-XIX століттях в результаті промислової революції. Найбільш значимі виставки, на яких демонструвалися кращі досягнення в області суспільного виробництва, матеріальної і духовної діяльності людства з усього світу, а також встановлювалися міжнародні торговельні зв’язки, проходили в Англії і Франції. Саме ці країни зі стрімко зростаючою промисловістю більше, ніж інші потребували пошуку потенційних споживачів.

На промислових виставках демонструвалися всі категорії товарів – від паровозів і сінокосилок до спецій і шоколаду.

Однією з таких виставок стала Велика виставка промислових робіт всіх народів, яка проходила в Лондоні в 1851 році, та для проведення якої був зведений знаменитий Кришталевий палац. Там вперше були представлені великі експозиції з парфумерією, запашною продукцією для прийняття ванн і засобами для догляду за шкірою та волоссям. Однак, ці товари демонструвалися у відділах фармацевтичної промисловості поряд з аптечними препаратами та сировиною для їх виготовлення.

Вперше парфумерні та миловарні компанії виставили свою продукцію окремо від фармацевтичних в 1867 році, під час проведення Всесвітньої виставки в Парижі. Тоді ж, згідно з матеріалами Вікіпедії, увійшло у вжиток слово «косметика» для позначення засобів і методів поліпшення зовнішності людини.

На початку XX століття поряд із всесвітніми промисловими багатогалузевими виставками стали з’являтися і спеціалізовані виставки: ремесел, архітектури, будівництва. А ось вже з середини XX століття професійні виставки почали проводитися практично в будь-якій сфері діяльності, в тому числі і спеціалізовані виставки в області індустрії краси.

В даний час щороку в світі проходить близько 300 виставок індустрії краси. Прикладом таких зборів інтересів в певних місцях можна вважати Salon International. Великобританія.

Ця міжнародна виставка та шоу перукарського мистецтва Salon International – одна з наймодніших подій перукарського світу, яка проходить в Лондоні у жовтні.

На стендах, присвячених професійній освіті, представлені всі відомі англійські школи перукарського мистецтва. Представники шкіл діляться з відвідувачами досвідом не тільки навчання майстрів, а й відкриття академій і навіть надають консультації з юридичних питань.

Особливу частину заходу займає програма Salon Live – шоу-покази, де презентують свої нові колекції провідні перукарні школи і майстри зі світовим ім’ям: Vidal Sassoon, Toni & Guy і багато інших. А ось технології виконання зачісок в дусі актуальних трендів представлені в програмі Salon Seminars.

Також основоположною можна вважати виставку America’s Beauty Show. США. Вона є однією з найстаріших і найцікавіших виставок індустрії краси та проводиться в Чикаго. Її історія почалася в 1932 році і сьогодні виставку відвідують понад 50 тисяч фахівців індустрії краси.

Виставка примітна багатою освітньою програмою у всіх сферах індустрії краси. Майстер-класи проводяться за участю провідних фахівців індустрії краси та міжнародних брендів професійної продукції за темами: «Волосся», «Фарбування», «Нігті», «Бізнес» (побудова кар’єри, методи спілкування з клієнтами, методи мотивації персоналу, командне управління), «Косметика по догляду за обличчям і макіяж», «Косметологія». Майстер-класи проводяться на платній і безкоштовній основі, для отримання інформації про розклад і ціни необхідно зареєструватися на офіційному сайті шоу.

В рамках America’s Beauty Show щорічно проводиться вручення премії Stylist Choice Awards, де нагороджують за кращі продукти для волосся, на думку фахівців перукарської справи: власників перукарських салонів, перукарів, технологів. Це завжди яскраве шоу і можливість дізнатися про лідерів на ринку професійної продукції. Квиток на захід коштує приблизно 25 доларів.

Однак, вхід на деякі профільні заходи на America’s Beauty Show вільний:

Фотовиставка Stars Photo Competitions (американські перукарі і візажисти надсилають на конкурс свої роботи, зняті професійними фотографами, кращі фотографії демонструються широкому загалу);

The Runway @ ABS (покази нових колекцій перукарень брендів і майстер-класи знаменитих стилістів на великій сцені);

Міжнародний Виставковий Центр міста Києва не вийняток, і також щорічно проводить для українців міжнародну виставку професійних інновацій та робіт майстрів у сфері індустрії краси.

Цьогорічна виставка об’єднала в собі понад 17 країн та 700 учасників.

У павільйоні розміром у 48 000 квадратних метрів можна було знайти все, чого прагнуть поціновувачі краси на новітніх технологій для її створення. Від практикуму керівників та власників beuty-бізнесу, навчальних конференцій для майстрів до стендів тестування різноманітних винаходів та трендів косметології. Також, у рамках виставки провели 23-й чемпіонат України СПУ з візажу, моделювання брів та перукарського мистецтва; шостий відкритий незалежний Чемпіонат з моделювання вій “Lash Flash”; п’ятий відкритий Чемпіонат України з перманентного макіяжу та мікроблейдингу “PM Awards” та чемпіонати з нігтьової естетики та епіляції.

Наступна національна виставка індустрії краси у Києві відбудеться у вересні 2021 року.

Читати далі →

КРАСА КРАЇНИ 2020 – переможницею стала киянка Ольга Васютіна

Написано Краса Країни, Новини

12 вересня в TAO Event Hall («Арена Сіті») відбувся суперфінал Національного конкурсу «КРАСА КРАЇНИ 2020». Переможницею конкурсу стала  киянка Ольга Васютіна, вона представить Україну на міжнародній арені світового конкурсу «Mrs GLOBE 2020», який цьогоріч відбудеться в китайському місті Шеньчжень. За титул НАЙКРАСИВІШОЇ ЖІНКИ ПЛАНЕТИ змагатимуться учасниці з понад 75 країн світу.

Також серед фіналісток конкурсу були обрані:

  • ΙΙ КРАСА КРАЇНИ 2020 – Олена Савіна з  міста Полтава;
  • ΙΙΙ КРАСА КРАЇНИ 2020 – Світлана Хникіна з міста Вінниця, яка цьогоріч також перемогла в регіональному конкурсі «КРАСА КРАЇНИ ВІННИЦЯ 2020»;
  • Титул ВИБІР КРАЇНИ – Інна Бикова з міста Київ, яка візьме участь в міжнародному конкурсі Місіс Європа 2020, який цьогоріч буде проходити в форматі онлайн.

Організаторка конкурсу й авторка ідеї «КРАСА КРАЇНИ 2020» Ірина Келлер коментує цьогорічний захід: «Це було неперевершено, ми зробили найкрасивіше свято за весь рік в Україні. Хочу подякувати всім партнерам та помічникам, вони зробили все для того, щоб цей захід відбувся. Окрема подяка генеральному продюсеру Роману Загороднюку та хореографу-постановнику Денису Христюку, тому що саме від них залежала візуальна складова конкурсу. Ми маємо ще багато планів та обіцяємо, що наступного року буде ще яскравіше та грандіозніше. З першого жовтня у нас вже розпочинається набір у новий сезон конкурсу «КРАСА КРАЇНИ 2021». Тому слідкуйте за новинами на нашому офіційному сайті та сторінках в соціальних мережах».

Серед гостей заходу були присутні: зірки шоу-бізнесу, представники fashion-індустрії, блогери, імениті гості та представники масмедіа. Атмосферу вечору підтримували Габріела Массанга та Саша Марк. На головній сцені запалювали дует Анна-Марія, Данило Клягін. Хедлайнером  заходу став відомий український співак ALEKSEEV.

Основна місія Національного конкурсу «КРАСА КРАЇНИ» – створити у суспільстві образ сучасної української жінки: успішної, обдарованої, вихованої, у якій гармонійно поєднуються зовнішня краса та сильна особистість.

Проєкт «КРАСА КРАЇНИ» також підтримує програму «Здолаємо рак разом» Благодійного фонду «Долоні долі», що відрізняє його від інших національних конкурсів краси.

Офіційний сайт проєкту: https://krasakrainy.com/

Instagram: https://www.instagram.com/krasakrainy/

Facebook: https://www.facebook.com/krasakrainy/

Читати далі →

Шлях через епохи. Борис Патон.

Написано Новини


Український інженер і вчений Борис Патон помер у віці 101 рік. Він понад півстоліття очолював Національну академію наук України і став першим, хто отримав звання героя України.

Батько майбутнього світила радянської і української науки завідував кафедрою мостів і був відомим фахівцем у своїй галузі, який став в 1929 році дійсним членом Академії наук Української РСР.

Технології, які розробив сам Борис Патон залишаються актуальними, і це прикладна наука. Тобто це не те ж саме, як наприклад, відкриття темної матерії, коли це “щось” має вселенські масштаби та не зрозуміло, як буде застосовуватися, але у той же час зрозуміло, що призведе до якогось гігантського поштовху. Це те, що розвивається та застосовується у теперішньому часі. І так з усіма працями Патона.

Саме Борис Патон вперше почав і активізував дослідження в області застосування зварювання і споріднених технологій в космосі, створення космічних конструкцій. Президент НАН України є визнаним лідером в цій сфері науково-технічної діяльності.

Він є автором і співавтором понад 720 винаходів (500 іноземних патентів), більше 1200 різноманітних публікацій, в тому числі 20 наукових монографій.

Ця людина була довіреною особою Юлії Тимошенко на президентських виборах 2010 року. У серпні 2011 року було оприлюднено “лист десяти” – лист української інтелігенції на підтримку політики президента України Віктора Януковича. Одним з десяти підписантів був Борис Патон.

До 2017 року Патон встановив три світові рекорди – він найстарший (одночасно за віком і за терміном перебування на посаді) президент державної Академії наук в світі. Крім того, він єдиний глава державної Академії наук, який є її ровесником (день заснування Академії і день народження Бориса Патона збігаються – 27 листопада 1918 року).

Навіть маючи вже 100 років життя за своїма плечима, він все одно був політично дуже важливою фігурою в науці. Він був тією людиною, яка не давала фактично розікрасти Академію наук на камені, на шматочки, хоча це дуже ласий шматок. В Академії наук – інститути, території, землі в Києві, в центрі і по всій країні. Те, що він, мабуть, не тішився на якісь швидкі матеріальні вигоди, а все-таки залишався вченим у всіх своїх рішеннях, у тому числі адміністративних, свідчить про його і сильну волю і характер.

Сьогодні, Навігатор ТВ розповідає про найцікавіші факти з біографії Бориса Патона.

  1. Предки Бориса Патона походять із Західної Європи і займалися кораблебудуванням. Серед прадідів Патона були генерали, контр-адмірали, прокурори, придворні радники та дипломати. У 2015 році історики Марія Дмитрієнко та Валерій Томазов написали генеалогічну книгу «Рід Патонів: історико-генеалогічне дослідження. Документи».

2. Борис Патон розробив перший у світі прилад для обробки металу в умовах космосу за допомогою пучка променів. Цей винахід здатний різати, зварювати, паяти і наносити металеве покриття. Учені в Києві створили апарат «Вулкан», на якому в 1969 році вперше у світі випробували технології зварювання на космічному кораблі «Союз 6».

3. Інститут електрозварювання у співпраці з Інститутом хірургії і трансплантології імені Олександра Шалімова НАМН України та Центральним госпіталем СБУ створили обладнання для електрозварювання живих тканин. Для цього провели сотні експериментів, спочатку на видалених органах і на тваринах. За цей метод колектив авторів у 2004 році отримав Державну премію України в галузі науки і техніки. Патон хоч і не був медиком, але саме він першим підкинув таку ідею та прикладав усіх зусиль для їі розвитку та підтримки.

4. Один із мостів через Дніпро у Києві названий на честь батька Бориса Патона – Євгена Оскаровича Патона, оскільки він був проєктувальником цього першого у світі суцільнозварного мосту завдовжки 1543 метри. Батько разом із синами Борисом та Володимиром першими випробовували міст, проїхавши по ньому на службовій машині.

5. У 1982 році у Києві, перед будівлею Національної академії наук України, відкрили бронзовий бюст Борису Патону. Це сталося після того, як вчений двічі отримав звання Героя соціалістичної праці. Сам Борис Патон просив про демонтаж пам’ятника, але його клопотання не задовольнили.

6. Борису Патону пропонували очолити Академію наук СРСР у Москві, але він відмовився. Вчений був переконаний, що має працювати саме у Києві, у батьківському Інституті електрозварювання та українській Академії наук.

7. Борис Патон був проти будівництва 3-го і 4-го ректорів ЧАЕС через близькість до Києва. Однак після аварії академія наук долучилася до її ліквідації.

8. У листопаді 1998 року Борис Патон першим отримав звання Герой України. Цю нагороду за кілька місяців перед тим заснував президент Леонід Кучма в 1998 році. Звання вчений отримав «за самовіддане служіння науці, визначні досягнення в галузі зварювання та спеціальної електрометалургії, що сприяли визнанню й утвердженню авторитету вітчизняної науки у світі».

9. Борис Патон ніколи не займався спортом професійно, але завжди був прихильником фізичної активності. Займався тенісом і водними лижами, плавав. Понад 20 років тому пошкодив ногу, але від руху не відмовився, оскільки вважав, що він добре знімає стрес.

Читати далі →

9 секретів ідеального жаху від Стівена Кінга

Написано Новини

А ви знали, що жах має свої секрети? Це не так просто – створити щось справді моторошне і при цьому неймовірно цікаве, адже стільки прийомів уже випробувано, що, здається, ніби придумати щось нове і налякати свого читача так, аби він не міг заснути всю ніч і не відривався від вашої книжки, – місія нездійсненна. Здійсненна, але ніхто не казав, що буде просто! 

15 липня за сприяння літературно-художнього журналу «Дніпро» відбулася лекція «Інфіковані горором» Анастасії Трофименко, літературознавиці й дослідниці літератури жахів. Захід відбувся за підтримки газети “Культура і життя”, видавництва “Дім химер”, літературного угруповання “Бабай”, громадської організації “Міжнародна фундація розвитку”, Українського клубу шанувальників Стівена Кінга, НСПУ. Куратор проєкту – журналіст, письменник, літературний критик Ярослав Карпець. 

Посилання на лекцію: “Інфіковані горором: від канону до сучасності”. 

Що робить жах таким жахливим?

Фанати Стівена Кінга, напевне, знають його під псевдонімом «Король жахів». Та, окрім того, він ще й неабияк освічений літературознавець і автор різноманітних цікавезних матеріалів про письменницьке ремесло. Він охоче ділиться своїми принципами і «фішками», ось кілька, – ловіть! 

  • Прислухайся до ритму серця 

Коли вам страшно, із яким ритмом б’ється ваше серце? Гуп-гуп-гуп-гуп! Ось такий повинен бути і ритм вашого письма у ті моменти, коли героєві справді страшно. Стискайте події, усе має бути швидко, відразу, не розмивайте ці моменти зайвими словами. 

  • Стискай і відпускай, стискай і відпускай 

Звичайно, ви не повинні тримати напругу всю книжку, але ідеальний ритм жаху – це напруга-розслаблення-знову напруга-знову розслаблення, і так до кінця. Такого принципу дотримується і Стівен Кінг у своїх романах. У кульмінаційний момент напруга може бути найсильніша і найтриваліша. 

  • Саспенс чи горор: обери свій шлях 

І саспенс, і горор – це коли страшно. Але між цими двома способами оповіді існує величезна різниця, і вона визначає шлях, який авторові краще один раз вибрати, і весь текст слідувати. Саспенс передбачає те, що все логічно: так, усе страшно, але зрозуміло, чому, а ще тут заплутані лабіринти сюжету. Горор – це містика, тут немає логіки, тобі страшно, і все, є тільки твоє підсвідоме і незвіданий страх. Тобто, саспенс – раціо, горор – емоціо. 

З чого складається справжнісінький жах? 

Якщо страшно – це коли гупає серце, і ви лізете під ковдру ховатися від чудовиськ, то жахливо – це коли страшно плюс бридко. Натуралістичні подробиці апелюють до підсвідомого, викликають страх смерті та жах екзистенції, бо людина згадує про приземлене, реальне, і починає образно уявляти те, що відбувається, «приміряти» це на себе. 

  • Пригадай свої архетипи 

Фольклор і міфологія зберігають у собі архетипні образи культури, які більшість людей засвоює просто з дитинства. Кінг полюбляє культ крові та звертається до нього у більшості своїх текстів. Наприклад, у «Керрі» з першою менструацією відкривається здібність до телекінезу. А в кульмінації твору однокашники, намагаючись над нею пожартувати, виливають на неї відро свинячої крові, і тоді починається… ритуальне очищення вогнем (до речі, теж архетипний образ), яке Керрі вчиняє над цілим містом. 

  • «Правильна» локація 

Який би ви жах не писали, дуже важлива цікава локація. Вона повинна сприяти сюжету, вся історія будується навколо цієї локації. Бо ж якраз сюди герой виходить із зони комфорту, і саме тут відбувається щось не таке, як завжди. 

  • Символи 

Звичайно, можна побудувати історію і без символів, але, як висловився Стів Кінг, це приправа, з якою смачніше. Щось має вказувати чи то на небезпеку, чи то на те, що з героєм щось станеться. Не потрібно надміру. Не потрібно банальностей. Краще менше, та влучніше. 

  • Персонаж 

Персонаж – це такий собі тихоня, скоріше за все, одинак і романтик (романтик епохи романтизму, незалежно від того, який ви оберете історичний час), з цим типом точно трапиться якась халепа, він просто особливий, але при всьому, це – звичайна людина. 

Забудь про щасливий фінал! 

У жахах немає хепіендів.

Як би злісно це не звучало, щасливий кінець у цьому випадку зробить вашу книжку нудною. Як би не хотілося читачеві, аби всі проблеми героїв вирішилися, і вони лишилися живі, – не ведіться на це. Насправді читачу хочеться «м’яса», навіть якщо він цього ніколи не визнає. 

Не пропустіть! Зовсім скоро – 13 вересня – відбудеться друга лекція Анастасії Трофименко «Інфіковані горором. Література жахів. Позитивний вплив на психіку». Встигніть зареєструватися!

https://facebook.com/events/s/%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0-%D0%B6%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B2-%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B8-%D0%B2%D0%BF/2632634840341523/?ti=icl

Автор: Валерія Колодій

Читати далі →

Віднайти Київ по-новому: пригоди, яких ви не знали раніше

Написано Новини

Серпень продовжує літо своїми затишними та теплими днями. Радіючи усім даруванням останнього місяця літа, відроджується прагнення залишатись на одній хвилі з життям. Адже це літо підходить до завершення, а життя продовжується. Тому, кожна хвилина повинна бути наповнена користю та яскравими враженнями.

Серед буденних справ та карантинних заборон знайдеться і розвага.

До вашої уваги, інформаційне джерело заходів, що проводитимуться у межах міста-мільйонника Києва найближчим часом.

Перше – це Кураж Базар на ВДНГ.

Кураж Not only Jazz – черговий двіж, який ви ще довго не забудете. 15-го та 16-го серпня вечори обіцяють бути спекотними завдяки вечіркам, на яких заміксують джаз з електронікою, вінтаж з новими речами і меблями на барахолці та інше “непоєднуване”. Потанцюєте і відпочинете ви вдосталь! Після такого ще й надихнетесь, та самі створите щось нове та креативне.

Також варто відвідати Фестиваль “Холі” – традиційне щорічне індійське свято весни і яскравих фарб. На цьому святі відбуваються масові гуляння, обсипання фарбами з трав і натуральних барвників (Гула) і обливання водою. Так як в східних країнах люди більше схильні до всілякого роду вірусів – це служить ще і профілактикою весняних вірусних захворювань.

Що таке «Фестиваль Холі в Києві»? Багато наших співвітчизників, побувавши в Індії і суміжних країнах, дізналися і полюбили цей фестиваль. Ніхто і ніколи раніше не проводив подібні заходи у нас з кількох причин: тому що фестиваль в Індії відбувається навесні, а погодні умови в Україні відрізняються від Індії. І проводити його у нас приємніше саме в літні теплі дні. І так, як ці фарби виробляються саме під Холі – влітку їх дістати дуже складно. Але організаторам цього свята вдалося їх роздобути. Тож восьмого серпня можна бути приєднатись до такого свята яскравих фарб та веселощів.

Особлива пропозиція для тих, хто цікавиться сучасним мистецтвом та любить класичну творчість – це цифрові інсталяції. Босх, Далі, Пікассо у ARTarea на Софіївській площі. Там покажуть відразу три виставки, присвячені трьом геніям художнього мистецтва. “Пікассо: періоди геніальності”, “Dali.Digital.Surrealism” і “Ієронім Босх. Химери, які оживають”. Ви зможете побачити проєкції, голограми і візуальні ефекти, створені в рамках творчості перерахованих художників.

1-2, 7 серпня, с 11:00 до 22:00

Фестиваль “Літо на ВДНГ”
Киянам пропонують сходити в контактний зоопарк, взяти напрокат велосипед і ролики, влаштувати собі пікнік, покататися на треку на автомоделях або відвідати кінний клуб. Незабаром тут відкриються й інші розважальні локації. Це саме той різновид відпочинку, який дозволить хоч ненадовго відчути себе дитиною.

Ніч в музеї Булгакова. Це ціком захоплююча подорож у місця, де очам відкривається історія та відчувається енергетика минулих років. Як у Ялті будиночок Чехова чи в Одесі, яким явно є що повідати своїм гостям.
В Києві ви можете побувати в Будинку-музеї Михайла Булгакова, та пройтися не тільки його коридорами та кімнатами, а й таємними місцями на Андріївському узвозі. А ще ви дізнаєтеся багато цікавих легенд і міфічних історій, пов’язаних з цією місцевістю.

7, 13, 16, 21, 23, 28, 30 серпня, о 19:00.

Саме у Києві ви маєте рідкісну можливість влаштувати собі прогулянку по руслу підземних річок.

По головній вулиці будь-якого міста пройтись може будь-хто. Ми ж пропонуємо вам пройтися ПІД Хрещатиком, побачити підземне життя міста: лабіринти підземель, дренажні системи, сталактити, стагматити та підземний водоспад. Під асфальтом головної вулиці столиці сховані русла трьох підземних річок, пройтись вздовж них – справжня пригода.

Читати далі →

Серце для куль і для рим

Написано Новини, Персони

Нещодавно пройшла лекція «Доброокий: штрихи до портрета Івана Світличного» за організації літературно-художнього журналу «Дніпро». Хоча це друга лекція циклу «Невідомі дисиденти», проте сам Світличний Іван Олексійович доволі відомий для української історії. Будучи поетом, літературним критиком та мовознавцем він зробив величезний вклад в історію нашого народу.

Лекцію проводила Любов Крупник – кандидат історичних наук, доцент. Вона докладно описала все життя, сім’ю та діяльність шістдесятника.

Іван Світличний може послужити прикладом для багатьох. Він народився у бідній сім’ї та мав неосвічених батьків, але це не завадило йому досягти вершини. Ще у юні роки був змушений пережити Голодомор. Школу закінчив із золотою медаллю, вступив до Харківського університету на факультет української філології. Мав величезні перспективи, проте через принциповість в українському питанні на кафедрі його не залишили.

Пізніше, в 1952 році вступив до аспірантури відділу теорії літератури Інституту літератури імені Шевченка Академії Наук України. Що особливо цікаво, він був завідувачем відділу критики журналу «Дніпро».Через проукраїнські погляди Світличного постійно звільняли з роботи, а з 1965 року і зовсім припинили наймати. Через це він був змушений писати під псевдонімами. Робив переклади з французької мови. В 1959 році входив до клубу творчої молоді в Києві «Сучасник» разом з А. Горською, В. Симоненком, І. Драчем та іншими.

Літературний критик був «майстровитим» і ніколи не падав духом. Світличний мав близький контакт з українською діаспорою і активно поширював самвидав. Він був двічі арештований, а під час ув’язнення остаточно підірвав здоров’я. Його робота «Серце для куль і для рим» в 1994 році отримала Шевченківську премію, проте сам Світличний, на жаль, помер за два роки до цього.

«Іван Світличний — постать унікальна, але не тільки українського масштабу. На його захист виступали письменники із-за кордону. Він мало оцінений і пошанований. Мало його ім’ям назвати бібліотеки й вулиці, потрібно, щоб за цим стояла бодай якась інформація, себто постійне інформування населення про українських героїв і звитяжців. Як це зробити? Проєкт «Невідомі дисиденти» покликаний саме для цього, щоби повернути українському народу пам’ять про Василя Стуса, Михайлину Коцюбинську, Аллу Горську, братів Горинів, Олеся Шевченка, Євгена Сверстюка.

Уже була відкрита постать видавця, кінознавця, культуролога й есеїста Романа Корогодського, про якого мало хто знав навіть у професійних і наукових колах. Тепер настала черга Івана Світличного. Проєкт триває. На початку вересня заплановано провести лекцію про Зеновія Красівського, поета і націоналіста, який провів у неволі 21 рік і став жертвою радянської каральної психіатрії. Запрошуємо усіх на онлайн-лекцію про цю вагому постать у шістдесятницькому русі», – розповів організатор проєкту «Невідомі дисиденти», журналіст і письменник Ярослав Карпець.

Матеріал підготувала Ольга Резнік

Повну версію онлайн-лекції “Доброокий: штрихи до портрета Івана Світличного” можна знайти за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=rQOWMWxwiOQ

Читати далі →

Найочікуваніший концерт від Меловіна

На цей захід чекали три місяці та тричі переносили дату його проведення через ситуацію з карантином у світі. Але по закінченню невблаганно важкого та тривалого періоду в нашому житті, запланований до дня народження співака квартирник, який мав відбутися ще 11 квітня, у підсумку став досить несподіваним сюрпризом серед спекотних липневих днів.

І всі, хто з нетерпінням очікував на цю подію, вірно дочекались моменту зустрічі.

Big House Melovin, як і слідувало очікувати, затягнули головну інтригу до останнього і розкрили локацію лише за день до проведення заходу. На цей рахунок у кожного гостя були різні очікування.

Перші вважали, що місцем зустрічі стане старий будинок, просочений наскрізь духом Одеси; другі чекали виступу в бібліотеці або фотостудії; а хтось вважав, що акустичний концерт пройде на критому майданчику біля моря.

Але артист зі своєю командою виявився креативнішим уявлень шанувальників і провів паралель між місцем запланованої зустрічі та відомою кінокартиною “Місце зустрічі змінити не можливо”. Концерт відіграли саме в тому павільйоні, де колись були розташовані декорації для зйомок фільму і працювали видатні актори.

Таким чином, яскравий слід у пам’яті гостей залишила і місцевість, яка несе в собі особливу історію кінематографа та надбані за десятиріччя цінності.

Саме в цих стінах знімали найпопулярніші і водночас найзагадковіші фільми: «Десять негритят» (1987), «Місце зустрічі змінити неможливо» (1979), «Життя й дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1972), «Д’Артаньян і три мушкетери» (1979).


Для багатьох з нас залишиться секретом, чи була локація продумана від початку планування або змінилася в силу обставин. Але все сталося, як повинно було статися, і Одеська кіностудія прийняла в своїх стінах ще один легендарний проєкт, нехай і не зовсім пов’язаний з кінематографом.

Так як це був нестандартний концерт, версії виконання пісень також відрізнялися від вже звичних. Імпровізація в джазовому жанрі – на такій ноті пройшла основна частина концерту. На той момент кожен атом в павільйоні був переповнений енергетикою музики Melovina.

У цьому, до речі, закладена одна із фішок артиста – він здатний заповнити собою весь простір навколо себе.

Ще одним чаруючим елементом того вечора став жакет Меловіна, який виглядає наче дорогоцінна прикраса, хоча основним інгредієнтом такого винаходу для привернення уваги стали, на перший погляд нікому непримітні, шпильки для одягу. Увагу привернуть, але в той же час і недобрі погляди відвернуть.

Ніхто б так і не відводив очей від музикантів на сцені, але в один момент підключилося в дію графічне шоу, котре ніби перенесло кожного в окрему реальність, ізольовану від звичного світу. Якщо в планетарії – космос, тоді тут – паралельний всесвіт.

Таких речей багатьом не вистачає, щоб перезавантажитися і налаштуватися на новий творчий лад. Тому, подібні концерти – гарний привід відновити енергію для подальшої якісної роботи у будь-якій сфері.

До речі, глядачі відмітили відточений професіоналізм команди артиста. Організатори структурували усі нюанси проведення заходу, з повною серйозністю поставившись до кожної деталі: зустріч гостей, інформування про правила, злагоджена робота всієї системи світло-звуку під час проведення концерту, вже не приділяючи увагу процесам на бекстейджі – отриманний результат скаже сам за себе.

Під аккомпонемент та віддані аплодисменти шанувальників з рук артиста полетіли аркуші зі словами його пісень, які підготували на випадок, якщо співак ненароком забуде слова.

За період самоізоляції артист час даремно не витрачав і встиг не тільки підготуватися до довгоочікуваного живого виступу, але і провести кілька LiveStearm концертів, в тому числі і підготувати виступ в якості гостя ефіру щорічного пісенного конкурсу Євробачення, де виконав джазову версію своєї композиції Under the Ladder і здивував аудиторію своєю кавер-версією пісні Кончіти Вюрст “Rise Like a Phoenix”.

Melovin надихнувся акустичним квартирником в Одесі та вирішив зробити п’ять різних за тематикою концертів у п’яти найбільших містах України. Тож, незабаром ми побачимо результат нових хвиль натхнення співака.

У павільйоні Одеської кіностудії були присутні оператори, які зберегли неповторні моменти того вечора та повний виступ музикантів, але до закінчення ексклюзивного туру артиста ці матеріали навряд чи потраплять в маси.

Для всіх, хто хотів побачити LiveStream виступу Меловіна, було створене платне посилання. Частина коштів виручених з онлайн-трансляції була передана хлопцеві, який бореться з Саркомою Юінга.

Вважаю, що враженнями потрібно ділитися і тому вирішила поспілкуватися із тими, кому пощастило побувати на акустичному концерті Меловіна. До вашої уваги, трохи розповідей від гостей заходу :

  • Дуже потішив весь захід в цілому. Починаючи від прекрасної організації, супер локації, графічного шоу, закінчуючи максимальною віддачею артиста, чудовою новою подачею пісень, крутим вокалом і гарною роботою музикантів. Після концерту я отримав саме те відчуття, за яким їхав – почуття емоційної наповненості в позитивному ключі (@john4donov)
  • Мені дуже сподобалася наявність мультимедійних проєкторів, завдяки яким картинка залу змінювалася на кожній пісні, це було дуже атмосферно.
    Все було настільки красиво, до мурашок по шкірі. (@vladi.ba_i)
  • Мене вразило нове звучання раніше відомих пісень та атмосфера, яка панувала в залі. Від концерту я отримала тільки позитивні емоції. (@mscrls)
  • Організація концерту залишила дуже приємні враження, як і було заявлено – всі дотримувалися карантинних заходів, і не дивлячись на те, що весь концерт ми були в масках і рукавичках, – дихати було легко, організатори попіклувались про добре кондиціювання павільйону. (@margaritka__777)
  • В цілому, акустичні вібрації надали виступу неповторного настрою. Джаз і акустика – це те, що у Меловіна чудово виходить.(@ly4ova)


Що підштовхнуло вас все-таки поїхати на квартирник, незважаючи на ситуацію з карантином в світі?

  • Особисто я купила квиток на квартирник на наступний день після відкриття продажів, адже планувався концерт на день народження улюбленого артиста. Пам’ятаю, бурю емоцій всередині, коли я побачила в соцмережах цю суперновину, і абсолютне усвідомлення, що я не можу таке пропустити. Тоді ще карантин в країні навіть не планувався. Але все перевернулося буквально за пару днів. І весь цей складний період думка про квартирник була вогником надії.
    В результаті це був найдовгоочікуваніший і від цього найяскравіший концерт в моєму житті. (@vladi.ba_i)
  • Напевно просто бажання вирватися кудись і відпочити, розслабитися, внутрішньо наповнитися позитивними емоціями. (@john4donov)
  • Я люблю концерти, особливо цього артиста. Якщо був організований квартирник, тим більше з дотриманням всіх заходів безпеки, то чому б не поїхати?) (@mscrls)
  • Завжди мріяла про такий особливий і ламповий концерт Меловіна в форматі квартирника, ще й на честь його дня народження. Потім карантин зруйнував усі плани, але я рада, що нічого не скасували, а лише перенесли, готова була чекати скільки завгодно. (@margaritka__777)

На ваш погляд, що вирізняє Melovin’а серед всіх артистів?

  • Напевно, сам артист MELOVIN в цілому відрізняється від усіх як способом подачі, так і поведінкою на сцені, самовіддачею, сміливістю на імпровізацію, адже дуже мало артистів можуть дозволити собі таку розкіш через ті чи інші причини, любов’ю до сцени, фанатів і ще багатьма іншими факторами.
    Від себе хочеться побажати артисту якомога більше таких прекрасних перфомансів, тільки вже на великих майданчиках, натхнення і щоб бажання творити не згасало! (@john4donov)
  • Все що він робить це справжня фірмА: в усьому відчувається унікальні почерк і перфекціонізм. Кожен його концерт – це шоу, в якому навіть найменша деталь заслуговує на окрему увагу глядача. Ну і звичайно ж, він вміє створити абсолютно космічну атмосферу.
    А післясмак його концертів – це завжди неймовірна ейфорія, коли ще два тижні мінімум ходиш зі щасливою посмішкою, адже всіма своїми думками ти ще на концерті) (@vladi.ba_i)
  • Захоплює його взаємодія із публікою під час концертів, і зі своєю фан-аудиторією в цілому. (@margaritka__777)
  • Він має дуже впізнаваний стиль. Але за моїми відчуттями, він ще перебуває в пошуку своєї унікальної музичної ніші, тому і треки зараз створює такі різноманітні. Цікаво спостерігати за розвитком цього артиста, куди ж приведе його звивиста і непроста музична стежка? А ще Меловін подарував мені безліч нових цікавих знайомств, і кожен концерт – це як і вибух емоцій від самовіддачі артиста на сцені, так і радість зустрічі, і нових пригод з друзями. (@ly4ova)
  • Мені імпонує його стрімкість до досягнення того, чого він бажає, перфекціонізм в своїй роботі та абсолютна віддача на сцені. (@mscrls)

Читати далі →

Останній гуманіст двадцятого століття

Написано Новини, Персони

29 червня на платформі гугл-міт пройшла онлайн-лекція “Сент-Екс: крива долі й зигзаги творчості” про життя і творчість Антуана де Сент-Екзюпері. Дату було обрано не випадково, адже у цей день відзначалося 120 років з дня народження письменника. Подія отримала багато підтримки, нею зацікавились партнери: літературно-художній журнал “Дніпро”, ГО “Міжнародна фундація розвитку”, телеканал “Навігатор ТВ”, театр “Сузір’я” й театр “Маскам Рад”. Не дивно, адже творчість Антуана де Сент-Екзюпері актуальна й близька багатьом, в тому числі й лектору й організатору події, Ярославу Карпцю. Лекція була доволі детальною, з великою кількістю цікавої інформації, але про цього автора можна говорити набагато більше. Саме тому це інтерв’ю є певним доповненням до лекції.

Спершу хотілося б дізнатися про достатньо фундаментальну річ: чи є в Екзюпері тема або конфлікт, які проходять через всю його творчість?

Творчість Антуана де Сент-Екзюпері постійно еволюціонувала. Свої романи автор писав під впливом філософських праць Фрідріха Ніцше, Блеза Паскаля, Рене Декарта, П’єра Тейяра де Шардена. У перших двох творах явно превалюють ніцшеанські й екзистенційні мотиви: відчуження від соціуму і від себе, певний бунт проти моральних устоїв, я про роман льотчика Берніса із заміжнью жінкою, який не вдався («Південна пошта»). А в «Нічному польоті» ми бачимо надлюдину, яка вершить долі людей і ставить на кін їх життя, щоби досягти прогресу, славнозвісний директор аеропорту Рів’єр, який у реальному житті Дід’є Дора. У «Планеті людей» уже йдеться про братство й людяність, про єдність і братерство, але це не про комунізм. У «Військовому льотчику» і «Листах до заручника» письменник міркує про війну, знищення культури й спасіння людей, про цінності важливі для Франції і як їх врятувати (-ися) від фашистів, про збереження людськості й гідності.  

Себто до чого я веду, і теми і конфлікти еволюціонували, змінювалися, наново конструювалися письменником. Та в центрі завжди стояла людина і її проблеми з соціумом. Взагалі Екзюпері — останній гуманіст двадцятого століття.

Отже, якщо цей письменник настільки важливий для світової літератури, можливо, в нього є якісь послідовники або хтось, схожий за стилем чи тематикою, кого можеш порадити?

В українській літературі не було письменників-льотчиків. Та і не було письменників-філософів. Українську літературу завше цікавили дуже банальні й матеріалістичні проблеми: сварка за межу чи грушу, визволення з кріпацтва, протидія системі, а ще вічна депресія і вічне ниття на погану владу й безгрошів’я. Або ще віковічне нарікання на долю. Це улюблені мотиви наших письменників. Тому ми й відстаємо від цивізілованого світу і навряд колись наздоженемо його. З українських порадити нічого не можу, бо таких нема. 

Я кардинально не згодна з твоєю думкою стосовно української літератури і культури, але, якщо ти так вважаєш, то, можливо, можеш порадити когось з письменників зі світової літератури?

В поколінні самого Екзюпері були письменники, які писали про небо. Наприклад, у листах до своєї подружки Рене де Сосін він згадує такого собі Евзебія, якого ми знаємо тільки з епістолярію Екзюпері. До речі, в цьому ж листі він згадує і Достоєвського. У поколінні Сент-Екса, як називали його друзі, багато цікавих французьких авторів. Назву перше, що спало на думку — це також льотчик Ромен Гарі. Єврей, двічі лауреат Гонкурівської премії, дипломат, написав чудовий роман «Обіцяння на світанку», який вийшов українською мовою у 2011-му році. А яка чудова й душероздираюча вистава по цьому твору була, грав народний артист України Олексій Богданович, весь зал потопав у сльозах. Дуже рекомендую подивитися спектакль.

З якого твору порадиш ознайомлення з творчістю французького автора?

Всіх вас здивую, коли скажу, що почати варто із самого початку, а не з «Маленького принца». Світ героїв Антуана де Сент-Екзюпері починається у замку Ла Моль, у його листах до матері і Рене де Сосін, у «Південній пошті», «Нічному польоті» і так далі. Всі зациклилися на «Маленькому принці», але не ним єдиним живе й пульсує слово французького автора. Насправді, усе починається з дитинства і навіть уже будучи дорослим чоловіком, прославлений французький автор пише щемливі листи до матері, просячи в неї грошей. Так-так, часто письменник був у нужді й потерпав від себе самого: гроші в нього не водилися довго, як тільки вони з’являлися, так само і зникали. До речі, цікаво, що небо і філософія у його творах завжди переважали, а от побутові проблеми або скандали з дружиною Консуелло, якось не знаходили місця в його творах. Щоби зрозуміти автора, треба читати його листи, вони найінтимніші й найповніше розповідають про нього.

Існують деякі суперечки щодо того, для якого віку підходить творчість цього письменника. Твоя думка?

Не чув таких суперечок. З Екзюпері ми всі познайомилися у школі, туди чиновники від літератури ставлять у програму «Маленького принца». Компактна філософська казка, на 42 сторінки, цитат із якої можна знайти море і скопіювати їх у підручник для дітей. До речі, Екзюпері дуже надається для цитування й афоризмів. Його творчість буквально складена із філософських максим та мудрих думок. Саме тому є читачі й літератори, які мало сприймають його творчість, вважаючи, що в ній забагато повчань і «мудрствованій». 

У наш прогресивний і демократичний вік, у століття, де панують маски й костюми, де фактично кожен сам собі голова — такі речі складно сприймаються. Люди часто змінюють житло, дружин, чоловіків, дітей, позбавляються батьківщин і батьків, у такий вік ми живемо. А Екзюпері, навпаки, вчить відповідальності за свої дії і всіх, кого ми приручили. Він явно б не вписався зі своєю філософією в XXI столітті, був би малознаним або й зовсім невідомим у нього. Але в XX столітті ця демократична вакханалія тільки починалася, і він її нещавдно й жорстоко критикував у своїх листах та окремих творах. Епоха наступала на мораль письменника, він же від неї відбивався, як міг. І остаточно вона його здолала у 1944-му році, коли його літак не повернувся із бойового завдання. Та це фізична смерть митця, його ж твори залишаються у наших серцях. Екзюпері автор для вікової категорії від 5 до 100 років.

Ти вже дав багато порад стосовно творчості цього письменника і не тільки. Напевно, в тебе є особиста історія пов’язана з автором?

Дуже дякую Вам за це питання. Насправді, я щойно усвідомив, що така історія є. На підсвідомому рівні я завжди цікавився Екзюпері. Все пов’язано із моїм батьком, який також був авіаконструктором і пілотом. Ще коли я був малим, тато брав мене на Бузову, є таке село, а за ним аеродором, і саджав на літаки, які він будував, і час від часу я також здіймався з ним разом у небо. З радістю на душі і сльозами на очах згадую ці моменти в житті, коли париш у небі, майже торкаєшся хмар і відчуваєш свою невагомість і вищість над усім, що внизу. Мабуть, саме це закарбувалося мені в пам’яті і підсвідомо я шукав автора, який пише про моє дитинство у небі. Мій тато, як і Екзюпері, також загинув за нез’ясованих обставин у 2008-му році.

Який, на твою думку, український переклад найкращий і найбільше відповідає вимогам добре перекладеного тексту? Чи всі твори письменника перекладені українською?

Найкращий український переклад із французької Антуана де Сент-Екзюпері — це переклад Анатоля Перепаді. Я чув, що довгий час не було перекладу «Південного поштового». Його переклав Петро Таращук. Знаю, що видавництво Жупанського продає 4-томник творів Екзюпері, який я збираюсь купити і вам таке ж рекомендую. Взагалі, «Планету людей» і «Маленького принца» я читав українською, всі інші твори й епістолярій — російською. Екзюпері пощастило в тому плані, що написав він небагато і його таки переклали українською мовою. І навіть 500-от сторінкову «Цитадель». 

Чому Екзюпері такий мейнстримний?

Отут я б посперечався. Екзюпері помер у 1944-ому році на бойовому вильоті. З часу його смерті пройшло вже 76 років. Мейнстрімні Ерік-Емманюель Шмітт, Фредерік Бегбедер, Мішель Уельбек. Оці французькі автори мейнстрімні. Хоча, як пише польська дослідниця Анна Буковська у праці «Сент-Екзюпері, або Парадокси зуманізму», у 1967-ому році у Франції «Нічний політ» зайняв перше місце за кількістю проданих книг — 1 мільйон 932 тисячі примірників. Він був мейнстрімний колись, а зараз він вічний)Я  б сказав, що Екзюпері не мейнстрімний, а універсальний та автор на всі часи. В ньому поєдналися і висока мораль, і філософський стиль письма, і пошук людини й людського серед техногенної і цивілізації, яка стає роботизованю і автоматизованю. В «Планеті людей» він закликав людство до єдності й братерства, писав цей текст, як він сам говорить, «із пристрастю, щоб сказати моєму поколінню: ви жителі однієї планети.

Спілкувалася Анна Штепура

З повною версією лекції ви можете ознайомитися за посиланням:

Читати далі →

Правда про Оскар. Наскільки об’єктивна оцінка експертів?

Написано Новини

На думку соціального психолога Меттью Уїлкінсона, будь-який творчий проєкт – це не результат роботи однієї людини або групи людей, а продукт, створений на основі думки суспільства про нього. Тобто твір існує до тих пір, поки він цікавий глядачеві і відповідає його очікуванням. Крім думки звичайних глядачів, творчі люди активно прислухаються і до думки професійної спільноти.

Професор Каліфорнійського університету Ден Саймонтон, щоб визначити зв’язок між креативністю фільму і його визнанням, дослідив тисячу сто тридцять два фільми, що вийшли в період з 1975 по 2002 рік і отримали щонайменше одну нагороду або номіновані на одну з семи провідних премій. Вчений вважає, що в кінематографі особливо важлива колективна креативність, так як над фільмом одночасно працюють режисер, сценарист, актори, оператор, композитор, художники та інші. В той же час, за колективною творчістю помітна і індивідуальна робота конкретної людини.

Вчений вважає, що так як кожен фільм отримує кілька номінацій на «Оскар» і кожна номінація вручається незалежно одна від одної, премія стає хорошим способом оцінити творчий внесок кожної окремої людини в спільну справу. Тобто фільми, які претендують на перемогу в номінації “Кращий фільм”, як правило, номінуються і за іншими пунктами – “Кращий адаптований сценарій” (щороку практично 3 з 5 номінованих картин за кращий сценарій – це потенційні “Кращі фільми”), “Краща чоловіча роль” і “Краща жіноча роль”, “Кращий монтаж”, “Краща операторська робота” і т. д.

При цьому, максимальний творчий внесок у фільм роблять режисери: приблизно половина фільмів, які отримали премію «Оскар» в номінації «Кращий фільм», були удостоєні премії і в категорії «Кращий режисер».

Для того, щоб зрозуміти, наскільки справедлива оцінка креативності фільму академіками, варто привести анонімний коментар одного з академіків, які беруть участь в голосуванні на премію «Оскар». За його словами, кожен академік має свої критерії кращого фільму, гідного премії «Оскар». Згідно його системи, він оцінює кожен окремий елемент фільму і гармонійність їх взаємодії. Далі він оцінює фільм вже не з об’єктивної, а з суб’єктивної точки зору: наскільки фільм сподобався йому особисто, чи можна рекомендувати цей фільм до перегляду знайомим, чи захочеться цей фільм переглянути ще раз. Відповідно, тільки при позитивній відповіді на всі ці питання, він зможе голосувати за фільм як за кращий проєкт року.

Таким чином, вважати кінопремії об’єктивним показником творчих успіхів кінематографістів досить складно. Тим більше, що часто одна і та ж людина може отримати як найвищу, так і найнижчу оцінку з боку спільноти: багато кінематографістів отримували в різний час як найбільш престижну нагороду («Оскар»), так і її протилежність – «Золоту малину». Так було з Лоуренсом Олів’є, Халлі Беррі, Сандрою Баллок, Роберто Беніньї і Кевіном Костнером. Подібна ситуація характерна не тільки для акторів, а й для сценаристів (Брайана Хелджленда, Аківи Голдсміт, Еріка Рота) і режисерів (Джеймса Кемерона, Гаса ван Сента). Всі вони, згідно із думкою критиків, створювали як загальновизнані шедеври, так і очевидно провальні картини.

Читати далі →

Вражаючі деталі парфумерної справи.

Написано Новини

У парфумерії існує один важливий компонент, без якого створення тонких ароматичних композицій перетворилося б у вульгарне змішування запахів – людський ніс. Він настільки важливий, що став символом самого парфумера.

Бути парфумером значить не тільки вміти змішувати парфумерну сировину. Більшою мірою – це знання і пам’ять на аромати, а також здатність з’єднувати їх по пам’яті.

Хто такий «ніс»?

Парфумер, парфумер-композитор, парфумер-творець, “Ніс” – ці терміни визначають художників, які з’єднують магію рослинного світу зі знаннями хіміків. Для того, щоб займатися подібним заняттям, звичайно, необхідний талант. Однак, перед професійною атестацією будь-який «ніс» проходить навчання, спрямоване на запам’ятовування якомога більшого числа запахів. Термін такого навчання шість років. Протягом цього часу парфумер отримує і накопичує найнеобхідніше в роботі – багаж ароматів, які не забуде вже ніколи.

ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, ЛЮДСЬКИЙ НІС (НЮХ) МОЖНА РОЗВИВАТИ ПРОТЯГОМ ЖИТТЯ.

Це вражаюче! Ми можемо розвинути свої нюхові рецептори!
Парфумери навчаються вловлювати нюанси, аналізувати «почуте» і подумки уявляти мікс. Наприклад, якщо не спеціаліст може розрізнити запах ванілі, цитруса і троянди, то професіонал відчуває такі нюанси, як стигла троянда або це аромат бутона, яка міра зрілості і який рід цитруса, яка це ваніль і звідки її привезли. З плином часу, такий фахівець здатний розпізнати до двох тисяч запахів і їх нюансів. При цьому така здатність потребує постійного тренування. Після проникнення в таємниці запахів, фахівець повинен пізнати технологічний процес приготування, а також варіанти заміни натуральних інгредієнтів на штучні (разом з можливими наслідками). Крім того, професійний парфумер повинен орієнтуватися в цінах на той чи інший компонент. Адже отриманий парфум потрібно ще і продати.

Створення аромату

Після того, як модний Будинок або косметична компанія робить замовлення на створення композиції, для парфумера починається довгий процес досліджень і пошуків. Як правило, готовий продукт містить від десятків до сотень всіляких компонентів.

Перший крок – створення дослідного (базового) зразка. Найчастіше парфумер створює кілька “пробників”. На їх основі проводяться численні досліди, змінюється концентрація компонентів та інше. Парфумер в даному випадку стежить за тим, на скільки отриманий букет утримує запах, як він змінюється з часом і в який бік. Отриманий концентрат залишають на кілька тижнів для «дозрівання». І тільки, коли він наповниться повним звучанням, і відкриються всі ноти, його охолоджують і пропускають через спеціальні тонкі фільтри. На цій стадії, при необхідності, додаються барвники для створення якогось відтінку парфума.

До речі, стіл парфумера називається – орган!

Другий крок – це оцінка важливості кожного інгредієнта, його звучання, визначення індивідуальних нюансів. Це самий довгий і кропіткий процес, який вимагає досконального знання і відмінного чуття.

Третій крок – адаптація аромату під технологічні запити. Наприклад, такий букет буде прикрашати гель для душу, мило, крем або парфумовану воду. При цьому «ніс» точно вловить, що у всіх цих видах початкові і базові ноти будуть абсолютно різними. Для звичайної людини – вони будуть однаковими.

Робота парфумера на цьому завершена. Процес виробництва композицій в промисловому масштабі здійснюється на фабриках, сировинних концернах. Це підприємства, які займаються переробкою рослинної і тваринної сировини для парфумерії, а в їх лабораторіях створюються унікальні компоненти для парфумерії. На концерні виготовляється запашна суміш по рецептурі, розробленій парфумером.

Існує хибна думка, що фабрики, які виробляють парфумерні композиції, займаються їх розливом. Це не так. Розлив парфумерії проводиться на спеціалізованих заводах. Відбувається це таким чином: композицію розчиняють в спирті, пропорційне співвідношення суміші і спирту визначається самим продуктом (парфуми або туалетна вода). У спирт додається трохи води. Звичайна концентрація спирту – 70-85%, в залежності від кінцевого результату. Свіжоприготовлену суміш залишають на кілька тижнів, щоб вона “дозріла”. Після того, як запашна суміш відстоїться, її охолоджують і фільтрують.

Після цього аромат розливають у флакони, упаковують і целофанізують.

Від якості флакона і спрею залежить термін зберігання парфумерії. Хоча, в неякісні (дешеві) флакони зазвичай розливають синтетичну парфумерію, якій нічого не страшно. Страшно має бути тим, хто її використовує. За якістю упаковки можна визначити оригінальна це парфумерія (від надійного виробника) або підробка. Для цього треба просто потрясти футляр. Якщо флакон всередині бовтається, скоріш за все, в руках ви тримаєте підробку.

Читати далі →

Найкраще – поряд! Вірний шлях до досягнення цілей.

Написано Новини

Кожна людина рано чи пізно починає шукати сенс життя і, напевно, приходить до висновку, що сенс життя – просто бути щасливою людиною. Така позиція є вигідною для кожного, адже щастя – це найвища частота високих вібрацій свідомості, на яких може знаходитись людина. У такому стані ми здатні досягнути набагато більших результатів, ніж у стані пригнічення.

Тому так важливо розібратись у самому важливому питанні: що ж таке щастя? З точки зору позитивної психотерапії – це внутрішній стан людини, який виникає, коли людина задоволена усіма чотирма сферами свого життя (сферою Тіла, сферою Контактів, сферою Діяльності та сферою Сенсів), а для цього вона повинна конструктивно вкладати свою енергію в усі ці чотири сфери в рівних частинах, тобто порівну. При цьому, утворюється такий собі кругообіг причинно-наслідкових зв’язків. Тобто, енергії на досягнення цілей стає більше, коли ми її починаємо вкладати у щось.

Також людина обов’язково повинна володіти вмінням позитивного мислення, це не про «рожеві окуляри», а про вдячність, про вміння радіти тому, що вона має. При цьому у неї точно є ще нездійснені бажання, недосягнуті цілі, але вона не перебуває у ролі жертви, не живе в стані дефіциту чогось, а бере на себе відповідальність і кожен день робить крок по наміченому нею напрямку .

Підрозділ ООН з пошуку рішень для стабільного розвитку опублікував щорічний рейтинг найщасливіших країн світу (World Happiness Report 2019). Рейтинг щастя в 2019 році очолила Фінляндія. Слідом за нею йдуть Данія та Швейцарія. У свою чергу, Україна знаходиться лише на 123 місці.


Якщо ви спитаєте: чому ж так? Тоді, відповідь буде проста – вся справа у тому, що українці мають низький рівень з психології, а особливо з психології щастя і від цього, відповідно, залежить їх мислення і, в результаті, менталітет нашої нації. Тому психологія – це важливий навик для кожної людини, яка хоче навчитись бути щасливою. Це є звичайнісінький навик, якому потрібно просто навчитись, та який радить в першу чергу працювати над собою, над своїм мисленням, над своїм внутрішнім “Я”.

Для того, щоб людина відчувала себе щасливою, у першу чергу вона повинна бути здоровою, а також мати власну енергію, щоб планувати своє майбутнє та рухатись вперед до своїх цілей. Буває так, що людина відчуває начебто її енергія кудись зливається, а вона сама, як «вижатий лимон». Причиною цього, може бути незавершений гештальт.

Незавершений гештальт – це поняття гештальтпсихології, що означає перервану подію, яка вимагає опрацювання та завершення в теперішньому часі. Це ситуації, коли ми щось недоотримали від інших людей, недоговорили, відклали важливу справу в довгий ящик, не виконали обіцянку, придушили почуття, розлучилися з кимось з відчуттям недомовленості. Все це залишає в підсвідомості емоційний осад, який з часом починає бродити, як зіпсований компот, і отруювати відносини з оточуючими, провокувати конфлікти, неврози, депресії, залежності. Це як комп’ютерна програма, яка зависла, марно «крутиться» десь всередині та відбирає енергію. Програма працює навіть тоді, коли людина спить, у наших снах.

Сотні незавершених гештальтів спочатку відбирають час і сили, потім провокують психосоматичні хвороби. Тому, щоб людина була здорова, задоволена і щаслива, гештальт повинен закриватися завжди.


При цьому все наше життя – суцільний незавершений гештальт. Просто одні гештальти (купити собі ляльку, про яку мріяла у дитинстві) відносно легко реалізувати, а інші (наприклад, коли тебе зненацька звільнили з роботи) можуть непомітно, як примари, бродити за тобою все життя і постійно вимагати компенсації за колись перенесену моральну шкоду.


Правда, людська природа дивно двояка: з одного боку, ми прагнемо задовільнити наші бажання і потреби, а з іншого – парадоксальним чином намагаємося уникнути логічного завершення важливих справ. Це, загалом, нормально: кожен пише свій сценарій і вибирає, які акти в ньому догравати до кінця, а які ні.


Засновник гештальт-терапії Фредерік Перлз для рішення проблем незакінчених гештальтів, радить усвідомити свою потребу, зробити її більш чіткою і постаратися «нейтралізувати», тобто завершити її.
У будь-яких відносинах є внутрішня логіка розвитку: наприклад, знайомство чоловіка і жінки може привести до шлюбу, народження дитини, спільної стратегії життя. Розірвані, болісно закінчені відносини між коханцями, діловими партнерами або колишніми друзями (особливо, коли залишаються образа і невисловлені претензії) – це незавершений гештальт, який заважає будувати нові позитивні відносини.

8 принципів гештальт-філософії:

  1. Живіть тепер. Будьте в теперішньому, а не в минулому чи майбутньому.


2. Живіть тут, майте справу з тим, що є, а не з тим, чого немає.


3. Не фантазуйте, реальний досвід – кращий.


4. Припиніть непотрібні роздуми. Краще пробуйте і спостерігайте.


5 .Висловлюйте почуття – замість того щоб маніпулювати, пояснювати, міркувати, виправдовуватися.


6. Приймайте неприємності і біль так само, як і задоволення.


7. Орієнтуйтеся не на «повинен» і «слід було б» від інших людей, а на себе. Ви не повинні їх слухатись.


8. Беріть на себе відповідальність за свої вчинки, думки, почуття.
Відстежити незавершені процеси без досвіду важко. Особливо ті, що стосуються дитячого віку. Психіка так майстерно приглушує болючі спогади, що доросла людина зовсім не надає їм значення.
Спочатку з’являється неусвідомлена тривожність, занепокоєння.
Потім симптоми посилюються безсонням, стрибками тиску, мігренню, зниженою концентрацією.
Одночасно можуть виникати проблеми в спілкуванні з родичами, колегами, друзями.
Все це може вилитись у збій захисних механізмів психіки, депресію, хронічні хвороби.


У випадку з незавершеним гештальтом приказка «час лікує» не працює. Тому ситуації краще закривати на першій стадії, щоб не доводити до крайнощів. Але душевні травми стають настільки буденними, що виявити їх стає непросто. Згодом біль притупляється, інтенсивність спогадів зменшується, але підсвідомість регулярно нагадує про себе знайомими сценаріями.

Як закрити гештальт?

Класичний спосіб завершити гештальт – відтворити ситуацію, щоб дограти її до кінця. Бажано в схожому місці і з тими ж людьми. Але проблема в тому, що більшість ситуацій з минулого знаходяться поза зоною нашого контролю. Наприклад, це вже померлі люди або «колишні», зустрічатися з якими немає ніякого бажання. Звільнятися від вантажу минулого звісно краще з психотерапевтом. Але більшість «свіжих» гештальтів можна закрити своїми силами. Розправлятися з новими незакритими ситуаціями можна в міру їх надходження за допомогою перевірених методик:

  • Присвятити місяць рішенням дрібних побутових проблем: розібрати мотлох на балконі, викинути зіпсовані речі, вимити вікна.
  • Виконати одну маленьку свою мрію або прояснити нинішній стан відносин, пояснити свої вчинки або вибачитися перед тими, кого ви образили.
  • Написати листа тому, з ким не можете поговорити: описати конфлікт зі свого боку; поділитися своїми почуттями, спробувати відчути почуття іншого боку. Навчитися планувати: ставити здійсненні цілі, складати детальний план, формулювати конкретні бажання.
  • Навчитись виражати свої емоції. Це, напевно, головна умова, адже більшість проблем створюються невираженими хвилюваннями. Коли вони ігноруються регулярно, то створюють багато внутрішніх блоків. Хочете з’ясувати відносини? З’ясовуйте. Відчуваєте злість? Говоріть про це, бийте грушу, піднімайте штангу. Єдиний спосіб позбутися від емоцій – відпустити їх.
  • Помічати свої почуття, спілкуватися, висловлювати бажання, радіти життю, проживати ситуації тут і зараз.


Всі ці методики дадуть вам життєвої енергії та сили, і ви відповідно зможете рухатись вперед та відчувати щастя.

Читати далі →

Любіть Україну!

Написано Культура, Новини

Як багато ми, молоде покоління, втрачаємо, не вивчаючи історію наших предків! Історію цікаву та багатогранну, глибоку та повчальну. В теперішній час технологій та вседоступності до надзвичайної кількості інформації потрібно мати лише бажання дізнаватись щось нове: курси, статті, наукові роботи, онлайн зустрічі – це лише невелика частина можливостей, які дає нам інтернет.⠀

Одна з таких лекцій пройшла 20 червня 2020 року. Офіційний організатор онлайн-події – літературно-художній журнал “Дніпро”. Тема: «Невідомі дисиденти. Роман Корогодський». Партнери заходу: видавництво “Дух і літера”, Музей шістдесятництва, громадська організація “Міжнародна фундація розвитку”, газета “Культура і життя”, радіо Голос Донбасу, сайт телеканалу “Навігатор ТВ”, сайт “Український інтерес».

Хто такі дисиденти і чому лекція присвячена саме маловідомій постаті Романа Корогодського розказував лектор Олексій Сінченко – літературознавець, головний редактор серії «Постаті культури» видавництва «Дух і Літера», доцент Київського університету імені Бориса Грінченка, член Українського ПЕН.

Щоб досконало пізнати будь-яку епоху, необхідно «копати» глибше, ніж зазвичай. Знайомитись з історіями маловідомих учасників руху дисидентів дає змогу дізнатись про цей рух детальніше і зрозуміти основні його принципи.

Роман Корогодський — літературознавець, мемуарист, автор понад 400 статей, один із засновників серії «Українська модерна література». Історія життя захопила слухачів. Не з усім можна було погодитись, дещо викликало супротив та нерозуміння. Але вражала боротьба пана Романа за честь, за волю, за Україну!

Будучи вихідцем з російськомовного середовища, він сам осмислено прийшов до рішення підтримувати українське слово. Сам перейшов на солов‘їну. Сам зрозумів, що за неї необхідно боротись!

Не варто також недооцінювати літературний вклад Корогодського. Він не просто написав серію спогадів про покоління шістдесятників, не просто був активним учасником цього руху, а й намагався осмислити та транслювати ідеї цього періоду, виокремлюючи чинних учасників.

Знайомлячись з життям Корогодського можна побачити цю епоху через призму людини, яка, незважаючи ні на що, зберегла свою честь, чесність та гідність.

Такі приклади вчать нас цінувати та берегти те, що ми маємо – нашу країну та нашу мову!

Бо вони боролись! Вони любили! Вони берегли!

І ви «любіть Україну, всім серцем любіть»!

Автор статті: Єлізавета Максименко

Повну версію лекції про Романа Корогодського можна переглянути за посиланням:

Читати далі →

Після нас хоч потоп… Екопоезія у межах артпроєкту “Хто, як не Ви?”

«Хто, як не Ви?» – мультимедійний артпроєкт, головна мета якого – привернути увагу до питання взаємовідносин між Людиною та Природою, сприяти тому, аби кожен глядач поставив собі важливі запитання – ким він є зовнішньому світові: другом чи ворогом? Що може зробити особисто задля збереження багатств Природи?

Презентація екопроєкту онлайн відбулася у травні, а після стабілізації ситуації у світі проєкт відбудеться у реальному просторі та часі. Деталі будуть повідомлені додатково.

Серед учасників, окрім митців, режисерів та драматургів, також особливе місце зайняли українські поети, які презентували свої вірші на екологічну тематику. Куратор поетичного напрямку – Ярослав Карпець, журналіст, поет, літератор.

Поезія Марго Гейко “Після нас”
Читає Микола Лисенко, заслужений діяч мистецтв України, теле і радіоведучий, диригент

ПІСЛЯ НАС

“Після нас хоч потоп”, бо мені не вертатись сюди,
Бо мені не хворіти, нащадкам услід не дивитись.
Назавжди наживусь, а усе, що за мною – зажди!
Я лишу тобі світ, в целофановий саван сповитий.
Ми природі насипали в очі потовчене скло,
Немовлятам в колиски поклали базальтову вату,
В соцмережах у нас не один гламурований клон –
Ми без шкіри у них, втім, боронимо межі привату.
Після нас… А насправді, що буде колись після нас?!
Ми зайшли як орда, не володарі, навіть не гості,
До артерій землі націдили отруєних мас,
Океан завагітнів сміттям і виношує острів.
Вже онуки не знатимуть, як смакували меди,
Як пили із криниць. І спитають «А хто винуватий?»,
«Що немає води?» – То діди, досягнувши мети,
Замість того, щоб жити, навчили отців – споживати
Наше пекло і деяких з нас не на жарт допекло.
Хоч прогризли тунелі, у небо штрикнули ракети.
«Хай би зараз потоп!» – видихає скалічений слон
І зітхає дельфін, задихаючись рваним пакетом.

Поезія Ingi Gerda “Чорнобиль”
Читає автор

ЧОРНОБИЛЬ

Згоріло сонце, випеклась земля,
не ходять містом тіні і півтони,
в домівках вітер порохом кружля,
кутки тривожить й меблі нерухомі.
Хтось вимкнув голоси – німа «краса»,
в деревах тінь гіпюрова протрухла,
іржава гойдалка повітрям колиса
роки й здається, що земля не кругла.
Витає страх поміж бетонних стін,
у нього роль своя  – за головного
і з вітром тим неначе навздогін
шукають вдвох притулку, правди, Бога.
Пластами біль у вічність полягла,
створивши осередок катастрофи,
цвітуть квітки, а з голого стебла –
життя, як струм, іще сочиться трохи…

Поезія Тетяни Яровициної “Про любов”
Читає автор

Про любов

Я у любов-утриманку не вірю.
ЛЮБОВ гарує, множить, береже.
Земля для неї – батьківське подвір’я.
Її магніт сильніший за бюджет.
Чи так, чи ні, однак мені здається:
ЛЮБОВ не смітить, не плює, не рве.
Хоч кожен має дві півкулі й серце,
питання честі – діло не нове.
Чим до землі та людства прив’язатись?
Недопалком, плювком і матюком???
Чи саджанцем, і квіткою, і… садом?
Ти чуєш, ні?!
Пустеля.com.

Читати далі →

Про образи Елтона Джона

Написано Новини

Сьогодні Елтон Джон все частіше носить костюми і темні водолазки, але його популярність у світі моди цілком закономірна. Справа тут не тільки в його незвичайних нарядах, а скоріше, в прекрасному смаку, сміливості, чесності і безкомпромісній своєрідності. Саме ці якості, а не горезвісна любов до окулярів і капелюхів, і дозволяють йому залишатися одним з найпопулярніших артистів у світі протягом десятиліть.

Сучасні суперзірки, на зразок Леді Гаги, дійсно багато чим йому зобов’язані. Джон – один з перших музичних виконавців, який почав епатувати публіку костюмами. Навіть Елвісу Преслі не снилась та кількість страз і пір’я, що одягав на себе в молодості Елтон.
Існує навіть думка, що саме костюмами, а не музикою він так вразив усіх на початку кар’єри.

Артист часто надихався роботами Джанні Версаче, а в 1992 році Джон і зовсім вирушив у світове турне в костюмах його авторства.

Колекція Алесандро Мікеле  Gucci весна-літо 2018 також виглядає, як присвячення співаку: всипані кристалами аксесуари, взуття на високій платформі, комбінезони в стразах та безліч паєток. У березні Мікеле випустив капсульну колекцію, натхненну синглом Джона 1971 року “Levon”. А над гардеробом для його туру, як розповідав стиліст співака Джо Амбро, Джон і Мікеле працювали разом протягом цілих 18 місяців. Результат вражає: були створені фраки в стилі XVII століття, квіткова вишивка на лацканах, піджак з вишитими паєтками ініціалами E.J. на спині та інші дивовижні речі. Для прощального туру Farewell Yellow Brick Road, про який було оголошено в січні минулого року, наряди Джону також придумав креативний директор Gucci.

Під час роботи над фільмом “Рокетмен” художник з костюмів Джуліан Дей розповідав: «Я хотів донести думку про те, що Елтон вимагав пафосу й витонченості і хотів більше кристалів, більше кольору, більше прикрас, але коли він все це знімав, він залишався беззахисною людиною, котра переживає безліч особистих травм. Кращий спосіб показати це – забрати його одяг».

Окрім написання світових шедеврів та створення надепатажних костюмів, Елтон Джон також займається благодійністю. Починаючи з 1980-х років він регулярно перераховує частину своїх доходів на фінансування досліджень ВІЛ і СНІДу. У 1990-ті роки співак публічно підтримував підлітка Райана Уайта, який заразився ВІЛ в результаті переливання крові – у нього була гемофілія. Через діагноз Уайта труїли в школі – його історія стала символом боротьби проти стигматизації та самої хвороби. Після смерті Райана Уайта Елтон Джон потрапив у реабілітаційний центр, де боровся з алкоголізмом, наркозалежністю і булімією.

У 1992 році він заснував власний фонд боротьби зі СНІДом – крім самого Елтона, туди жертвують Девід Бекхем, Донателла Версаче, Елізабет Херлі, Стінг, Ніл Теннант та інші.

Елтон Джон в Макіївському будинку дитини (Донецька область), де виховуються ВІЧ-позитивні діти, 2009 рік

Якщо б можна було відправити Елтона Джона назад в 1966 рік і сказати тому пухкому очкарику: «Ось як все буде, дивись!» – що б відповів той? Хлопчик, який народився відразу після війни в британській глибинці і з чотирьох років міг грати на фортепіано, Елтон зізнавався: на початку кар’єри він соромився всього. Прикладом для наслідування були «Бітлз» з їх зачісками, потім волохаті рокери з King Krimson. До останніх Елтон навіть ходив на прослуховування, але його не взяли. Він і волосся хотів таке ж, та й тут не пощастило: його власне росло рідким.

На фотографіях 60-х Елтон найбільше схожий на шкільного Зубрилова. Він носить штани-кльош, сорочечки в обліпку і окуляри – без них короткозорому співакові нікуди.

Так було до початку 70-х – часу перших гастролей в Америці. Пізніше в інтерв’ю Елтон скаже: «Я розумів, що потрібно не тільки спів, а й імідж. Я хотів дивувати і шукав новий образ». Незабаром він знайде його. Новим образом стануть хутряні костюми кота і курки, туфлі на 10-сантиметрових платформах і блискітки.

Читати далі →

Грація для кожного!

Написано Здоров'я, Новини

Харизматичність особистості має великий вплив на успіх в усіх сферах її життя. Яскравість прояву такого таланту залежить від впевненості у собі, легкості подачі своєї особистості та невимушеності у діях. Розвинути свої задатки, перш за все, допомагає фізична робота над собою. Саме гімнастика та хореографія є основою виразності.

А от основою великого спектру можливостей у цих напрямках розвитку є гарна фізична форма та розтяжка.

Навчитися розтягуватися дуже просто. Але розтягуватися можна правильно і неправильно. Правильна розтяжка проводиться в стані розслаблення, повільно, з фокусуванням уваги на розтягуваних м’язах. Неправильний спосіб розтяжки (на жаль, саме його практикують дуже багато людей) полягає у виконанні вправ ривками або розтягуванні м’язів до болю. Ці методи можуть принести більше шкоди, ніж користі.
Якщо ви розтягуєтеся правильно і регулярно, то з часом виконувати рухи вам буде все легше і легше. Щоб розкріпостити затиснуті м’язи або групу м’язів, потрібен тривалий час, але ви відразу перестанете шкодувати про нього, коли відчуєте себе краще.

Отож, ПРАВИЛА РОЗТЯЖКИ

  • Перше, що обов’язково потрібно зробити – розігрітися. Різні стрибки, махи ногами або їзда на велосипеді (нехай навіть на велотренажері) поліпшать циркуляцію крові і збільшать постачання м’язів киснем.

  • Розтягуватися слід статично, повільно і плавно. Швидше за все, на початку розтяжки ви будете згинатися менше, ніж в кінці.

  • Кожен елемент вправ на розтяжку слід проводити в середньому 60 секунд. Залежно від ступеня гнучкості, цей час можна зменшувати або збільшувати.

  • Всі м’язи повинні бути розслаблені. І особливо ті, які в даний момент розтягуються. Напружені м’язи дуже важко розтягнути!

  • Спина і постава завжди повинні бути рівними. Навіть, якщо ви зігнулися калачиком, намагайтеся весь час випрямляти спину. Згорбившись, ви зменшуєте гнучкість і еластичність м’язів і зв’язок. Не забувайте про це!

  • Уникайте позицій, які загрожують травмою спини. Наприклад, якщо ви нахиляєтеся вперед з прямими ногами, дотягуючись до шкарпеток, злегка зігніть ноги в колінах при випрямленні корпусу.

  • Дихання повинно бути спокійним. Слідкуйте за ним. Вдихати рекомендується через ніс, а видихати через рот.

  • Розтягуйтеся регулярно. Якщо ви будете приділяти розтяжці одну годину на тиждень, то не буде абсолютно ніякого ефекту. Так само, не варто прагнути до кінцевого результату, не потрібно намагатися дотягнутися до чого-небуть, чого б це не вартувало. Розтяжка проходить плавно і, якщо дотримуватись всіх вищеперелічених рекомендацій, вона пройде швидко і безболісно.

Переваги розтяжки:

  1. Зниження м’язової напруги
  2. Розширення діапазону рухливості в суглобах
  3. Допомагає уникнути травм
  4. Збільшує силу м’язів
  5. Поліпшення координації рухів
  6. Прискорення кровообігу в різних частинах тіла
  7. Поліпшення процесів вироблення енергії організмом
  8. Збільшення порога втоми м’язів і підвищення витривалості
  9. Підвищення ефективності в щоденній діяльності, а також під час занять спортом чи іншими видами фізичної активності
  10. Виправлення постави
  11. Розумове розслаблення
  12. Нарешті, задоволення, відчуття легкості у всьому тілі.

Які є види розтяжки?

Як і будь-яка інша наука, гімнастика потребує фундаменту з теоретичних знань, щоб на практиці отримати якісний результат.

  • Статична розтяжка (Static Stretching)
    Статична розтяжка є найбільш поширеною і рекомендованою. Ви приймаєте положення і утримуєте його від 30 до 60 секунд. Завмерши в позі, слід сфокусувати всю увагу на відчуттях у м’язах. Ви повинні відчути м’яке витягування, але не біль. Основне навантаження спрямоване на м’язи. М’який вплив на сухожилля і суглоби. Розтяжка своєю вагою, нахили вперед. Складочки в вертикальному положенні, де найголовніше розслабитися і “зависнути” всією вагою свого верху. Шпагат, якщо в ньому ще не сидите, також має означати розслаблення, але тільки в паху, а не в колінах.

  • Пасивна розтяжка (Passive Stretching)
    Пасивна розтяжка за принципом виконання схожа із статичною розтяжкою. Єдина відмінність полягає в тому, що при пасивному розтягуванні ви не використовуєте свою дію, натомість вам допомагає партнер.

  • Динамічна розтяжка (Dynamic Stretching)
    Динамічна розтяжка складається з контрольованих рухів ніг і рук, які м’яко пружинять вас в рамках діапазону можливостей ваших м’язів. Це може бути як повільний (рух з акцентом), так і швидкий рух. Це можуть бути всілякі махи, перекати зі шпагату в шпагат. Приклад динамічного руху: поставити долоню як мету і робити мах в долоню, таким чином не переходячи в балістичний рух. Або робіть вільний мах, але при цьому не кидайте, а ведіть ногу. Але це, звичайно, складніше, ніж варіант з долонею.

  • Балістична розтяжка (Ballistic Stretching)
    Балістика – наука про рух тіл, кинутих в просторі. Це неконтрольований рух, на відміну від динамічної розтяжки. Приклад балістичного розтягування – це пружні рухи з хорошою амплітудою вниз кілька разів, щоб торкнутися пальцями ніг в складці. Потрібно обережно використовувати такий тип розтяжки на початковому етапі. Корисна вона для досвідчених спортсменів і танцівників.

  • Активна ізольована розтяжка (Active Isolated Stretching)
    Це техніка розтяжок, в якій локалізується, ізолюється і розтягується кожнен окремий м’яз. Така техніка стретчингу може використовуватися для гарного розігріву м’язів як перед, так і після тренування. Вона дозволяє знизити навантаження на суглоби, збільшити діапазон рухливості, розтягнути м’язи і позбутися від «жорсткості», яка обмежує діапазон руху суглобів і м’язів. Ефективно використовувати для цієї мети білизняний мотузок, ремінь, мотузяну скакалку, довгий пояс або еластичний бинт. За допомогою цієї мотузки можна власними зусиллями тягнути частини тіла, яку розтягуєте. Активне розтягнення – коли ви приймаєте положення і потім тримаєте позу без сторонньої допомоги, виключно за рахунок сили ваших м’язів. Наприклад, підняти високо ногу і потім тримати її в цьому положенні. Напруженість одних м’язів при активній розтяжці допомагає розслабляти розтяжні м’язи взаємним урівноваженням. Активна розтяжка збільшує активну гнучкість і підсилює силу м’язів.

Легке розтягування
Приступаючи до розтягування, витратьте 10-15 секунд на легке розтягування.
Ніяких ривків! Дійшовши до фази, коли відчуєте помірне напруження, і розслабтеся в цьому положенні. Відчуття напруги повинне поступово відступити. Якщо не виходить, злегка зменшіть амплітуду розтяжки і знайдіть положення, в якому почуття напруженості здасться вам приємним.
Ви повинні домогтися такого стану, коли можна сказати собі: «Я відчуваю розтяжку, але мені зовсім не боляче». Легке розтягування зменшує скутість, напруженість м’язів і готує м’язові тканини до розвиваючого розтягування.

Розвиваюче розтягування
Після легкого розтягування неквапливо переходьте до розвиваючого розтягування. Попереджаємо ще раз: ніяких ривків! Збільшуйте розтяжку сантиметр за сантиметром, поки знову не відчуєте помірної напруги в м’язі і зафіксуйте це положення на 10-15 секунд. Будьте напоготові. Напруженість, як і в попередньому випадку, повинна поступово пройти; якщо ж напруга не зникає – послабте розтяжку. Пам’ятайте: якщо в зафіксованому положенні напруга підсилюється і/або викликає біль, значить, амплітуда розтяжки занадто велика! Розвиваюче розтягування налаштовує м’язовий тонус і збільшує гнучкість.

Ваше Дихання
Дихання повинно бути повільним, ритмічним і осмисленим. Якщо при розтягуванні потрібно нахилитися вперед, зробіть видих і, зафіксувавши положення, дихайте повільно. Не затримуйте дихання при розтяжці. Якщо положення тіла заважає нормально дихати, значить, ви не розслабилися. Тому просто послабте розтяжку, щоб ви могли дихати вільно.

Неважливо, чи хочете ви просто прибрати свої зажими, які заважають вам бути легким та впевненим у собі в повсякденному житті, або ж заворожувати своєю пластичністю та грацією під час танцю – фундаментом цього завжди буде гарна розтяжка.

Читати далі →