ЦІННІСТЬ ПРАВИЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ

Написано мамаPro

Уявімо, що жінка – це ваза.

Є вази, котрі зроблені з металу, є з кераміки, є зі скла, міді, кришталю…

Є вази – великі, маленькі, середні.

Є ті, над якими заморочився виробник і вони будуть коштувати величезних грошей, а є й ті, що не несуть високої цінності.

Найціннішу вазу всі господині обов’язково ставлять  на саме видне місце, правда ж? Наприклад, у центрі святкового столу. Тоді ті, хто бачать таке відношення до неї, розуміють, що це якась незвичайна ваза. Особлива. І теж поводять себе обережно.

І візьмемо до прикладу іншу. Ту, якою господиня користується кожного дня, менш бережно, менш акуратно. Вона буде мати подряпини на боках і, скоріш за все, стоятиме десь глибоко в шафі.

Тобто, цим я хочу сказати, що не ваза робить себе цінною в очах інших, а СТАВЛЕННЯ її господині до неї. 

Ми жінки – це ті ж самі вази. Коли ми ставимося до себе як до цінності, як до особливості, як до неповторності, саме це задає той рівень відношення до нас всіх тих, хто знаходиться довкола (а не навпаки).

Я часто помічаю, як ті жінки, котрі добре навчені цінувати кришталеві та чайні сервізи (тримаючи їх в сервантах до кращих часів, або накривають дивани пледами), абсолютно не вміють цінувати себе. Потім вони виховують так само своїх дітей, які купують, наприклад, телефони, одягають його в ЗАХИСНИЙ чохол і ЗАХИСНЕ скло, при цьому, дозволяючи іншим ставитися до себе по-хамськи.

Я бачу, як діти можуть вдарити інших дітей, а мами намагаються це все якось м”яко зам”яти, бо ж незручно сказати прямо кривднику: «Я НІКОМУ не дозволяю мою доньку/сина бити! І тобі теж НЕ МОЖНА»!

А іще ж є мами, котрі товаришують між собою і ну і що, що їх діти періодично лупляться… Хай звикають – кажуть вони. На що мені просто хочеться криком кричати: «Якщо дитина (особливо, дівчинка) звикатиме до такого ставлення до себе, якщо їй показати, що ти змалку НЕ МАЄШ НІЯКОЇ ЦІННОСТІ, то де потім їй ту цінність взяти, а?»