КіноТеатр

«Шинель» – друга онлайн-прем’єра від «Театру 360 градусів»

Написано КіноТеатр

1 квітня, у день народження Миколи Гоголя, відбудеться друга онлайн-прем’єра «Шинель» проєкту «Театру 360 градусів». Зареєструватися на перегляд можна за посиланням. 

Ми хотіли знайти п’єсу і виставу, яка не матиме вікових обмежень. Тому ми вирішили, що і діти, і підлітки, і дорослі повинні мати доступ до нашого другого проєкту. Також для нас було важливо, щоб підіймалися соціальні проблеми, а ця вистава міцно пов’язана з питаннями булінгу, наскільки суспільство звертає увагу на людину і як не сприймає «маленьких людей».

Даша Малахова, продюсер проєкту «Театр 360 градусів»

«Вистава знята нібито очима Акакія Акакійовича»

Відеозйомка вистави відбувалася 1 березня на Великій сцені Театру на Подолі і тривала один день зранку до ночі. Для зйомок були спеціально пошиті куліси, перші ряди трансформувалися в місця для камер. Між сценами чути вказівки режисера відеоверсії Валентина Кондратюка, уточнення, поради і підтримку від режисера театральної версії Валерії Федотової. 

Моя найперша задача як режисера полягала в тому, щоб театральна і знімальна команди стали одним цілим, щоб режисеру відеоверсії Валентину Кондратюку та його знімальній групі було з нами приємно, комфортно і плідно працювати. Також протягом знімального процесу я дивилася за тим, щоб вистава була цілісною і в акторській грі, і в художньому оформленні, і зі сторони настрою, відчуттів та темпоритму.

Валерія Федотова, режисер театральної версії

Варто сказати, що знімальному процесу передував місяць підготовки. Команда театру індивідуально грала цю виставу для творчої робочої команди, щоб всі зрозуміли, як це буде. Продакшн приходить з відеооператором, який знімає виставу на статичну камеру з одного ракурсу. Потім за цим матеріалом формується розкадровка, яка ділиться на сцени, щоб розуміти, як краще знімати, де літатиме екран, де ходитиме стедикам тощо.

Перше, що ми зробили, — адаптували світло під кінозйомку, зберігаючи при цьому режисерський малюнок. У театрі глядач бачить виставу із зали, світло при цьому виставлене з одного боку. Кінозйомка ж проводиться з різних сторін, нам потрібно було створити об’єм зображення. Друге завдання, що перед нами стояло, — переведення вистави у кіномову. Ми розписали, що хочемо бачити в той чи інший проміжок часу, транслювали це на операторів, що були задіяні у зйомці. 

Валентин Кондратюк, режисер відеоверсії вистав «Шинель»

Наталія Чижова поділилася, що, на відміну від світового досвіду, коли зйомки відбуваються з використанням трьох камер, зафіксованих в конкретних місцях, або їх завдання з різних ракурсів задокументувати, а потім скомпонувати все, чергуючи загальний план з крупним, завданням режисера відеоверсії вистави – придумати концепт графічного оформлення після того, як виставу відзняли і починають монтувати, яким буде ракурс «Шинель». 

Ми не відкриватимемо всіх секретів, але там буде специфічний формат кадру, який відображатиме суть цієї вистави. І люди, пов’язані з кіновиробництвом, зрозуміють цей прийом і хід, але у пересічного глядача вистава сприйматиметься на рівні емоцій і підсвідомості. На тебе впливатимуть з різних боків: і кадром, і музикою, і графічним оформленням.

Наталія Чижова, продюсер проєкту «Театр 360 градусів»

Якщо підсумувати та розкласти технологію виготовлення відеовистави на складові, то все ж таки є театральна частина, якою керує режисер Валерія Федотова. На знімальному майданчику процесом керує режисер відеоверсії, у якого є чіткий документ, розкадровка, де посекундно вивірено, скільки дублів буде знято кожної сцени. Режисер відеоверсії розуміє, як повинні рухатися камери, щоб зняти акторів у цій сцені з правильного ракурсу, тому що він вже знає, як це виглядатиме на фінальному монтажі, який був продуманий заздалегідь.

По іншу сторону камер – актори

Звісно ж, по іншу сторону камер знаходилися актори. Роман Халаімов – актор Театру на Подолі, виконувач ролі Акакія Акакійовича – відзначає, що враження від зйомок найпозитивніші:

Складнощів не виникало. Знімальна група дуже професійна і працювати було легко в обидвох проєктах. Ми всі робили спільну роботу, це відчувалося, і кожен виконував свою задачу на відмінно. Дякую всій команді!

Звісно ж, усі, хто дивився виставу «Шинель» у театрі на Подолі, для себе відзначили цілісність Романа Халаімова та Акакія Акакійовича. Може навіть здатися, що Микола Гоголь спеціально написав цього персонажа, щоб через 180 років Роман Халаімов зіграв Акакія Акакійовича у виставі «Шинель» від Валерії Федотової. Про свого героя актор розповідає так:

Акакій Акакійович для мене є таким, яким його можна побачити у виставі. Тому що важко охарактеризувати людину двома словами. Краще подивитися і скласти своє враження. Якщо коротко, то це людина повністю задоволена своїм життям, він, можна сказати, «блаженний», але доля приносить випробування, яких він не очікував.

Ця вистава буде наповнена музикою

Ще більше занурити в історію і віртуально перенести його від екранів гаджетів у театральну залу допоможе сила музики. Саундтрек і музичний бекграунд для відеоверсії вистави написали сучасні електронні саунд-продюсери Олександр Філоненко і Дмитро Авксентьєв. А запис композицій проходив прямо на сцені театру у виконанні симфонічного оркестру «Віртуози Києва», щоб передати звучання театру. 

Ми вирішили звернути увагу на звук, оскільки в минулому проєкті дуже багато говорили про музику, звуки, аудіосприйняття. Звичайно є люди, які не можуть виставу побачити і будуть її слухати та уявляти, що відбувається. Саме тому ми почали співпрацювати з саундпродюсерами та композиторами Олександром Філоненком і Дмитром Авксєнтьєвим. Вони написали саундтреки, які ми записували з симфонічним оркестром «Віртуози Києва» на сцені Театру на Подолі. Ця вистава буде наповнена музикою.

Даша Малахова, продюсер проєкту «Театр 360 градусів»

Це також несподіване поєднання, тому що хлопці є представниками електронної сцени, але вони пишуть музику і для симфонічного оркестру. І це таке поєднання сучасних музичних технологій з класичним виконанням. Ми домовилися, що всі саундтреки до цієї вистави потім будуть доступні для громадськості. Їх можна буде слухати як незалежну музику, навіть під час поїздки в авто.

Наталія Чижова, продюсер проєкту «Театр 360 градусів»

До речі, нове музичне оформлення буде не лише у відеоверсії, але й залишиться у виставі на сцені Театру на Подолі. У планах команди проєкту також випустити вінілові платівки для цієї вистави та зробити радіовиставу, щоб цей проєкт якомога довше проіснував в електронному форматі.

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Друзі назавжди”

Написано КіноТеатр

Чи траплялося вам уявляти, що робити, коли пройдена точка неповернення? Коли страшний діагноз скорочує роки життя до мінімального значення і з цим нічого не можна зробити?

Як бути в такій ситуації? Кинути все і встигнути насолодитися життям? Поїздити різними країнами? Або, може, до останнього сподіватися на диво, годуючи себе препаратами? А, може, зважитися на самогубство, щоб припинити цей болісний процес тут і зараз?

Такі думки напевно крутилися в голові у Ніколь. Адже у неї рак і жити їй залишилося півроку.

Але не менш тривожні думки відвідували голову Метью, чоловіка Ніколь. Адже він мав залишитися без дружини та один з двома донечками.

Але тут з’явився Дейн – їх друг.

ТАК НАШ ВІН АБО НЕ НАШ?

Фільм «Друзі назавжди» вперше був показаний ще в передковідний час, в 2019-му році. Але до наших кінотеатрів дістався тільки зараз.

За традицією, почнемо з назви. Оригінал іменується як «Наш друг», що на 100% відображає тему фільму. Адже він (фільм) в першу чергу про щиру дружбу і самовіддачу однієї людини, яку дуже складно зустріти в нашій дійсності.

Наші прокатники ж обізвали стрічку «Друзі назавжди», що також не позбавлене сенсу, але все ж, на нашу думку, гірше демонструє основний посил фільму.

СІМЕЙНІ ПРОБЛЕМИ

Фільм має досить розмірений темп, а розповідь постійно скаче через ту саму точку неповернення. Діагноз – рак, який розділяє життя героїв на “до” і “після”.

За настроєм картина дуже схожа на минулорічне «Тихе серце», хіба що прийняття рішень героям дається куди складніше.

Адже немає конкретних правил або інструкцій, як будувати життя далі, коли невідворотне – неминуче.

Герої зважуються спробувати різні методи, і за ними дуже цікаво спостерігати. Поки сімейна пара намагається впоратися зі своїми відносинами, їх друг, поставивши власне життя на паузу, всіляко допомагає пережити цю невідворотну реальність.

Не варто і пояснювати, що при перегляді з легкістю можна пустити скупу сльозу.

ВЕРДИКТ

«Друзі назавжди» показує людей такими, якими вони насправді є: вершиною еволюції, коли все добре, і найнижчими приматами, коли життя руйнується на очах.

Лінія життя має дуже непередбачувану траєкторію і довжину. Добре, якщо є вірні друзі, які допоможуть пройти цей шлях до кінця і залишаться з вами до останнього удару серця.

Вердикт: дивовижно.

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Том і Джері”

Написано КіноТеатр

Як би нам часом не хотілося повернути минуле і заново пережити певні моменти життя, іноді минуле має залишатися в минулому.

Про це ми і поговоримо прямо зараз при розборі чергового ремейка в епоху ремейків.

ФОРМАТ ВЖЕ НЕ ТОЙ

Не будемо тягнути кота за хвіст, адже він і так встигне настраждатися, почнемо.

Канва не змінилася. Кіт Том полює за мишеням Джері, як і 80 років тому (пояснюємо для наймолодших і не знайомих з персонажами читачів).

Якщо бути до кінця чесним і озирнутися назад в минуле, то історія Тома і Джері добре показувала себе в коротких серіях мультфільму і кожен раз з тріском провалювалася, виходячи на великі екрани. Формат подібних екшн-епізодів просто не працює в повнометражній картині.

Можливо саме тому творці вирішили докрутити ще й людиноподібних героїв. Але вийшло у них…

ДВА ЗА ЦІНОЮ ОДНОГО

За фактом, ми маємо два різні фільми. Перший розповідає про героїню Хлої Морець, яка намагається хитрістю отримати посаду в престижному готелі.

А другий – це якраз побігеньки Тома за Джері. Ось тільки чи потрібно було поміщати все це в один фільм? Наша відповідь – ні.

Проблема в тому (не в кота), що мультяшні персонажі не потрібні в історії з готелем. Прибравши їх, або на худий кінець замінивши на людей, могла б вийти добротна романтична комедія.

Фільм же носить загальну назву «Том і Джері». Але біда в тому, що у фільмі зі своїми іменами в назві, кіт і мишеня точно не головні герої, а відіграють лише другорядні ролі.

ВЕРДИКТ

Фільм може порадувати лише любителів ностальгії. Дійсно, приємно подивитися на персонажів, під верески яких ми збиралися в дитсадок або відмовлялися робити уроки.

У картині присутні пасхалки на безліч культових персонажів серії (будьте вкрай уважні в епізоді з розплідником), про які приємно згадати.

Але не більше.

Сама по собі стрічка навіює нудьгу, а тотальна відсутність хорошого гумору вбиває все бажання дивитися картину до кінця (за весь сеанс ніхто, ЖОДЕН! Глядач не засміявся. Чи це не провал для розважальної стрічки?).

Читати далі →

Кінодобірка до Дня закоханих

Написано КіноТеатр

Вже завтра день, коли всі будуть дарувати один одному валентинки, а в кінотеатрах будуть зайняті усі місця для поцілунків. І якщо в тебе ще немає другої половинки, то це не привід засмучуватися. Пропонуємо кінодобірку до дня закоханих, яка додасть романтики у атмосферу.

«Сніданок у Тіффані»

Ну що ж, розпочнемо із вишуканого фільму, в якому усе насичено елегантністю. Починаючи головною героїнею, у виконанні Одрі Хепберн у вбранні від Givenchy, і закінчуючи музикою та, звісно ж, коханням.

А от любителям музики точно сподобається цей яскравий оскароносний мюзикл 2016 року про мрійників, із Раян Гослінг і Еммою Стоун. Саме так, мова йде про «Ла Ла Ленд».

До зустрічі з тобою

Зворушлива мелодрама про двух людей, зустріч яких кардинально змінила їх життя, яка точно не залишить вас байдужими.

50 перших поцілунків 

Романтична комедія про кохання з першого погляду, яке іноді може підносити свої сюрпризи, точно підніме вам настрій.

«Красуня»

Відома усім комедія з Джулією Робертс про кохання, яке може з’явитися у вашому житті досить неочікувано.

Любителям пікантних фільмів  можемо запропонувати сучасну трилогію «П’ятдесят віддінків сірого»,  екранізація однойменного роману Еріки Джеймс з Дакотою Джонсон у головних ролях. 

«Три метра над рівнем неба»

Іспанська мелодрама про перше і велике кохання за однойменним романом італійського письменника Федеріко Моччія з Маріо Касас та Марія Вальверде у головних ролях.

Після

Молодіжна мелодрама про незвичне кохання між правильною дівчинкою відмінницею та поганим хлопцем, яке розділить їх життя на до та після.

«Приборкання норовливого»

Ну і наостанок, краща комедія 80-х з Адріано Челлентано та Арнелою Муті чудово доповнить романтичну атмосферу свята італійським колоритом.

Бажаємо вам гарно провести свято у компанії чудових фільмів та дійсно коханих людей!

Автор: Ясміна Уардані

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Дрібниці”

Написано КіноТеатр

За традицією почнемо з розбору назви фільму. У нас фільм охрестили як «Дрібниці». Так само назвали його і заокеанські творці «The Little Things». А ось російські прокатники вирішили трохи змінити назву і видали «Диявол в деталях».

Зазвичай, ми виділяємо наших локалізаторів, бо частіше саме їм вдається найбільш ємко і точно обізвати стрічку. Але цього разу пальму першості віддамо російським прокатникам, бо «Диявол в деталях», на нашу думку, куди більш точно описує фільм, ніж прості «Дрібниці».

ПОРІВНЯННЯ НА ПОРІВНЯННІ

Як тільки фільм вийшов на екрани, його відразу ж охрестили клоном культового детектива «Сім» і почали лаяти все, кримінальних детективів ми бачили вже достатньо. Якісь були хорошими, якісь викликали зневіру, в якихось все було зрозуміло вже через перші півгодини, а якісь зводилися в шедеври кінематографу.

Сьогоднішнього пацієнта можна віднести до всього вищепереліченого, якщо виходити з глядацьких оцінок і коментарів. Одні нещадно лають фільм, інші захоплюються. Так давайте розберемося, чи вартий насправді фільм перегляду у кіно.

ЛОКАЛІЗАЦІЯ

Хтось звинувачував фільм в запізнілому виході на екрани, мовляв, у 2021 році така схема розповіді вже нікого не чіпляє, фільм виглядає жахливо нудним, затягнутим і тд.

Хтось говорив, що фільм до болю передбачуваний і в ньому все зрозуміло вже на середині, а фінал так і зовсім розчаровує.

Начитавшись подібних розгромних оцінок, ми пішли споглядати самостійно, що це за шлак такий, і чому його взагалі випустили в прокат за межі США, якщо все так погано.

Чекали ми найгіршого, але фільм не тільки перевершив очікування, але і злетів до небес в нашому власному рейтингу оцінок.

Стрічка має неймовірно сильний сюжет. Так, оповідання розгортається повільно, бо глядач дізнається про нову інформацію разом з героями, ніяк не раніше. Через це створюється враження, що ми разом з екранними детективами, зіграними Рамі Малеком і Дензелом Вашингтоном, розплутуємо цю гучну справу.

АМЕРИКАНСЬКІ ГІРКИ

Фільм залишає змішані почуття і (дозволимо собі пафосне висловлювання) не для всіх.

Нині, коли глядач все більше сприймає кіно як атракціон, де можна відключити думки і сміятися під динамічну зміну кадрів і набір дорогих спецефектів, йому буває неймовірно складно змусити працювати голову і зрозуміти дійсно складний і заплутаний сюжет, який змушує активно використовувати сіру речовину.

ВЕРДИКТ

«Диявол в деталях» не тільки заслуговує на похід в кіно, але і вкрай рекомендується для всіх любителів головоломних сюжетів і неоднозначностей на кожному кроці.

Читати далі →

«Шах і мат» від Netflix

Написано КіноТеатр

Чи вмієте Ви грати в шахи? Якщо ні, то після перегляду цього серіалу точно захочеться навчитись. Так, мова йде про один з найгучніших міні-серіалів, що вийшов наприкінці жовтня 2020 року. «Ферзевий гамбіт» чи «Хід королеви» – саме так називають новий серіал від Netflix. 

Черговий підлітковий серіал чи несподівано геніальна робота? 

Екранізував книгу Уолтера Тевіса «Хід королеви» сценарист та режисер Скотт Френк, більш відомий такими роботами, як фільми «Логан» та «Забуті Богом». У «Ферзевому гамбіті» сім серій, що є дуже символічним, адже саме стільки кроків потрібно зробити пішаку, щоб стати ферзем, а от щоб стати найпопулярнішим міні-серіалом за всю історію Netflix, йому вистачило декілька тижнів. Цікаво, що на головну роль режисер покликав Аню Тейлор-Джой, коли ще не було навіть сценарію, відправивши книгу, і цього виявилося достатньо для молодої акторки. Щодо неї, то цей серіал виявився, говорячи мовою шахів, вдалим дебютом після зйомок у провальних «Нових мутантах». Також, у серіалі знялися такі актори, як Гаррі Меллінг, відомий як Дадлі Дурсль з франшизи про Гаррі Поттера, та Томас Сенгстер, який зігравш Жеяна Ріда в «Грі Престолів». Стосовно акторської гри, варто підкреслити, як бездоганно пропрацьований характер кожного героя. Вони прекрасно виглядають у своїх амплуа, а дивитися за кожним із них, – одне задоволення. З приводу реальності кожної партії та детально продуманих ходів гри у серіалі, можна поаплодувати консультантам фільму: один з них – Брюс Пандолфіні, консультував автора екранізованої книги, а другий – чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров, якому пропонували знятися у фільмі в ролі шахіста з СРСР Боргова.

Пафосна спортивна драма, спитаєте ви?

На мою думку, фільм не тільки про шахи, він більше про залежність. Американка на ім”я Бет Хармон втрачає матір та потрапляє у притулок, де знаходить своє покликання – шахи, граючи у підвалі з двірником, та стає залежною, через застосування транквілізаторів як заспокійливих у притулку. Але далі вона буде боротися не тільки з противниками на дошці, якими у період Холодної війни виявилися шахісти з СРСР, і навіть не своїми залежностями, а в першу чергу із собою на шляху до успіху. Другорядна, але не менш важлива сюжетна лінія розкривається наприкінці фільму, стверджуючи, що за усі наші успіхи і перемоги радіють наші друзі та  близькі люди.

Щодо візуалу…

І хоча сюжет, як на мене, був досить передбачуваним, але те, як передана епоха 50-60-х років у період Холодної війни, детально підібраний одяг, зачіски, дійсно вражає. До речі, щодо одягу: тут художниця з костюмів Габріель Біндер попрацювала бездоганно. Гардероб головної героїні підібраний відповідно до ліній шахової дошки, а колір її помади, окремий для кожної сцени, підкреслює те, як дорослішає та змінюється Бет. Поява сюрреалістичних шах на стелі виглядає досить фантастично. А ретро, класика та оригінальна музика Карлоса Рафаєля Рівера вдало підкреслюють настрій картини. Тож, в цілому, візуальне рішення серіалу виглядає досить органічно. 

Однозначно, рекомендую фільм до перегляду, адже він дійсно заслуговує на увагу. А тим, хто вже переглянув, неодмінно слід чекати на вихід наступного сезону, адже наприкінці фільму автор залишив відкритим дуже  цікаве питання: «Чи повернеться героїня до Штатів?»

Автор: Ясміна Уардані

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися серіал «Перевал Дятлова»

Написано КіноТеатр

Сьогодні поговоримо про серіал «Перевал Дятлова».

Сідали за перегляд з великим скепсисом, бо вже кілька років вивчаємо усі доступні матеріали цієї гучної події.

Зрозуміло, що дивитися стрічку дуже складно і боляче, якщо орієнтуватися на реальну кримінальну справу. І перші пару серій присутнє відчайдушне бажання припинити перегляд. АЛЕ!

Ми дивимось художній серіал, а не документальний. Тож, якщо дивитися з цього боку, мусимо припідняти капелюха (не зняти повністю, це важливо) перед творцями, бо у них вийшло зробити драматичну історію, за якою цікаво спостерігати.

Отже, ПЛЮСИ:

✅ Відмінним рішенням стало показати всі основні версії події (всього версій більше сотні, але основних близько 5-6, які і були показані в серіалі). А найголовніше – закінчити тією версією, яку прийнято вважати канонічною. (Хоч ця версія і показує туристів повними ідіотами як в житті, так і в серіалі, бо за численними фактами там просто не могло бути лавини, а якщо вже уявити, що вона і була, жоден досвідчений турист не покине намет в одних шкарпетках і піжамі, про що говорили всі до єдиного експерти, які брали участь у розслідуванні справи. Але це так, примітка автора).

Тим самим автори задовольнили інтерес всіх (адже з приводу різних версій досі розпалюються неабиякі суперечки), але вибрали ту, яку самі вважають найбільш вірогідною, та й до того ж, яка збігається з вердиктом слідства.

✅ Візуальні ефекти, за які не соромно. Подивившись фільм про фільм, ми переконались, що графіки в серіалі навіть більше, ніж можна було припустити. І виглядає все досить природно, за що неодмінно варто похвалити фахівців. (Серіал з явно меншим бюджетом, ніж повний метр, виглядає краще за того ж «Захара Беркута», ведмідь якого досі нам сниться в піксельних жахах).

МІНУСИ:

❌ Історія загралася в детектив, і так і не дала відповіді на собою ж поставлені запитання. (Важливо розуміти, що істинної відповіді не знає ніхто, і претензії не до історії в цілому, а до деяких її вигаданих складових, які не знаходять належного розвитку і закінчення в серіалі).

ОБЕРЕЖНО, СПОЙЛЕРИ! 

Як приклад можемо навести наступне: героя Золотарьова увесь серіал представляють як дуже неоднозначного персонажа (так було і в реальній історії), але тут чомусь його ще й озброїли пістолетом. Навіщо людині мати зброю в поході, якщо всі припущення з приводу його причетності до операції КДБ (які знову ж мали місце бути в реальності) ніяк не підтверджуються? Далі більше: навіщо начальник табору пускає собі кулю в лоб, а потім влаштовує гонитву з перестрілками, якщо пізніше пояснюється, що табір і зеки-втікачі (ще одна з версій загибелі туристів) ні до чого до серіальної версії того, що сталося? 

Історія заграє з безліччю теорій, але не справляється з ними, тим самим утворюючи сюжетні діри і нестиковки. Я вже не кажу про такі «незначні» ляпи, як замерзання туристів в одному місці, а потім їх місцезнаходження в іншому.

У сухому залишку може здатися, ніби-то ми не задоволені серіалом ані з боку зору достовірності, ані як поціновувачі кіномистецтва. Але це не зовсім так. Історія тургрупи Дятлова дійсно стала для багатьох дуже особистою. І хоч на початку ми були скептично налаштовані, серіал залучив до свого вигаданого всесвіту і змусив з інтересом спостерігати за тим, що відбувається на екрані. Чи це не показник того, що вийшло у творців?

До речі, схоже на те, що нас чекає ціла низка серіалів, знятих на реальних подіях. Вже навесні на екрани вийде «Чікатіло». Так, так, той самий. Тож, чекаємо!

Читати далі →

5 київських вистав у грудні за версією Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА»

Написано КіноТеатр

Підбірка вистав у рамках інформаційної співпраці «Navigator TV» та соціального проєкту «Theatre.love». Theatre.love – зручний сервіс підбору вистав, що розділені за 19 ситуативними потребами. 

«Альбатроси» від Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра

Вистава-переможець у номінації «За найкращу драматичну виставу».

У цій виставі шість карколомних історій, що смішать, зводять з розуму і надихають жити. Жити щодня на повну. Причин тому багато. Одна з них біологічна: головним героям «Альбатросів» вже добряче за шістдесят, сімдесят чи вісімдесят. А вони кохають, ревнують, втрачають і знаходять, як першокурсники. Відсутній смак життя чи почуття гумору через вік? Це не про наших «Альбатросів» – вистава для усіх, хто цінує життя і вміє радіти. У головних ролях – золотий склад Театру на лівому березі.

Коли: 12 та 27 грудня

Фото – Анастасія Мантач

«MIŁOŚĆ/ Любов» від театру «Золоті ворота»

Вистава-переможець у номінації «За найкращу виставу камерної сцени»

Що таке любов? Якою вона буває? З чого складається? Чи кожен здатен її відчути? Любов до чоловіка, жінки, дітей, друзів, до себе, професії… Але, чи завжди любов – це щастя? А якщо твоя любов – недосяжний фантом? А якщо твоя любов просто не дає тобі жити? Ти хочеш, мусиш, кричати про свою любов, але насправді не можеш сказати про неї навіть пошепки… Кожна історія у виставі «MIŁOŚĆ/ Любов» – це мрія, втрата, сповідь, пошук, ілюзія, диво, надія, або ж публічна самотність, від якої не рятують навіть лайки в Інстаграмі…

Коли: 15 грудня

Фото – Олексій Товпига

«Ласкаво просимо до пекла» від Молодого театру

Вистава-переможець у номінації «За найкращу виставу камерної сцени»

Час іде, але загарбник не змінюється, не виправляє помилок історії, не зупиняє наступ. І от сьогодні слова, сказані про чеченську війну, можна слово в слово повторити про війну на Донбасі. Молодому театру стало цікаво зазирнути в обличчя ворога, побачити смерть його очима, спробувати знайти спосіб зупинити страхіття, покарати агресора та жити в мирі.

Коли: 13 грудня

Фото – Олексій Товпига

«Лимерівна» від Національного театру імені Івана Франка

Вистава-переможець у номінації «За найкращу виставу камерної сцени»

Бідна мати, вдова примушує дочку – Наталю відмовитися від бідного, але такого коханого Василя і вийти заміж за нелюба Карпа, сина багатої пихатої Шкандибихи. Наталя, яка любить і й жаліє свою матір-пяничку, чинить опір її волі. Хитрістю, брехнею, намовляннями Наталю все ж примушують погодитися на цей шлюб. Згодом вона дізнається, що її ошукано. Єдиний вихід – кинути осоружне життя й податися з коханим у вільні степи або…

Коли: 15 та 25 грудня

Фото – Валерія Ландар

«Сімейний альбом» від Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра

Вистава-переможець у номінації «За найкращу пошуково-експериментальну виставу».

Що таке сім’я? Щоб знайти відповідь на це запитання, запрошуємо зазирнути в шпарини старого будинку. Ми підглядатимемо за життям сім’ї, що проживає в Україні в 90-ті роки. Сім’ї, в якій поєднують своє буття три покоління. Неминучий супротив батьків та дітей. Те, що мало величезне значення для старшого покоління, дуже швидко перестає цінуватись їх нащадками. Ми перемістимось в часи розпаду СРСР, саме тоді коли Америка почала з’являтись на полицях наших магазинів, на зломі часів, при зміні правлінь. І давайте уявимо, що всі актори будуть в масках? В модернових масках «Commedia dell’Arte». Як же без них? Адже, режисер цієї вистави – Маттео Спіацці (Італія).

Коли: 8, 17, 31 грудня

Фото – Анастасія Мантач
Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Суперінтелект”

Написано КіноТеатр

Штучний інтелект, який на прикладі однієї людини вирішує або допомогти людству, або його повністю знищити – цілком цікава задумка для фільму, чи не так? Так подумали творці стрічки «Суперінтелект», так подумали й ми. Не знаю як перші, але ми виходили з кінозалу розчарованими і сонними. Чому ж так вийшло?

ТУПІСТЬ НЕ ДОРІВНЮЄ КОМЕДІЯ

Ви, напевно, безліч разів чули, як хтось вигукував: «Ну і тупа комедія». На жаль, визначення «тупа комедія» все частіше замінює собою «комедію» як таку. Чомусь творці стрічок думають, що чим тупіше будуть персонажі і їхні дії, тим дотепніше вийде фільм. Що ж, для таких авторів ми вкрай рекомендуємо повернутися до генія комедій Чарлі Чапліна і його творів. Сучасні автори явно призабули, що таке «комедія» і її складові.

На жаль, «Суперінтелект» – це в прямому розумінні «тупа комедія», де весь гумор будується на безкрайній тупості персонажів. Головна героїня наділена трішки більшим інтелектом, але і її потуги часто зводяться до формули «чим тупіше, тим краще».

Ліпшим показником є ​​кіноглядачі, які сміялися всього пару разів за сеанс, а це вкрай низький показник для фільму в жанрі «комедія».

І ТАК ЗІЙДЕ

Хороший фільм – це той, який встигає розкрити причини і наслідки тих чи інших подій, що відбуваються. Яку ж формулу має «Суперінтелект»? У світі з’являється той самий Суперінтелект (не зрозуміло звідки) і вибирає випадкову дівчину для експерименту. Що, як, навіщо і чому – нам вкрай неохоче намагаються пояснити, а потім і зовсім пропонують прийняти як факт.

До того ж, творці явно злукавили, показуючи в трейлерах протистояння героїні з тим самим суперінтелектом. Адже, насправді, фільм є мелодрамою з вкрапленням фантастичних елементів. Ближче до середини стрічки інтелект (як персонаж) відходить на другий план і практично не з’являється аж до кульмінації.

ВЕРДИКТ

Фільм явно обманює всі очікування глядача. Найсумніше, що формула дійсно інтригує, але реалізовується дуже незграбно і тупо.

Так, в стрічці є якась мораль, що заслуговує на окрему згадку і умовного плюсу до вердикту.

Також, фільм рясніє акторами не останньої величини в Голівуді, але це не дає стрічці ніяких переваг, бо «комедійні» кривляння складно охрестити акторською грою.

Навіть під час пандемії і, так сказати, на безриб’ї в світі кіно, фільм «Суперінтелект» не рекомендується до перегляду.

Бо дуже він обманює очікування, а тупості нам і в інших галузях вистачає, щоб споглядати її ще й на великому екрані.

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися «Лінія горизонту»

Написано КіноТеатр

Наше життя здається нам абсолютно безпечним. Так, ми читаємо жахливі новини, але завжди думаємо, що з нами ніколи не станеться чогось подібного. Особливо, якщо це стосується відпочинку та туристичної поїздки.

Так само сталося з героїнею нового фільму «Лінія горизонту», який вже щосили штурмує наполовину повні зали кінотеатрів. Ну, а ми готові розповісти, чи заслуговує на увагу ця стрічка.

ЛЮДИНА VS ПРИРОДА

Почати варто з того, що творцями фільму є ті ж автори, що подарували нам «У владі стихії» і «Мілина». Якщо ви фанат подібного жанру, коли людина залишається один на один з природним явищем або звіром (сюди можу так само додати фільм «Капкан»), то фільм вже вартий перегляду. Бо тримає в напрузі. Власне, як і належить фільмам подібного жанру.

МІНУС НА МІНУС

Шкода, але в цьому абзаці мова не про плюси. На превеликий жаль, фільму не вдається докрутити більшість з представлених драматичних або екшн моментів. Таке відчуття, що стрічці дістався недосвідчений режисер, який не зміг витягнути все як слід. Хоча сценарій надає масу можливостей для цього.

АЛЕ Є Ж ПЛЮС?

Без плюсів не обійшлося. Самий явний полягає в тому, що на відміну від тієї ж «Мілини», де перші 20-30 хвилин хронометражу були суто для галочки і безглуздого розтягування, а також не несли ніякої значущої інформації для глядача, в «Лінії горизонту» досить міцна зав’язка, яка знайомить нас з основними дійовими особами, розкриває їх характери і взаємини, які пізніше дадуть про себе знати. Кажучи простою мовою, фільм цікавий з самого початку, на відміну від більшості картин подібного жанру.

ВЕРДИКТ

«Лінія горизонту» варта того, щоб її переглянути. За умови, що ви фанат жанру. Навряд чи стрічку захочеться передивлятись, але полоскотати нерви 1,5 години – чому б і ні, вірно?

Вердикт: похвально.

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Нічний патруль”

Написано КіноТеатр

Осінь – найчастіше вкрай меланхолійна пора. На подив, у цьому році осінь приготувала безліч прекрасних фільмів. «Нічний патруль», він же «Нічний конвой», він же просто «Поліція» – якраз з таких. Розмірений, меланхолійний, чіпляючий. Погляньмо ближче, чи що.

ПРОКАТНИЙ ПОЧАТОК

Спершу розберемося з назвою. Бо є з чим розбиратися. Чомусь наші прокатники вирішили, що ємної і вкрай точної оригінальної назви «Поліція» буде недостатньо. Поміркувавши, вони вирішили, що якщо більшу частину фільму дії відбуваються в темний час доби, в назві обов’язково потрібно вказати на це. І обізвали стрічку «Нічний патруль». Проблема лише в тому, що ніякого нічного патрулювання у фільмі і близько немає. Назва просто обманює і вводить в оману. Дуже шкода, що наші прокатники не подивилися фільм перед тим, як давати йому ім’я.

Трохи краще справи йдуть у російському прокаті. Там картину назвали «Нічний конвой», що вже набагато ближче до істини. Адже основний сюжет розповідає про трьох поліцейських, яким потрібно супроводити мігранта в аеропорт. І хоч тут і є попадання в ціль, краще було б залишити оригінальну назву «Поліція». Адже, в першу чергу, фільм розповідає про нелегку ношу значка і табельної зброї. У кожного поліцейського є особисте життя і особисті проблеми. Кожен хоч раз замислюється, як вчинити: діяти за статутом або піти на угоду з совістю.

Саме про це фільм, про поліцію.

ФРАНЦУЗЬКА СИМФОНІЯ

За що ми любимо французьке кіно? За легкість, атмосферу і хороший гумор. Все це є в «Поліції». Фільм зовсім не поспішає рухатися по сюжетних рейках, часто робить зупинки і повертається на вже пройдений етап, щоб показати його ще раз з іншого ракурсу. Тим самим спершу даючи можливість вивчити кожну з основних дійових осіб, а вже після цілком віддатися сюжетній лінії.

Фільм можна порівняти з концертом класичної музики. Чим довше дивишся на екран, тим більше відчуваєш, що те, що відбувається, цілком поглинає тебе і не дає відірватися від оповідання аж до останньої секунди фільму, останнього рядка титрів.

ВЕРДИКТ

Чи можна назвати хорошим фільмом стрічку, яка дає можливість відчути відразу кілька станів і емоцій? Безумовно, так. 

«Поліція» дуже схожа на недавнє «Тихе серце». Це такий же розмірений, сумний і веселий, болісний і радісний, глибокий і вдумливий, смішний і плаксивий, загалом – талановито зроблений і структурований фільм.

Дивитися обов’язково, а вердикт: дивовижно.

Автор статті: Олег Соколовський

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Відьми”

Написано КіноТеатр

Як часто ви зустрічаєте відьом в своєму житті? Мова не про нових родичів або відображення в дзеркалі.

Мова про таємничих, загадкових, часом чарівних представниць найдавнішого зла.

Саме про них вирішив зняти фільм (а точніше перезняти, адже «Відьми» є ремейком картини зразка 1990 року) титан фентезі Роберт Земекіс, а продюсерами виступили Альфонсо Куарон і Гільєрмо дель Торо. Знатна зібралася компанія. А якщо додати сюди двох оскароносних акторок, так взагалі тягне на фільм року, чи не так?

Як би не так. І ось чому.

«ЗЛОВІСНА ДОЛИНА»

Відразу погугліть, що це за ефект такий – «Зловісна долина», тому як фільм цілком і повністю потрапив під його вплив. Трейлери заманювали яскравою картинкою і атмосферою казки. На справі ж, ми отримали вкрай неоднозначну стрічку за багатьма параметрами.

Щось схоже було в «Братах Грімм», однак там одразу давали зрозуміти, що це похмуре фентезі, а не казка для сімейного перегляду.

«Відьми» відвертають і вводять в стан дискомфорту своєю реалістичністю, власне, все за канонами «зловісної долини».

АКТОРСЬКИЙ ЕТЮД

Театральна манера гри верховної відьми у виконанні Енн Хетеуей йде у розріз з більшістю інших персонажів. В результаті, мозок постійно метається між думками: «Це телеспектакль або все-таки фільм?».

Багато персонажів переграють. Якщо бути точнішим, використовують саме театральну манеру, тоді як інші герої намагаються «грати кіно». Чи повинні ці два табори бути присутніми в одній картині? Навряд чи.

ВІЗУАЛ БЕЗ ПОХВАЛ

На жаль, до картинки так само є кілька питань. Графічна складова в деяких моментах досить топорна, і все б нічого, якби не велика кількість крупних планів, які демонструють всі недоліки CGI-графіки.

При цьому, фільм залишається яскравим і барвистим; що радувало б, якби не «долина»…

ВЕРДИКТ

«Відьми» – це безумовно атракціон. Дуже дорогий, місцями гарний і … лякаючий.

Творці хотіли зробити щось грандіозне, і в цілому у них вийшло. Вони створили величезний барвистий торт, від якого при першому погляді течуть слинки, але відкусивши шматок барвистого крему, виявляєш чорний-чорний бісквіт, до того ж не зовсім свіжий. Апетит проходить на раз-два.

Вердикт: проходняк.

Автор статті: Олег Соколовський

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Тихе серце”

Написано КіноТеатр

«Найпрекрасніший довершений фільм, який ви побачите цього року». Це відгук видання «The Telegraph”. Власне, цим все сказано. І це дійсно так (тільки, якщо ви не відкриєте в цьому році для себе «Зелену книгу», «Три біл-борди» та інші оскароносні чудові фільми).

Так давайте ж розберемося, чому «Тихе серце» з великою ймовірністю візьме Оскар наступного року.

СМИСЛОВА ДРАМА

У всьому світі фільм вийшов під назвою «Чорний дрізд», але наші прокатники в черговий раз вирішили проявити чудеса кмітливості і символізму, обізвавши стрічку «Тихим серцем», тим самим вносячи до назви, на нашу думку, більше сенсу.

Адже, в картині події розповідають про літню жінку, яку з‘їдає хвороба. Вона наважується на евтаназію, до речі, заборонену процедуру в штаті проживання героїв. Жінка вирішує провести вихідні в колі близьких і попрощатися. Само собою, зробити це легко ні у кого не вийде. Кожен приносить в будинок свої проблеми і чвари, але по закінченню вікенду кожен отримає незабутній досвід.

НАЙТОНКІШИЙ БАЛАНС

Фільм вражає своєю виваженістю кожної деталі. Здавалося б, в чистої води драмі знаходиться місце чорному гумору і комедії. І не можна сказати, що ці елементи зайві. Навпаки. Прибери їх, і картина втратить левову частку свого шарму.

Кожен епізод фільму розрахований з математичною точністю. Не кажучи вже про символізм, якого більш ніж достатньо. Навіть будинок героїв, в якому і відбуваються всі події фільму, виконаний в геометричному стилі. Де кожна лінія має початок і кінець. Прямо як … лінія життя.

ОСКАР В КИШЕНІ

Такі фільми виходять не часто. Як маленькі спалахи золотого блиску, вони опромінюють безодню сучасного кінематографа. До речі, про блиск золота. Чому ми впевнені, що фільм отримає Оскар? Все елементарно! Крім чудового оповідання і прекрасних акторів, стрічка дуже грамотно вплітає в себе такі важливі критерії для отримання золотої статуетки, як фемінізм, сексуальні меншини, інвалідність і т.д. Ці аспекти служать фоном, причому грамотно побудованим, тому зовсім не дратують, на відміну від інших фільмів, куди подібне пхають аби було.

ВЕРДИКТ

Осінь – пора приємного смутку і переосмислення життєвих цінностей. Сходіть на фільм «Тихе серце», який краще за будь-якого психотерапевта допоможе вам розібратися в собі.

Вердикт: дивовижно!

Автор статті: Олег Соколовський

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитися “Чесний злодій”

Написано КіноТеатр

Як багато ви знаєте чесних людей? Хочеться вірити, що їх більшість. Але чи зустрічали ви таких, які здаються на гарячому, маючи на руках 9 мільйонів доларів? Ось і ми не зустрічали! Але фільм «Чесний злодій» вже щосили штурмує кінотеатри країни, тож саме час розібратися в стрічці.

ЛІАМ РАЗ, НІСОН ДВА

Картина розповідає про професійного грабіжника банків, який хоче нарешті розпрощатися з темним минулим і не таїти секретів від своєї дівчини, в яку він сліпо закоханий.

Але для початку потрібно розповісти все поліції, а вона, як годиться, продажна… І доводиться Тому (ім’я головного героя) знову братися за зброю.

Треба віддати належне виконавцю головної ролі, Ліаму Нісону, бо хто як не він вміє наповнити шармом і харизмою часом не самих позитивних персонажів.

Л-ЛОГІКА

В цілому, фільм викликає приємні емоції після перегляду, якби не кілька жирних «АЛЕ»!

Всі вони зводяться до настільки безглуздих сюжетних поворотів, що диву даєшся, як, навіщо і чому це вирішили знімати. Багато сюжетних твістів розставлені настільки навмисно, щоб лише трапився сюжет, що у подібні речі не віриш від слова «зовсім». А як наслідок, народжується враження, що нам намагаються впихати невпихаєме. Прикро.

ВЕРДИКТ

«Чесний злодій» – досить легкий фільм на один раз. Він не поганий, але моторошно клішований і нелогічний. При цьому, харизма зіркових акторів дозволяє комфортно сприймати те, що відбувається. А на безриб’ї, як то кажуть… і «Чесного злодія» подивитися можна.

Автор статті: Олег Соколовський

Читати далі →

Сьогодні будемо дивитись “Авангард”

Написано КіноТеатр

Та що ви знаєте про круті бойовики! Ось Стенлі Тонг, режисер «Авангарду», точно в курсі, як зробити дахозносний екшн-бойовик. Тут вам і золоті тачки, і леви з гієнами, а також запаморочливі бійки і перестрілки, і, звичайно ж, Джекі Чан, якого втулили на всі постери, як головну діючу особу. 

Все це явно заслуговує на увагу, чи не так? А якщо ви ще не вловили наш саркастичний тон, давайте докладніше розберемося, як взагалі «Авангард» допустили до показу широкій публіці.

ЦЕ НЕ СЕРЙОЗНО!

Почати варто з того, що «Авангард» – це суто попкорновий фільм, на який варто йти тільки з друзями, пивом, гарним настроєм і бажанням весело провести час. При будь-якому іншому підході стрічка просто не витримає ніякої критики. У фільмі настільки все клішовано, заїжджено, тупо і абсурдно, що часом персонажі стрічки самі згадують про це в діалогах.

Найскладніше питання, яке піднімає виріб, як творці ставилися до свого дітища? Чи хотіли вони зробити смішну пародію на бойовики 90-х, або всерйоз задумували стрічку як гідний продукт на ринку кіно в 2020-му році?

Судячи з матеріалів зі знімального майданчика, обстановка була досить серйозна. Невже Уве Болл дістався до Китаю і заразив своїм вірусом кіно-колег країни висхідного сонця?

ДЖЕКІ, ДЖЕКІ …

Не рідкість, коли явно провальну картину рятували гучні імена акторів. Можливо, творці «Авангарду» усвідомлювали ймовірний провал і вирішили підстрахуватися, взявши на одну з ролей іменитого Джекі Чана.

Біда тільки в тому, що цей хід не дуже рятує ситуацію. Харизми одного з найвідоміших китайців (гонконгців, якщо бути точним) не вистачає, та й з’являється він на екрані не так вже й часто, відкриваючи дорогу молодим талантам.

На жаль, кар’єра Джекі пішла на спад: з 2017-го року він не знімається в більш-менш значних проєктах, а «Таємницю печатки дракона» зі Шварцнегером і Пашею Волею взагалі краще забути як страшний сон.

Однак, Джекі Чану варто віддати належне, адже навіть в свої немолоді роки він все одно виконав всі трюки сам в новій стрічці. Яких, звичайно, було порівняно менше, ніж в культових «Обладунках бога», але ж були!

ГРАФОН

Бюджет фільму ніде не розголошується, але схоже, що все пішло на гонорари та оренду локацій, бо графіка у фільмі настільки жахлива, що забудьте все, що ми говорили щодо фільмів «Гренландія», «Захар Беркут» і «Стволи Акімбо» в попередній рецензії .

Здавалося б, всяке буває. Якщо не вистачає бюджету, кількість «графоністих» сцен необхідно скоротити до мінімуму. Але тільки не у випадку з «Авангардом». Тут стільки паршивої графіки, що вистачило б на цілих три фільми! Крупними планами нам тицяють в обличчя поганою анімацією і кривим хромакеєм. Невже Стенлі Тонг надихався «Захисниками» Сарика Андреасяна?

ВЕРДИКТ

«Авангард» – це «Кімната» Томмі Вайсо зразка 2020-го року. Фільм настільки погано зроблений, що навіть стає добре при перегляді. Зовсім не здивуємося, якщо він теж колись стане культовим у вузьких колах шанувальників зробити собі боляче.

«Авангард» – це перець чилі, розбавлений гірчицею і оцтом. А любителі подібної кухні завжди знайдуться.

Читати далі →

“Гренландія”. Фільм-катастрофа

Написано КіноТеатр

Фільм-катастрофа – це досить нішевий жанр, який періодично набуває популярності, коли з’являється відповідний інфопривід. Перебої з паперовою промисловістю у племені Майя або любов наших східних братів до екзотичної кухні.

2020-й видався досить відповідним для відродження інтересу до жанру, а тому в українському прокаті стартує «Гренландія», американська стрічка про черговий варіант руйнування нашої планети.

Але чи такий хороший виявився продукт, або це черговий бойовик, де герой Джерарда Батлера рятує всіх і вся? Давайте розбиратися.

ЦЕ КАТАСТРОФА!

Фільми-катастрофи бувають двох напрямків: або це щось буквальне, з крутим графоном і знищенням всього живого; або в дусі «Олени» Звягінцева, де катастрофа величезних масштабів розвивається в рамках душевних відносин персонажів один до одного.

«Гренландія» намагається всидіти на двох стільцях одночасно, і показує як масштабні руйнування планети, так і терзання головних (і не тільки) героїв.

І якщо з другим у фільмі все дуже непогано (але про це пізніше), то до першого є претензії.

Бюджет фільму склав 34 млн вічнозелених, але їх явно не вистачило, щоб у всіх фарбах відобразити знищення планети. Кадри з великим об’ємом графіки виглядають незграбно і сиро. В цілому візуальні ефекти знаходяться десь посередині між ведмедем з «Захара Беркута» і сценою з мотоциклом зі «Стволів Акімбо».

Тому масштабних сцен небагато, і катастрофа буквальна відбувається швидше на тлі, і вкрай неохоче показує себе. Благо, на першому плані знаходяться досить міцні людські взаємини, за якими цікаво спостерігати.

В першу чергу показують те, що вже зовсім не нове, але з кожним разом, як і раніше викликає нотку жаху: коли людина опиняється на порозі виживання, вона перетворюється у… звіра.

СІМЕЙНІ УЗИ

Головними дійовими особами картини виступає середньостатистична американська сім’я: батько, мати, син. З двоповерховим білим будинком, крутою автівкою і т.і. Батьки знаходяться на межі розлучення, а син – діабетик, і постійно потребує прийому спеціальних препаратів. Здавалося б, нехитра формула, але кожен з цих елементів проявляє себе по ходу сюжету не один раз. 

Сім’я героїв стає везунчиками, яких відбирають в якості обраних для збереження людства і хочуть відправити на місцевий аналог Ноєвого ковчега. Однак тут і починаються проблеми…

Члени сім’ї змушені розлучитися і пробиватися до місця евакуації окремо. На шляху героїв стає безліч перепон, за подоланням яких досить цікаво спостерігати. Взагалі, з точки зору темпоритму фільм показує непогані результати. Події змінюють одна одну динамічно, не даючи глядачеві приводу відволіктися. 

Хоча, ця картина з тих, де потрібно перетерпіти початок. У всякому разі, нашому глядачеві він точно здасться нуднуватим, бо канони типової американської родини з привітними сусідами ми вже бачили сотні разів.

ФІНАЛ НЕ ФІНАЛ

Невже у фільмі тільки проблеми з візуальною складовою? Яку, якщо підтягнути, вийде шедевр на всі часи? Зрозуміло, ні. Точніше, навіть так: на жаль, зрозуміло, що ні.

У фільмі є парочка не найлогічніших дій, які пізніше хоч і пояснюються, але в перший раз викликають подив і скептицизм. Причому, що цього можна було б легко уникнути, вчасно задавши правильний вектор розвитку сцени.

Але якщо на ці дрібні недоліки можна закрити очі, то з фіналом картини є дуже великі проблеми.

Складно обійтися без спойлерів, але якщо коротко: фінал перекреслює всі досягнення як героїв, так і фільму в цілому. Фінал неймовірним чином просто-напросто ламає фільм. Таке відчуття, що фінальні сцени знімав інший Режисер, а акторів просто змусили під тортурами дограти ці епізоди. Це те саме, як спіткнутися при забігу на стометрову дистанцію прямо перед фінішною рисою. Страшенно прикро і боляче.

ВЕРДИКТ

«Гренландія» – це досить посередній фільм-катастрофа в візуальному плані, але міцна драма на тлі апокаліпсису. В умовах карантину і при відсутності конкуренції, «Гренландія» може допомогти провести холодний осінній вечір. Але вийти з кінозалу бажано за 10 хвилин до кінця картини, інакше розчарування не уникнути.

Читати далі →