Автор: na.te.la

«Країна сонячних зайчиків»

Написано Новини, Події

Проєкт, що відбувся 5 січня 2021 року, завдяки 12-м короткометражним фільмам, піднімає важливі соціальні питання. Автором ідеї є співзасновник та актор української студії «Мамахохотала» – Евген Янович:

“Країна сонячних зайчиків” – це, в першу чергу, про просвітництво. І ми використовуємо не нудні настанови, а творчість. Ми говоримо про важливі речі не заїждженими тривіальними фразами, а креативом та емоціями. Це проєкт про те, що слід усвідомити, хто ми і де ми. А також, що навколо нас. І, маючи розуміння, почати діяти”.

Організатори залучили до участі більшість зірок шоу бізнесу, таких як Ігор Кондратюк, Світлана Тарабарова, Аліна Паш, Ольга Сумська, Ахтем Сейтаблаєв, Ольга Цибульська та інші. Вони першими змогли подивитися прем’єри та поділитися враженнями:

“Мені сподобалася і ініціатива, і ідея проєкту. Це ж так круто – вміти виділяти найбільш важливі теми по-новому, показувати їх з різних сторін. З усіх коротких метрів найбільше запам’яталися ролики про кібербулінг і здачу крові, вразили мене” – поділилася своїми враженнями Аліна Паш.

Окрім показу фільмів, були також і інтерв’ю із 12-ма експертами. Головною метою проєкту є привернення уваги українців до важливих соціальних питань: охорони тварин, благодійності, екології, питання війни та миру, донорства, кібербулінгу, а також статевого виховання молоді та домашнього насилля.

Над 12-ма фільмами працювали українські режисери, серед яких Христина Сиволап (фільм «Віддана»), Аля Бухтіярова («Зустріч однокласників» та «Бурштинові копи (2021)») і Дмитро Шмурак (серіал «Великі Вуйки»).

Після заходу організатор проєкту Евген Янович підвів такі підсумки:

«Дуже тепло! Кожен короткий метр отримав свою порцію оплесків від глядачів, а це максимально важливо для режисерів. А ще після показу було відчуття того, що мало. Це підтвердили і друзі, які говорили, що їм хотілося ще, а час швидко пролетів. Кажу ці слова і не вірю, що все сталося. Було саме так, як і повинно бути».

Що ж, побажаємо організаторам успіхів у нових проєктах, а також сподіваємось побачити продовження «Країни сонячних зайчиків». Адже, саме подібний формат спілкування на такі важливі зараз теми дає надію на краще майбутнє і щасливе нове поління.

Автор: Ясміна Уардані

Читати далі →

Як визначити ознаки булінгу над дитиною

Написано Психологія

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом. 

Причин безліч, а жертвою може стати кожен, хто не вписався у рамки того чи іншого колективу. Дуже важливо розрізняти булінг та звичайну сварку між дітьми. 67% дітей зазнали булінгу, проте 40% з них нікому про це не розповідали, навіть батькам.

Інколи діти стають жертвами булінгу, але вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть почуватися безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Уважно придивіться до зовнішніх проявів булінга: зламані іграшки та особисті речі, брудний або зіпсований одяг, образи в соціальних мережах, фізичні знущання, розірване або зіпсоване шкільне приладдя, жувальна гумка у волоссі, зламані окуляри. 

Якщо зовнішні прояви непомітні, зверніть увагу на інші ознаки: у дитини мало або взагалі немає друзів, вона боїться ходити до школи або проводити час з однокласниками, часто вдає хворого, раптом починає погано вчитися, повертається додому сумною, похмурою в сльозах. Якщо дитину шантажують в школі, вона може просити гроші, щоби відкупитися від кривдників.

Щойно ви помітили ознаки булінгу, єдиний вихід – відверта але делікатна розмова і спільна подальша робота над проблемою. Дитина не може впоратися з булінгом самотужки. Добре працюють приклади із життя. Якщо таких ситуацій не було – наведіть приклад із життя ваших друзів, родичів. Покажіть вашій дитині фільми або мультфільми, у яких головним героям вдалося протистояти нападкам, перетворити свої слабкі сторони в сильні. Якщо ви допоможете своїй дитині впоратися з цією ситуацією, вона зрозуміє, що в цьому випадку вона не одна і що в неї є люди, з якими вона зможе поділитися найсокровеннішими моментами свого життя.

Разом Ви – сила!

Автор: Юлія Цегвінцева

Читати далі →

“Українська література без Павла Тичини не можлива”

Написано Образ Мистецтва

Що ми знаємо про Павла Тичину? Так багато, і водночас зовсім мало… За словами відомого критика і публіциста Юрія Лавріненка: «Це був дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа, якого важко уложити в рамки якогось одного напрямку чи навіть школи».

27 січня на платформі «google-meet» за підтримки Літературно-художніх журналів «Дніпро» та «Золота пектораль», Яскравого радіо, газети «Все про бухгалтерський облік» і фейсбук-групи «Сучасна українська література» в рамках проєкту українського  журналіста, літературознавця та буктюбера Ярослава Карпця відбулася неординарна онлайн-подія «Соняшні кларнети: феєрія духу Павла Тичини». Спікером виступив головний зберігач фондів Літературно-меморіального музею квартири Павла Григоровича Тичини – Сергій Прудивус, який люб’язно згодився відповісти на наші питання про поета світового масштабу. 

– Вітаю, пане Сергію! Цьогоріч виповнюється 130 років з дня народження відомого українського поета, перекладача  та громадського діяча Павла Тичини. Як Ви вважаєте, чи це вагома дата, аби сучасне покоління усвідомило значення митця в ракурсі української літератури? 

– Вітаю. Пані Юліє, щиро дякую за інтерес до непересічної постаті відомого і  невідомого Павла Тичини. 130 років – це,  насамперед,  привід  задуматися, що українська література без Павла Тичини не можлива. Усвідомити його місце не тільки в літературі, але й в українській культурі – справа не легка, разом з Тичиною треба усвідомлювати епоху. 

 До речі, у різних джерелах День народження Тичини згадується неоднозначно: 23 та 27 січня. Розтлумачте, будь ласка, коли ж усе-таки народився Павло Тичина? 

– Єдину правдиву відповідь на це питання знала тільки Марія  Василівна – мати  поета. Та й то навряд чи, бо ж кінець ХІХ століття – хто  там  запам’ятовував дати? Серед предметів науково-допоміжного фонду Літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини в м. Києві є копія  Свідоцтва про запис, внесений до метричної книги Троїцького храму  с. Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії, згідно якого Павло Тичина  народився 11 січня за старим стилем, тобто  23-го за новим (на ХІХ століття додаємо не 13, а 12 днів), а охрещений наступного, 12/24-го. Однак, сам поет в анкетах вказував різні  дати:  і 11, і 15-те січня. “Офіційний” Тичина святкував День народження 27-го. Якщо ми звернемось до церковного календаря, то  побачимо, що син сільського «псаломщика» Григорія  Тичини, швидше за  все, названий в честь преподобного отця Павла Фівейського – засновника інституту християнського монашества, пам’ять якого Православна Церква  святкує 28 січня. Виходить, що Павло Тичина  відзначав свої іменини, тобто  День агнела.

– Як Ви вважаєте, чи існує прірва між ранньою і пізньою творчістю поета? Якщо так, то чому? 

– Я б не говорив так категорично. Звичайно, відмінності є. Так, як і в творчості  кожного митця: є свій розвиток, динаміка, а головне – пошук. З творчістю Павла Тичини треба бути обережним. При житті й по смерті навколо нього ширяють образи “трактора  в  полі”, “кирпичини”, а то й “іуди”. Останній,  на жаль, сьогодні дуже живкий. Всі вони витіснили справжню живу  душу  поета. Щоб її пізнати, потрібно звернутися до листів, щоденникових  записів, спогадів про Павла Тичину – все це дасть змогу побачити мотиви і ранньої, і пізньої творчості. Тоді стане зрозуміло, що з написаного Тичиною з середини 30-х і до смерті в 1967 році вважати творчістю як  виявом творчого єства, а  що вимушеним римуванням. Навіть  серед  тичинівського соцреалізму,  повірте, є мелодика і ліризм, авторські неологізми й особливе  світосприйняття. Що ж до стилів – від модерну  до  соцреалізму – це, вважаю, зумовлено історичним умовами літературного процесу. Тому, як на мене, прірви немає. До речі, рекомендую всім двотомник “Павло Тичина. Вибрані  твори” 2011 року випуску, том перший. Там якраз і рання, і пізня лірика – зможете зробити свої  висновки.

– Яке значення Павло Тичина надавав музиці у власній творчості? 

– Павло Тичина ще з дитинства був закоханий в музику, з  9-ти років мав  щастя займатися нею професійно: співав, а згодом регентував у  архієрейському хорі, грав на шести музичних інструментах, захоплювався  українським кобзарством, грав і диригував оркестром; у  20-х  роках стояв  біля витоків Капели-студії ім. Леонтовича, працював у театрі Миколи Садовського. Система світосприйняття Павла Тичини нерозривно пов’язана з музикою: “…акордились планети”, “горять світи, біжать світи музичною  рікою”, “в космічному  оркестрі”. Поезія раннього Тичини особливо наповнена музичними образами, ритмікою; окремі слова автор асоціював зі звучанням різних інтервалів, а побудова композиції засновувалася на  правилах музичних жанрів. Згадаймо, хоча б поему-симфонію “Сковорода”.

Коли Павло Тичина проживав у квартирі № 3 на  сучасній  вулиці  Терещенківській,  5 – то писав поезію тільки після гри на роялі. “Ще музики  нам не досить”, – писав поет у своєму щоденнику.

– Не секрет, що Тичина був поліглотом, адже досконало опанував самостійно близько 20-ти мов. Наскільки реально це для однієї людини? На Вашу думку це вроджені здібності чи набуті важкою працею? 

– Тичина був політалановитий. У нього дійсно були і задатки, і здібності. 

Відомі окремі переклади Павла Тичини з 39-ти мов. 

Щодо процесу вивчення вірменської мови, наприклад, Павло Григорович писав у листі до своєї майбутньої дружини Ліди Папарук: “Продовжую  заняття мовами. Вранці студіюю словник, а ввечері йду до шинку, де хазяїн  вірменин, і закріплюю набуті знання”. Звичайно, Павло Тичина працював  над опануванням іноземних мов. У його меморіальній бібліотеці – значна кількість словників, граматик, розмовників, самовчителів. Серед рукописів, що зберігаються у фондах музею, – чернетка з  японськими ієрогліфами, які  акуратно виводив Павло Тичина. У перекладацькій діяльності йому  подобалося експериментувати зі словом, добирати стилістичні та колоритні українські відповідники, не порушуючи ритмомелодику оригіналу.

– Яку кількість книг зберігав Павло Тичина у власній бібліотеці? Чи існують подібні прецеденти серед сучасників?

– Меморіальна бібліотека Павла Тичини, яка зберігається в Літературно-меморіальному музеї-квартирі, нараховує 21101 предмет: книги та періодика. Це друга книгозбірня поета, перша нараховувала 10 тисяч друкованих  видань. Майже вся вона, на жаль, загинула в  роки Другої світової війни. Всім  відомі нині щоденники киянки Ірини Хорошунової, в яких детально описано  події окупації, містять розлогий опис нищення бібліотечних фондів. Щось  подібне сталося з бібліотекою Тичини: в  квартирі поета у будинку Роліт поселили німецьких солдат, і вся книгозбірня опинилася почасти в грубках,  почасти на смітнику, а то і в руках букіністів. З тих книг у повоєнний час до Тичини повернулося менше сотні.

На  рівні чуток, тобто це не доведений факт, меморіальна бібліотека Павла Тичини найбільша серед особистих меморіальних бібліотек України. Але не  перевіряли, точно сказати не можемо.  

Якби там не було, Павло Тичина – інтелектуал, митець і поет, чия творчість  актуальна й сьогодні.

Запрошуємо всіх до його музею!

Спілкувалася Юлія Григорук

Переглянути відеоінтерв’ю із Сергієм Прудивусом можна на Ютуб-каналі журналу “Дніпро” за цим посиланнями: www.youtube.com/watch?v=iRl_XknGWHQ&t=232s

www.youtube.com/watch?v=jWHw_m2uino&t=21s

Наступна подія в рамках проєкту “Тичині-130” відбудеться 26 лютого о 17.00: fb.me/e/3v86XhnhN

Читати далі →

Кінодобірка до Дня закоханих

Написано КіноТеатр

Вже завтра день, коли всі будуть дарувати один одному валентинки, а в кінотеатрах будуть зайняті усі місця для поцілунків. І якщо в тебе ще немає другої половинки, то це не привід засмучуватися. Пропонуємо кінодобірку до дня закоханих, яка додасть романтики у атмосферу.

«Сніданок у Тіффані»

Ну що ж, розпочнемо із вишуканого фільму, в якому усе насичено елегантністю. Починаючи головною героїнею, у виконанні Одрі Хепберн у вбранні від Givenchy, і закінчуючи музикою та, звісно ж, коханням.

А от любителям музики точно сподобається цей яскравий оскароносний мюзикл 2016 року про мрійників, із Раян Гослінг і Еммою Стоун. Саме так, мова йде про «Ла Ла Ленд».

До зустрічі з тобою

Зворушлива мелодрама про двух людей, зустріч яких кардинально змінила їх життя, яка точно не залишить вас байдужими.

50 перших поцілунків 

Романтична комедія про кохання з першого погляду, яке іноді може підносити свої сюрпризи, точно підніме вам настрій.

«Красуня»

Відома усім комедія з Джулією Робертс про кохання, яке може з’явитися у вашому житті досить неочікувано.

Любителям пікантних фільмів  можемо запропонувати сучасну трилогію «П’ятдесят віддінків сірого»,  екранізація однойменного роману Еріки Джеймс з Дакотою Джонсон у головних ролях. 

«Три метра над рівнем неба»

Іспанська мелодрама про перше і велике кохання за однойменним романом італійського письменника Федеріко Моччія з Маріо Касас та Марія Вальверде у головних ролях.

Після

Молодіжна мелодрама про незвичне кохання між правильною дівчинкою відмінницею та поганим хлопцем, яке розділить їх життя на до та після.

«Приборкання норовливого»

Ну і наостанок, краща комедія 80-х з Адріано Челлентано та Арнелою Муті чудово доповнить романтичну атмосферу свята італійським колоритом.

Бажаємо вам гарно провести свято у компанії чудових фільмів та дійсно коханих людей!

Автор: Ясміна Уардані

Читати далі →

«Поезія для мене це те, чим керує “рука космосу”…» – Леся Мудрак

Написано Образ Мистецтва

Леся Мудрак (Олеся Мудрак) ‒ відома в Україні і далеко поза її межами письменниця та громадська діячка. У 2016-ому році разом із Іваном Драчем та Віталієм Скоциком стала засновницею Всеукраїнського літературного конкурсу імені Григора Тютюнника, який єдиний в Україні, що стосується сільської та аграрної тематики. Леся Мудрак – смілива у своїй творчості й літературі, незалежна в житті та рішуча у власних діях. Через влучно підібрані слова, їй як нікому іншому, вдається розкрити образ жінки ‒ витонченої й різкої, збудженої та меланхолійно-спокійної, закоханої та ображеної… Про літературний конкурс імені Григора Тютюнника, а також власні сміливі кроки у літературі на шляху до свого Олімпу, Леся Вікторівна розповідає у інтерв’ю.

 —  Восени минулого року відбувся четвертий конкурс імені Григора Тютюнника на сільську та аграрну тематику. Чи не завадила пандемія проведенню заходу і взагалі конкурсові? 

– Так, конкурс ім. Григора Тютюнника заснований наприкінці 2016-го року Героєм України, класиком нашої української літератури – Іваном Драчем, політичним діячем і нині очільником партії “Країна” – Віталієм Скоциком, директором видавництва “Саміт-книга” – Іваном Степуріним, відомою громадською діячкою і очільницею Вишгородського музею – Владою Литовченко, ну і, власне, мною. Ось це ті п’ять осіб, які стояли біля витоків народження літературного конкурсу. Нині його крилами є партія “Країна”. Цьогоріч ми вирішили відійти від тематичних обмежень, тому з усіх куточків України надходили твори різних жанрів: любовна лірика, різнотематична проза, надсилали навіть декілька п’єс! Також дуже цікаво було читати рукописи на соціально-філософську тематику. Журі на чолі з академіком НАН України, директором Інституту Літератури – Миколою Григоровичем Жулинським розглядало і обговорювало надіслані рукописи, а цього року їх – 705! Насолода занурюватися у тексти молодих літераторів, відшукувати у художніх образах щось унікальне, неповторне… Пандемія, звісно, не пройшла повз літературно-мистецьке життя, тому церемонія нагородження відбувалася в карантинних умовах. Символічно, що саме 9 листопада – у День української мови і писемності – ми вітали лауреатів і переможців четвертого конкурсу ім. Григора Тютюнника. Театр “Сузір’я”, за традицією, приймав талановитих людей у своїх стінах. Навіть обмеження і такий буремний час не змогли зіпсувати свято Літератури.

—  На черзі п’ятий конкурсний сезон, тож скоро має початися прийом заявок на цей конкурс? А взагалі в Україні багато авторів, які по-справжньому зацікавлені в аграрних темах, письмі про село?

–  Насправді, питання про ювілейний – п’ятий конкурсний сезон – ще відкрите. Але я впевнена, що він нам подарує нові талановиті рукописи. Аграрна тематика не може бути неактуальною, зокрема, для письменників, що нерозривно пов’язані зі своєю землею, корінням. Коли у художньому тексті автор змальовує село щиро і відверто – читач, певне, на енергетичному рівні відчуває силу і неповторність нашої країни.

Але я підкреслюю ще раз, що далі цей конкурс не обмежуватиметься тематично. Чекаємо на талановиті  твори.

—  У своєму конкурсі за чотири роки Ви відкрили немало нових імен у літературі. Чи були автори, які лише завдяки конкурсу Григора Тютюнника поставили свій перший автограф?

– Звичайно! Зважаючи на те, що конкурсний відбір рукописів відбувається абсолютно чесно (усі роботи закодовані, члени журі навіть не знають стать конкурсантів), протягом чотирьох років у сучасний літературний процес увійшли справді талановиті і цікаві автори. Це і Юлія Бережко-Камінська, Ігор Стамбол, Ірина Сажинська, Олеся Міфтахова, і цьогорічні переможці: Вікторія Оліщук і Юлія Сільчук. 

—  Якщо повернутись до Вашої творчої діяльності поетки, то коли особисто Ви поставили свій перший автограф? Яка це була книжка? 

– Ще на другому курсі університету вийшла моя перша поетична збірка “Шалений спокій вічномиті”… А згодом, також у студентські часи, світ побачила моя достатньо відома книга еротичної лірики “Оголена самотність”. 1000 примірників розійшлися майже одразу, книга мала шалений успіх…

— Дозвольте поцікавитися, Ви здобули ступінь кандидата філологічних наук завдяки дослідженню еротичної тематики у літературі, тож чи можна назвати цей ступінь саме “кандидат еротичних наук”?

– Так, захистила першу в Україні дисертацію на “пікантну” тему “Еротична лірика, жанрова специфіка та ідіостилі”. У цій науковій роботі дослідила, як то кажуть, усю українську літературу зі споду… Бо несправедливо залишаються без уваги і належного сприйняття справжні перлини у творчих доробках наших письменників. Тема еротики була мені близька –  сама тоді багато писала в цьому жанрі – тому хотіла декодувати безліч еротичних текстів в історії української літератури. Захистилася, але не без складнощів. На жаль, не вся академічна спільнота може сприймати такі провокативні, але водночас, невід’ємні теми в літературі… А “кандидатом еротичних наук” мене жартома  охрестили відомі видавці, письменники Брати Капранови. Так і прижилося)))

—  Як Ви гадаєте, як би сприйняли Вашу творчість, скажімо, років 30-40 тому, коли на такі теми було накладено жорстке табу? 

– Еротика і тілесність завжди посідали важливе місце і в житті звичайних людей, і в літературі. Мої еротичні тексти можуть сприймати далеко не всі зараз. Але гра і провокація у всі часи інтригує, заворожує… Це ж одвічні теми – любов-тіло-філософія буття, фемінне-маскулінне. Питання тільки у готовності реципієнта зануритися і відчути метафоричне полотно тексту, декодувати художньо обрамлені натяки… Час на це не впливає, бо, незважаючи на політичні системи і “норми” суспільства, знаходяться ті, хто вміє насолоджуватися творчістю. 

— Ваші вірші особливо близькі жінкам, бо читаючи, кожна бачить в них якийсь епізод зі свого життя. Скажіть, а як до таких поезій ставляться чоловіки? Можливо, Вам доводилося чути від протилежної статі якісь особливі коментарі щодо своїх творів?

– Думаю, немає нічого дивного у тому, щоб говорити про “жіночу” і “чоловічу” поезію, наприклад. Текст віддзеркалює енергетику автора, передає читачу найтонші  душевні ретроспективи, надриви поета чи поетки. Тому, напевне, жінки можуть переживати “жіночі” тексти цілісніше, вбачати в них спільні жіночі архетипи. Але й чоловіки знаходять свою тональність у “нотах” моїх поетичних і поезопрозових текстах. Поєднання чоловічого і жіночого – аура любові, гармонії – без цього світ не може існувати…

—  Чи пишете зараз на еротичну тематику?

– Поезія для мене це те, чим керує “рука космосу”. Коли кожен рядок, ніби струмом, проходить крізь тебе. Тому ніколи не пишу “вимучені” тексти, які базується тільки на “техніці” строф… Еротика – гра. Треба бути азартним гравцем і ніколи не програвати.

Вважаю, що вичерпала себе в еротичній тематиці, уже давно не пишу еротичну. Можна сказати, що пережила творчу трансформацію: на початку 2020-го року світ побачила моя нова книга “Поміж жіночих звивин”. Можна посмакувати міжжанровими експериментами, зокрема, поєднанням поезії і прози у своєрідних поезопрозових етюдах. У них – протиріччя, і антонімізм, і я б навіть сказала, можливо, – боротьба зі свідомим і підсвідомим.  Нині – ера коротких повідомлень. Я не знаю, можна назвати їх навіть своєрідним щоденником серця. Мене завжди приваблював жанр літературного щоденника. Можна визначити цей жанр як художня сповідь. І мені так – комфортно, я почуваюся в цьому гармонійно, хоча… Хоча не виключаю, що мине, скажімо, три, чотири, п’ять років і я розширю свої жанрові кордони – спробую себе в розлогій романістиці, бо сюжетами життя мене наділяє щедро. Тільки би вистачило часу і терпіння талановито їх викласти на папері, бо масової літератури на українському книжковому ринку достатньо… Не кваплюсь із романом. Нехай мої звивини попрацюють у поезопрозі. “Поміж жіночих звивин” – своєрідний меседж моїм читачам, від нової Лесі Мудрак.

Спілкувалася Аліна Шевченко

Читати далі →

Штурм Капітолію: плавцю-олімпійцеві пред’явили звинувачення

Написано Коротко: Спорт

Дворазовий олімпійський чемпіон з плавання Кліт Келлер отримав від правоохоронців звинувачення в участі в «Атаці на Капітолій».

Чоловік був упізнанний під час перегляду відеозаписів, зроблених в Капітолії під час штурму прихильниками Дональда Трампа. Спортсмен виявив себе в очах представників поліції, одягнувши на себе форму національної олімпійської збірної США.

Відзначається, що на сьогоднішній день Келлеру інкрімінується створення перешкоди на шляху роботи правоохороних органів, проникнення на територію, що охороняється і насильницькі дії, які порушили громадський порядок. При цьому, агент ФБР, який переглядав записи, зазначив спортсмена як найвищого, бо його зріст становить 198 сантиметрів. 

Відомо, що Кліт Келлер, виступаючи за збірну США, виборов золоті медалі в естафеті 4 по 200 метрів вільним стилем під час Олімпійських ігор 2004-го року в Афінах і 2008-го року в Пекіні.

Читати далі →

5 чудових фільмів про важливість сім’ї в нашому житті

Написано КіноАфіша

У чому б не шукала людина сенс життя, з часом приходить розуміння, що найголовніша життєва цінність – це сім’я.  Саме про сім’ю, сімейні цінності і взаєминах піде мова в цих чудових фільмах.

Моя сім’я та інші звірі, 2005

Великобританія

Чудовий сімейний і такий англійський фільм про кумедну сім’ю Даррел. Поставлений за автобіографічною повістю письменника-анімаліста Джеральда Дарелла. Втомившись від сірості і вогкості Британії, сім’я Даррелл (мати і четверо дітей), відправляється в теплі краї – на грецький острів Корфу. Там їх чекає не менш теплий прийом місцевих жителів і не нудне проведення часу, ну а так як фільм знятий за автобіографією зоолога, то без присутності звіряток, пернатих і перемикань не обійдеться. До речі, в 2016-му році британці зняли ще й непоганий сімейний серіал «Даррелл».

Маленька міс щастя, 2006

США

Якщо ви з якоїсь причини до цих пір не бачили кіноісторію про сім’ю, яка відправилася на жовтому пузатому автобусі до Каліфорнії, щоб молодша донька Олів змогла взяти участь в конкурсі краси, терміново виправляйте цю прикру помилку. Ебігейл Бреслін, якій на момент зйомок було 9 років, стала однією з наймолодших номінанток в категорії «Краща жіноча роль», а актор, який зіграв її дідуся – Алан Аркін отримав головну нагороду, як і сценаристи. Всі герої зі своїми тарганами в голові: тут вам і дідусь – наркоман, збоченець, але при цьому єдина людина, яка намагається допомогти своїй онучці; тато – жертва власної ідеї про досягнення успіху; мама, яка намагається піклуватися про своїх домочадців; дядько, який намагався покінчити життя самогубством через нерозділене кохання; старший син Дуейн, який мріє про авіацію. Ну і головна героїня фільму – абсолютно чарівне маля Олів. Всі герої відправляються в подорож, повну пригод, коли Олів запрошують на конкурс «Маленька міс Щастя». Ось тут ми і бачимо, що таке справжня сім’я, любов, єдність і підтримка.

Сіті-Айленд 2009

США

У центрі сюжету цієї трагікомедії сім’я Ріццо, яка, здається, вже розучилася нормально розмовляти. Через кожної кинутої побіжно дрібниці в розмові пристрасті тут вирують неабиякі. А крім пристрастей, цю сім’ю ще об’єднують «скелети в шафі», свої таємні мрії і бажання. І начебто хочеться відкрити рот і зізнатися іншим членам сім’ї, так то момент не той або сковує страх опинитися незрозумілим. Крім хорошого сценарію, арт-хаусної атмосфери, є у фільму ще один плюс – акторський склад, серед якого «хороша дружина» Джуліанна Маргуліс і Енді Гарсіа.

Канікули на морі, 2011

Франція

Базовою основою для фільму послужили дитячі спогади Жюлі Дельпі, режисера картини. Обійми, дорожня метушня, домашні приготування, застілля і лайки, дитячі образи і пустощі, а ще багато-багато родичів, що зібралися разом, щоб відзначити 67-річчя бабусі – все це «Канікули на морі», і все це показано очима 11-річної дівчинки. Але відзначимо відразу, що у фільму є вікові обмеження, так як деякі сцени і жарти не для дитячих очей.

Неймовірна подорож містера Співета, 2013

Франція, Австралія, Канада

«Неймовірна подорож містера Співета» – це історія про маленького генія, який відправився в самостійну подорож по США, щоб отримати нагороду за винахід вічного двигуна. Але це не тільки кінооповідання про те, як маленький хлопчик проїхав в товарному поїзді через всю країну, це, перш за все, історія його душі – її радощів і страхів, впевненості і сумнівів, її дитячого горя і великого щастя любити і відчувати любов до своєї сім’ї.

Автор: Поліна Обезинська

Читати далі →

“Гластонбері”

Написано Образ Мистецтва

Організатори найбільшого музичного фестивалю Великобританії «Гластонбері», що проходить в англійському графстві Сомерсет, повідомили, що в 2021 році цей захід, як і рік тому, не відбудеться.

«Стало зрозуміло, що незважаючи на всі наші титанічні зусилля, ми просто не зможемо провести фестиваль в цьому році», – розвели руками організатори Майкл і Емілі Івіс, вибачившись за доставлене розчарування. Вони також відзначили, що придбані квитки на фестиваль будуть дійсними у наступному році.

Гластонберійський фестиваль сучасного виконавського мистецтва – музичний фестиваль, який проводиться з 1970 року неподалік від міста Гластонбері у Великобританії. Захід з перших років свого існування отримав репутацію «британського Вудстока» і традиційно вважається однією з головних подій музичного року в Британії. Фестиваль в Гластонбері славиться насамперед своїми рок-концертами, проте в рамках його проходять також численні виступи танцювальних, фольклорних, театральних і циркових колективів, влаштовуються художні експозиції (Вікіпедія).

Вже другий рік підряд  фестиваль було перенесено через пандемію, навіть не дивлячись на те, що у 2020 мав відбутися ювілейний, пятидесятий фестиваль, на якому мали виступати безліч відомих артистів, серед яких Пол Маккартні, Тейлор Свіфт та Кендрік Ламар. 

Скасуванню фестивалю не завадило навіть те, що він стоїть на межі банкрутства. Засновник «Гластонбері» Майкл Івіс раніше заявляв, що фестиваль може «серйозно збанкрутувати», якщо його скасують ще раз. 

На жаль, зараз в Англії черговий локдаун, до перемоги над пандемією далеко, і у держав немає єдиних рішень в питаннях віз і вакцин. Навіть якби до червня 2021 року британським лікарям вдалося вакцинувати всіх громадян і було б офіційно оголошено про перемогу над недугою, цього все одно не було б достатньо для того, щоб зробити фестиваль на звичному рівні.

Читати далі →

Alyona Alyona

Написано НавігаторFM

Українська реперка Альона Савраненко, вона ж  Alyona Alyona, стала лауреаткою премії Music Moves Europe Talent Awards 2021. Про це організатори премії повідомили 15 січня.

Ця премія була заснована Європейським союзом і відзначає нових талановитих виконавців у сфері популярної музики.

Alyona Alyona отримає грошовий приз у розмірі 10 тисяч євро і пакет підтримки для розвитку кар’єри від партнерів конкурсу.

Окрім того, Alyona Alyona перемогла і в боротьбі за приз симпатій слухачів – Public Choice Award, – набравши найбільшу кількість голосів. За це вона отримає ще 5 тисяч євро і запрошення зняти лайв-сесію у студії Deezer у Парижі.

В Україні Alyona Alyona, яка раніше працювала вихователькою в дитячому садочку, почала здобувати популярність у 2018 році, коли випустила кліп на пісню “Рибки”.

Згодом послідували й інші пісні, які отримали чималу популярність: “Відчиняй”, “Залишаю свій дім”, “Пушка”, “Завтра”, “Якби я була не я” та низка інших.

На Youtube пісні Alyona Alyona, зазвичай, збирають по кілька мільйонів переглядів.

У 2019 році вона також стала лауреаткою німецької нагороди Anchor, яку присуджують найбільш перспективним новим артистам.

До цього українку відзначало і видання The New York Times, яке у тому ж таки 2019-му включало її до списку 15-ти найактуальніших європейських виконавців.

До осені 2018 року про Альону чули тільки в українській реп-тусовці, а тепер «респекти» їй висловлюють Іван Дорн, Баста і Oxxxymiron, на свої записи запрошують Монатік і Джамала. Незважаючи на те, що виглядає це як стрімкий і несподіваний успіх, насправді, в основу історії Альони лягло більше 10 років наполегливої ​​праці.

Прагнення стати співачкою виникло аж ніяк не в 27 років – вже в 15 у Олени була реп-група з піснями російською і зовсім непрохідний псевдонім Al.kaida. На YouTube досі можна побачити артефакт того періоду, кліп «Манекен» 2011 року. Хоч переглядів там за останні півтора року і назбиралося, але коментарів під відео, як і раніше, всього пара десятків.

https://youtu.be/3CnzlcdC3iw  «Манекен» 

Читати далі →

Найдорожчий в Україні: названий гравець вартістю 24 млн євро

Написано Коротко: Спорт

Півзахисник “Динамо” і національної збірної України, футболіст Віктор Циганков став найдорожчим українським гравцем за версією порталу Transfermarkt.

 Його вартість становить 24 мільйони євро.

Друге місце в рейтингу займає хавбек “Аталанти” Руслан Малиновський (21 мільйон), а третє – захисник “Манчестер Сіті” Олександр Зінченко (20 мільйонів).

 У ТОП-5 потрапили захисник “Динамо” Віталій Миколенко (15 мільйонів) і нападаючий “Гента” Роман Яремчук (11 мільйонів).

 Доречі, півроку тому трансферна ціна Циганкова становила 19 мільйонів євро.

У нинішньому сезоні Віктор Циганков зіграв 12 матчів в УПЛ, в яких забив 8 голів і віддав дві гольові передачі.

Читати далі →

«Шах і мат» від Netflix

Написано КіноТеатр

Чи вмієте Ви грати в шахи? Якщо ні, то після перегляду цього серіалу точно захочеться навчитись. Так, мова йде про один з найгучніших міні-серіалів, що вийшов наприкінці жовтня 2020 року. «Ферзевий гамбіт» чи «Хід королеви» – саме так називають новий серіал від Netflix. 

Черговий підлітковий серіал чи несподівано геніальна робота? 

Екранізував книгу Уолтера Тевіса «Хід королеви» сценарист та режисер Скотт Френк, більш відомий такими роботами, як фільми «Логан» та «Забуті Богом». У «Ферзевому гамбіті» сім серій, що є дуже символічним, адже саме стільки кроків потрібно зробити пішаку, щоб стати ферзем, а от щоб стати найпопулярнішим міні-серіалом за всю історію Netflix, йому вистачило декілька тижнів. Цікаво, що на головну роль режисер покликав Аню Тейлор-Джой, коли ще не було навіть сценарію, відправивши книгу, і цього виявилося достатньо для молодої акторки. Щодо неї, то цей серіал виявився, говорячи мовою шахів, вдалим дебютом після зйомок у провальних «Нових мутантах». Також, у серіалі знялися такі актори, як Гаррі Меллінг, відомий як Дадлі Дурсль з франшизи про Гаррі Поттера, та Томас Сенгстер, який зігравш Жеяна Ріда в «Грі Престолів». Стосовно акторської гри, варто підкреслити, як бездоганно пропрацьований характер кожного героя. Вони прекрасно виглядають у своїх амплуа, а дивитися за кожним із них, – одне задоволення. З приводу реальності кожної партії та детально продуманих ходів гри у серіалі, можна поаплодувати консультантам фільму: один з них – Брюс Пандолфіні, консультував автора екранізованої книги, а другий – чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров, якому пропонували знятися у фільмі в ролі шахіста з СРСР Боргова.

Пафосна спортивна драма, спитаєте ви?

На мою думку, фільм не тільки про шахи, він більше про залежність. Американка на ім”я Бет Хармон втрачає матір та потрапляє у притулок, де знаходить своє покликання – шахи, граючи у підвалі з двірником, та стає залежною, через застосування транквілізаторів як заспокійливих у притулку. Але далі вона буде боротися не тільки з противниками на дошці, якими у період Холодної війни виявилися шахісти з СРСР, і навіть не своїми залежностями, а в першу чергу із собою на шляху до успіху. Другорядна, але не менш важлива сюжетна лінія розкривається наприкінці фільму, стверджуючи, що за усі наші успіхи і перемоги радіють наші друзі та  близькі люди.

Щодо візуалу…

І хоча сюжет, як на мене, був досить передбачуваним, але те, як передана епоха 50-60-х років у період Холодної війни, детально підібраний одяг, зачіски, дійсно вражає. До речі, щодо одягу: тут художниця з костюмів Габріель Біндер попрацювала бездоганно. Гардероб головної героїні підібраний відповідно до ліній шахової дошки, а колір її помади, окремий для кожної сцени, підкреслює те, як дорослішає та змінюється Бет. Поява сюрреалістичних шах на стелі виглядає досить фантастично. А ретро, класика та оригінальна музика Карлоса Рафаєля Рівера вдало підкреслюють настрій картини. Тож, в цілому, візуальне рішення серіалу виглядає досить органічно. 

Однозначно, рекомендую фільм до перегляду, адже він дійсно заслуговує на увагу. А тим, хто вже переглянув, неодмінно слід чекати на вихід наступного сезону, адже наприкінці фільму автор залишив відкритим дуже  цікаве питання: «Чи повернеться героїня до Штатів?»

Автор: Ясміна Уардані

Читати далі →

Дмитро Білько: “Тихий – це історія про ціннісні орієнтири у житті, про спосіб не зрадити себе”

Написано Образ Мистецтва

Новий 2021-й рік розпочинається значною датою – черговою річницею призабутого й досі ще малознаного педагога, мовознавця Олекси Тихого. Хоча кияни вже мають достеменно знати ім’я дисидента й політичного в’язня, який сконав у радянській тюрмі в 1984-ому році: в Солом’янському районі Києва пролягає вулиця названа на честь О.Тихого. Таку назву вона отримала два роки тому, замінивши стару й ганебну назву Виборзька (на честь міста Виборг в РФ). Тож для тих, хто ще не знає або не чув про захисника рідної мови на Донеччині, ми й підготували інтерв’ю з культурологом, cпівробітником Донецького обласного краєзнавчого музею Дмитром Більком. 

  •  Хотілося б почати з особистого життя пана Олексія: яким було його дитинство? Ким були його батьки? Про навчання в університеті?

Олекса Тихий народився 27 січня 1927 року на Донеччині, хутір Їжівка, колишнє село Грозове. «Класове походження», як казали колись більшовики, – із селян. Батьківська родина переїхала на Донбас із Херсонщини наприкінці ХІХ сторіччя. Батька Олекси Тихого звали Іваном Петровичем, він працював на залізниці. Матір, Марія Кіндратівна, заробляла трудодні у колгоспі й до кінця життя була неписьменною. В Олекси був старший брат – Микола, його забрали на фронт 1943 року під час відвоювання Донеччини у нацистів, він майже відразу загинув. Крім брата, ще були дві сестри – Зіна та Шура. Остання жива, мешкає у Краматорську. Олекса тягнувся до освіти з дитинства. Після війни закінчив школу, кілька разів вступав до вишів, але кидав. Зрештою, 1949 року вступив до МДУ (Московський державний університет). Закінчив філософський факультет у рік смерті Сталіна. Дипломна робота Тихого була присвячена дослідженню педагогічного доробку Антона Макаренка. По закінченні повернувся на Донеччину викладати у школі. До речі, в університеті Тихий навчався одночасно з Левком Лук’яненком, вони навіть мешкали в одному гуртожитку, але тоді їм не випало познайомитися. Їхня зустріч відбулася значно пізніше, – у Мордовських таборах, – де кожен із них отримав «додаткову освіту», вийшовши звідти переконаними патріотами України. 

  • Тепер хотів поговорити про педагогічний доробок. Бо пан Олексій був вчителем біології, а потім історії. Його доробком активно користувалися «реформатори» радянської освіти. Про значення педагогічного доробку Тихого.

Олекса Тихий був універсальним вчителем. Він досить рано зрозумів вади радянської освітньої системи, тому намагався покращити її завдяки впровадженню системи виховання за Макаренком. Той був кумиром молодого вчителя. Та навіть у зрілому віці Олекса Іванович з пієтетом ставився до його системи. Основним, на чому наголошував дружківський педагог, було дозвілля. Його у радянській школі завжди не вистачало ні вчителям, ні учням. Тому, за Тихим, навчальний процес слід було налагодити таким чином, аби дозвілля лишалося для заповнення його самоосвітою та корисними розвагами: вивченню мов, грі на музичних інструментах, читанню, відвідуванню музеїв і театрів. Одним словом, йшлося про саморозвиток. Однак про значення доробку Тихого говорити важко, оскільки він майже невідомий широкому колу дослідників і педагогів.

  • Розкажіть, будь ласка, про Тихого як політичного діяча. Листи до Верховної ради УРСР, участь у створенні Української Гельсінської групи.

Тихий завжди був нонконформістом, намагався відстоювати свої права та не терпів несправедливості. Він не був політичним діячем. У радянській державі політична діяльність, що відрізнялася від «основної лінії партії та керівництва», була під забороною. Навіть висловлюватися з цього приводу було небезпечно. Натомість, Тихий не криючись, висловлював свої думки з політичних питань серед колег. Це неабияк їх лякало. Свій перший серйозний термін Тихий отримав за те, що відреагував на події в Угорщині. Молодий вчитель з Дружківки мав нахабство надіслати листа до Голови Президії Верховної Ради УРСР з протестом щодо введення військ до цієї країни. Це, власне, й стало основним приводом для фабрикування кримінальної справи проти Олекси Тихого. Свідчення наляканих колег доповнили справу. Відтак у лютому 1957 року його заарештували та після закритого суду у Сталіно (Донецьку) відправили на 7 років до Мордовії.

Рівно за двадцять років Тихого засудили знову за сфабрикованою справою. До цього він написав кілька великих публіцистичних статей на тему становища української мови та культури на Донеччині, які нікуди не брали до друку. Постійно домагався справедливості щодо зняття незаконної попередньої судимості. Допомагав своїм побратимам – колишнім політзекам, їхнім родинам і тим, хто лишався за ґратами. КДБ тримало його під наглядом, але не чіпало. Ситуація змінилася, коли Олекса Тихий разом із Левком Лук’яненком приїхав до Миколи Руденка й погодився вступити до Української Гельсінської групи. І знов реакція кадебістів була майже миттєвою. 4–5 лютого 1977 року арештували Миколу Руденка та Олексу Тихого. Суд відбувався влітку 1977 року у Дружківці. Тепер він був формально відкритий, але у залі суду перебувала лише запрошена КДБ публіка. Вирок для Тихого –15 років – став смертельним. 

  • Про Тихого як культурного діяча. Значення для збереження української культури в Донеччині та протидії русифікації.

Так сталося, що до Тихого в Україні стали прислухатися лише тепер. За його життя радянський режим не давав жодного шансу, аби Тихого почули у власному краї. Попри це, Тихий продовжував говорити вголос про те, що комуністи хотіли приховати або знівелювати. У своїх листах і статтях він писав, що, якщо знищувати мову та культуру на Донеччині, то невдовзі вона перестане бути частиною України, частиною української нації, як це сталося з Кубанню. Але для багатьох тоді національний простір не був чимось цінним. Радянський режим намагався знищити етнічні й національні кордони тодішніх республік, створити «єдину спільноту радянських людей». Тепер маємо війну та політиків-популістів, які не гребують цією картою грати проти власної країни. От і зважте, яке значення має для нас теперішніх Тихий? Гадаю, він і досі актуальний. Але, гадаю, він би дуже засмутився з цього приводу.

  • Що дозволило далі боротися за Україну і її культуру попри численні заслання, тюрми і хвороби? Що дозволило протриматися так довго? Адже ми знаємо випадки, коли вибирали співпрацю.

Слід розуміти, що про таких людей, як Олекса Тихий, не можна говорити у жанрі прекраснодушного новоукраїнського патріотизму. Так ми мало чого дізнаємось про нього. Тихий – це продукт самовиховання, це людина, яка виховувала в собі совість, свідоме ставлення до життя. Основним пріоритетом тут був захист слабких і чесність. З цього походить його патріотизм, він не апріорний, даний поза будь-яким досвідом. Він усвідомлений, виплеканий самостійно. Тихий називав себе інтернаціоналістом, оскільки вважав, що оці людські цінності є базовими, патріотизм – випливає з гуманістичних основ людяності, честі, совісті, правди, свободи. Такі люди майже не піддаються «пєрєковкє», їх можна лише знищити, позаяк для них зрадити себе, означає припинити існувати. Тут не було вибору. 

  • Про значення постаті Олекси Тихого в контексті сучасної історії України і особливо Донбасу.

Для мене Тихий – це історія про ціннісні орієнтири у житті, про спосіб не зрадити себе. Мають бути якісь маяки, що закладають фарватер руху у темряві повсякдення. Тихий – такий Маяк для мене і, сподіваюся, для Донбасу, про любов до якого він неодноразово писав. 

                                                                                             Автор: Іван Кобаль

Онлайн-подія “Метрополія свідомого життя Олекси Тихого” відбудеться 30  січня 2021 року о 17.00 на платформі Google meet.

Посилання в Фейсбуціhttps://www.facebook.com/events/450733852590995

Реєстрація на подію за посиланнямhttps://www.facebook.com/astarta.a

Запрошуємо всіх охочих дізнатися більше про українського патріота.

Вхід безкоштовний!

Читати далі →

Найочікуваніші кінопрем’єри 2021 року

Написано КіноАфіша

2021-й зустрів нас досить тепло, а от чим він буде зігрівати нам душу, подивимося далі. 

Пропонуємо до вашої уваги кінодобірку найочікуваніших прем’єр у 2021.

 «Kingsman»

Пригодницький бойовик, який перенесе глядача у 20-те століття, де сміливець, щоб врятувати людство від найлютіших тиранів століття, буде боротися з часом. Прем’єру фільму перенесено на березень цього року.

«007:Не час помирати»

Сер Джеймс Бонд вирішив відпочити на Ямайці від шаленого ритму життя агента 007, де його знаходить Фелікс Лейтер. Він розповідає подробиці зникнення одного вченого, і Бонд вирішує допомогти старому знайомому. Прем’єру 25-ої бондіани переносили тричі, але вже цієї весни пригодницький бойовик з’явиться у кінотеатрах. Роль Бонда 5-й раз виконує Даніел Крейг, для якого це буде останнім фільмом бондіани.

«Персонаж»

Одного разу чоловік з’ясовує, що він персонаж відеогри, яка на грані знищення, і тільки він може врятувати світ. Фільм можна буде подивитися вже у травні цього року.

«Форсаж 9: Нестримна сага» 

У серпні на екранах кінотеатрів відважний гонщик Домінік Торетто та його друзі зіткнуться з минулим в особі молодшого брата Дома Джейкоба, небезпечного найманого вбивці, якого наймає Сайфер, щоб він помстився Дому.

«Загін самогубців: Місія навиліт»

Перша частина фільму мала чималий успіх серед глядачів і неоднозначну оцінку критиків. Подробиць сюжету картини, яку ми зможемо побачити вже у серпні, поки немає, але він обіцяє бути веселим і цікавим.

А от наступні прем’єри, усе ж таки для справжніх сміливців зі сталевими нервами, яким не вистачило адреналіну у минулому році!

«Тихе місце 2»

На екрани повертається один з найуспішніших трилерів з Емілі Блант у головних ролях, перша частина фільму вийшла у 2018. В апокаліпсис страшні монстри вбивають людей, знаходячи їх за звуком. Тоді картина очолила рейтинг найкращих фільмів року. А чим режисер буде дивувати нас цього року, подивимося вже у березні.

«Веном»

Друге пришестя Венома з Томом Харді у головній ролі з’явиться в кінотеатрах у жовтні. Фантастичний блокбастер виходить на новий рівень екшну і візуальних ефектів. Над світом нависла загроза. Тандем Едді Брока та інопланетного симбіота Венома кидає свою силу проти нового ворога – нестримного монстра-вбивці Карнажа.


«Чорна вдова» 

Супергеройський фільм від студії Marvel розповідає історію Чорної Вдови у травні. Колишня шпигунка, зіграна Скарлет Йохансон, намагається впоратися зі своїм минулим і потрапляє в небезпечну змову.

«Дюна»

Друга екранізація однойменного роману Френка Герберта очікується у кінотеатрах вже у жовтні. В далекому майбутньому на пустельній планеті добувають рідкісну і цінну речовину, що підвищує розумові здібності і продовжує життя. Володіння речовиною гарантує панування у Всесвіті.

І на останок мультфільм, який вже сьогодні ти можеш подивитися на ліцензійних сайтах, не пропускаючи прем’єри прямо зі своєї оселі, чи одразу після закінчення локдауну у кінотеатрі.

«Душа»

Анімаційний мультфільм, що з’явився у кінотеатрах 24 грудня 2020 року, знайомить нас з вчителем музики Джо Гарднером, який щиро любить грати джаз. Одного разу йому вдається виступити на сцені джазового клубу, але дорогою додому, через нещасний випадок, душа Джо відділяється від тіла і переноситься до центра, у якому душі розвиваються перед тим, як відправитись до новонародженої дитини. Тут Джо доведеться задуматись над тим, що значить – мати душу?

Чи зможуть українці подивитися фільми у кінотеатрах? Чи усе ж таки доведеться запасатися попкорном та дивитися вдома? Це поки залишається для нас загадкою. Сподіваємося на краще, адже наші думки мають силу здійснюватися!

Автор: Ясміна Уардані

Читати далі →

Фігурне катання

Написано Коротко: Спорт

Фігурне катання – це найпопулярніший і захоплюючий вид спорту в зимовий період. Коли на лід виходить спортсмен, створюється враження, що починається справжній спектакль. Це виглядає заворожуюче. Кожен рух настільки красивий і унікальний, що здається, ніби на льоду інопланетянин, і повторити таке звичайній людині просто нереально. Однак, домогтися такої майстерності не всім під силу. Для цього необхідна колосальна праця, стійкість і сила волі, оскільки отримати травму тут простіше простого. 

Саме фігурне катання виникло дуже давно. Сенс полягає в тому, щоб людина змогла під музику здійснювати різні елементи: стрибки, обертання, підтримки і комбінації кроків. 

Цей чудовий вид спорту ділиться на види: 

  • Поодинокі жіночі та чоловічі катання. За напруженням пристрастей, це можна назвати видовищною програмою. Тут немає місця для помилки. Кожен крок, стрибок або прокат уважно вивчається суддями. Той, хто набере найбільше балів, стане переможцем турніру. Однак, це завдання не з легких, так як виконати всі елементи чисто, вдається далеко не всім. За часом і складностю, ця програма ділиться на два етапи: коротка і довільна.
  • Парне катання. У цій дисципліні потрібно показати злагоджені дії різних дуетів. Крім основних елементів, сюди додаються такі як: підкручення, підтримки, викиди і паралельні обертання. Це дуже складно, але виглядає просто чудово.
  • Спортивні танці. Тут основний акцент лягає на красу і видовищність. У спортсменів повинна бути красива музична композиція і унікальні костюми. Оцінюється швидкість, витонченість, синхронність і віртуозність.
  • Синхронне катання. На відміну від інших видів, синхронне катання відрізняється своєю видовищністю і кількістю учасників на льодовій арені. Брати участі в ньому можуть як чоловіки, так і жінки від 16-ти до 20-ти осіб. Основне завдання – показати командну єдність. Сюди входять інші елементи: лінія, коло, перетини, блоки.

 Цікаві факти про фігурне  катання:

  • Фігурне катання є найдавнішим видом спорту, включеним в програму зимових Олімпійських ігор. Сталося це ще в 1908 році.
  • Ковзани отримали свою назву через те, що раніше їх передню частину прикрашали фігуркою голови коня.
  • Петро 1 придумав нове кріплення – лезо ковзанів кріпилося відразу до підошви.
  • Існує одиночне, парне, синхронне катання і танці на льоду. Є ще й маловідоме катання «четвірок». У змаганнях виступають дві пари. Найбільш поширені змагання  у цьому виді фігурного катання в Канаді та Америці.
  • Знаменитий фігурист Олексій Ягудін став чотириразовим чемпіоном світу, триразовим чемпіоном Європи та Олімпійських ігор в 2002 році, але жодного разу не виграв домашній чемпіонат.
  • В 1882 році пройшло перше в Європі Міжнародне змагання з фігурного катання у Відні.
  • Найдавніші ковзани були виготовлені з  кістки коня і знайдені недалеко від Одеси, на березі Бугу. Однак у тому вигляді, який вони мали, вони ще були непридатні для фігурного катання. Швидше їх використовували для прискорення пересування у полюванні або подорожі.
  • Ковзани, виготовлені з кісток тварин, виставлені як музейний експонат у Великобританії. Через вузькі отвори, пророблені в кістяних полозах, ремінці з шкур тварин кріпилися до взуття. З цього висновок напрошується сам собою: ковзани – досить старовинний винахід.
  • Коротка спідниця у фігуристок з’явилася ще в 19 столітті. Раніше, коли не було кольорових телевізорів, коментатор змагань ще й описував костюми фігуристів.

У нашій країні фігурне катання просто обожнюють. Дуже багато російських, українських, а в минулому і радянських майстрів, змогли завоювати нагороди на багатьох виступах. Основними досягненнями стали перемоги на Олімпійських іграх. Це не може не тішити, оскільки наші фігуристи завжди виділялися із загальної маси своєю майстерністю, красою та грацією.

Читати далі →

Названий боєць року

Написано Коротко: Спорт

Абсолютний чемпіон світу в легкій вазі, американський боксер Теофімо Лопес (16-0, 12 КО) став бійцем року за версією видання The Athletic.

Що відрізняє цього боксера? Крім гарної фізичної підготовки і даних (без них ніяк), у Теофімо до автоматизму відпрацьовані дві базових дії у відповідь.  Про що мова? Якщо запитати будь-якого боксера: “Який удар часто наноситься в боксі?” Всі дадуть відповідь: “Джеб”. Це дійсно так.  Тому, відпрацювавши захист проти цього удару, боєць, що тяжіє до дій у відповідь, отримує в свої руки зброю майже на всі випадки в рингу. 

Але одного разу йому вдалося влаштувати супернику красивий нокаут вже на 44-й секунді першого раунду.

Головним конкурентом американця був чемпіон WBC в суперважкій вазі, британський боксер Тайсон Ф’юрі (30-0-1, 21 КО), який нокаутував в лютому 2020 року Деонтея Уайлдера (42-1-1, 41 КО).

В ніч на 18 жовтня 2020 року Лопес переміг українця Василя Ломаченка (14-2, 10 КО), об’єднавши свій пояс IBF з титулами WBC Franchise, WBA Super і WBO.

Раніше повідомлялося, що Лопес приступив до тренувань після операції на нозі, яку він пошкодив перед зустріччю з Василем Ломаченко.

Читати далі →

Зимова казка від Дзідзьо

Написано НавігаторFM

Вже грудень, тож саме час діставати свій різдвяний настрій та прикрашати оселю!

Саме такі думки прийшли до слухачів, коли вони почули новий трек відомого українського виконавця DZIDZIO, а саме пісню «Зимова казка».

Кліп вийшов 4-го грудня і вже зібрав понад пів мільйона переглядів!

Над роликом працювала велика команда спеціалістів, одним з яких був український режисер -Тарас Степанович Дронь. Саме він був режисером фільму «DZIDZIO Перший Раз».page2image20754416

“Новий кліп DZIDZIO “Зимова казка” напередодні новорічних свят додасть святкового настрою дітям і дорослим, перенесе в той безтурботний час, який всі так чекали, як тільки впаде перших лапатий сніг. Канікули, ялинка, подарунки, санки, лижі та всі новорічні клопоти відвернуть від буденних проблем і зберуть разом в теплих затишних оселях за одним столом всіх найближчих людей”, – йдеться у дописі до відео.page2image20754624

Якщо ви хочете підняти собі настрій легкою новорічною музикою , пісня «Зимова казка» – це саме те, що вам потрібно!

Читати далі →