Антуан де Сент Екзюпері “Планета Людей”

“Перед тим як писати, потрібно жити”.

Антуан де Сент Екзюпери

Французький письменник Антуан де Сент Екзюпері народився на початку нового століття у Франції (1900 році). Життя письменника, нажаль було коротким, але за свої 44 роки він встиг написати фантастичні роботи, які надихають та змінюють бачення світу його читачів.

Його загибель довгі роки була оповита таємницею. Під час Другої Світової війни, хоробрий чоловік Антуан, вирішив відстоювати честь своєї країни. По стану здоров’я його направили до наземного полка, але письменник, маючи потяг до неба підключив зв’язки та потрапив до льотного розвідзагіну.

31 липня 1944 року Антуан де Сент Екзюпери не повернувся з польоту і був занесений у списки зникших без вісті. І тільки у 2000р. – знайшли рештки літака, яким він керував. А у 2008 році пілот ворожого літака публічно зізнався, що причиною загибелі письменника стала поразка у повітряному бою.

Біографія творів письменника є невелика, але в ній криється опис яскравого, насиченого враженнями та пригодами життя.
У відомого письменика було два покликання, і він ділився із читачами сприйняттям світу очима льотчика. Його філософія дозволяє поглянути на світ під іншим кутом, більш широким та охоплюючим навіть самі далекі для нас горизонти.

За своє життя письменик написав 8 творів. Цього було достатьно, щоб увійти в ТОП кращих письменників 20 століття. Першим його твором був “Південний поштовий” у 1929 році, за ним у 1931 був написаний твір “Пошта – на південь”.
Цілих 7 років знадобилось письменникові, щоб знайти музу та за один рік створити одразу дві геніальні роботи “Нічний політ” та “Планета людей” про яку ми ще згадаємо.

У роки Другої світової війни, автор надихався хоробрістю бійців армії, повітряними боями та знаходив час щоб віддати світові одразу три роботи. Це були роботи “Військовий льотчик” 1942 року та “Лист заручникові” і “Маленький принц” 1943 років.

Остання робота письменника “Цитадель”, незавершений твір нашого льотчика. Це книга, яку автор вважав своєю улюбленою роботою і в яку вклав свої найглибші думки.

“У цьому морі темряви кожен вогник сповіщав про диво людського духу. При світлі тієї лампи хтось читає, або занурений у роздуми, чи довіряє комусь найпотаємніше.”

Так починається книга “Планета Людей“, яка присвячена найкращому другу письменника Анрі Гійоме, котрий також будучи льотчиком, відправився у рейс через Анди та зник на декілька днів. Його пошуки ні до чого не привели. Навіть чілійські контрабандисти зазвичай легко погоджуються за декілька франків створити рятувальну группу, відмовились в погоду, яка царювала в ті дні.

Пізніше з’ясувалось, що під час сильного буревію Гійоме довго шукав місце для посадки літака і, йому вдалося приземлитись тільки в районі озера Лагуна Діаманте. В кабіні, обклавшись поштовими торбинами, він довго чекав коли метіль стихне. Потім, протягом п’яти днів без льодоруба та їжі пересувався при сорокоградусному морозі через горні перевали. В решті, обезсиливший, він дойшов до населеного пункту, де його госпіталізували.

“Старих друзів нашвидко не створиш. Немає скарбів дорожче, ніж стільки спільних спогадів, стільки тяжких годин, пережитих разом, стільки сварок, примирень, душевних поривів. Така дружба – плід довгих років. Саджаючи дуб, смішно мріяти, що скоро знайдеш притулок у його тіні. Так влаштоване життя. Спершу ми стаємо багатшими, адже багато років ми садили дерева, але потім настають роки, коли час звертає на порох ваші труди і вирубує ліс …”

Так письменник намагається виразити почуття до найближчих людей. З людьми дорога яких прокладена поряд, повинен відбутися зв’язок, точка зіткнення, з якої і розпочинаються теплі відносини між людьми. Для цього повинні зустрітися душі наповненні схожими цілями, принципами, які дивляться на світ з одної висоти над рівнем моря. Воєнні пілоти, – їх доля не дозволяла їм бачитись та гріти один одного своєю присутністю настілики часто, як потрібно. Але не зможе льотчик довірити те, що для нього найцінніше тому, хто навіть не уявляв ніколи, як це літати серед зірок.

Адже, як казав сам Екзюпері Любов – це не коли ви дивитесь один на одного, а коли ви дивитесь в одному напрямку”. Любов не тільки між парою закоханих, але й між відданими друзями та товаришами.

Книга “Планета Людей” не має традиційного сюжету: спогади про польоти чергуються в ній з розповідями про уроки і самовідданість Гійоме. Їх змінюють нариси про старого сержанта, аварії в Лівійській пустелі і враження від іспанії. Кожен з нарисів є самостійним закінченим етюдом. В той же час, будучи зібраними разом, вони сприймаються як єдиний повноцінний твір. Цю композицію, що дозволяє вільно переміщати всередині збірки спогади і роздуми, автор порівнював “з ростом і розвитком дерева”.

Відкривши цю повість, зібрану з різних граней історії одного льотчика з минулого, можна зануритись у сьогоднішне життя.
Людині, для того, щоб жити по справжньому, потрібні щирі почуття, які направляють кожного на найвірнішу, саме для нього, дорогу у житті. Таки прочитавши цю збірку, можно відчути щось, що було колись знайдено на висоті у Океані темряви та краплин світла.

До речі, Екзюпері ще с дитинства був схильний до роздумів, міг замислюватися, подовгу дивлячись кудись у небо. За цю особливість йому дали жартівливе прізвисько «Лунатик», але називали так за очі.