КіноТеатр

В Києві відбулася прем’єра кінострічки "Мої думки тихі".

Написано КіноТеатр

16 січня в кінотеатрі Оскар (ТРЦ Dream Town) відбулась прем’єра фільму “Мої думки тихі”.

Презентували кінострічку режисер Антоніо Лукіч, актори – Ірма Вітовська, Андрій Лігадовський, та продюсер Дмитро Суханов.
Також на прем’єру завітали Віталіна Ющенко, Іван Пилипець, Олександра Новікова та інші.

Розповідь кінофільму заснована на реальних подіях. А саме, історія ця про друга режисера кінострічки Дмитра Краченка, який після закінчення інститута працював фрилансером і отримував такі незвичайні замовлення, як записи звуків. Одного разу він отримав замовлення записати звуки тварин української фауни Закарпаття для загадкового німця. Пізніше виявилось, що потрібні вони для відео гри. Хлопець вирішив, що це чудова нагода провести час із батьками та повіз свого батька до Черкаської області, щоб записувати “розмови” тварин.

Займаючись таким абсурдним дійством, вони говорили про сенс життя.

Так зав’язалась тема для розробок сценарію Антонія Лукіча.

Пізніше режисер вирішив підлаштувати історію Черкас під більш знайомий регіон Закарпаття. Адже сам Антоніо Лукіч народився в місті Ужгороді.

“Хотілось передати закарпатський колорит і посилити туристичний потенціал рідного краю”, – каже режисер фільму.

“Отець трансформувався в матір з досить зрозумілих причин.
Дуже складно в кіно, особливо в українському кінематографі, створити переконливого героя-чоловіка. А жінку дуже просто. Адже героєм для України являється саме жінка. Це дуже сильна особистість. Як правило, вона бере на себе відповідальність не тільки за своє життя, але й за наступне покоління. Це і є, якби, предметом реальності та фотографічності”.

До речі, отець режисера кінострічки “Мої думки тихі” є югославом. Він із Сербії, тому ім’я Антоніо там для всіх – це норма життя. Як і в Італіїї, прилеглої поруч. Але в дитинстві Антоніо дуже ображався на батьків через своє ім’я.

Кінострічка “Мої думки тихі” – це дебютний проєкт не тільки режисера. Він має в собі цілих сім дебютів. Сім ключових спеціалістів перший раз зробили фільм – режисер, головний художник- постановник, головний герой (Андрій Лігадовський), два продюсери та оператор.

На запитання “Чи багато було імпровізації у фільмі?”, режисер відповів, що в фінальний монтаж в підсумку пішли саме сцени з імпровізаціями. А те, що було написано, залишилось за бортом фінальної версії .

Актори втілювались в роль, щоб прожити в ній маленьке життя та передати досвід глядачу цієї кінострічки.

Антоніо Лукіч поділився поглядом на гру головних героїв у кінострічках:

“Ми з Ірмою поділяємо акторів театру і кіно саме на акторів та артистів. Актор – це людина, у якої є внутрішня потреба до перевтілення, вона може грати кого завгодно. Артист грає самого себе. В нашому фільмі ви можете побачити акторку і артиста. Андрій він завжди буде Андрій. І насправді, не завжди легко писати під нього роль.”

“Ми часто плутаємо театр і кіно, але існування в них зовсім різне”, – допонює Ірма Вітовська.

Однією з основних фішок кінокартини є гумор, який є доречним в українському сьогоденні.

Ірма Вітовська:

“Мені здається, в кіно потрібно знімати те, що в тебе болить, а не те, чим ти хочеш сподобатися. Коли воно тебе розриває – воно виходить.
Мені дуже важливо, що ця комедія може трішки підняти планку смаку нашого глядача. Що таке комедія і що вона буває різна.
Нас розтлили дозвіллям дешевим, що мені б хотілось, щоб наші люди посміявшись, ще трішки чимось очистились.
Мені здається, це той формат.
Я вважаю, що в Антоніо ще багато вистрілів попереду. Ажде сьогодні тільки його дебют. Давайте сміятись розумно.”

Доповнюють всю кінокартину плани Закарпаття (а саме міста Ужгород та Мукачево). Якісні зйомки розбарвили сюжет фільму та наситили його колоритом. Колорит був і в закарпатському діалекті, який можна почути в епізодах фільму.

Зйомки фільму почались в літню пору та тривали 28 днів. Також, декілька зйомочних днів відбулися взимку.

Фінансування:

“Слава Богу, що весь період зйомок нас супроводжувало держкіно. Зі 100 відсотків бюджету фільму вони профінансували 90%. Це близько 9 мільйонів гривень. Без податків знімали ми фільм мільйонів за 7. Інше, це продюсерські інвестиції. Більшу частину цих інвестицій зняли Spice Girls, які по суті дорожчі, навіть ніж гонорари деяких наших акторів.
Але нам дуже пощастило. Ми домовились про угоду із лейблом за тиждень до того, як вони оголосили про своє повернення на сцену. І я думаю, якщо б ми ще тиждень думали, то власноруч в декілька разів підняли б цінник на цю композицію”, – розповів продюсер проєкту Дмитро Суханов.

Найпопулярнішим питанням після перегляду фільму стає пояснення початку, на яке дав відповідь режисер фільму :

Я вам правду скажу, сцена з монахами сюжетної прив’язки до фільма не має. Це більше, як епіграф, котрий римується з усією цією темою. Божественною.
Ми починаємо фільм в недобудованійй церкві, а закінчуємо вже в готовій.
І це ставить питання, чи існує у вашому житті таке поняття, як чудо? І дуже чудово, якщо це питання яким-небудь чином у вас резонує. Тому, що в житті наших героїв це чудо стається”.

Драма це, чи все ж таки комедія?
Чи сталось диво в житті героїв кінокартини?
На ці питання відповідь має бути особистою для кожного глядача.

Читати далі →

Різдво | Традиційний спів Наддніпрянщини та Лівобережжя

Написано КіноТеатр

Facebook

В день новонародження Світу та Христа молодий київський гурт Щука-Риба та автентичний гурт с.Козацьке запрошують на Різдвяний концерт до Музею Івана Гончара.

На свято Різдва небо і земля єднаються у торжестві та радості. Її сповіщають та несуть світу колядники. Дух традиційного Різдва найбільше проявлений у колядних піснях. Більше 1000 років вони звучать на нашій землі.

Під час різдвяного вечора учасники гурту Щука-Риба заспівають колядки із Слобожанщини, Наддніпрянщини та Східного Поділля. Величальні та побажальні, для родини, для вдови, для господаря, для господині, для дівчини, для хлопця – як і годиться за традицією, для усіх будуть звучати адресні пісні. Давні візуальні образи у поєднанні з голосом та відкритими серцями слухачів сотворять справжнє Свято народження Бога.

Автентичне звучання традиції Лівобережжя, що збережена до сьогодення, презентує гурт із села Козацьке Чернігівської області.

Поновлення роду, здоров’я, благополуччя, родючість, побажання шлюбу та достатку – все це через різдвяні пісніотримають усі, хто долучиться до нашого вечора, щоб творити Різдво разом.

Квитки

Читати далі →

Дещо цікаве про "Зоряні війни"

Написано КіноТеатр

25 травня 1977 року на екрани вийшов фільм Джорджа Лукаса “Зоряні війни. Епізод IV: Нова надія”. Незважаючи на дивну назву, негативні перші відгуки критиків і упевненість самого творця в провалі, стрічка стала великим хітом, змінивши світовий кінематограф. Всесвіт “Зоряних Війн” налічує 12 фільмів, повнометражні мультфільми, серіали та мультсеріали, серію коміксів та відео ігор. Всесвіт космічних пригод настільки великий, що давно став безсмертною сагою для кінематографу та налічує найбільшу армію фанів у всьому світі у декількох поколіннях.
У грудні 2019 виходить третя частина третьої трилогії саги “Зоряних війн” від студії “Валт Дісней” Зоряні Війни Скайвокер. Сходження”.
Тому ми пропонуємо озброїтись цікавими фактами, про які ви можливо не знали, та поділитися ними з вашими друзями перед переглядом нової частини “Зоряних Війн”.

Мало хто знає, що Стівен Спілберг, який не має ніякого відношення до “Зоряних війн”, отримує 2,5% прибутку з цього проєкту. Це величезні гроші, і дістаються вони Спілбергу, по суті, ні за що. Працюючи над першим фільмом “Зоряних війн”, Лукас заїхав до друга Стівена Спілберга на майданчик фільму “Близьких контактів третьої міри”. Йому все дуже сподобалося, про що він і повідомив Спілберга, спрогнозувавши величезний успіх фільму. Той не погодився. У результаті, режисери уклали парі, що кожному дістанеться 1/40 прибутку з картини один одного. “Близькі контакти” принесли в прокаті $300 млн., тоді як “Зоряні війни. Епізод IV: Нова надія” заробив майже $800 млн.

До речі, саме Стівен Спілберг виявився єдиним, хто підтримав Лукаса, який страшно боявся провалу фільму. В очікуванні прем’єри Лукас, не витримавши напруги, просто втік на Гаваї. Компанію йому склав як раз таки Спілберг.

Спочатку Лукас придумав Хана Соло як величезного монстра зеленого кольору, до того ж без носа. Потім вирішив, що це буде звичайна людина, чорношкіра. Після серії невдалих проб режисер перетворив Хана Соло на білого персонажа і став думати, кому довірити цю роль. Серед кандидатів були Джек Ніколсон, Аль Пачіно, Роберт Де Ніро, Сильвестр Сталоне, Джон Траволта, Стів Мартін та Біл Мюррей. У результаті, вибір ліг на Харрісона Форда, і, можливо тому, що Лукас вже працював з ним на “Американському графіті”.

Вибір Ліама Нісона, який зіграв Квай-Гон Джинна обійшовся Лукасу, окрім гонорару, додатково $150 000. Актор виявився занадто високим для вже готових декорацій, і довелося їх переробляти.

Магістра Йоду режисер задумав як мавпочку. Тобто буквально – грати магістра повинна була саме мавпа, якій Лукас мав намір дати в лапу тростину, а на морду надіти маску.

Обличчя Йоду було створене візажистом Стюартом Фріборном. Не сильно соромлячись, Фріборн узяв свій вигляд, “змішав” з рисами Альберта Ейнштейна – так на світло з’явився Йоду.

У фільмі “Атака клонів” з’явилася група N’Sync. Американське вечірнє шоу SNL навіть відзняло каламбур на цю тему. Але ми її там не бачимо. Все просто: дочку Лукаса, що фанатіла тоді від кучерявого Тімберлейка і його друзів, хотіла побачити групу в татовому кіно. Лукас погодився, зняв бойзбенд в одній із сцен, але потім, схоже, не зміг змиритися з тим, що вийшло, і вирізав під час монтажу.

“Повернення Джедая” міг зняти Девід Лінч. І він навіть вів переговори з Лукасом, але в процесі обговорень у двох маестро виникли проблеми, і Лінч відмовився.

Люк Скайуокер спочатку задумувався дівчинкою, потім гномом, а далі – престарілим генералом. А прізвисько персонажа «Чубакка» взагалі було вигадано від російського слова «собака».

Слоган №1 “Зоряних війн” – “Та пребуде з тобою Сила”- містить каламбур. Англійською він звучить як “May the Force be with you”, що можна перекласти як “4-те травня з тобою” (“May the 4th be with you”). З цієї причини фанати “Зоряних війн” і відмічають своє свято 4-го травня.

Звуки в “Зоряних війнах” теж непрості. Наприклад, дихання Дарта Вейдера є диханням людини через акваланг, Звук TIE-винищувача – мікс слонового реву і звуку коліс автомобіля по мокрій бруківці. Щодо світлового меча, його звук – це синтез гудіння телевізора і шуму автомобільного зчеплення. До речі, ці звуки є запатентованими.

“Джедай” – це варіація на тему японського словосполучення Jidai Geki: так в Японії називалися історичні драми з життя самураїв.

Читати далі →

Осінь 2019: фільми, які нас вразили.

Написано КіноТеатр

Восени 2019 року випустилось багато кіностічок, яким слід приділити увагу та детально їх розглянути. Тому, Навігатор ТВ підготував ексклюзивні рецензії для своїх читачів.

“Yesterday”


На перший погляд сценарій фільму абсолютно божевільний, але якщо зануритись у нього глибше, то це історія про те, що “Бітлз” – подарунок нашій планеті, на котрий вона не заслуговує.
Вони такі одні на все людство, зі своїм посилом до нього та своїм унікальним звучанням.
Ніхто не зможе заспівати їх пісні краще, ніж вони самі.

Фільм Денні Бойла “Yesterday” – це розповідь про світ, який в 2019 році заново відкриває для себе пісні «Бітлз».

Одного дня, головний герой сюжету Джек нарешті визнає, що зрушити його музичну кар’єру з мертвої точки може тільки диво, і це диво трапляється. На всій планеті на 12 секунд вимикають електрику, герой, в цей момент їде на велосипеді, потрапляє під автобус і приходить до тями без пари передніх зубів. Світ, як незабаром з’ясується, теж змінився, але непомітно: окремі явища і речі просто безслідно зникли. Наприклад, «Кока-кола». А також група «Бітлз».

В момент, коли Джек виконує друзям «Yesterday», ми можем споглядати інший розвиток подій в житті : якщо б ця пісня народилась в інших людей, при інших обставинах.

Згодом на порозі з’являється Ед Ширан і пропонує Джеку зіграти у нього в Та сам Джек, як завжди, розмірковує про те, важливіше слава або любов, чи добре обманювати, чи хороший альбом «Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band », і про інші проблеми такого ж рівня складності. А що насправді змінилося б у світі, якби не було в ньому Джона і Пола? Фільм то чи не встигає, то чи лінується всерйоз про це задуматися, концентруючись на поневіряння головного героя, який, по-перше, відчуває легкі докори сумління, поки його носять на руках і оголошують генієм, по-друге, нарешті закохується в свою подругу, і, по-третє, ніяк не може пригадати слова деяких пісень. Що там збирає Елеанор Рігбі? Гречку? Пшоно?

Ще цікаве питання: а стали б хітами пісні «Бітлз», говорили б з ровесниками музикантів 50-60 років тому, виклади їх раптом на молодого слухача в 2019 році? Пробилися б сьогодні ці мелодії і ці слова? А пройшли б цензуру твіттера?
«Я пашу цілий день, щоб заробити тобі на всякі речі, але зате ти чекаєш мене вдома, тому все добре»?
Так-так … З іншого боку, самого Кертіса сувора молодь давно викрила як глашатая консервативної порядку (що ледве жива романтична лінія «Yesterday» багато в чому підтверджує), тому жартувати на цю тему йому, напевно, не дуже хочеться. Хіба що назва «Білий альбом» рекорд-лейбл у фільмі м’яко відкидає як неполіткоректні.
Уявний експеримент, який пропонує картина, настільки спокусливий, що цього майже досить. Уявити ці пісні виконаними вперше і спробувати так їх почути. Уявити їх вигаданими таким ось хлопчиною (артист Пател мало схожий на поп-чи навіть рок-зірку, але чесно співає все сам – у фільмі досить багато музики). Уявити їх народженими в сьогоднішньому дні, на наших очах. Місцями це – абсолютно несподівано і, скоріше, всупереч основній дії – зворушливо до сліз..




“Джокер”

Вікіпедія повідомляє, що сміх може бути реакцією на гумор або лоскіт, а також бути реакцією на нервову напругу або ознакою психічного розладу.
Пані та панове, прошу вас ознайомитися з речовим доказом: картка, яку Артур пред’являє кожному, кого турбує або дратує його сміх. Там прямо сказано, що цей сміх – неконтрольований, результат психічної хвороби. Але хто ж все-таки збожеволів – один тільки Артур або всі, хто його оточує?

У центрі історії чоловік на ім’я Артур Флек (Хоакін Фенікс), який підробляє клоуном в надії одного разу стати стендап-коміком. Він збирає жарти в щоденник і чекає свого часу. Живе з хворою матір’ю в злиднях і терпить приниження від оточуючих, а також страждає від захворювання, що викликає неконтрольовані напади сміху. Але одного разу у нього настільки незадані день, що він під впливом обставин скоює злочин. І це змінює його назавжди.

Більшу частину фільму Джокера немає. Це страждає від вселенської несправедливості і повільно сходить з розуму Артур Флек. Хоча в тому, що він робить, немає ні краплі божевілля. Він логічно мстить тим, хто його образив. Все.

Занурившись у цю кінострічку, хочеться проявити трохи співчуття до таких, як Артур. Побачити їх. Почути їх. Можливо, засміятися у відповідь на їх жарт. Усвідомити, що позбавлених привілеїв невдах на вулицях завжди буде більше, ніж супергероїв. Що одного разу вони зберуться разом, надінуть однакові маски і виставлять, як щит, плакат з написом «Всі ми клоуни».

Чи було в «Джокера» справжнім хоч щось? Чи було справжнім все? На ці питання відповісти складніше, ніж може здатися на перший погляд. Але в даному випадку це не має значення. Фільм Тодда Філліпса – це не «сон собаки», просто головний герой в ньому формується здебільшого на метафізичному рівні. Протягом двох годин екранного часу Артур Флек поступово втрачає всі контакти з реальністю – від друзів і красуні з сусідньої квартири до казенного психолога і телеведучого вечірнього шоу, яке він любив дивитися з мамою.


Одд Філліпс піднімає в своєму фільмі питання свободи самовираження і класової нерівності, яке зараз однаково помітно і в США і в Росії, але не дає на них жодної відповіді. А якщо відповідей немає, то про що тоді «Джокер»? Це фільм-загроза? Фільм-попередження про те, що наше суспільство якось буде настільки розрізненим, що навіть божевільний психопат зможе стати іконою?

Якщо судити з чисто естетичної точки зору, то «Джокер» – це феноменально красиве кіно тримаюче у собі бездоганну естетику.
Але за змістом «Джокер» – не на стільки історія або закінчене висловлювання, скільки загрозливий замах сокири або запалений гніт бомби. Це відчуття напрочуд вдало резонує з характером головного героя. І тільки ви самі можете вирішити – геніально це або огидно.


“Маліфісента: володарка темряви”


В основі розповіді закладаються інь і ян : біла висушена гарячність патріархального Замку проти чорної фемінності вологих тонкі болота знову міняються місцями.

На противагу Малефісенті дзеркальним перевертишем поставлена ​​королева Інгрід. Вона втілює все погане, що приписується злий феї – мстивість, загарбництво, бездушну жорстокість. Ця холоднокровна завойовниця, при зовнішньому витонченість і красу Мішель Пфайффер позбавлена ​​жіночої чарівності і материнських рис. Вона біла бліда тінь чорної, але такої серцевої феї, нещадний узурпатор. Інь і ян, біла Королева ніби механічно копіює старе поведінку Малефісенти, вкравши навіть її старе закляття і (частково) чари болота. У сутичці двох жінок чоловіки делікатно відходять на задній план і, перемагаючи буквально «колишню себе», Малефісента знаходить небачену раніше силу. Її трансформація завершується, героїня знаходить гармонію, а люди – можливість не боятися страшних казок, а жити з ними в мирі та злагоді.

Наскрізний візуальної темою фільму став мотив польотів і падінь, лейтмотив історії героїні, яка втрачала і знаходить крила. Це польоти гіпнотичною краси, як і сама Анджеліна Джолі в відточеному образі темної феї, святкує свою могутність. Звичайно, як у зразкових казках про принцес, тут обов’язково відбудеться галасливий весільний банкет, і все ж … Що може бути краще, ніж зелений вогонь чудовї люті, блискучий всемогутньою силою під твоїми крилами?

У «Малефісенті: Владичиці темряви» триває ретельна перебудова казкового міфу, розпочата сценаристом Ліндою Вулвертон в першій «Малефісента». Робота, треба сказати, філігранна – не змінюючи сенсу базової казки про сплячу красуню, поруч зводиться новий сюжет, в якому антагоніст історії, зла чаклунка, стає протагоністом, головним героєм, і знаходить позитивні якості. Поставивши собі за мету знайти причину її похмурості, автори виявляють дитячу травму, яка пояснює недовіру, мстивість і злобу – вони не що інше, як зіпсовані зрадою віра, любов і сила. Для міфічного персонажа усвідомлення причин свого злочинницького або героїчного поведінки не важливо, але дуже важливо для людини – і Малефісента все більше олюднюється, не втрачаючи чарівних властивостей і своєї індивідуальності. Більше того, тут розкривається тема трансформації особистості, пошуку коренів і свого роду-племені – по крові, або однодумців, набуття яких означає вихід зі звичного гнізда самотності назовні, в новий для себе світ. І, який же він красивий!


“К Звездам”


Людина і космос. Скільки інтерпретацій про підкорення Всесвіту вже бачив глядач? Людина шукає позаземні цивілізації, то захищається від космічного вторгнення, то підкорює тимчасові петлі і пустки чорних дір. Невідомість немов магніт тягне і тягне нас туди, де, можливо, і немає нічого. Нічого, крім пошуку і нав’язливої ​​ідеї людини-колонізатора.

Фільм Джеймса Грея не схожий на попередні історії про космічні подорожі. Хоча аналогії прискіпливий глядач безсумнівно знайде з раніше показаними картинами про космос. Мета і посил картини – зовсім в іншому. І, якщо ви намітили переглянути кінострічку з пригодницькими мотивами, де Бред Пітт відважно бореться з прибульцями і рятує Землю, то ваші очікування не виправдані. Затяжна, медитативна, споглядальна, похмура психологічна драма «До зірок» піднімає дуже серйозні питання батьків і дітей, свого призначення і космосу, де, на погляд режисера, немає нічого і людина тільки знову тягне нові ресурси з уже інших планет і поневолює під свої примхи вже космічний простір. Одна фраза героя про те, що «ми – пожирачі світів», говорить про найголовніше …

Кольори фільму заворожують. Панують три: золотий, білий і чорний. Морок космосу, немов воронка, затягує глядача в неминучість і порожнечу. Пустота і безвихідь з вами протягом усього фільму. Це не драйв космічного роуд-муві, очікування інтриги і екшену. Герой з неймовірним грудкою болю і дитячою травмою про втрату батька постійно шукає відповідь в собі і всесвіту.

Ландшафти планет не комп’ютерна графіка. Основні зйомки йшли в Лос – Анджелесі. Також, наприклад, сцени на Марсі були зняті з арктичної станції.

«Земля-немов брила блакитного мармуру», – говорить астронавт, і це неймовірно красиво. Все сцени відкритого космосу вражають своєю величчю. Наскільки людина мала й нікчемна в своїх спробах впоратися і підкорити космос. І наскільки сліпа одержимість в гонці бути першими.

Brad Pitt stars in “Ad Astra”.

У фільмі немає випадкових персонажів. Кожен грає ключову роль в трансформації характеру Роя. Будь то Дональд Сазерленд, який зіграв супроводжуючого астронавта, чи Рут Негг, яка допомагає йому втекти з Марса. Капітан корабля місії, його помічник. Всі фігури за невеликий хронометраж чітко показує всю суть людини на службі космосу.

«До зірок» (Ad Astra, лат.), назва переведена точно з латинської. Був включений до 76-го Венеціанського МКФ. Також, на думку перших критиків, Бред Пітт зіграв одну з ключових ролей у своїй кар’єрі і може претендувати на оскароносну гонку. Час покаже. Але ми з думкою критиків згодні. Пройшовши довгий шлях добровільної самотності і усунення, його герой знаходить найважливіше і найголовніше. Він вчиться любити і відпускати минуле. І в цьому знаходить себе.


“Додому”

Драма «Додому» стала повнометражним дебютом молодого кримськотатарського режисера і сценариста Нарімана Алієва. Першими глядачами його стрічки були відвідувачі Канського кінофестивалю, де фільм представили в програмі «Особливий погляд» .

Цей фільм увійшов до лог-листу «Золотой глобус». Також, раніше кінострічка виявилася в лонг-листі кінопремії «Оскар» в категорії «Міжнародний повнометражний фільм». Перспективи отримати престижні номінації не роблять картину особливою, адже її цінність зовсім в іншому. У сильної історії про відносини батька і сина, які повертаються до Криму.
Це справжнє роуд-муві, в якому герої стикаються з раптовими труднощами, відчуваючи наростаюче напруження. В дорозі розкриваються характери батька і сина, для яких чергова сварка могла закінчитися набагато простіше, якби їм не довелося ділити один з одним простір машини. Що ще складніше, поруч з героями постійно знаходиться тіло покійного, що нагадує про необхідність цінувати близьких, поки вони живі.

У процесі зйомок Ахтему Сейтаблаєву вдалося показати портрет батька, який буває занадто категоричним через свої політичні переконання, тим не менш, в кожному його вчинку криється любов до сина. Герой Ахтема володіє мужністю та стійкістю, але навіть його непохитність може поступитися помітною фізичною втомою. Мабуть, без всяких перебільшень можна сказати, що робота Сейтаблаєва в «Додому» – одна з кращих в його кінокар’єрі.

Один з небагатьох українських фільмів, який, незважаючи на недоліки, хочеться радити всім. Це дуже гідний дебют режисера Нарімана Алієва, і він обов’язково запам’ятається тим, хто його подивиться. Особливо фінальною сценою картини.



“ВОНО 2”

Фільм вигідно відрізняється від своїх побратимів по жанру тим, що заперечує стандартну схему хорроров – зло тим страшніше, чим рідше його показують. Зазвичай таким способом автори нагнітають атмосферу і приховують бюджетность картини. Тут же автори відразу знають, що приховувати їм нічого. Клоуна з расфокусированним поглядом і величезною пащею з тисячею зубів ми вже бачили, тому ховати його вже не стали. Навпаки, завдяки набряклий бюджету режисер Андрес Мускетті створює жах іншого порядку. Він насолоджується кожною секундою і кожною деталлю максимально мерзенного видовища, яке раз по раз набирає обертів. Починаючи зі сцени в китайському ресторані з печивом, Мускетті дає глядачеві зрозуміти, що спецефекти в цій другій частині настільки реалістичні, що саме це лякає в першу чергу. Детальний роздивляння слизькі, членистоногих, виразкових, кривавих, що омертвіли і інших поверхонь, які наповнюють простір фільму зведено в абсолют і викликає логічне відторгнення. Однак це не відштовхує, а навпаки привертає увагу.

Іншою відмінною рисою сіквела стала велика кількість гумору. Досить дивно про це говорити в рамках фільму жахів, але по факту воно дійсно працює. Головні герої, як і в першій частині, відпускають жарти різного ступеня висоти пояса і тим самим успішно розряджають обстановку. Судячи з того, що герої постійно натикаються на моторошного клоуна і його оглушливі образи, подібна розрядка дається дуже доречно та влучно.

Але, як і в усіх кінофільмах, тут є недоліки. Можливо несподівано, але це його хронометраж. Тригодинна епопея зі складними емоційними арками КОЖНОГО з сімох учасників Клубу Невдах не могла не вийти затягнутою. З одного боку Мускетті цілеспрямовано дає кожному герою достатньо екранного часу, щоб розкритися, показати, проявити себе, проте з іншого – просто неможливо так довго витримувати напругу. Скільки тятиву не тримай натягнутою, але рука все одно почне втомлюватися. Але треба віддати режисеру належне – він дійсно зробив все що міг, тому фільм все одно виглядає на одному диханні – в ньому вистачає дії, персонажі відмінно взаємодіють один з одним, а схожість з молодим складом місцями доходить до фотографічного.

З’явилось у другій частині й невелике камео самого Стівена Кінга. Він зіграв епізодичну роль продавця антикварної крамниці і сцена вийшла одночасно кумедною і символічною. У ній Кінг нарочито жартує над героєм власного твору, що став письменником. Якщо він в подібній манері і в подальшому буде з’являтися в екранізаціях своїх романів – це може стати його особистою фішкою, яка буде підігрівати інтерес публіки до його творів.

“Воно 2” вийшло гідним продовженням оригіналу. Перша частина розповідала про дитячу книгу Стівена Кінга і залишала прекрасне враження навіть не дивлячись на незавершеність. Другий фільм вийшов великим і масштабним – тут позначився збільшився майже до трьох годин хронометраж, відмінний акторський склад, який презентує знайомих героїв в дорослому подобі і більш якісну роботу зі спецефектами завдяки збільшеному бюджету. Дорослі епізоди постійно змішуються з флешбеками, але це навіть не дратує. Дорослому складу вдалося головне – зберегти характери героїв і логічно їх розвинути, і ціну цьому навіть не виміряти. Злегка затягнуте оповідання не може залишитися непоміченим, проте складно сказати, що з цього можна вирізати. Легка розрізненість епізодів, де герої поодинці шарятся по місту і де майже нічого не відбувається, засмучує, але все одно виглядає на одному диханні. Пеннивайз вийшов ще більш страшний, і за це спасибі Біллу Скарсгард. Хоч сиквел злегку не дотягує до оригіналу, але і відторгнення не викликає.

Читати далі →

«Джуманджи для чайників: Новий рівень»

Написано КіноТеатр, Новини

Коли чотири роки тому Sony оголосила, що готує м’який перезапуск “Джуманджи”, реакція користувачів мережі виявилася досить передбачуваною: переважно це був гнів. Після смерті Робіна Уільямса, на якому, по суті, і тримався цей фільм, пройшло трохи більше року, а тому думати про сиквеле без його участі зовсім не хотілося. Участь всюдисущого Скелі і Джека Блека, що нестримно виходить в тираж, теж оптимізму не вселяло.

Словом, усі чекали фіаско рівня ремейка “Мисливців за привидами“. Але вслід за прем’єрою небажаного перезапуску посипалися рецензії, які у більшості своїй виявилися позитивними.

Так, “Заклик джунглів” абсолютно несподівано показав, що переосмислення класики 80-90-х може бути і шанобливим по відношенню до оригіналу, і самодостатнім, і просто якісним. Звичайно, до камбека рівня “Дороги люті” нові “Джуманджи” не дотягували, але це була приємна пригодницька комедія, яка ще й зібрала у світовому прокаті без малого мільярд доларів – чим, зрозуміло, прирекла себе на сиквел.

Отже, після подій “Заклику джунглів” пройшло два роки. Красуня Бетані подорожує по світу і займається благодійністю, качок Фрідж підкорює нові спортивні висоти, а скромниця Марта вступила до престижного університету. Не склалося тільки у Спенсера. Він переїхав в Нью-Йорк, знову відгородився від усіх і навіть тихенько пішов із стосунків з Мартою. Все, що у нього залишилося, – нездорова тривожність, самотність і спогади про найяскравішу пригоду, яку тільки можна уявити. Але ж удома в підвалі все ще лежить магічна консоль. Її ще можна полагодити. Ще можна повернутися в Джуманджи.

Правда, Спенсер не чекав, що вслід за ним в гру відправляться не лише колишні друзі, але також буркотливий дідусь, що приїхав у гості на канікули, і його престарілий приятель.

Дух Денні де Віто в тілі Скелі – джерело більшості робочих жартів у фільмі

Деконструкція хеппі-енда – це, мабуть, найстандартніша зав’язка будь-якого сиквела. “Ви думали, далі вони житимуть довго і щасливо? Ха, не тут-то було! Ми відміняємо досягнення головних героїв! Як вам таке”? Зло переможене – але не зовсім, ворог тепер крутий – але не безсмертний. Спостерігати цю схему у дії можна прямо зараз в “Холодному серці 2”, або майже у будь-якому іншому фільмі з цифрою в назві. Це старомодне, але необхідне кліше: потрібно ж якось примушувати персонажів знову рости над собою і щось пересилювати.

Проте “Джуманджи” надає йому трохи більше природності – в основному завдяки Спенсеру у виконанні Алекса Вулфа. Він здається не просто кіношним невдахою, а юнаком з реальними психологічними проблемами, який вимагає (хоча, на жаль, не отримує) належної уваги з боку близьких людей. Через комплекси він дійсно міг відштовхнути усіх друзів і повернутися в звичний кокон – у підлітків так буває, і, на жаль, нерідко. А поодинокий похід Спенсера в зачаровані джунглі – це, по суті, чисте самогубство. Хочеться відмітити, що фільм це не замовчує, а чітко промовляє вголос: “Хлопці, не замикайтеся в собі, не соромтеся просити про допомогу”. Цінне посилання для передноворічної комедії.

Хоча сперечання Скелі-де Віто з Хартом-Гловером – окреме задоволення

“Новий рівень” взагалі несподівано підкуповує душевністю. Звичайно, створювався він, передусім, заради грошей, але при цьому команда сценаристів явно працювала на совість. Окрім соціальної ізоляції, тут зачіпаються теми дорослішання, коли шкільні друзі не бачаться по півроку, вважаючи це нормою, і старості, яка для одних може бути порою жалю, а для інших – кращим часом в житті. І усе це подається без зайвих нотацій, нехай і з типово голівудським пафосом.

Проте, головне в третій частині “Джуманджи”, як і в попередніх випусках, – це персонажі. Все, що відбувається у фільмі, відбувається не лише заради демонстрації дорогих спецефектів, але і для розкриття або розвитку героїв. Скажімо, сутичка з агресивними мавпами потрібна для того, щоб ось цей персонаж, що досі вважав себе безкорисним, освоїв цінну навичку. А під час втечі від зграї страусів геть, тим двом доведеться рятувати один одного, незважаючи на давню сварку. І хоча перед нами знову здебільшого архетипи, усі вони оживають або в непогано написаних діалогах, або завдяки акторській грі.

З нею тут взагалі все чудово. Центральна задумка нових “Джуманджи” – в аватарів може вселитися хто завгодно – відкриває перед провідними зірками майже безмежний простір для відвертого лицедійства. І, в першу чергу, це стосується Дуейна Джонсона і Кевіна Харта. По суті, Денні де Віто і Денні Гловер з’являються у фільмі лише для того, щоб потім їх зіграли Харт із Скелею, сміховинно копіюючи міміку і манери прототипів. Джонсону, здається, комедія взагалі йде куди більше, ніж карикатурна брутальність “Форсажів”, а в ролі сварливого діда він як актор розкривається краще, ніж в усіх блокбастерах останньої пари років. Харт прекрасно доповнює його своїм злегка блаженним дідусем Майло, якого хлібом не годуй, дай згадати доречну (чи недоречну) байку. Джеку Блеку цього разу дістався образ темношкірого качка Фріджа, і, хоча він з нею непогано справляється, ближче до фіналу видно, що в ролі гламурної дурної Бетані комік міг розгулятися куди як ширше. А ось Карен Гіллан пощастило ще менше.

Ще трохи образливо за Рорі “Пса” Макканна з “Гри престолів”, якого притягнули на роль центрального лиходія. Хоча він і не лиходій зовсім, а швидше головний статист. Зрештою, “Джуманджи” – це все-таки відеогра, причому, судячи з виду консолі, у кращому разі 16-бітова. А тому і характер фінальному босові ні до чого – досить просто грізно гарчати і витріщати очі.

Сиквел тішить різноманітністю локацій. У кадрі не лише знайомі тропіки, але також і дюни, і засніжені вершини.

На цьому претензії до “Нового рівня”, загалом, закінчуються. Це дуже непогано написана, душевна і по-справжньому смішна пригодницька комедія, яка розвиває ідеї своїх попередниць. Її можна подивитися, щоб потім в підведеному настрої відправитися розгрібати справи до свят. А що ще потрібно від передноворічного блокбастера?!

Читати далі →

Чорна комедія – “Брати”

Написано КіноТеатр

За п’єсою Мартіна Макдонаха “Сиротливий захід”

Хочемо висвітлити роботу прекрасного Київського театруСрібний Острів” і їх спектаклю “Брати“, поставленому за п’єсою відомого ірландського драматурга Мартіна Макдонаха (ще і автора таких фільмів, як “Залягти на дно у Брюгге” і “Сім психопатів“).

Це історія про братів Коннорів, які живуть у взаємній ворожнечі на гроші убитого батька, п’ють самогон і мріють про красуню Герлін. Місцевий молодий священник, отець Уелш, безуспішно намагаєтьмся примирити їх, але дивлячись на те, що твориться в його приході, – сумнівається у власній вірі.

У спектаклі дуже істотна релігійна тема, тому що абсолютно зрозуміла біблейська паралель. Священник приносить себе в жертву в ім’я порятунку душ інших людей. Цей священник ірландський – маленький, безглуздий п’яничка, такий, що вічно сумнівається в тому, що він може комусь допомогти, тобто майже впевнений, що не може. Він уподібнений, в деякому розумінні, Ісусові Христу, людині, яка пішла на хрест заради того, щоб нас врятувати. Ця релігійна тема прочитується людьми і в подібності братів Каїна та Авеля.

Це жорстока і похмура комедія. Все, що відрізняє драматургію МакДонаха, голий психологізм, абсурдна тупиковість життєвих ситуацій, жорстокість людей і обставин, “чорний гумор” – все в цій п’єсі піднесено до вищого степеня.

Театр “Срібний Острів” прекрасно впорався з парадоксальним, гіпнотичним з’єднанням кориди і шахової партії. У фокусі уваги – два брати, бездонні прірви їх травмованих душ, їх образи і біль, їх спрага і нездатність Полюбити і Зрозуміти. Майже гротескова комедійність несподівано зривається в емоційну і моральну безодню. У століття загальної псевдостабільності і стирання граней дозволеного ми пропонуємо шокову драматургію, ін’єкцію Правди, Совісті та Чорного гумору.

Читати далі →

Чарлі Чаплін

Написано КіноТеатр

Чарлі Чаплін – це, без перебільшення, один з кращих коміків в історії світового кінематографу. На думку деяких корифеїв американського кіно, саме “бродяга Чарлі” вніс найбільший вклад в становлення кінематографу, як одного з видів мистецтва.

Саме тому, писати про цю людину одночасно складно і божевільно цікаво. Адже наша сьогоднішня стаття присвячена одному з кращих акторів в історії світового кіно.

Чарльз Спенсер Чаплін з’явився на світ в англійському Лондоні 16 квітня 1889 року. Його батьки були видатними представниками світу англійського мистецтва. Батько і мати великого коміка були естрадними акторами. Вони виступали з музичними і танцювальними номерами в найрізноманітніших театрах, а також брали участь в антрепризах.

Сім’я актора жила безбідно, але музика і сценічне мистецтво завжди були для представників сімейства Чаплін чимось незмірно більшим, ніж просто засіб для отримання грошей. Батьки завжди прищеплювали Чарлі і його братові Сідні любов до творчості. А тому згодом обидва брати стали успішними акторами.

Уперше вийти на сцену Чарлі довелося вже в п’ятирічному віці. Коли у його матері почалися проблеми з голосом, він деякий час замінював її під час вистав. Вже під час першого свого виступу Чарлі Чаплін настільки підкорив публіку, що глядачі стали кидати на сцену монети і банкноти.

Сам же хлопчина з дитячою зворушливістю збирав їх під час самого виступу, чим ще більше запав в душу глядачам. Згодом Чарлі Чаплін ще неодноразово з’являвся на сцені.

У 1898-му році Чарлі став виступати разом з танцювальним колективом “Вісім хлопців” Ланкашіру. Хлопці розігрували пантоміми, а також виступали перед глядачами з невеликими концертами. У рамках спільних виступів Чарлі нерідко виконував коротенькі комічні номери, чим і здобував прихильників.

Паралельно з роботою в танцювальній трупі Чарлі Чаплін працював в якості помічника лікаря, продавця газет і молодшого співробітника друкарні. Проте, ні на одному з робочих місць він не затримувався надовго.

Спочатку кар’єра в кінематографі складалася не дуже вдало, проте, з часом фільми за участю Чапліна стали приносити студії стабільний прибуток. Чарлі став досить популярний серед американців, проте згодом все-таки залишив колишню кіностудію через творчі розбіжності з керівництвом.

У десяті роки двадцятого століття Чарлі став працювати самостійно, виконуючи одночасно роль актора, режисера і сценариста. Деякий час він грав в кіно образ зухвалого ловеласа (що цілком дозволяла його яскрава зовнішність), проте з часом створив абсолютно інший екранний типаж – образ, який сьогодні прийнято називати “маленьким Бродягою”.

Опускаючи подробиці, скажімо, що саме цей персонаж сьогодні асоціюється з самим Чарлі Чапліном. Він з’являвся у більшості фільмів майстра, і приніс йому славу національного кумира. У 1917-му році Чаплін отримав за один зі своїх фільмів гонорар в один мільйон доларів, що на ті часи було просто немислимою сумою.

Проте, популярність актора мала і зворотню сторону. У різні роки його називали посібником комуністичних злочинців. З цієї причини багато його фільмів було знято з прокату. А сам Чаплін неодноразово піддавався масштабній критиці. Серйозні проблеми акторові приніс також фільм “Великий диктатор”, в якому Чаплін зіграв Гітлера. Тиск на актора ослабів після нападу Німеччини на Польщу, проте багато прибічників фашистської партії часто присилали акторові листи із погрозами.

Виконавши ролі у багатьох фільмах, Чарлі Чаплін став справжньою легендою кіно. У його послужному списку була величезна кількість різноманітних нагород, а також два “почесних” Оскара. У 1975-му році Чаплін був посвячений в лицарі британською королевою Єлизаветою Другою.

Читати далі →

НОВЕ БРИТАНСЬКЕ КІНО – 2019

Написано КіноТеатр

Фестиваль «Нове британське кіно» – це серія прем’єрних кінопоказів, прес-конференцій і спецпроектів, присвячених кращим новим фільмам Великої Британії. Проводиться Британською радою в Україні спільно з компанією Артхаус Трафік. У 2019 році фестиваль відбуватиметься 19-й раз.

У цьому році будуть представлені наступні роботи.

ВАС НЕ БУЛО НА МІСЦІ
SORRY, WE MISSED YOU

Країна: Великобританія, Франція, Бельгія, 2019
Хронометраж: 100 хв.
Жанр: драма
Режисер: Кен Лоуч

У ролях: Кріс Хітченс, Деббі Ханівуд
Роботяга-кур’єр та його сім’я намагаються звести кінці з кінцями в сучасній Англії.

ВОНИ НЕ ПОСТАРІЮТЬ
THEY SHALL NOT GROW OLD


Країна: Велика Британія, Нова Зеландія, 2018
Хронометраж: 99 хв.
Жанр: документальний
Режисер: Пітер Джексон («Володар перснів»)

Документальний фільм про Першу світову, створений з небаченої хроніки до сторічної річниці завершення війни.

ТІЛЬКИ ТИ
ONLY YOU

Країна: Велика Британія, Швеція, 2018
Хронометраж: 119 хв.
Жанр: мелодрама
Режисер: Гаррі Вутліфф
У ролях: Лайа Коста («Вікторія»), Джош О’Коннор («Знедолені»)

Єлена та Джейк випадково знайомляться напередодні Нового року, сперечаючись, хто ж перший зловив таксі. Зрештою, вони вирішують їхати удвох.

ЦІНА ПРАВДИ
MR. JONES

Країна: Польща, Велика Британія, Україна, 2018
Хронометраж: 99 хв.
Жанр: драма
Режисер: Аґнешка Холланд
У ролях: Джеймс Нортон, Ванесса Кірбі, Пітер Сарсгаард

1933 рік. Валлійський журналіст та радник британського прем’єр-міністра Гарет Джонс шукає наступну велику історію та приїжджає до Москви, щоб взяти інтерв’ю у Сталіна. Подорож відкриває йому очі на «радянську утопію», і Гарет, попри смертельні погрози спецслужб СРСР, розпочинає власне розслідування.

ДІЄГО МАРАДОНА
DIEGO MARADONA

Країна: Велика Британія, 2019
Хронометраж: 130 хв.
Жанр: документальний фільм
Режисер: Азіф Кападіа («Сенна»)

Документальний фільм, створений з понад 500 годин небачених відеоматеріалів, зосереджується на кар’єрі знаменитого футболіста Дієго Армандо Марадони.

МАЛЮК ДЖО
LITTLE JOE

Країна: Австрія, Велика Британія, Німеччина, 2019
Хронометраж: 100 хв.
Жанр: фантастична драма
Режисер: Джессіка Гауснер
У ролях: Емілі Бічем, Бен Вішоу

Мати-одиначка працює старшим агрономом у корпорації з виведення нових видів. Попри політику компанії, вона забирає одну з рослин додому – у якості подарунка для її сина, підлітка Джо.

Читати далі →

Все для дітей. 10 дитячих вистав, які варто відвідати

Написано КіноТеатр

ДРАКОША І ЗНИКЛА ЗІРКА + КОСМІЧНА ВІКТОРИНА

Дата: 11.11.2019 – 24.11.2019 Ціна: 100-200 грн

Місце: Планетарій м. Київ, вул. Велика Васильківська, 57/3

Одне з фірмових інтерактивних шоу Київського планетарію з оглядом на всі 360! Освітньо-розважальна казка познайомить маленьких глядачів з усіма сузір’ями північної півкулі нашого неба. Ви відправитеся в подорож разом з маленьким Дракошою, що загубився в космосі через пропажу Полярної зірки. Але на допомогу прийдуть його вірні друзі, і разом вони повернуть найяскравіший орієнтир нічного неба на місце, перемігши небезпечну Чорну діру.

Космічна вікторина:
Хочете перевірити свої знання в астрономії – про Сонце, Місяць і нашу рідну планету Земля? Запрошуємо вас взяти участь в нашій космічній вікторині. Як виникли місячні кратери? Чому місяць світиться? Де Сонце черпає енергію? Тут ви знайдете відповіді навіть на найскладніші питання. У цій грі кожен стане переможцем, адже усі дізнаються і побачать багато нового. Влаштуйте для себе і дітей незабутні космічні вихідні!

КРАСУНЯ І ЧУДОВИСЬКО

Дата: 10.11.2019 – 30.11.2019 Ціна: 80-150 грн

Місце: Ляльковий театр м. Київ, вул. Грушевського, 1А

Хочете потрапити в казку? Спеціально для спектаклю “Красуня і чудовисько” театр перетвориться на середньовічний замок, в стінах якого розіграється вистава.

“Красуня і чудовисько” – європейська чарівна казка, що стала класичною, неодноразово екранізована і поставлена на сцені. Це історія про те, як Принц-красень в помсту за небажання прихистити бідну дівчину, був зачарований і перетворений на Чудовисько. Врятувати Принца може тільки взаємна любов, але хто погодиться полюбити Чудовисько? Хіба що та, хто зможе побачити в нім справжню людину. Ось тільки часу зовсім небагато – треба встигнути, доки не впала остання пелюстка троянди, інакше прокляття над Принцом залишиться назавжди.

ЖИВ-БУВ ПЕС

Дата: 16.11.2019 – 01.12.2019 Ціна: 50-250 грн

Місце: Театр опери і балету для дітей і юнацтва м. Київ, вул. Межигірська, 2

Сюжет всім відомої української народної казки “Жив-був пес”. Дуже простий, завуальований під іронічними діалогами і нехитрими образами героїв, він розповідає про такі категорії, як дружба, вірність, взаємодопомога, добро і співчуття. На сцені “Театру опери і балету для дітей і юнацтва” персонажі знову оживуть в улюблених образах. Приходьте самі і беріть з собою дітей!

Характерні риси кожного героя казкової історії “Жив-був пес” прописані напрочуд ясно і глибоко. Тут є вірний пес, який завжди готовий прийти на допомогу своєму хазяїну, а також вовк – втомлений від вічних поневірянь, тужливого і важкого життя. Усі події, що відбуваються на сцені, поза сумнівом справлять на вас хороші враження. Адже вони прикрашені знайомими мотивами української культури і народними піснями у виконанні чудових музикантів хору Театру опери і балету.

ПРИГОДИ ГЕКЛЬБЕРРІ ФІННА

Дата: 21.11.2019 – 15.12.2019 Ціна: 50-200 грн

Місце: Театр опери і балету для дітей і юнацтва м. Київ, вул. Межигірська, 2

У Київському академічному театрі опери і балету для дітей і юнацтва відбудеться мюзикл для дітей “Пригоди Гекльберрі Фінна” за мотивами відомої книги класика американської літератури Марка Твена. Отже, маленький хлопчик вимушений піти з дому, та ще і ховатися від власного батька. Більше того, він рятує свого друга – темношкірого Джима.

Разом з героями цього мюзиклу ми відправимося в подорож уздовж річки Місісіпі і пройдемо довгий шлях до кращого життя, повний небезпек, пригод і несподіванок. Чим завершиться ця музична історія? Щоб дізнатися, потрібно обов’язково відвідати її.

КОТИК І ПІВНИК

Дата: 30.11.2019 – 08.12.2019 Ціна: 80-150 грн

Місце: Ляльковий театр м. Київ, вул. Грушевського, 1А

Котик і Півник – давні нерозлучні друзі. Котик активно займається полюванням, щоб забезпечити себе і свого друга їжею. А Півник, вимушений сидіти у будинку і не виходити з нього! Так застерігає його Котик, тому що хитра і підступна Лисичка вже давно полює за Півником і намагається виманити з його будинку.

З цією метою Лисичка спокушає Півника то горошком то бобовим зерном. Все марно! І лише коли лисиця обіцяє Півнику такий небачений і нечуваний делікатес – маковий пиріг, Півник погоджується вийти з будинку, щоб забрати пиріг. Цього тільки Лисичка і чекала! Вона хапає його і втікає з ним у свій дім.

ГУСИ-ЛЕБЕДІ

Дата: 30.11.2019 – 15.12.2019 Ціна: 80-150 грн

Місце: Ляльковий театр м. Київ, вул. Грушевського, 1А

У Київському академічному театрі ляльок відбудеться спектакль для глядачів від 3-х років – “Гуси-лебеді”. Це відома з дитинства казка про пихату дівчинку, її братика і підступну Бабу Ягу зі своїми слугами – Лебедями. Сестричка не вберегла братика, і Гуси-лебеді забрали його в хатинку на курячих ніжках.

Тепер доведеться виручати! Але щоб досягти своєї мети, мало бути тільки рішучим і сміливим. Тільки добре серце допомогло дівчинці подружитися з Піччю, Яблунею і Молочною річкою. За її добро Мишка дала їй гарну пораду, а інші герої – допомогли піти від переслідування Лебедів, яких послала навздогін Баба Яга.

РЕЗИДЕНЦІЯ ДІДА МОРОЗА

Дата: 07.12.2019 – 27.12.2019 Ціна: 190 грн

Місце: Концерт-хол ВДНГ м.Київ, пр-т Академіка Глушкова, 1 (вхід біля павільйону №9)

“Резиденція Діда Мороза” – це інтерактивна шоу-казка з чарівними героями, яскравими декораціями і цікавою програмою, взяти участь у якій зможуть всі дітлахи, незалежно від віку.

Тут кожен малюк має змогу потрапити у домівку Діда Мороза та познайомитися з його казковим оточенням. Вірні друзі Діда Мороза — ельфи — організують розважальну програму, що складатиметься з міні-квестів та цікавих завдань, а також допоможуть написати листа з побажаннями, якщо малюк не встиг це зробити вдома.

Найважливішою частиною візиту до Резиденції стане зустріч з самим Дідом Морозом. Всі охочі матимуть змогу посидіти у нього на колінках, розпитати його про життя в чарівному краї та загадати йому свої бажання на майбутнє.
Ну і, звісно, Дідусь нікого не залишить без солодкого подарунка (Подарунок кожному гостю входить до вартості квитка) і фотографії на згадку!
Не проґавте можливість хоч на трішки подовжити віру в Діда Мороза, бо дитинство триває допоки ми впускаємо казку в своє життя.
Діти до 4-х років включно можуть заходити за одним квитком з дорослим, що супроводжує їх.

КІТ У ЧОБОТЯХ

Дата: 14.11.2019 – 15.12.2019 Ціна: 80-150 грн

Місце: Ляльковий театр м. Київ, вул. Грушевського, 1А

Відома багатьом історія, написана великим казкарем Ш. Перро, не перестає дарувати теплі емоції як дітям, так і дорослим. Дотепний і меткий Кіт знову вирушає на зустріч пригодам, щоб виручити свого хазяїна! Поспішайте купити квиток, щоб порадувати своє чадо цікавою ляльковою постановкою, адже ця добра і проста казка підходить дітям будь-якого віку.

Недолугий Жак, звичайний працьовитий селянин, вже зневірився знайти в житті щастя і вибратися з бідності. Але у нього є Кіт – не просто домашній улюбленець, а справжній товариш, готовий підтримати хазяїна будь-якої хвилини. Безстрашний хвостатий хитрун влаштовує грандіозну аферу, бореться з чудовиськами і уміло обводить лиходіїв навколо пальця! Чого не зробиш заради того, щоб друг був щасливий.

CHRISTMAS DREAMS – РІЗДВЯНЕ ШОУ ДЛЯ ДІТЕЙ

Дата: 21.12.2019 – 03.01.2019 Ціна: 150-500 грн

Місце: Premier Palace Hotel. Софіївський Гранд хол м. Київ, б-р. Тараса Шевченка, 5-7/29

Новорічні дитячі свята – це вже добра традиція в Premier Palace і кожного разу глядачів чекає справжня феєрія! Цього разу маленькі глядачі всі разом вирушають в країну Морок – рятувати Різдво. Адже тролі вкрали усі подарунки, які здатна звільнити тільки одна дівчинка, але вона більше не вірить в чудеса. Здається, що надії вже немає, але добрий Санта разом з глядачами, допоможе Алісі згадати дитинство. А чим все закінчиться – залежить тільки від вас!

СІМ ДОБРИХ СПРАВ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Дата: 15.12.2019 – 29.12.2019 Ціна: 250 грн

Місце: Новий український театр м. Київ, вул. Михайлівська, 24Ж

У Новому українському театрі в Києві відбудеться новорічна вистава-гра “Сім добрих справ Святого Миколая”. Саме стільки справ доведеться виконати усім маленьким учасникам вистави і їх батькам, щоб Святий Миколай зміг зазирнути до них на свято і принести подарунки. Цілий рік добрий чарівник спостерігав за дітьми і готувався до зустрічі із слухняними малюками. Але напередодні свят йому потрібно так багато всього встигнути! Тому без вашої допомоги він не обійдеться. Але допомагати іншим – це ж дійсно весело.

Читати далі →

Джеймс Менголд

Написано КіноТеатр

Джеймс Менголд – американський режисер і сценарист, відомий по фільмах “Перерване життя”, “Переступити рису”, “Потяг на Юму”, “Логан” та “Форд проти Феррарі”.

Джеймс Менголд народився в 1963 році в Нью-Йорку в сім’ї відомих художників Роберта і Сільвії Менголд. Після закінчення школи вступив до Каліфорнійського інституту мистецтв, де одним з його викладачів був режисер і теоретик американського кіно Олександр Маккендрік.

У 21 рік, маючи у своєму портфоліо декілька короткометражних фільмів, Джеймс Менголд отримав пропозицію від студії Walt Disney стати її штатним сценаристом і режисером. Проте, розчарувавшись в цій роботі, він вирішив повернутися в Нью-Йорк і вступити до Колумбійського університету на відділення кінематографії.

Кінодебютом Джеймса Менголда став фільм 1995 року “Товстун“, в якому він виступив режисером і автором сценарію. Фільм отримав декілька престижних премій, у тому числі приз за кращу режисуру на кінофестивалі “Сандерс“.

У 1997 році Джеймс Менголд зняв фільм “Поліцейські” з Робертом Де Ніро, Сільвестром Сталлоне і Харві Кейтелем в головних ролях – поліцейську драму, що розповідала про протистояння між шерифом невеликого містечка і його колегами, пов’язаними круговою порукою.

Наступний проект режисера – поставлена за мотивами книги Сьюзанни Кейзен, драма “Перерване життя” (1999) з Анджеліною Джолі, Вайноною Райдер, Ванессою Редгрейв і Вупі Голдберг. За роль в цій картині Джолі отримала премії “Оскар” і “Золотий Глобус“.

Згодом Джеймс Менголд зняв комедійну мелодраму “Кейт і Лео” (2001) з Мег Райан і Х’ю Джекманом і трилер “Ідентифікація” (2003) з Джоном Кьюсаком, Реєм Ліотта і Амандою Пітт.

У 2005 році Джеймс Менголд став співсценаристом і режисером фільму “Переступити рису“, що розповідає історію молодого виконавця Джонні Кеша і його стосунків з Джун Картер Кеш. Головні ролі виконали Хоакін Фенікс і Різ Уізерспун, яка за цю роль удостоїлася премій “Оскар” і “Золотий Глобус“. Картина отримала широке визнання критиків і вважається однією з найуспішніших картин в кар’єрі Джеймса Менголда як з творчої, так і з касової точок зору.

Наступна картина Джеймса Менголда – вестерн “Потяг на Юму” (2007) з Расселом Кроу і Крістіаном Бейлом також була тепло сприйнята критиками і глядачами. У 2010 вийшов фільм “Лицар дня” з Томом Крузом і Кемерон Діаз.

У 2011 році кандидатура Джеймса Менголда була затверджена на пост режисера у фільмі “Росомаха: Безсмертний“. Разом із сценаристами Крістофером Маккуоррі, Скоттом Френком і Марком Бомбеком, Джеймс Менголд адаптував для великого екрану комікс Френка Міллера і Кріса Клермонта про пригоди Росомахи в Японії, а також фільм “Логан“.

Цього року режисер працював над фільмом “Форд проти Феррарі“, в якому сюжет оповідає про групу американських інженерів і дизайнерів. У 1960-х під керівництвом конструктора Керролла Шелбі і за підтримки британського гонщика Кена Майлса вони повинні були з нуля зробити абсолютно новий спорткар, здатний випередити Феррарі – непереможного чемпіона 24-годинної гонки на витривалість Ле-Ман.

Читати далі →

Приходь в кінозал і відкривай серце прекрасному

Написано КіноТеатр

З 7 листопада на великих екранах твого міста з’явиться можливість насолодитися кращими короткометражними анімаціями цього року.

Лауреати і номінанти на найпрестижнішу кінопремію світу знову заполонять кінотеатри України. У програмі – зворушливі, смішні і напрочуд красиві анімаційні фільми, які сколихнуть серця кожного.

Нас чекають історії про любов і сімейні цінності, про надію і розчарування, про уміння прощати і відпускати.

“Поведінка тварин”

Країна: Канада

Режисери: Девід Файн, Елісон Сноуден

Веселий короткометражний мультфільм, в якому ми можемо спостерігати за антропоморфними тваринами, які прийшли на прийом до психоаналітика.

“Бао”

Країна: США

Режисер: Домі Ши

“Бао” розповідає про китаянку, яка живе в Канаді. Діти, що виросли, покинули її будинок, і жінка починає піклуватися про “Бао” – традиційне китайське блюдо баоцзи, коли один з пиріжків оживає.

“Пізно увечері”

Країна: Ірландія

Режисер: Луїза Бегнол

Літня Емілі вдається до спогадів за чашкою чаю. Переживаючи моменти з життя, вона відкриває для себе різні нюанси і переоцінює життя.

“Один маленький крок”

Країна: США, Китай

Режисери: Ендрю Чесворт, Бобі Понтільяс

Короткометражний мультфільм від китайської студії анімації Taiko, який розповідає історію юної дівчинки на ім’я Луна, що мріє стати космонавтом.

“Вихідні”

Країна: США

Режисери: Тревор Хіменес

Це історія про хлопчика, який бродить між будинками своїх нещодавно розлучених батьків. Сюрреалістичні казкові моменти змішуються з внутрішніми реаліями сім’ї, що розпалася.

Читати далі →

Успіх крізь століття “Сімейка Адамс”

Написано КіноТеатр

Словосполучення “Сімейка Адамс” стало вже давно культовим. Флінстоуни і Сімпсони плентаються десь в хвості в порівнянні з незвичайними Адамсами – персонажами мультиків, серіалів і фільмів з однойменною назвою, що отримали таку щиру любов і настільки широке визнання у всьому світі.

Культові персонажі народилися на світ в 1938-му році з легкої руки американського художника Чарльза Адамса, на честь якого і дістали свою назву комікси про життя інфернального, але дружнього сімейства. Виходили вони в журналі The New Yorker упродовж 50-ти років, починаючи з 1938-го року.

Історія Адамсів задумувалась як сатира на зразкову американську сім’ю XX століття, а особняк, що наводить жах, був списаний з порожніх будиночків Уестфілда, рідного міста Чарльза. До першої екранізації образи персонажів не були такими, якими ми звикли їх бачити. Наприклад, бабуся була не занадто розумною, а Уенсдей – привітною.

В цілому, сімейка виглядає щонайменше дивно: адвокат і бізнесмен Гомес Адамс обожнює висаджувати в повітря іграшкові потяги, а його дружина Мортіша доглядає за отруйними рослинами. Дядько Фестер лікує голову в лещатах і уміє генерувати електрика, а діти, Уенсдей і Пагслі, мучать один одного і отримують від цього задоволення. У їх моторошнуватому особняку живуть мовчазний дворецький Ларч, кисть руки на ім’я “Річ” і бабуся, яка пригощає домашніх стравами з відбілювача та очей тритона.

Уважний глядач побачить за химерними звичками люблячу сім’ю, де кожен ставиться один до одного з увагою і турботою. Серіал про диваків запустили в квітні 1964-го року і транслювали упродовж двох сезонів. Тоді Адамси отримали ширше визнання, у тому числі завдяки талановитому акторському складу. До речі, в ті ж роки на телебаченні транслювали схожий серіал – “Сімейка монстрів”, і між двома шоу була неабияка конкуренція.

У 1977-му році було прийнято рішення випустити повнометражний фільм про Адамсів і подивитися, наскільки популярний він опиниться серед глядачів. За результатами цього дослідження було прийнято рішення про запуск ще одного сезону шоу.

На жаль, слабка режисура, смішний бюджет, посередній сценарій і нав’язлива гра акторів призвели до того, що фільм з тріском провалився.

Після послідували довгі чотирнадцять років забуття, поки, нарешті, в 1991-му році Баррі Зонненфельд не закінчив роботу над своїм дебютним кінофільмом “Сімейка Адамс”. Картина поставлена за сценарієм Керолайн Томпсон і Ларрі Уілсон, які працювали до того з Тімом Бертоном “Едвард Руки-ножиці” та “Бітлджюс”. Фільм виявився надзвичайно успішним, і без проблем окупив свій 38-мільйонний бюджет, принісши творцям 113,5 мільйонів доларів.

За сюжетом картини, голова сім’ї Адамсів Гомес страждає через те, що перебуває в довгій розлуці зі своїм братом Фестером. Чверть віку тому вони посварилися через жінку (точніше, через двох жінок – сіамських близнюків), і Фестер пішов, грюкнувши дверима.

Солідний успіх фільму прирік його на сиквел. Зрозуміло було, що впоратися з подібним завданням зможе тільки Зонненфельд, який вже собаку і силу-силенну інших домашніх тварин з’їв на Адамсах. Сам же Баррі бажанням повертатися у світ ексцентричної сімейки не горів – він вважав, що його історія цілісна і повністю закінчена. Але тут в гру вступили Великі Гроші.

Зонненфельд, завдяки наданому карт-бланшу, спустив бурхливу фантазію і зробив чарівний і надзвичайно стильний фільм. Декорації, акторська гра, операторська робота – усе це знову вище за всілякі похвали.

У 1992-му році, на хвилі успіху першої частини фільму, канал ABC почав трансляцію мультиплікаційного серіалу про сімейку Адамсів. Два сезони і подальші їх повтори демонструвалися на телеканалі аж до 1995-го року, викликаючи помірне схвалення у шанувальників ексцентричної сімейки.

У 1998-му році на екрани вийшов фільм “Воз’єднання сімейки Адамсів”, знятий Дейвом Пейном. Цікаво, що вийшов фільм зовсім не на кіноекрани, як ви могли б подумати, а виключно на відео. Картина була виконана в сумовитій традиції гірших із зразків ситкомів середини минулого століття. Украй посередній фільм цілком заслужено провалився скрізь, де тільки міг, і здобув масову ненависть з боку розчарованих фанатів.

Нарешті, в період з 98-го по 99-й роки на телеканалі Fox Family був показаний новий телесеріал про пригоди сімейки Адамсів. Зроблений він був в повній відповідності з класичним серіалом 60-х і в деякому роді був його римейком. Власне, “Нова сімейка Адамс” являла собою, на відміну від останньої повнометражки, зразок того, як слід знімати нині ситуаційні комедії – славна ностальгічна, ненав‘язлива атмосфера, хороші жарти, не геніальна, але цілком пристойна акторська гра.

Чергова порція пригод найпохмурішої сімейки на планеті повертається в 2019-му році.  Цього разу це мультиплікаційний повнометражний фільм, який був створений під чуйним керівництвом Конрада Вернона і Грега Тірнана. У черговій екранізації Адамси, як і раніше, не зраджують своїм традиціям і по-своєму насолоджуються життям.  Тим життям, яке знайоме багатьом поколінням з самого дитинства.

Читати далі →

10 вистав «Нового українського театру»

Написано КіноТеатр

“Методи виховання маленьких засранців”

#Комедія

11 жовтня – 11 листопада

Як жити, коли з рідними тебе не пов’язує нічого, крім бажання якнайшвидше продати спільну хату? Хто винен, що собака розуміє тебе краще за рідного брата? Що робити, коли поняття «родинний зв’язок» звучить якось «напряжно»? Чому все так? Через погане виховання? Складні життєві обставини? Або просто через твоє невміння любити?

Історія трьох братів, які майже втратили зв’язок один з одним. І все, що їх досі об’єднує — батьківська хата та старий пес Кубік. Але роздається стукіт у двері і входить Вона… Єдина… Єдина, хто може їх примирити. Або посварити назавжди, витягнувши «із шафи» усі таємниці. Чим все скінчиться? Братанням чи мордобоєм? Залежить від того, чи відомі Їй методи виховання малих засранців.

БЕЗЗАХИСНІ СТВОРІННЯ

#Комедія

03 листопада

Чоловіки і жінки. У цих двох словах – вічний конфлікт і таке ж вічне тяжіння. Чоловіки або жінки? Хто з них розумніший, а хто “блондинка”? Хто з них сором’язливіший, а хто “без забобонів”? Хто сильний, а хто “розмазня”? Марно шукати відповіді на ці питання. Все знову закінчиться сваркою і з’ясуванням стосунків! Або любов’ю. З горя! Або весіллям! У будь-якому разі, фуршет глядачам гарантовано!

Актори “Нового українського театру”, що грають цей спектакль, не залишають байдужим жодного з глядачів. Посмішки не сходять з вуст з першої до останньої хвилини спектаклю. Оплески не припиняються навіть в антракті, під час якого глядачів чекають невеликі сюрпризи.

СОБАЧИЙ ВАЛЬС

#Комедія

13 жовтня – 25 листопада

Комусь в житті щастить і він отримує все і одразу, а комусь… щоб вижити в цьому світі, постійно доводиться пристосовуватись. Під родину, під кохану людину, під владу, під друзів, під моду… Під суспільну думку.

Якось до будинку заможного політика-бізнесмена потрапляє собака. Але не звичайна, а Собака-Людина. Так, звичайна людина, молодий хлопець, який на догоду Хазяїну прикидається собакою. І тепер усі мешканці котеджу мають звикати — пристосовуватися — до правил цієї дивної гри. Адже всі вони по-своєму «заручники». «Полонені» обставин, родинних проблем, грошей, кохання, власних ілюзій… І поки вони змушені танцювати цей «собачий вальс», моторошна гра Хазяїна заходить все далі… На що здатен той, хто має владу та відчуває повну безкарність? І як же довго можуть мовчати ті, хто від нього залежить?

Ця вистава про нас із вами. Про тих, хто нас оточує, про тих, чиї вчинки нам безпечніше не помічати, про тих, хто бреше нам щодня з екранів телевізора, про тих, в чиїй присутності нам безпечніше мовчати, про тих, від кого ми залежимо в той чи інший період життя… Та про тих, у кого ми самі можемо одного дня перетворитися…

КЕФІР, ЗЕФІР І КАШЕМІР

#Іронічна комедія

14 жовтня – 04 листопада

А Ви вже думали про свої плани на наступне життя? З ким би Ви хотіли зустрітися знову? А з ким жити разом? Нашим героям вже давно “за”, і це серйозний привід замислитися про майбутнє. Адже все треба спланувати завчасно, щоб не помилитися в другий раз, бо звідки ми знаємо, скільки ще буде тих життів!

Забавна історія двох “закоханих”, які не мають наміру здаватися! Але як зробити вибір, про який не доведеться жалкувати? Не знаєте?! Якщо чесно, герої нашого спектаклю теж не знають. Єдиний рецепт, який вони можуть порадити, – узяти дві склянки кефіру, або какао, або хорошого коньяку, сісти поряд з коханою людиною і насолоджуватися теперішнім життям, а не шукати відповіді на безглузді питання!

СВАТАННЯ МОНТЕРА

#Інтимна комедія

18 жовтня – 24 листопада

Автор твору, Михайло Зощенко, сміється над своїми сучасниками, готовими за “червончик” “продати” власного чоловіка самотній пані в навантаження з усіма витікаючими інтимними подробицями сімейного життя. Сьогодні “червончики” змінилися “долярчиками”. Але чи змінилися ми? Чи пам’ятаємо про те, що окрім грошей, є і інші горезвісні вічні цінності – честь, дружба, любов, борг і так далі…

Ах, яке прекрасне буде життя!
Життя без грошей. Життя без грошей!!!
І як приємно буде жити
І без турбот, і прикрощів!

Приблизно так і абсолютно серйозно мріяли наші предки – “герої” сатиричних оповідань автора – усього лише якихось сто років тому. У що втілилися їхні мрії, ми бачимо щодня на цінниках магазинів, у платежах за “комуналку”, банківських відсотках тощо.

МАЛЕНЬКІ КОМЕДІЇ ВЕЛИКОГО БУДИНКУ

#Мюзикл

19 жовтня – 02 листопада

Глядачі разом з акторами, немов на машині часу, перенесуться в наше зовсім недавнє, але вже таке безповоротно далеке минуле. Де і дерева були вищі, і дружба була міцніша, і гумор був добріший.

Спектакль складається з двох “маленьких комедій” чудових драматургів, письменників-сатириків Арканова і Горіна, написаних ними ще в 70-ті роки 20-го століття. Відтоді витекло багато води, змінилася країна, “переоцінилися” цінності. Актори нашого театру, утіливши “комедію” на сцені, довели, що час не в силах змінити головне. Люди не міняються – усі так само люблять, усі так само радіють і засмучуються, усі так само сміються над собою.

ЩО ПОТРІБНО ХОЛОСТЯКУ

#Драма

20 жовтня – 18 листопада

Що таке любов?! Ми розуміємо, наскільки сильно любимо людину, або тільки втративши починаємо це розуміти? Невже, щоб переконатися, що твоя любов справжня, потрібно покинути її і спробувати інших? Легко не буває ніколи, і ми замість того, щоб здолати усі негоди разом і навчитися любити, вирішуємо, що найлегше обірвати, і почати шукатися “когось там”.

І чи зможуть герої спектаклю “Що треба холостякові” вчасно зрозуміти наскільки сильно потрібні один одному? А якщо ні? То кому ж тоді залишиться кіт?!

Весела, іронічна історія про перший складний період життя молодого подружжя і їх чорного кота. Спектакль сповнений пристрасними латиноамериканськими танцями, несподіваними сюрпризами, сонетами Шекспіра і душевними піснями Кузьми Скрябіна.

ТВІЙ КРАЩИЙ ДРУГ – “ІГУАНА”

#Комедія

25 жовтня

Мрієте Ви про сьогоденний “відпочинок”? Хотіли б Ви мати власне маленьке “море”? Хотіли б Ви опинитися хоч ненадовго в дивовижному місці, де Вас добре зрозуміють, де без слів відчують Ваш настрій, де Вас підтримають, запропонують чашку чаю або кави, або яблучний сік… чи коньяк… і усе це “за рахунок закладу”? Якщо так – то Вам сюди!

Спектакль-концерт “Твій кращий друг -” Ігуана “- наповнений унікальними авторськими піснями композитора і поета Іллі Рибалка – про наше місто, про любов, про людей, – про нас з вами.

Приходьте! І ми будемо раді вітати Вас в “Ігуані”, де Ваш шлунок і душа ніколи не залишаться голодними! Заходьте до нас і шукайте своє море… Знаходьте свою внутрішню гармонію… Ніхто за вас цього не зробить! Цей шлях повинні пройти Ви самі. І будете щасливі! Довго-довго… Адже Ваш кращий друг – “Ігуана”!

ШАХРАЙКИ?.. ЛЕСБІЙКИ?!! КРАСУНІ!

#Комедія

28 жовтня – 10 листопада

Якщо доля підкинула тобі лимон – зроби з нього якщо не лимонад, то хоч би чай з лимоном. За цим принципом і живуть героїні комедії “Шахрайки?.. Лесбійки?!! Красуні”!

Дві дівчини – Жулька і Оля – разом знімають кімнату. Грошей постійно бракує, хоча обидві працюють. Одного разу, залишившись без грошей і без роботи, дівчата вирішують цю проблему в досить незвичайний спосіб: вони прив’язують себе до цілого ряду незвичайних ситуацій, з яких виплутуються, заплутуючи інших. Але все закінчується добре, тому що Жулька – справжній генератор ідей, їй може позаздрити будь-який кризовий менеджер.

Глядачі під час спектаклю сміються і плачуть. І ще декілька днів після спектаклю розмовляють фразами героїв. Називають хлопців – Джонік, а дівчат – Жюлі. Наспівують мелодії. Згадують танці з теплою посмішкою. І ще довго пам’ятають смак фіналу, бажаючи знову повернутися до світу “Шахрайок”.

ТРИ АНЕКДОТИ НА ОДНУ ТЕМУ

#Детектив

09 листопада

В якості “анекдотів” про подружню зраду театр вибрав три розповіді трьох відомих письменників – Панаса Мирного, Антона Чехова і Стефана Цвейга. Це “Лови”, “Хористка” і “Страх”. Усі ці оповідання в тому або іншому ступені розповідають про вічну тему людського життя – подружню невірність.

Сюжети в них різні, але окрім теми, об’єднані вони і загальними персонажами – двома кумедними “шпиками-детективами”, які стежать за недбалим подружжям.

У спектаклі багато пластичних, танцювальних номерів. Артисти кидаються в циганський танок, те і діло, що починають жити і рухатися в ритмі пристрасного танго.

Спектакль створено для молодих закоханих пар з “досвідом”. Велика вірогідність того, що вони упізнають в героях “Анекдотів” кого-небудь зі своїх знайомих, а то і зовсім поглянуть на самих себе. Бо хто ж без гріха!

Читати далі →

Індивід Джокера

Написано КіноТеатр

З нагоди виходу першого сольного фільму про Джокера, ми вирішили розібрати його особистість, його характер і душу.

Джокер – кваліфікований фахівець в області хімії та експерт з вибухових речовин. Він несприйнятливий до усіх видів отрут, майстер втеч, майстер тактичного аналізу і майстерний в рукопашному бою. Хоча Бетмен сильніший, але Джокер швидший і моторніший, а його стиль боротьби хаотичний і непередбачуваний.

Його супер сила – це непохитна сила волі і геніальний інтелект. Шаленство Джокера і структура розуму залишає його невразливим для тортур. Цей феномен Бетмен намагався пояснити тим, що він фактично не усвідомлює, що є правильним і неправильним, не розуміючи, за що його взагалі повинні судити.

Він цинік, анархіст, садист та невдалий стендап-комік. Він ненавидить людство і вважає, що в глибині душі усі такі ж негідники, як він.

Багато хто називає Джокера психом, проте якщо розглянути його глибше, то це не зовсім так. В усіх його словах є сенс, він прекрасно усвідомлює, хто він і чого хоче. Його бояться, тому що він непередбачуваний і небезпечний. Ніколи точно і до кінця не можна зрозуміти його мотиви. Джокер – Гравець. Його слова: “Це моє місто” – досить справедливі. Адже він за дуже короткий час зумів залучити у свою гру міський уряд, поліцію, мафію, та і взагалі кожного жителя Готема, змусивши всіх боятися. Образ Джокера змушує думати, що він просто розважається, доводячи людей до відчаю, ставлячи під сумніви усі їх моральні принципи.

Він придумав отруту, яка примушує жертв сміятися до смерті і залишає на їх лицях жахливу посмішку. Він використовує як зброю свій клоунський реквізит, наприклад, гральні карти і квітку в петлиці.

У самопроголошеного принца злочинного світу немає надздібностей, окрім нелюдської жорстокості і уміння створювати смертельний хаос.

У загальному сенсі можна сказати що він ексцентричний та маніакально-депресивний психопат. Багато прихильників вважають Джокера абсолютною протилежністю Бетмена. Так, Джокер завжди радісний і яскравий на відміну від Темного лицаря, який постійно похмурий. Видно і протилежності костюмів: темний у Бетмена, і яскравий у Джокера.

Читати далі →

83 роки на сцені! Яблонська Галина Гілярівна.

Написано КіноТеатр

Народилася майбутня акторка в Умані на Черкащині.
Першим її театром був Вінницький театр російської драми, де грали її батьки. Уперше на сцену вона вийшла у віці шести років в епізодичній ролі хлопчика. У вісім років, в 1936 році, вона вже виконувала головну роль в спектаклі “Хатина дядька Тома”.

Галина Гілярівна із самого дитинства радувала глядачів сімейним талантом на сценах обласних театрів Могильова-Подільського, Вінниці та Дніпра. У військові часи вона була змушена виконувати важку роботу в таборах окупантів. Але з часом, разом із однодумцями їй вдалося втекти.
З 50-х років і по сьогоднішній день актриса зіграла незліченну кількість головних ролей в прекрасних постановках театру ім. І.Франка. Також з 60-х по 94-й роки грала у вітчизняному кіно. А за останні 15 років отримала 8 найпрестижніжих театральних премій.

Зараз Яблонська Галина Гілярівна в свій 91 рік продовжує збирати повні зали та дарувати повний спектр емоцій глядачам на рідній їй сцені.

Читати далі →

Крістоф Вальц

Написано КіноТеатр

В дитинстві Вальц терпіти не міг батьківських розмов про театр. Проте за наполяганням батьків Крістоф Вальц все ж почав навчатися на акторському факультеті у Віденському університеті театру і музики, після чого переїхав в Нью-Йорк і вступив до Інституту театру і кіно Лі Стратсберга.

Творча біографія Крістофа Вальца бере початок з кінця 1970-х. У ці роки артист працював у Відні і виходив на сцени декількох театрів. Його супроводив успіх, очевидний по переліку театральних підмостків, на які був запрошений Вальц. У свої трупи молодого актора зарахували гамбургський, цюріхський і театр Франкфурта-на-Майні. Крістофу довелося обзавестися власним агентом, який допомагав йому розібратися з масою пропозицій і щільним графіком роботи.

У кінці 70-х Крістоф уперше з’явився на екрані. Він активно знімався в німецьких і австрійських серіалах, здебільшого детективних.

Більшість ранніх серіалів за участю Крістофа не відома сучасному глядачеві, а з найбільш успішних його фільмів слід зазначити роль в третьому сезоні популярного австрійського детектива “Комісар Рекс”.

Відмінно зігравши в детективній стрічці “Комісар Рекс“, актор дав згоду на роль маньяка Мартіна Вульфа. Негативний персонаж, як вважав агент Вальца, притягнув підвищену увагу до артиста. З цих пір він регулярно знімається в австрійських, німецьких, французьких і британських серіалах, де відмінно стало у нагоді знання мов. Крістоф із захватом вчився і довів до досконалості знання 4-х мов: німецької, французької, італійської та англійської.

У 2000-му році Крістоф спробував себе в якості кінорежисера і зняв комедію “Wenn man sich traut“. На початку 2000-х він знявся в декількох міжнародних проектах, серед яких: “Посланець королеви“, “Східний експрес” і “Доріан Грей. Дьяволький портрет“.

Світова ж популярність прийшла в 2009-му році із зйомками в картині Квентіна Тарантіно “Безславні ублюдки“.

“Не запропонуй мені Квентін роль штандартенфюрера СС Ханса Ланди у своїх “Безславних ублюдках”, то хто б мене сьогодні знав?

Крістоф Вальц

За цю ж роль Крістоф Вальц був удостоєний всіляких кінопремій, включаючи “Оскар”, “Золотий глобус“, BAFTA і приз Каннського кінофестивалю.

Актора після такої вдалої роботи почали запрошувати в гучні голівудські проекти. Він зіграв у бойовиках “Зелений шершень” і “Різанина“, та в успішній мелодрамі “Води слонам“.

Пізніше продовжив співпрацю з Тарантіно, зігравши в його спагетті-вестерні “Джанго звільнений“. Це перевтілення було відмічене преміями “Оскар“, “Золотий глобус” і BAFTA.

Читати далі →