“Бійня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей”

Написано Бібліотека

Це один з найзнаменитіших творів американсього письменника Курта Воннегута. У ньому сильні автобіографічні мотиви, зокрема, відбився гіркий військовий досвід письменника. Роман написаний в так званому “воннегутовскому телеграфічно-шизофренічному” стилі. У ньому поєднуються гостра сюжетність і філософія, фантастика і гротеск, бурлеск і зла сатира.

На початку роману описується задум книги про бомбардування Дрездена. Автор скаржиться, що ніяк не може придумати потрібні слова для цієї книги, яку вважав своєю головною роботою. Щоб скласти план майбутньої книги, він зустрівся зі своїм однополківцем Бернардом О’Хейром. Дружина О’Хейра Мері дуже розізлилася, дізнавшись, що задум книги про війну. Тому що в усіх таких книгах є елемент героїзації війни – цинічна брехня, що підтримує нові війни. Розмова Воннегута з Мері – ключовий епізод на початку роману, він пояснює, чому книга про Дрезден вийшла такою дивною, короткою, заплутаною, що не заважає їй бути антивоєнною. Також з цього діалогу зрозуміло, звідки взялася друга назва роману.

У результаті роман був присвячений Мері О’Хейр і дрезденському таксистові Герхарду Мюллеру.

Головний герой – американський солдат Біллі Пілігрим – безглузда, боязка, апатична людина, прототипом якої став товариш по службі Воннегута, Едвард Кроун. У книзі описуються пригоди Пілігрима на війні і бомбардування Дрездена, яке наклало незмивний відбиток на нестійкий з дитинства психічний стан Пілігрима. Воннегут ввів в повість фантастичний елемент: події життя головного героя розглядаються крізь призму посттравматичного стресового розладу – синдрому, властивого ветеранам війни, який покалічив сприйняття героєм дійсності. В результаті комічна “розповідь про інопланетян” зростає в деяку струнку філософську систему.