Мистецтво

Габріель Пікколо: Роботи про кохання

Написано Мистецтво, Персони, фото

Любов – це дуже особисте почуття, яке складно описати словами. Кожна людина відчуває по-своєму, проявляє любов особливим способом. Але є риси, які об’єднують всі люблячі серця. Це світле почуття спробував зобразити бразильський художник Габріель Пікколо. Його герої показують ніжні, чуттєві і таємні моменти з життя люблячих людей.

(більше…) Читати далі →

Бодіфроттаж – фотомистецтво

Написано Мистецтво, Персони, фото

Євгенія Брошева займається незвичайним видом фотомистецтва – бодіфроттаж. Для того, щоб створити фото в стилі бодіфроттаж потрібне багато терпіння і уважності до деталей. Необхідно упіймати слід, зафіксувати момент – відбиток, ось що необхідно знайти фотографові.

Ми вважаємо, ці знімки вийшли досить інтригуючими.



(більше…) Читати далі →

Галерея: Мікеланджело Буонарроті

Написано Мистецтво, Персони

Перш за все, Мікеланджело більше відомий як скульптур та архітектор, а вже потім як художник. На привеликий жаль, не всі його скульптури збереглись до нашого часу.

Це скульптурне зображення видатного Біблійного героя із старого заповіту, майбутнього царя Ізраїлю Давида. Молодий Давид на скульптурі готується до свого двобою з велетенським богатирем Голіафом, якого перемагає, влучивши тому з пращі каменюкою прямісінько у лоб. На скульптурі оголений Давид спокійний та зосереджений, впевнено дивиться на свого невидимого супротивника, ліва рука вже закинула пращу за плече, ось вже за кілька митей Голіафу настане кінець. Скульптура зроблена у 1504 році і самими флорентійцями була сприйнята як символ Флорентійської республіки, яка, неначе Давид, протистояла у двобої таким політичним велетням, як Рим та Венеція.

А ось ще одна видатна скульптура митця, на ній зображена матінка Божа Марія, яка тримає на руках знятого з хреста мертвого Ісуса. Скульптура називається “Оплакування Христа”. Копії цієї скульптури можна знайти у багатьох католицьких церквах західної Європи.

Це скульптурне зображення великого єврейського пророка Мойсея сидячого у роздумах.
Цікаво, що на скульптурі пророк зображений з ріжками. З ріжками його зобразив Мікеланджело через дещо неправильний переклад Вульгати1, а саме кількох рядків старого Заповіту. Там, де мова йшла про Мойсея, в оригінальному тексті Тори на івриті було сказано, “що євреям було важко дивитись на обличчя Мойсея, бо воно світилось променями”, однак слово “промені” на івриті має кілька значень, одне з яких якраз роги. Тож і переклали спершу неправильно текст як роги, а Мікеланджело тому і зобразив рогатого Мойсея.

Всі скульптури Мікеланджело були зроблені з мармуру. За легендою, якось один чоловік спитав Мікеланджело:
– Як вам вдається робити такі чудові скульптури з цих кусків мармуру?
– О, дуже просто! – Відповів митець: “Я лише беру шматок мармуру і відсікаю з нього все зайве”.

Окрім скульптур, Мікеланджело прославився ще й як архітектор. Саме він спроектував прекрасний собор святого Петра у Римі.

Але найбільшу заслугу та славу на поприщі мистецтва йому приніс знаменитий розпис стелі Сікстинської капели у Ватикані.

У 1508 році Мікеланджело був запрошений папою Римським Юлієм другим до Риму, де папа доручив митцю розмалювати стелю славетної Сікстинської капели. Сама Сікстинська капела була побудована у 1481 році архітектором Джордже де Дольче на замовлення папи Римського Сікста четвертого (звідси і назва “Сікстинська”) та є однією з найвідоміших архітектурних пам’яток епохи Ренесансу.

Стеля сікстинської капела – велике мистецьке творіння Мікеланджело, є плодом його безперервної та важкої праці, яка тривала протягом чотирьох років, з 1508 по 1512 роки. Сам розпис стелі, яким займався майстер, був справжнісіньким героїчним вчинком, адже Мікеланджело доводилось його робити у дуже важких умовах, при поганому освітлені, лежачи на спині, на спеціальному помості. Площа стелі Сікстинської капели складає біля 600 квадратних метрів, на яких було намальовано близько 300 фігур. Розписом Мікеланджело займався один, без жодних помічників, а замовник роботи – папа Римський Юлій другий виявився дуже нетерплячим та постійно турбував майстра, бажаючи бачити, як йде робота. Кажуть, навіть якось розгніваний художник скинув з свого помосту дошки на папу, що дошкуляв йому своїми зауваженнями знизу.

Тим не менше, попри всі труднощі, розписана стеля капели виявилась геніальним та грандіозним творінням Мікеланджело, на якому зображена вся історія людства, починаючи з перших днів і до всесвітнього потопу.

Це, мабуть, найвідоміший фрагмент стелі, який зображає створення першого чоловіка Адама.

Цей фрагмент зображає створення Богом світил – Сонця, Місяця та зірок.

Тут гріхопадіння Адама та Єви

І наслідок гріхопадіння – їхнє вигнання з Раю.

Тут вже зображено світовий потоп, на задньому фоні можемо бачити силует ковчега, який побудував Ной.

Окрім розпису самої стелі Сікстинської капели, Мікеланджело було зроблено розпис однієї з її стін, де художник намалював монументальну фреску – “Страшний суд”.

Фреска “Страшного суда” була зроблена вже у другій половині життя великого майстра, робилась ним з 1536 по 1541 роки на замовлення папи Римського Павла третього. На фресці панує атмосфера всесвітньої катастрофи, близиться момент істини, ангели у сурми трублять про початок страшного суду, грішників волочуть у пекло, а праведників піднімають у небо. В центрі фрески зображено Ісуса Христа, який наче грізний язичницький бог-громовержець вершить свій суд.

Читати далі →

Крістіан Вієлер – стоп-кадр Павлова

Написано Мистецтво, Новини, Персони, Україна, фото

Німецький фотограф Крістіан Вієлер вміє правильно побудувати кадр, фокусуючись тільки на одній речі – здорових почуттях до їжі. Він вихоплює забавні кадри з дуже зосередженими чотириногими, які докладають немало зусиль, щоб схопити ласощі на льоту.

Фотографує Вієлер не лише своїх улюбленців, але і на замовлення. Проте, задоволення це не таке вже і дешеве – 250 євро за зйомку. Але, можливо, це не занадто висока плата за славу. Адже ваші собаки можуть стати відомими на весь світ. Наприклад, цього року Вієлер об’єднав свої роботи у фотокнигу і настінний календар.

Christian Vieler – isnt.

https://www.instagram.com/p/BqPQyxiApb9/ https://www.instagram.com/p/Bq5WlfpguSB/
https://www.instagram.com/p/BurNx4Lgoq_/
https://www.instagram.com/p/Bu09aTQgzPS/ Читати далі →

Мікеланджело Буонарроті

Написано Мистецтво, Персони

Мікеланджело Буонарроті – визнаний геній епохи Відродження, який приніс неоцінимий вклад в скарбницю світової культури.

6 березня 1475 року в сім’ї Буонарроті Сімони народилася друга дитина, яку назвали Мікеланджело. Батько хлопчика був мером італійського містечка Карпезе і був нащадком благородного роду. Дід і прадід Мікеланджело вважалися успішними банкірами, але батьки жили бідно. Статус мера не приносив батьку великих грошей, але іншу роботу (фізичну) він вважав принизливою. Через місяць після народження сина термін служби Лодовіко ді Леонардо на посту мера добіг кінця. І сім’я переїхала в родовий маєток, що знаходиться у Флоренції.

Микеланджело Буонарроти
Мікеланджело Буонарроті

Франческа, мама малюка, постійно хворіла, а будучи вагітною, впала з коня, тому не змогла самостійно вигодовувати немовля. Через це крихітного Міке доручили годувальниці, і перші роки його життя пройшли в сім’ї каменетеса. Малюк з раннього дитинства грав з камінчиками і болотом. Коли хлопчик підріс, то частенько говорив, що своїм талантом зобов’язаний молоку названої матері.

Портрет Микеланджело
Портрет Мікеланджело

Рідна мама хлопчика померла, коли Міке виповнилося 6 років. Це так сильно вплинуло на психіку дитини, що він став замкнутим, дратівливим і нелюдимим. Батько, турбуючись за душевний стан сина, віддає його в школу “Francesco Galeota”. Завзяття до граматики учень не проявляє, проте заводить друзів, які прививають йому любов до живопису.

У 13-річному віці Мікеланджело оголосив батьку, що продовжувати сімейну фінансову справу не має наміру, а навчатиметься художній майстерності. Таким чином, в 1488 році підліток стає учнем братів Гірландайо, які залучають його до мистецтва створення фресок і прививають ази живопису.

Рельефная скульптура Микеланджело "Мадонна у лестницы"
Рельєфна скульптура Мікеланджело “Мадонна біля сходів”

У майстерні Мікеланджело провів рік, після чого відправився вивчати скульптури в садах Медічі, де талантом юнака зацікавився правитель Італії Лоренцо Прекрасний. Тепер біографія Мікеланджело поповнилася знайомством з молодими Медічі, які потім стали римськими папами. Працюючи в Садах Сан Марко, молодий скульптор отримав дозвіл від Ніко Бічеліні (настоятеля церкви) на вивчення людських трупів. На знак вдячності він подарував церковнослужителеві розп’яття з обличчям Христа. Вивчаючи скелети і м’язи мертвих тіл, Мікеланджело досконально познайомився з будовою людського тіла, але підірвав власне здоров’я.

Рельефная скульптура Микеланджело "Битва кентавров"
Рельєфна скульптура Мікеланджело “Битва кентаврів”

У 16 років юнак створює дві перші рельєфні скульптури – “Мадонна у сходів” і “Битва Кентаврів”. Ці перші барельєфи, що вийшли з-під його рук, доводять, що юний майстер наділений надзвичайним даром, і його чекає блискуче майбутнє.

Творчість

Після смерті Лоренцо Медічі на престол зійшов його син Пьеро, який політичною недалекоглядністю зруйнував республіканський лад Флоренції. В цей же час на Італію нападає французька армія під проводом Карла VIII. У країні спалахує революція. Флоренція, що роздирається міжусобними фракційними війнами, не витримує військового натиску і здається. Політична і внутрішня обстановка в Італії розжарюється до межі, що зовсім не сприяє творчості Мікеланджело. Чоловік вирушає у Венецію і Рим, де продовжує навчання, вивчає статуї і скульптури старовини.

Скульптуры Микеланджело «Вакх» и «Пьета»
Скульптури Мікеланджело “Вакх” і “Пьета”

У 1498 році скульптор створив статую “Вакх” і композицію “Пьета”, які приносять йому світову популярність. Скульптуру, де юна Марія тримає на руках мертвого Ісуса, розмістили в церкві Святого Пітера. Через декілька днів Мікеланджело почув розмову одного з паломників, який заявляв, що композиція “Пьета” створена Крістофоро Соларі. Цієї ж ночі юний майстер, охоплений гнівом, пробрався в церкву і висік напис на нагрудній стрічці Марії. Гравіювання свідчило: “MICHEL ANGELUS BONAROTUS FLORENT FACIBAT – це зробив Мікеланджело Буонаротті, Флоренція”.

Трохи пізніше він розкаявся у своєму нападі гордині і вирішив більше не підписувати свої роботи.

Надпись на скульптуре Микеланджело «Пьета»
Напис на скульптурі Мікеланджело “Пьета”

У 26 років Міке взявся до неймовірно важкої роботи – видовбування статуї з 5-метрової брили зіпсованого мармуру. Один з його сучасників, не створивши нічого цікавого, просто кинув камінь. Більше ніхто з майстрів не був готовий ушляхетнити покалічений мармур. Тільки Мікеланджело не побоявся труднощів і через три роки явив світу величну статую Давида. Цей шедевр має неймовірну гармонію форм, наповнений енергією і внутрішньою силою. Скульптор зумів вдихнути життя в холодний шматок мармуру.

Скульптура Микеланджело «Давид»
Скульптура Мікеланджело “Давид”

Коли майстер закінчив роботу над скульптурою, була створена комісія, яка визначила місце розміщення шедевра. Тут відбулася перша зустріч Мікеланджело з Леонардо да Вінчі. Цю зустріч не можна було назвати дружньою, адже 50-річний Леонардо сильно програвав молодому скульпторові і навіть звів Мікеланджело в ряди суперників. Побачивши це, молодий Пьеро Содеріні влаштовує змагання між художниками, доручивши їм розпис стін Великої Ради в палаццо Веккьо.

Картина Леонардо да Винчи «Битва при Ангиари»
Картина Леонардо да Вінчі “Битва при Ангіарі”

Да Вінчі почав роботу над фрескою по сюжету “Битва при Ангіарі”, а Мікеланджело взяв за основу “Битву при Кашине”. Коли два нариси виставили на загальний огляд, то ніхто з критиків не зміг віддати перевагу жодному з них. Обидва картони виявилися виготовлені так уміло, що чаша справедливості зрівняла талант майстрів кисті і фарб.

Картина Микеланджело «Битва при Кашине»
Картина Мікеланджело “Битва при Кашине”

Оскільки Мікеланджело славився ще і геніальним художником, його попросили розписати стелю однієї з римських церков у Ватикані. За цю роботу живописець приймався двічі. З 1508 по 1512 року розмалював стелю церкви, площа якої складала 600 кв. метрів, сюжетами із Старого Завіту від моменту Створення світу до Потопу. Найяскравішим чином тут виступає перша людина – Адам. Спочатку Міке планував намалювати тільки 12 Апостолів, але проект настільки сильно надихнув майстра, що він присвятив йому 4 роки життя.

Спершу художник розписував стелю разом з Франсеско Гранаксі, Джуліано Бугардіні і сотнею чорноробів, але потім в припадку гніву звільнив підручних. Моменти створення шедевра він приховував навіть від папи римського, який неодноразово поривався подивитися на розпис. У кінці 1511 Мікеланджело настільки змучили прохання прагнучих побачити творіння, що він трохи відкрив завісу таємниці. Побачене потрясло уяву багатьох людей. Навіть Рафаель, перебуваючи під враженням від цього розпису, частково змінив власний стиль листа.

Фреска "Адам" Микеланджело в Сикстинской капелле
Фреска “Адам” Мікеланджело в Сикстинській капелі

Робота в Сикстинській капелі настільки натомила великого скульптора, що він пише у своєму щоденнику наступне:

“Після чотирьох замучених років, зробивши більш ніж 400 фігур у натуральну величину, я почував себе настільки старим і втомленим. Мені було тільки 37, а усі друзі вже не упізнавали старого, яким я став”.

Також він пише, що від напруженої роботи його очі майже перестали бачити, а життя стало похмурим і сірим.

У 1535 році Мікеланджело знову береться за розпис стін в Сикстинській капелі. Цього разу він створює фреску “Страшний Суд”, яка викликала бурю обурення серед прихожан. У центрі композиції зображений Ісус Христос, оточений голими людьми. Ці людські фігури символізують грішників і праведників. Душі правовірних піднімаються в небеса до ангелів, а душі грішників збирає на своїй турі Харон і жене їх в Пекло.

Фреска "Страшный суд" Микеланджело в Сикстинской капелле
Фреска “Страшний суд” Мікеланджело в Сикстинській капелі

Протест вірян викликала не сама картина, а саме голі тіла, які не повинні знаходитися у святому місці. Неодноразово звучали заклики до знищення найбільшої фрески італійського Відродження. Під час роботи над картиною художник впав, сильно пошкодивши ногу. Емоційний чоловік побачив в цьому божественний знак і вирішив відмовитися від роботи. Переконати його зміг тільки кращий друг, а за сумісництвом доктор, який допоміг хворому зцілитися.

Особисте життя

Навколо особистого життя знаменитого скульптора завжди ходило безліч чуток. Йому приписували різні близькі стосунки зі своїми натурниками. На підтримку версії про гомосексуалізм Мікеланджело говорить і той факт, що він ніколи не був одружений. Сам він пояснював це таким чином:

“Мистецтво – ревниво і вимагає усієї людини. Я маю дружину, якій увесь належу, а мої діти – це мої твори”.

Точне підтвердження у істориків знаходять його романтичні стосунки з маркізою Вітторією Колона. Ця жінка, що відрізнялася неабияким розумом, заслужила любов і глибоку прихильність Мікеланджело. Більше того, маркіза Пескара вважається єдиною жінкою, чиє ім’я пов’язане з великим художником.

Микеланджело с маркизой Витторией Колонна
Мікеланджело з маркізою Вітторією Колона

Відомо, що познайомилися вони в 1536 році, коли маркіза прибула в Рим. Через декілька років жінка була вимушена покинути місто і відправитися у Вітербо. Причиною послужило повстання її брата проти Павла III. З цієї миті починається листування Мікеланджело і Вітторії, яке стало справжнім пам’ятником історичної епохи. Вважається, що стосунки Мікеланджело і Вітторії носили лише характер платонічної любові. Залишаючись відданою загиблому у бою чоловікові, маркіза переживала до художника лише дружні почуття.

Смерть

Мікеланджело завершив свій земний шлях в Римі 18 лютого 1564. За декілька днів до смерті художник знищив нариси, малюнки і незавершені поеми. Потім він попрямував в крихітну церкву Санта-марія дель Анджелі, де хотів довести до досконалості скульптуру Мадонни. Скульптор вважав, що усі його роботи негідні Господа Бога. І сам він не гідний зустрічі з Раєм, оскільки не залишив після себе нащадків, за винятком бездушних кам’яних статуй. Міке хотів в останні свої дні вдихнути життя в статую Мадонни, щоб таким чином завершити земні справи.

Могила Микеланджело в церкви Санта-Кроче
Могила Мікеланджело в церкві Санта-Кроче

Але в церкві від перенапруження він втратив свідомість, а опритомнів зранку наступного дня. Діставшись до будинку, чоловік падає в ліжко, диктує заповіт і випускає дух.

Цікаві факти

Великий італійський скульптор і живописець залишив після себе безліч робіт, які досі захоплюють розуми людства. Навіть на порозі життя і смерті майстер не випустив з рук інструментів, прагнучи залишити нащадкам тільки краще. Але є присутніми у біографії італійця моменти, які відомі не багатьом.

  • Мікеланджело вивчав трупи. Скульптор прагнув до відтворення людського тіла в мармурі, дотримуючись найдрібніших подробиць. А для цього йому необхідно було добре знати анатомію, тому майстер провів десятки ночей в монастирському морзі.
  • Художник не любив живопис. Дивно, але Буонарроті вважав створення пейзажів і натюрмортів марною тратою часу і називав ці картини “порожніми картинками для дам”.
  • Учитель зламав ніс Мікеланджело. Це стало відомо з щоденників Джорджо Вазарі, що детально описав ситуацію, де учитель із заздрості побив учня, зламавши йому ніс.
  • Важка хвороба скульптора. Відомо, що останні 15 років життя Міке страждав від сильних суглобових болів. У той час багато фарб були отруйними, а майстер змушений був постійно дихати випарами.
  • Хороший поет. Талановита людина талановита багато в чому. Ці слова можна сміливо віднести до великого італійця. У його портфоліо знаходяться сотні сонетів, не опублікованих за життя.

Творчість знаменитого італійця принесла йому славу і багатство ще за життя. І він зміг повною мірою скуштувати шанування прихильників і насолодитися популярністю, що було недоступне багатьом його колегам.

Читати далі →

Галерея: Казимир Малевич (частина 2/2)

Написано Мистецтво, Новини, фото

“Селяни”

Описание картины Казимира Малевича «Крестьяне»

Мистецтво ХХ століття складно уявити без такого знакового художника, як Казимир Малевич. Саме він свого часу наочно відбив усі спотворення і парадокси людства для всього світу.

Малевич прагнув розкрити мистецтво з різних сторін. У картині “Селяни”, що поклала початок цілому циклу про складне селянське життя, показані троє звичайних трудящих селянина. На самому початку розробок цієї тематики художник вважав, що життя “мужика з села” легке і просте, адже не потрібно знати тисячі наук, а також неймовірну кількість правил граматики. Лише приїхавши на поля, де селяни працювали у поті чола, він розуміє, що їм живеться набагато складніше.

(більше…) Читати далі →

Як обрати нормального тату-майстра

Написано Мистецтво, Поради, фото

Ескізи, інструменти й досвід – на що звертати увагу

Одного рішення зробити собі татуювання недостатньо: важливо знайти правильну людину, яка буде наносити малюнок на твою шкіру. Існують речі, на які, вочевидь, варто звертати увагу: чистота, досвід роботи, позитивні відгуки. Але є й інші нюанси, і якщо їх не знати, усе піде шкереберть.

Розповідаємо, як зробити собі якісне татуювання.

Перевір інструменти

де зробити тату

Зрозуміло, що використовувати голки повторно заборонено. Вони мають бути новими й зберігатись у неушкодженій обгортці. Так само новими мають бути рукавички, та й узагалі всі матеріали, що контактують зі шкірою. Усе інше треба дезінфікувати хімічними засобами або стерилізувати в автоклаві, наприклад, трубки, усередині яких міститься голка під час нанесення тату. Фарбу, що лишилася в робочому посуді, після сеансу обов’язково виливають: її в жодному разі не можна використовувати повторно, навіть із тим самим клієнтом.

Усі поверхні, що торкаються шкіри клієнта або рук майстра, треба ізолювати – хоча б обгорнути харчовою плівкою.

Малюнок

Перед тим як створювати ескіз, потрібно визначитися зі стилем та елементами композиції. Деталі краще пропрацювати разом з майстром, адже він чи вона може дати слушну пораду. Зважай на думку художника: тату-майстри мають своє бачення. Але так само не довіряй малювати ескіз без твоєї участі: навряд чи тобі сподобається результат.

як обрати тату

Сучасні фарби не містять заліза й продуктів тваринного походження. Більшість із них не викликають алергії, однак трапляються випадки хворобливої реакції на певний відтінок червоного й деяких інших кольорів. А от чорні пігменти підходять фактично всім. Фарба теж має свій термін придатності й вимоги до зберігання, тож зважай на дату виготовлення та герметичність тари.

Вартість татуювання – поле для експериментів і махінацій. Зазвичай професіонали ставлять ціни, що відповідають вартості роботи, але й не нижчі, ніж ціни колег, близьких за рівнем майстерності. Професіонал зробить невелике татуювання щонайменше за тисячу гривень: його час дорогий, а витрати на утримання студії та обладнання високі. Проте пам’ятай, що висока вартість не завжди означає високу якість. У багатьох випадках банальні заходи безпеки під час роботи й дотримання технологічних вимог – уже неабияка професійність, навіть якщо художня цінність і якість нанесення татуйовань сумнівні. Тож треба ретельно вивчити відгуки на роботу майстра і його ставлення до клієнтів, перш ніж записуватися на сеанс.

Знання

Оскільки майстер працює з живою людиною, він повинен мати певні знання з фізіології та анатомії: яка природа й будова шкіри, чому ушкоджувати родимки небезпечно, які є вразливі ділянки. Утім, про певні особливості свого стану клієнт повинен повідомити самостійно, наприклад, про хіміотерапію, вагітність або грудне вигодовування.

як обрати тату

Різні ділянки шкіри мають різну чутливість, але загалом біль – цілком нормальне явище. Для прикладу, тату на передпліччі майже ніколи не викликає сильної больової реакції, а от татуювання шиї навпаки. Зазвичай шкіра в ділянці тату кровить, подразнюється, болить, може набрякати. Згодом це минає, татуйовання підсихає, і з нього сходить мертва шкіра. Може пройти кілька місяців, аж поки нова шкіра повністю не загрубіє, а татуйовання не блищатиме на світлі.

Свіже татуйовання – це як опік: треба робити спеціальні компреси, змащувати кремом для загоєння, уникати потрапляння бруду. Існує технологія, за якою татуйовання просто на кілька діб заклеюють загоювальною плівкою, але це підходить не для всіх типів тату.

На сто відсотків відновити шкіру після татуювання неможливо: його не виведеш повністю. Тому слід добре подумати над вибором майстра й композиції. Адже якісно зроблене й нейтральне за змістом тату ніколи не захочеться вивести.Дякуємо за консультацію Дмитру Мрачнику. Фото його робіт ілюструють цей матеріал.

Читати далі →

Галерея: Казимир Малевич (частина 1/2)

Написано Мистецтво, Новини

“Діти”

Описание картины Казимира Малевича «Дети»
Рік створення – 1908 р., жанрова сценка виконана гуашшю.
Картина знаходиться в Державному музеї образотворчого мистецтва ім. О. С. Пушкіна

Картина “Діти” переповнена дитячими фігурками – тут грають, спілкуються, займаються своїми терміновими дитячими справами малюки різного віку.
Картина вражаюче схожа на малюнок дитячої невмілої руки. Суцільний зелений фон – килим молодої трави. Полотно буквально дихає літнім теплим повітрям.

(більше…) Читати далі →

Казимир Северинович Малевич

Написано Культура, Мистецтво, Персони

23 лютого 1878 – 15 травня 1935
Україна

Казимир Малевич писав картини в різних стилях: неопримітивізмі, імпресіонізмі, алогізмі і кубізмі. Проте жоден не відбивав його погляд на реальність, тому Малевич розробив новий напрям – супрематизм. Пізніше ідеї супрематизму стали використовуватися не лише в живописі, але і в інших сферах – дизайні, архітектурі, кінематографі.

(більше…) Читати далі →

Галерея Naviagtor Березень 2019

Написано Мистецтво, Новини, фото




































































































































Читати далі →

Квентін Тарантіно

Написано Кіно, Мистецтво, Новини, Персони, фото

стилізація, нескінченні діалоги і гротескна жорстокість

Квентін Тарантіно – знаковий режисер кінця XX-початку XXI століття. Любов до його фільмів об’єднує прихильників складного кінематографу для інтелектуалів і фанатів бойовиків і вестернів. А його розмашистий і гротескний стиль зйомки не сплутати ні з одним іншим автором.

Після виходу дебютної роботи «Тарантіно» про нього заговорив весь світ кіно, після виходу другого фільму – взагалі весь світ. Зараз режисер працює усього лише над дев’ятою картиною, але його вплив на кінематограф важко переоцінити.

Початок шляху

До того як стати одним з найвпливовіших режисерів, Тарантіно був просто прихильником кіно. Це почалося ще з дитинства. Мама Квентіна працювала цілими днями, а йому доводилося проводити час з вітчимом і його друзями. Тому хлопчик найчастіше просто сидів перед телевізором. А у вихідні сім’я часто ходила в кіно. І вже тоді він почав придумувати перші сценки для своїх іграшок.

Коли Квентін трохи підріс, він вирішив кинути школу і влаштувався працювати до кінотеатру (правда, як виявилося, там крутили порнографію), паралельно відвідуючи курси акторської майстерності. А трохи пізніше Тарантіно знайшов свою роботу мрії – влаштувався у відеопрокат.

Квентин Тарантино: Тарантино в роли двойника Элвиса Пресли
Молодий Квентін Тарантіно в ролі двійника Елвіса Преслі в серіалі “Золоті дівчатка”.

Тоді як інші майбутні режисери пізнавали основи майстерності в коледжах і на курсах, Квентін просто дивився старі фільми один за іншим, заучуючи їх майже напам’ять. А заразом помічаючи, які касети люди беруть найчастіше.

Так він познайомився з творчістю Брайана Де Пальми, Тері Гілліама, Серджіо Леоне, Жан-Люка Годара та інших культових режисерів, що згодом стали головними орієнтирами для його фільмів.

В середині вісімдесятих Тарантіно зробив перші спроби продати свої сценарії кіностудіям, а паралельно зайнявся зйомками дебютної картини “День народження мого кращого друга”. Фільм знімали на дешеву відеокамеру, а головні ролі грали знайомі режисера.

Картину толком закінчити не вдалося, а пізніше плівка з останніми 30 хвилинами фільму взагалі згоріла від пожежі. Але з цього сюжету виросла “Справжня любов” – перший сценарій, який Тарантіно вдалося продати.

Трохи пізніше у нього купили “Природжених вбивць” – через декілька років їх взявся знімати Олівер Стоун. Правда, він так сильно переробив сценарій, що в титрах залишили лише “По сюжету Квентіна Тарантіно”.

Перші фільми

Скажені пси

На зароблене від продажу сценаріїв Квентін Тарантіно вирішив зняти свій перший справжній фільм “Скажені пси”. Спочатку через нестачу грошей зйомки планувалися приблизно в тому ж стилі, що і в “Дні народження”: чорно-біла картинка, любительська камера і мінімум вкладень.

Але допоміг випадок: через треті руки сценарій картини передали популярному акторові Харві Кейтелю. Пізніше його стали називати хрещеним батьком Тарантіно. Саме завдяки Кейтелю вдалося отримати фінансування для “Скажених псів” і зібрати відмінний акторський склад.

Квентин Тарантино: отличный актёрский состав
Зліва направо: Майкл Медсен, Квентін Тарантіно, Харві Кейтель, Кріс Пенн, Лоуренс Тірні, Тім Рот, Стів Бушемі, Еді Банкер. Мало хто може похвалитися таким зоряним складом в дебютному фільмі.

По сюжету, шестеро злочинців, які знають один одного тільки по “кольорових” прізвиськах (ніби Містер Білий і Містер Помаранчевий), здійснюють пограбування ювелірного магазину. Але серед них виявляється поліцейський, і ретельно продуманий злочин перетворюється на криваві розбірки учасників.

Правда, через обмежений бюджет усі основні сцени знімали в одній будівлі – колишньому морзі. А під квартиру Помаранчевого оформили приміщення поверхом вище.

Вже в цьому фільмі можна помітити незвичайний підхід режисера. Спершу, Тарантіно зняв фільм про пограбування, майже не показуючи саме пограбування. Це історія про підготовку, провал і параноїдальну недовіру героїв один до одного, а не просто кримінал з перестрілками.

До того ж фільм наповнений безліччю відсилань до класики кіно та іншої поп-культури. Його сюжет багато хто порівнював з гонконзьким бойовиком “Місто у вогні” 1987 року, а іноді навіть звинувачували Тарантіно в плагіаті.

Герої постійно цитують фільми, обговорюють пісні Мадонни, а фоном грає різна стара музика, яку любить сам режисер. Але якщо в першому фільмі це могло здатися лише “пробою пера”, то з виходом його другої роботи стало ясно: саме так Тарантіно і хоче знімати.

Кримінальне чтиво

Спочатку за задумом режисера новий фільм був безпосередньо пов’язаний з його попередньою картиною. Майкл Медсен, що зіграв в “Скажених псах” Віка Вегу (він же Містер Блондин), повинен був повернутися до своєї ролі і в “Кримінальному чтиві”.

Але актор виявився зайнятий, і тоді довелося змінити ім’я персонажа на Вінсента і оголосити його рідним братом Віка Веги. Згодом ходило багато чуток про загальний фільм про двох героїв, але вони так і не втілилися в реальність – залишилися лише фанатські постери.

Квентин Тарантино: Фанатский постер

Тарантіно запросив на головні ролі вже відомих артистів. Правда, і у Брюса Уілліса, і у Джона Траволти в той момент спостерігався спад популярності, і нові ролі повинні були допомогти їм повернутися у велике кіно. А для маловідомого Семюела Л. Джексона роль Джулса стала визначальною в майбутній кар’єрі.

У фільмі декілька сюжетних ліній, які поступово сходяться одна з одною: бандити Вінсент і Джулс повинні доставити валізу своєму босові Марселласу Уоллесу. Пізніше Вінсент повинен зводити в ресторан дружину боса Мію. А боксер Бутч відмовляється програти в договірному матчі і втікає після перемоги.

Незвичайна побудова, багато в чому схожа з “Скаженими псами”, остаточно сформувала стиль Тарантіно, який простежуватиметься у багатьох його майбутніх фільмах.

Формування власного стилю

Нелінійне оповідання

Дія фільмів розвивається не в хронологічному порядку. У “Скажених псах” після вступної сцени відразу показані наслідки пограбування, а всі попередні події подані у вигляді флешбеків. Крім того, є окремі глави, присвячені передісторії персонажів.

Квентин Тарантино: Нелинейное повествование

У “Кримінальному чтиві” структура ще складніша. Сцени у фільмі показані непослідовно, і спочатку залишається тільки гадати, чому Вінсент так дивно одягнений і навіщо на початку показали парочку грабіжників в ресторані. До цього додана історія з дитинства Бутча та інші флешбеки.

Такий підхід дозволяє заінтригувати глядача і показати лінійну історію з різних ракурсів. До того ж кульмінаційні сцени видаються рівно в потрібні моменти, не наслідуючи пряму хронологію подій.

Нескінченні незвично зняті діалоги

Хороші режисери найчастіше наслідують принцип “показуй, а не розповідай”, оскільки вважається, що тривалі діалоги стомлюють глядача. Проте Тарантіно любить розкривати своїх героїв саме через розмови. Так, у вступній сцені “Скажених псів” персонажі обговорюють пісні і чайові, з чого вже можна зробити висновки про характер деяких героїв.

Квентин Тарантино: Тарантино любит раскрывать своих героев через разговоры

У “Кримінальному Чтиві” перший діалог Вінсента і Джулса триває більше семи хвилин, і вони встигають обговорити буквально все: від назв гамбургерів у Франції до масажу ніг. Тут Тарантіно не лише представляє героїв, але і розповідає про майбутні події в картині, натякаючи на їх хронологію.

А щоб діалоги не здавалися нудними, режисер прибігає до нестандартних зйомок. Звичайний підхід в кіно – “вісімка”, коли камера по черзі показує тих, що говорять з різних ракурсів. У фільмах Тарантіно ж вона часто рухається навколо усіх персонажів. Або вони говорять під час руху, а оператор йде за ними.

Довгі кадри, великі плани і незвичайні ракурси

Сам Тарантіно не вчився режисурі і операторській роботі. Але під час постановки “Скажених псів” він познайомився з оператором Анджеєм Секулой, який багато в чому і вплинув на візуальний ряд його перших фільмів.

Квентин Тарантино:

Наслідуючи прийоми класиків, режисер часто знімає по декілька хвилин одним безперервним кадром без монтажу, що створює більше відчуття реалістичності. Якщо він показує людей, що сидять за столом, світло найчастіше розташовують не дуже високо, щоб зробити додатковий акцент на тих, що говорять.

Крім того, режисер часто використовує незвичайні ракурси. Наприклад, в його фільмах часто є вид з багажника машини – якби погляд на героїв від низу до верху. Такий підхід використовується і в інших сценах, щоб яскравіше показати персонажів хазяями положення.

Квентин Тарантино:
Подібний кадр є практично в усіх фільмах Тарантіно.

Наприклад, в “Кримінальному чтиві” в сцені вечері Вінсента і Мії Уоллес камера починає знімати їх із загальних планів. А у міру того як герої переймаються один до одного довірою, їх особи беруться все більше. Плюс до цього режисер любить показувати очі і губи героїв, коли вони говорять, їдять або фарбують губи.

До речі, в його фільмах багато палять. Не бажаючи рекламувати конкретні марки сигарет, Тарантіно придумав свою фірму – в його картинах завжди фігурують тільки сигарети неіснуючої компанії Red Apple.

Улюблені актори

З першого фільму в “Кримінальне чтиво” перейшли відразу декілька акторів. Знову з’явилися в кадрі Харві Кейтель і Тім Рот. Стів Бушемі повинен був зіграти важливішу роль, але йому забороняв контракт, тому він з’явився в образі офіціанта. Як вже згадано, Тарантіно планував зняти і Майкла Медсена.

Квентин Тарантино: Джексон, Траволта, Кейтель

Багато акторів з “Кримінального чтива” також згодом неодноразово працюватимуть з режисером, а Сэмюэл Л. Джексон, Ума Турман і Тім Рот стануть його улюбленцями.

Сам же режисер зазвичай з’являється в невеликих епізодах. Він любить грати в кіно, але керівництво процесом не дозволяє йому виконувати серйозні ролі у власних фільмах.

Посилання на поп-культуру

Усі фільми Тарантіно – збори відсилань до його улюблених картин, серіалів, книг, музики та іншої культури минулих років. Навіть назва дебютного фільму Reservoir Dogs, на думку багатьох, – поєднання неправильної вимови Au revoir les enfants (фільм Луї Маля) і Straw Dogs (фільм Сема Пекінпа).

У “Скажених псах” актор Лоуренс Тірні вимовляє фразу: “Мертвий, як Діллінджер”, – при тому, що сам в молодості грав Джона Діллінджера. У “Кримінальному чтиві” Квентін Тарантіно цитує сцени з “Психо” Хічкока, “8½” Фелліні і ще з десяток інших картин, аж до мультсеріалу “Флінстоуни”.

Відсутність позитивних персонажів

У фільмах Тарантіно неможливо зустріти абсолютно правильних героїв. Майже усі центральні персонажі в тій чи іншій мірі порушують закон, вживають наркотики, іноді поводяться підло і щось приховують.

З одного боку, це робить їх живішими, дозволяючи уникнути кліше, коли добро і зло чітко розділені. З іншого – дає більше свободи автору. Він може без жалю вбивати своїх героїв або відправляти їх у в’язницю: кожен це заслужив.

Жорстокість і насильство

“Скажених псів” критикували за надмірно реалістичне відображення насильства (зокрема, за сцену з відрізанням вуха). Але режисер рахує екранну жорстокість лише прийомом, який допомагає розкрити персонажів і в той же час розважити глядача.

Квентин Тарантино: Режиссёр считает экранную жестокость лишь приёмом, никак не связанным с насилием в жизни

За словами Тарантіно, це ніяк не пов’язано з реальним насильством з життя, оскільки те, що відбувається в кіно, – лише гра.

Знайомство з Робертом Родрігесом і створення “Від заходу до світанку”

Ще в 1992 році на кінофестивалі в Торонто Квентін Тарантіно познайомився з починаючим режисером Робертом Родрігесом. Вони швидко зрозуміли, що в їх стилі і підході до роботи багато спільного. І незабаром стали регулярно співпрацювати один з одним. Спочатку кожен з них зняв по новелі до фільму “Чотири кімнати”, а потім Тарантіно приніс приятелеві сценарій фільму “Від заходу до світанку”.

Квентин Тарантино: Тарантино с Джорджем Клуни

Спочатку він планував поставити картину особисто, але у результаті вирішив віддати керівництво Родрігесу, а сам виконав одну з головних ролей – божевільного маніяка Річі Гекко.

Але все таки цей проект більше належить Тарантіно. Навіть за словами режисера, той регулярно підказував йому як краще знімати. В результаті історія двох братів, які узяли в заручники сім’ю священика, але потім потрапили у бар, заповнений вампірами, можна вважати черговим фільмом Квентіна Тарантіно. Тут навіть є його “фірмові” ракурси, а на роль священика Джейкоба запросили все того ж Харві Кейтеля.

До речі, з Джорджем Клуні, що зіграв головну роль грабіжника Сета Гекко, Тарантіно познайомився, коли знімав епізод знаменитого серіалу “Швидка допомога”. Родрігес же привів акторів, з якими вже попрацював в “Відчайдушному”: Сальму Хайек, Денні Трехо і групу Tito & Tarantula.

Квентин Тарантино: «От заката до рассвета» — яркий пародийный оммаж на фильмы ужасов восьмидесятых

Візуально ж “Від заходу до світанку” – яскравий пародійний оммаж фільмам жахів вісімдесятих. Вампіри тут більше схожі на щурів і явно нагадують монстрів з фільмів Джона Карпентера, а ближче до фіналу Сет майже дослівно цитує його картину “Напад на 13-у ділянку”.

Комедійний підхід поширився навіть на підбір акторів: Чіч Марін зіграв відразу три другорядні ролі, а в якості статистів на майданчик заглядали друзі авторів. Саме так і бувало в часи, коли хоррори знімали на коліні.

Режисери стали друзями на роки. Вони ще неодноразово випускали загальні проекти. А коли вийшов фільм “Місто гріхів”, Роберт Родрігес запросив Квентіна Тарантіно, щоб той допоміг із зйомками однієї сцени. І навіть заплатив йому гонорар в один долар.

Самий непомітний фільм “Джекі Браун” і зміна стилю

Ставши справжньою зіркою кінематографу, Квентін Тарантіно вирішив уперше зняти фільм не за власним оригінальним сценарієм. За основу він узяв роман” Ромовий пунш” свого улюбленого письменника Елмора Леонарда (з чуток, Тарантіно в юності навіть заарештували за крадіжку одного з його романів).

Стиль Леонарда багато в чому близький до фільмів Тарантіно: в його книгах довгі незвичайні діалоги, практично немає абсолютно позитивних персонажів і багато чорного гумору.

Режисер особисто переробив роман в сценарій і знову використав усі свої прийоми. Сюжет розповідає про стюардесу Джекі Браун, яка перевозить готівку для торговця зброєю. Після того, як ФБР її заарештовує і пропонує здати наймача, Джекі вирішує позбавитися від боса, і присвоїти гроші.

На головні ролі Тарантіно запросив зірок своїх улюблених фільмів з сімдесятих і вісімдесятих: Пем Грієр, яка до того ж колись грала в картині “Фоксі Браун”, Роберта Форстера, Роберта Де Ніро, Майкла Кітона. З основного складу винятком був лише відносно молодий Семюел Л. Джексон.

Квентин Тарантино: Роберт Де Ниро и Сэмюэл Л. Джексон

У фільмі є декілька відсилань до “Кримінального чтива”. Наприклад, Джекі Браун купує такий же костюм, який носила Мія Уоллес, і їздить на машині Бутча.

Також є і зйомки з багажника, і головний фетіш Тарантіно – великі плани жіночих ніг. Цього разу замість Уми Турман в кадрі ступні Бриджіт Фонді.

Фільм зібрав хорошу для свого скромного бюджету касу, а Роберт Фостер навіть отримав номінацію на “Оскар”. Але у результаті картина вийшла менш яскравою, ніж попередні роботи режисера. І частково справа в простому лінійному оповіданні. Чим все закінчиться, зрозуміло з самого початку фільму, притягають лише дрібні сюжетні повороти і хороша акторська гра.

Квентин Тарантино: Пэм Гриер

До того ж стала занадто помітна вторинність сюжету. Це знову історія про злочинців, махінації з грошима, зброєю і наркотиками. Усвідомлення самоповторів змусило Тарантіно замислитися про зміну стилю. І він на шість років практично пропав з кінематографу. А коли повернувся, його фільми стали яскравіші та гротескніші.

“Убити Біла” – новий підхід до зйомок

Нові проекти Квентіна Тарантіно після повернення на великий екран перетворилися на майстерні стилізації під старі дешеві фільми. Приблизно тим же він займався на зйомках “Від заходу до світанку”. Але тепер розмах став більше, зйомки – витонченішими, а теми – різноманітнішими.

І спершу він випустив фільм “Убити Біла” – оду любові до бойовиків про східні єдиноборства. Це історія найманки по кличці Чорна Мамба: дівчину намагався убити колишній бос і коханець, але вона вижила і вирішила помститися усім колишнім колегам.

Квентин Тарантино:

Картина вийшла на екрани двома частинами з різницею в півроку. Але по сюжету і навіть побудові дії це один цілий фільм тривалістю близько чотирьох годин.

Начебто в нім є загальні риси з попередніми роботами. Та ж нелінійність оповідання і посилання до старого кіно. Велика кількість розмов, які вдало вписані навіть в екшен. Ума Турман грає головну роль, і знову з’являється Майкл Медсен. Але все таки легко помітити і нове в почерку режисера.

Від посилань до стилізацій

Перші фільми Тарантіно хоч і посилалися на поп-культуру і навіть копіювали сюжетно класику, все ж виглядали самостійними роботами. Тепер же режисер став перебільшено яскраво копіювати різні стилі кіно.

Жовтий костюм головної героїні схожий на одяг Брюса Лі в картині “Гра смерті”. При цьому сюжет “Убити Біла” майже повторює японський фільм “Пані Кривавий Сніг”.

Але головне, що цілі сцени побудовані так, ніби картину дійсно зняли в сімдесяті роки десь на Сході. Навчання Чорної Мамби в монастирі повністю відповідає класиці бойовиків. Є навіть аніме-вставки. А коли героїня стикається з кланом “88 скажених”, дія перетворюється на театр тіней.

Гротескна жорстокість

Реалістичне насильство змінилося настільки перебільшеною кривавістю сцен, що вони перестали виглядати натурально. Все в тій же сутичці з кланом “88 скажених” кров б’є фонтанами.

Квентин Тарантино: Гротескная жестокость

У іншій сцені бійка відбувається на кухні, а героїні устигають урватися, щоб поговорити з маленькою дівчинкою. І, звичайно ж, після найважчих травм Чорна Мамба напрочуд швидко відновлюється, щоб продовжити свій шлях.

Нові прийоми зйомки

Фетишні великі плани губ і ніг нікуди не зникли. Але у Тарантіно з’явився новий улюблений ракурс – зйомка згори. Камера може показувати усе приміщення, пролітаючи над стінами, або ж знімати усіх героїв відразу таким незвичайним загальним планом.

Квентин Тарантино:

Це прийшло на зміну камерним зйомкам. Якщо раніше у Тарантіно герої багато часу проводили в замкнутому просторі, то тепер він показує увесь об’єм приміщення. Або дозволяє глядачеві відчути слабкість одного героя перед натовпом ворогів.

Плюс Тарантіно став більше грати з кольором. Попередні фільми він знімав з максимально природною картинкою. Тепер же яскравість іноді викручується на максимум, роблячи кольори майже кислотними у дусі коміксів. А події з минулого, навпаки, можуть бути показані в чорно-білих тонах.

Розділення на глави

Подібним прийомом він користувався і в попередніх картинах. Але починаючи з “Убити Біла”, розділення стало виглядати чіткішим. І це знову відсилання до азіатських фільмів – наприклад, до творчості Куросави.

Що цікаво, усередині глав Квентін Тарантіно все одно устигає показувати флешбеки, які краще розкривають героїв і загальну картину того, що відбувається.

“Грайндхаус” – дешевий хоррор і реклама

Попри те, що Квентіну Тарантіно так і не дали випустити “Убити Біла” цілком, розділивши картину на дві частини, наступний проект він знову вирішив робити глобальним.

Режисер знову об’єднався зі своїм другом Робертом Родрігесом і організував проект “Грайндхаус” – так в сімдесяті називали кінотеатри, де крутили дешеві фільми і продавали два квитки за ціною одного.

Квентин Тарантино: Тарантино объединился с Робертом Родригесом и организовал проект «Грайндхаус»

По первинній задумці під загальним заголовком хотіли випустити дві повнометражні картини і декілька рекламних роликів неіснуючого кіно. Вдалося це лише частково.

Родригес і Тарантіно дійсно зняли власні фільми. Перший – трэш-хоррор “Планета страху” про те, як вірус зомбі захопив усю планету. Мутантам протистоїть тільки група тих, що вижили під керівництвом дівчини з кулеметом замість ноги. Причому Роберт Родрігес не просто зняв “поганий фільм” – у нього в кадрі іноді навіть “пливе” або обривається плівка, як це бувало в старих кінотеатрах.

Квентін Тарантіно у своїй частині “Доказ смерті” вирішив звернутися до теми експлуатаційного кіно. Він узяв найяскравіший приклад – сексуальні дівчата виявляються у біді. У його випадку вони потрапляють в машину до божевільного каскадера. Причому Тарантіно знову розділив сюжет на дві глави. У першій маніяк умовляє незнайомих відвідувачок бару прокотитися з ним. У другій – переслідує групу дівчат на дорозі.

Причому якщо придивитися, ці фільми пов’язані між собою парою другорядних героїв. З цього можна зробити висновок, що дія “Доказу смерті” відбувається до “Планети страху”.

Окрім цього, з подання авторів їх друзі-режисери зняли трейлери вигаданих “дешевих” фільмів : “День дяки” (Елай Рот), “Жінки-перевертні СС” (Роб Зомбі), “Не робіть цього”! (Едгар Райт). А сам Роберт Родрігес створив ролик картини “Мачете”. Причому після випуску цього трейлера його стільки запитували про сам фільм, що він дійсно його зняв.

Усе це планували крутити одним великим сеансом в кіно: фільми, а між ними трейлери. Але закони бізнесу зіграли свою роль: люди не захотіли йти на такі довгі сеанси. Після провалу в прокаті продюсери зажадали від режисерів перемонтувати картини і пустили їх окремо. Але це, звичайно, вплинуло на сприйняття. Самі по собі історії здаються занадто простими і не дуже цікавими.

На сьогодні “Доказ смерті” – самий низькооціненний фільм Тарантіно, який рахують його невдачею. Але якщо подивитися увесь “Грайндхаус” так, як замислювали автори, то відношення міняється – це справжнє занурення у світ дешевого кіно.

“Безславні виблюдки” – апофеоз розмовного кіно і альтернативна історія

Над сценарієм свого першого “військового фільму” Квентін Тарантіно працював багато років, відволікаючись то на зйомки “Убити Біла”, то на “Грайндхаус”. За цей час майже увесь задуманий режисером акторський склад зайнявся іншими проектами. Але все таки через роки картина побачила світ.

І на ділі це виявилося зовсім не військове кіно, а чергова незвичайна стилізація і змішення жанрів. Навіть сам оригінальний заголовок натякає на нестандартне відсилання до класики – італійський фільм “Цей проклятий бронепоїзд” в США називали якраз The Inglorious Bastards. У своїй же картині Тарантіно умисно припустимо в назві дві помилки – Inglourious Basterds.

Він частково повторив сюжет оригіналу : група американських військових вирушає на небезпечну місію під час Другої світової війни. Але Тарантіно дуже незвично побудував сюжет, додавши в нього зовсім інші теми.

Першу сцену фільму можна вважати вершиною розмовного кіно. Вона триває більше 15 хвилин, і весь цей час глядачеві показують лише діалог двох героїв : фашист Ланда допитує власника молочної ферми Пір’я. Але навіть її Тарантіно зміг зробити абсолютно не нудно. Спочатку здається, що Пір’я повністю володіє ситуацією, але насправді Ланда постійно давить на нього і заплутує.

Квентин Тарантино: Сцену допроса можно считать вершиной разговорного кино

Психологізм цієї ситуації побудований на тонкій акторській грі – Крістофа Вальца режисер вважає своєю головною знахідкою. А також на незвичайних ракурсах і антуражі. Наприклад, камера знову рухається навколо персонажів, ніби заплутуючи допитуваного. Дуже показовий момент, коли обидва герої закурюють, і Пір’я дістає звичайну трубку, а Ланда – величезну і безглузду, ніби показуючи свою перевагу.

Далі сюжет перетворюється на набір стандартів різних жанрів, перебільшених до гротеску. Тарантіно знову ділить дію на глави. І цього разу ще і використовує декілька мов для більшої правдоподібності: у фільмі говорять на англійському, німецькому і французькому.

Спочатку режисер розповідає типову історію групи військових диверсантів у дусі “Гармат острова Наварон”, тільки ще і з тонким підтекстом: Тарантіно міркує про допустимість “справедливого насильства”, коли євреї жорстоко знищують фашистів.

Квентин Тарантино: Долгая разговорная сцена с игрой в угадывание персонажей переходит в кровавую бойню

Далі режисер обіграє традиційну для спагетті-вестернів перестрілку в таверні, де практично усі герої приречені на смерть. Довга розмовна сцена з грою у вгадування персонажів (таким чином Тарантіно примудрився навіть в історію Другї світової додати відсилання до поп-культури) переходить в криваву бійню.

Причому у кінці цієї сцени він сам же жартує над своїм улюбленим прийомом, який називають “мексиканська безвихідь”, – коли декілька персонажів одночасно направляють один на одного зброю. Тут герой Брэда Пітта сперечається з фашистом, що вижив, про значення цього терміну.

І найнесподіваніше для Квентіна Тарантіно виглядає раптове звернення до альтернативної історії. Він показує зовсім іншу версію розв’язки Другої світової війни. Причому знову робить це з розмахом і перебільшено: Гітлера устигають і розстріляти, і спалити, і підірвати.

Нове життя вестернів

Класичні вестерни – ще одна юнацька любов Тарантіно. У попередніх фільмах він неодноразово посилався на фільми Серджіо Леоне. “Мексиканська безвихідь” прийшла з картини “Хороший, поганий, злий”, а сцена візиту Ланды на початку “Безславних виблюдків” натякає на аналогічний момент з “Одного разу на Дикому Заході”.

“Джанго звільнений” – соціальний вестерн

Але власний вестерн він випустив тільки до 2012 року. За основу режисер вирішив узяти не фільми Леоне, а більше кітчеву картину Серджо Корбуччі “Джанго” 1966 року з Франком Неро в головній ролі.

Цікаво, що до цього Квентін Тарантіно вже спродюсировав проект “Сукіякі вестерн Джанго” – азіатський ремейк історії – і сам знявся в нім в невеликій ролі. Іронії додає і назва: сукіякі – вид японської локшини, що натякає на азіатський аналог спагеті-вестерну.

Квентин Тарантино: Квентин Тарантино в фильме «Сукияки вестерн Джанго»
Квентін Тарантіно у фільмі “Сукіякі вестерн Джанго”

Тарантіно знову вирішив змішати жанри. У рамках класичного вестерну він розповів історію рабовласництва в США. У його версії Джанго – темношкірий раб, якого звільняє мисливець за головами доктор Шульц. Джанго хоче помститися колишнім власникам і врятувати свою дружину Брунхільду.

За задумом режисера, Джанго повинен був зіграти Уілл Сміт, але той відмовився, і роль перейшла до Джеймі Фокса. Іронічно, що Сміт вже в другий раз упустив знакову роль в кіно – в 1999 році він проміняв “Матрицю” на “Дикий, дикий Захід”.

У картині режисер постійно посилається на оригінальний фільм Корбуччі, використовуючи навіть заголовну музичну тему. Ненадовго з’являється і саме Франко Неро.

Що цікаво, в “Джанго звільненому” Тарантіно відмовився майже від усіх традиційних для себе атрибутів. Ще в “Безславних виблюдки” він уперше перемістив дію в минуле, але цього разу сюжет розгортається взагалі в середині XIX століття.

Хоча і тут він знаходить можливість розповісти про масову культуру. Так, наприклад, він вставляє в дію переказ саги про Нібелунгах і костюм з картини “Хлопчик у блакитному” Томаса Гейнсборо.

Квентин Тарантино: Отсылка к картине «Мальчик в голубом» Томаса Гейнсборо

Окрім декількох флешбеків, режисер практично відмовився від нелінійності оповідання – дія розвивається послідовно, оскільки вестерну зайве ускладнення сюжету пішло б тільки в шкоду.

Змінився навіть акторський склад. За винятком нового фаворита режисера Крістофа Вальца і невеликої ролі Семюела Л. Джексона, більшість акторів раніше не працювали з Тарантіно, що, звичайно, освіжило візуальний ряд.

Спочатку навіть здається, що він майже позбавився і від жорстокості в кадрі: вбивства тут показані без властивого режисерові гротеску. Але усе це лише готує до чергової стандартної для вестерну сцени перестрілки у будинку, де кров ллється річкою.

“Огидлива вісімка” – повернення до камерності

І немов на противагу попередній роботі далі Тарантіно випустив ще один вестерн, але побудований абсолютно інакше. Велика частина дії “Джанго”. – поїздки героїв, їх зустрічі з новими друзями і ворогами. “Огидлива вісімка” – “найзамкнутіший” фільм режисера, що і атмосферою, і сюжетом посилає нас до “Скажених псів”.

Квентин Тарантино: «Омерзительная восьмёрка» — возвращение к камерности

Його герої зустрічаються в диліжансі, серед них два мисливці за головами, злочинниця і людина, що називає себе шерифом. А потім виявляються замкнутими у відокремленій корчмі під час снігової бурі з ще декількома постояльцями. Серед них є зрадник, але насправді кожен з героїв щось приховує.

І знову тут немає нелінійності. Це швидше замкнутий детектив, що переходить в трилер. Тарантіно повернувся до своїх улюблених довгих, майже нескінченних діалогів. Адже герої лише зрідка уриваються на якісь дії, а велику частину часу просто сидять в одному приміщенні і розмовляють.

Окрім “прямого” сюжету і жанру, “Огидливу вісімку” ріднить з “Джанго звільненим” і структура: основна частина дії розвивається неквапом, щоб в кульмінації знову показати майже комічну жорстокість.

Квентин Тарантино: большая часть действия развивается неспешно

Як це не дивно, у фільмі є деякі відсилання до інших робіт режисера : герої знову палять сигарети Red Apple, а персонажа Тіма Рота на ім’я Піт Хікокс він назвав предком Арчі Хікокса з “Безславних ублюдків”, якого зіграв Майкл Фассбендер. І можна лише здогадуватися про іронію автора в сцені, де лист від Аврама Лінкольна освітлює обличчя героя Джексона подібно до невідомого вмісту валізи в “Кримінальному чтиві”.


Начебто Квентін Тарантіно зняв не так багато фільмів: у нього всього вісім режисерських робіт. І начебто він не придумав нічого принципово нового, просто бере класичні стилі кінематографу і по-новому їх обіграє.

Але все таки режисер увійшов до історії як новатор. Секрет Тарантіно в тому, що він уміє показувати довгі діалоги абсолютно не нудно. Він виділяє кращі складові жанрів, избавляясь від недоліків. Поєднує авторський підхід з масовим кіно і показує веселий атракціон, який пізніше можна нескінченно обговорювати.

Зараз режисер працює над дев’ятим фільмом “Одного разу в Голлівуді” про телевізійного актора, який після одного вдалого серіалу намагається пробитися в кінобізнес. При цьому паралельно тією ж метою задався його дублер.

Колись Тарантіно сказав, що після десятого фільму назавжди кине кінематограф. Чи правда це – покаже лише час.

Джерело

Читати далі →

33 абсурдних ілюстрації про наш чудовий новий світ

Написано Мистецтво, Новини, Психологія, Розваги, фото

У сучасному суспільстві панують вади, які ми успішно приховуємо за красивим фасадом. У одних ми боїмося самі собі признатися, а інші навмисно намагаються від нас приховати.

І тут на допомогу приходить мистецтво. Багато художників, включаючи Павла Кучинского, у своїй творчості не бояться показувати істинну картину дійсності. Місцями це неприємно і грубо, але ж істина і має такій бути.

Гостра залежність

Сарафанове радіо

У полоні у корпорацій

Рано чи пізно послідує падіння

Їсти подано

І щіпку болю

Час не зупинити

Пріоритети

Сильний завжди поїдає слабкого

Сильний завжди поїдає слабкого

Сучасний футбол

Вчення – світло

Самотність в Мережі

З чого розпочинається ранок

Обличчя правосуддя

Прекрасна перлина

Справжні баталії відбуваються в мережі

Необхідне обслуговування

А десь цілий океан…

Цілі пропаганди

Заручники розетки

Піраміди, версія 2.0

Надійне вітрило

Кандидат з народом

Вузи шлюбу

Лише один шлях у фортецю

Зброя протесту

Йорик, твій час вийшов!

Шлях диктатора

Усього лише статистика

Цикл переробки

Циклічність історії

У кожного свої потреби

За свої роботи Павло Кучинский не одного разу був нагороджений престижними преміями, але він вважає за краще залишатися інтернет-художником. Адже саме тут він може черпати натхнення для своїх наступних картин.

Джерело

Читати далі →

Фільми конкурсу “Let IT DOK”!, які варто побачити

Написано Кіно, Мистецтво, Новини, Поради

Програма “Let IT DOK”! 2019

ХТО ТЕБЕ ЗРОБИВ?
Режисер: Ііріс Харма
Фінляндія, 2019 р., 55 хв.

Штучний інтелект і нові технології досягають нашого розумового і фізичного рівня буття, як ніколи раніше в історії людства. Цей фільм – подорож у світ кіборгів, секс-роботів і андроїдів. Це виклик усім нам поглянути в обличчя нашим цінностям і етиці, переосмислити наші погляди на майбутнє. Головний герой фільму – молодий дослідник доктор Майкл Лаакасуо, чия робота “моральність інтелектуальних машин” отримала міжнародне визнання.

ШКОЛА В ХМАРАХ
Режисер: Джері Ротуелл
Індія, Великобританія, 2018 р., 85 хв.

Знаменитий індійський учений-просвітник Сугата Мітра пропонує внести кардинальні зміни в нинішню систему освіти, щоб змінити вектор подальшого розвитку науки і культури. Виступи професора на конференції TED мали значний світовий резонанс. Не дивно, що в 2013 році Мітра став лауреатом премії TED Prize і отримав $1 млн. Це одна з найпрестижніших премій, присуджувана за заслуги в науці, мистецтві і політиці, які міняють життя звичайних людей в кращу сторону. Фільм розповідає, як реалізується ідея Мітри, що надихає, про самоорганізовані учбові простори, – “Школи в хмарах”, свого роду лабораторіях, де діти можуть проводити дослідження і навчатися один у одного, використовуючи ресурси з “хмар”. Герої фільму – бенгальські школярі, які уперше стикаються з інтернетом. Чи зможуть вони використати його, щоб змінити своє майбутнє, або він зруйнує стабільність їх способу життя?

ЛЕТСПЛЕЙ
Режисер: Іван Головнєв
Росія, 2019 р., 27 хв.

У 2016 році кіберспортивні ігри були оголошені офіційним видом спорту в Росії. Цей фільм – багатомісячне спостереження за життям кіберспортивної команди. У кадрі – падіння і зльоти чемпіонів нового виду спорту. Динамічний кінопортрет молодих людей, що живуть у віртуальному світі.

ЧЕТВЕРТА ВЛАДА
Режисер: Дітер Фарер
Швейцарія, 2018 р., 100 хв.

Інтернет змінив все, у тому числі і журналістику. Колишні бізнес-моделі перестають працювати, новини доступні у будь-який час і безкоштовно. Глядачі занурюються у повсякденне життя журналістів, спостерігають їх боротьбу за нові формати цифрового світу. У цьому світі кожен використовує мережу з легкістю. Кожен – користувач, і кожного використовують.

НАЗВА ГРИ
Режисер: Пол Дж. Фогель
Фінляндія, 2018 р., 96 хв.

Захоплююча подорож в минуле, коли мрії про персональні комп’ютери тільки зароджувалися. Історія невеликої, але шалено талановитої групи людей, які ще в 1990 році передбачили і навіть розробили концепції усіх найважливіших атрибутів сучасної цифрової індустрії і повсякденного життя – смартфони, соціальні мережі, електронну комерцію і навіть смайлики. Рідкісні архівні матеріали і живі свідчення сьогоднішніх гуру в області інформаційних технологій занурюють глядача в унікальну атмосферу доцифрової епохи, коли ще не було ні інтернету, ні 3G, ні Google, ні мобільних телефонів, коли людство ще не було готове тримати весь світ у своїх руках. Усе це представлялося у кращому разі науковою фантастикою, проте, герої фільму, незважаючи на чергу невдач, вірили, що зрештою усе це стане реальністю.

МАШИНА ДОВІРИ: ПРИСТРАСТІ ПО БЛОКЧЕЙНУ
Режисер: Алекс Уінтер
США, 2018 р., 84 хв.

Перший документальний фільм, створений на гроші блокчейна, поширюваний і орієнтований на блокчейн. У стрічці розглядається еволюція криптовалюти і фінансової децентралізації. Фільм зачіпає роль технологій в рішенні важливих реальних проблем: голоду і нерівності в доходах. Автор фільму – відомий голлівудський актор Олексій Уінтер. Він також відомий як режисер фільмів про інформаційні технології. Його картина “Downloaded” (2013 р.) отримала всесвітнє визнання кінокритиків на кінотеатральних і фестивальних показах. А стрічка “Глибока павутина” (2015 р.) стала найпопулярнішим документальним фільмом року в iTunes.

НАРОДНА РЕСПУБЛІКА БАЖАННЯ
Режисер: Хао Ву
Китай, 2018 р., 95 хв.

Чи можуть віртуальні стосунки замінити реальні людські? Особливо якщо йдеться про цифровий всесвіт, де стримери заробляють до 200 тисяч доларів в місяць. Фільм розповідає історії двох таких онлайн-зірок, які народилися і виросли в повній ізоляції в китайській глушині, але добилися слави. Глядач відправиться в подорож крізь їх реальне життя і онлайн-ефіри, які стали віртуальними місцями збору для сотень мільйонів прихильників. У якийсь момент герої фільму розуміють, що щастя у їх віртуальному світі може бути таким же невловимим, як і в реальному. Критики часто порівнюють фільм зі знаменитим серіалом “Чорне дзеркало”, тільки з поправкою на документальність.

Експериментальний блок

ОПЕРАЦІЯ ДЖЕЙН УОЛК
Режисери: Робін Кленгель, Леонард Мюллнер
Австрія, 2018 р., 16 хв.

Незвичайна за формою і іронічна за змістом короткометражка, грунтована на розрахованій на багато користувачів антиутопічною грою-стрелялкою. Архітектурно-цифровий світ гри є точною копією центру Манхеттена. Автори роблять “художню операцію” над мілітаристською розвагою і зіштовхують його з непоєднуваним – мирною оглядовою екскурсією по місту.

Читати далі →

Геніальні ідеї з різних країн, які потрібно негайно реалізувати

Написано Культура, Мистецтво, Новини, Події, Психологія

У світі існує маса геніальних ідей ведення державної політики, які розосередилися по різних країнах світу. Пропонуємо вам 16 чудових ідей з різних країн, введення яких змусило б вас посміхатися увесь рік.

50%- пільг на час новорічного сезону

Кожному з нас Новий рік обходиться в цілий статок, але норвезький уряд зглянувся над своїми громадянами. У листопаді податок на прибуток в Норвегії знижується в два рази, щоб жителі змогли витратити заощаджені гроші в грудні і січні.

Безкоштовний Maternity Box для мам, в який входить усе необхідне для дитини

Кожного разу, коли фінська жінка народжує дитину, держава забезпечує її так званою “материнською коробкою” (Maternity Box). У цю коробку входять: матрац, простирадла, спальний мішок, декілька напівкомбінезонів, шкарпетки, пелюшки та інші предмети, залежно від міри потрібності мами. Цю коробку також можна використати як дитяче ліжечко. Цей захід покликаний надати усім дітям однаковий старт в житті, незалежно від багатства сім’ї, в якій вони народжуються. Цей крок дозволив Фінляндії зайняти одне з найнижчих місць за показниками дитячої смертності.

Лотерея за добросовісне водіння

У Стокгольмі, Швеція, частина штрафів, зібраних за перевищення швидкості водіїв, йде до лотерейного фонду. Водії, які не були помічені в яких-небудь правопорушеннях, автоматично беруть участь в лотереї і мають шанс виграти трохи грошей в нагороду за безпечне водіння. Щасливі автомобілісти отримують чеки на суму до 3000 доларів, і ця схема значною мірою стимулює водіїв до дотримання дорожніх правил.

Гроші про чорний день від національного нафтового фонду

Усі гроші, отримані від податків на нафту і бензин в Норвегії, йдуть до найбільшого у світі суверенного (ощадний) фонду добробуту. За станом на січень 2014 року норвезька скарбничка була повна по самі вінця, а точніше в ній налічувалося 5,110 трлн. крон, або $828 млрд. Засобу цього фонду розраховані про чорний день і на допомогу майбутнім поколінням, якщо одного разу у світі “щось піде не так”.

Виписування штрафів залежно від доходів

У Фінляндії і Швеції існує такий термін, як Dagsböter, який дослівно перекладається як “щоденний штраф”. Якщо вас оштрафують на 30 dagsböter, то ви повинні будете сплатити штраф у розмірі ваших доходів за 30 днів. Цей захід покликаний утримати людей від скоювання злочинів незалежно від їх багатства. Система дійсно працює, завдяки ній один громадянин Фінляндії, що заробив за рік $11 млн, був оштрафований на суму $200 тис. за перевищення швидкості.

Плата за сміття по вазі

В цілях боротьби із сміттєвими полігонами в німецьких містах люди платять за вагу сміття, що викидається, що складає близько двох доларів за фунт (0,45 кг). У результаті в цілях економії багатьом жителям доводиться переробляти або компостувати сміття, що також дуже корисно для довкілля.

Зниження тюремного терміну для тих, що читають

Ув’язнені у Бразилії можуть скоротити свій термін, читаючи книги і складаючи по них доповіді. Якщо все вірно, то за кожну доповідь ув’язнений отримує чотири дні свободи, які підсумовуються і віднімаються із загального терміну. Таким чином бразильські ув’язнені можуть скоротити свій термін максимум на 48 днів щороку. Ідея полягає в тому, щоб допомогти людям вийти з в’язниці освіченішими, утвореними і менш схильними до скоювання злочинів. І схоже, що це працює, адже серед ув’язнених, що беруть участь в цій програмі, на 30% менше кримінальних рецидивів.

Обов’язкове голосування

Коли в Австралії настає час виборів, то кожен громадянин зобов’язаний віддати свій голос. У разі відмови їм виписується штраф, тому явка на їх виборчих дільницях складає близько 95%. Ті, хто не хоче голосувати, але і не хоче отримати штраф, зазвичай малюють фалічні образи на виборчих листках.

Анонімний тест на наркотики

У Нідерландах існує послуга, що дозволяє зробити анонімний тест на заборонені наркотики, не боячись бути заарештованим. Окрім результатів, до усіх анонімів також доводиться інформація про побічні ефекти і дії, необхідні у разі передозування.

Безкоштовний прохід в музеї для усіх нових громадян

Коли іммігранти в Канаді офіційно стають громадянами, вони отримують безкоштовний річний абонемент в тисячі музеїв і культурних центрів по усій Канаді. Абонемент допомагає новоспеченим громадянам Канади відчути багату культурну історію, а також більше дізнатися про мистецтво і парки тепер уже своєї країни.

Безкоштовний проїзд на державних автомобілях

Оскільки на Кубі дуже мало автомобілів, то автостоп є офіційним способом пересування. Тому водії державних автомобілів, у тому числі і поліцейські, згідно із законом зобов’язані забрати автостопщиків і переконатися, що вони дістануться до місця призначення у безпеці.

Плата дітям за відвідування школи

Швеція платить студентам ВНВ суму, еквівалентну $187 в місяць, що забезпечує ним 100%-ву відвідуваність. Програма допомагає оплачувати шкільне приладдя і відбиває у дітей бажання прогулювати уроки.

Держава спонсорує секс з інвалідами

У Нідерландах громадяни з обмеженими можливостями отримують гроші від уряду, щоб сплатити сексуальні послуги до 12 раз на рік. Цей крок різко знижує рівень депресії серед інвалідів, багато хто з яких ніколи не мав можливості випробувати свої сексуальні можливості.

Управління офіційного твіттера країни пересічними громадянами

Кожного тижня випадковому громадянинові довіряється управління офіційним аккаунтом Швеції в твіттері. Ідея полягає в тому, щоб показати різноманітність і прогресивність Швеції через особу її звичайних громадян. На одному з останніх тижнів аккаунтом управляла Пернілла (Pernilla), яка описала себе так : “Мама, ГІК, дівчинка, спортивний ботан, котолюб, орнітолог і любителька дерев”.

На третину менше реклами

У Великобританії і більшості країн Європи є обмеження на показ реклами, яку можна показувати всього 8 хвилин в годину в прайм-тайм.

Використання велосипедів замість машин

У Нідерландах діти зобов’язані проходять письмовий тест і практичну демонстрацію їзди на велосипеді у віці близько 10 років. Це означає, що на той час, як вони стануть дорослими, більше 30% з них використовуватимуть велосипед як основний вид транспорту. Центральний залізничний вокзал в місті Гронинген має парковку на 10 000 велосипедів. Цей захід привів до різкого зниження використання легкових автомобілів, рівня пробок і забруднення довкілля.

Безкоштовний проїзд в метро в обмін на присідання

В цілях боротьби з ожирінням в Москві на станції метро “Виставкова” був встановлений автомат, який надає безкоштовний проїзд за присідання. За 30 присідань перед камерою автомата ви маєте право на одну безкоштовну поїздку.

Читати далі →

Це треба побачити: український дизайнер підкорив світ дивовижними колажами

Написано Мистецтво, Новини, Персони, фото

Український художник Олексій Кондаков підкорив світ своїми незвичайними колажами, адже транспортувати героїв з полотен епохи Ренесансу в трамвай, кафе, відеосалон, метро, ринок, на пляж для нього зовсім не проблема. На колажах дизайнера у прямому розумінні минуле вплетене в сьогодення, передає ONLINE.UA.

Цикл робіт, який називається Reality 2, Кондаків створює вже 5 років, постійно поповнюючи колекцію новими сюжетами.

Ідея проекту прийшла в офісі. Дизайнер розповідає, що перегортав блоги з картинками для натхнення, побачив картину Цезаря ван Евердингена “Німфа пропонує Бахусові вино і фрукти”, і саме тут стався инсайт.

“Я подумав: “А ці хлопці знають толк у відпочинку, випивають на крамничках, як і ми”. По дорозі з роботи зробив фото біля метро “Осокорки”, де не раз бачив компанії, які сиділи на бетонному фундаменті і випивали. Зробив колаж, вирішив, що потрібна серія, і через день дозняв ще декілька фото для інших картинок, які мені теж нагадували різні побутові сцени. Опублікував їх у себе в Facebook – і все завертілося, вирішив продовжувати”, – розповів український художник.

(більше…) Читати далі →

Cкульптури, які лякають і одночасно дивують. (Остання – це 10 з 10.)

Написано Мистецтво, Новини, фото

Більшість середньостатистичних обивателів ставляться зневажливо до сучасного мистецтва: мовляв, нинішнім майстрам ніколи не перевершити геніального Леонардо і Мікеланжело. При цьому люди не враховують те, що скульптури епохи Відродження трохи дисонують з сучасними реаліями.

Насправді серед сучасних витворів мистецтва є ті, які здатні викликати не менший захват, ніж “Мислитель” Родена. Правда, серед сучасних творів є і ті, що, окрім захвату, вселяють тремтіння.

Редакція “ОФІГЕННИЙ” сьогодні покаже скульптури, які лякають і дивують одночасно.

Голова, що кровоточить

Фото: Tumblr

Немовлята на телевізійній вежі Жижкова в Празі

Фото: Flickr

Синій мустанг, Денвер, США

Фото: Flickr

“Шлях Вікторії” – сад скульптур в Ірландії

Фото: Flickr

Фото: Reddit

“Чорна примара”, Клайпеда, Літва

Фото: Instagram

Старовинне кладовище Стальено в Генуї

Фото: Flickr

Кладовище Пер-Лашез в Парижі

Фото: Flickr

Скульптура лосося, Портленд, Орегон, США

Фото: Instagram

Хлопчик, що висить, Гент, Бельгія

Фото: Flickr

“Поцілунок смерті”, Барселона, Іспанія

Фото: Flickr

Хайгейтское кладовище в Лондоні

Фото: Flickr

Фото: Flickr

Статуя святого Варфоломея в Мілані

Фото: Flickr

Монументальне кладовище в Мілані

Фото: Flickr

Фото: Flickr

Велетенський павук “Маман” з бронзи і нержавіючої сталі. Автор Луїза Буржуа, Музей Гуггенхейма, Більбао

Le Pouce – надреалістична скульптура великого пальця, розміщена у метро. Автор Сезар Бальдаччіні, Париж

Чоловічок, що висить, Прага

“Порожнеча”, Женевське озеро, Швейцарія

View this post on Instagram

I thought it was a Bruno Catalano but the sculptor is actually Albert Gyorgy, an artist from Transylvania. The sculpture, I found when checking this fact, is called Melancholie. Thanks for the correction @septimmia I got the picture off Twitter. It made so much sense to me when I first saw it. Grief, loss, sense of self punctured, and the bowed head, helpless. It made a lot of sense and I thought I'd share it. . Life is tough. Gratitude is important, yes, but sometimes if you don't have the courage, or the strength to feel anything else but that enormous grief you carry within you, it's okay. . Sometimes you have to accept that this is where you are right now. This gaping hole won't be here forever, because nothing lasts forever. One day you will be whole again, and you will feel gratitude for that and all the other things. But not today. Today, you accept the imbalance, the breakage, wreckage, the storms that have long died but have left the debris behind. . Weave a caccoon. Lie low. Go through the paces. Nothing lasts forever. This too shall pass. . . #sufiwisdom #positivity #acceptance #gratitude #pain #loss #grief #hope #humancondition #sufi #courage #strength #brunocatalano #life #art #writerslife #read #readersofinstagram #reader #readerforlife #readersofig #bookstagrammers #bloggers #bookclub #fiction #writer #feminist #pakistani #pakdiary #pakistaniwriters

A post shared by Faiqa Mansab (@faiqamansab) on

“Пил”, Австралія

Магазин весільних суконь, відомий під назвою “Будинок Паскуаліти”, Чіуауа, Мексика.

фото – Instagram

фото – Instagram

Скульптура – один з найкрасивіших видів мистецтва : філігранні і деталізовані роботи скульпторів зачаровують і примушують людей замислитися про крихкість нашого світу.

Не знаю, які відчуття у тебе викликали ці статуї, але здогадуюся, що байдужим вони тебе точно не залишили.

Джерело

Читати далі →