Автор: bot

А ЩО ЛЮДИ СКАЖУТЬ!?

Написано мамаPro

Ви звертали коли-небудь увагу на фрази, які частіше за все лунають на дитячому майданчику? Якщо ні, то я вам підкажу: «не лізь, бо впадеш»! А іще: «не кричи», «спокійніше», «зупинись», «не біжи»… і коронне – «дивись, на тебе люди дивляться!»

На перший погляд – нічого особливого! Звичайне піклування. Та, насправді, ці команди лишаються у підсвідомості, і потім вилазять у дорослому віці такими установками як: «я не можу», «я не здатний», «мені страшно», «а що люди скажуть»…

В нашому суспільстві прийнято, що чим тихішим, непомітнішим ти будеш (а іще обов’язково слухняним), то життя обов’язково дасть тобі ЦУКЕРКУ!

Аби не так!

От гойдається дівчинка 4-х років. Старається чим вище і коли нарешті вийшло, радісно кричить на весь майданчик:

 – «Ураааааа»!!!

Мама в ту ж секунду вже стоїть біля неї і так оцінююче: ти можеш не кричати!? Поводь себе спокійніше! 

Та хто нас цьому навчив?

Чому нас дратує, лякає, не задовільняє чужа РАДІСТЬ? Навіть коли це сама рідна і близька людина…

А чи не звідси береться заздрість, коли не розумієш, чому іншим можна, а тобі ні? Чи психологічні розлади, депресія, погані звички – щоб за допомогою спеціальних речовин вийти ненадовго за межі тих самих рамок, в які так старанно з дитинства запихає кожного із нас суспільна думка –  це ж так важливо – «що люди скажуть»!

Я щиро переконана, що завдання кожних мами і тата –  всіма своїми словами та діями, щодня запевняти свою дитину в тому, що вона  є абсолютно унікальною, неповторною одиницею на  Землі, яка точно так само, як і кожен із нас, має повне право на свою, ні на що не схожу – РАДІСТЬ!

Читати далі →

ЗОНА БЕЗПЕКИ

Написано мамаPro

Безпека людини — такий стан людини, коли дія зовнішніх та внутрішніх факторів не призводить до смерті, погіршення функціонування та розвитку організму, свідомості, психіки та людини в цілому і не перешкоджає досягненню певних бажаних, для людини, цілей (Вікіпедія).

Все ніби зрозуміло! Правда?

Тоді поясніть мені, будь ласка, чи знаходиться дитина в безпеці, коли лишається сам на сам з об”юзером, навіть якщо це одноліток чи хтось молодший за віком? Чи почуває себе в безпеці підліток, котрий зазнав булінгу в школі? Чи відчуває безпеку дитина, на котру кричать батьки, чи ще гірше – б’ють вдома дорослі?

В нашому суспільстві певний прошарок батьків вважає, що якщо дитина потрапляє в обставини, де її м’яко кажучи, хтось пресує, то вона мусить сама з цим розбиратися, бо так вона росте над собою і стає сильнішою.

Що???

В мене єдине питання до таких батьків: до чого ви готуєте своїх дітей?!? Що вони вам такого зробили??

Бо в нормальному, здоровому світі – це пряма відповідальність батьків –  ЗАБЕЗПЕЧИТИ ДИТИНУ БЕЗПЕЧНИМ ПРОСТОРОМ ДЛЯ ЇЇ НОРМАЛЬНОГО РОЗВИТУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ! 

До слова, серед  5 основних базових потреб дитини, БЕЗПЕКА стоїть на першому місці, а на другому – любов!

В іншому випадку, дитина перебуватиме в постійному пригніченні та стресі, а за таких умов не росте навіть трава.

Розумієте, дитина перебуваючи в безпеці, здатна розпізнати і розвити в собі такі важливі якості, як впевненість, креативність, спокій, цікавість, радість, любов до оточення, прийняття і багато іншого, не менш важливого. Натомість, в стресі дитина вчиться пристосовуватися. Іншими словами – ТЕРПІТИ, мовчки закусивши губу терпіти все, що їй незручне або страшне.

І от ті діти, котрих не захищали батьки, коли на них тисли інші (старші, менші, родичі, вчителі, незнайомі дорослі, батьки… можете самі продовжити цей список!), вони виростають в «тєрпіл», в людей без характеру і смаку до життя. Для них нормально ходити на ненависну роботу, бути у відносинах, де над ними знущаються, бо відчувати себе в стані тривоги і безпорадності  стає нормою!

Звісно, є випадки, коли людина переборовши всі складнощі дитинства, бере своє життя в свої руки і починає все по-новому, але це сокоріше вийняток із правила, де парадокс трапляється не завдяки, а всупереч всім обставинам!

Що ж в наших батьківських силах, коли дитина стикається з об”юзом, булінгом чи несправедливістю?

Єдине, на що ми можемо вплинути, це – показувати дітям своєю реакцією на негативні фактори, що те, що відбувається зараз – це не норма, і що таке ставлення до тебе, дитя моє, це теж не норма. Тому я буду захищати твої права там, де тобі самому не справитися з тієї простої причини – бо мені не все одно!!!

Читати далі →

МАМИ – ФЕНІКСИ

Написано мамаPro

Попереджаю: текст заражений любов’ю!

Обіцяю, коли ви дочитаєте до кінця, то абсолютно точно підете заціловувати  своїх діток!

Одна жінка кричала мені в слухавку: «Ну і що, що ти народила. Нічого особливого не сталося. Таких як ти – тисячі…»

І ось одного дня стою я перед дзеркалом, дивлюся на дівчину, у якої  вся майка з правого боку в молоці, яке тільки що відригнула дитина, на голові зачіска – хвіст (не змінюється вже який місяць), вона не пам’ятає чистила зуби вранці чи ні, не знає день тижня (і якщо чесно, їй здається це навіть нецікавим), обличчя  втомлене, злегка пом’яте. Я чую якийсь шум в кімнаті, де сплять діти і біжу туди стрімголов, забувши геть, що збиралася робити до цього.

Я не пам’ятаю багато речей, наприклад, коли востаннє спала сама, у мене не буває нічного сну без перерви. Я встаю 3-4 рази за ніч, щоб погодувати, поміняти підгузник, відвести в туалет, подати водички, заспокоїти, коли наснилося щось страшне…

Я не миюся на самоті і не ходжу в туалет без глядачів, не їм виделкою і ножем (я як первісна людина добуваю собі їжу руками з дитиною на руках), мій стиль – спортивний, взуття – Timberland і кросівки.

Але знаєте, чим наповнений весь цей атракціон? ЛЮБОВ’Ю! Мої руки сповнені любові, мої губи говорять про любов, мої думки про любов, мої очі бачать любов, мої сльози від любові! І хоч я дуже втомилася і часом здається, що сил вже просто немає, але їй Богу, напевно, я як багато матерів, схожа на ФЕНІКСА – щоночі я відроджуюся з попелу і стаю краще, мудріше, світліше себе вчорашньої!

Мами, ті, хто втомився, хто мучить себе питанням: «Чи все я правильно роблю», ті хто чують на свою адресу, що таких як ви – тисячі! ТАК! Нас багато! Ми – армія! Ми міняємо своє життя, змінюємося самі, ми вчимося і робимо це щодня, щоб стати кращими матерями для наших дітей, адже саме для них ми – ЄДИНІ!

Одного разу прийде день, коли вони виростуть. Коли маленькі черевики будуть заховані в комору, безсонні ночі забуті, тоненькі голосочки «мама» набудуть сили. Коли складнощі  сьогоднішнього дня будуть як «бальзам на душу», коли фотографії в альбомі будуть передавати не тільки картинку, але і запах, почуття, день – тому, що ти цим жила! Ти там була!

П. С. Мами, якщо ви зараз біля свого малюка – ви вже все робите правильно!

Читати далі →

ВЖЕ ДОРОСЛІ?

Написано мамаPro

Ми все самі!

Нас так навчили… Нам це вкладали з самого малку, бо так зручно:

– «Ти вже доросла», – кажуть трирічній дитині, у якої з’явилася менша сестричка чи братик;

– «Ти вже дорослий/доросла», – чує 6-річка, бо пішов у перший клас;

– «Вони вже дорослі!», – кажуть всі довкола, наче очікують, що якимось чином це вплине на поведінку дітей і ті відразу почнуть робити виключно ДОРОСЛІ вчинки.

Не буду сперечатися – це зручно! Зручно не чекати, а заздалегідь вимагати від дітей поведінки та вчинків, до яких їм ще потрібно рости і рости! На такому рівні взаємовідносин дорослі ніколи не будуть задоволені своєю дитиною і що найгірше – що б вона не робила, їм завжди буде мало. 

“Bже доросла/дорослий” – це як діагноз на все життя, відповідальність, яка тисне в грудній клітці і не дає нормально дихати!

Так мама в декреті на фінансовому забезпечені чоловіка чує в своїй голові «ти вже доросла» і починає почувати себе неповноцінною. Просити? Залежати? Відчувати себе слабкою? Яке! Не можна! Ти ж вже доросла!

Ти не маєш права на сльози! Ти повинна бути сильною! Ти повинна мати своє! А він? А він дорослий! Він працює, він тримає сім’ю і тебе. Він дорослий, а ти вже ні…

Ось вам і причина, чому так важко в декреті. Чому чоловіки, котрі працюють (а буває і жінки) відгрібають емоційний хлам від своїх других половинок і не розуміють, що тут відбувається?

І саме тому, «вже НЕ дорослим» батькам так тяжко вислуховувати істерики своїх дітей – бо їм здається, що були б вони ДОРОСЛІ, в них все було б під контролем.

Це величезна брехня, котру вкладає в голову кожній другій дитині, як не її мама/тато, то «ДОРОСЛЕ» суспільство. Задля чого? Все просто – щоб впливати, керувати, маніпулювати!

Благо, це можна виправити!

Читати далі →

ПЕРЕСТАНЬТЕ ЛІЗТИ ДО ЧУЖИХ ДІТЕЙ

Написано мамаPro

Присвячується невідомій мамі біля магазину «ФОРА»!

Одне хочу сказати напевне – ти крута мама! 

Перестаньте лізти до чужих дітей!

Перестаньте лякати їх поліцейськими, бабайками чи іще гірше – що зараз візьмете на руки і заберете з собою. Запам’ятайте, в цей момент ви робите тільки гірше!

А іще прошу (чи радше НАПОЛЯГАЮ) не дивитися на маму дитини, у якої сталася істерика так, наче вона вам щось винна!

Вона знає (точно вам кажу), що ваші діти такими не були і так себе ніколи не поводили. Але яке відношення має ваша дитина до дитини жінки, котру ви бачите вперше?

ВАС ЦЕ НЕ СТОСУЄТЬСЯ!

Вас не стосуються чужі діти. Ви – не суддя, не Бог, ви не ГУРУ ДИТЯЧОЇ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ  І НЕ МАТИ ВСІХ ДІТЕЙ СВІТУ. Ви – та, хто може вийти, відійти подалі чи ПРОСТО пройти повз (це у ваших силах )…

Повірте, у вас в рази більше варіантів, ніж у тієї жінки, дитина котрої вже десяту хвилину поспіль полірує кафель магазину щойно випраними штанами.

 Розумієте, в нормальному світі, МАЛІ ДІТИ ТАК СЕБЕ ПОВОДЯТЬ! Уявляєте? 

В нормальному світі діти шумні, крикливі І БУВАЮТЬ НЕСЛУХНЯНІ. В нормальному світі нормальні люди це розуміють і входять в становище мами, допомагають їй прихильною посмішкою чи простим «я вас розумію». АЛЕ НІ ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН НЕ ЛІЗУТЬ ДО ДИТИНИ, а тим більше залякуючи її!

В НОРМАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ є толерантне відношення до слабших, менших і повага до сильніших і старших!

Тому, не ДИВУЙТЕСЯ, коли на ваші гнівні залякування забрати чужу дитину до себе додому, мама останньої пошле вас куди подалі! 

МОЛОДЕЦЬ МАМА🧡

ПС. На фото – маленька дівчинка лежить в істериці на підлозі посеред магазину, а її тато і дідусь м’яко спостерігають, зосередивши увагу тільки на ній. При цьому, тато створює їй безпечний простір для прояву емоцій, ніби сховавши її між своїми ногами. Люди навколо зайняті своїми справами і НЕ ЗВЕРТАЮТЬ увагу на ЛЕЖАЧУ дитину і схилених над нею двох чоловіків, котрі сприймають поведінку дитини з розумінням і любов’ю. Фото зробила мати дівчинки під час сімейного походу в магазин.

Далі текст, котрий написав Джастін Бальдоні – батько дівчинки – до цього фото.

«Двое мужчин, стоящих в тишине, навсегда связаны безусловной любовью друг к другу и к этой совершенно новой, невинной и чистой душе, ради которой мы оба пойдем на край света. Я могу только представить, сколько раз я делал это, когда был в ее возрасте. Мой папа так много учил меня тому, что значит быть мужчиной, но этот пост посвящен только одному вопросу. Чувствовать себя комфортно в неудобном. Я вырос, наблюдая, как он снова и снова так вёл себя со мной. Нет идеальных родителей, но одна вещь, которой научил меня мой папа — это не воспитывать, основываясь на том, что думают другие. Он всегда позволял мне чувствовать то, что мне нужно было чувствовать, даже если это было публично и неловко. Я не помню, чтобы он когда-либо говорил: «Ты меня смущаешь!» или «Не плачь!». Только недавно я осознал, насколько это было важно для моего эмоционального развития. Наши дети изучают и обрабатывают так много информации, и они не знают, что делать со всеми этими новыми чувствами, которые возникают. Я всегда стараюсь дать понять дочери, что это нормально – чувствовать глубоко. Мне не стыдно, когда она бросается в истерике в продуктовом магазине или кричит в самолете. Я ее папа … не твой. Давайте не будем смущаться за наших детей. Это не отражается на вас. На самом деле … мы, вероятно, должны быть немного более добрыми и терпеливыми и к себе. Если бы мы вытащили все, что чувствуем, и позволили себе истерить и плакать, когда мы чувствуем необходимость, то, возможно, мы могли бы также позволить себе чувствовать больше радости и счастья. И это то, чего в этом мире определенно могло бы быть немного больше».

Читати далі →

ІНСТАГРАМОМ НАВІЯНЕ або ЖИТТЯ В РАМКАХ

Написано мамаPro

Нещодавно випадково натрапила на сторінку однієї відомої бабусі і помітила цікаву закономірність: всі її фото і відео, все, що вона публікує – це досягнення і таланти іі онуки… НЕ ЇЇ САМОЇ, а дитини, мамою якої вона навіть НЕ являється.

Плюс, кожен пост «приправлений» розумним текстом і великими фразами про її (бабусині) погляди на виховання (ну щоб всі одразу розуміли, хто той «сірий кардинал», який стоїть за дитячим успіхом).

Такі профілі або профілі “інстамам” в мене викликають багато емоцій і ще більше запитань. Я чесно не розуімю, чому кожен крок дитини, кожен її день має бути зафільмований і виставлений на показ? Чому бабуся або мама, котра хизується талантами дитини, не покаже ВЛАСНІ? Не розкаже віршик біля стінки, не сяде на шпагат і стримає сльози від того, що тренер сидить на ній зверху? Чому знімання дитини і публікування того, що відбувається з нею, досі не називається простим словом – ІНСТАРАБСТВО?

Я дуже сумніваюся, що дітям такий стиль життя підходить , а тим більше подобається… Бо бути в сім’ї, де мама найняла тебе на роботу «за цукерки», вимагає постійно посміхатися і жити на камеру, лишивши головного права – права вибору, погодьтесь – доволі складно.

Я розумію, що попит породжує пропозицію (кількість підписників у таких сторінок тому доказ), але на те ж ми і дорослі, щоб дивитися на все з увімкнутим критичним мисленням (бо «світити» дитину в соцмережах ОСЬ ТАК ЯВНО, нічим не краще за примусове вегетаріанство – вибір без вибору).

Дитина виросте (а вона обов’язково  виросте) і ніхто не дає гарантій, що освітлене раніше її дитинсво люблячими родичами не завдасть їй дискомфорту в майбутньому.

ПС. Програма на відомому телеканалі. Чергова “інстамама” розповідає з великою гордістю про те, що вони з чоловіком подарували своїй  доньці на рік сторінку в Інстаграм…

🤦🏼‍♀️НА РІК!

🤦🏼‍♀️ПОДАРУВАЛИ!

🤦🏼‍♀️СТОРІНКУ!

В мене більше немає що додати… Можливо, є у вас?

Читати далі →

ЩО НЕ ТАК З НЯНЯМИ?

Написано мамаPro

Почну з того, що в питаннях, які хоч якось зачіпають делікатну тему нянь, я завжди намагалася лишатися зі своєю думкою рівно посередині – не топити в сторону «проти», ну і звісно ніколи не агітувала «за»!

Тому, все, що ви прочитаєте нижче, є виключно моїми роздумами на тему! Поїхали!

Хто така няня?

Няня – це працівник? Член родини? Вихователька? Помічниця? Подруга? Хто ця людина, якій довіряють найсокровенніше – дітей? Часто, задаючи це питання своїм знайомим, я чую у відповідь: «Ну це просто няня!» або «це незамінна людина в нашій сім’ї».

Ок! Тоді кому саме потрібна ця незамінна людина? Дитині? Татові? Чи може мамі?

Працюючи з дітьми як няня і виховуючи вже власних дітей, я можу сказати одне – дітям няня не потрібна! Дітям потрібна МАМА! А от мамі….

Мамі хочеться займатися власними справами, мамі хочеться займатися собою, розвивати свій бізнес, бути жінкою для свого чоловіка і не втратити те життя, яке було до народження дитини! І маму можна зрозуміти. Не кожній під силу «переформатувати свій диск», перезавантажити всі свої системи і при всіх цих кардинальних змінах ще й не двинутися головою.

Також, не кожен чоловік готовий брати на себе відповідальність за спокій та затишок своєі сім’ї! Бути горою, стіною для своєї жінки (і це я не про гроші), тому логічно, що опинившись в новій для себе ролі і не знайшовши опори у власному чоловікові, для мами таким тилом стає – няня!

В такій сім‘ї чоловік отримує самі «вершки» (він займається батьківством виключно, коли має на те настрій), мама лишається мамою на скільки їй комфортно, а дитина… дитина росте з чужою тіткою. І щастя, якщо тьотя хороша, лагідна і дійсно адекватна людина, яка готова любити і берегти маленький Всесвіт. На ділі ж, можна знайти повно відеодоказів, зустріти безліч ситуацій на дитячих майданчиках, де чорним по білому написано: “Няня – це чужа людина, яка працює виключно за гроші!”

Гроші! Так! Саме гроші тут вирішують все.

Навіть та няня, яка всім привселюдно готова розповідати, як сильно  любить вашу сім”ю і обожнює вашу кровинку, не буде працювати без грошей (до речі, мама, тато, бабці, дідусі – будуть!).

Навіть сама порядна няня, яка посміхається вам в обличчя і розказує, що ви АФІГЕННА МАМА, виносить за поріг зовсім іншу версію всіх тих ситуацій, які трапляються з вами у вашій родині за цілий день!

Навіть та няня, яка надійна як кремінь, класно обходиться з вашою дитиною (а як відомо з чужими людьми діти поводять себе абсолютно інакше, аніж з мамою), що її гарні відносини з вашою дитиною не стануть приводом для вашого внутрішнього конфлікту чи зовнішнього з чоловіком на тему: «Чи хороша ви взагалі мама», якщо  істерика у вашій присутності трапляється частіше, ніж з будь-ким!?

І от таких маленьких «АЛЕ» насправді дуже і дуже багато! Вони всі знаходяться на поверхні, перед самим носом! Та через бажання лишатися в комфорті і страхом неминучих змін, їх мами обирають радше не помічати…

Діти сумують за батьками, няні прививають дітям свій світогляд, своє бачення речей і, фактично, ніхто з дорослих не робить нічого від чистого серця, а тим паче від щирої любові.

Що в моєму розумінні допустимо?

Допустимо, для початку, сісти татові і мамі за стіл переговорів і вирішити, у кого які обов’язки!

Побачити, де є прогалини! Почути, кому що важливе! Прогалини закрити додатковими силами, а саме – людьми! Наприклад, якщо це прибирання – прибирильницею, якщо готування їжі – поваром, якщо допомогою по дому – помічницею, якщо доглядом за дитиною – то розписати годинний графік, коли мама має бути окремо від дитяти (і бажано, не відходити від нього. Бо де є година, з’являється пізніше дві, три… і так далі).

Якщо страшно лишатися з дитиною, то доглядати малечу разом з нянею. Щоб вона вас вчила і направляла, була вашими додатковими руками, ногами…

Не виключати з ланцюжка батьківства тата. Тато лишається разом з вами на «підводному човні» і, бажано, в ролі капітана судна. Тато вникає у розвиток дитини, вивчає її характер і будує свої – батьківські відносини, окремі від вас – мами!

На завершення хочу додати, що Мама – це НЕЗАМІННА ЛЮДИНА!

МАМА – ЦЕ ОРИГІНАЛ! 

Все інше – це лише підробка, «протези», які присутні механічно і виключно за гроші! Але це, звісно, виключно моя – суб’єктивна і незалежна від моди думка.

Читати далі →

ЦІННІСТЬ ПРАВИЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ

Написано мамаPro

Уявімо, що жінка – це ваза.

Є вази, котрі зроблені з металу, є з кераміки, є зі скла, міді, кришталю…

Є вази – великі, маленькі, середні.

Є ті, над якими заморочився виробник і вони будуть коштувати величезних грошей, а є й ті, що не несуть високої цінності.

Найціннішу вазу всі господині обов’язково ставлять  на саме видне місце, правда ж? Наприклад, у центрі святкового столу. Тоді ті, хто бачать таке відношення до неї, розуміють, що це якась незвичайна ваза. Особлива. І теж поводять себе обережно.

І візьмемо до прикладу іншу. Ту, якою господиня користується кожного дня, менш бережно, менш акуратно. Вона буде мати подряпини на боках і, скоріш за все, стоятиме десь глибоко в шафі.

Тобто, цим я хочу сказати, що не ваза робить себе цінною в очах інших, а СТАВЛЕННЯ її господині до неї. 

Ми жінки – це ті ж самі вази. Коли ми ставимося до себе як до цінності, як до особливості, як до неповторності, саме це задає той рівень відношення до нас всіх тих, хто знаходиться довкола (а не навпаки).

Я часто помічаю, як ті жінки, котрі добре навчені цінувати кришталеві та чайні сервізи (тримаючи їх в сервантах до кращих часів, або накривають дивани пледами), абсолютно не вміють цінувати себе. Потім вони виховують так само своїх дітей, які купують, наприклад, телефони, одягають його в ЗАХИСНИЙ чохол і ЗАХИСНЕ скло, при цьому, дозволяючи іншим ставитися до себе по-хамськи.

Я бачу, як діти можуть вдарити інших дітей, а мами намагаються це все якось м”яко зам”яти, бо ж незручно сказати прямо кривднику: «Я НІКОМУ не дозволяю мою доньку/сина бити! І тобі теж НЕ МОЖНА»!

А іще ж є мами, котрі товаришують між собою і ну і що, що їх діти періодично лупляться… Хай звикають – кажуть вони. На що мені просто хочеться криком кричати: «Якщо дитина (особливо, дівчинка) звикатиме до такого ставлення до себе, якщо їй показати, що ти змалку НЕ МАЄШ НІЯКОЇ ЦІННОСТІ, то де потім їй ту цінність взяти, а?»

Читати далі →

ДІТИ ТА АЛКОГОЛЬ

Написано мамаPro

Оце так тема! Навіть сама не думала, що ці два слова можна якось поєднати…

В нашій культурі алкоголь грає неабияку роль, особливо, якщо «душа хоче свята». Свято – не свято без алкоголю!

І все б нічого, якби у всьому цьому дійстві не були задіяні діти… Малі, великі – різні!

Стандартна ситуація: друзі, родичі зібралися навколо накритого столу і періодично викрикують в унісон славнозвісне «БУДЬМО»! При цьому, не забувають чокатись не тільки між собою, а й з присутніми за столом дітьми. І скільки ж цей процес викликає сміху та абсурду, коли маленька ручка з компотом чи водичкою тягне свій стакан, щоб зробити «цок» з рюмкою горілки, яку тримає, наприклад, тато.

В Україні вживання алкоголю – це ціла культура. Такої «культури» я не зустрічала більше ніде:

🤢потрібно вирішити бізнесові питання – алкоголь,

🤢потрібно створити атмосферу – алкоголь,

🤢потрібно щось відсвяткувати/відзначити – алкоголь!…

Коли дітей змалку привчають до дорослого столу, для них алкоголь стає нормою. Це ж так весело – бачать вони! А на ділі, я, напевне, нікого не здивую, якщо скажу, що ця звичка руйнує не тільки здоров’я, людську свідомість, а й цілі сім’ї! І якщо ви слідкуєте за всесвітньою статистикою, то маєте знати, що Україна в цьому питанні досягла значного «успіху»… нажаль!

Живучи в Данії, Англії я ніколи не зустрічала ТАКИХ традицій в тих сім’ях, які мене запрошували в гості чи давали роботу. Там зовсім інша культура, зовсім інше ставлення до алкоголю. Там люди проводять час разом, спілкуючись, а маленькою (не основною) частиною їхнього спілкування може стати келих хорошого, дорогого вина, пива чи сидру… А іще, діти там сидять за окремим столом! Я жодного разу не бачила, щоб дорослі «залучали» їх до своїх, так званих, «алкогольних традицій»… ЖОДНОГО!!! Як і не бачила, щоб батьки прийшовши в гості з дітьми були «в дупу» п’яні…

Для себе я взяла це за приклад! Я вважаю неприпустимим дітям бачити своїх батьків «в неадекватному стані»! Це не вчить їх нічому хорошому та нічому правильному. Це тільки вкладає в їхні голови те, що, якщо батькам так можна, значить чим я гірший/гірша?!

Коли старшій доньці виповнився рік, я категорично заборонила чоловікові і всім родичам  розпивати алкоголь в її присутності за одним столом. Це було нелегко внести в вуха, але я справилася!

Там, де доросле свято – там немає місця для моїх дітей! 

Вони їдять, йдуть гратися і тільки тоді можна робити все інше. Це правило для мене – істина без обговорень і суперечок!

Для всього має бути ПРАВИЛЬНЕ місце і час, але інколи (як в питанні з алкоголем) не існує навіть вийнятків!

Читати далі →

ОЧІКУВАННЯ ТА РЕАЛЬНІСТЬ

Написано мамаPro

Якщо у вас іще немає дітей, то цей текст присвячується вам!

Ну от сталося! Ви щасливі мама і тато, які вирішили полетіти на відпочинок. Вперше за довгий час. За період вагітності та з моменту пологів це, напевно, найщасливіший і довгоочікуваний момент.

Хай вашій дитинці рік чи два (суті це особливо не міняє), і ви як зразкові батьки, які хочуть зробити все, щоб малеча в літаку почувалася добре, напередодні навіть сходили до чергового педіатра на консультацію.

Нарешті на борту. Все наче Ок, але як тільки літак злітає, дитина в ту ж секунду починає кричати. Чого? Чому? Через що? Відповіді на ці питання залишаються відкриті! Ви (як і більшість батьків) скоріш за все, почнете «шикати», показувати мультик, задобрювати цукеркою, на крайній випадок, тикати цицьку до рота… та підступність цієї ситуації в тому, що як би ви не старалися, щоб ви не робили, хоч танцюйте танець з бубном, нічого не допоможе.

Зі сторони ситуація, звісно, виглядає куди простіше! Та коли це буде ваша дитина, то ви як мама, почнете морально страждати! Вам стане настільки погано через шалене почуття провини перед своєю доцею чи синочком, що політ в 3 години здасться вам вічністю.

А іще, вам буде її дуже шкода і ви почнете шукати поглядом розуміння у пасажирів навколо… і частіше всього люди дійсно будуть готові допомогти.

Але можуть знайтися і ті, хто скажуть:

«Треба залишати вдома»

«Чого ж так верещати?»

«Давайте снодійне або не літайте»

«Хай підросте»

«Чому я повинна це терпіти?»

«Зробіть їй що-небудь»

 І от коли таке трапляється, стає дуже прикро! Бо ті, хто не думає про інших, хочуть щоб інші думали про них! 

Це може стосуватися обурених пасажирів в літаку, а може – покупців в магазині, котрі з осудом дивитимуться на маму, чия дитина в істериці, чи бабць, які переконані, що знають, як правильно виховувати їх онуків.

Цією історією я хочу пояснити, що випадки бувають різні, діти бувають різні і завжди знайдуться ті, хто поставиться до вашої ситуації (якою б вона не була) з розумінням, і є ті, хто – з осудом! І от до останніх я маю велике прохання : якщо за обставин, які склалися, ви не можете чимось допомогти, то хоча б не робіть гірше!

П.С. Ефект Даннінга-Крюгера: чим менше людина розбирається в проблемі, тим вище оцінює свою компетентність в ній, тому що її знань не вистачає навіть для того, щоб зрозуміти власне невігластво. Саме тому, бездітні люблять повчати батьків на теми виховання дітей, а «диванні» спортсмени – критикувати тренерів національних збірних.

Читати далі →

Зародження трендів та інтер-шарм в Україні

Написано Новини, Події

Індустрія краси і моди залишається однією з лідируючих сфер в житті сучасних дівчат і жінок. Щодня розробники випускають інновації для поліпшення зовнішнього вигляду представниць прекрасної статі, тим самим піднімаючи планку очікувань і стандартів.

Для початку трохи історії:

Прообразом сучасних професійних виставок були промислові виставки, які почали масово з’являтися в Європі в XVIII-XIX століттях в результаті промислової революції. Найбільш значимі виставки, на яких демонструвалися кращі досягнення в області суспільного виробництва, матеріальної і духовної діяльності людства з усього світу, а також встановлювалися міжнародні торговельні зв’язки, проходили в Англії і Франції. Саме ці країни зі стрімко зростаючою промисловістю більше, ніж інші потребували пошуку потенційних споживачів.

На промислових виставках демонструвалися всі категорії товарів – від паровозів і сінокосилок до спецій і шоколаду.

Однією з таких виставок стала Велика виставка промислових робіт всіх народів, яка проходила в Лондоні в 1851 році, та для проведення якої був зведений знаменитий Кришталевий палац. Там вперше були представлені великі експозиції з парфумерією, запашною продукцією для прийняття ванн і засобами для догляду за шкірою та волоссям. Однак, ці товари демонструвалися у відділах фармацевтичної промисловості поряд з аптечними препаратами та сировиною для їх виготовлення.

Вперше парфумерні та миловарні компанії виставили свою продукцію окремо від фармацевтичних в 1867 році, під час проведення Всесвітньої виставки в Парижі. Тоді ж, згідно з матеріалами Вікіпедії, увійшло у вжиток слово «косметика» для позначення засобів і методів поліпшення зовнішності людини.

На початку XX століття поряд із всесвітніми промисловими багатогалузевими виставками стали з’являтися і спеціалізовані виставки: ремесел, архітектури, будівництва. А ось вже з середини XX століття професійні виставки почали проводитися практично в будь-якій сфері діяльності, в тому числі і спеціалізовані виставки в області індустрії краси.

В даний час щороку в світі проходить близько 300 виставок індустрії краси. Прикладом таких зборів інтересів в певних місцях можна вважати Salon International. Великобританія.

Ця міжнародна виставка та шоу перукарського мистецтва Salon International – одна з наймодніших подій перукарського світу, яка проходить в Лондоні у жовтні.

На стендах, присвячених професійній освіті, представлені всі відомі англійські школи перукарського мистецтва. Представники шкіл діляться з відвідувачами досвідом не тільки навчання майстрів, а й відкриття академій і навіть надають консультації з юридичних питань.

Особливу частину заходу займає програма Salon Live – шоу-покази, де презентують свої нові колекції провідні перукарні школи і майстри зі світовим ім’ям: Vidal Sassoon, Toni & Guy і багато інших. А ось технології виконання зачісок в дусі актуальних трендів представлені в програмі Salon Seminars.

Також основоположною можна вважати виставку America’s Beauty Show. США. Вона є однією з найстаріших і найцікавіших виставок індустрії краси та проводиться в Чикаго. Її історія почалася в 1932 році і сьогодні виставку відвідують понад 50 тисяч фахівців індустрії краси.

Виставка примітна багатою освітньою програмою у всіх сферах індустрії краси. Майстер-класи проводяться за участю провідних фахівців індустрії краси та міжнародних брендів професійної продукції за темами: «Волосся», «Фарбування», «Нігті», «Бізнес» (побудова кар’єри, методи спілкування з клієнтами, методи мотивації персоналу, командне управління), «Косметика по догляду за обличчям і макіяж», «Косметологія». Майстер-класи проводяться на платній і безкоштовній основі, для отримання інформації про розклад і ціни необхідно зареєструватися на офіційному сайті шоу.

В рамках America’s Beauty Show щорічно проводиться вручення премії Stylist Choice Awards, де нагороджують за кращі продукти для волосся, на думку фахівців перукарської справи: власників перукарських салонів, перукарів, технологів. Це завжди яскраве шоу і можливість дізнатися про лідерів на ринку професійної продукції. Квиток на захід коштує приблизно 25 доларів.

Однак, вхід на деякі профільні заходи на America’s Beauty Show вільний:

Фотовиставка Stars Photo Competitions (американські перукарі і візажисти надсилають на конкурс свої роботи, зняті професійними фотографами, кращі фотографії демонструються широкому загалу);

The Runway @ ABS (покази нових колекцій перукарень брендів і майстер-класи знаменитих стилістів на великій сцені);

Міжнародний Виставковий Центр міста Києва не вийняток, і також щорічно проводить для українців міжнародну виставку професійних інновацій та робіт майстрів у сфері індустрії краси.

Цьогорічна виставка об’єднала в собі понад 17 країн та 700 учасників.

У павільйоні розміром у 48 000 квадратних метрів можна було знайти все, чого прагнуть поціновувачі краси на новітніх технологій для її створення. Від практикуму керівників та власників beuty-бізнесу, навчальних конференцій для майстрів до стендів тестування різноманітних винаходів та трендів косметології. Також, у рамках виставки провели 23-й чемпіонат України СПУ з візажу, моделювання брів та перукарського мистецтва; шостий відкритий незалежний Чемпіонат з моделювання вій “Lash Flash”; п’ятий відкритий Чемпіонат України з перманентного макіяжу та мікроблейдингу “PM Awards” та чемпіонати з нігтьової естетики та епіляції.

Наступна національна виставка індустрії краси у Києві відбудеться у вересні 2021 року.

Читати далі →

Шлях через епохи. Борис Патон.

Написано Новини


Український інженер і вчений Борис Патон помер у віці 101 рік. Він понад півстоліття очолював Національну академію наук України і став першим, хто отримав звання героя України.

Батько майбутнього світила радянської і української науки завідував кафедрою мостів і був відомим фахівцем у своїй галузі, який став в 1929 році дійсним членом Академії наук Української РСР.

Технології, які розробив сам Борис Патон залишаються актуальними, і це прикладна наука. Тобто це не те ж саме, як наприклад, відкриття темної матерії, коли це “щось” має вселенські масштаби та не зрозуміло, як буде застосовуватися, але у той же час зрозуміло, що призведе до якогось гігантського поштовху. Це те, що розвивається та застосовується у теперішньому часі. І так з усіма працями Патона.

Саме Борис Патон вперше почав і активізував дослідження в області застосування зварювання і споріднених технологій в космосі, створення космічних конструкцій. Президент НАН України є визнаним лідером в цій сфері науково-технічної діяльності.

Він є автором і співавтором понад 720 винаходів (500 іноземних патентів), більше 1200 різноманітних публікацій, в тому числі 20 наукових монографій.

Ця людина була довіреною особою Юлії Тимошенко на президентських виборах 2010 року. У серпні 2011 року було оприлюднено “лист десяти” – лист української інтелігенції на підтримку політики президента України Віктора Януковича. Одним з десяти підписантів був Борис Патон.

До 2017 року Патон встановив три світові рекорди – він найстарший (одночасно за віком і за терміном перебування на посаді) президент державної Академії наук в світі. Крім того, він єдиний глава державної Академії наук, який є її ровесником (день заснування Академії і день народження Бориса Патона збігаються – 27 листопада 1918 року).

Навіть маючи вже 100 років життя за своїма плечима, він все одно був політично дуже важливою фігурою в науці. Він був тією людиною, яка не давала фактично розікрасти Академію наук на камені, на шматочки, хоча це дуже ласий шматок. В Академії наук – інститути, території, землі в Києві, в центрі і по всій країні. Те, що він, мабуть, не тішився на якісь швидкі матеріальні вигоди, а все-таки залишався вченим у всіх своїх рішеннях, у тому числі адміністративних, свідчить про його і сильну волю і характер.

Сьогодні, Навігатор ТВ розповідає про найцікавіші факти з біографії Бориса Патона.

  1. Предки Бориса Патона походять із Західної Європи і займалися кораблебудуванням. Серед прадідів Патона були генерали, контр-адмірали, прокурори, придворні радники та дипломати. У 2015 році історики Марія Дмитрієнко та Валерій Томазов написали генеалогічну книгу «Рід Патонів: історико-генеалогічне дослідження. Документи».

2. Борис Патон розробив перший у світі прилад для обробки металу в умовах космосу за допомогою пучка променів. Цей винахід здатний різати, зварювати, паяти і наносити металеве покриття. Учені в Києві створили апарат «Вулкан», на якому в 1969 році вперше у світі випробували технології зварювання на космічному кораблі «Союз 6».

3. Інститут електрозварювання у співпраці з Інститутом хірургії і трансплантології імені Олександра Шалімова НАМН України та Центральним госпіталем СБУ створили обладнання для електрозварювання живих тканин. Для цього провели сотні експериментів, спочатку на видалених органах і на тваринах. За цей метод колектив авторів у 2004 році отримав Державну премію України в галузі науки і техніки. Патон хоч і не був медиком, але саме він першим підкинув таку ідею та прикладав усіх зусиль для їі розвитку та підтримки.

4. Один із мостів через Дніпро у Києві названий на честь батька Бориса Патона – Євгена Оскаровича Патона, оскільки він був проєктувальником цього першого у світі суцільнозварного мосту завдовжки 1543 метри. Батько разом із синами Борисом та Володимиром першими випробовували міст, проїхавши по ньому на службовій машині.

5. У 1982 році у Києві, перед будівлею Національної академії наук України, відкрили бронзовий бюст Борису Патону. Це сталося після того, як вчений двічі отримав звання Героя соціалістичної праці. Сам Борис Патон просив про демонтаж пам’ятника, але його клопотання не задовольнили.

6. Борису Патону пропонували очолити Академію наук СРСР у Москві, але він відмовився. Вчений був переконаний, що має працювати саме у Києві, у батьківському Інституті електрозварювання та українській Академії наук.

7. Борис Патон був проти будівництва 3-го і 4-го ректорів ЧАЕС через близькість до Києва. Однак після аварії академія наук долучилася до її ліквідації.

8. У листопаді 1998 року Борис Патон першим отримав звання Герой України. Цю нагороду за кілька місяців перед тим заснував президент Леонід Кучма в 1998 році. Звання вчений отримав «за самовіддане служіння науці, визначні досягнення в галузі зварювання та спеціальної електрометалургії, що сприяли визнанню й утвердженню авторитету вітчизняної науки у світі».

9. Борис Патон ніколи не займався спортом професійно, але завжди був прихильником фізичної активності. Займався тенісом і водними лижами, плавав. Понад 20 років тому пошкодив ногу, але від руху не відмовився, оскільки вважав, що він добре знімає стрес.

Читати далі →

Віднайти Київ по-новому: пригоди, яких ви не знали раніше

Написано Новини

Серпень продовжує літо своїми затишними та теплими днями. Радіючи усім даруванням останнього місяця літа, відроджується прагнення залишатись на одній хвилі з життям. Адже це літо підходить до завершення, а життя продовжується. Тому, кожна хвилина повинна бути наповнена користю та яскравими враженнями.

Серед буденних справ та карантинних заборон знайдеться і розвага.

До вашої уваги, інформаційне джерело заходів, що проводитимуться у межах міста-мільйонника Києва найближчим часом.

Перше – це Кураж Базар на ВДНГ.

Кураж Not only Jazz – черговий двіж, який ви ще довго не забудете. 15-го та 16-го серпня вечори обіцяють бути спекотними завдяки вечіркам, на яких заміксують джаз з електронікою, вінтаж з новими речами і меблями на барахолці та інше “непоєднуване”. Потанцюєте і відпочинете ви вдосталь! Після такого ще й надихнетесь, та самі створите щось нове та креативне.

Також варто відвідати Фестиваль “Холі” – традиційне щорічне індійське свято весни і яскравих фарб. На цьому святі відбуваються масові гуляння, обсипання фарбами з трав і натуральних барвників (Гула) і обливання водою. Так як в східних країнах люди більше схильні до всілякого роду вірусів – це служить ще і профілактикою весняних вірусних захворювань.

Що таке «Фестиваль Холі в Києві»? Багато наших співвітчизників, побувавши в Індії і суміжних країнах, дізналися і полюбили цей фестиваль. Ніхто і ніколи раніше не проводив подібні заходи у нас з кількох причин: тому що фестиваль в Індії відбувається навесні, а погодні умови в Україні відрізняються від Індії. І проводити його у нас приємніше саме в літні теплі дні. І так, як ці фарби виробляються саме під Холі – влітку їх дістати дуже складно. Але організаторам цього свята вдалося їх роздобути. Тож восьмого серпня можна бути приєднатись до такого свята яскравих фарб та веселощів.

Особлива пропозиція для тих, хто цікавиться сучасним мистецтвом та любить класичну творчість – це цифрові інсталяції. Босх, Далі, Пікассо у ARTarea на Софіївській площі. Там покажуть відразу три виставки, присвячені трьом геніям художнього мистецтва. “Пікассо: періоди геніальності”, “Dali.Digital.Surrealism” і “Ієронім Босх. Химери, які оживають”. Ви зможете побачити проєкції, голограми і візуальні ефекти, створені в рамках творчості перерахованих художників.

1-2, 7 серпня, с 11:00 до 22:00

Фестиваль “Літо на ВДНГ”
Киянам пропонують сходити в контактний зоопарк, взяти напрокат велосипед і ролики, влаштувати собі пікнік, покататися на треку на автомоделях або відвідати кінний клуб. Незабаром тут відкриються й інші розважальні локації. Це саме той різновид відпочинку, який дозволить хоч ненадовго відчути себе дитиною.

Ніч в музеї Булгакова. Це ціком захоплююча подорож у місця, де очам відкривається історія та відчувається енергетика минулих років. Як у Ялті будиночок Чехова чи в Одесі, яким явно є що повідати своїм гостям.
В Києві ви можете побувати в Будинку-музеї Михайла Булгакова, та пройтися не тільки його коридорами та кімнатами, а й таємними місцями на Андріївському узвозі. А ще ви дізнаєтеся багато цікавих легенд і міфічних історій, пов’язаних з цією місцевістю.

7, 13, 16, 21, 23, 28, 30 серпня, о 19:00.

Саме у Києві ви маєте рідкісну можливість влаштувати собі прогулянку по руслу підземних річок.

По головній вулиці будь-якого міста пройтись може будь-хто. Ми ж пропонуємо вам пройтися ПІД Хрещатиком, побачити підземне життя міста: лабіринти підземель, дренажні системи, сталактити, стагматити та підземний водоспад. Під асфальтом головної вулиці столиці сховані русла трьох підземних річок, пройтись вздовж них – справжня пригода.

Читати далі →

Життя кінотеатрів після карантину

Написано КіноТеатр


Незважаючи на карантин, а також закриті кінотеатри в ряді країн, на великі екрани в наступному місяці вийдуть кілька гучних прем’єр. Два довгоочікувані фільми все ж були видалені з календаря серпневих релізів – “Мулан” і “Аргумент” Крістофера Нолана. Кіностудії обіцяли оголосити нові дати прем’єр цих кінострічок в 2020 році, а поки ділимося підбіркою фільмів, які точно варто подивитися в кінотеатрах у серпні.

Cпадок брехні

Дата прем’єри: 6 серпня

Шпигунський фільм “Спадщина брехні”, який був проданий більш ніж в 20 країн світу, стартує на великих екранах вже на початку серпня. Фільм є копродукцією України, Великобританії, Нідерландів, Польщі та США. Головну роль грає знаменитий актор Скотт Едкінс, а разом з ним знялися і українські зірки: Анна Буткевич, Сергій Калантай. Також у фільмі зіграли Вільям Форсайт, Юлія Соболь, Онор Ніфсі, Гордон Александер, Джон Хейлс.

Події шпигунського трилера розгортаються в Києві. За сюжетом, до колишнього оперативника МІ-6 Мартіна Бакстера звертається за допомогою молода журналістка Саша Степаненко, адже тільки він може допомогти їй розкрити шокуючу правду про секретні операції міжнародних спецслужб.

Поїзд в Пусан 2. Півострів


Дата прем’єри: 6 серпня

Після того, як Південну Корею охопив зомбі-вірус, країна була ізольована від усього світу. Чотири роки по тому, на спустошеному півострові триває боротьба виживших корейців і мерців. Військовий на ім’я Чон Сік повертається в країну зі спецзагоном. Їм доведеться зіткнутися не тільки з армією зомбі, але і з людьми, які влаштовують справжні ігри на виживання.

Кінострічка є сіквелом картини “Потяг до Пусан”.

Агент Єва


Дата прем’єри: 13 серпня

Вона розумна, красива і дуже небезпечна. Переміщаючись по світу немов тінь, агент Єва виконує найскладніші завдання свого керівництва. Раптово, коли чергова спецоперація йде не за планом і Єва вирішує вийти з гри, один з босів секретної служби відкриває на неї полювання.

Фільм зібрав цікавий і ефектний акторський склад. Колін Фаррел знявся в хіті 2020 року “Джентльмени”, а також “Фантастичні звірі і де вони мешкають”, “Залягти на дно в Брюгге”. Джон Малкович знайомий глядачеві за фільмами “РЕД”, “Небезпечні зв’язки”, “Після прочитання спалити”, а Джесіка Честейн знялася в таких легендарних кінострічках, як “Гра Моллі”, “Воно 2”, “Інтерстеллар”, “Марсіанин”. У фільмі також зіграла володарка премії “Оскар” 64-річна Джина Девіс, відома за фільмами “Бітлджус”, “Тельма і Луїза” і “Турист поневолі”.

Толока

Дата прем’єри: 20 серпня

Фільм українського режисера Михайла Іллєнка “Толока” знятий за мотивами балади Тараса Шевченка про Катерину, в яку закохалися троє козаків. Дівчина дозволила зробити вибір долі і пообіцяла, що вийде заміж за того, хто звільнить з полону її брата. Прем’єра фільму повинна була відбутися ще в 2014 році, але з різних причин була перенесена на 2020 рік. У березні 2020 року відбувся допрем’єрний показ фільму “Толока”, але українські глядачі не встигли побачити кінострічку на великому екрані через несподіване для всіх введення карантину.

Східняк

Дата прем’єри: 20 серпня

Військова комедійна драма заснована на реальних історіях з життя в АТО і особистому досвіді режисера Андрія Іванчука, для якого кінострічка стала повнометражним дебютом. У головній ролі – легендарний актор Богдан Бенюк. Його персонаж – герой з позивним “Борода”. Він неймовірний оптиміст і може виплутатися з будь-якої ситуації. І тепер, разом зі своїм напарником, молодим новачком на прізвисько “Режисер”, він відправляється в штаб. Їм належить проїхати через прифронтові міста, пройти через блокпости і, звичайно ж, потрапити в курйозні та небезпечні ситуації.

Білл і Тед

Дата прем’єри: 27 серпня

У фантастичній комедії “Білл і Тед” Кіану Рівз і Алекс Вінтер повертаються на екрани через 29 років. За сюжетом Білл і Тед переживають одноманітність життя середнього віку, але зустрічають прибульця з далекого майбутнього. Тепер вони повинні створити хіт за 78 хвилин, щоб врятувати Всесвіт від лиходія. Вони відправляються в захоплюючу подорож зі своїми дорослими доньками, щоб реалізувати свою мрію молодості і врятувати світ.

Режисер фільму – Дін Парізо, який зняв культову комедію з Джимом Керрі “Аферисти: Дік і Джейн розважаються”, а також відомі фільми: “В пошуках Галактики”, “Ред 2”.

Карантинна програма для кінотеатрів – своєрідний виклик. Під час пандемії світові і українські прем’єри переносять, тому зараз кінотеатри повертаються зі стрічками, які показували на момент введення карантину. Деякі вітчизняні та зарубіжні фільми повинні представити в серпні і вересні, але ряд великих прем’єр вже перенесли на 2021-й. В умовах контентного голоду нове життя отримали українські стрічки: в прокат повернулися, зокрема, «Мої думки тихі» і «Черкаси».

Мережа «Планета Кіно» вирішила повторити картини, які вже отримали популярність. Серед них – останні частини «Вартових галактики», «Як приручити дракона», «Піратів Карибського моря», «Людини-павука» і «Бетмена». У серпні чекають прем’єру фільму «Мулан» і нову картину Крістофера Нолана «Тенет».

Директор «Жовтня» Юлія Антипова сподівається, що відсутність голівудських прем’єр не відштовхне глядачів, адже аудиторія кінотеатру орієнтована скоріше на авторське та незалежне кіно. Зараз там можна подивитися мультфільми Хаяо Міядзакі, «Пригоди Пінокіо» Роберто Беніньї і переможця Канн і «Оскара» – корейський фільм «Паразити».

У «КІНО42» теж поки будуть показувати знакові фільми минулих років, серед яких «Капітал в XXI столітті» і «Моє покоління». Також повернуться перегляди з обговореннями: це будуть фільми «Української нової хвилі» – почнуть вже в цю суботу із зустрічі з режисером Мирославою Клочко.

Серед українських стрічок, прем’єру яких можна незабаром очікувати, «Толока» Михайла Іллєнка – фільм, вихід якого планували свого часу ще до 200-річчя Шевченка в 2014-му, а його березневу прем’єру скасували через пандемію.

На показах в карантинному режимі продаватимуть квитки тільки на половину місць. Між глядачами повинна бути дистанція в 1,5 метра, для цього зал поділили як шахову дошку – з боків, а також зверху і знизу глядацького місця повинні бути порожні крісла. Втім, кінотеатри по-різному вирішили підійти до ситуацій, коли квитки купують люди з однієї компанії. Так, в «КІНО42» на Подолі будуть продавати квитки через місце, але розуміють, що під час сеансу люди можуть сісти поруч – тому їх проситимуть зберігати дистанцію. У мережі «Планета Кіно» продаватимуть квитки поруч, але тільки по двоє. А ось в «Жовтні» рекомендують зберігати шаховий порядок, хоча відзначають, що МОЗ дозволяє сидіти поруч групам до 4-х осіб.

У фойє кінотеатрів необхідно носити маску, а ось в залі її вже можна буде зняти – попкорн або пити солодку воду ви зможете. Правда, доступ до них повинен бути закритий: напої і страви тепер не будуть наливати і насипати на місці, а будуть заздалегідь фасувати в одноразову тару. Також на вході в зал і поруч з касою повинні бути відмітки для збереження дистанції. Квитки ж всі кінотеатри радять купувати онлайн чи розраховуватися в касі безконтактною карткою або мобільним гаманцем.

Кінотеатрам висунули ряд санітарних вимог. Співробітникам доведеться носити маски весь час, а перед початком роботи їм будуть вимірювати температуру. Перед сеансами зали будуть довше провітрювати, а всі поверхні, до яких можна доторкнутися, будуть ретельно дезінфікувати.

Читати далі →

Найочікуваніший концерт від Меловіна

Написано НавігаторFM, Новини

На цей захід чекали три місяці та тричі переносили дату його проведення через ситуацію з карантином у світі. Але по закінченню невблаганно важкого та тривалого періоду в нашому житті, запланований до дня народження співака квартирник, який мав відбутися ще 11 квітня, у підсумку став досить несподіваним сюрпризом серед спекотних липневих днів.

І всі, хто з нетерпінням очікував на цю подію, вірно дочекались моменту зустрічі.

Big House Melovin, як і слідувало очікувати, затягнули головну інтригу до останнього і розкрили локацію лише за день до проведення заходу. На цей рахунок у кожного гостя були різні очікування.

Перші вважали, що місцем зустрічі стане старий будинок, просочений наскрізь духом Одеси; другі чекали виступу в бібліотеці або фотостудії; а хтось вважав, що акустичний концерт пройде на критому майданчику біля моря.

Але артист зі своєю командою виявився креативнішим уявлень шанувальників і провів паралель між місцем запланованої зустрічі та відомою кінокартиною “Місце зустрічі змінити не можливо”. Концерт відіграли саме в тому павільйоні, де колись були розташовані декорації для зйомок фільму і працювали видатні актори.

Таким чином, яскравий слід у пам’яті гостей залишила і місцевість, яка несе в собі особливу історію кінематографа та надбані за десятиріччя цінності.

Саме в цих стінах знімали найпопулярніші і водночас найзагадковіші фільми: «Десять негритят» (1987), «Місце зустрічі змінити неможливо» (1979), «Життя й дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1972), «Д’Артаньян і три мушкетери» (1979).


Для багатьох з нас залишиться секретом, чи була локація продумана від початку планування або змінилася в силу обставин. Але все сталося, як повинно було статися, і Одеська кіностудія прийняла в своїх стінах ще один легендарний проєкт, нехай і не зовсім пов’язаний з кінематографом.

Так як це був нестандартний концерт, версії виконання пісень також відрізнялися від вже звичних. Імпровізація в джазовому жанрі – на такій ноті пройшла основна частина концерту. На той момент кожен атом в павільйоні був переповнений енергетикою музики Melovina.

У цьому, до речі, закладена одна із фішок артиста – він здатний заповнити собою весь простір навколо себе.

Ще одним чаруючим елементом того вечора став жакет Меловіна, який виглядає наче дорогоцінна прикраса, хоча основним інгредієнтом такого винаходу для привернення уваги стали, на перший погляд нікому непримітні, шпильки для одягу. Увагу привернуть, але в той же час і недобрі погляди відвернуть.

Ніхто б так і не відводив очей від музикантів на сцені, але в один момент підключилося в дію графічне шоу, котре ніби перенесло кожного в окрему реальність, ізольовану від звичного світу. Якщо в планетарії – космос, тоді тут – паралельний всесвіт.

Таких речей багатьом не вистачає, щоб перезавантажитися і налаштуватися на новий творчий лад. Тому, подібні концерти – гарний привід відновити енергію для подальшої якісної роботи у будь-якій сфері.

До речі, глядачі відмітили відточений професіоналізм команди артиста. Організатори структурували усі нюанси проведення заходу, з повною серйозністю поставившись до кожної деталі: зустріч гостей, інформування про правила, злагоджена робота всієї системи світло-звуку під час проведення концерту, вже не приділяючи увагу процесам на бекстейджі – отриманний результат скаже сам за себе.

Під аккомпонемент та віддані аплодисменти шанувальників з рук артиста полетіли аркуші зі словами його пісень, які підготували на випадок, якщо співак ненароком забуде слова.

За період самоізоляції артист час даремно не витрачав і встиг не тільки підготуватися до довгоочікуваного живого виступу, але і провести кілька LiveStearm концертів, в тому числі і підготувати виступ в якості гостя ефіру щорічного пісенного конкурсу Євробачення, де виконав джазову версію своєї композиції Under the Ladder і здивував аудиторію своєю кавер-версією пісні Кончіти Вюрст “Rise Like a Phoenix”.

Melovin надихнувся акустичним квартирником в Одесі та вирішив зробити п’ять різних за тематикою концертів у п’яти найбільших містах України. Тож, незабаром ми побачимо результат нових хвиль натхнення співака.

У павільйоні Одеської кіностудії були присутні оператори, які зберегли неповторні моменти того вечора та повний виступ музикантів, але до закінчення ексклюзивного туру артиста ці матеріали навряд чи потраплять в маси.

Для всіх, хто хотів побачити LiveStream виступу Меловіна, було створене платне посилання. Частина коштів виручених з онлайн-трансляції була передана хлопцеві, який бореться з Саркомою Юінга.

Вважаю, що враженнями потрібно ділитися і тому вирішила поспілкуватися із тими, кому пощастило побувати на акустичному концерті Меловіна. До вашої уваги, трохи розповідей від гостей заходу :

  • Дуже потішив весь захід в цілому. Починаючи від прекрасної організації, супер локації, графічного шоу, закінчуючи максимальною віддачею артиста, чудовою новою подачею пісень, крутим вокалом і гарною роботою музикантів. Після концерту я отримав саме те відчуття, за яким їхав – почуття емоційної наповненості в позитивному ключі (@john4donov)
  • Мені дуже сподобалася наявність мультимедійних проєкторів, завдяки яким картинка залу змінювалася на кожній пісні, це було дуже атмосферно.
    Все було настільки красиво, до мурашок по шкірі. (@vladi.ba_i)
  • Мене вразило нове звучання раніше відомих пісень та атмосфера, яка панувала в залі. Від концерту я отримала тільки позитивні емоції. (@mscrls)
  • Організація концерту залишила дуже приємні враження, як і було заявлено – всі дотримувалися карантинних заходів, і не дивлячись на те, що весь концерт ми були в масках і рукавичках, – дихати було легко, організатори попіклувались про добре кондиціювання павільйону. (@margaritka__777)
  • В цілому, акустичні вібрації надали виступу неповторного настрою. Джаз і акустика – це те, що у Меловіна чудово виходить.(@ly4ova)


Що підштовхнуло вас все-таки поїхати на квартирник, незважаючи на ситуацію з карантином в світі?

  • Особисто я купила квиток на квартирник на наступний день після відкриття продажів, адже планувався концерт на день народження улюбленого артиста. Пам’ятаю, бурю емоцій всередині, коли я побачила в соцмережах цю суперновину, і абсолютне усвідомлення, що я не можу таке пропустити. Тоді ще карантин в країні навіть не планувався. Але все перевернулося буквально за пару днів. І весь цей складний період думка про квартирник була вогником надії.
    В результаті це був найдовгоочікуваніший і від цього найяскравіший концерт в моєму житті. (@vladi.ba_i)
  • Напевно просто бажання вирватися кудись і відпочити, розслабитися, внутрішньо наповнитися позитивними емоціями. (@john4donov)
  • Я люблю концерти, особливо цього артиста. Якщо був організований квартирник, тим більше з дотриманням всіх заходів безпеки, то чому б не поїхати?) (@mscrls)
  • Завжди мріяла про такий особливий і ламповий концерт Меловіна в форматі квартирника, ще й на честь його дня народження. Потім карантин зруйнував усі плани, але я рада, що нічого не скасували, а лише перенесли, готова була чекати скільки завгодно. (@margaritka__777)

На ваш погляд, що вирізняє Melovin’а серед всіх артистів?

  • Напевно, сам артист MELOVIN в цілому відрізняється від усіх як способом подачі, так і поведінкою на сцені, самовіддачею, сміливістю на імпровізацію, адже дуже мало артистів можуть дозволити собі таку розкіш через ті чи інші причини, любов’ю до сцени, фанатів і ще багатьма іншими факторами.
    Від себе хочеться побажати артисту якомога більше таких прекрасних перфомансів, тільки вже на великих майданчиках, натхнення і щоб бажання творити не згасало! (@john4donov)
  • Все що він робить це справжня фірмА: в усьому відчувається унікальні почерк і перфекціонізм. Кожен його концерт – це шоу, в якому навіть найменша деталь заслуговує на окрему увагу глядача. Ну і звичайно ж, він вміє створити абсолютно космічну атмосферу.
    А післясмак його концертів – це завжди неймовірна ейфорія, коли ще два тижні мінімум ходиш зі щасливою посмішкою, адже всіма своїми думками ти ще на концерті) (@vladi.ba_i)
  • Захоплює його взаємодія із публікою під час концертів, і зі своєю фан-аудиторією в цілому. (@margaritka__777)
  • Він має дуже впізнаваний стиль. Але за моїми відчуттями, він ще перебуває в пошуку своєї унікальної музичної ніші, тому і треки зараз створює такі різноманітні. Цікаво спостерігати за розвитком цього артиста, куди ж приведе його звивиста і непроста музична стежка? А ще Меловін подарував мені безліч нових цікавих знайомств, і кожен концерт – це як і вибух емоцій від самовіддачі артиста на сцені, так і радість зустрічі, і нових пригод з друзями. (@ly4ova)
  • Мені імпонує його стрімкість до досягнення того, чого він бажає, перфекціонізм в своїй роботі та абсолютна віддача на сцені. (@mscrls)

Читати далі →

Правда про Оскар. Наскільки об’єктивна оцінка експертів?

Написано Новини

На думку соціального психолога Меттью Уїлкінсона, будь-який творчий проєкт – це не результат роботи однієї людини або групи людей, а продукт, створений на основі думки суспільства про нього. Тобто твір існує до тих пір, поки він цікавий глядачеві і відповідає його очікуванням. Крім думки звичайних глядачів, творчі люди активно прислухаються і до думки професійної спільноти.

Професор Каліфорнійського університету Ден Саймонтон, щоб визначити зв’язок між креативністю фільму і його визнанням, дослідив тисячу сто тридцять два фільми, що вийшли в період з 1975 по 2002 рік і отримали щонайменше одну нагороду або номіновані на одну з семи провідних премій. Вчений вважає, що в кінематографі особливо важлива колективна креативність, так як над фільмом одночасно працюють режисер, сценарист, актори, оператор, композитор, художники та інші. В той же час, за колективною творчістю помітна і індивідуальна робота конкретної людини.

Вчений вважає, що так як кожен фільм отримує кілька номінацій на «Оскар» і кожна номінація вручається незалежно одна від одної, премія стає хорошим способом оцінити творчий внесок кожної окремої людини в спільну справу. Тобто фільми, які претендують на перемогу в номінації “Кращий фільм”, як правило, номінуються і за іншими пунктами – “Кращий адаптований сценарій” (щороку практично 3 з 5 номінованих картин за кращий сценарій – це потенційні “Кращі фільми”), “Краща чоловіча роль” і “Краща жіноча роль”, “Кращий монтаж”, “Краща операторська робота” і т. д.

При цьому, максимальний творчий внесок у фільм роблять режисери: приблизно половина фільмів, які отримали премію «Оскар» в номінації «Кращий фільм», були удостоєні премії і в категорії «Кращий режисер».

Для того, щоб зрозуміти, наскільки справедлива оцінка креативності фільму академіками, варто привести анонімний коментар одного з академіків, які беруть участь в голосуванні на премію «Оскар». За його словами, кожен академік має свої критерії кращого фільму, гідного премії «Оскар». Згідно його системи, він оцінює кожен окремий елемент фільму і гармонійність їх взаємодії. Далі він оцінює фільм вже не з об’єктивної, а з суб’єктивної точки зору: наскільки фільм сподобався йому особисто, чи можна рекомендувати цей фільм до перегляду знайомим, чи захочеться цей фільм переглянути ще раз. Відповідно, тільки при позитивній відповіді на всі ці питання, він зможе голосувати за фільм як за кращий проєкт року.

Таким чином, вважати кінопремії об’єктивним показником творчих успіхів кінематографістів досить складно. Тим більше, що часто одна і та ж людина може отримати як найвищу, так і найнижчу оцінку з боку спільноти: багато кінематографістів отримували в різний час як найбільш престижну нагороду («Оскар»), так і її протилежність – «Золоту малину». Так було з Лоуренсом Олів’є, Халлі Беррі, Сандрою Баллок, Роберто Беніньї і Кевіном Костнером. Подібна ситуація характерна не тільки для акторів, а й для сценаристів (Брайана Хелджленда, Аківи Голдсміт, Еріка Рота) і режисерів (Джеймса Кемерона, Гаса ван Сента). Всі вони, згідно із думкою критиків, створювали як загальновизнані шедеври, так і очевидно провальні картини.

Читати далі →