Автор: Григорьева Елена

Шлях від "Хто вони?" до "О, гарна пісня!" Національний відбір на Євробачення 2020

Написано Новини

«OpenUP – Відкрийся», саме під таким слоганом буде проводитись Євробачення 2020 у Голандії. Але цей слоган доречний і для цьогорічного Національного відбору на Євробачення в Україні. Артисти розкрилися і представили свою творчість всій країні і вже точно не залишаться без уваги.

Без сумніву, Національний відбір на Євробачення 2020 став найобговорюванішою подією лютого.

Учасники нацвідбору пройшли шлях від осуду під хештегом “Хто вони?” до палких овацій під час оголошення результатів зі словами “Чому не вони?». Адже у кожного з’явилися свої групи підтримки і свої хейтери.

У фіналі змагалися тільки шість претендентів з шістнадцяти: Марина КРУТЬ, Jerry Heil, GO-A, Девід Аксельрод, Khayat і Tvorchi.

У прес-зоні артисти розривалися на інтерв’ю, на бекстейджі нервово готувалися до виступів та, навіть, у гримерних у них не було вільної секунди аби перевести подих.

Перемога GO-А для багатьох стала несподіваною.

Але Соловей, на те і Соловей, тому що співає, та ще й літає. Або літає, та ще й співає. У будь-якому випадку, він полетить та заведе. Адже раніше Україну ще ніхто так не представляв. В даному випадку, коли мова йде про Євробачення, нестандарт вітається. Мікс різних країн і кожен повинен виділитися. Україна явно засяє в світлі софітів Роттердама.

Кожен почув по-своєму пісню “Соловей”. Тому, погляди на цьогорічних представників України розбіглися.

Джамала прокоментувала пісню групи, висловившись, що композиція більше схожа на перероблену народну українську пісню та додала:
“Цей фольклорний тренд, а я підкреслюю слово “тренд”, він був десь три роки тому… Мені здається застаріло.”

На думку судді нацвідбору Віталія Дроздова, виступ фольк-гурту Gо-A “досить камерний і не дуже запальний”. Але, додав, що якщо вони придумають більше магії в номері, то все у них буде впорядку”.

Овації залу Палацу Культури КПІ не залишили сумніву, що саме SOLOVEY повинен бути представлений у Роттердамі на Євробаченні 2020.

Тіна Кароль також підтримала своїми словами етно-гурт Gо-A: “Ви сьогодні розірвали зал. Ще нікому так не аплодували. Вам допомагає ця підтримка, ви наче окрилились, на цій сцені ви розквітла, як вокалістка. У вас нереальний голос, там співають всі нащадки наші. Вкінці я побачила сильну жінку, яка готова їхати зі своєю піснею в Роттердам”.

Пісню Соловей вже крутять на одній з іспанських радіостанцій та, що важливо, українською мовою.

Майже всі учасники нацвідбору – артисти-початківці та не мають продюсерів.

Наприклад, співачка Марина Круть вклала усі гроші у підготовку до номера. Так само, і гурт Gо-A самостійно збирали кошти, щоб гідно представити свою пісню всій країні.

Девід Аксельрод у всіх перервах виходив в зал до своєї публіки, щоб подякувати людям за їхню підтримку. Саме на рахунок цього, про артиста розлетілось багато слухів серед преси. Наприклад, його звинуватили у плагіаті пісні Chicago 1988 року “I dont wanna live without your love”, у зміні свого справжнього ім’я Володимир Ткаченко через борги. З іншої сторони, обговорювали схожість його образу з героєм телесеріалу “Відьмак” – Джоном Сноу. А від себе додамо, що David Axelrod існував ще задовго до утворення незалежної України, та ще на початку 1960-х років зробив вагомий вклад у розвиток сучасної музики в Америці;)

“Слухайте, дай Бог, щоб про Артиста було що казати” – зазначив Віталій Дроздов під час обговорення Девіда та його творчості. А радіоведуча Юля Карпова в цей час написала пост в Інстаграм, де провела паралель схожості Девіда з Ісусом.

View this post on Instagram

Я вгадала переможця Нацвідбору 😎🎉 Хоча і ставки робила на 4-ох: Go-A, Krut, Khayat і Tvorchi 😊 ⠀ Мені жаль, що не обійшлось без факапів під час виступу Tvorchi @tvorchi_official , але фанатом їх пісні я так і не стала. Я стала їх фанатом, як артистів. Бо на фіналі за кулісами смішніших дурогонів не було 😄 Та і виглядаємо ми втрьох так круто, ніби записали жирну колабу 😎 Самі оцініть третє фото 😏 ⠀ Думала, що з другої спроби Khayat @ado.khayat все ж поїде на Євробачення, навіть майже була впевнена. Ні. Але для мене Андрій став одним із найстриманіших та найінтелігентніших учасників відбору 😌 І досі злюсь на Притулу за недолугі жарти над ним 😡 ⠀ Я розплакалась на візитці @bandura_krut. Нічого собі я тонка натура 🤭 Зате найкрасивіші усмішки фіналу – це Маринкині беквокалісти 😌 Півномера спостерігала за ними. І правий був Данилко – це таааак космічно і атмосферно звучалоооо 😍👌 ⠀ Вітаю вас, @go_a_band, кайф, що на Євробачення летить соловей, і я втішена, що ще й україномовний 😌 І не втрачайте своєї щирості, за яку я закохалась у вас ще на півфіналі ❤ Ґуд лак у Роттердамі! 🇺🇦 ⠀ P. S. На фіналі Нацвідбору я змогла зробити фото з Ісусом. Бо як по-іншому назвати останнє фото? 😁 Дякую, Девід @david__axelrod 😄 ⠀ #eurovision #eurovision2020 #songcontest #music #go_a #tvorchi #khayat #hitfm #happyранок #хітфм #хеппіранок #карпова #євробачення #нацвідбір2020

A post shared by Юля Карпова (@y.karpova) on

Букмейкери робили свої ставки саме на перемогу гурту Tvorchi, але під час свого виступу у фіналі хлопці недопрацювали вокал.

На початку відбору, Віталій Дроздов підкреслив, що хвилювання може підвести “молодих ноунеймів”, що опинилися в фіналі: “Це стосується групи Tvorchi. У вирішальний момент у них можуть замерзнути нерви і конкурсанти допустять помилки: починаючи від поганого співу і закінчуючи поганою розмовою з Притулою”.

А от коментуючи шанси на перемогу Davidа Axelrodа, Дроздов зізнався, що від співає як “якісна пластівка”, але йому не вистачає в образі артиста “життя і харизми”.

Увагу всім своїм шанувальникам приділив лише співак Khayat. Він і з публікою поспілкувався, і коментарі журналістам встиг дати. Андрій продемонстрував великий контраст своїм виступом на цьогорічному відборі у порівнянні із минулорічним. Зараз він себе представив публіці вже як сталий самостійний артист. Віталій Дроздов підкреслив, що у Khayatа є свій власний стиль у музиці і, разом з цим, своє коло фанатів, адже іноді музика має дуже вузьке та специфічне коло слухачів. “Обличчя Андрія Khayatа я впізнаю із тисячі”, – додав суддя.

Тіна Кароль для доповнення номеру запропонувала підключити танцівників із гурту KAZAKI , але Дроздов пояснив, що це суперечить правилам національного відбору, адже KAZAKI мали гастролі в Росії.

У закуліссі всі учасники були сконцентровані на собі та своїх виступах. Композитор та виконавиця пісні “Vegan” Jerry heil занадто перейнялась “конструктивною критикою” в коментарях під своїм виступом у півфіналі і, відповідно, прислухавшись до неї, повністю змінила постановку свого номера у фіналі. Робимо висновки.

На прес-конференції, після оголошення результатів та переможця Національного відбору на Євробачення, Андрій Михайлович, (він же Данилко, він же Вєрка Сердючка), відмовився повноцінно відповісти на запитання журналістів, адже велика кількість преси ставила стандарні питання та не проявила належний професіоналізм.

В одному з інтерв’ю Наталя Франчук – керівник проєкту Національного відбору, відповіла на одне з найголовніших питань, які постали перед переможцями цьогорічного відбору на Євробачення – фінансова підтримка.

«Переліт і проживання в Роттердамі – вже немало! Внесок завжди оплачує «UA: Перший». З постановкою розберемося, вона там, по суті, і не потрібна. Що гурту необхідно – то це круті костюми”.

Ну і трішки про людину, без якої національний відбір вже не можна уявити. Сергій Притула на своїй сторінці у Фейсбук поділився поглядом на цьогорічний відбір на Євробачення.

Читати далі →

Свіжий погляд режисера Оза Перкінса на відому фольклорну казку Братів Грімм «Гензель і Гретель»

Написано Новини

Це – фантасмагорія, від якої холоне кров. Ця кінострічка змусить позаздрити своєю похмурістю навіть Террі Гілліама.

Шістнадцятирічна Гретель і її восьмирічний брат Гензель, виселені з рідної домівки власною матір’ю, в пошуках їжі і кращого життя змушені відправитись куди бачать очі крізь повний небезпеки ліс. На своєму шляху герої знаходять таємничу хатинку з достатком найрізноманітнішої їжі, приготованої моторошнуватого виду старою жінкою, що люб’язно погодилась прихистити у себе юних мандрівників.

Оз Перкінс, рідний син Ентоні Перкінса (Нормана Бейтса з відомої картини), улюбленець кінокритиків і за сумісництвом висхідна зірка арт-хоррора, почав свою режисерську кар’єру по-своєму культовою серед адептів жанру картиною «Февраль», похмурою плутаною казкою про абсолютне зло, що оселилося на території закритої школи. Готичний морок, який Перкінс досліджує, немов під мікроскопом, спершу перекочував в зняту для Netflix містичну елегію «Я прелесть, живущая в доме», а тепер – і в адаптацію популярної у всьому світі казки за авторством братів Грімм.

Подібно своєму колезі по цеху Арі Астеру, Перкінс проводить глядача далеко за межі типового хоррора. Його нова робота не намагається налякати несподіваним «бу!» з-за спини. Замість цього фільм змушує тебе вдивлятися в безодню і відчути тяжку нескінченну тривогу на власній шкурі, коли та несподівано подивиться у відповідь. Такою безоднею, яка втілює непідробний жах для головних героїв, у фільмі Перкінса стала неймовірна південноафриканська актриса, лауреатка премії Лоренса Олів’є і «Сатурн» Еліс Кріге, яка створила значний образ відьми (любителі хоррора, ймовірно, добре пам’ятають Кріге по її ролі в «Сайлент Хілл»). У «Гензель і Гретель» перформанс актриси передбачувано виявився вище всіляких похвал. Однієї лише її присутності в кадрі вистачає, щоб занурити зал глядачів у стан тривожного очікування. На своєму прикладі Кріге наочно демонструє, як жах може не лише змусити потирати спітнілі від страху долоні, але і зачаровувати.

Нітрохи не менш впевнено, мабуть, в картині виглядає юна зірка «Воно» Софія Лілліс, яка зіграла тут Гретель. Разом з її героїнею глядачеві належить вирішити, чи є межа між злом і добром, і чи існують взагалі ці поняття в повній своїй мірі.

За темпом розвитку сюжету Перкінс намагається розглянути темну сторону людської сутності в відображенні популярного фольклору і задатися логічними запитаннями: як голодні і самотні підлітки зможуть впоратися зі своїми спокусами, чи зможуть вони подолати свої страхи заради виживання, і на що вони готові піти, щоб більше ніколи не голодувати і не поневірятися. Відповідати на все це, зрозуміло, доведеться не тільки авторам сценарію, а й глядачеві. І треба визнати, зробити це буде непросто. За фасадом похмурої кіноказки з майстерними костюмами і химерними декораціями Перкінс приховав липкий кошмарний сон. Побачивши його, складно знайти потрібні слова: від нього не так вже й легко прокинутися, він викарбовується в пам’яті і переслідує тебе навіть після виходу з кінозалу.

Читати далі →

Десять видатних робіт Мікеланджело

Написано Новини

Мікеланджело народився 6 березня 1475 року в тосканському містечку Капрезе на північ від Ареццо, в родині збіднілого флорентійського дворянина Лодовіко Буонарроті, міського радника. Батько не був багатим, і доходу від його маленького володіння в селі ледь вистачало на те, щоб утримувати безліч дітей. У зв’язку з цим, він змушений був віддати Мікеланджело годувальниці, дружині «скарпеліно» з того ж села, що називалася Сеттіньяно. Там, вихований подружньою парою Тополина, хлопчик навчився розминати глину і володіти різцем раніше, ніж читати і писати. У 1488 році батько Мікеланджело змирився з нахилами сина і помістив його учнем в майстерню. Так почався розквіт генія.

«Мадонна Доні», близько 1507 року

Це станковий живопис, про що говорить її колорит, що складається з глибоких і чистих кольорів, необхідних в монументальному живописі, і замкнута композиція тондо, і живі характери зображених. Таким чином Мікеланджело, який називав себе, в першу чергу, скульптором, довів, що прекрасно володіє прийомами станкового живопису, і виявив в цьому творі всі свої таланти, як і личило майстру Високого Відродження.

Живопис картини нагадує монументальну, подібну до тих фресок, що Мікеланджело виконав на стелі Сікстинської капели в 1508-1512. Фігури персонажів і складки драпіровок «Мадонни Доні» лапідарні, тобто розраховані на дальній огляд. Поза Богоматері так само складна, як і у Сикстинських персонажів, немов призначена вторити пластиці якоїсь архітектури. А своєї просторовою композицією, що йде в глибину, тондо схоже на розписний стельовий плафон.

У цьому творі відчувається мислення архітектора – настільки все зображене стійко та надійно «закріплено» в просторі.

Скульптура «Давид» 

Скульптура виготовлена з монолітної брили цінного каррарського мармуру, має висоту 5,17 метрів і вагу понад 6 тонн. «Давид» визнаний еталоном чоловічої краси епохи Відродження і одним з найбільш значущих шедеврів світового мистецтва.

Образ біблійного царя надихав майстрів і раніше, але всі попередники Мікеланджело (Донателло, Андреа дель Верроккьо) зображували його переможцем, до ніг якого впала голова Голіафа. Художнє нововведення Буонарроті полягало в тому, що він вперше зобразив героя в момент підготовки до вирішальної битви. Статуя зображує оголеного юнака потужної статури, готового до бою з небезпечним ворогом. Його горда голова з копицею волосся, насуплені брови і твердо стиснуті губи говорять про непохитну волю.

Перська сівілла

Сівіллами в епоху античності називали віщунок.

Скупих засобів емоційної виразності, властивих епосі Ренесансу, було досить у великого Мікеланджело, щоб створити героїню, в якій відчувається внутрішня сила, незламний дух, сакральна мудрість. Автору навіть не довелося показувати обличчя, щоб так близько познайомити глядача з Перською Сівіллою.

Мікеланджело не залишає нам підказки, що це за пророцтво, щасливе або погане, але в зображенні фігури великий майстер Відродження дає точні характеристики своєї героїні: літня, але як і раніше ясна розумом, із зігнутою спиною, але енергійна і діяльна.

Фреска «Створення Адама»

Автор уникає насичених і спектрально чистих кольорів. Колорит фрески м’який, приглушений. Єдине, що надає композиції енергію – плащ Бога-Отця, пофарбований в пурпурно-червоний колір, символ всеосяжної влади над світом.

Світлий фон покликаний виділити фігури головних дійових осіб. Він приковує погляд глядача до самого факту Створення. Змушує його перейнятися усвідомленням Величі Божої, Його безмежною Волею і силою Його Творіння.

Незважаючи на те, що образ Бога-Отця створений величним і його могутність ніяк не піддається сумніву, у глядача народжується крамольна ідея, що людина і Бог в цій роботі виступають скоріше рівноправними партнерами, що безсумнівно є нововведенням в мистецтві Відродження.

Фреска «Страшний суд»

“Страшний суд” – це, перш за все, колосальна світова драма. Тільки могутній геній може передати весь жах всесвітньої катастрофи в одному епізоді, в декількох окремих сюжетах. Зіпсованість вдач, розпуста і цинізм, зніженість і підступність, продажність і легковажність – все це викликає моральне падіння і вимагає викуп за порушення божественних законів. З любов’ю в серці і з гнівом на устах звертається тут до світу великий Мікеланджело.

Фреска вражає монументальністю і розмахом. На ній зображено близько 400 фігур в різноманітних позах, які жодного разу не повторюються. Завдяки майстерності художника, кожна фігура здається тривимірною, немов вона не написана, а виліплена. Сюжету такої великої композиції цілком відповідають сила знання і сміливість уяви, багатство ліній і контурів, ефекти світла і тіні. Цілий світ різноманітних рухів відображає рух внутрішній. Всякого роду почуття, пристрасті, рух думки, надія, відчай, заздрість, безсилий гнів, жах, біль і моральне падіння знаходять своє місце поруч з розчуленням, радістю і захопленням.

Базиліка Святого Петра

Базиліка Святого Петра, розташована в Ватикані, є найвідомішим твором архітектури епохи Відродження і однією з двох найбільших церков у світі. 

Собор Святого Петра – серце католицького світу. На 132 метри злітає його хрест в римське небо. Найбільші художники Відродження, і, перш за все, Мікеланджело, споруджували цей колосальний собор. Камені для побудови вони брали з Колізею і будівлі Римського форуму, мармурові плити – з руїн язичницьких храмів.

Скульптура «Раб, що помирає»

Образи луврських бранців «Вмираючий раб» і «Скутий раб» – яскраве свідчення того, що Мікеланджело, можливо, першим з художників Відродження усвідомив трагедію ренесансної Італії. Основною темою в його мистецтві даного періоду стає тема нерозв’язного конфлікту людини і ворожих йому сил. Образ переможця, що змітає на своєму шляху всі перепони, змінюється образом героя, що гине в боротьбі з протидіючими йому силами. Колишня монолітність характеру людини єдиної мети поступається місцем більш складному, багатоплановому вирішенню образу.

Бібліотека Лауренціана

Старовинна флорентійська бібліотека Лауренціана вміщує колекцію книг і манускриптів кількох поколінь Медічі. Її історія тісно пов’язана з перипетіями долі знаменитої династії: заснована як домашня бібліотека Козімо Медічі в 1444 році, вона була передана в монастир Сан-Марко, а після вигнання Медічі з Флоренції потрапила в руки міській владі. І лише 15 років потому повернулася до законних господарів, які до 1512 року знову встановили владу над містом.

Картина «Муки Святого Антонія»

Сюжет картини заснований на відомій біблійній історії. Преподобний Антоній, що йде по пустелі, протистоїть нападкам демонів. Ангели, що супроводжували його всю подорож, залишають Антонія, і той виявляється в диявольській засідці. Без сумніву, картина була створена під враженням від гравюри Шонгауера і багато в чому повторює її композицію.

Проте, юнак Мікеланджело, взявши за приклад гравюру, значно доповнив її за допомогою кольору и текстури.

Скульптура «П’єта»

П’єта Мікеланджело – скульптура, що уособлює всю скорботу, горе матері, яка втратила дитину. Великий скульптор відсік все зайве від мармурової брили і подарував віруючому світу образ справжньої скорботи, співчуття, безвиході, трагізму. Це підкреслює прагнення автора створити чисте та справжнє творіння. Скульптура має пірамідальну форму, проте, розглянути шедевр з усіх боків не вийде, так як тильна частина прихована від очей стіною собору.

Вражає, наскільки реалістично творець зміг передати всі нюанси трагічного сюжету. Вони проявляються в найдрібніших деталях: спотвореної горем обличчя Богоматері, сліди від розп’яття на руках, пронизані ребра Христа, безцільний погляд Марії і німе запитання в очах.

Читати далі →

Національний відбір на Євробачення 2020 триває

Написано Новини

8 і 15 лютого відбулися два півфінали Національного відбору на Євробачення. Судді та глядачі вже визначилися із шістьма фіналістами.

“Це було неймовірно важко. Мені здається, цей півфінал гідний будь-якого з півфіналів останніх років. Тому, будь-яка оцінка, яка нами виставлена – це страждання. Коли вона занижена, як нам здається, тому що всі були гідні, практично, першого місця. Але, це такий неприємний вибір, який нам потрібно було зробити. Ми його зробили”, – прокоментував оцінювання учасників Віталій Дроздов.

“Цьогорічний відбір може стати одним із найцікавіших та найнеочікуваніших. Адже, не відомо, хто зможе перемогти”, – каже ведучий бекстейджу Національного відбору Володимир Бірюков.

В цьому році організатори зібрали, напевно, найгармонічніше суддівське тріо, яке оцінювало учасників Національного відбору на Євробачення.
Чутлива та трушна Тіна Кароль, справедливий та вимогливий Андрій Данилко і продюсер радіохолдингу №1 в Україні “ТАВР Медіа”, генеральний директор “Хіт FM” – Віталий Дроздов, котрий завжди відчуває, що хоче чути аудиторія.

Однією з інтриг другого півфіналу стало те, що троє з восьми півфіналістів — це підлеглі Тіни Кароль на проєктах «Х-фактор» та «Голос країни». Адже, багато хто притримується думки, що суддя додавала балів Еліні Іващенко, Андрію Хайяту та Девіду Аксельроду.

На що Тіна відповіла:

“Це не підсуджування своїм. Я відповідаю за те, наскільки стабільно, наскільки вокально, наскільки звучало”.

“Треба бути об’єктивною, і це найскладніше сьогодні випробування для мене”, – підкреслила Кароль.

Кожен з суддів оцінював учасників за своїми критеріями. Тому, три різні оцінки утворювали один сумарний бал для кожного із конкурсантів.

У фіналі Національного відбору на Євробачення-2020 ми почуємо пісні шести виконавців та матимемо змогу допомогти своїм фаворитам стати представниками України на Євробаченні.
Тож, 22 лютого виступлять саме Вони:

KRUTЬ. Співачка і бандуристка Марина Круть працює в унікальному стилі – поєднує електронний саунд і старовинний інструмент навколо свого самобутнього голосу.

Jerry Heil. Молода українська співачка, автор і композитор, “Прорив року” за версією премії Jager Music Awards, “Відкриття року” за версією журналу Viva, номінант на престижну музичну премію YUNA 2020 в категоріях: “Краща виконавиця”, “Краща пісня”, “Відкриття року”. Її “# ОХРАНА_ОТМЄНА” стала хітом, набравши 14 млн переглядів на YouTube і утримуючи лідерські позиції в iTunes.

Go-A. У своїй творчості група поєднала український вокал, сучасні танцювальні біти, африканські барабани і потужний гітарний драйв. Учасники найвідоміших музичних фестивалів (“Джаз Коктебель”, “Країна мрій”, “Гогольфест” та інших). Багато разів представляла українську музику в Ізраїлі, Польщі, Білорусі.

David Axelrod. Відомий український співак, музикант і композитор. Перша поява David Axelrod відбулася в 9-му сезоні телешоу “Голос країни”. З цього почався новий етап життя і творчості артиста. Пісня, з якою співак хоче представляти Україну на Євробаченні-2020, для нього дуже особлива. Через неї він прагне поділитися зі світом своїми емоціями і почуттями.

KHAYAT. Молодий український артист і автор пісень, виступає в жанрі фольктроніка. Один з найяскравіших півфіналістів національного відбору на Євробачення-2019. Дебютний альбом KHAYAT має назву KHMIL ‘(2019). Це синтез електронної музики, етнічних мелодій і східних мотивів. У музичній роботі звучать народні інструменти: дудук, флейти, дарбука і тибетська чаша.


TVORCHI. Молоді музиканти з Тернополя, що створюють музику, яку слухає весь світ. Їх хіт «Believe» за лічені дні увійшов в ТОП-10 в чартах Google Play в Україні. Євробачення – це перший конкурс, в якому TVORCHI беруть участь. Кажуть, що їм цікаво подивитися, як все відбувається зсередини. А ще – хочуть поділитися своєю творчістю і показати, що для музики кордонів не існує.

До речі, у другому півфіналі прийняли участь в нацвідборі на Євробачення-2020 гурт The Hardkiss в якості зоряного гостя. Група виконала пісню «Жива» з альбому «Залізна ластівка».

Спілкуючись з телеведучим Сергієм Притулою після виступу, у відповідь на питання, погодилася б група The Hardkiss представляти Україну на Євробаченні без конкурсу, Юлія Саніна сказала, що було б поганою ідеєю відмовитися від проведення нацвідбору на Євробачення в Україні, тому що конкурс відкриває багато нових імен. А група The Hardkiss може вже інакше представляти Україну в світі. І сказала: «Дорогу молодим!»

Читати далі →

Оскароносна музика від Національного академічного духового оркестру України

Написано Новини

В Київському Центральному Будинку Офіцерів 18 січня Національний академічний духовий оркестр України виконав композиції Ганса Зімера – композитора музики до голівудських кінокартин.

Для присутніх на концерті підготували багато несподіваних сюрпризів, які безсумнівно додали приємних емоцій глядачам: від спілкування ведучого вечора із залом до додаткових композицій у програмі.

Особливість українського духового оркестру заключається в його віртуозних вміннях та заряджаючій енергетиці. Тому музика, яку вони грали, добре передавала свій оригінальний сенс до слухача у залі.

Оркестр – це єдиний складний та живий організм, який функціонує завдяки взаємодії, котра відбувається всередині нього.
Інструменти в ньому один без одного не існують, та в той же час одна деталь вирішує все.
А головна рушійна сила всіх процесів, звісно, диригент.

Саме Михайло Мороз найменшим своїм дійством приводив у рух кожен звук виконуваних оркестром композицій.

На концерті був присутній і Олексій Вікулов, диригент духового оркестру та керівник відомого джаз-бенда «Drum Art Big Band».

Для «Навігатор ТВ» він привідкрив закулісся оркестру та розповів про подальші програми Філармонії.

Що потрібно знати про оркестр, який сьогодні виконує музику Ганса Зімера?

Це національний академічний духовий оркестр України, який складається з найкращих музикантів. Сьогодні ми будемо грати кіномузику Ганса Зімера. Програма вечора дуже насичена, адже прозвучать найкращі його хіти, які є саундтреками до оскароносних фільмів.
Це дуже великий проєкт, який вже мав успіх у Національній Філармонії України неодноразово. Тому ми вирішили поставити цей концерт у більшому залі, в Будинку Офіцерів, де майже тисяча місць.


Що дає людям оркестр та присутність на живому виконанні інструментальної музики?

Будь-який оркестр та музичний колектив в живому виконанні – це невід’ємна частина мистецтва та культури. Це треба чути, тому що живе є живе і запис не передасть всієї насиченості емоціями, які ти отримуєшь безпосердньо будучи присутнім на концерті. На такому концерті буде і справжнє звучання інструментів, і відеоряд, який додає емоцій та інших сенсів. Тому, дуже важливо відчути вібрації саме живого виконання.

Як зазвичай проходить підготовка? Можливо виникають складнощі, як наприклад, влучний підбір нот до кожного інструмента?

Складнощі є постійно. Але ми їх долаємо, адже ми професійний колектив. Для нас немає значення, що грати. Ми можемо зіграти будь-яку музику, але граємо те, що нам цікаво.
Якщо ноти є, підготовчий процес може відбуватися навіть за тиждень. Це не складно – зробити якісний концерт за тиждень. Якщо підготовка потребує ще технічних моментів, то це може зайняти трішки більше часу.
Але якщо брати суто оркестр, музичну частину, то тижня вистачає.


Розкажіть трішки про свою джазову програму, як диригент.

20 березня 2020 року в цьому ж Будинку Офіцерів відбудеться презентація нової джазової програми “Легенди джазу Елли Фіджеральд”. Солісткою буде Катіко Пурцеладзе. На концерті пролунають відомі твори Елли Фіцджеральд, це стане яскравою новинкою для всіх слухачів, а особливо для тих, хто цікавиться джазом або окремо творчістю співачки. Тому всіх запрошую”.

Як часто національний академічний духовний оркестр України дає концерти та з чого зазвичай складається ваша програма?

Концерти даємо часто. Ми граємо музику від будь-якої класики до самих сучасних творів. Багато входить в програму закордонних композиторів сучасності, оригінальних для духового оркестру. Українських, на жаль, менше, адже вони мало пишуть, суто для духового оркестру.
Та не дивлячись на це, в нас проходить багато концертів української музики.
А концертів, в принципі, за весь сезон у нас вистачає. Ми граємо в Філармонії та в Будинку Офіцерів. У нас є серія концертів влітку на пляжі на Трухановому острові. І звичайно, ми їздимо по Україні з гастролями.

Одже, Національний академічний оркестр України має чим зачарувати і регулярно готує для поціновувачів якісної музики нові враження.

На березень 2020 року джаз-бенд разом із Хатіко Пурцеладзе запланували програму під назвою “Jazz Legends: Ella Fitzgerald”.

Армстронг, Гудмен, Еллінгтон, Сінатра, Кросбі визнавали Еллу Фіцджеральд, як найкращу співачку серед сучасників ХХ століття. Її унікальний природній голос та потужна енергетика й донині вражають світ.

20 березня 2020 року у “серці” старовинного Києва співачка Катіко Пурцеладзе та Біг-Бенд під керівництвом Олексія Вікулова зачарують магією пісень із репертуару королеви джазу – Елли Фіцджеральд.

Читати далі →

В Києві відбулася прем’єра кінострічки "Мої думки тихі".

Написано КіноТеатр

16 січня в кінотеатрі Оскар (ТРЦ Dream Town) відбулась прем’єра фільму “Мої думки тихі”.

Презентували кінострічку режисер Антоніо Лукіч, актори – Ірма Вітовська, Андрій Лігадовський, та продюсер Дмитро Суханов.
Також на прем’єру завітали Віталіна Ющенко, Іван Пилипець, Олександра Новікова та інші.

Розповідь кінофільму заснована на реальних подіях. А саме, історія ця про друга режисера кінострічки Дмитра Краченка, який після закінчення інститута працював фрилансером і отримував такі незвичайні замовлення, як записи звуків. Одного разу він отримав замовлення записати звуки тварин української фауни Закарпаття для загадкового німця. Пізніше виявилось, що потрібні вони для відео гри. Хлопець вирішив, що це чудова нагода провести час із батьками та повіз свого батька до Черкаської області, щоб записувати “розмови” тварин.

Займаючись таким абсурдним дійством, вони говорили про сенс життя.

Так зав’язалась тема для розробок сценарію Антонія Лукіча.

Пізніше режисер вирішив підлаштувати історію Черкас під більш знайомий регіон Закарпаття. Адже сам Антоніо Лукіч народився в місті Ужгороді.

“Хотілось передати закарпатський колорит і посилити туристичний потенціал рідного краю”, – каже режисер фільму.

“Отець трансформувався в матір з досить зрозумілих причин.
Дуже складно в кіно, особливо в українському кінематографі, створити переконливого героя-чоловіка. А жінку дуже просто. Адже героєм для України являється саме жінка. Це дуже сильна особистість. Як правило, вона бере на себе відповідальність не тільки за своє життя, але й за наступне покоління. Це і є, якби, предметом реальності та фотографічності”.

До речі, отець режисера кінострічки “Мої думки тихі” є югославом. Він із Сербії, тому ім’я Антоніо там для всіх – це норма життя. Як і в Італіїї, прилеглої поруч. Але в дитинстві Антоніо дуже ображався на батьків через своє ім’я.

Кінострічка “Мої думки тихі” – це дебютний проєкт не тільки режисера. Він має в собі цілих сім дебютів. Сім ключових спеціалістів перший раз зробили фільм – режисер, головний художник- постановник, головний герой (Андрій Лігадовський), два продюсери та оператор.

На запитання “Чи багато було імпровізації у фільмі?”, режисер відповів, що в фінальний монтаж в підсумку пішли саме сцени з імпровізаціями. А те, що було написано, залишилось за бортом фінальної версії .

Актори втілювались в роль, щоб прожити в ній маленьке життя та передати досвід глядачу цієї кінострічки.

Антоніо Лукіч поділився поглядом на гру головних героїв у кінострічках:

“Ми з Ірмою поділяємо акторів театру і кіно саме на акторів та артистів. Актор – це людина, у якої є внутрішня потреба до перевтілення, вона може грати кого завгодно. Артист грає самого себе. В нашому фільмі ви можете побачити акторку і артиста. Андрій він завжди буде Андрій. І насправді, не завжди легко писати під нього роль.”

“Ми часто плутаємо театр і кіно, але існування в них зовсім різне”, – допонює Ірма Вітовська.

Однією з основних фішок кінокартини є гумор, який є доречним в українському сьогоденні.

Ірма Вітовська:

“Мені здається, в кіно потрібно знімати те, що в тебе болить, а не те, чим ти хочеш сподобатися. Коли воно тебе розриває – воно виходить.
Мені дуже важливо, що ця комедія може трішки підняти планку смаку нашого глядача. Що таке комедія і що вона буває різна.
Нас розтлили дозвіллям дешевим, що мені б хотілось, щоб наші люди посміявшись, ще трішки чимось очистились.
Мені здається, це той формат.
Я вважаю, що в Антоніо ще багато вистрілів попереду. Ажде сьогодні тільки його дебют. Давайте сміятись розумно.”

Доповнюють всю кінокартину плани Закарпаття (а саме міста Ужгород та Мукачево). Якісні зйомки розбарвили сюжет фільму та наситили його колоритом. Колорит був і в закарпатському діалекті, який можна почути в епізодах фільму.

Зйомки фільму почались в літню пору та тривали 28 днів. Також, декілька зйомочних днів відбулися взимку.

Фінансування:

“Слава Богу, що весь період зйомок нас супроводжувало держкіно. Зі 100 відсотків бюджету фільму вони профінансували 90%. Це близько 9 мільйонів гривень. Без податків знімали ми фільм мільйонів за 7. Інше, це продюсерські інвестиції. Більшу частину цих інвестицій зняли Spice Girls, які по суті дорожчі, навіть ніж гонорари деяких наших акторів.
Але нам дуже пощастило. Ми домовились про угоду із лейблом за тиждень до того, як вони оголосили про своє повернення на сцену. І я думаю, якщо б ми ще тиждень думали, то власноруч в декілька разів підняли б цінник на цю композицію”, – розповів продюсер проєкту Дмитро Суханов.

Найпопулярнішим питанням після перегляду фільму стає пояснення початку, на яке дав відповідь режисер фільму :

Я вам правду скажу, сцена з монахами сюжетної прив’язки до фільма не має. Це більше, як епіграф, котрий римується з усією цією темою. Божественною.
Ми починаємо фільм в недобудованійй церкві, а закінчуємо вже в готовій.
І це ставить питання, чи існує у вашому житті таке поняття, як чудо? І дуже чудово, якщо це питання яким-небудь чином у вас резонує. Тому, що в житті наших героїв це чудо стається”.

Драма це, чи все ж таки комедія?
Чи сталось диво в житті героїв кінокартини?
На ці питання відповідь має бути особистою для кожного глядача.

Читати далі →

The Best of Hans Zimmer

Музика розповість більше, ніж просто слова або образи.

Тому, Національний академічний духовний оркестр України підготував незабутній концерт, який по-новому розповість про яскраві моменти з фільмів «Гладіатор», «Пірати Карибського моря», «Темний лицар», «Інтерстелар» та до мультфільму «Король Лев», які стали фаворитами серед глядачів в історії всього кінематографу.

Програма цього концерту відтворює назву «Ганс Ціммер. Найкраще». Із двох попередніх програм прозвучать саундтреки, які користуються шаленим попитом у публіки.


Музичний світ Ганса Ціммера – безмежний. Він є найкращим із сучасних композиторів Голівуду. Починаючи із стрічки «Людина дощу», фільми з його музикою – найпопулярніші кіношедеври.

Музика Ганса Ціммера вражає емоційною чуттєвістю та ефектністю звучання, які дозволяють глядачу стати майже співучасником подій кожного кінофільму.

Диригентом одного із провідних музичних колективів України є Михайло Мороз.
Він диригував виставами та концертами симфонічного оркестру та театру на міжнародних музичних фестивалях у Іспанії, Нідерландах, Росії, Бельгії та Швейцарії.

Сам оркестр є своєрідною творчою лабораторією для композиторів України, а також певною мірою – методичним центром галузі духової музики в країні. Колектив неодноразово брав участь у роботі пленумів Національної спілки композиторів України, де виконував оригінальні твори, спеціально написані для оркестру.

В активному концертному репертуарі оркестру представлено всі музичні жанри: від зразків музики бароко до джазових творів.

Перегляньте на екрані фрагменти з ваших найулюбленіших фільмів, музику до яких написав Ганс Ціммер.
Адже, 18 січня 2020 року о 19:00 у Центральному будинку офіцерів Збройних сил України поєднаються жива музика професійного духового оркестра та візуальний ряд, які занурять вас у світ неперевершених кінострічок. У цьому потрібно переконатися особисто!

Квитки на подію https://kontramarka.ua/uk/the-best-of-hans-zimmer-57591.html?fbclid=IwAR0OEq_Lg2Q3PARwdm55crpv5lutDHdP3SQCLquQzfMRj0GXaPjOA1rdKF8

Читати далі →

Ілон Маск: мрійник чи хитрий бізнесмен?

Написано Персони

Саме зараз все людство – з першої до останньої людини – бере участь в самому небезпечному експерименті за всю історію: як багато вуглекислого газу ми повинні викинути в атмосферу, перш ніж зрозуміємо, що стоїмо перед лицем загибелі.

Ілон Маск

Сумарна тривалість робочого тижня Ілона Маска становить від 85 до 100 годин. Приблизно 80 відсотків свого робочого часу Маск відводить інженерному проєктуванню своїх ідей. На сон він витрачає приблизно шість годин на добу.

Головна риса характеру Ілона Маска – величезне бажання змінити світ. Адже ще в чотирнадцять років, прочитавши книгу “Автостопом по галактиці”, майбутній гігант бізнесу збагнув, що його головна місія – врятувати людство.

Пояснюючи успіх Маска, люди відзначають його героїчну робочу дисципліну. Також, у нього є неймовірна здатність дивитися на світ і бачити реальні проблеми, які можуть статись у майбутньому.

В шкільні роки Ілон Маск був наймолодшим в своєму класі та найнижчим за зростом. Його соціальне життя було менш активним, ніж у інших дітей його віку, та на перший погляд він був типічним ботаніком. Але ще тоді майбутньому видатному підприємцю вдавалось доказувати людям, що вони не праві, за що йому неодноразово діставалось від однолітків.

В 10 років батьки подарували Ілону Маску перший комп’ютер – Сommodore Vic-20. Ілон закохався в нього з першого погляду, і з тих пір вже не розлучався зі світом високих технологій.

Освоював комп’ютер він неймовірними темпами. Одного разу до нього в руки потрапив підручник для програмування на мові BASIC, розрахований на піврічне вивчення. Маск витратив на його вивчення три дні, після закінчення яких вже міг вільно програмувати на бейсику. За стандартами 1984 року, цього було більш ніж достатньо, щоб називатися професійним програмістом. Тоді ж він довів свій професіоналізм, написавши і продавши свою першу комп’ютерну гру за 500 доларів.

У 17 років Ілон Маск виїхав до Канади, щоб уникнути призову в армію і не брати участь в політиці апартеїду. Спочатку він вступив до Університету Куїнс в Кінгстоні, штат Онтаріо, а через два роки перевівся до Університету Пенсільванії, де отримав ступінь бакалавра з фізики і економіки Уортонської школи.

Пізніше Маск говорив про те, що фізика дала йому дуже гарну структуру мислення: спочатку розкладати речі до фундаментальних основ, а потім відштовхуватися вже від них.

Потім Маск натрапив на докторську програму Стенфорда, але згодом збагнув, що нічого, щоб змінювало світ в цьому університеті не відбувається. Тому він зателефонував до верхів завідування навчальним закладом та повідомив, що хоче заснувати свою інтернет-компанію, але йому потрібна була гарантія, що якщо ідея не вдасться, Маск зможе повернутись до навчання.

Так Ілон сфокусувався на своєму стартапі Zip2, який поєднував карти міст і дані довідника «Жовті сторінки». Через два роки продаж Zip2 принесла Маску $ 22 млн.

На самому початку своєї кар’єри підприємця Маск поставив перед собою кілька цілей: зробити інтернет-банкінг простішим, зупинити глобальне потепління і перетворити людей в мультипланетний вид. В цілому, можна сказати, що все йде за планом: Ілон Маск створив і запустив PayPal, Tesla Motors, Solar City і SpaceX і по праву носить звання головного винахідника сучасності.

Засновуючи компанію PayPal, бізнесмен та його команда мріяли про те, що одного дня електронні гроші повністю замінять собою справжні. Молоді бізнесмени сподівалися за допомогою своєї системи одного разу відібрати у держав монополію на виробництво грошей, що зробить світ по-справжньому вільним, а кожну особу в ньому – незалежною.

Джон Фавро, режисер серії фільмів «Залізна людина», зізнавався, що його образ мільйонера-супергероя Тоні Старка заснований на особистості Ілона Маска. Сам Маск навіть з’явився в ролі самого себе у другій частині франшизи, а деякі епізоди фільму були зняті в штаб-квартирі SpaceX.

Ілон Маск являється генеральним директором в CEO Tesla. Але не зважаючи на це, зовсім не він придумав машину, яка зараз асоціюється виключно з його ім’ям. У 2003 році Tesla Motors була заснована Мартіном Еберхардом і Марком Тарпеннінгом, а Маск разом з ними взяв участь в інвестиційному раунді А. В кінці 2007 року, увійшовши до ради директорів Tesla, Маск звільнив Еберхарда з позиції CEO. Засновники подали на Маска в суд, звинувативши в тому, що він намагається переписати історію компанії і привласнити початкову ідею собі. В результаті, сторони прийшли до світової угоди, і тепер офіційна версія Tesla полягає в тому, що у неї п’ять засновників – це інвестори того самого раунду А.

Ілон Маск є шанувальником фантастики і кіно, що знаходить відображення в його вчинках. Так, ракета SpaceX Falcon отримала свою назву на честь космічного корабля із «Зоряних війн», а в 2013 році Маск купив субмарину Wet Nellie, яку можна побачити в одному з фільмів Бондіани «Шпигун, який любив мене». Маск заплатив за корабель майже $ 1 млн і зараз планує перебудувати його, ґрунтуючись на технологіях Tesla Motors.

До речі, починаючи з раннього віку Ілон читав по дві книги в день з різних дисциплін. Якщо ви читаєте одну книгу на місяць, Маск прочитає у 60 разів більше книг, ніж ви.

Похідна особливість від невтомної жаги до знань, про яку більшість інших людей навіть не підозрює, — це трансфер цих самих знань.

“Трансфер знань” полягає у тому, щоб застосовувати знання, які ми вивчаємо в одному контексті, до інших ситуацій в інших галузях. Тобто те, що ми вивчили в школі або прочитали в книзі, застосовуємо до “реального світу”. Аналогічно — те, що ми дізнаємося в одній галузі, можемо застосувати до іншої.

Кіт Голйоак, професор психології UCLA і один з провідних світових фахівців з міркувань на рівні аналогій, рекомендує ставити собі такі два запитання, щоб відточити свої навички: “Що це нагадує мені?” і “Чому воно нагадує мені саме це?”

Коли ми створюємо резервуар основних принципів і пов’язуємо їх з різними галузями, раптово отримуємо суперсилу, яка допомагає отримувати такі знання, про які ми ніколи раніше навіть не підозрювали.

Розуміння цієї здатності Ілона Маска допомагає нам отримати уявлення про те, як він зміг прийти в індустрію, яка існує вже понад 100 років, і докорінно змінити те, як ця індустрія конкурує з іншими галузями.

Досвід Ілона Маска доводить: якщо ти створюєш речі навіть на 10% краще за інших, ти можеш значно просунутись у своїй галузі.

Сам Ілон Маск доводить, що найголовнішу роль в успішній реалізації будь-якої ідеї відіграє мозок та свідомість людини. Саме вони здатні проєктувати та реалізовувати безмежну кількість інновацій в нашому світі.

Адже слідкуючи за мисленням людини, можна зрозуміти, ким вона є насправді.

Тому, до вашої уваги, декілька висловлювань іменитого мільярдера:

  • Коли я був дитиною, то задавався питанням – в чому сенс життя? Чому ми тут, навіщо ми тут? Потім я прийшов до висновку, що головне – це ставити правильні запитання. І чим вище буде свідомість людства, тим більш вірними будуть запитання.
  • Я переконаний, що існує величезна прірва між захоплюючою долею людства, яке підкорює космос, досліджує зірки і планети, і долею людства, який ув’язнив себе на Землі і мчить до неминучої загибелі.
  • Перспектива лежати на пляжі більшу частину свого життя звучить для мене жахливо. Це найгірше, що може трапитися. Ймовірно, я б збожеволів і почав приймати важкі наркотики. Я б помер від нудьги. Я люблю, коли все крутиться та рухається.
  • Думати про компанію уві сні і наяву – сім днів на тиждень і без перерв. Завжди залишатися максимально зосередженим на створенні чудових продуктів майбутнього. Це саме те, що потрібно робити на старті.
  • Якщо ви співзасновник або генеральний директор компанії, ви повинні займатися всім – навіть тим, чим не хочете. До жодного завдання не можна ставитися як до брудної роботи.
  • Люди працюють краще, коли чітко бачать мету і розуміють, навіщо це потрібно. Дуже важливо, щоб люди з нетерпінням чекали початку робочого дня і можливості приступити до роботи.
  • Дуже важливо активно просити про негативні відгуки і з особливою увагою прислухатися до них. Зазвичай, люди їх уникають, щоб не переживати неприємних емоцій. Але я вважаю це вкрай поширеною помилкою – не просити про негативні відгуки і не враховувати їх.
Читати далі →

Навколо Землі за 12 годин: до нас прилетів 2020-й рік !

Написано Новини

Все минає і ніколи не повертається знову. Тому так важливо і просто необхідно занурюватись у безцінні моменти.

Сьогодні, «Навігатор ТВ» зібрав для своїх читачів найяскравіші моменти перших хвилин нового десятиріччя.

За дванадцять годин свято Нового року облітає всю планету, починаючи свій бал з Окленду (Нова Зеландія) та продовжуючи його аж до держави Самоа, що знаходиться в Полінезії. Найостанніша країна приймає Новий рік о 13.00 першого січня за київським часом.

За цей час земна куля запалюється світлом феєрвеків, віщуючи прихід нової ери.

Зустріч Нового року в більшості країн світу не має нічого спільного, крім дати і надії, що новий рік буде ще кращим за минулий. Іспанці в Новому році чекають удачі і багатства, перуанці – любові і подорожей, австралійці ж хочуть мріяти, а канадці – фахівці з розваг.

Традиції кожної країни різні. Різні вони і в кожному домі.

Дехто з усією серйозністю підпалює листок з мрією, записаною на ньому та закидає попіл в келих із шампанським. Інші в цей час з’їдають дванадцять виноградин під бій курантів.

В деяких містечках Іспанії молодята кладуть свої обручки у келихи із шампанським із вірою у щасливе подружнє життя, перед тим як почаркуватися у новорічну ніч.

А в країні Перу, що знаходиться в Южній Америці, якщо хтось мріє про подорожі у Новому році, то за місцевим віруванням, він повинен взяти валізу і після настання опівночі оббігти свій квартал. Це важжається гарантією, що той, хто виконав цей обряд, буде багато подорожувати у наступному році.

Ось так традиції та вірування всіх країн світу підкреслюють, що всі Ми неосяжно різні, але об’єднані життям на одній планеті.

В українській Одесі чарівні хвилини святкували разом із живою музикою.

Кажуть, якщо ви вперше у Одесі та зустрічаєте у цьому чарівному місті Новий рік, значить наступні 12 місяців будуть сповнені новими та приємними враженнями.

Для тих, хто регулярно відвідує цей курортний куточок України, рік, що почався на морському узбережжі, буде сповнений атмосферними подіями.

В будь-якій точці земної кулі люди чекають свято Нового року, оточуючи себе неймовірно красивими традиціями і кумедними звичаями.

Наприклад, у східній частині Канади, за традицією, ввечері 31 грудня чоловіки переодягаються в жінок. А жінки, навпаки, одягають чоловічий одяг. Вони виходять на вулицю і ходять від хати до хати, щоб витребувати кілька келихів випивки. У цьому регіоні країни подають найчастіше ром, що прийшов з острова Ньюфаундленд і званий «screech» (вереск). За звичаєм, прийнято пити, попередньо поцілувавши тріску.

А для тайців важливим ритуалом є очищення, що допомагає залучити успіх. Саме з цією метою люди обливаються водою.

Ніхто і ніщо не може перешкодити представникам будь-яких країн і народів реалізовувати щось особливо цікаве під час власного свята.

Читати далі →

Проблема піратства в Україні: Чи потрібно купувати пісні на офіційних платформах для скачування, таких як AppleMusic та GooglePlay?

Написано НавігаторFM

Припустимо, кожен з нас правий.

Але, обмін музикою – це культурне досягнення, до якого потрібно відноситись шанобливо.

Наслідки музичного піратства криються глибше, ніж здається на перший погляд.

Рівень доходів виконавців-авторів від продажів музики стає меншим, але не в цьому полягає проблема.
Потрібно розуміти, що купуючи пісню ви оплачуєте не її саме, за неї вже заплатили ті, хто реалізував її. Але Ви оплачуєте НАСТУПНУ композицію талановитого автора. Успішні продажі вже випущенної пісні чи альбома стимулюють запис та випуск нових творів. Ще більш якісних.

Піратство робить невигідним витрачання часу, зусиль, досвіду для створення нових, оригінальних, якісних творів. Воно просто зневажає та знецінює любов до своєї справи та відданість творців прекрасного. Шляхом піратства ми не даємо музикантам, артистам та іншим митцям реалізувати себе у повній мірі, а з ними і розвиватись культурній сфері країни.

Всі доходи артистів можна умовно розподілити на дві категорії:

Активний дохід. Це концертна діяльність, в яку кожного разу потрібно багато вкладатись. Навіть з деякими збитками, як у фінансовому плані, так і в фізичному.

Пасивний дохід. Це монетизація авторських прав на пісні, які кожен з нас може придбати на офіційних платформах для скачування. Також роялті, яке нараховується з ротацій на радіостанціях та телеканалах. Але роялті з цих ротацій – три гривні три копійки. З такими прибутками альбом не запишеш.
Та все ж добре, що вони є.

Від продажу альбома виконавець отримує всього близько 30%. Все інше від 100% отриманого заробітку це витрати на запис музики, оренду студії, на рекламу, гонорар музикантам, звукорежисерам, PR-менеджерам, юристам, усій організаційній команді, а також на організацію концертів у підтримку альбома, фотосесії та стиль артиста.

В Америці запис поп-композиції, за розрахунками NPR (проект Національної громадської американської медіа-організації), коштує в середньому 78 000$. В таку ж саму суму вам обійдеться двохкімнатна квартира у центрі Одеси.

В Україні звісно розцінки більш земні, і за якісний запис одної композиції артисти віддають близько п’яти тисяч доларів.

Тому, для офіційних музичних платформ головною метою стоїть – перетворення стримінгового сервісу в «будинок для артистів», в якому вони зможуть займатися своєю справою.

Наприклад, Apple Music для досягнення поставлених цілей не тільки співпрацює з виконавцями, розміщуючи їх пісні та альбоми на своїй платформі, але також фінансує створення кліпів багатьох артистів і навіть фільмів. Наприклад, Apple прийняла участь у створенні міні-фільму з концертного туру Тейлор Свіфт «The 1989 World Tour».

Google Play Music та ITunes— це такі самі сервіси, на яких можно купувати музику, завжди мати доступ до свого онлайн-сховища та підтримувати цим улюблених виконавців.

А за майстреність, зручність та новизну гріх не платити.


Основна частина грошей, якою оплачується підписка на офіційній платформі для скачування музики передається до правовласників — лейблам і музикантам, та зовсім не власникам музичного сервіса. Звісно, вони також заробляють свої відстоки. Але таким чином ми допомагаємо реалізувати ідеї та робимо вклад у розвиток якісної музики, від якої потім самі будем заряджатись енергією на нові звершення.

Але процвітають і неліцензійовані музичні джерела.
Адже рекламодавці використовують для реклами сайти, які генерують для них достатній трафік відвідувань. Зрозуміло, що згенерувати такий трафік піратському сайту набагато простіше, ніж легальному сайту, де більшість цікавого контенту є платним.
З точки зору цілей конкретного бізнесу мету досягнуто: є взаємодія з цільовою аудиторією, і є прибутки. А от часу, щоб подумати про наслідки просування саме таким шляхом, завжди нема.

Для прикладу, у західному шоу-бізнесі основним джерелом монетизації авторських прав являються виплати роялті кабельними провайдерами. В той час, коли в Україні такі компанії використовують музичні композиції, як гарне та безкоштовне доповнення до свого контенту.

Для того, щоб вберегти від піратства авторський контент та забезпечити прибуток (ту саму фінансову підтримку, завдяки якій є можливість розвиватись) його авторам, такі медіахолдинги, як 1+1 media та StarLightMedia актуалізують проблему піратського бізнесу в суспільстві та перешкоджають фінансуванню рекламодавцями піратських сайтів в Україні за допомогою рекламних кампаній та активної участі у національному проекті “Чисте Небо”.

Члени ініціативи “Чисте Небо” разом з Українською антипіратською асоціацією обмінюються досвідом та створюють синергію, яка комплексно протидіє піратству.

Адже самостійно вплинути на організації, що розподіляють кошти не прозоро та на закони, які це не заперечують ні артисти, ні навіть медіахолдинги не можуть.

На нашій планеті не було жодного артиста (та будь якого іншого митця та майстра своєї справи), який не хотів би жити за рахунок своєї праці. Їх робота не простіша за роботу кондитерів чи редакторів, чи будь-яку іншу. І вона повинна оплачуватись гідно.

Соціальна відповідальність та правосвідомість людей дозволить покращувати розвиток культурної сфери країни, разом з цим і її економіку.

https://www.instagram.com/p/BbR-jCZFFvd/?utm_source=ig_web_copy_link
Читати далі →

Справжня магія від Меловіна у Львівській опері

Написано НавігаторFM

Чотири місяці тривала підготовка до першого виступу Меловіна у форматі симфонічного оркестра, який відбувся 17 грудня у Львівській національній опері.

Готувались всією командою. Музиканти удосконалювали свою майстерність, шукали краще звучання до кожної пісні. Менеджери недосипали ночі, аби забезпечити свого артиста всім необхідним та наповнити шоу сюрпризами для слухача. Сам Меловін відпрацьовував кожну деталь виступу разом із постановниками та режисерами.

Тридцять професійних музикантів зібрались на одній сцені оперного театру, щоб презентувати нову пластинку артиста під назвою OCTOPUS.

https://www.instagram.com/p/B6QH28AAahz/?utm_source=ig_web_copy_link

Кожна партія кожного інструмента звучала відточено та відшліфовано, що дало змогу слухачу насолодитись кожним моментом виступу. Допонювало все дійство світло, яке в потрібні секунди підкреслювало емоції та звучання співака.

Аранжування пісень, звісно, трішки змінилось, адже оркестр має в собі багато інструментів, які промальовують кожен штрих з більшою насиченістю та по-новому забарвлюють композицію. Але в цьому і полягає справжня музика, коли вона має різні відтінки свого звучання. Як і почуття, які кожного разу народжуються знову.

https://www.instagram.com/p/B6QcDLZAb8p/?utm_source=ig_web_copy_link

За декілька днів до виступу команда Big House Melovin вирішила зробити незвичайний подарунок прихильникам. Менеджмент артиста зателефонував деяким меловінаторам та запросив їх на інтерв’ю. Вже під час зйомки інтерв‘ю, яке проходило у бусі (легковий автомобіль), фанам поставили запитання:
“От в Америці роблять такі відео, де артист зустрічає своїх фанів. Як думаєте, чому у нас такого не роблять?”. Після чого у машину підсів сам Меловін та поспілкувався разом зі своїми фанами.

По закінченню шоу, на зустрічі у закуліссі меловінатори подарували своєму артисту величезного венилового ведмідя, який виглядає, як сам співак в одному зі своїх образів. Для цього іграшку виготовили спеціально на замовлення.

“BearBrick” – офіційна назва виробника таких ведмедиків з венилу, які коштують від 50$ до 100 000$, в залежності від розмірів та колекції, в яку входить іграшка. На аукціонах eBay деякі екзепляри йшли з молотка за півмільйона доларів.

https://www.instagram.com/p/B6NrNtLgx1n/?utm_source=ig_web_copy_link

Під час свого виступу Меловін змусив вперше за столітню історію затанцювати публіку у залі Львівського національного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької. Атмосфера залу надихнула артиста на чарівні імпровізації, і тому його виступ був живим та невимушеним.

Львівська опера сяяла зсередини у буквальному розумінні. Адже кожен присутній в залі запалив свій ліхтарик під час виконання Меловіном деяких пісень зі свого репертуару. В їх числі була і красива драматична балада під назвою “Expectations”, що згодом стала частиною звукової доріжки до українського молодіжного серіалу “Новенька”. Її текст переклали та адаптували під стиль серіалу. Тому в українській версії назва пісні звучить як “Вітрила”. Під час концерту співак виконав одразу дві версії пісні.
Також, в серіалі використали ще одну композицію Меловіна під назвою “Your Intertainment”, яка в україномовній версії стала піснею “На Хайпі”.
Прихильники артиста кажуть, що завдяки його композиторству та озвучці пісень рейтинги серіалу підіймуться ще вище.

До речі, на трек “Expectations” Меловін планує найближчим часом відзняти відеокліп.

На сцені Львівського оперного театру Меловін виконав і найатмосфернішу пісню, яку співає тільки раз на рік. Назва цієї пісні – “Чудова Мить”. Особлива композиція про “мамине тепло” і “татове вино”, основний посил якої закладається в словах: “Ми йдемо в новий рік, щоб бути щасливішими”.

До речі, співак зізнається, що завжди запрошує на концерти своїх батьків. Та каже, що саме завдяки їх вірі та підтримці він досяг успіху у житті.


Другий студійний альбом Меловіна “OCTOPUS” складається з восьми пісень, кожна з яких має свою власну історію. А надихнули співака до написання пісень не тільки історії з власного життя, але й історії з життя близьких людей.

“Сьогодні ми презентуємо альбом у такому форматі вперше, але не в останнє”, – підкреслив Меловін.

Далі в планах артиста всеукраїнський тур, який розпочнеться у лютому 2020 року.

https://www.instagram.com/p/B5NG-g6gLNC/?utm_source=ig_web_copy_link
Читати далі →

Леонардо да Вінчі: геній чи божевільний?

«Хто знає все, той може все. Тільки б дізнатися – і крила будуть! ».

Леонардо да Вінчі

Зроблені да Вінчі винаходи і відкриття охоплюють понад 50 галузей знань, повністю передбачаючи напрямки розвитку сучасної цивілізації. В 1499-му Леонардо для зустрічі французького короля Людовика XII сконструював дерев’яного механічного лева, який зробивши кілька кроків, розпахував свою грудну клітку і показував нутрощі, заповнені ліліями.

Вчений є винахідником скафандра, підводного човна, пароплава, ластів. У нього є рукопис, в якому описується можливість занурення на велику глибину без скафандра завдяки використанню особливої ​​газової суміші, секрет якої він свідомо знищив. Щоб її винайти, необхідно було добре розбиратися в біохімічних процесах людського організму, які абсолютно не були відомі в той час.

Це він першим запропонував встановлювати на броньованих кораблях батареї вогнепальних знарядь і таким чином подав ідею броненосця.

Леонардо винайшов вертоліт, велосипед, планер, парашут, танк, кулемет, отруйні гази, димову завісу для військ, збільшувальне скло (ще за 100 років до Галілея).

Да Вінчі винайшов текстильні машини, ткацькі верстати, машини для виготовлення голок, потужні підйомні крани, системи осушення боліт за допомогою труб, арочні мости. Він створив креслення комірів, важелів і гвинтів, призначених піднімати величезні тяжкості, – механізми, яких не було в його час.

Вражає, що Леонардо докладно описує ці машини і механізми, хоча їх і не можна було зробити в той час через те, що тоді не знали шарикопідшипників. Тільки в малюнках Леонардо започатковувались ідеї таких механізмів.

Іноді здається, що да Вінчі просто хотів дізнатися якомога більше про цей світ, збираючи інформацію. Навіщо вона йому була потрібна в такому вигляді і в такій кількості? Відповіді на це питання він не залишив.

Навіть через п’ять століть загадки і таємниці генія епохи Відродження не перестають дивувати наших сучасників.

Леонардо був шульгою, писав справа наліво в дзеркальному зображенні. Ранні його записи зовсім не читані, але з часом дзеркальне письмо набуло певної форми та стилю.

Встановивши накреслення окремих літер, деякі дослідники навчилися читати його звичайно, справа наліво. Здавалося б – ключ знайдений! Але нерозбірливість почерку – це півбіди. Леонардо ще мав звичку писати по слуховому методу, то поділяв склади одного слова, то несподівано складав кілька слів в одне. Додайте до цього неосяжність знань, доступних лише фахівцям різних областей. Все це не могло не вводити дослідників в оману. Ось тому майже всі таємниці генія залишаються для людства нерозгаданими.

Більшість робіт майстра закладені шифруваннями, щоб його ідеї розкривалися поступово, у міру того, як людство до них “дозріє”. Вчені тільки в минулому році, через п’ять століть після смерті Леонардо да Вінчі, зуміли розібратися в проекті його саморушного візка і побудувати його. Цей винахід можна сміливо назвати попередником сучасного автомобіля.

Тут ми і поставимо питання: чим відрізняється божевільний від людини з ясними свідомістю та мисленням? Друга бачить свої помилки, непродумані вчинки та має критичне мислення, і разом з цим намагається їх виправити, або, хоча б, не висвітлювати для інших. На відміну від першої.
Судячи з того, що Леонардо зашифровував свої замітки та спостереження в нотатник із певною структурою та сенсом, можна зробити висновок, що він – митець з рідкісним та неймовірно творчим складом розуму.

В основі художнього мистецтва Леонардо да Вінчі покладав знання про світло і тіні.

У своєму нотатнику він писав: «Картина буде добре виглядати тоді, коли розподіл світла і тіней правильні… Якщо художник не використовує тінь, то можна сказати, що він уникає своєї слави; справжні шанувальники мистецтва не оцінять таку роботу».

Саме він винайшов техніку chiaroscuro – зіставлення світла і темряви, в якій використовують контрасти для додання формам обсягу. Цю техніку можна вілслідкувати в усіх його роботах. До речі, витвори майстра притягують та зацікавлюють не тільки його особливим виконанням, але й прихованим сенсом в кожному з них.

Найобговорюванішою стала робота майстра – Джоконда. Кажуть, що саме моделі Мони Лізи великий художник зобов’язаний своєю смертю. Що багатогодинні виснажливі сеанси з нею винищили великого майстра, оскільки сама модель виявилася біовампіром. Про це говорять і понині. Як тільки картина була написана, великого художника не стало.

Над розгадкою таємниці усмішки Мони Лізи дослідники б’ються вже багато років. Чи не щороку знаходиться вчений, який повідомляє: “Таємниця розкрита!” Деякі вважають, що різниця сприйняття виразу обличчя Джоконди залежить від особистих психічних якостей кожного. Комусь воно здається сумним, комусь – задумливим, комусь – лукавим, комусь – навіть злісним. А дехто вважає, що Джоконда зовсім навіть і не посміхається! Інші вчені вважають, що справа в особливостях художньої манери автора. Нібито Леонардо так по-особливому накладав фарби, що особа Мони Лізи постійно змінюється. Багато хто наполягає на тому, що художник зобразив на полотні себе в жіночому вигляді, тому й вийшов такий дивний ефект.

Також є версія, що художник, який нібито був бісексуалом, намалював не себе, а свого учня і помічника Джіана Джакомо Капротті, який знаходився поруч з ним протягом 26-ти років. На користь цієї версії наводять той факт, що Леонардо залишив цю картину йому в спадок, коли помер в 1519 році.

Окремої уваги потребують думки медиків. Стоматолог і за сумісництвом експерт по живопису Джозеф Борковські вважає, що вираз обличчя Мони Лізи типовий для людей, які втратили передні зуби. А японський доктор Накамура виявив ураження куточка лівого ока Джоконди і зробив висновок, що вона схильна до серцевих захворювань і страждає астмою. Ще одну версію – про паралічі лицьового нерва – висунули отоларинголог Азур з Окленда і датський лікар Фін Беккер-Хрістіансен, який запропонував звернути увагу на те, що Джоконда правою стороною посміхається, а лівої кривляється. Крім того, він виявив у Мони Лізи навіть симптоми ідіотизму, мотивуючи їх непропорційністю пальців і відсутністю гнучкості в руці. Зате, на думку британського лікаря Кеннета Кіла, на портреті просто-напросто передано умиротворений стан вагітної жінки.

Створюючи фреску “Таємна вечеря” Леонардо да Вінчі дуже довго шукав ідеальні моделі. Ісус повинен втілювати Добро, а Іуда, який вирішив зрадити його на цій трапезі, – Зло.

Леонардо багато разів переривав роботу, вирушаючи на пошуки натурщиків. Одного разу, слухаючи церковний хор, він побачив в одному з юних півчих досконалий образ Христа і, запросивши його в свою майстерню, зробив з нього кілька начерків та етюдів.

Минуло три роки. “Таємна вечеря” була майже завершена, однак Леонардо так і не знайшов підходящого натурника для Іуди. Кардинал, який відповідав за розпис собору, квапив художника, вимагаючи, щоб фреска була закінчена якомога швидше.

І ось після довгих пошуків художник побачив як в стічній канаві валялася людина – молода, але передчасно одряхліла, брудна, п’яна і обірвана. Часу на етюди вже не було, і Леонардо наказав своїм помічникам доставити його прямо в собор. З великими труднощами його притягли туди і поставили на ноги. Людина толком не розуміла, що відбувається, і де вона знаходиться, а Леонардо запам’ятовував на полотні обличчя людини, яка погрузла у гріхах.

Коли він закінчив роботу, жебрак, який до цього часу вже трохи прийшов до тями, підійшов до полотна і закричав:

  • Я вже бачив цю картину раніше!
  • Коли? – здивувався Леонардо.
  • Три роки тому, ще до того, як я все втратив. В ту пору, коли я співав у хорі, і життя моє було сповнене мрій, якийсь художник написав з мене Христа…

Дама з горностаєм (1489-90). Цей портрет був намальований за кілька років до Мони Лізи. Виконано в техніці chiaroscuro. У ньому видно світловий контраст світла і тіні, що надає фігурі глибину.

Нещодавно науковці виявили, що цій остаточній версії портрету передували дві попередні. Незмінним залишилося лице, зачіска та прикраси пані. Проте змінилася сукня та положення рук. Горностай з’явився не одразу та мав інше хутро.

До речі, про деякі картини майстра сучасні дослідники знають завдяки збереженим копіям і спогадам сучасників да Вінчі. Наприклад, доля оригіналу роботи «Леда і лебідь» до цих пір невідома. Історики вважають, що картина, можливо, була знищена в середині сімнадцятого століття за наказом маркізи де Ментенон, дружини Людовика XIV. До нашого часу дійшли начерки, зроблені рукою Леонардо, і кілька копій полотна, виконаних різними художниками.

Леонардо да Вінчі ніколи не поспішав закінчити твір. Він вважав, що незакінченість – обов’язкова якість життя. Закінчити – означає вбити! Повільність творця була дивовижною, він писав свої полотна роками. Міг зробити два-три мазка і віддалитися на багато днів з міста, наприклад, упорядковувати долини Ломбардії або створювати апарат для ходьби по воді. Майже кожен з його значних творів – “незавершенка”. Багато з них були зіпсовані водою, вогнем, варварським зверненням, але художник ніколи не виправляв ушкоджень, немов давав право життю втручатися в його творчість і щось підправляти.

Якби да Вінчі не намалював жодної картини, то його б запам’ятали як талановитого вченого, винахідника і письменника. Насправді, саме поєднання здібностей в області мистецтва і володіння наукою зробили Леонардо прекрасним художником.

Читати далі →

Осінь 2019: фільми, які нас вразили.

Написано КіноТеатр

Восени 2019 року випустилось багато кіностічок, яким слід приділити увагу та детально їх розглянути. Тому, Навігатор ТВ підготував ексклюзивні рецензії для своїх читачів.

“Yesterday”


На перший погляд сценарій фільму абсолютно божевільний, але якщо зануритись у нього глибше, то це історія про те, що “Бітлз” – подарунок нашій планеті, на котрий вона не заслуговує.
Вони такі одні на все людство, зі своїм посилом до нього та своїм унікальним звучанням.
Ніхто не зможе заспівати їх пісні краще, ніж вони самі.

Фільм Денні Бойла “Yesterday” – це розповідь про світ, який в 2019 році заново відкриває для себе пісні «Бітлз».

Одного дня, головний герой сюжету Джек нарешті визнає, що зрушити його музичну кар’єру з мертвої точки може тільки диво, і це диво трапляється. На всій планеті на 12 секунд вимикають електрику, герой, в цей момент їде на велосипеді, потрапляє під автобус і приходить до тями без пари передніх зубів. Світ, як незабаром з’ясується, теж змінився, але непомітно: окремі явища і речі просто безслідно зникли. Наприклад, «Кока-кола». А також група «Бітлз».

В момент, коли Джек виконує друзям «Yesterday», ми можем споглядати інший розвиток подій в житті : якщо б ця пісня народилась в інших людей, при інших обставинах.

Згодом на порозі з’являється Ед Ширан і пропонує Джеку зіграти у нього в Та сам Джек, як завжди, розмірковує про те, важливіше слава або любов, чи добре обманювати, чи хороший альбом «Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band », і про інші проблеми такого ж рівня складності. А що насправді змінилося б у світі, якби не було в ньому Джона і Пола? Фільм то чи не встигає, то чи лінується всерйоз про це задуматися, концентруючись на поневіряння головного героя, який, по-перше, відчуває легкі докори сумління, поки його носять на руках і оголошують генієм, по-друге, нарешті закохується в свою подругу, і, по-третє, ніяк не може пригадати слова деяких пісень. Що там збирає Елеанор Рігбі? Гречку? Пшоно?

Ще цікаве питання: а стали б хітами пісні «Бітлз», говорили б з ровесниками музикантів 50-60 років тому, виклади їх раптом на молодого слухача в 2019 році? Пробилися б сьогодні ці мелодії і ці слова? А пройшли б цензуру твіттера?
«Я пашу цілий день, щоб заробити тобі на всякі речі, але зате ти чекаєш мене вдома, тому все добре»?
Так-так … З іншого боку, самого Кертіса сувора молодь давно викрила як глашатая консервативної порядку (що ледве жива романтична лінія «Yesterday» багато в чому підтверджує), тому жартувати на цю тему йому, напевно, не дуже хочеться. Хіба що назва «Білий альбом» рекорд-лейбл у фільмі м’яко відкидає як неполіткоректні.
Уявний експеримент, який пропонує картина, настільки спокусливий, що цього майже досить. Уявити ці пісні виконаними вперше і спробувати так їх почути. Уявити їх вигаданими таким ось хлопчиною (артист Пател мало схожий на поп-чи навіть рок-зірку, але чесно співає все сам – у фільмі досить багато музики). Уявити їх народженими в сьогоднішньому дні, на наших очах. Місцями це – абсолютно несподівано і, скоріше, всупереч основній дії – зворушливо до сліз..




“Джокер”

Вікіпедія повідомляє, що сміх може бути реакцією на гумор або лоскіт, а також бути реакцією на нервову напругу або ознакою психічного розладу.
Пані та панове, прошу вас ознайомитися з речовим доказом: картка, яку Артур пред’являє кожному, кого турбує або дратує його сміх. Там прямо сказано, що цей сміх – неконтрольований, результат психічної хвороби. Але хто ж все-таки збожеволів – один тільки Артур або всі, хто його оточує?

У центрі історії чоловік на ім’я Артур Флек (Хоакін Фенікс), який підробляє клоуном в надії одного разу стати стендап-коміком. Він збирає жарти в щоденник і чекає свого часу. Живе з хворою матір’ю в злиднях і терпить приниження від оточуючих, а також страждає від захворювання, що викликає неконтрольовані напади сміху. Але одного разу у нього настільки незадані день, що він під впливом обставин скоює злочин. І це змінює його назавжди.

Більшу частину фільму Джокера немає. Це страждає від вселенської несправедливості і повільно сходить з розуму Артур Флек. Хоча в тому, що він робить, немає ні краплі божевілля. Він логічно мстить тим, хто його образив. Все.

Занурившись у цю кінострічку, хочеться проявити трохи співчуття до таких, як Артур. Побачити їх. Почути їх. Можливо, засміятися у відповідь на їх жарт. Усвідомити, що позбавлених привілеїв невдах на вулицях завжди буде більше, ніж супергероїв. Що одного разу вони зберуться разом, надінуть однакові маски і виставлять, як щит, плакат з написом «Всі ми клоуни».

Чи було в «Джокера» справжнім хоч щось? Чи було справжнім все? На ці питання відповісти складніше, ніж може здатися на перший погляд. Але в даному випадку це не має значення. Фільм Тодда Філліпса – це не «сон собаки», просто головний герой в ньому формується здебільшого на метафізичному рівні. Протягом двох годин екранного часу Артур Флек поступово втрачає всі контакти з реальністю – від друзів і красуні з сусідньої квартири до казенного психолога і телеведучого вечірнього шоу, яке він любив дивитися з мамою.


Одд Філліпс піднімає в своєму фільмі питання свободи самовираження і класової нерівності, яке зараз однаково помітно і в США і в Росії, але не дає на них жодної відповіді. А якщо відповідей немає, то про що тоді «Джокер»? Це фільм-загроза? Фільм-попередження про те, що наше суспільство якось буде настільки розрізненим, що навіть божевільний психопат зможе стати іконою?

Якщо судити з чисто естетичної точки зору, то «Джокер» – це феноменально красиве кіно тримаюче у собі бездоганну естетику.
Але за змістом «Джокер» – не на стільки історія або закінчене висловлювання, скільки загрозливий замах сокири або запалений гніт бомби. Це відчуття напрочуд вдало резонує з характером головного героя. І тільки ви самі можете вирішити – геніально це або огидно.


“Маліфісента: володарка темряви”


В основі розповіді закладаються інь і ян : біла висушена гарячність патріархального Замку проти чорної фемінності вологих тонкі болота знову міняються місцями.

На противагу Малефісенті дзеркальним перевертишем поставлена ​​королева Інгрід. Вона втілює все погане, що приписується злий феї – мстивість, загарбництво, бездушну жорстокість. Ця холоднокровна завойовниця, при зовнішньому витонченість і красу Мішель Пфайффер позбавлена ​​жіночої чарівності і материнських рис. Вона біла бліда тінь чорної, але такої серцевої феї, нещадний узурпатор. Інь і ян, біла Королева ніби механічно копіює старе поведінку Малефісенти, вкравши навіть її старе закляття і (частково) чари болота. У сутичці двох жінок чоловіки делікатно відходять на задній план і, перемагаючи буквально «колишню себе», Малефісента знаходить небачену раніше силу. Її трансформація завершується, героїня знаходить гармонію, а люди – можливість не боятися страшних казок, а жити з ними в мирі та злагоді.

Наскрізний візуальної темою фільму став мотив польотів і падінь, лейтмотив історії героїні, яка втрачала і знаходить крила. Це польоти гіпнотичною краси, як і сама Анджеліна Джолі в відточеному образі темної феї, святкує свою могутність. Звичайно, як у зразкових казках про принцес, тут обов’язково відбудеться галасливий весільний банкет, і все ж … Що може бути краще, ніж зелений вогонь чудовї люті, блискучий всемогутньою силою під твоїми крилами?

У «Малефісенті: Владичиці темряви» триває ретельна перебудова казкового міфу, розпочата сценаристом Ліндою Вулвертон в першій «Малефісента». Робота, треба сказати, філігранна – не змінюючи сенсу базової казки про сплячу красуню, поруч зводиться новий сюжет, в якому антагоніст історії, зла чаклунка, стає протагоністом, головним героєм, і знаходить позитивні якості. Поставивши собі за мету знайти причину її похмурості, автори виявляють дитячу травму, яка пояснює недовіру, мстивість і злобу – вони не що інше, як зіпсовані зрадою віра, любов і сила. Для міфічного персонажа усвідомлення причин свого злочинницького або героїчного поведінки не важливо, але дуже важливо для людини – і Малефісента все більше олюднюється, не втрачаючи чарівних властивостей і своєї індивідуальності. Більше того, тут розкривається тема трансформації особистості, пошуку коренів і свого роду-племені – по крові, або однодумців, набуття яких означає вихід зі звичного гнізда самотності назовні, в новий для себе світ. І, який же він красивий!


“К Звездам”


Людина і космос. Скільки інтерпретацій про підкорення Всесвіту вже бачив глядач? Людина шукає позаземні цивілізації, то захищається від космічного вторгнення, то підкорює тимчасові петлі і пустки чорних дір. Невідомість немов магніт тягне і тягне нас туди, де, можливо, і немає нічого. Нічого, крім пошуку і нав’язливої ​​ідеї людини-колонізатора.

Фільм Джеймса Грея не схожий на попередні історії про космічні подорожі. Хоча аналогії прискіпливий глядач безсумнівно знайде з раніше показаними картинами про космос. Мета і посил картини – зовсім в іншому. І, якщо ви намітили переглянути кінострічку з пригодницькими мотивами, де Бред Пітт відважно бореться з прибульцями і рятує Землю, то ваші очікування не виправдані. Затяжна, медитативна, споглядальна, похмура психологічна драма «До зірок» піднімає дуже серйозні питання батьків і дітей, свого призначення і космосу, де, на погляд режисера, немає нічого і людина тільки знову тягне нові ресурси з уже інших планет і поневолює під свої примхи вже космічний простір. Одна фраза героя про те, що «ми – пожирачі світів», говорить про найголовніше …

Кольори фільму заворожують. Панують три: золотий, білий і чорний. Морок космосу, немов воронка, затягує глядача в неминучість і порожнечу. Пустота і безвихідь з вами протягом усього фільму. Це не драйв космічного роуд-муві, очікування інтриги і екшену. Герой з неймовірним грудкою болю і дитячою травмою про втрату батька постійно шукає відповідь в собі і всесвіту.

Ландшафти планет не комп’ютерна графіка. Основні зйомки йшли в Лос – Анджелесі. Також, наприклад, сцени на Марсі були зняті з арктичної станції.

«Земля-немов брила блакитного мармуру», – говорить астронавт, і це неймовірно красиво. Все сцени відкритого космосу вражають своєю величчю. Наскільки людина мала й нікчемна в своїх спробах впоратися і підкорити космос. І наскільки сліпа одержимість в гонці бути першими.

Brad Pitt stars in “Ad Astra”.

У фільмі немає випадкових персонажів. Кожен грає ключову роль в трансформації характеру Роя. Будь то Дональд Сазерленд, який зіграв супроводжуючого астронавта, чи Рут Негг, яка допомагає йому втекти з Марса. Капітан корабля місії, його помічник. Всі фігури за невеликий хронометраж чітко показує всю суть людини на службі космосу.

«До зірок» (Ad Astra, лат.), назва переведена точно з латинської. Був включений до 76-го Венеціанського МКФ. Також, на думку перших критиків, Бред Пітт зіграв одну з ключових ролей у своїй кар’єрі і може претендувати на оскароносну гонку. Час покаже. Але ми з думкою критиків згодні. Пройшовши довгий шлях добровільної самотності і усунення, його герой знаходить найважливіше і найголовніше. Він вчиться любити і відпускати минуле. І в цьому знаходить себе.


“Додому”

Драма «Додому» стала повнометражним дебютом молодого кримськотатарського режисера і сценариста Нарімана Алієва. Першими глядачами його стрічки були відвідувачі Канського кінофестивалю, де фільм представили в програмі «Особливий погляд» .

Цей фільм увійшов до лог-листу «Золотой глобус». Також, раніше кінострічка виявилася в лонг-листі кінопремії «Оскар» в категорії «Міжнародний повнометражний фільм». Перспективи отримати престижні номінації не роблять картину особливою, адже її цінність зовсім в іншому. У сильної історії про відносини батька і сина, які повертаються до Криму.
Це справжнє роуд-муві, в якому герої стикаються з раптовими труднощами, відчуваючи наростаюче напруження. В дорозі розкриваються характери батька і сина, для яких чергова сварка могла закінчитися набагато простіше, якби їм не довелося ділити один з одним простір машини. Що ще складніше, поруч з героями постійно знаходиться тіло покійного, що нагадує про необхідність цінувати близьких, поки вони живі.

У процесі зйомок Ахтему Сейтаблаєву вдалося показати портрет батька, який буває занадто категоричним через свої політичні переконання, тим не менш, в кожному його вчинку криється любов до сина. Герой Ахтема володіє мужністю та стійкістю, але навіть його непохитність може поступитися помітною фізичною втомою. Мабуть, без всяких перебільшень можна сказати, що робота Сейтаблаєва в «Додому» – одна з кращих в його кінокар’єрі.

Один з небагатьох українських фільмів, який, незважаючи на недоліки, хочеться радити всім. Це дуже гідний дебют режисера Нарімана Алієва, і він обов’язково запам’ятається тим, хто його подивиться. Особливо фінальною сценою картини.



“ВОНО 2”

Фільм вигідно відрізняється від своїх побратимів по жанру тим, що заперечує стандартну схему хорроров – зло тим страшніше, чим рідше його показують. Зазвичай таким способом автори нагнітають атмосферу і приховують бюджетность картини. Тут же автори відразу знають, що приховувати їм нічого. Клоуна з расфокусированним поглядом і величезною пащею з тисячею зубів ми вже бачили, тому ховати його вже не стали. Навпаки, завдяки набряклий бюджету режисер Андрес Мускетті створює жах іншого порядку. Він насолоджується кожною секундою і кожною деталлю максимально мерзенного видовища, яке раз по раз набирає обертів. Починаючи зі сцени в китайському ресторані з печивом, Мускетті дає глядачеві зрозуміти, що спецефекти в цій другій частині настільки реалістичні, що саме це лякає в першу чергу. Детальний роздивляння слизькі, членистоногих, виразкових, кривавих, що омертвіли і інших поверхонь, які наповнюють простір фільму зведено в абсолют і викликає логічне відторгнення. Однак це не відштовхує, а навпаки привертає увагу.

Іншою відмінною рисою сіквела стала велика кількість гумору. Досить дивно про це говорити в рамках фільму жахів, але по факту воно дійсно працює. Головні герої, як і в першій частині, відпускають жарти різного ступеня висоти пояса і тим самим успішно розряджають обстановку. Судячи з того, що герої постійно натикаються на моторошного клоуна і його оглушливі образи, подібна розрядка дається дуже доречно та влучно.

Але, як і в усіх кінофільмах, тут є недоліки. Можливо несподівано, але це його хронометраж. Тригодинна епопея зі складними емоційними арками КОЖНОГО з сімох учасників Клубу Невдах не могла не вийти затягнутою. З одного боку Мускетті цілеспрямовано дає кожному герою достатньо екранного часу, щоб розкритися, показати, проявити себе, проте з іншого – просто неможливо так довго витримувати напругу. Скільки тятиву не тримай натягнутою, але рука все одно почне втомлюватися. Але треба віддати режисеру належне – він дійсно зробив все що міг, тому фільм все одно виглядає на одному диханні – в ньому вистачає дії, персонажі відмінно взаємодіють один з одним, а схожість з молодим складом місцями доходить до фотографічного.

З’явилось у другій частині й невелике камео самого Стівена Кінга. Він зіграв епізодичну роль продавця антикварної крамниці і сцена вийшла одночасно кумедною і символічною. У ній Кінг нарочито жартує над героєм власного твору, що став письменником. Якщо він в подібній манері і в подальшому буде з’являтися в екранізаціях своїх романів – це може стати його особистою фішкою, яка буде підігрівати інтерес публіки до його творів.

“Воно 2” вийшло гідним продовженням оригіналу. Перша частина розповідала про дитячу книгу Стівена Кінга і залишала прекрасне враження навіть не дивлячись на незавершеність. Другий фільм вийшов великим і масштабним – тут позначився збільшився майже до трьох годин хронометраж, відмінний акторський склад, який презентує знайомих героїв в дорослому подобі і більш якісну роботу зі спецефектами завдяки збільшеному бюджету. Дорослі епізоди постійно змішуються з флешбеками, але це навіть не дратує. Дорослому складу вдалося головне – зберегти характери героїв і логічно їх розвинути, і ціну цьому навіть не виміряти. Злегка затягнуте оповідання не може залишитися непоміченим, проте складно сказати, що з цього можна вирізати. Легка розрізненість епізодів, де герої поодинці шарятся по місту і де майже нічого не відбувається, засмучує, але все одно виглядає на одному диханні. Пеннивайз вийшов ще більш страшний, і за це спасибі Біллу Скарсгард. Хоч сиквел злегку не дотягує до оригіналу, але і відторгнення не викликає.

Читати далі →

M1 Music Awards П’ятий Елемент

М1 – величезна творча сім’я, якій вдалося втілити в життя шоу світового рівня.

M1 Music Awards – це своєрідна экосистема, яка знаходить, розвиває та мотивує музикантів. Наймасштабніша премія України та найважливіша за словами артистів. Адже це можливість продемонструвати всій країні та світу те, над чим вони так трушно працюють весь музичний рік. Це простір для вільного самовираження їх творчості.


Але для того, щоб влаштувати таке грандіозне дійство, вся величезна команда організаторів та артистів починає працювати над постановами за багато місяців. Режисери, постановники, музиканти відпрацювують кожну деталь до повного її відшліфування.


Десятки разів вони віпрацьовують кожен рух. Куди зайти, звідки зійти, все прораховано та тримає, в якомусь сенсі, в рамках. Адже помилка може зіпсувати номер та артисту вже не вдасться донести до людей у повній мірі свою задумку.



Розташування сцени, технічні засоби і виконання в цьому році справжнє ноу-хау. Відчуття нескінченності та безмірного простору додали лазерні екрани-перекриття, які наче у невагомості розташовувалися по всьому залу.

Номер кожного артиста мав свою унікальну сценографію, яку створювали понад тисяча світлових приладів. Немовірно об’ємний звук та його рівномірне звучання, який покривав усю полощу залу та кожен куточок окремо, забезпечили унікальні сабвуфери, розроблені та виготовлені спеціально для церемонії М1 music awads П’ять та розташовані по всьому периметру сцени.


Прикрасила захід і різноманітність ведучих. Оголошували номінації та виступи Оля Цибульська, Нікіта Добринін, Галя Завійська, Денис Жупник, Маша Виноградова, Андрій Чорновол, Міла Єрємєєва, Таня Лі, Сергій Подвеза (більш відомий як Сєргєй Алєксєіч, ведучий “Головного хіт-параду країни”) та Вікторія Батуі.

View this post on Instagram

Вот согрешите и отпишитесь от меня. Где ж вы красоту и искромётные тексты искать будете? Поэтому не совершайте глупости. Сцена @m1_musicawards @m1ukraine ⚡️ я являюсь уже частью большой истории, 5 год подряд, на минуточку. И с @nikitadobrynin мы сработаны не первый год. Когда мы стали в пару он мне розу, кстати, не дарил 🤔 ладно, зато комфортно и чувствуем друг друга, это ли не прелесть для ведения грандиозной церемонии? Честно признаться, я вообще не любитель громоздких нарядов. Но видимо после премии душенька моя к ним таки прикипела. Спасибо #style @andreyyanko что роскошно и #dress @dress_me_kiev за оперативность в корректировках 💥 прям леди! Смотрю на фото и не узнаю себя. Почти как каждое утро в зеркале) неустанно отправляю трепетные чувства #mua @schelkonogova 🖤 когда-нибудь напишу пост-триллер о моих передвижениях по сцене и за кулисами в платье 😜 награждали, радовались , танцевали! И так каждый раз! Каждый раз! #photo @valvas 💋 @radomskiy_photographer

A post shared by Мила Еремеева (@mila.eremeeva) on


Щоб віддавати, потрібно бути наповненим. Але не кожен артист здатен наповнювати собою величезні зали, гармонійно поєднуватись зі сценою, віддати свою енергію та світло кожному присутньому у залі та поза екранами. Це тільки талант та кожноденна праця. 30 листопала в Палаці Спорту зійшлись найталановитіші та наймузичніші.


Відкрила церемонію M1 music awards П’ять NK (Настя Каменських) своїм неоновим м’юзиклом та заспівала одразу на трьох мовах – італійській, українській та англійській.
Її виступ саме той випадок, коли Україна може сміливо заявити про себе в музиці світу.

“Будь собою справжнім та насолоджуйся цим.
Різноманніття світу захоплює
Кожен з нас особливий
Пишайся красою внутрішньою
Обіцяй любити себе.”


Такий посил світові продемонструвала у своєму номері співачка, та на випадок, щоб не забули, прошепотіла словами.

Залужену нагороду ” Співачка року” прийняв на сцені за Каменських її чоловік Олексій Потапенко. Адже саму переможницю чекав прямий ефір на ще одному музичному шоу Х-Factor.
До речі, в цей вечір, під час одночасних прямих ефірів на М1 та Хфакторі Андрія Данилко нагородили “за внесок у розвиток національної індустрії”.


Наступним зійшов на сцену Melovin та розпалив почуття усіх присутніх зі своєю композицією “ТИ”.
Наче Майстер із Маргаритою взлетів над сценою та закружляв у повітряному танці. Аккомпенемент до пісні “прорізав” простір у залі та разом із вокалом артиста і чаруючою постановкою переніс публіку у інший вимір, де панують його власні закони у його власній історії.
“Прорив року” – саме в цій номінації Melovin отримав нагороду M1 music awards. В одночас він був номінований на звання “Співак року” разом із Дмитром Монатіком, який згодом і отримав статуетку у цій номінації.

“Это моя первая награда – одна из самых трепетных и заветных в стране где я родился. Мне много раз говорили, что в будующем я никем не стану и мои мечты – это пустота, что я не смогу, что я не достоин и что я неудачник живущий в своих мечтах о славе.
Я не могу жить без музыки, зрителя, его внимания и любви.
Вот такой я… Я благодарен людям, которые каждый день рядом, 24 часа в сутки, моей командe Big House Melovin! Благодарен Мэловинаторам за то, что смогли меня полюбить! Благодарен родителям за поддержку за все и всегда! Мне очень жаль, что этот момент не сможет увидеть один человек, который верил в меня с самого детства! Моя бабушка, которой я и посвящаю сегодня этв награду. Она сидит сейчас очень высоко, на самом красивом облаке и гордится, что я смог!”

Пише Меловин на своїй сторінці в інстаграм.

Постановка Монатіка на композицію “Каждый раз” стала одною з найскладніших.
Шалені струни гітари та ритми під час його виступу таки змусили залу втратити контроль та насолодитись вечором грандіозних виступів.
Кожен аккорд доповнювали танцівники, кожен крок був розрахований по бітах. Номер видався занадто музичним та принизував ритмами. Занадто талановитим та легким, але в одночас кропітливим. А концентрація та гармонія костюмів, світла і рухів створили справжній якісний м’юзікл. Дмитро Монатік отримав нагороди у трьох номінаціях на щорічній премії М1 music awards цього року. (“Кліп року”, “Співак року”, “Dance Parade”.)

View this post on Instagram

M1 Music Awards 2019 – Каждый раз

A post shared by Dmitriy Monatik (@monatik_official) on


Сергій Бабкін відтворив фільм «Інтерстеллар» на сцені M1 Music Awards. Вдалося йому це за допомогою бодімаунт камери, яка важить близько 10 кілограм! Вона була створена спеціально для цієї події. Підготовка та виготовлення цього пристрою зайняли більше двох місяців! Зображення з камери одночасно транслювався на всі полотна і екрани Палацу спорту. Глядачі стали космічним простором позаду артиста – створивши такий ефект з допомогою своїх телефонів.


На церемонії М1 Music Awards П’ять близько півсотні артистів змагались в одинадцяти номінаціях. Адже кожен несе у своїй творчості свій власний безмежний всесвіт і кожен заслуговує визнання. Кожен артист зі своїм підготовленим номером отримував пристрасні аплодисменти та відданість публіки. Церемонію продовжували наповнювати своїм пристрасним зверненням в пісні “Вірила” гурт “Антитіла”, які занурили в найромантичнішу із можливих атмосфер. Завдяки Олегу Виннику всім глядачкам закортіло змінити своє ім’я на “Наталя-Наталі” та вирушити з кумиром на Балі. Заклик “Иди на жизнь” від тендітної та сильної Тіни Кароль заполонив увесь Палац Спорту та увірвався в серце кожного. Її ж дует із Dan Balan сколихнув Інтернет новою хвилею чуток про роман між зірками, настільки ніжним і водночас чуттєвим був їхній спільний номер! Ще однією несподіваною колаборацією стала “Señorita” у виконанні зухвалого романтика NIKITA LOMAKIN та болівійської принцеси Michelle Andrade. Космічний і водночас земний Артем Пивоваров зі сцени відверто говорив про те, що близько поколінню 2000-х. “Пишка-пушка” від хіп-хопу alyona alyona підірвала на ноги зіркові атріум і партер та змусила колег по цеху під власний біт прокачати на повну! “Время и Стекло” продовжили гнути бунтарську лінію та видали несамовитий номер під трек “ЛОХ”.

M1 music awards – це абсолютна професійність та відточеність кожної деталі.

M1 music awards – це неймовірна відповідальність.

М1 music awards – це дотик до вічності.

Читати далі →

Антуан де Сент Екзюпері “Планета Людей”

“Перед тим як писати, потрібно жити”.

Антуан де Сент Екзюпери

Французький письменник Антуан де Сент Екзюпері народився на початку нового століття у Франції (1900 році). Життя письменника, нажаль було коротким, але за свої 44 роки він встиг написати фантастичні роботи, які надихають та змінюють бачення світу його читачів.

Його загибель довгі роки була оповита таємницею. Під час Другої Світової війни, хоробрий чоловік Антуан, вирішив відстоювати честь своєї країни. По стану здоров’я його направили до наземного полка, але письменник, маючи потяг до неба підключив зв’язки та потрапив до льотного розвідзагіну.

31 липня 1944 року Антуан де Сент Екзюпери не повернувся з польоту і був занесений у списки зникших без вісті. І тільки у 2000р. – знайшли рештки літака, яким він керував. А у 2008 році пілот ворожого літака публічно зізнався, що причиною загибелі письменника стала поразка у повітряному бою.

Біографія творів письменника є невелика, але в ній криється опис яскравого, насиченого враженнями та пригодами життя.
У відомого письменика було два покликання, і він ділився із читачами сприйняттям світу очима льотчика. Його філософія дозволяє поглянути на світ під іншим кутом, більш широким та охоплюючим навіть самі далекі для нас горизонти.

За своє життя письменик написав 8 творів. Цього було достатьно, щоб увійти в ТОП кращих письменників 20 століття. Першим його твором був “Південний поштовий” у 1929 році, за ним у 1931 був написаний твір “Пошта – на південь”.
Цілих 7 років знадобилось письменникові, щоб знайти музу та за один рік створити одразу дві геніальні роботи “Нічний політ” та “Планета людей” про яку ми ще згадаємо.

У роки Другої світової війни, автор надихався хоробрістю бійців армії, повітряними боями та знаходив час щоб віддати світові одразу три роботи. Це були роботи “Військовий льотчик” 1942 року та “Лист заручникові” і “Маленький принц” 1943 років.

Остання робота письменника “Цитадель”, незавершений твір нашого льотчика. Це книга, яку автор вважав своєю улюбленою роботою і в яку вклав свої найглибші думки.

“У цьому морі темряви кожен вогник сповіщав про диво людського духу. При світлі тієї лампи хтось читає, або занурений у роздуми, чи довіряє комусь найпотаємніше.”

Так починається книга “Планета Людей“, яка присвячена найкращому другу письменника Анрі Гійоме, котрий також будучи льотчиком, відправився у рейс через Анди та зник на декілька днів. Його пошуки ні до чого не привели. Навіть чілійські контрабандисти зазвичай легко погоджуються за декілька франків створити рятувальну группу, відмовились в погоду, яка царювала в ті дні.

Пізніше з’ясувалось, що під час сильного буревію Гійоме довго шукав місце для посадки літака і, йому вдалося приземлитись тільки в районі озера Лагуна Діаманте. В кабіні, обклавшись поштовими торбинами, він довго чекав коли метіль стихне. Потім, протягом п’яти днів без льодоруба та їжі пересувався при сорокоградусному морозі через горні перевали. В решті, обезсиливший, він дойшов до населеного пункту, де його госпіталізували.

“Старих друзів нашвидко не створиш. Немає скарбів дорожче, ніж стільки спільних спогадів, стільки тяжких годин, пережитих разом, стільки сварок, примирень, душевних поривів. Така дружба – плід довгих років. Саджаючи дуб, смішно мріяти, що скоро знайдеш притулок у його тіні. Так влаштоване життя. Спершу ми стаємо багатшими, адже багато років ми садили дерева, але потім настають роки, коли час звертає на порох ваші труди і вирубує ліс …”

Так письменник намагається виразити почуття до найближчих людей. З людьми дорога яких прокладена поряд, повинен відбутися зв’язок, точка зіткнення, з якої і розпочинаються теплі відносини між людьми. Для цього повинні зустрітися душі наповненні схожими цілями, принципами, які дивляться на світ з одної висоти над рівнем моря. Воєнні пілоти, – їх доля не дозволяла їм бачитись та гріти один одного своєю присутністю настілики часто, як потрібно. Але не зможе льотчик довірити те, що для нього найцінніше тому, хто навіть не уявляв ніколи, як це літати серед зірок.

Адже, як казав сам Екзюпері Любов – це не коли ви дивитесь один на одного, а коли ви дивитесь в одному напрямку”. Любов не тільки між парою закоханих, але й між відданими друзями та товаришами.

Книга “Планета Людей” не має традиційного сюжету: спогади про польоти чергуються в ній з розповідями про уроки і самовідданість Гійоме. Їх змінюють нариси про старого сержанта, аварії в Лівійській пустелі і враження від іспанії. Кожен з нарисів є самостійним закінченим етюдом. В той же час, будучи зібраними разом, вони сприймаються як єдиний повноцінний твір. Цю композицію, що дозволяє вільно переміщати всередині збірки спогади і роздуми, автор порівнював “з ростом і розвитком дерева”.

Відкривши цю повість, зібрану з різних граней історії одного льотчика з минулого, можна зануритись у сьогоднішне життя.
Людині, для того, щоб жити по справжньому, потрібні щирі почуття, які направляють кожного на найвірнішу, саме для нього, дорогу у житті. Таки прочитавши цю збірку, можно відчути щось, що було колись знайдено на висоті у Океані темряви та краплин світла.

До речі, Екзюпері ще с дитинства був схильний до роздумів, міг замислюватися, подовгу дивлячись кудись у небо. За цю особливість йому дали жартівливе прізвисько «Лунатик», але називали так за очі.

Читати далі →

Антитіла Запалили Київ

Написано НавігаторFM

Гурт Антитіла на своєму прикладі показують, що професія артиста, насправді, з музики тільки починається і не обмежується навіть проектуванням сцени і постановою виступів. Адже, поняття артист включає в себе багатогранну особистість, і як у бездоганно відшліфованого алмазу, кожна грань повинна сяяти. Кожна деталь у їх праці є важливою.
Стиль – одна з таких деталей. Антитіла самі працюють над своїм стилем. Вони моделюють усі свої костюми, переносять образи на листи паперу для того, щоб у результаті кожна річ була пошита саме такою, як вони собі уявили – ексклюзивною та тільки для них.

Музика – найвищий прояв мистецтва, і володіють цим мистецтвом тільки справжні майстри, котрі можуть та вміють прожити кожнен звук, кожен акорд, кожен ритм.

“Використовуючи синтезатори та багато електронного звуку, ми намагаємось співати про непластмасові речі та бути чесними у цьому завжди”, – так описує свій гурт Тарас Тополя. І дійсно, у кожній їх пісні є душа, кожна їх пісня жива. Музика цього гурту наповнена посилами, які заряжають слухачів. Кожна композиція має свою історію і пробуджує особливі почуття та образи до цих історій. Тому творчість Антитіл сміливо можна назвати справжнім мистецтвом.
І от, знову аншлаг, знову океан емоцій та вражень від самого патріотичного гурту, котрий завжди прославляє та підтримує рідну країну, і спонукає до цього всіх інших.

View this post on Instagram

Видихаєм пар повільно, Тримаєм удар спокійно, На параді безладу ми інші, Ми — основа, ми — скала. Первая часть большого тура Hello группы @antytila_official уже история. Последние дни я часто слышу вопрос: как вам удалось собрать такое количество людей на стадионах и два Дворца Спорта с аншлагами? Скептики ищут подвох, а секрет успеха прозаичен: ТРУД, ежедневная систематичная 24/7 работа большой команды и ВЕРА в то, что мы делаем. На фото не вся команда Антител. Нас намного больше и каждый живет группой. Неизменные лидеры @tarastopolia и Sergey Vusyk смогли объединить команду энтузиастов-мечтателей. Мы открытые, честные и справедливые. Кому-то мы этим нравимся, а кому-то нет. За 11 лет Антитела давно доказали, что они больше,чем музыка. Антитела это философия и образ жизни. С каждым днем все сложнее не замечать, что группа собирает многотысячные площадки Украины и постепенно популярность выходит за ее пределы. Об этом я уверенно могу сказать по двум американским турам, успешному концерту в Париже в октябре, а также многочисленным иностранным гостям среди поклонников и меня приятно удивили заявки на аккредитацию от польских и белорусских представителей СМИ на концерты в рамках тура Hello. Можно за деньги купить все, НО не любовь и уважение миллионов людей к артисту. А с этим у Антител все в порядке. Спасибо большое всем нашим партнерам, друзьям, коллегам и семьям. Всех перечислять не буду, боюсь кого-то не отметить и обидеть. Вас много и это здорово. Мы ценим каждого! Спасибо, что поддерживали нас делом, добрым словом, публикацией, тв сюжетом, радиоэфиром, постом в соц. сетях и просто сарафанным правдивым радио. И самое главное, спасибо поклонникам и ценителям музыки группы Антитела. Вас с каждым днем становится все больше и это очень мотивирует двигаться дальше ❤️ А у всех скептиков и завистников хочу спросить:как ваше артериальное давление и нормализовался ли уже сон? Так как в следующем году Антитела продолжат тур Hello, и он охватит более 40 городов Украины и Европы. И это будут стадионы, Дворцы спорта и поменьше площадки. Всем добра и слушайте качественную музыку. #буднипиарщика

A post shared by 🅶🅰🆁🅼🅰🆂🅷 🅰🅻🅴🅽🅰 (@alenagarmash) on

17 листопада гурт Антитіла відіграв фінальний концерт туру «HELLO», до якого вони готувалися два роки і розпочали навесні цього року у Львові. Більше 80 000 прихильників в п’ятьох містах України (Львів, Полтава, Харків, Одеса та Київ) вже встигли оцінити візуальні эфекти та якісний живий звук. Сцену, на якій виступали музиканти, вони розробили самі. Через форму напівкола, були складнощі із встановленням. Певні елементи відсутні у стандартному прокатному розпорядженні і їх необхідно виготовляти за сцеціальними замірами. Втілити в життя ідеї гурту допомагав їх технічний підрядник PRMusic.

До речі, сценічне обладнання гурту Антитіла отримало найвищі світові нагороди на музичній виставці в США в 2018 році. А художник зв світла присвятив чотири місяці написанню світлового шоу для туру “НЕLLO”.
Продаж квитків у перші тижні після визначення дати виступу у Палаці Спорту в Києві був майже закритий. Через це, ще навіть не почавши рекламну кампанію, гурт вирішив зробити додатковий концерт 16 листопада.
Окрім концертної програми Антитіл, доповнювали палкі вечори гості із Польщі рок-гурт CHEMIA, та український співак з надпотужною енергетикою Melovin.

https://www.instagram.com/p/B5Im2n4ADy4/?igshid=1vd70v5oxpon5


“Такою співпрацею ми символізуємо дружбу та партнерські стосунки між Україною та Польщею. Ми вважаємо, це чудовий конект. У CHEMIA з’явились пісні українською, в нас – польською, а через деякий час платівка “HELLO” буде видана польською мовою” – зазначили Антитіла.

Разом із гуртом на сцену вийшов хор хлопчиків та юнаків при чоловічій хоровій капеллі імені Ревуцького, з яким і сам соліст гурту Антитіла гастролював будучи юнаком. І, навіть співав нині покійному Папі Римському Іоанну Павлу ІІ у Ватикані. Діти з Art models проспівали пісню “Лови момент” мовою жестів, “Дивись у мене” Тополя виконав у дуеті з солістом гурту Detach Олексієм Веренчиком, а пісню “Ів Кусто” прикрасив голос оперної діви Наталії Чепченко.

Прихильники, в свою чергу, теж ретельно підготувалися та приємно вразили музикантів. На початку шоу, коли гурт Антитіла вийшов на сцену, його зустріли тисячі червоних ліхтарів із сердечками. А у фан-зоні під пісню “Буде син” хлопець зробив пропозицію руки та серця. Під час концерту гурт зняв кліп на одну з пісень. На яку саме – поки що тримають у таємниці.

У неділю 17 листопада музиканти завершили першу частину свого туру і одразу проанонсували другу. Ще сім стадіонів, біля 45-ти міст та містечок України, Польщі та Чехії.
І це тільки початок, адже в їх планах ще Америка, Канада та випуск англомовних пісень.

Музична композиція “Там Де Ми Є”, що стала саундтреком до серіалу «Школа» на Новому Каналі, вже готова у англомовній версії.
“Але, якщо робити англійською мовою композиції, потрібно розуміти, куди ти цілиш. Ми поки що не бачимо такого розуміння: для чого це потрібно? Щоб влучно вистрілити в ціль, а окремо ми адаптуємо і видаємо пісні”, -підкреслив Тарас Тополя, фронтмен гурту Антитіла.

Наполеглива праця музикантів та усієї їх команди впродовж багатьох років, і сьогодні вся країна може споглядати їх грандіозні досягнення. В цьому році на премії «М1 Music Awards» гурт Антитіла представлені в номінаціях “Рок. Тільки Рок.” та “Хіт року” зі своєю композицією “Вірила”. Зйомки кліпу на неї відбувалися в Португалії та Україні. За словами фронтмена гурту “Вірила” – це справжня присвята чоловіка жінці, нагадування, наскільки важлива Її підтримка у Його житті.
Зараз Антитіла готуються до другої частини свого туру, яка розпочнеться 14 лютого 2020 року у Вінниці.

Читати далі →