КіноТеатр

«Шах і мат» від Netflix

Написано КіноТеатр

Чи вмієте Ви грати в шахи? Якщо ні, то після перегляду цього серіалу точно захочеться навчитись. Так, мова йде про один з найгучніших міні-серіалів, що вийшов наприкінці жовтня 2020 року. «Ферзевий гамбіт» чи «Хід королеви» – саме так називають новий серіал від Netflix. 

Черговий підлітковий серіал чи несподівано геніальна робота? 

Екранізував книгу Уолтера Тевіса «Хід королеви» сценарист та режисер Скотт Френк, більш відомий такими роботами, як фільми «Логан» та «Забуті Богом». У «Ферзевому гамбіті» сім серій, що є дуже символічним, адже саме стільки кроків потрібно зробити пішаку, щоб стати ферзем, а от щоб стати найпопулярнішим міні-серіалом за всю історію Netflix, йому вистачило декілька тижнів. Цікаво, що на головну роль режисер покликав Аню Тейлор-Джой, коли ще не було навіть сценарію, відправивши книгу, і цього виявилося достатньо для молодої акторки. Щодо неї, то цей серіал виявився, говорячи мовою шахів, вдалим дебютом після зйомок у провальних «Нових мутантах». Також, у серіалі знялися такі актори, як Гаррі Меллінг, відомий як Дадлі Дурсль з франшизи про Гаррі Поттера, та Томас Сенгстер, який зігравш Жеяна Ріда в «Грі Престолів». Стосовно акторської гри, варто підкреслити, як бездоганно пропрацьований характер кожного героя. Вони прекрасно виглядають у своїх амплуа, а дивитися за кожним із них, – одне задоволення. З приводу реальності кожної партії та детально продуманих ходів гри у серіалі, можна поаплодувати консультантам фільму: один з них – Брюс Пандолфіні, консультував автора екранізованої книги, а другий – чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров, якому пропонували знятися у фільмі в ролі шахіста з СРСР Боргова.

Пафосна спортивна драма, спитаєте ви?

На мою думку, фільм не тільки про шахи, він більше про залежність. Американка на ім”я Бет Хармон втрачає матір та потрапляє у притулок, де знаходить своє покликання – шахи, граючи у підвалі з двірником, та стає залежною, через застосування транквілізаторів як заспокійливих у притулку. Але далі вона буде боротися не тільки з противниками на дошці, якими у період Холодної війни виявилися шахісти з СРСР, і навіть не своїми залежностями, а в першу чергу із собою на шляху до успіху. Другорядна, але не менш важлива сюжетна лінія розкривається наприкінці фільму, стверджуючи, що за усі наші успіхи і перемоги радіють наші друзі та  близькі люди.

Щодо візуалу…

І хоча сюжет, як на мене, був досить передбачуваним, але те, як передана епоха 50-60-х років у період Холодної війни, детально підібраний одяг, зачіски, дійсно вражає. До речі, щодо одягу: тут художниця з костюмів Габріель Біндер попрацювала бездоганно. Гардероб головної героїні підібраний відповідно до ліній шахової дошки, а колір її помади, окремий для кожної сцени, підкреслює те, як дорослішає та змінюється Бет. Поява сюрреалістичних шах на стелі виглядає досить фантастично. А ретро, класика та оригінальна музика Карлоса Рафаєля Рівера вдало підкреслюють настрій картини. Тож, в цілому, візуальне рішення серіалу виглядає досить органічно. 

Однозначно, рекомендую фільм до перегляду, адже він дійсно заслуговує на увагу. А тим, хто вже переглянув, неодмінно слід чекати на вихід наступного сезону, адже наприкінці фільму автор залишив відкритим дуже  цікаве питання: «Чи повернеться героїня до Штатів?»

Автор: Ясміна Уардані

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися серіал «Перевал Дятлова»

Написано КіноТеатр

Сьогодні поговоримо про серіал «Перевал Дятлова».

Сідали за перегляд з великим скепсисом, бо вже кілька років вивчаємо усі доступні матеріали цієї гучної події.

Зрозуміло, що дивитися стрічку дуже складно і боляче, якщо орієнтуватися на реальну кримінальну справу. І перші пару серій присутнє відчайдушне бажання припинити перегляд. АЛЕ!

Ми дивимось художній серіал, а не документальний. Тож, якщо дивитися з цього боку, мусимо припідняти капелюха (не зняти повністю, це важливо) перед творцями, бо у них вийшло зробити драматичну історію, за якою цікаво спостерігати.

Отже, ПЛЮСИ:

✅ Відмінним рішенням стало показати всі основні версії події (всього версій більше сотні, але основних близько 5-6, які і були показані в серіалі). А найголовніше – закінчити тією версією, яку прийнято вважати канонічною. (Хоч ця версія і показує туристів повними ідіотами як в житті, так і в серіалі, бо за численними фактами там просто не могло бути лавини, а якщо вже уявити, що вона і була, жоден досвідчений турист не покине намет в одних шкарпетках і піжамі, про що говорили всі до єдиного експерти, які брали участь у розслідуванні справи. Але це так, примітка автора).

Тим самим автори задовольнили інтерес всіх (адже з приводу різних версій досі розпалюються неабиякі суперечки), але вибрали ту, яку самі вважають найбільш вірогідною, та й до того ж, яка збігається з вердиктом слідства.

✅ Візуальні ефекти, за які не соромно. Подивившись фільм про фільм, ми переконались, що графіки в серіалі навіть більше, ніж можна було припустити. І виглядає все досить природно, за що неодмінно варто похвалити фахівців. (Серіал з явно меншим бюджетом, ніж повний метр, виглядає краще за того ж «Захара Беркута», ведмідь якого досі нам сниться в піксельних жахах).

МІНУСИ:

❌ Історія загралася в детектив, і так і не дала відповіді на собою ж поставлені запитання. (Важливо розуміти, що істинної відповіді не знає ніхто, і претензії не до історії в цілому, а до деяких її вигаданих складових, які не знаходять належного розвитку і закінчення в серіалі).

ОБЕРЕЖНО, СПОЙЛЕРИ! 

Як приклад можемо навести наступне: героя Золотарьова увесь серіал представляють як дуже неоднозначного персонажа (так було і в реальній історії), але тут чомусь його ще й озброїли пістолетом. Навіщо людині мати зброю в поході, якщо всі припущення з приводу його причетності до операції КДБ (які знову ж мали місце бути в реальності) ніяк не підтверджуються? Далі більше: навіщо начальник табору пускає собі кулю в лоб, а потім влаштовує гонитву з перестрілками, якщо пізніше пояснюється, що табір і зеки-втікачі (ще одна з версій загибелі туристів) ні до чого до серіальної версії того, що сталося? 

Історія заграє з безліччю теорій, але не справляється з ними, тим самим утворюючи сюжетні діри і нестиковки. Я вже не кажу про такі «незначні» ляпи, як замерзання туристів в одному місці, а потім їх місцезнаходження в іншому.

У сухому залишку може здатися, ніби-то ми не задоволені серіалом ані з боку зору достовірності, ані як поціновувачі кіномистецтва. Але це не зовсім так. Історія тургрупи Дятлова дійсно стала для багатьох дуже особистою. І хоч на початку ми були скептично налаштовані, серіал залучив до свого вигаданого всесвіту і змусив з інтересом спостерігати за тим, що відбувається на екрані. Чи це не показник того, що вийшло у творців?

До речі, схоже на те, що нас чекає ціла низка серіалів, знятих на реальних подіях. Вже навесні на екрани вийде «Чікатіло». Так, так, той самий. Тож, чекаємо!

Читати далі →

5 київських вистав у грудні за версією Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА»

Написано КіноТеатр

Підбірка вистав у рамках інформаційної співпраці «Navigator TV» та соціального проєкту «Theatre.love». Theatre.love – зручний сервіс підбору вистав, що розділені за 19 ситуативними потребами. 

«Альбатроси» від Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра

Вистава-переможець у номінації «За найкращу драматичну виставу».

У цій виставі шість карколомних історій, що смішать, зводять з розуму і надихають жити. Жити щодня на повну. Причин тому багато. Одна з них біологічна: головним героям «Альбатросів» вже добряче за шістдесят, сімдесят чи вісімдесят. А вони кохають, ревнують, втрачають і знаходять, як першокурсники. Відсутній смак життя чи почуття гумору через вік? Це не про наших «Альбатросів» – вистава для усіх, хто цінує життя і вміє радіти. У головних ролях – золотий склад Театру на лівому березі.

Коли: 12 та 27 грудня

Фото – Анастасія Мантач

«MIŁOŚĆ/ Любов» від театру «Золоті ворота»

Вистава-переможець у номінації «За найкращу виставу камерної сцени»

Що таке любов? Якою вона буває? З чого складається? Чи кожен здатен її відчути? Любов до чоловіка, жінки, дітей, друзів, до себе, професії… Але, чи завжди любов – це щастя? А якщо твоя любов – недосяжний фантом? А якщо твоя любов просто не дає тобі жити? Ти хочеш, мусиш, кричати про свою любов, але насправді не можеш сказати про неї навіть пошепки… Кожна історія у виставі «MIŁOŚĆ/ Любов» – це мрія, втрата, сповідь, пошук, ілюзія, диво, надія, або ж публічна самотність, від якої не рятують навіть лайки в Інстаграмі…

Коли: 15 грудня

Фото – Олексій Товпига

«Ласкаво просимо до пекла» від Молодого театру

Вистава-переможець у номінації «За найкращу виставу камерної сцени»

Час іде, але загарбник не змінюється, не виправляє помилок історії, не зупиняє наступ. І от сьогодні слова, сказані про чеченську війну, можна слово в слово повторити про війну на Донбасі. Молодому театру стало цікаво зазирнути в обличчя ворога, побачити смерть його очима, спробувати знайти спосіб зупинити страхіття, покарати агресора та жити в мирі.

Коли: 13 грудня

Фото – Олексій Товпига

«Лимерівна» від Національного театру імені Івана Франка

Вистава-переможець у номінації «За найкращу виставу камерної сцени»

Бідна мати, вдова примушує дочку – Наталю відмовитися від бідного, але такого коханого Василя і вийти заміж за нелюба Карпа, сина багатої пихатої Шкандибихи. Наталя, яка любить і й жаліє свою матір-пяничку, чинить опір її волі. Хитрістю, брехнею, намовляннями Наталю все ж примушують погодитися на цей шлюб. Згодом вона дізнається, що її ошукано. Єдиний вихід – кинути осоружне життя й податися з коханим у вільні степи або…

Коли: 15 та 25 грудня

Фото – Валерія Ландар

«Сімейний альбом» від Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра

Вистава-переможець у номінації «За найкращу пошуково-експериментальну виставу».

Що таке сім’я? Щоб знайти відповідь на це запитання, запрошуємо зазирнути в шпарини старого будинку. Ми підглядатимемо за життям сім’ї, що проживає в Україні в 90-ті роки. Сім’ї, в якій поєднують своє буття три покоління. Неминучий супротив батьків та дітей. Те, що мало величезне значення для старшого покоління, дуже швидко перестає цінуватись їх нащадками. Ми перемістимось в часи розпаду СРСР, саме тоді коли Америка почала з’являтись на полицях наших магазинів, на зломі часів, при зміні правлінь. І давайте уявимо, що всі актори будуть в масках? В модернових масках «Commedia dell’Arte». Як же без них? Адже, режисер цієї вистави – Маттео Спіацці (Італія).

Коли: 8, 17, 31 грудня

Фото – Анастасія Мантач
Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Суперінтелект”

Написано КіноТеатр

Штучний інтелект, який на прикладі однієї людини вирішує або допомогти людству, або його повністю знищити – цілком цікава задумка для фільму, чи не так? Так подумали творці стрічки «Суперінтелект», так подумали й ми. Не знаю як перші, але ми виходили з кінозалу розчарованими і сонними. Чому ж так вийшло?

ТУПІСТЬ НЕ ДОРІВНЮЄ КОМЕДІЯ

Ви, напевно, безліч разів чули, як хтось вигукував: «Ну і тупа комедія». На жаль, визначення «тупа комедія» все частіше замінює собою «комедію» як таку. Чомусь творці стрічок думають, що чим тупіше будуть персонажі і їхні дії, тим дотепніше вийде фільм. Що ж, для таких авторів ми вкрай рекомендуємо повернутися до генія комедій Чарлі Чапліна і його творів. Сучасні автори явно призабули, що таке «комедія» і її складові.

На жаль, «Суперінтелект» – це в прямому розумінні «тупа комедія», де весь гумор будується на безкрайній тупості персонажів. Головна героїня наділена трішки більшим інтелектом, але і її потуги часто зводяться до формули «чим тупіше, тим краще».

Ліпшим показником є ​​кіноглядачі, які сміялися всього пару разів за сеанс, а це вкрай низький показник для фільму в жанрі «комедія».

І ТАК ЗІЙДЕ

Хороший фільм – це той, який встигає розкрити причини і наслідки тих чи інших подій, що відбуваються. Яку ж формулу має «Суперінтелект»? У світі з’являється той самий Суперінтелект (не зрозуміло звідки) і вибирає випадкову дівчину для експерименту. Що, як, навіщо і чому – нам вкрай неохоче намагаються пояснити, а потім і зовсім пропонують прийняти як факт.

До того ж, творці явно злукавили, показуючи в трейлерах протистояння героїні з тим самим суперінтелектом. Адже, насправді, фільм є мелодрамою з вкрапленням фантастичних елементів. Ближче до середини стрічки інтелект (як персонаж) відходить на другий план і практично не з’являється аж до кульмінації.

ВЕРДИКТ

Фільм явно обманює всі очікування глядача. Найсумніше, що формула дійсно інтригує, але реалізовується дуже незграбно і тупо.

Так, в стрічці є якась мораль, що заслуговує на окрему згадку і умовного плюсу до вердикту.

Також, фільм рясніє акторами не останньої величини в Голівуді, але це не дає стрічці ніяких переваг, бо «комедійні» кривляння складно охрестити акторською грою.

Навіть під час пандемії і, так сказати, на безриб’ї в світі кіно, фільм «Суперінтелект» не рекомендується до перегляду.

Бо дуже він обманює очікування, а тупості нам і в інших галузях вистачає, щоб споглядати її ще й на великому екрані.

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися «Лінія горизонту»

Написано КіноТеатр

Наше життя здається нам абсолютно безпечним. Так, ми читаємо жахливі новини, але завжди думаємо, що з нами ніколи не станеться чогось подібного. Особливо, якщо це стосується відпочинку та туристичної поїздки.

Так само сталося з героїнею нового фільму «Лінія горизонту», який вже щосили штурмує наполовину повні зали кінотеатрів. Ну, а ми готові розповісти, чи заслуговує на увагу ця стрічка.

ЛЮДИНА VS ПРИРОДА

Почати варто з того, що творцями фільму є ті ж автори, що подарували нам «У владі стихії» і «Мілина». Якщо ви фанат подібного жанру, коли людина залишається один на один з природним явищем або звіром (сюди можу так само додати фільм «Капкан»), то фільм вже вартий перегляду. Бо тримає в напрузі. Власне, як і належить фільмам подібного жанру.

МІНУС НА МІНУС

Шкода, але в цьому абзаці мова не про плюси. На превеликий жаль, фільму не вдається докрутити більшість з представлених драматичних або екшн моментів. Таке відчуття, що стрічці дістався недосвідчений режисер, який не зміг витягнути все як слід. Хоча сценарій надає масу можливостей для цього.

АЛЕ Є Ж ПЛЮС?

Без плюсів не обійшлося. Самий явний полягає в тому, що на відміну від тієї ж «Мілини», де перші 20-30 хвилин хронометражу були суто для галочки і безглуздого розтягування, а також не несли ніякої значущої інформації для глядача, в «Лінії горизонту» досить міцна зав’язка, яка знайомить нас з основними дійовими особами, розкриває їх характери і взаємини, які пізніше дадуть про себе знати. Кажучи простою мовою, фільм цікавий з самого початку, на відміну від більшості картин подібного жанру.

ВЕРДИКТ

«Лінія горизонту» варта того, щоб її переглянути. За умови, що ви фанат жанру. Навряд чи стрічку захочеться передивлятись, але полоскотати нерви 1,5 години – чому б і ні, вірно?

Вердикт: похвально.

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Нічний патруль”

Написано КіноТеатр

Осінь – найчастіше вкрай меланхолійна пора. На подив, у цьому році осінь приготувала безліч прекрасних фільмів. «Нічний патруль», він же «Нічний конвой», він же просто «Поліція» – якраз з таких. Розмірений, меланхолійний, чіпляючий. Погляньмо ближче, чи що.

ПРОКАТНИЙ ПОЧАТОК

Спершу розберемося з назвою. Бо є з чим розбиратися. Чомусь наші прокатники вирішили, що ємної і вкрай точної оригінальної назви «Поліція» буде недостатньо. Поміркувавши, вони вирішили, що якщо більшу частину фільму дії відбуваються в темний час доби, в назві обов’язково потрібно вказати на це. І обізвали стрічку «Нічний патруль». Проблема лише в тому, що ніякого нічного патрулювання у фільмі і близько немає. Назва просто обманює і вводить в оману. Дуже шкода, що наші прокатники не подивилися фільм перед тим, як давати йому ім’я.

Трохи краще справи йдуть у російському прокаті. Там картину назвали «Нічний конвой», що вже набагато ближче до істини. Адже основний сюжет розповідає про трьох поліцейських, яким потрібно супроводити мігранта в аеропорт. І хоч тут і є попадання в ціль, краще було б залишити оригінальну назву «Поліція». Адже, в першу чергу, фільм розповідає про нелегку ношу значка і табельної зброї. У кожного поліцейського є особисте життя і особисті проблеми. Кожен хоч раз замислюється, як вчинити: діяти за статутом або піти на угоду з совістю.

Саме про це фільм, про поліцію.

ФРАНЦУЗЬКА СИМФОНІЯ

За що ми любимо французьке кіно? За легкість, атмосферу і хороший гумор. Все це є в «Поліції». Фільм зовсім не поспішає рухатися по сюжетних рейках, часто робить зупинки і повертається на вже пройдений етап, щоб показати його ще раз з іншого ракурсу. Тим самим спершу даючи можливість вивчити кожну з основних дійових осіб, а вже після цілком віддатися сюжетній лінії.

Фільм можна порівняти з концертом класичної музики. Чим довше дивишся на екран, тим більше відчуваєш, що те, що відбувається, цілком поглинає тебе і не дає відірватися від оповідання аж до останньої секунди фільму, останнього рядка титрів.

ВЕРДИКТ

Чи можна назвати хорошим фільмом стрічку, яка дає можливість відчути відразу кілька станів і емоцій? Безумовно, так. 

«Поліція» дуже схожа на недавнє «Тихе серце». Це такий же розмірений, сумний і веселий, болісний і радісний, глибокий і вдумливий, смішний і плаксивий, загалом – талановито зроблений і структурований фільм.

Дивитися обов’язково, а вердикт: дивовижно.

Автор статті: Олег Соколовський

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Відьми”

Написано КіноТеатр

Як часто ви зустрічаєте відьом в своєму житті? Мова не про нових родичів або відображення в дзеркалі.

Мова про таємничих, загадкових, часом чарівних представниць найдавнішого зла.

Саме про них вирішив зняти фільм (а точніше перезняти, адже «Відьми» є ремейком картини зразка 1990 року) титан фентезі Роберт Земекіс, а продюсерами виступили Альфонсо Куарон і Гільєрмо дель Торо. Знатна зібралася компанія. А якщо додати сюди двох оскароносних акторок, так взагалі тягне на фільм року, чи не так?

Як би не так. І ось чому.

«ЗЛОВІСНА ДОЛИНА»

Відразу погугліть, що це за ефект такий – «Зловісна долина», тому як фільм цілком і повністю потрапив під його вплив. Трейлери заманювали яскравою картинкою і атмосферою казки. На справі ж, ми отримали вкрай неоднозначну стрічку за багатьма параметрами.

Щось схоже було в «Братах Грімм», однак там одразу давали зрозуміти, що це похмуре фентезі, а не казка для сімейного перегляду.

«Відьми» відвертають і вводять в стан дискомфорту своєю реалістичністю, власне, все за канонами «зловісної долини».

АКТОРСЬКИЙ ЕТЮД

Театральна манера гри верховної відьми у виконанні Енн Хетеуей йде у розріз з більшістю інших персонажів. В результаті, мозок постійно метається між думками: «Це телеспектакль або все-таки фільм?».

Багато персонажів переграють. Якщо бути точнішим, використовують саме театральну манеру, тоді як інші герої намагаються «грати кіно». Чи повинні ці два табори бути присутніми в одній картині? Навряд чи.

ВІЗУАЛ БЕЗ ПОХВАЛ

На жаль, до картинки так само є кілька питань. Графічна складова в деяких моментах досить топорна, і все б нічого, якби не велика кількість крупних планів, які демонструють всі недоліки CGI-графіки.

При цьому, фільм залишається яскравим і барвистим; що радувало б, якби не «долина»…

ВЕРДИКТ

«Відьми» – це безумовно атракціон. Дуже дорогий, місцями гарний і … лякаючий.

Творці хотіли зробити щось грандіозне, і в цілому у них вийшло. Вони створили величезний барвистий торт, від якого при першому погляді течуть слинки, але відкусивши шматок барвистого крему, виявляєш чорний-чорний бісквіт, до того ж не зовсім свіжий. Апетит проходить на раз-два.

Вердикт: проходняк.

Автор статті: Олег Соколовський

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Тихе серце”

Написано КіноТеатр

«Найпрекрасніший довершений фільм, який ви побачите цього року». Це відгук видання «The Telegraph”. Власне, цим все сказано. І це дійсно так (тільки, якщо ви не відкриєте в цьому році для себе «Зелену книгу», «Три біл-борди» та інші оскароносні чудові фільми).

Так давайте ж розберемося, чому «Тихе серце» з великою ймовірністю візьме Оскар наступного року.

СМИСЛОВА ДРАМА

У всьому світі фільм вийшов під назвою «Чорний дрізд», але наші прокатники в черговий раз вирішили проявити чудеса кмітливості і символізму, обізвавши стрічку «Тихим серцем», тим самим вносячи до назви, на нашу думку, більше сенсу.

Адже, в картині події розповідають про літню жінку, яку з‘їдає хвороба. Вона наважується на евтаназію, до речі, заборонену процедуру в штаті проживання героїв. Жінка вирішує провести вихідні в колі близьких і попрощатися. Само собою, зробити це легко ні у кого не вийде. Кожен приносить в будинок свої проблеми і чвари, але по закінченню вікенду кожен отримає незабутній досвід.

НАЙТОНКІШИЙ БАЛАНС

Фільм вражає своєю виваженістю кожної деталі. Здавалося б, в чистої води драмі знаходиться місце чорному гумору і комедії. І не можна сказати, що ці елементи зайві. Навпаки. Прибери їх, і картина втратить левову частку свого шарму.

Кожен епізод фільму розрахований з математичною точністю. Не кажучи вже про символізм, якого більш ніж достатньо. Навіть будинок героїв, в якому і відбуваються всі події фільму, виконаний в геометричному стилі. Де кожна лінія має початок і кінець. Прямо як … лінія життя.

ОСКАР В КИШЕНІ

Такі фільми виходять не часто. Як маленькі спалахи золотого блиску, вони опромінюють безодню сучасного кінематографа. До речі, про блиск золота. Чому ми впевнені, що фільм отримає Оскар? Все елементарно! Крім чудового оповідання і прекрасних акторів, стрічка дуже грамотно вплітає в себе такі важливі критерії для отримання золотої статуетки, як фемінізм, сексуальні меншини, інвалідність і т.д. Ці аспекти служать фоном, причому грамотно побудованим, тому зовсім не дратують, на відміну від інших фільмів, куди подібне пхають аби було.

ВЕРДИКТ

Осінь – пора приємного смутку і переосмислення життєвих цінностей. Сходіть на фільм «Тихе серце», який краще за будь-якого психотерапевта допоможе вам розібратися в собі.

Вердикт: дивовижно!

Автор статті: Олег Соколовський

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Чесний злодій”

Написано КіноТеатр

Як багато ви знаєте чесних людей? Хочеться вірити, що їх більшість. Але чи зустрічали ви таких, які здаються на гарячому, маючи на руках 9 мільйонів доларів? Ось і ми не зустрічали! Але фільм «Чесний злодій» вже щосили штурмує кінотеатри країни, тож саме час розібратися в стрічці.

ЛІАМ РАЗ, НІСОН ДВА

Картина розповідає про професійного грабіжника банків, який хоче нарешті розпрощатися з темним минулим і не таїти секретів від своєї дівчини, в яку він сліпо закоханий.

Але для початку потрібно розповісти все поліції, а вона, як годиться, продажна… І доводиться Тому (ім’я головного героя) знову братися за зброю.

Треба віддати належне виконавцю головної ролі, Ліаму Нісону, бо хто як не він вміє наповнити шармом і харизмою часом не самих позитивних персонажів.

Л-ЛОГІКА

В цілому, фільм викликає приємні емоції після перегляду, якби не кілька жирних «АЛЕ»!

Всі вони зводяться до настільки безглуздих сюжетних поворотів, що диву даєшся, як, навіщо і чому це вирішили знімати. Багато сюжетних твістів розставлені настільки навмисно, щоб лише трапився сюжет, що у подібні речі не віриш від слова «зовсім». А як наслідок, народжується враження, що нам намагаються впихати невпихаєме. Прикро.

ВЕРДИКТ

«Чесний злодій» – досить легкий фільм на один раз. Він не поганий, але моторошно клішований і нелогічний. При цьому, харизма зіркових акторів дозволяє комфортно сприймати те, що відбувається. А на безриб’ї, як то кажуть… і «Чесного злодія» подивитися можна.

Автор статті: Олег Соколовський

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитись “Авангард”

Написано КіноТеатр

Та що ви знаєте про круті бойовики! Ось Стенлі Тонг, режисер «Авангарду», точно в курсі, як зробити дахозносний екшн-бойовик. Тут вам і золоті тачки, і леви з гієнами, а також запаморочливі бійки і перестрілки, і, звичайно ж, Джекі Чан, якого втулили на всі постери, як головну діючу особу. 

Все це явно заслуговує на увагу, чи не так? А якщо ви ще не вловили наш саркастичний тон, давайте докладніше розберемося, як взагалі «Авангард» допустили до показу широкій публіці.

ЦЕ НЕ СЕРЙОЗНО!

Почати варто з того, що «Авангард» – це суто попкорновий фільм, на який варто йти тільки з друзями, пивом, гарним настроєм і бажанням весело провести час. При будь-якому іншому підході стрічка просто не витримає ніякої критики. У фільмі настільки все клішовано, заїжджено, тупо і абсурдно, що часом персонажі стрічки самі згадують про це в діалогах.

Найскладніше питання, яке піднімає виріб, як творці ставилися до свого дітища? Чи хотіли вони зробити смішну пародію на бойовики 90-х, або всерйоз задумували стрічку як гідний продукт на ринку кіно в 2020-му році?

Судячи з матеріалів зі знімального майданчика, обстановка була досить серйозна. Невже Уве Болл дістався до Китаю і заразив своїм вірусом кіно-колег країни висхідного сонця?

ДЖЕКІ, ДЖЕКІ …

Не рідкість, коли явно провальну картину рятували гучні імена акторів. Можливо, творці «Авангарду» усвідомлювали ймовірний провал і вирішили підстрахуватися, взявши на одну з ролей іменитого Джекі Чана.

Біда тільки в тому, що цей хід не дуже рятує ситуацію. Харизми одного з найвідоміших китайців (гонконгців, якщо бути точним) не вистачає, та й з’являється він на екрані не так вже й часто, відкриваючи дорогу молодим талантам.

На жаль, кар’єра Джекі пішла на спад: з 2017-го року він не знімається в більш-менш значних проєктах, а «Таємницю печатки дракона» зі Шварцнегером і Пашею Волею взагалі краще забути як страшний сон.

Однак, Джекі Чану варто віддати належне, адже навіть в свої немолоді роки він все одно виконав всі трюки сам в новій стрічці. Яких, звичайно, було порівняно менше, ніж в культових «Обладунках бога», але ж були!

ГРАФОН

Бюджет фільму ніде не розголошується, але схоже, що все пішло на гонорари та оренду локацій, бо графіка у фільмі настільки жахлива, що забудьте все, що ми говорили щодо фільмів «Гренландія», «Захар Беркут» і «Стволи Акімбо» в попередній рецензії .

Здавалося б, всяке буває. Якщо не вистачає бюджету, кількість «графоністих» сцен необхідно скоротити до мінімуму. Але тільки не у випадку з «Авангардом». Тут стільки паршивої графіки, що вистачило б на цілих три фільми! Крупними планами нам тицяють в обличчя поганою анімацією і кривим хромакеєм. Невже Стенлі Тонг надихався «Захисниками» Сарика Андреасяна?

ВЕРДИКТ

«Авангард» – це «Кімната» Томмі Вайсо зразка 2020-го року. Фільм настільки погано зроблений, що навіть стає добре при перегляді. Зовсім не здивуємося, якщо він теж колись стане культовим у вузьких колах шанувальників зробити собі боляче.

«Авангард» – це перець чилі, розбавлений гірчицею і оцтом. А любителі подібної кухні завжди знайдуться.

Читати далі →

“Гренландія”. Фільм-катастрофа

Написано КіноТеатр

Фільм-катастрофа – це досить нішевий жанр, який періодично набуває популярності, коли з’являється відповідний інфопривід. Перебої з паперовою промисловістю у племені Майя або любов наших східних братів до екзотичної кухні.

2020-й видався досить відповідним для відродження інтересу до жанру, а тому в українському прокаті стартує «Гренландія», американська стрічка про черговий варіант руйнування нашої планети.

Але чи такий хороший виявився продукт, або це черговий бойовик, де герой Джерарда Батлера рятує всіх і вся? Давайте розбиратися.

ЦЕ КАТАСТРОФА!

Фільми-катастрофи бувають двох напрямків: або це щось буквальне, з крутим графоном і знищенням всього живого; або в дусі «Олени» Звягінцева, де катастрофа величезних масштабів розвивається в рамках душевних відносин персонажів один до одного.

«Гренландія» намагається всидіти на двох стільцях одночасно, і показує як масштабні руйнування планети, так і терзання головних (і не тільки) героїв.

І якщо з другим у фільмі все дуже непогано (але про це пізніше), то до першого є претензії.

Бюджет фільму склав 34 млн вічнозелених, але їх явно не вистачило, щоб у всіх фарбах відобразити знищення планети. Кадри з великим об’ємом графіки виглядають незграбно і сиро. В цілому візуальні ефекти знаходяться десь посередині між ведмедем з «Захара Беркута» і сценою з мотоциклом зі «Стволів Акімбо».

Тому масштабних сцен небагато, і катастрофа буквальна відбувається швидше на тлі, і вкрай неохоче показує себе. Благо, на першому плані знаходяться досить міцні людські взаємини, за якими цікаво спостерігати.

В першу чергу показують те, що вже зовсім не нове, але з кожним разом, як і раніше викликає нотку жаху: коли людина опиняється на порозі виживання, вона перетворюється у… звіра.

СІМЕЙНІ УЗИ

Головними дійовими особами картини виступає середньостатистична американська сім’я: батько, мати, син. З двоповерховим білим будинком, крутою автівкою і т.і. Батьки знаходяться на межі розлучення, а син – діабетик, і постійно потребує прийому спеціальних препаратів. Здавалося б, нехитра формула, але кожен з цих елементів проявляє себе по ходу сюжету не один раз. 

Сім’я героїв стає везунчиками, яких відбирають в якості обраних для збереження людства і хочуть відправити на місцевий аналог Ноєвого ковчега. Однак тут і починаються проблеми…

Члени сім’ї змушені розлучитися і пробиватися до місця евакуації окремо. На шляху героїв стає безліч перепон, за подоланням яких досить цікаво спостерігати. Взагалі, з точки зору темпоритму фільм показує непогані результати. Події змінюють одна одну динамічно, не даючи глядачеві приводу відволіктися. 

Хоча, ця картина з тих, де потрібно перетерпіти початок. У всякому разі, нашому глядачеві він точно здасться нуднуватим, бо канони типової американської родини з привітними сусідами ми вже бачили сотні разів.

ФІНАЛ НЕ ФІНАЛ

Невже у фільмі тільки проблеми з візуальною складовою? Яку, якщо підтягнути, вийде шедевр на всі часи? Зрозуміло, ні. Точніше, навіть так: на жаль, зрозуміло, що ні.

У фільмі є парочка не найлогічніших дій, які пізніше хоч і пояснюються, але в перший раз викликають подив і скептицизм. Причому, що цього можна було б легко уникнути, вчасно задавши правильний вектор розвитку сцени.

Але якщо на ці дрібні недоліки можна закрити очі, то з фіналом картини є дуже великі проблеми.

Складно обійтися без спойлерів, але якщо коротко: фінал перекреслює всі досягнення як героїв, так і фільму в цілому. Фінал неймовірним чином просто-напросто ламає фільм. Таке відчуття, що фінальні сцени знімав інший Режисер, а акторів просто змусили під тортурами дограти ці епізоди. Це те саме, як спіткнутися при забігу на стометрову дистанцію прямо перед фінішною рисою. Страшенно прикро і боляче.

ВЕРДИКТ

«Гренландія» – це досить посередній фільм-катастрофа в візуальному плані, але міцна драма на тлі апокаліпсису. В умовах карантину і при відсутності конкуренції, «Гренландія» може допомогти провести холодний осінній вечір. Але вийти з кінозалу бажано за 10 хвилин до кінця картини, інакше розчарування не уникнути.

Читати далі →

“Мулан” 2020

Написано КіноТеатр

Мулан. Які у вас виникають асоціації при згадці цього імені? Напевно, відразу спадають на думку комічні персонажі, пісні, строката гама кольорів і, звичайно ж, сильна, смілива і спритна головна героїня. “Мулан”, безперечно, є одним з улюблених мультфільмів багатьох. І, напевно, більшість з них хотіла б подивитися кіноадаптацію улюбленого мульту. Що ж, отримуйте! “Мулан” зразка 2020-го року (вкрай не вигідного для кіно і людства в цілому) починає штурмувати кінотеатри (принаймні, в тих країнах, де вони вже відкриті, в інших – глядачам доведеться задовольнятися Disney+). А це означає, що ми просто зараз готові розповісти, чому ви не побачите дракончика Мушу, і чим так розсмішив глядачів червоний Фенікс.

НЕ КАНОН?

Кіноадаптація в цілому йде у тому ж руслі, що і її мультиплікаційна версія зразка нині далекого 1998-го року. На імперію напав ворог, кожна сім’я повинна виділити по одному чоловікові, який буде відважно захищати Батьківщину. У родині Мулан з чоловіками сутужно, проте, є дуже жвава донька.

І якщо мультфільм свого часу був покликаний показати, що крутими можуть бути не тільки чоловічі персонажі, а й жіночі (на хвилі популярності серії ігор «Tomb Raider»), то кіноверсія випала на розквіт тотального фемінізму. Зрозуміло, цього у фільмі предостатньо. Але, поспішаємо повідомити, що все це обставлено цілком доречно, і точно без надмірного висунення цього питання на перший план.

Чи то через все ту саму незалежність жінок, або через бажання тримати дистанцію 1,5 метра, у фільмі не знайшлося місця для романтичної лінії. Точніше, натяки на неї є, але ніякого розвитку споглядати не доводиться. Чесно кажучи, це зовсім не погано. Просто незвично.

А ДЕ Ж ГУМОР?

Великою перевагою мультфільму був гумор. Дракончик Мушу і цвіркун Кри-ки – вірні супутники Мулан, постійно розбавляли серйозний драматичний тон стрічки. А ось 2020-й розставив свої корективи, і гумору в цьому році явно не пощастило; а тому кіношна Мулан практично позбавлена ​​як жартів, так і комічних персонажів в цілому. Цікавим рішенням було замінити дракончика і цвіркунчика на людей (принаймні, кілька героїв дуже схожі на цих персонажів), але видають вони набагато менше іскрометного гумору, ніж їхні старші мультиплікаційні брати. Безумовно, посміхнутися все одно є з чого, але 90% уваги зосереджено на пафосі вселенських масштабів. Ближче до кінця пафос набирає таких обертів, що стає смішним. Але ми дуже сумніваємося, що таким чином творці хотіли показати гумор в картині.

ВІЗУАЛ – ВИЩЕ ВСІХ ПОХВАЛ

Власне, тему можна було б і закінчити, тому що додати особливо нічого. Картинка виглядає дивовижно, з якого боку не подивись. Багато сцен сповнені символізму і протягом усього фільму піднімаються такі теми, як вірність, чесність, відвага. Іноді в цьому плані відчувається перебір (сцена з крилами Фенікса викличе фейспалм у багатьох глядачів).

Також, авторам вдалося знайти золоту середину між особливостями східного і західного стилів. Тут є і стереотипні азіатські кульбіти з бігом по стінах, і більш звичні європейському глядачеві бойові постановки.

Так само, з візуальної точки зору, можна відзначити перфекціонізм і педантичність побудови кадру. Простіше кажучи, любителі візуальної естетики залишаться задоволені.

Підводячи підсумки, можна сказати, що екранізація багато в чому вдалася. І навіть касові збори їй не перешкода, тому як роботи над сиквелом вже ведуться. Правда, по касі не все так однозначно. Фільм обійшовся у солідні 200 мільйонів доларів, а через тривалу пандемію ризикує не відбити і половини цієї суми, не кажучи вже про якийсь прибуток. Якщо з касою не вийде, продовження цілком можуть призупинити і залишити до кращих часів.

“Мулан” 2020 заслуговує на увагу. Це гарний і динамічний фільм зі своїми філософськими цінностями. Однак, фанатам мультфільмів доведеться зменшити свої очікування, тому що фільм банально став дорослішим. Якщо датою народження вважати 1998-й, то Мулан вже цілих 22 роки і жартувати у 2020-му вона не має наміру.

ВЕРДИКТ: похвально.

Автор: Олег Соколовський

Читати далі →

Життя кінотеатрів після карантину

Написано КіноТеатр


Незважаючи на карантин, а також закриті кінотеатри в ряді країн, на великі екрани в наступному місяці вийдуть кілька гучних прем’єр. Два довгоочікувані фільми все ж були видалені з календаря серпневих релізів – “Мулан” і “Аргумент” Крістофера Нолана. Кіностудії обіцяли оголосити нові дати прем’єр цих кінострічок в 2020 році, а поки ділимося підбіркою фільмів, які точно варто подивитися в кінотеатрах у серпні.

Cпадок брехні

Дата прем’єри: 6 серпня

Шпигунський фільм “Спадщина брехні”, який був проданий більш ніж в 20 країн світу, стартує на великих екранах вже на початку серпня. Фільм є копродукцією України, Великобританії, Нідерландів, Польщі та США. Головну роль грає знаменитий актор Скотт Едкінс, а разом з ним знялися і українські зірки: Анна Буткевич, Сергій Калантай. Також у фільмі зіграли Вільям Форсайт, Юлія Соболь, Онор Ніфсі, Гордон Александер, Джон Хейлс.

Події шпигунського трилера розгортаються в Києві. За сюжетом, до колишнього оперативника МІ-6 Мартіна Бакстера звертається за допомогою молода журналістка Саша Степаненко, адже тільки він може допомогти їй розкрити шокуючу правду про секретні операції міжнародних спецслужб.

Поїзд в Пусан 2. Півострів


Дата прем’єри: 6 серпня

Після того, як Південну Корею охопив зомбі-вірус, країна була ізольована від усього світу. Чотири роки по тому, на спустошеному півострові триває боротьба виживших корейців і мерців. Військовий на ім’я Чон Сік повертається в країну зі спецзагоном. Їм доведеться зіткнутися не тільки з армією зомбі, але і з людьми, які влаштовують справжні ігри на виживання.

Кінострічка є сіквелом картини “Потяг до Пусан”.

Агент Єва


Дата прем’єри: 13 серпня

Вона розумна, красива і дуже небезпечна. Переміщаючись по світу немов тінь, агент Єва виконує найскладніші завдання свого керівництва. Раптово, коли чергова спецоперація йде не за планом і Єва вирішує вийти з гри, один з босів секретної служби відкриває на неї полювання.

Фільм зібрав цікавий і ефектний акторський склад. Колін Фаррел знявся в хіті 2020 року “Джентльмени”, а також “Фантастичні звірі і де вони мешкають”, “Залягти на дно в Брюгге”. Джон Малкович знайомий глядачеві за фільмами “РЕД”, “Небезпечні зв’язки”, “Після прочитання спалити”, а Джесіка Честейн знялася в таких легендарних кінострічках, як “Гра Моллі”, “Воно 2”, “Інтерстеллар”, “Марсіанин”. У фільмі також зіграла володарка премії “Оскар” 64-річна Джина Девіс, відома за фільмами “Бітлджус”, “Тельма і Луїза” і “Турист поневолі”.

Толока

Дата прем’єри: 20 серпня

Фільм українського режисера Михайла Іллєнка “Толока” знятий за мотивами балади Тараса Шевченка про Катерину, в яку закохалися троє козаків. Дівчина дозволила зробити вибір долі і пообіцяла, що вийде заміж за того, хто звільнить з полону її брата. Прем’єра фільму повинна була відбутися ще в 2014 році, але з різних причин була перенесена на 2020 рік. У березні 2020 року відбувся допрем’єрний показ фільму “Толока”, але українські глядачі не встигли побачити кінострічку на великому екрані через несподіване для всіх введення карантину.

Східняк

Дата прем’єри: 20 серпня

Військова комедійна драма заснована на реальних історіях з життя в АТО і особистому досвіді режисера Андрія Іванчука, для якого кінострічка стала повнометражним дебютом. У головній ролі – легендарний актор Богдан Бенюк. Його персонаж – герой з позивним “Борода”. Він неймовірний оптиміст і може виплутатися з будь-якої ситуації. І тепер, разом зі своїм напарником, молодим новачком на прізвисько “Режисер”, він відправляється в штаб. Їм належить проїхати через прифронтові міста, пройти через блокпости і, звичайно ж, потрапити в курйозні та небезпечні ситуації.

Білл і Тед

Дата прем’єри: 27 серпня

У фантастичній комедії “Білл і Тед” Кіану Рівз і Алекс Вінтер повертаються на екрани через 29 років. За сюжетом Білл і Тед переживають одноманітність життя середнього віку, але зустрічають прибульця з далекого майбутнього. Тепер вони повинні створити хіт за 78 хвилин, щоб врятувати Всесвіт від лиходія. Вони відправляються в захоплюючу подорож зі своїми дорослими доньками, щоб реалізувати свою мрію молодості і врятувати світ.

Режисер фільму – Дін Парізо, який зняв культову комедію з Джимом Керрі “Аферисти: Дік і Джейн розважаються”, а також відомі фільми: “В пошуках Галактики”, “Ред 2”.

Карантинна програма для кінотеатрів – своєрідний виклик. Під час пандемії світові і українські прем’єри переносять, тому зараз кінотеатри повертаються зі стрічками, які показували на момент введення карантину. Деякі вітчизняні та зарубіжні фільми повинні представити в серпні і вересні, але ряд великих прем’єр вже перенесли на 2021-й. В умовах контентного голоду нове життя отримали українські стрічки: в прокат повернулися, зокрема, «Мої думки тихі» і «Черкаси».

Мережа «Планета Кіно» вирішила повторити картини, які вже отримали популярність. Серед них – останні частини «Вартових галактики», «Як приручити дракона», «Піратів Карибського моря», «Людини-павука» і «Бетмена». У серпні чекають прем’єру фільму «Мулан» і нову картину Крістофера Нолана «Тенет».

Директор «Жовтня» Юлія Антипова сподівається, що відсутність голівудських прем’єр не відштовхне глядачів, адже аудиторія кінотеатру орієнтована скоріше на авторське та незалежне кіно. Зараз там можна подивитися мультфільми Хаяо Міядзакі, «Пригоди Пінокіо» Роберто Беніньї і переможця Канн і «Оскара» – корейський фільм «Паразити».

У «КІНО42» теж поки будуть показувати знакові фільми минулих років, серед яких «Капітал в XXI столітті» і «Моє покоління». Також повернуться перегляди з обговореннями: це будуть фільми «Української нової хвилі» – почнуть вже в цю суботу із зустрічі з режисером Мирославою Клочко.

Серед українських стрічок, прем’єру яких можна незабаром очікувати, «Толока» Михайла Іллєнка – фільм, вихід якого планували свого часу ще до 200-річчя Шевченка в 2014-му, а його березневу прем’єру скасували через пандемію.

На показах в карантинному режимі продаватимуть квитки тільки на половину місць. Між глядачами повинна бути дистанція в 1,5 метра, для цього зал поділили як шахову дошку – з боків, а також зверху і знизу глядацького місця повинні бути порожні крісла. Втім, кінотеатри по-різному вирішили підійти до ситуацій, коли квитки купують люди з однієї компанії. Так, в «КІНО42» на Подолі будуть продавати квитки через місце, але розуміють, що під час сеансу люди можуть сісти поруч – тому їх проситимуть зберігати дистанцію. У мережі «Планета Кіно» продаватимуть квитки поруч, але тільки по двоє. А ось в «Жовтні» рекомендують зберігати шаховий порядок, хоча відзначають, що МОЗ дозволяє сидіти поруч групам до 4-х осіб.

У фойє кінотеатрів необхідно носити маску, а ось в залі її вже можна буде зняти – попкорн або пити солодку воду ви зможете. Правда, доступ до них повинен бути закритий: напої і страви тепер не будуть наливати і насипати на місці, а будуть заздалегідь фасувати в одноразову тару. Також на вході в зал і поруч з касою повинні бути відмітки для збереження дистанції. Квитки ж всі кінотеатри радять купувати онлайн чи розраховуватися в касі безконтактною карткою або мобільним гаманцем.

Кінотеатрам висунули ряд санітарних вимог. Співробітникам доведеться носити маски весь час, а перед початком роботи їм будуть вимірювати температуру. Перед сеансами зали будуть довше провітрювати, а всі поверхні, до яких можна доторкнутися, будуть ретельно дезінфікувати.

Читати далі →

В Києві відбулася прем’єра кінострічки "Мої думки тихі".

Написано КіноТеатр

16 січня в кінотеатрі Оскар (ТРЦ Dream Town) відбулась прем’єра фільму “Мої думки тихі”.

Презентували кінострічку режисер Антоніо Лукіч, актори – Ірма Вітовська, Андрій Лігадовський, та продюсер Дмитро Суханов.
Також на прем’єру завітали Віталіна Ющенко, Іван Пилипець, Олександра Новікова та інші.

Розповідь кінофільму заснована на реальних подіях. А саме, історія ця про друга режисера кінострічки Дмитра Краченка, який після закінчення інститута працював фрилансером і отримував такі незвичайні замовлення, як записи звуків. Одного разу він отримав замовлення записати звуки тварин української фауни Закарпаття для загадкового німця. Пізніше виявилось, що потрібні вони для відео гри. Хлопець вирішив, що це чудова нагода провести час із батьками та повіз свого батька до Черкаської області, щоб записувати “розмови” тварин.

Займаючись таким абсурдним дійством, вони говорили про сенс життя.

Так зав’язалась тема для розробок сценарію Антонія Лукіча.

Пізніше режисер вирішив підлаштувати історію Черкас під більш знайомий регіон Закарпаття. Адже сам Антоніо Лукіч народився в місті Ужгороді.

“Хотілось передати закарпатський колорит і посилити туристичний потенціал рідного краю”, – каже режисер фільму.

“Отець трансформувався в матір з досить зрозумілих причин.
Дуже складно в кіно, особливо в українському кінематографі, створити переконливого героя-чоловіка. А жінку дуже просто. Адже героєм для України являється саме жінка. Це дуже сильна особистість. Як правило, вона бере на себе відповідальність не тільки за своє життя, але й за наступне покоління. Це і є, якби, предметом реальності та фотографічності”.

До речі, отець режисера кінострічки “Мої думки тихі” є югославом. Він із Сербії, тому ім’я Антоніо там для всіх – це норма життя. Як і в Італіїї, прилеглої поруч. Але в дитинстві Антоніо дуже ображався на батьків через своє ім’я.

Кінострічка “Мої думки тихі” – це дебютний проєкт не тільки режисера. Він має в собі цілих сім дебютів. Сім ключових спеціалістів перший раз зробили фільм – режисер, головний художник- постановник, головний герой (Андрій Лігадовський), два продюсери та оператор.

На запитання “Чи багато було імпровізації у фільмі?”, режисер відповів, що в фінальний монтаж в підсумку пішли саме сцени з імпровізаціями. А те, що було написано, залишилось за бортом фінальної версії .

Актори втілювались в роль, щоб прожити в ній маленьке життя та передати досвід глядачу цієї кінострічки.

Антоніо Лукіч поділився поглядом на гру головних героїв у кінострічках:

“Ми з Ірмою поділяємо акторів театру і кіно саме на акторів та артистів. Актор – це людина, у якої є внутрішня потреба до перевтілення, вона може грати кого завгодно. Артист грає самого себе. В нашому фільмі ви можете побачити акторку і артиста. Андрій він завжди буде Андрій. І насправді, не завжди легко писати під нього роль.”

“Ми часто плутаємо театр і кіно, але існування в них зовсім різне”, – допонює Ірма Вітовська.

Однією з основних фішок кінокартини є гумор, який є доречним в українському сьогоденні.

Ірма Вітовська:

“Мені здається, в кіно потрібно знімати те, що в тебе болить, а не те, чим ти хочеш сподобатися. Коли воно тебе розриває – воно виходить.
Мені дуже важливо, що ця комедія може трішки підняти планку смаку нашого глядача. Що таке комедія і що вона буває різна.
Нас розтлили дозвіллям дешевим, що мені б хотілось, щоб наші люди посміявшись, ще трішки чимось очистились.
Мені здається, це той формат.
Я вважаю, що в Антоніо ще багато вистрілів попереду. Ажде сьогодні тільки його дебют. Давайте сміятись розумно.”

Доповнюють всю кінокартину плани Закарпаття (а саме міста Ужгород та Мукачево). Якісні зйомки розбарвили сюжет фільму та наситили його колоритом. Колорит був і в закарпатському діалекті, який можна почути в епізодах фільму.

Зйомки фільму почались в літню пору та тривали 28 днів. Також, декілька зйомочних днів відбулися взимку.

Фінансування:

“Слава Богу, що весь період зйомок нас супроводжувало держкіно. Зі 100 відсотків бюджету фільму вони профінансували 90%. Це близько 9 мільйонів гривень. Без податків знімали ми фільм мільйонів за 7. Інше, це продюсерські інвестиції. Більшу частину цих інвестицій зняли Spice Girls, які по суті дорожчі, навіть ніж гонорари деяких наших акторів.
Але нам дуже пощастило. Ми домовились про угоду із лейблом за тиждень до того, як вони оголосили про своє повернення на сцену. І я думаю, якщо б ми ще тиждень думали, то власноруч в декілька разів підняли б цінник на цю композицію”, – розповів продюсер проєкту Дмитро Суханов.

Найпопулярнішим питанням після перегляду фільму стає пояснення початку, на яке дав відповідь режисер фільму :

Я вам правду скажу, сцена з монахами сюжетної прив’язки до фільма не має. Це більше, як епіграф, котрий римується з усією цією темою. Божественною.
Ми починаємо фільм в недобудованійй церкві, а закінчуємо вже в готовій.
І це ставить питання, чи існує у вашому житті таке поняття, як чудо? І дуже чудово, якщо це питання яким-небудь чином у вас резонує. Тому, що в житті наших героїв це чудо стається”.

Драма це, чи все ж таки комедія?
Чи сталось диво в житті героїв кінокартини?
На ці питання відповідь має бути особистою для кожного глядача.

Читати далі →

Різдво | Традиційний спів Наддніпрянщини та Лівобережжя

Написано КіноТеатр

Facebook

В день новонародження Світу та Христа молодий київський гурт Щука-Риба та автентичний гурт с.Козацьке запрошують на Різдвяний концерт до Музею Івана Гончара.

На свято Різдва небо і земля єднаються у торжестві та радості. Її сповіщають та несуть світу колядники. Дух традиційного Різдва найбільше проявлений у колядних піснях. Більше 1000 років вони звучать на нашій землі.

Під час різдвяного вечора учасники гурту Щука-Риба заспівають колядки із Слобожанщини, Наддніпрянщини та Східного Поділля. Величальні та побажальні, для родини, для вдови, для господаря, для господині, для дівчини, для хлопця – як і годиться за традицією, для усіх будуть звучати адресні пісні. Давні візуальні образи у поєднанні з голосом та відкритими серцями слухачів сотворять справжнє Свято народження Бога.

Автентичне звучання традиції Лівобережжя, що збережена до сьогодення, презентує гурт із села Козацьке Чернігівської області.

Поновлення роду, здоров’я, благополуччя, родючість, побажання шлюбу та достатку – все це через різдвяні пісніотримають усі, хто долучиться до нашого вечора, щоб творити Різдво разом.

Квитки

Читати далі →

Дещо цікаве про "Зоряні війни"

Написано КіноТеатр

25 травня 1977 року на екрани вийшов фільм Джорджа Лукаса “Зоряні війни. Епізод IV: Нова надія”. Незважаючи на дивну назву, негативні перші відгуки критиків і упевненість самого творця в провалі, стрічка стала великим хітом, змінивши світовий кінематограф. Всесвіт “Зоряних Війн” налічує 12 фільмів, повнометражні мультфільми, серіали та мультсеріали, серію коміксів та відео ігор. Всесвіт космічних пригод настільки великий, що давно став безсмертною сагою для кінематографу та налічує найбільшу армію фанів у всьому світі у декількох поколіннях.
У грудні 2019 виходить третя частина третьої трилогії саги “Зоряних війн” від студії “Валт Дісней” Зоряні Війни Скайвокер. Сходження”.
Тому ми пропонуємо озброїтись цікавими фактами, про які ви можливо не знали, та поділитися ними з вашими друзями перед переглядом нової частини “Зоряних Війн”.

Мало хто знає, що Стівен Спілберг, який не має ніякого відношення до “Зоряних війн”, отримує 2,5% прибутку з цього проєкту. Це величезні гроші, і дістаються вони Спілбергу, по суті, ні за що. Працюючи над першим фільмом “Зоряних війн”, Лукас заїхав до друга Стівена Спілберга на майданчик фільму “Близьких контактів третьої міри”. Йому все дуже сподобалося, про що він і повідомив Спілберга, спрогнозувавши величезний успіх фільму. Той не погодився. У результаті, режисери уклали парі, що кожному дістанеться 1/40 прибутку з картини один одного. “Близькі контакти” принесли в прокаті $300 млн., тоді як “Зоряні війни. Епізод IV: Нова надія” заробив майже $800 млн.

До речі, саме Стівен Спілберг виявився єдиним, хто підтримав Лукаса, який страшно боявся провалу фільму. В очікуванні прем’єри Лукас, не витримавши напруги, просто втік на Гаваї. Компанію йому склав як раз таки Спілберг.

Спочатку Лукас придумав Хана Соло як величезного монстра зеленого кольору, до того ж без носа. Потім вирішив, що це буде звичайна людина, чорношкіра. Після серії невдалих проб режисер перетворив Хана Соло на білого персонажа і став думати, кому довірити цю роль. Серед кандидатів були Джек Ніколсон, Аль Пачіно, Роберт Де Ніро, Сильвестр Сталоне, Джон Траволта, Стів Мартін та Біл Мюррей. У результаті, вибір ліг на Харрісона Форда, і, можливо тому, що Лукас вже працював з ним на “Американському графіті”.

Вибір Ліама Нісона, який зіграв Квай-Гон Джинна обійшовся Лукасу, окрім гонорару, додатково $150 000. Актор виявився занадто високим для вже готових декорацій, і довелося їх переробляти.

Магістра Йоду режисер задумав як мавпочку. Тобто буквально – грати магістра повинна була саме мавпа, якій Лукас мав намір дати в лапу тростину, а на морду надіти маску.

Обличчя Йоду було створене візажистом Стюартом Фріборном. Не сильно соромлячись, Фріборн узяв свій вигляд, “змішав” з рисами Альберта Ейнштейна – так на світло з’явився Йоду.

У фільмі “Атака клонів” з’явилася група N’Sync. Американське вечірнє шоу SNL навіть відзняло каламбур на цю тему. Але ми її там не бачимо. Все просто: дочку Лукаса, що фанатіла тоді від кучерявого Тімберлейка і його друзів, хотіла побачити групу в татовому кіно. Лукас погодився, зняв бойзбенд в одній із сцен, але потім, схоже, не зміг змиритися з тим, що вийшло, і вирізав під час монтажу.

“Повернення Джедая” міг зняти Девід Лінч. І він навіть вів переговори з Лукасом, але в процесі обговорень у двох маестро виникли проблеми, і Лінч відмовився.

Люк Скайуокер спочатку задумувався дівчинкою, потім гномом, а далі – престарілим генералом. А прізвисько персонажа «Чубакка» взагалі було вигадано від російського слова «собака».

Слоган №1 “Зоряних війн” – “Та пребуде з тобою Сила”- містить каламбур. Англійською він звучить як “May the Force be with you”, що можна перекласти як “4-те травня з тобою” (“May the 4th be with you”). З цієї причини фанати “Зоряних війн” і відмічають своє свято 4-го травня.

Звуки в “Зоряних війнах” теж непрості. Наприклад, дихання Дарта Вейдера є диханням людини через акваланг, Звук TIE-винищувача – мікс слонового реву і звуку коліс автомобіля по мокрій бруківці. Щодо світлового меча, його звук – це синтез гудіння телевізора і шуму автомобільного зчеплення. До речі, ці звуки є запатентованими.

“Джедай” – це варіація на тему японського словосполучення Jidai Geki: так в Японії називалися історичні драми з життя самураїв.

Читати далі →