Припустимо, кожен з нас правий.

Але, обмін музикою – це культурне досягнення, до якого потрібно відноситись шанобливо.

Наслідки музичного піратства криються глибше, ніж здається на перший погляд.

Рівень доходів виконавців-авторів від продажів музики стає меншим, але не в цьому полягає проблема.
Потрібно розуміти, що купуючи пісню ви оплачуєте не її саме, за неї вже заплатили ті, хто реалізував її. Але Ви оплачуєте НАСТУПНУ композицію талановитого автора. Успішні продажі вже випущенної пісні чи альбома стимулюють запис та випуск нових творів. Ще більш якісних.

Піратство робить невигідним витрачання часу, зусиль, досвіду для створення нових, оригінальних, якісних творів. Воно просто зневажає та знецінює любов до своєї справи та відданість творців прекрасного. Шляхом піратства ми не даємо музикантам, артистам та іншим митцям реалізувати себе у повній мірі, а з ними і розвиватись культурній сфері країни.

Всі доходи артистів можна умовно розподілити на дві категорії:

Активний дохід. Це концертна діяльність, в яку кожного разу потрібно багато вкладатись. Навіть з деякими збитками, як у фінансовому плані, так і в фізичному.

Пасивний дохід. Це монетизація авторських прав на пісні, які кожен з нас може придбати на офіційних платформах для скачування. Також роялті, яке нараховується з ротацій на радіостанціях та телеканалах. Але роялті з цих ротацій – три гривні три копійки. З такими прибутками альбом не запишеш.
Та все ж добре, що вони є.

Від продажу альбома виконавець отримує всього близько 30%. Все інше від 100% отриманого заробітку це витрати на запис музики, оренду студії, на рекламу, гонорар музикантам, звукорежисерам, PR-менеджерам, юристам, усій організаційній команді, а також на організацію концертів у підтримку альбома, фотосесії та стиль артиста.

В Америці запис поп-композиції, за розрахунками NPR (проект Національної громадської американської медіа-організації), коштує в середньому 78 000$. В таку ж саму суму вам обійдеться двохкімнатна квартира у центрі Одеси.

В Україні звісно розцінки більш земні, і за якісний запис одної композиції артисти віддають близько п’яти тисяч доларів.

Тому, для офіційних музичних платформ головною метою стоїть – перетворення стримінгового сервісу в «будинок для артистів», в якому вони зможуть займатися своєю справою.

Наприклад, Apple Music для досягнення поставлених цілей не тільки співпрацює з виконавцями, розміщуючи їх пісні та альбоми на своїй платформі, але також фінансує створення кліпів багатьох артистів і навіть фільмів. Наприклад, Apple прийняла участь у створенні міні-фільму з концертного туру Тейлор Свіфт «The 1989 World Tour».

Google Play Music та ITunes— це такі самі сервіси, на яких можно купувати музику, завжди мати доступ до свого онлайн-сховища та підтримувати цим улюблених виконавців.

А за майстреність, зручність та новизну гріх не платити.

Основна частина грошей, якою оплачується підписка на офіційній платформі для скачування музики передається до правовласників — лейблам і музикантам, та зовсім не власникам музичного сервіса. Звісно, вони також заробляють свої відстоки. Але таким чином ми допомагаємо реалізувати ідеї та робимо вклад у розвиток якісної музики, від якої потім самі будем заряджатись енергією на нові звершення.

Але процвітають і неліцензійовані музичні джерела.
Адже рекламодавці використовують для реклами сайти, які генерують для них достатній трафік відвідувань. Зрозуміло, що згенерувати такий трафік піратському сайту набагато простіше, ніж легальному сайту, де більшість цікавого контенту є платним.
З точки зору цілей конкретного бізнесу мету досягнуто: є взаємодія з цільовою аудиторією, і є прибутки. А от часу, щоб подумати про наслідки просування саме таким шляхом, завжди нема.

Для прикладу, у західному шоу-бізнесі основним джерелом монетизації авторських прав являються виплати роялті кабельними провайдерами. В той час, коли в Україні такі компанії використовують музичні композиції, як гарне та безкоштовне доповнення до свого контенту.

Для того, щоб вберегти від піратства авторський контент та забезпечити прибуток (ту саму фінансову підтримку, завдяки якій є можливість розвиватись) його авторам, такі медіахолдинги, як 1+1 media та StarLightMedia актуалізують проблему піратського бізнесу в суспільстві та перешкоджають фінансуванню рекламодавцями піратських сайтів в Україні за допомогою рекламних кампаній та активної участі у національному проекті “Чисте Небо”.

Члени ініціативи “Чисте Небо” разом з Українською антипіратською асоціацією обмінюються досвідом та створюють синергію, яка комплексно протидіє піратству.

Адже самостійно вплинути на організації, що розподіляють кошти не прозоро та на закони, які це не заперечують ні артисти, ні навіть медіахолдинги не можуть.

На нашій планеті не було жодного артиста (та будь якого іншого митця та майстра своєї справи), який не хотів би жити за рахунок своєї праці. Їх робота не простіша за роботу кондитерів чи редакторів, чи будь-яку іншу. І вона повинна оплачуватись гідно.

Соціальна відповідальність та правосвідомість людей дозволить покращувати розвиток культурної сфери країни, разом з цим і її економіку.

Чотири місяці тривала підготовка до першого виступу Меловіна у форматі симфонічного оркестра, який відбувся 17 грудня у Львівській національній опері.

Готувались всією командою. Музиканти удосконалювали свою майстерність, шукали краще звучання до кожної пісні. Менеджери недосипали ночі, аби забезпечити свого артиста всім необхідним та наповнити шоу сюрпризами для слухача. Сам Меловін відпрацьовував кожну деталь виступу разом із постановниками та режисерами.

Тридцять професійних музикантів зібрались на одній сцені оперного театру, щоб презентувати нову пластинку артиста під назвою OCTOPUS.

Кожна партія кожного інструмента звучала відточено та відшліфовано, що дало змогу слухачу насолодитись кожним моментом виступу. Допонювало все дійство світло, яке в потрібні секунди підкреслювало емоції та звучання співака.

Аранжування пісень, звісно, трішки змінилось, адже оркестр має в собі багато інструментів, які промальовують кожен штрих з більшою насиченістю та по-новому забарвлюють композицію. Але в цьому і полягає справжня музика, коли вона має різні відтінки свого звучання. Як і почуття, які кожного разу народжуються знову.

За декілька днів до виступу команда Big House Melovin вирішила зробити незвичайний подарунок прихильникам. Менеджмент артиста зателефонував деяким меловінаторам та запросив їх на інтерв’ю. Вже під час зйомки інтерв‘ю, яке проходило у бусі (легковий автомобіль), фанам поставили запитання:
“От в Америці роблять такі відео, де артист зустрічає своїх фанів. Як думаєте, чому у нас такого не роблять?”. Після чого у машину підсів сам Меловін та поспілкувався разом зі своїми фанами.

По закінченню шоу, на зустрічі у закуліссі меловінатори подарували своєму артисту величезного венилового ведмідя, який виглядає, як сам співак в одному зі своїх образів. Для цього іграшку виготовили спеціально на замовлення.

“BearBrick” – офіційна назва виробника таких ведмедиків з венилу, які коштують від 50$ до 100 000$, в залежності від розмірів та колекції, в яку входить іграшка. На аукціонах eBay деякі екзепляри йшли з молотка за півмільйона доларів.

Під час свого виступу Меловін змусив вперше за столітню історію затанцювати публіку у залі Львівського національного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької. Атмосфера залу надихнула артиста на чарівні імпровізації, і тому його виступ був живим та невимушеним.

Львівська опера сяяла зсередини у буквальному розумінні. Адже кожен присутній в залі запалив свій ліхтарик під час виконання Меловіном деяких пісень зі свого репертуару. В їх числі була і красива драматична балада під назвою “Expectations”, що згодом стала частиною звукової доріжки до українського молодіжного серіалу “Новенька”. Її текст переклали та адаптували під стиль серіалу. Тому в українській версії назва пісні звучить як “Вітрила”. Під час концерту співак виконав одразу дві версії пісні.
Також, в серіалі використали ще одну композицію Меловіна під назвою “Your Intertainment”, яка в україномовній версії стала піснею “На Хайпі”.
Прихильники артиста кажуть, що завдяки його композиторству та озвучці пісень рейтинги серіалу підіймуться ще вище.

До речі, на трек “Expectations” Меловін планує найближчим часом відзняти відеокліп.

На сцені Львівського оперного театру Меловін виконав і найатмосфернішу пісню, яку співає тільки раз на рік. Назва цієї пісні – “Чудова Мить”. Особлива композиція про “мамине тепло” і “татове вино”, основний посил якої закладається в словах: “Ми йдемо в новий рік, щоб бути щасливішими”.

До речі, співак зізнається, що завжди запрошує на концерти своїх батьків. Та каже, що саме завдяки їх вірі та підтримці він досяг успіху у житті.

Другий студійний альбом Меловіна “OCTOPUS” складається з восьми пісень, кожна з яких має свою власну історію. А надихнули співака до написання пісень не тільки історії з власного життя, але й історії з життя близьких людей.

“Сьогодні ми презентуємо альбом у такому форматі вперше, але не в останнє”, – підкреслив Меловін.

Далі в планах артиста всеукраїнський тур, який розпочнеться у лютому 2020 року.

У цій статті ми розповімо вам про шлях одного з найбільших музикантів ХХ століття. Він сліпий, бідний і осиротілий хлопець, який став іконою музики у всьому світі!

Рей Чарльз Робінсон народився 23 вересня 1930 року в крихітному містечку Олбані (штат Джорджія). Як описати, наскільки бідною була сім’я Рея? Мабуть, краще за його самого це зробити неможливо.

Озираючись на своє дитинство, Чарльз говорив: “Я народився в неймовірно бідній сім’ї. Бідною рівно настільки, наскільки це можливо собі уявити. Самий низ сходів, нижче – тільки гола і сира земля”.

Погіршило і без того критичну ситуацію те, що батько Рея залишив сім’ю і двоє дітей, коли ті були ще зовсім маленькими.

Коли Рею було 5 років, в його житті сталася страшна подія. Його молодший брат, Джордж, почав тонути під час купання в глибокій балії. Рей – сам ще маленький хлопчик – ринув на допомогу, але йому так і не вистачило сил витягнути улюбленого брата. Той помер прямо на очах 5-річного Рея.

Смерть брата стала важким ударом для Чарльза. На ґрунті глибокого психологічного стресу малюк почав різко втрачати зір. До 7-ми років він був вже повністю сліпий. Варто сказати, що пізніше американські лікарі, які обстежили Чарльза, висунули версію про те, що причиною сліпоти музиканта був не стрес, а рання глаукома. Але як би то не було, в 7 років Рей остаточно перестав бачити світ.

Мати майбутнього музичного генія, ридаючи, усвідомлювала, що її хлопчик не зможе вчитися в звичайній школі, не зможе жити нормальним життям. Рея віддали в школу-інтернат в Сент-Огустині, де він вивчив азбуку Брайля і почав проявляти неймовірний музичний талант.

Розкриттю цього таланту сприяв аптекар, який працював недалеко від будинку, де мешкав Рей. Аптекар грав на піаніно, і Чарльз, зачарований таємничою гармонією нот, що сплітаються між собою, йшов на звуки як заворожений.

Аптекар навчав Рея грі на піаніно, тоді як в школі його вчили грати на органі, саксофоні, тромбоні і кларнеті.

Рей, не здатний бачити цей світ, з головою йшов в музику. Це був його притулок. Його єдина можливість.

На жаль, в 1945-му році Рей втрачає свою матір. Через 2 роки з життя йде його батько. Сліпий, осиротілий, жебрак, зломлений відчаєм, Чарльз ще сильніше занурюється в музику, намагаючись забути жахи цього трагічного світу.

У 1947-му році Рей, зрозумівши, що музика в його рідних краях не доречна, у пошуках кращого життя перебирається в Сієтл, де зустрічає гітариста Госсаді Макгі. Разом вони створюють групу “MacSon Trio”, яка швидко набуває популярності і укладає контракт із студією звукозапису “Swingtime Records”.

У 50-ті роки Рей був активно зайнятий пошуком свого унікального звучання. В ті роки він як ніколи часто змішував усі можливі жанри: в єдину композицію він переплітав госпел, соул, ритм-енд-блюз, рок-н-рол, джаз, кантрі, блюз, народну музику. Дивовижний геній Чарльза проявлявся в тому, що змішуючи частенько протилежні жанри, на виході він отримував цілісну і вражаючу уяву своєю красою композицію.

Експресивне звучання всьому світу, що показує красу “чорної” музики, приносить Рею величезну славу і першу премію “Греммі”.

В ті роки з’являються найкрасивіші пісні цього великого музиканта:”I Got a Woman”, “What’d I Say”, “Hit The Road Jack”, “Georgia On My Mind”. До речі, відносно останньої: спочатку ця композиція, створена Хогом Кармайклом, була присвячена дівчині, проте Чарльз так геніально її виконав, що жителі штату Джорджія оголосили її своїм гімном.

Отримавши загальносвітове визнання і величезний статок, Рей купив собі велетенський особняк у Беверлі-Хілз. Маючи гроші, Чарльз направляв їх на розширення своїх музичних можливостей: він продовжував експериментувати з жанрами, аранжуваннями і співом, змішуючи ці інгредієнти так, як веліла йому душа. Дивно, але з цього незмінно виходив високоякісний творчий продукт, який завжди глибоко вражав публіку.

В останні роки свого життя Чарльз боровся з онкологією, що долала його. Втративши можливість ходити, він все одно абияк добирався до студії, де записував свої останні сумні пісні.

Рей створив стільки музики, що співробітники “Concord Records” досі випускають її протягом десятиліття після смерті музиканта!

Всього за своє життя Рей Чарльз випустив більше 100 альбомів! Він отримав 17 премій “Греммі”, а так само масу інших нагород (включаючи власну зірку на “Алеї Слави” і нагороду “Ордену мистецтв і літератури”). Ім’я Рея Чарльза фігурує в Залах Слави Рок-н-ролу, Джазу, Кантрі і Блюзу. Так само, його ім’я присутнє в Залі Слави штату Джорджія.

Чарльза досі вважають одним з найбільших музикантів ХХ століття. Він – той самий сліпий, убогий і осиротілий хлопець – став іконою музики, назавжди золотими літерами вписавши своє ім’я в історію світового мистецтва!

Пізнати вічність неможливо. Так говорять тільки ті люди, які ніколи не чули український етно-гурт “ДахаБраха”. Їхня музика занурює прямо в тіло вічності за лічені хвилини. А якщо закрити очі, перед тобою проходять усі вектори часу і простору – можна опинитися в київському поселенні XIX століття або в українському домі сучасності. Переміщає не стільки уява, скільки це диво. Диво під назвою “ДахаБраха”.

Історія колективу “ДахаБраха” почалася в Центрі сучасного мистецтва “Дах”. Влад Троїцький – беззмінний лідер експериментального театру “Дах” – запропонував з середовища акторів і просто всебічно обдарованих людей організувати музичний етно-гурт. Ідею підхопив Мазко Галеневич, який і почав шукати молоді таланти. Незабаром був створений колектив “ДахаБраха”, куди окрім Галеневича увійшли чотири дівчини: Ніна Гаренецька, Ірина Коваленко, Олена Цибульська і Олександра Гарбузова, яка незабаром покинула проєкт.

Дівчата з “ДахаБраха” – це професійні фольклористки. Матеріал для своїх пісень вони збирають в етнографічних експедиціях українськими селами. За словами дівчат, старовинні пісні, виконані літніми людьми, – найкраще джерело натхнення. Вони є носіями неймовірної енергії, енергії народу.

В той же час, як відмічає Мазко, цю енергію можна передавати по-різному. Хтось записує народні пісні і потім відтворює їх автентично, “один в один”. Колектив “ДахаБраха” пішов іншим шляхом. Вони змішують українські народні пісні з різними фольклорно-музичними традиціями. Наприклад, хлопців дуже надихають арабські та індійські мелодії. А взагалі, у своїх творіннях вони використовують різну музику. Головне, щоб вона була якісною і професійною.

Відрізняє “ДахаБраха” від інших етно-колективів – дивовижний сценічний образ. Довгі спідниці, автентичні сорочки, щедро розсипані намиста і головне – незвичайні головні убори, високі капелюхи. Цей одяг втілює колорит багатьох культур – не лише української. Втім, як і сама музика “ДахаБраха”.

Перш, ніж говорити про музичний стиль, варто сказати декілька слів про назву гурту. Як пояснив Мазко Галеневич, назва “ДахаБраха” походить від двох староукраїнських слів – “давати” і “брати”. Чим більше даєш, тим більше отримуєш. Тому колективу дуже важливо відчувати енергію залу. І дарувати свою енергію, яку вони отримують від природи, від творчості інших музикантів і народних пісень. Енергообмін з глядачем дуже важливий.

Спочатку керівник “ДахаБраха” Влад Троїцький хотів задіяти гурт виключно в театральних постановках. Одним з таких був спектакль “Пролог до Макбету” – вільна інтерпретація шекспірівської п’єси. Тоді глядачі і побачили вперше самобутній колектив. З часом “ДахаБраха” переросла в автономну музичну групу і вийшла за межі театру. Так, спочатку Україна, а потім і весь світ дізналися про існування незвичайного колективу.

Музичний стиль “ДахаБраха” інтерпретують по-різному. Самі учасники колективу називають його етно-хаос, підкреслюючи хаотичне злиття різних етнічних складових. Деякі критики визначають стиль музики гурту як психоделік-фолк, деякі як world-music. Досить багато пісень групи взагалі не потрапляють ні під який формат. Учасникам “ДахаБраха” цікаво працювати з музичною традицією різних народів, міксувати мелодії та експериментувати.

Альбоми колективу теж різноманітні. Якщо перший і другий складалися переважно з народних пісень в автентичному виконанні, то альбоми “На межі” та “Light” повні експериментальних композицій. “На межі” – психоделічний і важкий, “Light” – легший і світліший. Самі учасники колективу називають цей диск “попсовим” через присутність в ньому сучасних жанрів: хіп-хопу, драм-енд-бейсу, репу. В той же час в ньому є абсолютно не “попсові” композиції. Наприклад, “Specially For You”, яка придумувалася спочатку просто як завивання, але потім під час розробки народився текст англійською мовою.

Альбом “Хмелева Project” “ДахаБраха” записала спільно з білоруським колективом “PortMone”. Також є співпраця з польськими музикантами з “Karbido” та іншими етно-колективами Європи. За словами Галеневича, такий досвід допомагає краще упізнати культуру інших народів, створити абсолютно новий, оригінальний продукт.

Як сказав саундпродюсер групи Юрій Хусточка, “ДахаБраха” цікава тим, що показує Україну з кращого боку. Вона несе абсолютно неймовірну позитивну енергію, яка така потрібна людям. Адже все, що робить “ДахаБраха”, вона робить для людей.

Гурт «Чумацький Шлях» засновано в 2008 році у місті Хмельницькому. Із самого початку гурт був представлений як етно-фольк-рок, та з часом, в результаті численних експериментів, стиль гурту модернізувався до більш сучасного альтернативного та прогресивного рок-звучання, з елементами фольклорних мотивів різних країн світу (Folk Alternative Metal).

Гурт активно гастролює на багатьох фестивалях в Україні та за її межами.

Під час живих виступів «Чумацький Шлях» демонструє феєричні шоу з використанням різних сценічних ефектів та незвичних власних образів.

В 2013-му гурт презентував свій перший студійний альбом під назвою «Lorela», записаний в київській студії “FDR”. Альбом вмістив у собі 9 пісень та інтро. В платівці є спільна пісня іспанською мовою «El pastor», записана в дуеті з мексиканською співачкою Lorely Copado Ramirez.

В 2015 році гурт презентував другий студійний альбом «Самурай», записаний у студії “Frost Magnetic Records”. Саме цей альбом закріпив стиль гурту у Folk Alternative Metal. Платівка містить 9 пісень.

Наприкінці 2015 року «Чумацький Шлях» записують кавер-версію відомого хіта Віктора Павліка «Шикидим» та знімають на нього кліп.

В 2016-му гурт знімає кліп на пісню «Не буди» з другого альбому, яка суттєво відрізняється своєю тематикою та змістом від усіх інших композицій групи.

Пісня написана про страшний голодомор, який залишив дуже болючий слід в історії українського народу, тому кліп знятий в чорно-білих тонах з важким сюжетом.

В 2016 році гурт гастролює у Польщі, на таких фестивалях, як: «Unique Rock Festival» та «EKOŁOMYJA» , дає багато спільних концертів у варшавських клубах разом з гуртом “Гайдамаки” та “Друга ріка”.

В 2017 році «Чумацький Шлях» зняли два кліпи на нові пісні «Алфавіт» та «Хап».

На початку 2018 року гурт презентував сингл «Віддай», що відкрив новий етап в творчості команди. А в березні світ побачив насичений міні-альбом “Тисячі років”, до якого увійшли 4 найпотужніші пісні, що булі створені за останній рік.

У лютому 2019 року гурт презентував два варіанти нового синглу «Одинак», доповнивши його лірик-відео. Трохи згодом, музиканти оприлюднили живе відео виконання його акустичної версії.

Гурт Антитіла на своєму прикладі показують, що професія артиста, насправді, з музики тільки починається і не обмежується навіть проектуванням сцени і постановою виступів. Адже, поняття артист включає в себе багатогранну особистість, і як у бездоганно відшліфованого алмазу, кожна грань повинна сяяти. Кожна деталь у їх праці є важливою.
Стиль – одна з таких деталей. Антитіла самі працюють над своїм стилем. Вони моделюють усі свої костюми, переносять образи на листи паперу для того, щоб у результаті кожна річ була пошита саме такою, як вони собі уявили – ексклюзивною та тільки для них.

Музика – найвищий прояв мистецтва, і володіють цим мистецтвом тільки справжні майстри, котрі можуть та вміють прожити кожнен звук, кожен акорд, кожен ритм.

“Використовуючи синтезатори та багато електронного звуку, ми намагаємось співати про непластмасові речі та бути чесними у цьому завжди”, – так описує свій гурт Тарас Тополя. І дійсно, у кожній їх пісні є душа, кожна їх пісня жива. Музика цього гурту наповнена посилами, які заряжають слухачів. Кожна композиція має свою історію і пробуджує особливі почуття та образи до цих історій. Тому творчість Антитіл сміливо можна назвати справжнім мистецтвом.
І от, знову аншлаг, знову океан емоцій та вражень від самого патріотичного гурту, котрий завжди прославляє та підтримує рідну країну, і спонукає до цього всіх інших.

17 листопада гурт Антитіла відіграв фінальний концерт туру «HELLO», до якого вони готувалися два роки і розпочали навесні цього року у Львові. Більше 80 000 прихильників в п’ятьох містах України (Львів, Полтава, Харків, Одеса та Київ) вже встигли оцінити візуальні эфекти та якісний живий звук. Сцену, на якій виступали музиканти, вони розробили самі. Через форму напівкола, були складнощі із встановленням. Певні елементи відсутні у стандартному прокатному розпорядженні і їх необхідно виготовляти за сцеціальними замірами. Втілити в життя ідеї гурту допомагав їх технічний підрядник PRMusic.

До речі, сценічне обладнання гурту Антитіла отримало найвищі світові нагороди на музичній виставці в США в 2018 році. А художник зв світла присвятив чотири місяці написанню світлового шоу для туру “НЕLLO”.
Продаж квитків у перші тижні після визначення дати виступу у Палаці Спорту в Києві був майже закритий. Через це, ще навіть не почавши рекламну кампанію, гурт вирішив зробити додатковий концерт 16 листопада.
Окрім концертної програми Антитіл, доповнювали палкі вечори гості із Польщі рок-гурт CHEMIA, та український співак з надпотужною енергетикою Melovin.

“Такою співпрацею ми символізуємо дружбу та партнерські стосунки між Україною та Польщею. Ми вважаємо, це чудовий конект. У CHEMIA з’явились пісні українською, в нас – польською, а через деякий час платівка “HELLO” буде видана польською мовою” – зазначили Антитіла.

Разом із гуртом на сцену вийшов хор хлопчиків та юнаків при чоловічій хоровій капеллі імені Ревуцького, з яким і сам соліст гурту Антитіла гастролював будучи юнаком. І, навіть співав нині покійному Папі Римському Іоанну Павлу ІІ у Ватикані. Діти з Art models проспівали пісню “Лови момент” мовою жестів, “Дивись у мене” Тополя виконав у дуеті з солістом гурту Detach Олексієм Веренчиком, а пісню “Ів Кусто” прикрасив голос оперної діви Наталії Чепченко.

Прихильники, в свою чергу, теж ретельно підготувалися та приємно вразили музикантів. На початку шоу, коли гурт Антитіла вийшов на сцену, його зустріли тисячі червоних ліхтарів із сердечками. А у фан-зоні під пісню “Буде син” хлопець зробив пропозицію руки та серця. Під час концерту гурт зняв кліп на одну з пісень. На яку саме – поки що тримають у таємниці.

У неділю 17 листопада музиканти завершили першу частину свого туру і одразу проанонсували другу. Ще сім стадіонів, біля 45-ти міст та містечок України, Польщі та Чехії.
І це тільки початок, адже в їх планах ще Америка, Канада та випуск англомовних пісень.

Музична композиція “Там Де Ми Є”, що стала саундтреком до серіалу «Школа» на Новому Каналі, вже готова у англомовній версії.
“Але, якщо робити англійською мовою композиції, потрібно розуміти, куди ти цілиш. Ми поки що не бачимо такого розуміння: для чого це потрібно? Щоб влучно вистрілити в ціль, а окремо ми адаптуємо і видаємо пісні”, -підкреслив Тарас Тополя, фронтмен гурту Антитіла.

Наполеглива праця музикантів та усієї їх команди впродовж багатьох років, і сьогодні вся країна може споглядати їх грандіозні досягнення. В цьому році на премії «М1 Music Awards» гурт Антитіла представлені в номінаціях “Рок. Тільки Рок.” та “Хіт року” зі своєю композицією “Вірила”. Зйомки кліпу на неї відбувалися в Португалії та Україні. За словами фронтмена гурту “Вірила” – це справжня присвята чоловіка жінці, нагадування, наскільки важлива Її підтримка у Його житті.
Зараз Антитіла готуються до другої частини свого туру, яка розпочнеться 14 лютого 2020 року у Вінниці.

Лонгплей є продовженням “стихійної” концепції творчості співака. Робота над ним тривала рік. Раніше виконавець випустив альбоми “Стихія води” і “Стихія вогню”.

Зараз же Артем Пивоваров потішив свої фанів та випустив четвертий альбом “Земний”.

Артем Пивоваров – прогресивний сучасний артист, саундпродюсер, музикант з нестандартним і актуальним поглядом на музичну індустрію в Україні.
Про свій новий альбом Артем висловлював наступне: “Земний” – про просте та важливе. Альбом про єдність, свободу, любов і про людей в цілому.

У кожної з пісень своя історія. Місцями вона чиста і прозора, як вода, а іноді відносить ураганом і обпалює при першому знайомстві. У кожної з пісень своє життя. І ми віримо в те, що нові життя та історії народжуватимуться у нових людей при прослуховуванні цих композицій. Це подорож по світу. Це будинок. Це первозданна любов».

Якщо вслухатися в творчість Артема Пивоварова, можна зрозуміти, що він не схожий ні на кого. Самобутній, талановитий, той, хто чітко розуміє, про що співає, і яке посилання несе в маси. Його харизма зачаровує. У його текстах – повітря. У його музиці – стихія. У його погляді – вогонь. Музика Артема Пивоварова і його енергія – це новий унікальний музичний напрям без меж, заряджений силою вогню і силою води.

SINOPTIK – це українська рок-група, що грає в стилях психоделічний рок, стоунер-рок, альтернативний рок. Пісні групи звучать англійською та українською мовами. Українські меломани швидко полюбили цих талановитих хлопців з їх абсолютно свіжим подихом в музичній індустрії.

Влітку 2011 року група дає перші публічні виступи і виграє місцевий конкурс Liverpool Stage of Glory, а місце бас-гітариста займає Дмитро Сакир. У 2012 році група виступає на найбільшому на той момент українському фестивалі BestCity.UA і здійснює декілька турів країною.

У 2013 році група продовжує активну гастрольну діяльність, паралельно записуючи свій перший студійний альбом. Диск з однойменною назвою “SINOPTIK” побачив світ в січні 2014-го, а трохи пізніше музиканти випускають кліп на пісню «З ким плисти?».

Після виходу альбому Борис Зозулін йде з групи і його місце займає В’ячеслав Лось. У цей момент група повністю змінює стилістику своєї музики: починається використання синтезаторів, мова пісень змінюється англійською. Навесні 2014 група переїздить з Донецька в Київ і дає свій перший столичний концерт на фестивалі ГогольFest, після чого вирушає в тур по Україні.

У вересні 2015 група починає запис нового альбому, який дістав назву “Interplanet Overdrive“. На перший сингл з альбому, трек “White Cats” був знятий кліп, натхненний арт-хаус кінематографом і фільмом шестиструнний самурай. У сюжеті – самурайські поєдинки і музичні інструменти, що горять. 5 квітня 2016 відбувся реліз третього за рахунком альбому групи “Interplanet Overdrive“.

На початку 2016 року група виступила на найбільшому альтернативному фестивалі України Wintermass III і здійснила успішний європейський тур, після якого SINOPTIK стали частіше запрошувати виступати в Європі. Після повернення до України вкінці березня, SINOPTIK виграють національний український фінал міжнародного конкурсу The Global Battle Of the Bands і вирушають представляти Україну на міжнародному суперфіналі у Берліні. 26 травня на фіналі конкурсу The Global Battle Of the Bands SINOPTIK займають перше місце і отримують звання Кращої нової групи світу. SINOPTIK стала першою в історії України групою, що зайняла перше місце в цьому конкурсі.

У 2018-му на підтримку альбому хлопці оголосили Fields On Fire Tour, у рамках якого у березні відіграли концерти в Румунії, Чехії, Польщі, Словаччині та дадуть концерти в Україні в квітні.

Альбом «Fields On Fire» вийшов 10 квітня 2018 року. Влітку гурт покинув Віктор Герчев, на заміну якого літні концерти відіграв Руслан Бабаєв. У вересні гурт офіційно представив його спільноті.

У 2019-му музиканти всіляко подтримують благодійність своєю творчістю. Таким чином, вони проводять концерт в межах благодійного туру “Я чую – я живу”.